Міністерство освіти і наука України

Західноукраїнський національний університет

Факультет фінансів та обліку

Кафедра обліку і оподаткування

Комплексне практичне індивідуальне завдання

З дисципліни «Історія економічних вчень»

На тему: «Суть та основні етапи маржинальної революції в економічній

теорії.»

Виконала:

студентка групи ФМС-12

Щурко Ілона Юріївна

Перевірила:

кандидат економічних наук,

доцент Навольська Н.В.

Тернопіль 2020
 Зміст

Вступ

1. Винекнення та суть маржиналізму

2.Основні ознаки маржиналізму.

3. Етапи маржинальної революції.

4. "Маржинальна революція" в економічній теорії

Висновок

Література
Вступ

У продовж останніх 30 років XIX століття класичну політекономію

змінила маржинальна економічна теорія. Ця зміна значною мірою стала
наслідком величезного прогресу в науці, особливо в її природничих і
гуманітарних галузях, а також в економіці, в якій з’являлось все більше ознак
монополістичного типу господарювання.

Основна ідея маржиналізму – дослідження граничних економічних

величин як взаємопов’язаних явищ економічної системи в масштабі фірми,
галузі (мікроекономіка), а також і всього народного господарства
(макроекономіка). У давньому контексті сучасний маржиналізм включає в себе
і неокласичну, і кейнсіанську економічні концепції, а економіка вперше стала
наукою, яка вивчає взаємозв’язки між визначеною метою і наявними
обмеженими засобами, які мають альтернативні можливості використання.

Альтернативна можливість припускає використання ресурсів і витрат

часу виключно для досягнення конкретної мети. Виходячи з цієї ідеї, яка
лежить в основі маржиналізму, Л. Роббінс твердить: «Якщо ми щось
вибираємо, то ми вимушені відмовитись від інших речей, від яких би ми за
інших обставин не відмовились. Рідкісність засобів, які призначені для
задоволення цілей різної значущості – це майже універсальна властивість
середовища, у якому здійснюється людська діяльність,… і послуги кухаря, і
послуги балетного працівника обмежені попитом на них і можуть споживатися
по-різному… Економічна наука – це наука, що вивчає поведінку людей з точки
зору співвідношення між метою і обмеженими засобами, які можуть мати різне
споживання».

1. Виникнення та суть маржиналізму.

В 70-х роках 20 ст. в економічній теорії виникла нова течія - маржиналізм , яка
визначила напрям розвитку політичної економії . Основною ідеєю
маржиналізму є дослідження взаємозв’язаних граничних економічних величин
на всіх рівнях економіки. Суть маржиналізму: 1) Вартість визначається
граничною корисністю речі, ступенем корисності. 2)Досліджуєчи граничну
корисність , маржиналісти вводять поняття граничних величин. 3)Класична
наука була спрямована на вирішення динамічних завдань , а маржиналісти
вивчали економічні завдання. Важливе місце займав принцип рідкості .

Історичні відомості про зародження маржиналізму свідчать , що його

основоположниками були німецькі дослідники Й. фон Тюпен та Г. Госсен та
французькі Ж. Дюпої та О. Курно .
Й. Тюнен вважав що максимальний чистий доход землевласник може
отримати , якщо сукупність граничних витрат на фактори виробництва буде
дорівнювати граничній корисності продукту . Основна ідея концепції А. Курно
полягла в тому , що економічні системи слід розглядати як замкнуті системи
ринкових взаємозалежностей , що перебувають у рівновазі .

Англійський економіст С. Джевонс незалежно від інших розробив теорію , за

якою співвідношення між товарами , що обмінюються , дорівнює оберненому
відношенню їх корисностей . Маржиналісти у своїх дослідженнях
використовували метод робінзонади (закрите господарство).

2.Основні ознаки маржиналізму

1. психологізація економічного аналізу — участь індивіда в економічних

процесах зумовлюється психологічними, суб'єктивними чинниками й
оцінками;
2. суб'єктивно-ідеалістичний підхід — погляд на систему вільного
підприємництва з боку ізольованого господарюючого суб'єкта;
3. принцип раціональної поведінки людини на основі власних, суб'єктивних
уявлень;
4. позаісторичний підхід — предмет дослідження однаковий і вічний для
будь-яких суспільств (раціональний розподіл обмежених ресурсів);
5. корисність блага може оцінити лише споживач;
6. принцип рідкісності — обмеженість пропозиції того чи іншого блага,
унаслідок чого ціна потрапляє в повну залежність від попиту, пов'язаного
з суб'єктивними оцінками;
7. оперування граничними величинами — граничною корисністю,
граничною продуктивністю;
8. ідеологічна нейтральність економічного аналізу — спроба побудувати
теорію "чистої економіки" без урахування політичних чинників.

3.Етапи маржинальної економічної теорії

У розвитку маржинальної економічної теорії виділяють два етапи.

Перший етап — це 70-ті-80-ті роки XIX ст., прийнято називати

суб’єктивно-психологічним напрямом у теорії маржиналізму, оскільки
його представники виходять із первинності споживання над
виробництвом, а цінність блага визначають, виходячи з його суб’єктивної
оцінки з боку споживача. У цей період з’явилися перші узагальнення ідей
маржиналізму, представлені в роботах економістів австрійської школи
(К. Менгер, Е. Бем-Баверк, Ф. Візер).

