УРОК №

ОБМЕЖЕНІСТЬ РЕСУРСІВ ТА БЕЗМЕЖНІСТЬ ПОТРЕБ ЯК ОСНОВНА ПРОБЛЕМА ЕКОНОМІКИ.

СУБ’ЄКТИ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН. ОБ’ЄКТИ ЕКОН. ВІДН.: ЗЕМЛЯ, ПРАЦЯ, КАПІТАЛ, ІНФОРМАЦІЯ.

ВЛАСНІСТЬ НА ВИРОБНИЧІ РЕСУРСИ.

 Мета уроку: сформувати в учнів знання про економіку як науку; з’ясувати, у чому полягає суть основної проблеми економічного життя
суспільства; формувати розуміння обмеженості ресурсів і безмежності людських потреб; розвивати вміння учнів аргументувати свою думку;
виховувати толерантне ставлення до точки зору своїх однокласників.

Основні поняття: виробництво, обмін, розподіл, споживання, обмеженість, економіка, ресурси, безмежність потреб.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

 II. Актуалізація опорних знань і вмінь учня

Гра «Вільний мікрофон»

Передаючи один одному уявний мікрофон, учні визначають, що, на їхню думку, вивчає наука економіка.

 III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Слово вчителя

Сьогодні ви навчаєтеся в школі, у майбутньому здобудете професію. Та ким би ви не стали — учителем, лікарем, військовим, бізнесменом,
артистом чи спортсменом, — ви будете жити за певних економічних умов. Економіка є невід’ємною складовою вашого життя. Що ж означає саме
поняття «економіка»?

 IV. Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя

Економіка — це сфера життя суспільства, у якій на основі використання різноманітних ресурсів здійснюється виробництво товарів та послуг,
обмін ними, їх розподіл та споживання.

• Використовуючи ключові слова споживання, суспільство, ресурси, виробництво, обмін, розподіл, спробуйте схематично або в малюнках
зобразити визначення економіки як науки.

• Прочитайте в підручнику визначення понять «виробництво», «обмін», «розподіл» та «споживання»; випишіть ці терміни в зошит.

Складові економіки, які тісно взаємопов’язані Виробництво — це поєднання факторів виробництва з метою отримання споживчих благ (ручки,
зошити, зачіски, знання). Обмін — це рух товарів від виробника до споживача. Розподіл отриманих грошових доходів у результаті обміну. Споживання
кінцевих вироблених товарів та послуг.

Творче завдання № 1. Уявіть, що кожному з вас запропоновано по сто гривень (умовно). Запишіть на аркуші паперу, що ви придбаєте в першу
чергу і що ви хотіли б придбати ще. Чи зможете ви придбати все, що захочете? Хто з вас повністю задовольнив свої потреби? Нехай вам буде
запропоновано ще по 1000 гривень. Продовжте розпочатий список. Чи задовольнили ви всі свої потреби в цьому випадку? Чи виникло у вас бажання
задовольнити ще якісь потреби?

Обговорення (задайте учням запропоновані запитання та обговоріть їх у класі)

1. Який висновок можна зробити з цієї вправи? (Потреби людини безмежні, а ресурси для задоволення потреб обмежені.) 2. У чому виявляється
обмеженість ресурсів? (Ми не можемо мати все, що хочемо.) 3. Обмеженість ресурсів для кожного — це проста відсутність грошей чи результат
недостатньої кількості та неповного використання ресурсів у суспільстві? (Це результат недостатньої кількості та неповного використання ресурсів у
суспільстві. Гроші відіграють лише роль посередника. Просте збільшення кількості грошей в обігу не приведе до повного задоволення потреб усіх його
членів.) 4. Як ви вважаєте, проблема обмеженості існує тільки в нашій країні, чи вона характерна для всіх країн? (Характерна для всіх країн світу.) 5.
Чи можна стверджувати, що є люди, здатні відмовитися від багатьох благ (наприклад, ченці в монастирях), і це означає, що проблеми обмеженості
ресурсів для них не існує? (Безперечно, завжди можна назвати виключення з правил, але стосовно даного конкретного питання слід зауважити, що
йдеться не лише про матеріальні потреби. Безмежність буде характерною і для потреб духовного характеру.)

