ВСТУП

Актуальність роботи. Макроекономіка як наука забезпечує

поповнення знань про економіку завдяки тому, що вивчає взаємодію різних
ринків: товарного, фінансового, праці. Вона є корисною для кожного
суб’єкта господарювання.
Макроекономіку називають теоретичною основою економічної
політики держави, її висновками керуються ті, хто формує і здійснює
економічну політику. Для уряду макроекономіка є корисною з огляду на те,
що здатна дати відповіді на запитання, як уникнути гіперінфляції і глибоких
падінь у економіці; яку монетарну та фіскальну політику необхідно
здійснювати в тій чи іншій фазі ділового циклу; чи варто продовжувати
збільшувати державний борг далі чи подальше його нарощування несе
значну небезпеку для стабільності економічної системи тощо.
Макроекономічні проблеми відіграють важливу роль і у міжнародних
відносинах.
Підприємцям ця наука дає можливість зрозуміти і скоректувати свою
поведінку за умови, що уряд не приховує своїх намірів відносно своєї
економічної політики. Зокрема, вона пояснює, як зміни валютного курсу
впливають на доходи експортерів та імпортерів, а очікувана інфляція – на
інвестиційну активність і т. ін.
Домогосподарствам макроекономіка пояснює, яким чином зміниться
їх благополуччя зі зміною економічного середовища, як вплине зміна
величини ставки позикового відсотка на економічне становище різних
прошарків населення. Чи варто за певних економічних умов збільшувати
свої заощадження, чи краще перерозподілити їх на збільшення потреб тощо.
Макроекономіка також уможливлює пошук оптимального урядового
впливу на макроекономічну ситуацію. Для вироблення економічної
стратегії, що ґрунтується на всебічному врахуванні вимог об’єктивних
економічних законів, першорядне значення має забезпечення реалістичної,
об’єктивної оцінки, з одного боку, досягнень у вирішенні соціально-
економічних завдань, виявленні труднощів і недоліків, їхніх причин, а з
іншого – такої самої реалістичної оцінки наявних можливостей, ресурсів для
подальшого соціально-економічного розвитку.
Становлення вітчизняного цивілізованого ринкового методу
господарювання вимагає підготовки нової генерації фахівців ринкового
мислення, які були б здатні розуміти, осмислювати економічні явища і
процеси, що відбуваються на макроекономічному рівні, володіти
економічними методами ефективного впливу на розвиток економіки.
Мета роботи полягає у набутті майбутніми фахівцями достатнього
рівня знань, умінь та практичних навичок з питань аналізу основних
показників, факторів і наслідків макроекономічного розвитку.
Відповідно до мети визначено такі завдання роботи:
1. На основі аналізу економічної теорії з’ясувати місце
макроекономіки в системі економічних наук.
2. Конкретизувати об’єкт, предмет та функції макроекономіки.
3. Схарактеризувати методологію та методи макроекономічних
досліджень.
4. На підставі вивчення теоретичних аспектів розв’язати конкретні
завдання з метою оцінки економічної ситуації на макрорівні.
Об’єктом розрахункової роботи є економіка народногосподарського
комплексу в цілому.
Предметом – система методів і способів аналізу найважливіших
показників виробничо-фінансової діяльності суб’єктів господарювання.
Теоретичне і практичне значення роботи. Розуміння процесів і
явищ, що відбуваються на макроекономічному рівні, знання законів
макроекономіки основних показників, факторів і наслідків
макроекономічного розвитку країни в умовах ринку і можливостей держави
коригувати цей розвиток у відповідності з цілями і пріоритетами своєї
економічної політики, а також уміння та навички аналізу економічних
процесів на макрорівні уможливлюють поглиблення ефективних ринкових
перетворень в Україні, і є запорукою підприємницького успіху кожного
суб’єкта ринкових відносин.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в процесі
виконання розрахункової роботи використовувались такі методи: аналіз і
синтез наукових джерел з метою обґрунтування теоретичних аспектів
роботи; макроекономічний аналіз і синтез, метод графічних зображень для
оцінювання співвідношення між різними економічними показниками, їх
поведінкою під впливом економічної ситуації, що вивчається;
систематизація та узагальнення для формулювання висновків.
Завдання 1.
На графіку представлені криві сукупного попиту та сукупної пропозиції.
1. Поясніть які фактори зумовили зсув кривої сукупної пропозиції
праворуч.
2. Визначте:
 яку фазу економічного циклу ілюструє даний випадок;
 характер динаміки ВНП;
 характер динаміки інфляції;
 характер динаміки номінальної заробітної плати.

