Тема 1

Предмет та методи
мікроекономіки
https://classroom.google.com/c/NjIwOTI3NDI3OTcz?cjc=h4sxhqe
 ПЛАН
1. Предмет мікроекономіки. Основні
економічні поняття.
2. Крива виробничих можливостей
(КВМ).
3. Суб’єкти мікроекономіки.
4. Проблема координації в
економічних системах.
5. Методи мікроекономічного
аналізу.
 Мета лекції
З'ясування особливостей предмету мікроекономіки
та специфіки методів його пізнання

Завдання лекції
● з'ясувати предмет мікроекономіки;
● визначити суть і класифікацію потреб та благ;
● розкрити сутність трансакційних витрат;
● ознайомитись з сутністю кривої виробничих
можливостей й розкрити зміст понять «обмеженість
ресурсів», «економічний вибір», «альтернативні
витрати», «ефективність економіки»;
● скласти уявлення про взаємодію суб'єктів
мікроекономіки в моделі циркулюючих потоків;
● ознайомитись з методами мікроекономічного аналізу.
 Рекомендована література
● Мікроекономіка: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. –
К.: Знання, 2007. – 677с. – С. 151 – 166; 181 - 185; .
● Ястремський О.І., Гриценко О.Г. Основи мікроекономіки:
Підручник. – К.: Знання-Прес, 2007. – 579с. – С. 94 – 143.
● Сивоконь В.О., Статівка Н.В. Мікроекономіка: опорний
конспект лекцій. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”,
2005. – 132 с.
Базові поняття теми
● предмет мікроекономіки, потреба, економічні
блага, рідкість, фактори виробництва;
● межа виробничих можливостей, обмеженість
ресурсів, економічний вибір, альтернативні
витрати, ефективність;
● право власності, специфікація права власності;
● мікроекономічні суб'єкти, модель циркулюючих
потоків;
● економічний атомізм, економічний раціоналізм,
граничний аналіз, нормативний аналіз,
позитивний аналіз.
ТРИ ОСНОВНІ ПИТАННЯ
ЕКОНОМІКИ
1. Предмет мікроекономіки.
Основні економічні поняття.
Мікроекономіка (МіЕ) – галузь
економічної науки, що вивчає взаємодію
суб’єктів економічної системи (фірм,
домогосподарств) та досліджує механізм
функціонування конкретних ринків.

Предмет МіЕ – дослідження проблеми

ефективного використання обмежених
ресурсів чи управління ними з метою
досягнення максимального задоволення
потреб людей (аналіз конкретних рішень).
 ПОТРЕБИ

1) внутрішні спонукальні мотиви до активної

діяльності;

2) (всі людські фізичні та духовні) відчуття нестачі

чого-небудь необхідного для підтримки
життєдіяльності і розвитку особистості, фірми,
суспільства в цілому.
 Класифікація потреб
1. За характером виникнення:
●первинні (пов’язані з існуванням людини: їжа, одяг, безпека тощо);
●вторинні (виникнення та зміна яких зумовлені розвитком цивілізації).

2. За засобами задоволення:
●матеріальні (потреби в матеріальних благах);
●нематеріальні(духовні потреби).

3. За нагальністю задоволення:
●першочергові (предмети першої необхідності);
●другорядні (предмети розкоші).

4. За можливостями задоволення:
●насичені (мають чітку мету і можливість повного задоволення);
●ненасичені (не можуть бути задоволені повністю).

5. За участю у відтворювальному процесі:

●виробничі (потреби у засобах виробництва);
●невиробничі (потреби у споживчих благах).
 Класифікація потреб
6. За суб’єктами вияву:
●особисті (виникають і розвиваються у процесі життєдіяльності
індивіда);
●колективні, групові (потреби груп людей);
●суспільні (потреби функціонування та розвитку суспільства в цілому).

7. За кількісною визначеністю та мірою реалізації:

●абсолютні (перспективні потреби, є орієнтиром економічного
розвитку);
●дійсні (формуються залежно від досягнутого рівня виробництва і є
суспільною нормою для певного періоду);
●платоспроможні (визначаються платоспроможним попитом);
●фактичні (задовольняються наявними товарами та послугами).
 БЛАГА
– засоби (дари природи, вироби або послуги),
які задовольняють потреби людей, тобто
приносять їм користь.

1)Вільні (неекономічні) – блага, при використанні

яких перед людьми не постає проблема їх
економії, виробництва, ефективного розподілу.