Другий етап «маржинальної революції» припадає на 90-ті роки XIX ст. і

представлений роботами А. Маршалла, Д. Кларка, В. Парето. Головною
особливістю другого етапу стала відмова від суб’єктивістських підходів і
 психологізму попередників, і упор на єдність сфер виробництва і
споживання. Маржиналісти «другої» хвилі стали приділяти велику увагу
функціональним зв’язкам в економічних процесах, що дозволило їм
об’єднати теорію витрат класиків і теорію граничної корисності. У
результаті другий етап у розвитку теорії маржиналізму одержав назву
неокласичної теорії, що використовує ідеї економістів класичної школи
стосовно до нових історичних умов. Неокласики, як і економісти
класичної школи, були прихильниками економічного лібералізму і
виходили із принципу саморегульованості ринкової економіки.

4. "Маржинальна революція" в економічній теорії

Еволюція класичної політичної економії, формування принципово нових нових

поглядів на основні проблеми економічної науки, методи їх дослідження і
вирішення, створили умови переходу до неокласичної економічної теорії,
основою якої стала маржинальна економічна концепція

Виникнення маржиналізму було зумовлено:

 - прискореним розвитком ринкових відносин;

 - поглибленням поділу праці та усуспільненням виробництва, що
проявилося в утворенні монополій та посиленні індивідуалізації
господарського життя та взаємозалежності суб'єктів економічної системи;
 - відбулися глибокі якісні зміни в виробництві, методах управління
економікою, структурі споживчих потреб;
 - практично сформувався ринок споживача, який прийшов на зміну ринку
виробника.

В умовах стихійного ринкового механізму значно зросла роль розрахунків

приватного підприємця стосовно прийняття обгрунтованих рішень про обсяги
виробництва та продажу, рівня цін тощо, оскільки від цього залежало його
процвітання чи невдачі. Маржинальна економічна теорія стала специфічною
формою відображення цього процесу, запропоновувавши шляхи вивчення
конкретних проблем ринку: взаємозв'язок ціни та попиту на окремі товари,
комбінації різних чинників виробництва у межах окремих підприємств тощо .
Саме це перетворило маржиналізм на економічний метод, в основі якого
знаходяться дослідження граничних економічних величин як взаємопов'язаних
явищ економічної системи.

Основними принципами маржиналізму є:

 1) суб'єктивно-психологічний підхід до економічних явищ. Основним

стало не узагальнення фактів господарського життя, як це було у
представників класичної політекономії, а суб'єктивна оцінка цих фактів
окремою особою. Маржиналісти доводили, що спираючись на суб'єктивні
оцінки, можна пояснити загальні правила економічної поведінки, будь-які
економічні явища і процеси;
  2) раціональна економічна поведінка суб'єктів за умов вільного
підприємництва. Ринкова економіка уявлялася як сукупність раціонально
мислячих суб'єктів господарювання, поведінка яких спрямована на
максимізацію власної вигоди. Цей принцип висував на перший план
сферу споживання, а сфері виробництва відводив підпорядковану роль;
 3) рідкісність, тобто обмежений характер ресурсів, припущення про
обмеженість, фіксовану величину пропозиції певного ресурсу чи якогось
блага. Тому ціна життєвих благ повністю залежить від попиту на них;
 4) способи економічного аналізу процесів і явищ (причинно-наслідкова
залежність економічних явищ, функціональний аналіз, математичні та
статистичні методи аналізу);
 5) ідеологічна нейтральність економічного аналізу.

Щоб підкреслити об'єктивність своїх досліджень, неокласичні теоретики

відмовились від традиційної назви науки "політична економія" на користь
більш нейтральної - "економіко".

Перегляд цінностей класичної політичної економії наприкінці XIX ст. нерідко

називають "маржинальною революцією"

Висновок

Переоцінка цінностей «класичної школи», які сформувалися майже за

двісті років, відбулася в останній третині XIXст. В економічній літературі її
характеризують як «маржинальна революція».

Пояснюючи суть цієї “революції”, відзначимо, що маржиналізм

ґрунтується на принципово нових методах економічного аналізу, що дозволяє
застосовувати граничні величини для характеристики змін у явищах, що
відбуваються. У цьому його відмінність від класичної політекономії.

«Революційні» зрушення маржиналізм зумовив і в галузі кількісної теорії

грошей. Класики, на противагу примітивному інфляціоналізму своїх
попередників – меркантилістів.

«Революційною» ще можна визнати ту особливість, що методологічний

інструментарій маржиналізму дозволив зняти таке важливе для класиків
питання, як первинність і вторинність економічних категорій. Це сталося
насамперед завдяки перевазі каузального підходу, який став найважливішим
засобом аналізу і перетворення економіки в точну науку.

Перший етап охоплює 70–80-ті роки XIX ст., коли відбувалось

узагальнення ідеї маржинального економічного аналізу у працях австрійця К.
Менгера і його учнів, а також англійця Джевонса і француза Вальрас. На цьому
етапі серед представників маржинальної теорії найбільше визнання здобув К.
Менгер, який очолив «австрійську школу» маржиналістів. Його школа в якій
активно співпрацювали також Ф. Візер, О. Бем-Баверк та інші вчені, виступала
проти історичного і соціологічного підходів в економічній теорії, обстоюючи,
як і класична школа, «чисту економічну науку». При цьому, теорія граничної
корисності товару, що стала на даному етапі найголовнішою, проголошувалась
«школою» основною умовою визначення його вартості, а сама оцінка
корисності визнавалась психологічною характеристикою з позиції конкретної
людини. Тому перший етап маржиналізму прийнято називати «суб’єктивним
напрямом» політекономії.

Література

1. Лісовицький В.М. Історія економічних вчень: Навчальний посібник. – К:

«Центр навчальної літератури», 2004. – 220 ст.

2. Юхименко П.І., Леоненко П.М. Історія економічних вчень: Навч. Посіб. –

К: Знання – Прес, 2000. – 514 ст.

3. Ядгаров Я.С. История экономических учений: Учебник для вузов 3-е

издание. М: ИНФРА – М, 1999. – 320 ст.