Розв’язання
1. Крива AS (сукупної пропозиції) має вигляд позитивної похилої
кривої. Вона відображає взаємозалежність між реально пропонованим
на продаж обсягом національного виробництва і загальним рівнем
цін.
Графік пропозиції, або крива пропозиції показує взаємозв'язок між
ринковими цінами і кількістю товару, яку виробники бажають
запропонувати до продажу.
Ціна – основний чинник, що впливає на величину пропозиції будь-
якого продукту. Проте існують й інші нецінові чинники, що
 впливають на це явище. Якщо один з нецінових чинників насправді
зазнає змін, положення кривої пропозиції буде змінюватися.
Фактори, що впливають на переміщення кривої вправо:
 ціни на ресурси – зниження цін на ресурси зменшує витрати
виробництва і збільшує пропозицію, тобто перемістить криву
пропозиції вправо.
 технологія виробництва - удосконалювання технології означає,
що відкриття нових знань дозволяє більш ефективно (тобто з
меншою витратою ресурсів) зробити одиницю продукції;
 збільшення продуктивності – при даному обсязі ресурсів або
витрат можна отримати більший реальний обсяг виробництва, а
отже і збільшення пропозиції;
 податки і дотації – зниження податків на продаж або на
власність зменшує витрати виробництва і збільшує пропозицію.
Дотації вважаються "податком навпаки". Коли держава
субсидіює випуск якого-небудь товару, воно фактично знижує
витрати і збільшує пропозицію;
 очікування майбутньої зміни ціни продукту здатне вплинути на
бажання виробника поставляти продукт на ринок у сьогоденні.
Наприклад, прогноз істотного підвищення цін на продукцію
може стати поштовхом до збільшення виробничої потужності і
тим самим викликати збільшення пропозиції;
 число продавців на ринку - при даному обсязі виробництва
кожної фірми чим більше число постачальників, тим більше
ринкова пропозиція. В міру вступу в галузь більшої кількості
фірм крива пропозиції стане змішатися вправо.
2. За даним графіком можна визначити:
 даний випадок ілюструє фазу економічного циклу – спад (криза,
рецесія). Оскільки результатом переміщення кривої сукупного
попиту вліво (AD0 до AD1) є зменшення сукупного попиту, що
супроводжується зменшенням обсягу виробництва,
зменшенням цін та збільшенням безробіття;
 оскільки даний графік показує зменшення обсягу виробництва
то можна спостерігати скорочення ВНП;
 заробітна плата скорочується, оскільки при зростанні безробіття
пропозиція робочої сили збільшується;
 інфляція не набуває великих темпів, оскільки не
спостерігається стрімке підвищення цін та номінальної
заробітної плати.

Завдання 2.
Розрахуйте рівні безробіття, зайнятості, повної зайнятості, природний
рівень безробіття, реальний ВНП, відставання реального ВНП від
потенційного, величину потенційного ВНП, якщо надано такі показники:
кількість безробітних – 0,9 млн. чол., зокрема: фрикційно безробітних – 0,1
млн. чол., циклічно безробітних – 0,5 млн. чол.; структурно безробітних –
0,3 млн. чол.; номінальний ВНП – 24 млрд. гр. од.; дефлятор – 1,3; кількість
зареєстрованої робочої сили – 12 млн. чол.
Розв’язання:
1. Розрахуємо рівень безробіття:
Безробітні
Рівень безробіття = ∗ 100%
Робоча сила
Безробітні = фрикційно безробітні + структурно безробітні +
циклічно безробітні = 0,1+0,3+0,5=0,9 млн. чол.
0,9
Рівень безробіття = ∗ 100% = 7,5%
12
2. Розрахуємо рівень зайнятості:
Зайняті
Рівень зайнятості = ∗ 100%
Робоча сила
Зайняті = Робоча сила – Безробітні = 12-0,9 = 11,1 млн. чол.
11,1
Рівень зайнятості = ∗ 100% = 92,5%
12

3. Розрахуємо природний рівень безробіття:

Фрикційно безробітні + Структурно безроітні

Природний рів. безробіття = ∗ 100%
Робоча сила

0,1 + 0,3 0,4

Природний рівень безробіття = ∗ 100% = ∗ 100% = 3,3%
12 12

4. Розрахуємо рівень повної зайнятості:

Роб. сила − Природ. рівень безроб.