2)До економічних благ відносять рідкісні,

обмежені ресурси (блага). Вони включають
матеріальні блага та послуги.
 Класифікація благ
1. За часом споживання:
 короткострокові;
 довгострокові.
2. За споживчими характеристиками:
 матеріальні;
 нематеріальні.
3. За характером споживання:
 індивідуальні;
 суспільні – категорія благ (товарів та послуг), які
не можуть бути запропонованими споживачу на
ринку, бо він не зможе оплатити його як
індивідуальне. Надаються через державні
інститути.
4. За рівнем доступності:
 предмети розкоші;
 товари масового споживання.
 Класифікація благ
5. За ступенем заміщення/доповнення:
 субститути – задовольняють потребу за рахунок одне
одного; взаємозв’язок у вигляді прямого відношення
між ціною на одне і попитом на інше (напр.,
масло/маргарин, чай/кава);
 комплементи – блага, котрі не можуть споживатися
окремо (зубн. щітка/зубн. паста, моб. телефон/sim-
карта);
 перехідні блага – мають різний ступінь заміщення.
6. За способом задоволення:
 прямі (споживчі) – для кінцевого споживання (не
потребують проміжної обробки);
 виробничі (інвестиційні) – використовуються у
виробництві інших благ – фактори виробництва.
7. За якістю:
 нормальні блага;
 низькоякісні блага;
 товари Гіффена.
Фактори виробництва – ресурси,
поєднані у процесі виробництва на основі
певної технології (земля, капітал, труд,
підприємницькі здібності, інформація).

Антиблаго – благо, споживання якого не

приносить користі або шкодить.
Обмеженість ресурсів – неможливість
задоволення всіх економічних потреб всіх людей
(створення благ у повному достатку).
Обмеженість ресурсів обумовлена:
рідкісністю благ – обсягами і мірою заміщення
запасів різних благ відносно один одного;
недостатністю благ, тобто їх обмеженістю
відносно обсягу потреб в них;
неповнотою благ – відсутністю умов для
споживання благ.

Проблема економічного вибору – вибір найкращого

із варіантів використання обмежених ресурсів, за
якого досягається максимум задоволення потреб при
данних витратах або дане задоволення потреб при
мінімальних витратах.
Право власності – санкціоновані суспільством
поведінкові відносини, які складаються між
людьми з приводу використання ними
економічних благ.

Відносини власності – це система виключень

із доступу до матеріальних і нематеріальних
ресурсів. Виключення означає, що всі окрім
власника, виключені із доступу до ресурсу.
Відсутність виключень означає вільний доступ
всіх (вільні блага).
 Трансакційні витрати – витрати у сфері
обміну, пов'язані з передачею прав
власності.

Категорія трансакційних витрат була

введена в економічну науку в 30-ті роки
ХХ ст. Рональдом Коузом –
американським економістом,
професором Чікагського університету,
лауреатом Нобелівської премії 1991р.,
представником неоінституціонального
29 грудня 1910 р. напрямку.
–
2 вересня 2013 р.
2. Крива виробничих можливостей.
Проблему економічного вибору відображає крива
виробничих можливостей (КВМ)
КВМ – відображає альтернативну
комбінацію максимальних об’ємів
отримуваних благ за наявної кількості
ресурсів.
Умови:
Засоби
вир-ва А - наявні фактори вир-ва
Е не змінюються;
В - технологія не
змінюється.
F Примітки:
т. А, В – ефективні
точки;
т. F – економіка працює
неефективно;
т. Е – недосяжна
Предмети
споживання
 КВМ характеризує:
обмеженість ресурсів;
економічний вибір;
альтернативні витрати;
ефективність економіки.

Альтернативні витрати – це кількість

одного блага, яким необхідно пожертвувати
для збільшення виробництва іншого блага
(їх ще називають витратами
невикористаних можливостей).
Ефективність у загальному розумінні – можливість
використати найкращим чином те, що має
суспільство у своєму розпорядженні для досягнення
найкращого результату.
Для окремого виробника – зв’язок між обсягом
вироблених економічних благ і кількістю ресурсів,
що застосовуються в процесі виробництва.

Паретто-ефективність – такий рівень організації

економіки, за якого суспільство отримує максимум
корисності із наявних ресурсів і технологій і при
цьому не здатне збільшити яку-небудь частку в
отриманому результаті, не скоротивши іншу.
 3. Суб’єкти мікроекономіки.
Економічний агент – індивід (суб'єкт),
що займається економічною
діяльністю на основі самостійно
прийнятих рішень.

