1

Економічна теорія пройшла етапи зародження (економічні погляди в епоху

первісного,
рабовласницького, феодального ладу), становлення (вчення епохи капіталізму –
меркантилізм,
фізіократія, класична політична економія), розвитку (теорії ринкової
економіки).
Економічні ідеї знайшли відображення в єгипетських папірусах, у збірниках
законів
вавилонського царя Хаммурапі, староіндійських ведах. У Китаї найбільшого
поширення дістало
конфуціанство. Конфуцієм було запропоновано своєрідну соціально-
економічну програму для
правителів. На його думку, правитель мав дотримуватися економії у витратах
та дбати про людей.
Пропонувалося багатство розподіляти "справедливіше", щоб не було
надто великої бідності,
зменшити податки й залучати народ до громадських робіт, не порушуючи
сезонності
сільськогосподарського виробництва. Тоді, як уважав Конфуцій, буде
забезпечено гармонію у
державі, мир у відносинах між верхами та низами, що усуне небезпеку
повалення правителя. Його
прихильник, мислитель Стародавнього Китаю Мен-цзи (372–329 рр. до н. е.)
теж захищав
селянське землеволодіння. Він доводив закономірність поділу людей на
управлінців, які
"напружують мозок", та підлеглих, які "напружують
м'язи". Центральне місце у його соціально-
економічній концепції займає ідея активного втручання держави у господарські
справи.
Період розвитку економічної теорії, який іноді називають «древнім», охоплює
час від стародавнього світу до середньовіччя. Цей період можна поділити на
декілька етапів, кожен з яких має свої особливості:
1. Стародавній світ (VIII століття до н.е. - V століття н.е.): Економічна думка
цього періоду в основному була зосереджена на сільському господарстві та
обміні товарів. Важливими фігурами були античні мислителі, такі як
Арістотель та Платон, які висловлювали свої думки щодо справедливості,
власності та економічного організації суспільства.
2. Середньовіччя (V - XV століття): У середньовіччі економічна думка була
сильно вплинута релігією, особливо християнством. Франциск Ассизький і
Томас Аквінський внесли важливий внесок у розвиток економічної теорії,
обговорюючи питання справедливості, бідності та моралі у відношенні до
економічної діяльності.
3. Арабська економічна теорія (VIII - XIII століття): Арабські вчені, такі як Аль-
Фарабі та Аль-Газалі, також внесли свій внесок у розвиток економічної думки,
вивчаючи питання власності, обміну та грошей.

Усі ці етапи були важливими для становлення економічної теорії, але їх

погляди і підходи значно відрізнялися від сучасних економічних теорій. Вони
ставили більший акцент на моральні та релігійні аспекти економічної
діяльності, а не на науковому підході до аналізу економічних явищ.

2
Етап становлення економічної теорії можна визначити як період, коли
економічна думка та теорія почали розвиватися як окрема галузь знань. Цей
процес розгортався протягом різних історичних епох, і його основні риси
можна описати так:

1. Прообрази в давнину: Вже в античному світі існували важливі ідеї та думки,

пов'язані з економічними питаннями. Великі філософи, такі як Арістотель і
Платон, висловлювали свої думки про справедливість, власність та роль грошей
у суспільстві. Однак ці ідеї не були оформлені в систематичні теорії.
2. Середньовіччя та релігійний вплив: У середньовіччі економічна думка була
сильно вплинута релігійними поглядами. Франциск Ассизький і Томас
Аквінський обговорювали економічні аспекти, зокрема, справедливість та
бідність, з позиції християнської моралі.
3. Ранні економічні трактати: Починаючи з 16 століття, в Европі з'явилися ранні
економічні трактати, такі як "Благодать ринку" Антоніо де Монтеся і "Багатство
націй" Адама Сміта. Ці роботи вже були спрямовані на аналіз ринкових
відносин, діяльності підприємств та ролі уряду в економіці.
4. Розвиток класичної економічної теорії: Найважливішим етапом в становленні
економічної теорії було формування класичної економічної школи в 18-19
століттях. Економісти, такі як Адам Сміт, Девід Рікардо та Джон Стюарт Мілль,
розробили систематичні теорії щодо виробництва, розподілу і споживання
ресурсів. Їхні ідеї про вільний ринок і закони пропозиції та попиту сформували
основу сучасної економічної теорії.
5. Розвиток інших шкіл: Поза класичною економічною теорією розвивалися і інші
економічні школи, такі як марксизм, неокласична економіка, інституціоналізм,
аустрійська школа і т. д. Кожна з цих шкіл пропонувала свій погляд на
економічні явища.