Рів. пов. зайнятості = ∗ 100%
Роб. сила

12 − 0,4
Рівень пов. зайнятості = ∗ 100% = 96,7%
12

Або
 Рів. повної зайнятості = 100% − природний рівень безробіття
Рівень повної зайнятості = 100% − 3,3% = 96,7%

5. Для того щоб розрахувати реальний ВНП необхідно використати

формулу для обчислення дефлятора ВНП:
ВНПн
Дефлятор ВНП =
ВНПр
Де ВНПн – номінальний валовий національний продукт;
ВНПр – реальний валовий національний продукт.
З даної формули слідує:
ВНПн
Реальний ВНП =
Дефлятор ВНП
24
Реальний ВНП = = 18,5 млрд. гр. од.
1,3

6. Розрахуємо потенційний ВНП, використовуючи закон Артура

Оукена:
ВНПп − ВНПр
= 𝛾(𝜇 − 𝜇 ∗)
ВНПп
де ВНП(п) – потенційний національний доход в умовах повної
зайнятості;
ВНП(р) – реальний рівень національного доходу;
γ – коефіцієнт Оукена;
μ – фактичний рівень безробіття;
μ* - рівень природного безробіття.
ВНПп − 18,5
= 2,5 ∗ (0,075 − 0,033)
ВНПп
ВНПп − 18,5
= 2,5 ∗ 0,042
ВНПп
ВНПп − 18,5
= 0,105
ВНПп
ВНПп − 18,5 = 0,105 ∗ ВНПп
ВНПп = 20,7 млрд. гр. од.

7. Відставання реального ВНП від потенційного ВНП =

20,7 млрд. гр. од. – 18,5 млрд гр. од. = 2,2 млрд. гр. од.
Завдання 3.
Як зміниться грошова пропозиція, якщо активи комерційних банків зросли на
15 млн. гр. од., норматив обов’язкових резервів становить 15 %, а коефіцієнт
готівки 0,3?
Розв’язання

Для того, щоб визначити зміни грошової пропозиції необхідно застосувати

формулу грошового мультиплікатора:

1+𝒹
Мг =
𝓇+𝒹
де Мг – грошовий мультиплікатор;
𝒹 – коефіцієнт готівки (𝒹=0,3);
𝓇 – норма обов’язкових резервів ( 𝓇=15%=0,15).

Коефіцієнт готівки (𝒹) – показник, що характеризує відношення банківських

резервів в готівці (монетах, банкнотах та ін.) до загальної суми коштів на
депозитах і поточних рахунках, тобто загальних зобов’язань перед клієнтами.
Коефіцієнт дорівнює відношенню між готівкою та депозитами.
Норма обов’язкових резервів (𝓇) – частка банківських депозитів, яка має
зберігатися у формі касової готівки комерційного банку. Визначається
відношенням загальних резервів комерційних банків до депозитів і є
обернено пропорційною величиною до депозитного мультиплікатора.

1 + 0,3 1,3
Мг = = = 2,9
0,15 + 0,3 0,45

Розрахований таким чином грошовий мультиплікатор дає змогу обчислити

зміни грошової пропозиції. Для цього необхідно застосувати формулу:

∆М𝑠 = Мг ∗ ∆Б

де ∆М𝑠 – приріст пропозиції грошей;

Мг – грошовий мультиплікатор (Мг=2,9);
∆Б – приріст грошової бази (∆Б=15 млн. гр. од).