Висновок учителя. Ви переконалися, що після задоволення одних потреб у людини одразу виникають інші, що є свідченням їх безмежності.

Обмеженість ресурсів опосередковано (не прямо) виражається в недостатній кількості грошей, які ми маємо в даний момент, що є результатом
недостатньої кількості ресурсів або ж неповного використання ресурсів суспільством. Обмеженість ресурсів певною мірою відносна, адже вона
зумовлена рівнем потреб. Обмеживши потреби, можна відносно зменшити й обмеженість ресурсів. Проте, деякі ресурси, і насамперед, невідтворювані,
обмежені самою природою, отже, рано чи пізно вони вичерпаються. До таких ресурсів належать, у першу чергу, корисні копалини (ресурси нафти, газу,
вугілля). Обмеженими є площі чорноземів, водоймищ, річок, лісів тощо.В умовах обмеженості ресурсів суспільство (особа) здійснює вибір, щоб він був
найкращим, найвигіднішим, оптимальним й ефективним. Отже, економіка — це наука про оптимальний вибір, який привів би до найбільш повного
задоволення потреб.

До основних суб'єктів економічних відносин належать: Домогосподарства. Домогосподарство — цс економічна одиниця, що складається з одного або
більше чоловік, які ведуть спільне господарство, забезпечує економіку ресурсами і використовує зароблені при цьому кошти на поточне споживання
товарів та послуг і заощадження з метою задоволення своїх потреб. Прикладом домогосподарства є сім'я. Роль домогосподарств у мікроекономічній
системі подвійна. На ринку кінцевих товарів домогосподарства виступають на боці попиту як покупці. З іншого боку, домогосподарства — це
власники ресурсів, які вони постачають для виробничих цілей. Тому на ринку ресурсів домогосподарства перетворюються на продавців, формують
пропозицію.
Підприємства (фірми). Підприємство — це товаровиробник і основна виробнича ланка економіки. До них належать будь-які господарюючі суб'єкти,
що займаються виробничим споживанням ресурсів та виробництвом товарів чи послуг з метою отримання прибутку.
Держава. У економіці вона розглядається як сукупність органів влади, що є регулятором та координатором економічного життя.
Об'єктами, з приводу яких складаються відносини, є фактори виробництва (ресурси) та його результати. Факторами виробництва є:
1. Праця ціленаправлена діяльність людини, що видозмінює природну речовину, з метою надати їй необхідної для задоволення потреб людини
форми.
2. Капітал — всі засоби виробництва, створені людиною в попередніх виробничих процесах.
3. Природні ресурси, до яких належать групи предметів праці, що не піддавалися обробці, або сили природи, що використовуються у виробничому
процесі. Часто їх називають узагальнюючим словом "земля".
4. Підприємницькі здібності — це особливі здібності деяких людей йти на мобілізацію ресурсів, свідомо йти на ризик, на організацію виробничого
процесу з метою отримання прибутку.

 V. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Практична вправа

Поділіть сторінку в зошиті на три частини. В одному стовпчику запишіть свої потреби, а в другому — шляхи, якими їх

можна задовольнити. Тепер уявіть, що такі самі потреби, як і у вас, виникли у всіх людей планети. Запишіть у третьому стовпчику, як можна
розв’язати проблему задоволення цих потреб у глобальному масштабі.

Запитання для обговорення та завдання

1. Проаналізуйте, чи вистачить ресурсів на планеті, аби задовольнити всі потреби людей.

2. Як ви вважаєте, потреби змінюються чи залишаються сталими? Від чого це залежить?

3. Проаналізуйте за наведеною схемою етапи розвитку людської культури з точки зору зміни потреб.

4. Чи будуть і надалі змінюватись потреби?

