Мікроекономіка як наука

1. Предмет та функції мікроекономіки

2. Методологія мікроекономічного аналізу
3. Інструментарій мікроекономічного дослідження

1. Предмет та функції мікроекономіки

Мікроекономіка є однією із складових сучасної економічної теорії -
фундаментальної науки про господарство, яка досліджує поведінку людей і
допомагає пояснити, чому і як вони приймають ті чи інші економічні рішення.
Пригадайте визначення макро- та мікроекономіки з „Політекономії". Чітку межу
між ними провести неможливо. Так, безробіття вважалося класичною
макроекономічною проблемою, однак нині більшість економістів схиляються до
думки, що воно значною мірою визначається поведінкою індивідуальних робітників
та особливостями функціонування відповідних ринків, що є об’єктом вивчення
мікроекономіки.
Мікроекономіка як окремий розділ економічної теорії утворилася в останній
третині XIX ст. Саме в цей час (1871- 1873 рр.) відбулася так звана маржиналістська
революція. Її творці В. Джевонс, Л. Вальрас і К. Менгер незалежно один від одного
сформулювали нове розуміння сутності ціни товару.
На відміну від представників класичної політичної економії А. Сміта, Д. Рікардо
та їхніх послідовників, які вважали, що в основі ціни є затрати факторів виробництва,
і насамперед, затрати праці, маржиналісти керувались тим, що ціну блага визначає
суб'єктивна оцінка його цінності для споживача.
Дещо пізніше (1890 р.) англійський економіст А. Маршал синтезував у своїй
праці "Принципи економіксу" погляди класиків та представників суб 'єктивної школи
в економічній теорії (маржиналістів) на природу ціни. На його думку ціну продукту
формують попит (суб'єктивна оцінка цінності блага для споживача) та пропозиція, в
основі якої є затрати ресурсів на виробництво цього продукту.
Поєднання ідей класичної економічної теорії та маржиналістської
мікроекономіки є свідченням певного еклектизму теоретичної системи А. Маршала.
Проте в цьому випадку такий методологічний підхід до розв'язання проблеми
вартості (цінності) дав змогу пришвидшити розвиток економічної науки. Серед так
званих еклектиків, поряд з А. Маршалом, називають таких всесвітньо відомих
економістів, як М.І. Туган-Барановський і П. Семюелсон. Ідеї А. Маршала
започаткували новий напрям в економічній науці - неокласичну теорію. Праця
«Принципи аналітичної економіки» А. Маршала стала головною книгою для
економістів першої половини XX ст. і підручником для багатьох поколінь студентів.
У XX ст. помітний внесок у розвиток сучасного мікроекономічного аналізу
зробили Є. Слуцький, Дж. Гікс, П. Семюелсон (теорія поведінки споживача), В.
Парето (економіка добробуту), Дж. Робінсон (теорія недосконалої конкуренції"), Е.
Чемберлін (теорія монополістичної конкуренції"), Р. Коуз (теорія фірми і теорія
транс-акційних витрат), Дж. Б'юкенен (теорія суспільного вибору) та ін.
Сьогодні терміном «мікроекономіка» позначають ті розділи економічного
аналізу, які досліджують поведінку окремих економічних одиниць, або економічних
агентів, зокрема, споживачів і фірм, і не розглядає такі агреґовані показники, як
безробіття, рівень цін, національний дохід тощо, що є предметом макроекономіки.
Мікроекономіка вивчає поведінку окремих економічних одиниць, пояснює те, як і
1
чому ці одиниці приймають економічні рішення. Наприклад, як споживачі
приймають рішення про покупку і як зміни в цінах і доходах впливатимуть на їхній
вибір; як фірми приймають рішення, скільки працівників найняти, і як робітники
вирішують де працювати, і який обсяг робіт виконувати.
Предметом вивчення мікроекономіки є закономірності поведінки
мікроекономічних суб’єктів, тобто процес розробки, прийняття і реалізації
рішень відносно вибору і використання ресурсів з метою одержання якомога
більшої вигоди.
Тобто, предметом вивчення мікроекономіки, як частини аналітичної економії
