1. Який вплив на українську мову мають інші мови?

2. Чи є такий плив взагалі?

3. Чи потрібно позбавлятися іншомовних впливів?
4. Як ви ставитеся до однобічної взаємодії мов?
5. Що таке «суржик»?

1. Який вплив на українську мову мають інші мови?

Процес запозичення іншомовних слів неоднозначно впливає на розвиток

нашої мови. З одного боку, відбувається її збагачення, але, з іншого боку,
витісняються власні елементи, що замінюються на слова з подібним значенням.
Це негативно впливає на стан національної мови і на збереження самобутності
українського народу.

Мова відображає довколишній і внутрішній світ людини, її життєвий досвід,

узагальнює результати пізнання. Вона не тільки представляє дійсність, але й
сприяє накопиченню знань та ідей. Тому сучасний стан будь-якої мови – це
наслідок її довготривалої історії розвитку під впливом різноманітних зовнішніх
та внутрішніх чинників, які в реальній мовній дійсності тісно поєднуються.

На наш час ця тема досить актуальна, оскільки дуже швидко розвиваються

технології, що призводить до появи неологізмів. Але часто трапляється, що в
засобах масової інформації журналісти вживають ті слова іншомовного
походження, які цілком можна замінити відповідниками з української мови.
Наприклад, ексклюзивне інтерв’ю замість виняткового або голкіпер замість
воротаря.

За давністю запозичення й ступенем засвоєння розрізняють запозичені слова в

цілому та іншомовні зокрема . Серед слів іншомовного походження виділяють
інтернаціоналізми, варваризми, екзотизми. Запозичення в мові – один з
важливих чинників її розвитку. Залежно від мови, з якої було запозичено слово,
такі одиниці називають англізмами чи англіцизмами, романізмами,
богемізмами, латинізмами, полонізмами тощо. Запозичення збільшують
лексичне багатство, слугують джерелом нових коренів, словотворчих елементів
і точних термінів та відображають реалії життя людства.

2. Чи є такий плив взагалі?

Процес запозичення іншомовних слів неоднозначно впливає на розвиток

нашої мови. З одного боку, відбувається її збагачення, але, з іншого боку,
витісняються власні елементи, що замінюються на слова з подібним значенням.
Це негативно впливає на стан національної мови і на збереження самобутності
українського народу. Причини цього очевидні: комп'ютеризація, потяг до
міжнародних стандартів ділового партнерства, до науки й освіти Заходу,
передове товаровиробництво в англомовних країнах, лідерство англійської
мови як міжнародної тощо. Проте чимало англіцизмів попросту витісняє з обігу
питомі українські слова, а це вже мовна агресія. Шкода від неї не лише Україні
- людство втрачає унікальні знаряддя пізнання світу. Знову-таки, коли "лиха
слава завконтори" перекладається "низьким рейтингом менеджера офісу",
маємо приклад зміни не лише мови, а й свідомості”.

Крім успадкованих слів, у лексичному складі кожної мови певне місце посідає
лексика, запозичена з інших мов. Запозичення є скрізь, бо жоден народ не живе
відокремлено від інших народів. Засвоювання слів з інших мов є одним із
шляхів збагачення лексичного складу.

Останнім часом варваризми заполонили українську мову. До них належать такі

слова: ланч, хіт, пікнік, alma mater, tètè-à-tètè. Також до варваризмів належать
назви закордонних газет, деяких підприємств, організацій товарів іноземного
виробництва. Такі іншомовні запозичення часто використовуються в рекламних
роликах, наприклад: “Dirol”, “Snickers”, “Sprite”.

Кожне слово має свою індивідуальну історію входження у мову-реципієнт і

завжди залишає місце для дискусій і уточнень.

Різноманітна з функціонального та структурного погляду запозичена лексика з

європейських мов будь-якого походження є результатом взаємодії різнорідних
зовнішніх та внутрішніх (історичних, політичних, культурних, соціальних,
етнічних, конфесійних) чинників. Ставлення до запозиченої лексики та
репрезентованих нею цінностей в Україні ніколи не було однозначним.

Вплив однієї мови на іншу визначають мовні й позамовні чинники. По-перше,

проникнення іншомовних елементів (напр., англійських) до української мови
відбувалося й за радянських часів.

Лексика іншомовного походження, коли нею користуватися без зловживань і

перекручень, є одним із засобів збагачення словникового складу мови.

3. Чи потрібно позбавлятися іншомовних впливів?

Українська одна із найбагатших мов світу, але попри це, ми часто

ввертаємо в нашу мову іноземні слівця, забувши про це багатство.

Подаємо до вашої уваги першу частину невеличкого списку іноземних слів, які
міцно посіли у нашому лексиконі. Звісно, ми не закликаємо відмовитися від
цих слів, але якщо ми час від часу будемо послуговуватися українськими
відповідниками, то наша мова стане ще гарнішою.