 Додаток 1Складові економіки 

Обмеженість виробничих ресурсів і проблема вибору. Закономірності економічної поведінки виробника.Повні уроки

Визначення понять "виробничий ресурс" та "фактор виробництва"

Розвиток виробництва має межі. Вони спричинені тим, ще у кожний момент часу суспільство володіє лише певним обсягом виробничих ресурсів,
миттєве збільшення яких є нереальним. Через обмеженість ресурсів суспільство завжди стоїть перед проблемою: як розподілити їх таким чином, щоб
досягти найкращого результату, тобто як створити таку кількість споживчих благ, щоб мати змогу якнайповніше задовольнити потреби?

Перш ніж безпосередньо перейти до розгляду цієї проблеми, домовимось, що поняття «виробничий ресурс» і «фактор виробництва» ми для
спрощення вважатимемо тотожними, хоча між ними, безумовно, є певна відмінність.

Фактор (від латинського factor - той, що робить), або чинник, є рушієм певного процесу. Ресурс (від французького ressource - цінність, запас, джерело
засобів) потенційно може стати фактором. Пригадаємо, що факторами виробництва, а отже, і виробничими ресурсами є земля, праця, капітал та
здатність до підприємництва.

Класифікація виробничих ресурсів

Виробничі ресурси поділяються на відтворювані і невідтворювані. До відтворюваних виробничих ресурсів належать ті, що створюються і
відновлюються природою (грунт, вода, повітря, ліс) і суспільством (засоби виробництва). До відтворюваних одночасно і природою, і суспільством
належать трудові ресурси: людина з'являється на світ як біологічна істота і набуває у суспільстві знань та навичок, необхідних для виробничої
діяльності. До невідтворюваних виробничих ресурсів належать корисні копалини, що споживаються як сировина. Крім того, час відтворення
деяких ресурсів є таким тривалим, що їх можна віднести до невідтворюваних. Йдеться, зокрема, про знищені чорноземи, вирубані ліси, забруднені
водойми. Ця проблема, на жаль, є дуже актуальною для України, її найбільше багатство - чорноземи - перебувають у жахливому стані, а головну водну
артерію - Дніпро - перетинають «мертві моря», створені греблями кількох гідроелектростанцій. Для відтворення цих напівзнищених ресурсів потрібні
загальнонаціональні зусилля і не одне десятиліття. 

Виробничі ресурси обмежені, одні -відносно, інші - абсолютно. Відносна обмеженість існує тому, що потреби випереджають можливості виробництва,
а останні обмежені наявними ресурсами. Обмеживши потреби, можна відносно зменшити й обмеженість ресурсів. Проте таке пояснення причин
обмеженості ресурсів стосується лише одного боку проблеми. 

Необхідно також зазначити, що окремі види ресурсів, і насамперед невідтворювані, обмежені самою природою, отже, раніше чи пізніше настане час їх
вичерпання. Вчені вже підрахували загальні розміри запасів нафти, газу, вугілля й інших корисних копалин та строки їх вичерпання. 

Обмеженими є площі чорноземів, лісів, водойм, басейнів річок. Щодо цих ресурсів можемо говорити про їх абсолютну обмеженість. Обмеженість
виробничих ресурсів зумовлює появу цілої низки складних економічних процесів і ситуацій. По-перше, в кожний даний момент при досягнутому рівні
науково-технічного прогресу наявні виробничі ресурси обмежують виробничу діяльність. 

По-друге, виникає потреба в прискоренні технічного прогресу, який допомагає вводити в обіг усе нові й нові ресурси. По-третє, виникає необхідність
всебічної економії виробничих ресурсів, ефективного і раціонального їх використання. І, по-четверте, актуальною стає проблема вибору виробничих
ресурсів і пошуку альтернативних варіантів їх використання.

Сутність і види економічних ресурсів

Для здійснення господарської діяльності людина використовує відповідні ресурси. Слово «ресурс» (франц.) означає «усе, що може бути використане
для господарювання».

Усі види ресурсів, які використовуються у процесі виробництва, називають економічними ресурсами, або факторами виробництва.

