3.

Джон Мейнард Кейс і кейнсіанство

Джон М. Кейнс народився в Кембриджі в родині, що належить до верхніх шарів середнього класу.
Його батько був викладачем в області економіки і філософії Кембриджського університету. Кейнс
вчився в коледжі Ітона, отримував стипендію за блискучу успішність, потім - на математичному
факультеті в Кембриджському Королівському коледжі. Під впливом великого економіста Альфреда
Маршалла Кейнс зацікавився щодо нової наукою - економікою. Він надрукував свою першу статтю з
економіки в 1909 році, а до 1911 року вже став редактором економічного журналу. Під час Першої
світової війни Кейнс допоміг домовитися з кредиторами Великобританії, так як борг Великобританії
сильно зріс в ході війни.
У роботі «Економічні наслідки світу» Кейнс висуває в якості центральної проблеми накладення на
Німеччину величезних контрибуцій. Кейнс називав це трагічною помилкою, яка повинна привести до
відродження експортної експансії цієї країни і появи протиріч, які можуть привести до нової війни.
Думка Кейнса врахували вже після Другої Світової ...
У 1920-ті роки Кейнс критикував рішення уряду Великобританії залишитися на рівні золотого
стандарту 1914 року. Він стверджував, що висока вартість фунта стерлінгів ускладнила експорт і була
головною причиною дефляції і високого безробіття у Великобританії в 1920 році.
Кейнс був одночасно філософом, економістом і дослідником звичаїв. Він не переставав шукати
відповіді на запитання про кінцеві цілі економічної діяльності. Він вважав, що тяга до багатства
виправдана лише тим, що вона дозволяє жити добре, не обов'язково багато, але праведно. Джон не
просто досліджував економіку, він пропонував концепції, інструменти подолання криз капіталізму в
рамках ринкової ідеології. Більш того повоєнна відбудова Європи і США багато в чому базувалося на
його принципах.
Кейнсіанство - це економічна школа думки, яка базується на ідеях Джона Мейнарда Кейнса,
британського економіста з 20-го століття. Кейнсіанство вважає, що ринкові економіки мають
тенденцію до нерівноваги та несправедливості, і вимагають активного урядового втручання для
досягнення повної зайнятості та стабільного економічного розвитку.
Основними принципами кейнсіанської економіки є:

 Споживання та інвестиції: Кейнс вважав, що споживання та інвестиції визначають

економічний зріст. Він підкреслював важливість стимулювання попиту на товари та послуги
шляхом збільшення споживчої потреби та збільшення державних інвестицій.
 Безробіття: Кейнсіанство вважає безробіття проблемою, яка може бути вирішена за
допомогою додаткового витрат держави та створення робочих місць. Він пропонував активну
політику зайнятості, таку як державні підтримки та робочі програми.
 Державне втручання: Кейнсіанці вважають, що держава має важливу роль у стимулюванні
економіки та регулюванні циклів кон'юнктури. Вони підтримують використання фіскальної
політики (податки та витрати) та монетарної політики (вплив на грошові курси та ліквідність)
для впливу на економічні умови.
 Загальна благоустрій: Кейнсіанство вважає, що державна політика повинна ставити на перше
місце загальну благоустрій, забезпечуючи соціальну справедливість, доступ до освіти,
охорони здоров'я та інфраструктури для всіх громадян.
Узагальнюючи, кейнсіанство зосереджується на активному втручанні держави у економіку для
забезпечення стабільного зростання та повної зайнятості, приділяючи особливу увагу соціальній
справедливості.
 1. Михайло Іванович Туган-Барановський (1865-1919)

Ім’я видатного вченого економіста Михайла Івановича Туган-Барановського занесене до галереї