є ефективність функціонування окремих механізмів економічної системи та
складників національної економіки. Мікроекономіка особливу увагу приділяє поведінці
окремих економічних одиниць (домогосподарств, фірм, урядових закладів і установ),
які використовують обмежені ресурси з метою отримання найбільшої вигоди. Для
домогосподарств найбільша вигода -це максимальна корисність, яку вони можуть
отримати від наявних у них ресурсів та благ, а для власників фірм - це максимальний
економічний прибуток. Цей прибуток фірма отримує за умови ефективного
використання економічних ресурсів.
До предмету мікроекономіки належить також вивчення ринкового (цінового)
механізму, основними складниками якого є попит і пропозиція.
Об'єктом дослідження мікроекономіки є окремі індивіди, домогосподарства,
фірми (ділові підприємства) та урядові заклади й установи. Вона також
досліджує окремі ринки.
Центральними суб’єктами мікроекономічних досліджень є споживач і фірма.
Мікроекономіка відстежує також те, як внаслідок взаємодії первинних
економічних одиниць формуються більші підрозділи —ринки і галузі промисловості.
Вивчаючи поведінку і взаємодію окремих фірм і споживачів, мікроекономіка
з'ясовує, як функціонують і розвиваються галузі промисловості й ринку, чому вони
відрізняються, і як впливають на них політика уряду й загальні економічні умови.
Фундаментальні припущення мікроекономічного аналізу:
- Принцип рідкісності або обмеженості ресурсів (пригадати проблеми
обмеженості ресурсів та ефективності їх використання, криву трансформації, такі
поняття як альтернативна вартість, закон зростання альтернативної вартості,
виробнича та розподільна ефективність тощо);
- Закон спадної віддачі (Починаючи з певного моменту часу додатковий обсяг
продукції, отриманий від застосування додаткової одиниці змінного фактора,
зменшується, за незмінної кількості інших факторів. Цей закон обмежує кількість
окремих ресурсів у процесі виробництва, вимагає пошуку оптимального
співвідношення між основними факторами виробництва).
- Принцип раціональної поведінки мікроекономічних суб’єктів
(означає, що основною метою діяльності економічного суб'єкта є одержання
безпосередньої матеріальної вигоди. Прагнучи максимізації власного добробуту,
мікроекономічні суб'єкти приймають рішення на основі критерію „витрати-вигоди" і
реалізують їх, якщо ВИГОДИ перевищують витрати).
Всі економічні суб'єкти діють у ринковому середовищі. Ринок - механізм, який
визначає взаємодію покупців і продавців з метою визначення ціни і кількості товару
(пригадати про ринок та його види ). Розрізняють також кілька ринкових структур з
характерними типами поведінки мікроекономічних суб'єктів: ринок досконалої
2
конкуренції, монополістичної конкуренції, олігополія і чиста монополія.
Мікроекономіка значною мірою спирається на теорію, яка допомагає пояснити
поведінку економічних одиниць і прогнозувати її в майбутньому.
Мікроекономіка пов'язана з вирішенням поточних завдань, що допомагає в
поясненні та прогнозуванні явищ. Але мікроекономіка не менш важлива для
нормативного аналізу, предметом якого є вибір кращих варіантів розвитку фірми й
суспільства в цілому.
Мікроекономіка виконує теоретичну та практичну функції.
Позитивний аналіз реалізує теоретичну функцію; дає відповідь на запитання
„що є", вивчає реальний стан речей в економіці, з'ясовує об'єктивні взаємозв'язки між
економічними явищами, формує наукові уявлення про принципи поведінки
мікроекономічних суб'єктів.
Нормативний аналіз реалізує практичну функцію; відповідає на запитання „що
повинно бути", представляє оцінкові судження про стан об'єкта чи суб'єкта
економіки згідно з певними економічними критеріями, які залежать від поглядів
вченого, його прихильності до тієї чи іншої економічної доктрини. Результати
позитивного аналізу дозволяють визначити шляхи досягнення нормативних цілей.