Згадаємо Робінзона, який потрапив на безлюдний острів і змушений був жити як первісна людина. За допомогою ліани, палиці й великого кам'яного
уламка він зробив сокиру, яка стала йому знаряддям полювання та праці. Згодом для будівництва хижі він використав гілки дерев, ліани, стовбури,
листя та інші предмети. Знайдене насіння стало необхідною умовою, щоб Робінзон зайнявся городництвом на підготовленій для цього ділянці землі. А
приручивши тварин, він дістав можливість споживати м'ясо. Звичайно, Робінзон не вижив би у таких складних умовах, якби впав у відчай і нічого не
робив. Його винахідливість, фізична праця й оптимізм допомогли витримати випробування і стали добрим прикладом для багатьох людей, що
опинялися у скруті. Робінзон побачив у навколишніх речах корисні властивості, можливості використання їх як ресурсів.

Види економічних ресурсів

Економічні ресурси поділяються на дві великі групи: матеріальні — земля і капітал; людські — праця і підприємницький хист людей, їхня здатність
до підприємництва.

Праця здавна вважалась одним з основних економічних ресурсів. Про це йдеться в Арістотеля, середньовічних філософів, у представників економічної
школи меркантилістів (XVII ст.). Фізіократи (XVIII ст.) найбільшу роль відводили землі як економічному ресурсові. Адам Сміт у XVIII ст. розглядав
взаємодію вже трьох факторів виробництва: землі, праці, капіталу. Найчіткіше теорію економічних ресурсів сформулював Жан Батист Сей (1767-1832).
У XX ст. англійський економіст Альфред Маршалл (1842-1924) запропонував розглядати четвертин фактор — підприємницькі здібності людей. Деякі
сучасні економісти виділяють ще один фактор виробництва — «знання» у розумінні досягнень науки, інформації, технології, науково-технічного
прогресу.

Праця — сукупність умінь, навичок, фізичних та інтелектуальних можливостей людини, тобто її робоча сила, яку вона використовує у процесі
виробництва.

Земля (природні ресурси) — так називають усі блага природи, які людина використовує у процесі виробництва: земля, надра, водні, лісові, біологічні,
агрокліматичні та всі інші види природних ресурсів, які ви вже знаєте з географії, біології, фізики й інших наук.

Капітал — усі засоби виробництва, створені людиною; приміщення, обладнання, машини, матеріали, інструменти, напівфабрикати, а також кошти,
тобто грошовий капітал, призначений для організації виробництва. Процес нагромадження коштів і їх використання для ведення виробництва
називається інвестуванням.

Підприємницькі здібності — здатність людей до організації виробничої, торговельної, комерційної та іншої ділової, економічної діяльності. Це
особливий економічний фактор, який забезпечує комбіноване поєднання всіх інших ресурсів у єдину систему в процесі виробництва товарів та послуг.
Підприємницькі здібності виявляються через особливий вид діяльності, яку називають підприємництвом. Детальніше про це йтиметься у наступних
темах.
Особливості різних видів економічних ресурсів
Наявність численних економічних ресурсів у різних народів в усі часи вважалась основою багатства. Так, у ско-тарів-кочівників багатство
вимірювалось поголів'ям худоби. Навіть слово „капітал” походить з латинської — «голова», «головний». У поміщиків Русі багатство визначалося
кількістю кріпаків, тому що їхній дохід залежав від кількості працюючих. В англійських лордів багатство залежало від земельних володінь, за які
селяни платили орендну плату з одиниці площі. У заможних городян в Європі XIX-XX ст. мірилом багатства була кількість прибуткових будинків. У
купців різних країн і часів — обсяги торгових оборотів.

Розглянемо коротко основні риси економічних ресурсів, як їх розуміє сучасна наука.

Земля
Природний ресурс земля — вихідний фактор виробництва, без якого матеріальне виробництво зовсім неможливе. До нього зараховують землю і все,
що розташоване на ній і в ній: орні площі, ліси, ресурси річок, озер, морів, океанів, корисні копалини, тобто все, що людина бере від природи. Це
природне середовище, де відбувається життєдіяльність людини.