Слова іншомовного походження – це невід’ємна частина української

лексики. Їх запозичення дуже тісно пов’язане з історією нашого народу. Він
вступав у багатоманітні політичні, соціально-економічні та культурні відносини
з іншими народами світу, на різних етапах формування та розвитку власної
державності. І таким чином, збагачував та зміцнював власну мову. Запозичення
з англійської мові проникли в українську мову пізніше, ніж з французької чи
німецької, головним чином у ХІХ та ХХ ст.; в основному, вони засвоювалися
через російську мову. [8, с. 23]
Процес запозичення іншомовних слів неоднозначно впливає на розвиток нашої
мови. З одного боку, відбувається її збагачення, але, з іншого боку,
витісняються власні елементи, що замінюються на слова з подібним значенням.
Це негативно впливає на стан національної мови і на збереження самобутності
українського народу.
Процес запозичення іншомовних слів неоднозначно впливає на розвиток нашої
мови. З одного боку, відбувається її збагачення, але, з іншого боку, існує явище
дублетності, що призводить до дестабілізації мовної норми, оскільки
витісняються власні елементи, що замінюються на слова з подібним значенням.
Невже для української нації було недостатньо цілих століть знущання над її
мовою, яку піддавали нищівній русифікації, щоб знову і знову вживати
непритаманні нашій мові слова?
Україна – велика багатонаціональна і багатокультурна держава, і кожна
національна група, попри безпідставні заяви окремих проросійських політиків,
не має жодних обмежень чи перешкод для використання мови свого етносу.
Але всі представники етнічних груп є, насамперед, громадянами України і тому
вони повинні не лише досконало володіти державною українською мовою і
користуватися нею, а й ставитися до неї з належною повагою, оберігати її від
проникнення в неї іншомовних слів.

4. Як ви ставитеся до однобічної взаємодії мов?

Українська мова є рідною для 50 мільйонів людей, що проживають на

всіх континентах світу, переважно у хліборобських регіонах.

На жаль, не всі етнічні українці зберегли мову предків. Хоч, як не дивно,

найкраще зберігають рідну мову ті українці, що живуть далеко від України і
давно виїхали з неї.

Зречення рідної мови стимулюється ще тим, що носії “престижної млви”

здебільшого не вважають за потрібне вивчати рідну мову корінного тнаселення
та користуватися нею. Між тим дружба і братерство народів повинні мати
взаємний характер і виявлятися в першу чергу через ставлення до мови.

Ті, що відмовились від рідної мови, часто спричиняються до того, щоб їх

наслідували інші у тому числі – представники інших народів.

Факти свідчать, що людина, яка свідомо відмовилась від мови своєї нації,
ніколи не буде шанобливо ставитись до інших мов, у тому числі й до тієї, на
яку перейшла. Якщо це буде вигідно для неї, то ця людина перейде і на третю
мову або й повернеться до рідної.

5. Що таке «суржик»?

Мова є своєрідним живим організмом. Він зазнає безперервного

розвитку, але так само постійно йому щось загрожує. Небезпечною для
української мови впродовж тривалого часу була імперська політика
русифікації. Тяжкими є її наслідки. Змішанням української та російської мов
утворився суржик. Він став чи не найголовнішою проблемою української мови
у ХХІ столітті.

Так, результати дослідження, проведеного у 2012 році, показали, що

кожен десятий українець спілкується саме суржиком.

Є ще й така категорія українців, що добре володіє літературною мовою, але

часто лінується, не хоче напружити пам ять і віднайти правильний український
відповідник до російського слова. І як наслідок – українсько-російський
покруч.

В українській мові є немало законних, унормованих русизмів, полонізмів,

германізмів, тюркізмів, запозичень з інших європейських мов. Вважається, що
близько 10% слів нашої мови є іншомовними запозиченнями.

Однак, коли слова з чужої мови вживаються бездумно, безсистемно, коли

перекручується їх зміст і спотворюється звукове оформлення, це засмічує мову.

Це однозначно негативне явище, яке завдає серйозної шкоди зміцненню

позицій нашої рідної мови, мови української.

Адже зростаюча і неконтрольована тенденція засмічення її  іноземними

словами шляхом їх сліпого калькування, тобто передачі  літерами українського
алфавіту іншомовних слів без пояснення смислового змісту, наносить
непоправну шкоду самій українській мові і сприяє закріпленню в розумінні
людей, особливо підростаючого покоління, неправильного значення як
українських слів, так і слів іншомовного походження.

Як писав багато років тому добре відомий український письменник Панас

Мирний: «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова». То
ж давайте любити і шанувати нашу рідну українську мову, яка у свій час
ввійшла до душі і серця кожного українця з молоком матері…