1. Поняття, предмет та система міжнародного економічного права.

2. Джерела міжнародного економічного права.

3. Принципи міжнародного економічного права.
4. Суб’єкти міжнародного економічного права.
5. Основні галузі міжнародного економічного права.

1. Поняття, предмет та система міжнародного економічного права.

Міжнародне економічне право (скор. МЕП) — це система норм і принципів, що
регулюють відносини між державами та міжнародними організаціями в процесі
міжнародного економічного співробітництва, та є самостійною галуззю
міжнародного публічного права.
Міжнародне економічне право — це самостійна галузь міжнародного публічного
права, яка являє собою систему норм і принципів, що регулюють відносини між
державами, державами і міжнародними організаціями та безпосередньо
міжнародними організаціями в процесі міжнародного економічного співробітництва.

Предметом міжнародного економічного права є двосторонні та багатосторонні

економічні відносини.

Економічними відносинами є відносини між суб’єктами міжнародного публічного

права, в яких присутній комерційний аспект. Об’єктивними передумовами
правового регулювання міжнародних економічних відносин є наявність суверенних
держав (їх нині у світі близько двохсот) та інших суб’єктів міжнародного публічного
права. Підтримка і розвиток зв’язків між ними в економічній сфері неможливі без
міжнародного економічного права.

Усі відносини сфери міжнародного публічного права, де присутній комерційний

елемент, належать до сфери дії міжнародного економічного права.

Такими елементами є купівля-продаж, оренда, підряд, міна, найм, позика, лізинг,

франшиза та перевезення. Наприклад, норми транспортних конвенцій щодо
міжнародних перевезень пасажирів і вантажів належать до міжнародного
економічного права, якщо вони стосуються торговельно-економічних відносин між
суб’єктами міжнародного права.

В системі МЕП первинними елементами є принципи та норми, а споріднені з них

групуються в правові інститути. Залежно від змісту відносин, які регулюються МЕП,
можна виокремити міжнародне торгове право, міжнародне валютне право,
міжнародне транспортне право, а також комплекси норм, які покликані
регламентувати міжнародно-правові відносини промислового і
сільськогосподарського співробітництва, співробітництва в галузі
науково-технічного прогресу та ін.

Міжнародне економічне право базується на загальних і спеціальних принципах.

До загальних належать принцип мирного співіснування, принцип суверенної
рівності держав, принцип співробітництва держав, принцип невтручання, принцип
сумлінного виконання міжнародних зобов’язань, принцип взаємної вигоди тощо.

До спеціальних принципів належать принцип розвитку міжнародних економічних і

науково-технічних відносин між державами, принцип юридичної рівності і
недопустимості економічної дискримінації держав, принцип свободи вибору форми
організації зовнішньоекономічних зв’язків, принцип невід’ємного суверенітету
держав над їх природними та іншими ресурсами, а також економічною діяльністю,
принцип найбільшого сприяння, принцип національного режиму.

2. Джерела міжнародного економічного права.

Юридичні норми та принципи МЕП знаходять своє втілення в джерелах

міжнародного економічного права, які відрізняється значною своєрідністю.

До них належать міжнародні договори (угоди), звичаї, судові прецеденти, акти

міжнародних і, зокрема, міжнародних економічних організацій. Разом згадані
джерела утворюють систему джерел міжнародного економічного права і є формою
юридичного втілення, вираження норм і принципів міжнародного економічного
права. Отже, під джерелами міжнародного економічного права слід розуміти
систему міжнародних договорів (угод), міжнародно-правових звичаїв, міжнародних
ко­дексів поведінки, рішень міжнародних організацій тощо, в яких знаходять своє
юридичне закріплення норми і принципи міжнародного економічного права.

Найпоширенішим серед основних джерел МЕП є міжнародний договір, зокрема

міжнародний економічний договір.

Міжнародні економічні договори — це добровільно укладені за участю держав і

міжнародних економічних організацій рівноправні угоди економічного характеру, в яких
закріплюються норми та принципи, що регулюють міжнародні економічні відносини. Такого
роду норми та принципи можуть міститися не лише в міжнародних економічних договорах,
а й загальнополітичних міжнародних договорах, які одночасно слід розглядати і як джерела
міжнародного права в цілому.

3. Принципи міжнародного економічного права.

Як і в кожній галузі права, в системі МЕП первинними елементами є принципи та

норми, а споріднені з них групуються в правові інститути.

Міжнародне економічне право базується на загальних і спеціальних принципах.

До загальних належать принцип мирного співіснування, принцип суверенної

рівності держав, принцип співробітництва держав, принцип невтручання, принцип
сумлінного виконання міжнародних зобов’язань, принцип взаємної вигоди тощо.

До спеціальних принципів належать принцип розвитку міжнародних економічних і

науково-технічних відносин між державами, принцип юридичної рівності і
недопустимості економічної дискримінації держав, принцип свободи вибору форми
організації зовнішньоекономічних зв’язків, принцип невід’ємного суверенітету
держав над їх природними та іншими ресурсами, а також економічною діяльністю,
принцип найбільшого сприяння, принцип національного режиму.

4. Суб’єкти міжнародного економічного права.

Міжнародне економічне право покликане регулювати су-

спільні відносини між різними суб’єктами, до числа яких, на думку вітчизняних
вчених, належать держави та міжнародні організації.

Головним суб’єктом міжнародного економічного права вважаються держави,

незалежно від їх соціально-економічних систем, політичних режимів, форми
правління та форми державного устрою.
Держава — це первинний і основний суб’єкт міжнародного права, який є учасником
міжнародних відносин.
Держава — це композиція з трьох елементів: певної території, населення, що
мешкає на ній, і політичної організації (влади). Основна ознака держави як суб’єкта
міжнародного права — державний суверенітет.

Суб’єктами міжнародного економічного права є учасники міжнародних економічних

відносин. Вони — носії міжнародних прав і зобов’язань, які вони мають у межах і на
основі міжнародного економічного права. Первинними (або основними) суб’єктами
міжнародного права є держави, народи і нації, які борються за незалежність і
створення власної національної держави. Похідними (або вторинними) суб’єктами є
міжнародні організації, міжнародна правосуб’єктність яких визначається актом, що
засновує ці організації (статутом чи угодою).
Правосуб’єктність міжнародних організацій є похідною від правосуб’єктності
держав — учасниць відповідної угоди. Обсяг прав і повноважень міжнародних
організацій (а серед них є чимало й економічного характеру) визначається
державами-засновницями .

5. Основні галузі міжнародного економічного права.

Міжнародне економічне право (в широкому розумінні) - це комплексна
галузь права, що регулює економічні відносини, які виникають між
учасниками таких відносин та залежно від наявності державного владного
характеру, субʼєктів та джерел таких правовідносин поділяються на
міжнародне приватне економічне право і міжнародне публічне економічне
право.
Міжнародне публічне економічне право - система
міжнародно-правових принципів та норм, що виступають галуззю
міжнародного публічного права та регулюють міжнародні економічні
відносини, що виникають між
субʼєктами міжнародного публічного права (в окремих випадках - за
участю транснаціональних корпорацій) на підставі взаємного узгодженого
волевиявлення учасників таких правовідносин.

Міжнародне приватне економічне право - галузь

міжнародного приватного права, що регулює приватно-правові економічні
відносини з «іноземним елементом»,які грунтуються на засадах
юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності та
здійснюються між фізичними та юридичними особами публічного та
приватного права.