У первісному суспільстві людина лише споживала природні блага. З розвитком господарських відносин стає очевидним, що життєві умови, даровані
природою, не всюди однакові й змінюються з часом, а багатства, які можна отримати від використання землі, залежать від якості самої землі та
способів господарювання. Відтак з'являється прагнення до привласнення і відстоювання права на земельні площі певними групами людей з метою їх
подальшого використання для отримання прибутків.

Особливе ставлення людей до землі яскраво описано українськими класиками. У п'єсі «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого читаємо: «Ох, земелько, свята
земелько, Божа ти дочечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки... Приобрітав би тебе без ліку. Легко по своїй власній землі ходить. Глянеш
оком навколо — усе твоє: там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колоситься жито, і все то гроші, гроші, гроші...»

Уся величезна різноманітність природних ресурсів і фізико-біологічні особливості землі надають різні можливості для господарської діяльності, що
відображається в земельному кадастрі. З їх урахуванням люди обирають відповідні способи використання землі. Так, у Земельному кодексі України
земельні ресурси поділяються за цільовим призначенням: землі сільськогосподарського призначення, населених пунктів, промисловості, транспорту,
зв'язку, оборони, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, лісового фонду, водного (у т. ч. підводного)
фонду. Обмеженість земель зумовлює раціональне використання їхньої природної родючості, поліпшення стану природних об'єктів, використання
інтенсивних технологій, які забезпечують підвищення продуктивності та ефективності господарювання і подальшого використання землі.

Праця
Ресурс «праця» об'єднує всі фізичні й розумові здібності людей для здійснення виробництва. Без праці неможливі ні використання природних багатств,
ні виробництво товарів. Ефективність праці залежить від доцільного застосування тих здібностей, з якими ми народилися, і знань, яких ми набули в
навчанні, сили наших м'язів та вправності наших рук, нашого розуму й пам'яті та соціального досвіду.

З певного віку всі працездатні люди, що мають належні фізичні та розумові здібності, є трудовими ресурсами. Особливості трудових ресурсів ви вже
вивчали на уроках географії. Основні риси праці як фактора виробництва ми розглянемо при вивченні ринку праці.

Праця й земля — традиційні виробничі фактори. Але щоб виробляти товари, у сучасному господарстві їх самих недостатньо. Ще з давніх-давен
людина використовувала допоміжні засоби, що полегшували її працю (плуг, рибальські снасті, кресало, скребок, молоток тощо). Ці інструменти були
знаряддям, «капіталом» трудівника, слугували підвищенню ефективності його праці. У сучасному виробництві належна їх ефективність досягається
завдяки застосуванню складних машин, устаткування та технологій.

Капітал
До нього належать усі задіяні у процесі виробництва предмети й засоби виробництва і кошти, а також складські запаси готової чи незавершеної
продукції, що є сировиною для подальшого виробництва, необхідні приміщення. Арістотель першим спробував пояснити, що таке капітал. Він
запровадив поняття «хремастика» — мистецтво забезпечувати достаток, діяльність, спрямована на нагромадження коштів. Пізніше вчені-економісти А.
Сміт і Д. Рікардо ототожнювали капітал з нагромадженою працею, запасом матеріальних цінностей, призначених для подальшого виробництва й
отримання доходу. їх наступник К. Маркс дійшов висновку, що джерелом капіталу є присвоєна власником засобів виробництва додаткова вартість
продукції, вироблена живою працею. Дослідники XX ст. також по-різному підходили до розуміння сутності капіталу. Американський економіст І.
Фішер так іменував запас багатства, здатного забезпечувати його власникові постійний дохід у вигляді «потоку послуг». Англієць Дж. Хікс капіталом
вважав сукупність товарів виробничого призначення, Пол Хейне — благом, що його можна використовувати для виробництва майбутніх благ. Деякі
вчені вважають капіталом також час, як окремий фактор виробництва, що створює дохід.