Загалом, етап становлення економічної теорії був складним і тривалим

процесом, в якому вчені і філософи розвивали ідеї та концепції, які у наш час
лягли в основу сучасної економічної науки.

3
Неокласичний напрям економічної теорії виник у 70-х роках ХІХ ст. як
альтернативний
класичній політичній економії та марксизму. Його засновники — австрійські
економісти
К. Менгер, Ф. Візер, Є. Бем-Баверк, англійські економісти У. Джевонс, А.
Маршалл та ін.
Методологічними засадами неокласичного напряму є мікроаналіз і
маржиналізм (від фр.
мarginal — граничний). У своїх дослідженнях представники цього напрямку
широко
використовують граничні величини і відповідні їм категорії — гранична
корисність, гранична
продуктивність, граничні витрати, граничні доходи та ін. Представниками
маржиналізму є
К. Менгер, Ф. Візер, У. Джевонс, Л. Вальрас. Основним об’єктом дослідження
стають не
об’єктивні закономірності формування вартості (як у класичній теорії), а
цінність, яка
розглядається як суб’єктивне сприйняття (ступінь корисності залежно від
кількості благ,
інтенсивність бажання) необхідності блага з урахуванням граничної корисності
та витрат. Цінність
впливає на ціну, попит та пропозицію

Кейнсіанство ґрунтується на теорії відомого англійського економіста Дж. М.

Кейнса,
викладеній у його творі «Загальна теорія зайнятості, процента та грошей»
(1936). Основною тезою
 цієї школи є те, що держава повинна активно втручатися в перебіг всіх
економічних процесів, які
відбуваються в суспільстві. Кейнс – засновник макроекономіки – науки про
перебіг економічних
процесів в усій державі. Він дослідив ринкову економічну систему в цілому,
вияснив закони її
функціонування, з'ясував комплекс методів активного впливу на процес
відтворення суспільного
капіталу в масштабі всієї національної економічної системи.

Інституціоналізм — напрям сучасної економічної теорії, що досліджує

економіку як
сукупність інститутів, під якими розуміють державу, корпорації, профспілки, а
також правові,
морально-етичні норми, звичаї, менталітет, інстинкти людей тощо. Він виник
на зламі ХІХ–ХХ ст.
у США. Його засновники — Т. Веблен, Д. Коммонс, У. Мітчел та ін.
Багато ідей інституціоналізму покладені в основу економічної політики
розвинених
капіталістичних країн, зокрема у США. Значною мірою ідеї інституціоналізму
реалізовані у
шведській моделі економічного розвитку.
4
Економічна наука має велике значення для суспільства і життя кожної людини з
кількох причин:

1. Управління ресурсами: Економічна наука допомагає суспільству раціонально

використовувати обмежені ресурси, такі як праця, капітал і природні ресурси.
Це важливо для забезпечення ефективного виробництва та розподілу товарів і
послуг.
2. Планування і прийняття рішень: Економічна наука надає інструменти для
аналізу та прийняття рішень, які стосуються індивідуальних фінансів, бізнесу,
державного управління та глобальних економічних питань. Це допомагає
людям та організаціям приймати більш обдумані рішення.
3. Розвиток суспільства: Економічна наука допомагає розвивати суспільство,
сприяючи створенню нових робочих місць, підприємництву, інноваціям і
змінам у технологіях. Вона сприяє підвищенню життєвого рівня та
забезпеченню більшого комфорту для людей.
4. Розуміння економічних явищ: Економічна наука допомагає розуміти складні
економічні явища, такі як інфляція, безробіття, фінансові кризи,
інтернаціональна торгівля тощо. Це розуміння допомагає суспільству реагувати
на ці явища та вживати заходів для зменшення їхніх негативних наслідків.
5. Підвищення якості життя: Економічна наука допомагає розв'язувати соціальні
проблеми, такі як бідність, нерівність та соціальна справедливість. Вона
допомагає створювати ефективні програми соціального забезпечення та
політику, спрямовану на підвищення якості життя всіх громадян.

Отже, економічна наука впливає на всі сфери життя суспільства і грає важливу
роль у прийнятті рішень на індивідуальному, організаційному і державному
рівнях. Вона допомагає суспільству функціонувати ефективно, розвиватися і
вирішувати складні економічні завдання.