2. Методологія мікроекономічного аналізу

У мікроекономічних дослідженнях застосовуються як загальні, так і спеціальні
методи досліджень.
До загальних відносяться метод наукової абстракції, спостереження, економічний
аналіз (індуктивний метод, дедуктивний метод), порівняння, аналогії,
контрольованого експерименту тощо. Слід пам'ятати: і про пастки на шляху
економічного дослідження (композиції, логічна помилка post hoc, однофакторності,
суб’єктивності).
В процесі економічного аналізу формуються закони, принципи, теорії.
Принципи і теорії- це змістовні твердження, виведені з фактів.
Економічні закони відображають сталі причинно наслідкові зв'язки між
економічними явищами. Економічні закони бувають емпіричні та теоретичні.
Емпіричні економічні закони очевидні, їх можна спостерігати в реальному
економічному житті.
Теоретичні економічні закони відображають сталі причинно-наслідкові зв'язки
між абстрактними узагальненнями, їх не можна спостерігати на практиці.
До специфічних методів мікроекономіки відносяться граничний аналіз і
мікроекономічне моделювання.
Граничний аналіз - це аналіз прирістних величин, в якому всі фактори, за
винятком досліджуваного, приймаються як незмінні, а вивчаються наслідки
нескінченно малого приросту змінного фактора.
Економічне моделювання - це спрощений опис досліджуваної мікросистеми, який
характеризує властивості, суттєві сторони певної структури.
Основним завданням моделі є визначення точки рівноваги мікросистеми - у стані
рівноваги суб'єкт цілком реалізує всі свої можливості, як правило, досягає
оптимального стану і не має жодних причин або стимулів змінювати своє положення
за незмінності інших умов.
Розрізняють вербальні (словесно-описові), графічні та математичні моделі.
Залежно від об'єкта вивчення мікроекономічні моделі поділяються на
3
оптимізаційні та рівноважні.
Оптимізаційні моделі використовують під час аналізу поведінки окремих
економічних одиниць. У них оперують поняттями граничних величин, які
відображають зміну залежної змінної унаслідок одиничної зміни незалежної. Такий
підхід інакше називають граничним (маржинальним) аналізом. Рівноважні моделі
(моделі ринкової рівноваги) застосовують для дослідження взаємодії між
економічними одиницями.
У мікроекономічних моделях використовують два види змінних -ендогенні та
екзогенні Ендогенні - це змінні, які модель намагається пояснити. Екзогенні змінні -
це змінні, які модель бере як дані. Це, як правило, вихідна інформація, яка вводиться
у модель ззовні.
Метою моделі є з'ясування того, як екзогенні змінні впливають на ендогенні
змінні.
Серед економічних моделей найважливішими є два види: моделі рівноваги та
моделі порушення рівноваги.
Рівноважна модель - це припущення, що економіка охоплює взаємопов’язані
ринки, які аналізують так, ніби вони природно перебувають у рівновазі. Останнє
означає, що на всіх ринках попит відповідає пропозиції, а коливання цін забезпечує
цю відповідність.
Моделі порушення рівноваги ґрунтуються на припущенні, що економіка
охоплює взаємопов’язані ринки, рівновага яких не є природною рисою. У цій моделі
ціни не здатні забезпечувати рівновагу між попитом і пропозицією. Прикладом є
кейнсіанська теорія про те, що існує дефіцит ефективного попиту на ринку товарів,
який спричиняє нерівновагу через безробіття, порушуючи рівновагу на ринку праці.

У мікроекономічному аналізі широко використовують методи статики і

динаміки. Сутність методу статики полягає у порівнюванні різних станів рівноваги.
У цьому разі перехід від одного рівноважного стану до іншого залишається поза
аналізом. Навпаки, метод динаміки передбачає аналіз процесу переходу від одного
рівноважного стану до іншого.