Поняття «капітал» часто вживається у різних значеннях: грошовий капітал — кошти, призначені для організації та розширення виробництва, для
придбання знарядь, матеріалів і сировини: матеріальний капітал — засоби виробництва тривалого й короткочасного використання; людський капітал —
знання, працездатність, досвід, енергія, освітні, культурні, етичні цінності і традиції людей тощо.

Основні складові частини матеріального, речового капіталу показано в табл. 2. Таблиця 2. Структура матеріального капіталу.    

Матеріальний капітал
Оборотний капітал
Основний капітал(основні фонди
(матеріальні оборотні кошти)
Приміщення і споруди
Сировина, паливо, енергія, матеріали і
Машини,  устаткування,  інструменти, напівфабрикати
прилади, товари тривалого використання,
земля, тварини та ін.
Незавершене будівництво, запаси
Патенти, товарні знаки, цінні папери, власної готової продукції, товари для
авторські й інші права (нематеріальні перепродажу
активи)

Велику частину основного капіталу становлять засоби виробництва тривалого використання. Вони на довгий час • прив'язують* кошти до виробництва,
потребують значних витрат на належне утримання і ремонт. Такі витрати, які виникають незалежно від кількості виробленої продукції,
називають постійними. А процес поступового зношування основних фондів і перенесення їхньої вартості на вироблювану продукцію називають
амортизацією. Зношування основного капіталу може бути як фізичним, так і моральним.
Завдання. Наведіть власні приклади фізичного і морального зношування відомих вам речей, які можна вважати капіталом. Поміркуйте, як власник має
відшкодовувати подібні втрати.

За походженням капітал може бути власним або залученим (чужим), отриманим через кредити чи боргові зобов'язання.

Співвідношення різних видів капіталу на підприємстві відображується в документі, який називається балансом.

Утворення капіталу можливе за кількох умов. Першою назвемо утримання від споживання.

Доходи, не використані на споживання, стають основою заощаджень. Заощадження окремих людей і сімей можуть бути у грошовій формі вдома, на
рахунках у банку або безпосередньо на підприємстві, вкладені під відповідне письмове засвідчення (цінний папір тощо) про внесення коштів і права на
отримання доходу.

Другою важливою умовою утворення капіталу є вкладення заощаджених коштів у подальше виробництво: наприклад, будівництво нових цехів, купівля
кращих, високотехнологічних ліній, використання якіснішої сировини тощо. Отже, той, хто вкладає свої заощадження у господарську діяльність,
позбавляє себе певних можливостей реалізувати своє багатство сьогодні, жертвує сьогоднішніми інтересами заради майбутнього. І така «жертовність»
заслуговує винагороди у вигляді різних доходів від використання ресурсів. Детальніше про це йтиметься в наступній темі.

Проблеми співвідношення споживання, заощаджень та інвестицій є актуальними як для кожної сім'ї, так і для підприємств ти національних економік.

Завдання. Наведіть приклади різних видів благ, які використовують як для споживання, так і для виробництва.

Підприємливість
Що ж приводить у рух щойно названі економічні ресурси? Четвертим, об'єднуючим фактором виробництва, його рушійною силою є підприємницький
хист, або підприємливість. Підприємливість передбачає наявність здорового глузду, вміння йти на ризик, використання всіх можливостей для
досягнення певної мети, хист до управління.

Підприємець — новатор, який, прагнучи отримати додаткову вигоду, використовує винаходи, веде пошук шляхів удосконалення, поліпшення
організації виробництва, запроваджує нові досягнення задля оптимального поєднання наявних ресурсів. Винагородою для підприємця
є підприємницький прибуток — плата за його ризик.
Звичайно, не всі люди мають визначні підприємницькі здібності. Тих же, хто має перераховані здібності і застосовує їх на практиці, називають
підприємцями.

Діяльність підприємців у будь-якій сфері економіки називається підприємництвом. Підприємницька діяльність — це діяльність, спрямована на
об'єднання факторів виробництва — землі, праці, капіталу заради одержання прибутку. Підприємництво — надзвичайно важливий вид діяльності.