Суб’єкти МіЕ:
1. Домашні господарства – окремі особи чи
групи осіб, що отримують доходи й витрачають
їх на споживання товарів і послуг. Цільова
функція – максимізація корисності від
споживання того чи іншого блага.
 Суб’єкти МіЕ:
2. Фірми – підприємства, що знаходяться в
одноосібній власності, товариства, що виробляють
товари та послуги для продажу іншим фірмам чи
кінцевим споживачам. Цільова функція –
максимізація прибутку від продажу товарів чи
послуг на ринку.
3. Профспілки – групи людей, що працюють на
умовах найму; організовані для того, щоб укладати з
роботодавцями колективні договори з ціллю
максимізації задоволення групових інтересів.
4. Держава – система політичних установ, що
виконують важливі економічні функції. Ціль –
максимізація суспільного добробуту.
 4. Проблема координації в
економічних системах.
Координація економічної діяльності включає в
себе необхідність:
узгодження між собою рішень виробників;
узгодження між собою рішень споживачів;
узгодження рішень щодо виробництва й
споживання в цілому.

Економічний кругообіг – круговий рух

реальних економічних благ, що
супроводжується зустрічним потоком доходів
і витрат.
 Модель циркулюючих потоків
Споживчі витрати Виручка

Попит на товари і Пропозиція товарів і

послуги Ринки споживчих послуг
товарів і послуг

Фірми
Домогосподарства

Пропозиці
я ресурсів Попит на
ресурси
Ринки ресурсів

Доходи Витрати
 В залежності від координації економічної
діяльності виділяють певні економічні системи.

Економічна система – це сукупність

взаємопов'язаних економічних елементів, що
утворюють певну цілісність, економічну
структуру суспільства, єдність відносин з
приводу виробництва, розподілу, обміну і
споживання економічних благ.
 Основні типи економічних систем
 Традиційна (патріархальна) економічна система –
властива слаборозвинутим країнам. Характеризується
багатоукладністю економіки, збереженням натурально-
общинних форм господарювання, відсталою технікою,
широким застосуванням ручної праці, нерозвиненою
інфраструктурою, найпростішими формами організації праці
і виробництва, бідністю населення.
 Ринкова економічна система – характеризується
пануванням приватної власності на інвестиційні ресурси,
передбачає функціонування великої кількості діючих
виробників і покупців товарів, свободою підприємницької
діяльності, особисту свободу всіх економічних суб’єктів,
однаковий доступ їх до ресурсів, науково-технічних
досягнень, інформації. Втручання держави в економічні
процеси виважене. Усі економічні рішення приймаються
ринковими суб’єктами самостійно.
 Основні типи економічних систем
 Командна економічна система – базується на пануванні
державної власності, одержавленні та монополізації
народного господарства, централізованому директивному
плануванні виробництва і розподілі ресурсів, не визнає
реальних товарно-грошових відносин, конкуренції і вільного
ціноутворення. Притаманні висока затратність виробництва,
несприйнятливість до НТП, зрівняльний розподіл результатів
виробництва, відсутність матеріальних стимулів до
ефективної праці, хронічний дефіцит.
 Змішана економічна система – характеризується високим
рівнем розвитку продуктивних сил і наявністю розвинутої
інфраструктури суспільства; різноманітністю форм власності
й рівноправним функціонуванням різних господарюючих
суб’єктів, поєднанням ринкового механізму з державними
методами регулювання еконоки; орієнтацією на посилення
соціальної спрямованості розвитку економіки. Збільшуються
затрати на освіту, медичне обслуговування.
 5. Методи мікроекономічного аналізу.
Формально-логічні методи:
 аналіз;
 синтез;
 індукція;
 дедукція;
 порівняння;
 аналогія;
 проблема.

Діалектичні методи:
 метод наукової абстракції
 сходження від абстрактного до конкретного
 єдність історичного і логічного.
 Методи мікроекономічного аналізу.
Системні методи:
 економіко-математичне моделювання;
 економічні експерименти;

Специфічні методи мікроекономічного

аналізу.
 економічний атомізм – концентрація уваги на поведінці
найпростіших вихідних економічних одиницях, що
здійснюють економічну діяльність на основі самостійно
прийнятих рішень;
 економічний раціоналізм – припущення про
визначення економічними суб’єктами вигод від своїх дій
і затрат для їх досягнення;
 Специфічні методи мікроекономічного
аналізу.
 граничний аналіз – спосіб аналізу економічних
показників, що передбачає дослідження їх динаміки –
приросту, скорочення, зміни. Досліджується саме
додаткова змінна частина економічної величини,
з'ясовуються характеристики і таким чином
визначаються тенденції зміни всієї сукупності в цілому;
 функціональний аналіз – встановлення і дослідження
залежностей одних економічних величин від інших.
Функція встановлює певну форму такого взаємозв'язку;
 графічний аналіз – моделювання економічних станів і
дій за допомогою графіків.
 Економічний аналіз буває:

 позитивним (що є?)– описує причинно-наслідкові

зв’язки і фактичний стан справ;

 нормативним – виробляє цільові установки і відповідає

на питання: як має бути?
Дякую за увагу!