∆М𝑠 = 2,9 ∗ 15 = 43,5 млн. гр. од

Відповідь: отже, відповідно до даних розрахунків грошова пропозиція

зміниться (збільшиться) на 43,5 млн гр. од.
Завдання 4.
ВНП у попередньому році – 80 млрд. гр. од., у поточному – 100 млрд. гр. од.,
споживання у попередньому році – 60 млрд. гр. од., у поточному – 76
млрд. гр. од. Обчисліть відповідні середні й граничні схильності до
споживання і заощаджень.
Розв’язання
1. Визначимо середню схильність до споживання (частка безподаткового
доходу, що спрямовується на споживання).
𝐶
𝑐=
𝑌
Де c – середня схильність до споживання;
C – споживання;
Y – безподатковий дохід.
Середня схильність до споживання у попередньому році:
60 3
𝑐= = = 0,75
80 4
Середня схильність до споживання у поточному році:
76
𝑐= = 0,76
100
2. Визначимо граничну схильність до споживання (частка додаткового
доходу, що спрямовується на додаткове споживання).
∆𝐶
𝑐′ =
∆𝑌
Де c' – гранична схильність до споживання;
∆C – додаткове споживання;
∆Y – додатковий безподатковий дохід.
Гранична схильність до споживання:
76 − 60 16
𝑐= = = 0,8
100 − 80 20
3. Визначимо середню схильність до заощадження (частка безподаткового
доходу, що спрямовується на заощадження) Для цього використаємо
властивість: якщо до середньої схильності до споживання додати
середню схильність до заощадження, то отримуємо одиницю.
с+𝑠 =1
Де с – середня схильність до споживання;
𝑠 – середня схильність до заощадження.
Середня схильність до заощадження у попередньому році:
0.75 + 𝑠 = 1
𝑠 = 0.25
Середня схильність до заощадження у поточному році:
0,76 + 𝑠 = 1
 𝑠 = 0.24
4. Визначимо граничну схильність до заощадження (частка додаткового
доходу, що спрямовується на додаткове заощадження). Для цього
використаємо властивість: якщо до граничної схильності до споживання
додати граничну схильність до заощадження, то отримуємо одиницю.
с′ + 𝑠′ = 1
Де с′ – гранична схильність до споживання;
𝑠′ – гранична схильність до заощадження.
Середня схильність до заощадження у попередньому році:
0,8 + 𝑠′ = 1
𝑠 ′ = 0.2
Завдання 5.
Фактичний ВНП становить 400 млрд. гр. од., рівноважний – 440 млрд. гр. од.
Гранична схильність до заощадження – 0,5. Визначте:
1. Простий мультиплікатор витрат та величину зміни державних витрат, що
забезпечить досягнення рівноважного ВНП.
2. Складний мультиплікатор витрат та порівняйте його з величиною простого
мультиплікатора витрат.
Розв’язання
1. Визначимо простий мультиплікатор державних витрат (який показує зміну
доходу при зміні витрат) за допомогою формули:
1 1 1
𝑀= = = =2
1 − MPC MPЗ 0.5
Де M – мультиплікатор
MPC – гранична схильність до споживання;
MPЗ – гранична схильність до заощадження.

2. За допомогою формули мультиплікатора державних витрат знаходимо

величину їх зміни, що забезпечить досягнення рівноважного ВНП:
∆𝑌 ∆𝑌 440 − 400
𝑀𝑔 = ∆𝐺 = = = 20
∆𝐺 𝑀𝑔 2

Де M𝑔 – мультиплікатор державних витрат;

∆Y – зміна доходу( у нашому випадку ВНП);
 ∆G – зміна державних витрат.
3. Для знаходження складного мультиплікатора, який відображає залежність
податкових вилучень від зміни ВНП скористаємося формулою:
1 1
𝑚𝑔 = = =1
1 − 𝑐 ′ (1 − 𝑡) 1 − 0.5(1 − 1)
Де m𝑔 – складний мультиплікатор;
𝑐′ – гранична схильність до споживання;
t – гранична ставка оподаткування.
Оскільки в умові значення граничної ставки оподаткування не вказано,
знайдемо її із формули планових витрат, які враховують вплив податкових
надходжень:
∆𝑇 20
𝑡= = =1
∆𝑌 20
Де ∆𝑇 – зміна планових витрат;
∆𝑌 –зміна доходів(у нашому випадку ВНП).
Зміну планових витрат ми можемо знайти із формули сукупного ефекту для
доходів під впливом зміни податків:
∆𝑌 20 𝑐′ 0.5
∆𝑇 = = = 20 𝑚𝑡 = = =1
𝑚𝑡 1 1 − 𝑐′ 1 − 0.5
𝑐 ′ = 1 − 𝑠 ′ = 1 − 0.5 = 0.5
Де ∆𝑇 – зміна планових витрат;
𝑚𝑡 – податковий мультиплікатор;
c’ – гранична норма споживання.
Висновок: за допомогою простого мультиплікатора можна визначити на
скільки зміниться сукупний дохід при зміні державних витрат на одиницю.
Складний мультиплікатор дає змогу прослідкувати залежність податкових
вилучень від зміни ВНП
Завдання 6.
Визначте і прокоментуйте величину граничної схильності до імпорту (МРІ),
якщо при середній податковій ставці 28% маємо наступні дані за 2015 і 2016
рр.(млрд. гр. од.):
 Показники 2015 2016

ВНП (Y) 350 600

Імпорт (Іш) 15 25

Для визначення граничної схильності до імпортування використаємо

формулу:
∆𝐼𝑀 25 − 15
𝑀𝑃𝐼 = = = 0.04
∆𝑌 600 − 350
Де МРІ – гранична схильність до імпортування;
∆𝐼𝑀 – зміна величини імпорту;
∆𝑌 – зміна сукупного випуску.
Висновок: гранична схильність до імпорту показує, що частка імпорту при
зростанні доходу (у нашому випадку ВНП) збільшиться на 0.04

Тести. Покажіть хід вирішення і знайдіть єдину правильну відповідь.