Власність як економічне явище виникає лише за таких умов:

1. існує там, де люди вступають в економічні відносини - виробляють, обмінюють, розподіляють, споживають тощо;
2. передбачає реалізацію інтересів певних економічних суб'єктів -приватних осіб, колективів, держави;
3. відповідає рівню розвитку технологій та наявним виробничим ресурсам.

Суб'єктами відносин власності можуть бути: приватні особи (родини), колективи (виробників, споживачів, членів громадських організацій тощо),
держава в особі органів центральної та місцевої влади. За критерієм суб'єктів розрізняють такі форми власності:

1. приватну або особисту;

2. колективну як кооперативну та власність громадських організацій;
3. державну як загальнодержавну та комунальну. 

До об'єктів власності можуть належати:

 природні ресурси, передусім земля;

 ресурс праці, що втілюється у здатності людини виробляти блага;
 інтелектуальний ресурс - здатність продукувати нове знання, поширювати його, використовувати при вдосконаленні технологійвиробництва
і споживання;
 інформація - результат нагромадження певного обсягу знань, що, на відміну від більшості інших об'єктів власності, при споживанні не
зникає, не зношується, а при поширенні у суспільстві сприяє розвиткові інтелектуального ресурсу;
 виробничі фонди - споруди, будівлі, комунікації, транспортні засоби, обладнання, устаткування, матеріали, сировина тощо;
 невиробничі фонди - житлові будинки та майно громадян, бу¬динки та майно закладів освіти, культури, охорони здоров'я, мистецьких
установ, наукових закладів тощо;
 нематеріальні активи - товарні знаки, торгові марки, програмне забезпечення, репутація підприємства (гудвіл) тощо;
 фінансові активи (фінансовий капітал) - акції, облігації, деривативи (ф'ючерси, форварди) тощо.

Об'єкти власності формують національне багатство. Важливо знати кількісне співвідношення складових національного багатства. Нажаль, не всі
елементи національного багатства можуть бути точно виміряні, тому користуються спрощеною структурою національного багатства.

Приклад такої структури для України представлено на схемі 1.2.2.

                      

Схема 1.2.2 Структура національного багатства України у 2005 р.

Пояснення до схеми:

 У структурі національного багатства України, яке на 2005 р. оцінювалось у 9,9 трлн грн, основна частка припадала на людський капітал. Але
ця частка є меншою, ніжу країнах Північної Америки та Західної Європи.
 У складі фінансового капіталу враховані цінні папери, кредити та позики, а у складі резервних активів - монетарне золото, кошти в іноземній
валюті, страхові резерви, сформовані страховиками країни. Розглянемо процес виробництва з боку елементів, що визначають його
технологічний бік. Скористаємося схемою.

Схема 1.2.3 Основні елементи процесу виробництва

Пояснення до схеми 

1. Основними елементами процесу виробництва є власне праця, засоби праці та предмети праці.
2. Праця, або цілеспрямована діяльність, передбачає застосування здібностей і трудових навичок людей, їхніх фізичних і розумових зусиль.
3. Предмети праці - об'єкти цілеспрямованої діяльності людини: рчовини природи у первісному або частково обробленому (напівфабрикати)
вигляді. До предметів праці належать земля, сировина, матеріали тощо. Людина діє на предмети праці за допомогою засобів праці.
4. Засоби праці включають машини, інструменти, обладнання, виробничі будівлі, нафто- та газопроводи, канали, мости, транспортні засоби,
резервуари тощо.
5. У сукупності засоби та предмети праці становлять засоби виробництва.
6. Результатом виробництва є продукт. У ньому відображається праця: кваліфікована чи некваліфікована, продуктивна чи непродуктивна, а
також стан засобів праці. Якщо праця, засоби та предмети праці були невисокої якості і до того ж погано зорганізованими, то матимемо
низькі кількісні та якісні характеристики продукту.

 VI. Підсумок уроку

 VII. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний матеріал підручника.