1. На яку суму збільшиться валовий національний продукт країни, якщо
відбулись наступні події: 1 – компанія УКРТЕЛЕКОМ закупила нове
устаткування національного виробництва на суму 500 тис. грн.; 2 –
домогосподарства країни купили державних облігацій на суму 250 тис. грн.; 3
– сім’я купила новий автомобіль VOLVO за 600 тис. грн.
А. 750 тис. грн.
Б. 1 100 тис. грн.
В. 500 тис. грн.
Г. 1 350 тис. грн.
Відповідь: В, оскільки в розрахунок ВНП не включають угоди з цінними
паперами , а Volvo – автомобіль шведського виробництва.
2. Індекс цін в країні становить в 2015 р. 100 %, в 2016 р. – 115 %; номінальний
ВНП в 2016 р. складав 862,5 млрд. гр. од. Реальний ВНП 2016 р. в цінах 2015
р. Складе:
А. 991,9 млрд. гр. од.
Б. 112,5 млрд. гр. од.
В. 750 млрд. гр. од.
Г. 862,5 млрд. гр. од.
Відповідь: В 750 млрд. гр. од., застосувавши формулу дефлятора ВНП, який
відображає цінові зміни одного року до іншого та допомагає порівняти
реальний та номінальний ВНП.
3. Величина ВНП країни – 620 гр. од., споживчі витрати – 140 гр. од., валові
інвестиції – 120 гр. од., державні видатки – 260 гр. од., імпорт – 80 гр. од.
Експорт країни дорівнює:
А. 220 гр. од.
Б. 200 гр. од.
В. 20 гр. од.
Г. 180 гр. од.
ВНП за витратами:
ВНП=С+I+G+(E-Z)
де С – витрати на споживання;
І – витрати на інвестиції;
G – державні витрати;
E – експорт;
Z – імпорт.
Відповідь: Г. 180 гр. од.
4. Якщо фактичний рівень безробіття становить 15%, структурного – 6%, а
циклічного – 7%, рівень природного безробіття дорівнює:
А. 21%.
Б. 13%.
В. 8%.
Г. 2%.
Природний рівень безробіття має місце тоді, коли існує фрикційне (пов’язане
зі зміною робочих місць, місця проживання) і структурне (виникає під
впливом структурних диспропорцій на ринку праці, коли з’являється
невідповідність між попитом і пропозицією робочої сили за професією,
кваліфікаціє, географічними та іншими ознаками) безробіття, а циклічне
(внаслідок циклічного спаду виробництва і є результатом зниження сукупного
попиту на робочу силу) дорівнює нулю.
Отже, оскільки фактичний рівень становить 15%, природний не враховує
циклічне тоді 15%-7%=8%
Відповідь: В. 8%.
5. Якщо перша фірма реалізує свою пропозицію другій фірмі за ціною 20,
друга – третій фірмі за ціною 32, а третя продає споживачеві за 40, то сума
добавленої вартості складе:
А. 20.
Б. 32.
В. 12.
Г. 40.
Відповідь: А.20.
6. Об’єктом макроекономічного аналізу виступає:
А. економічний закон;
Б. економічний процес;
В. економічна система;
Г. економічні відношення.
Відповідь: В. економічна система;
7. Чистий експорт є позитивним, коли:
А. експорт більший за імпорт;
Б. експорт зменшується, а імпорт зростає;
В. експорт та імпорт зменшуються;
Г. імпорт більший за експорт.
Відповідь: А. експорт більший за імпорт;
8. У народному господарстві ВНП у ринкових цінах збільшився на 9%
порівняно з попереднім роком. За цей час рівень цін зріс на 4%. Яким буде
реальне зростання?:
А. 4%;
Б. 13%;
В. 9%;
Г. 5%.
Відповідь: Г. 5%.
9. Якщо відсоткова ставка зростає, функція:
А. споживання та заощадження збільшується;
Б. споживання та заощадження зменшується;
В. споживання збільшується, а заощадження зменшується;
Г. споживання зменшується, а заощадження збільшується.
Відповідь: Г. споживання зменшується, а заощадження збільшується.
10. До невідсоткових факторів, що впливають на інвестиції, не відноситься:
А. технологічні зміни;
Б. рівень забезпеченості основним капіталом;
В. очікувана норма чистого прибутку;
Г. податки.
Відповідь: В. Очікувана норма чистого прибутку.