славетних вчених, економістів світової слави. В історії світової економічної думки постать видатного
науковця та його доробок вважається невід’ємною складовою поступу історії до сучасних досягнень в
галузі економічних знань. Але Михайло Іванович Туган-Барановський відомий не лише як видатний
економіст, а й як «батько» науки управління в Україні. Він через призму своїх економічних знань
розглядав основні питання науки управління. Тому й не дивно, що в історії вітчизняної наукової
думки з теорії управління він займає провідне місце.
Перш за все Михайло Іванович Туган-Барановський являвся прибічником соціального напряму
розвитку суспільства. Він вважав, що мета соціалізму полягає в облаштуванні життя на засадах
свободи, правди і справедливості. Він вважав, що в основі соціалізму як вчення про справедливе
суспільство повинна лежати етична ідея - ідея про рівноцінність людської особистості. При соціалізмі,
на його думку, розвиток кожної окремої особистості стає головною громадської метою. Нажаль,
соціалізм, про який говорив вчений так і не відбувся.
Як соціальний, захисний рух Туган-Барановський представляє кооперацію. Він вважав кооперацію
формою громадського господарства, яка може мати успіх лише за умови морального підйому
учасників цього господарства, який можна досягти за правильного керівництва. Керівництво в свою
чергу не повинно ґрунтуватися на примусі, його потрібно побудувати таким чином, щоб вказівки
керівника виконувалися на добровільній згоді. Саме ця умова являється характерною ознакою
управління кооперативами.
Михайло Іванович Туган-Барановський був першим серед українських та російський вчених, який
здійснив синтез теорії граничної корисності і теорії трудової вартості. Це стало видатним
досягненням, яке зробив вчений. Більше того, це була перша праця Туган-Барановського, якою він
заявив про свій оригінальний шлях в економічній науці.
Значний вклад Туган-Барановський здійснив в теорію розподілу. З точки зору прихильників
соціального напряму, розподіл являє собою соціальний феномен, що передбачає спільну діяльність
багаточисленних груп. Розподіл Туган-Барановський зображав у вигляді боротьби різних соціальних
груп за свою частку в суспільному продукті. А найважливішою розподільчою категорією він вважав
заробітну плату, розмір якої регулюється, з однієї сторони, продуктивністю праці, а з іншої –
соціальною силою робітничого класу.
Михайло Іванович Туган-Барановський говорив, що мотиви й інтереси негосподарського роду мають
особливо великий вплив на розвиток господарства. Серед мотивів негосподарського роду він
особливого значення надавав релігії та патріотизму. Крім того, він виділив п’ять груп потреб, до яких
відніс: фізіологічні; статеві; симптоматичні інстинкти й потреби; альтруїстичні; потреби, що
ґрунтуються на практичних інтересах. Таким чином, можна без сумніву сказати, що вчений зробив
вагомий крок до визначення суті науки менеджменту та його головних функцій. Більше того, саме
Михайло Іванович започаткував механізм стимулювання людей до діяльності.
За радянських часів, тобто до кінця 80-х років ХХ століття, у Радянському Союзі праці М. І. Туган-
Барановського не видавалися, його теоретичний доробок не вивчався й не досліджувався. У
виданнях закордонних Туган-Барановський вважався визначним економістом , одним з найкращих
знавців кон’юнктурних економічних циклів , автором численних праць про теорію вартості ,
розподілу суспільного доходу , історію господарського розвитку та кооперативних основ
господарської діяльності , ‘’фундатором теорії економічної кон’юктури’’ і ‘’економістом світового
рівня’’.
На щастя нині наші сучасники збагнули велич цієї постаті й намагаються віддати вченому належну
шану. Це проявляється у виданні монографій і наукових статей, у перекладах праць ученого
українською мовою, у появі нових довідкових та енциклопедичних видань, підручників і навчальних
посібників, де роль і доробок нашого славного земляка оцінюється неупереджено й об'єктивно.
Проведена за більш ніж десятилітній період науково-дослідна робота з об'єктивного вивчення праць
М. І. Туган-Барановського створила передумови для висвітлення його реального внеску в розвиток
економічної теорії в підручниках і навчальних посібниках для освіти покоління, що у майбутньому
покликано продовжити розбудову незалежної демократичної України. А це свідчить про те, що його
ідеї мають теоретичне і практичне значення і в наш час.
 2. Велика депресія (24.10.1929- кін. 1930-х рр)

Велика депресія — це один з найважливіших періодів сучасної історії США. Вона почалась зі світової
економічної кризи у 1929 році, яка найсильніше зачепила саме Сполучені Штати. Гостра фаза кризи
розтягнулась на три роки — з 1929 до початку 1933 року. Всі 1930-і роки, аж до 1939, економіка не
могла до кінця вийти з кризи і відновитись. Тому весь цей період отримав назву Великої депресії —
через свою тривалість і важкі наслідки для суспільства.
Причини Великої депресії, яка наступила в 1930-х роках, були дуже складними і мають кілька
факторів:
 Світова економічна криза: Зліт акційних цін після хрешчення на біржі в 1929 році та наступна
паніка спонукали банки знімати гроші з рахунків, що призвело до втрати довіри до банків.
Різкий спад виробництва та зменшення розходжень споживачів та фірм серед надмірної
виробничої потужності також погіршили стан економіки.
 Монетарна політика: Федеральний резервний система збільшила поруч уточнення коштів
після паніки, що стало головною помилкою. Заможні люди та банки відмовлялися
відшкодовувати вклади, що зменшувало кількість грошей у циркуляції, знижувало витрати та
збільшувало розмір безробіття.
 Торгівельна політика: Великий тарифний акт 1930 року, також відомий як "Смутна листівка",
суттєво обмежив співвідношення торгівлі між США та їх торговельними партнерами. Це
спричинило зменшення зовнішньої торгівлі та загострення обміну товарів, що вже був
початковий елемент світової економічної кризи.
 Безробіття: Спад виробництва призвів до зниження розміру, через що відповідь плану
Беннета забезпечувала плату саме не заробітної плати, а держави, що призвело до
заглиблення економічної кризи й до появи безробітного отримання.
 Політика змусила Херберта Гувера вдалий і без'характерним президентом. Його дії щодо
економічної ескулації були обмеженими, тому що він відмовлявся впливати на федеральний
бюджет та поліпшувати умови позичок.
Ці причини спричинили масове безробіття, банкрутство багатьох компаній, загальний спад
економіки та погіршення якості життя для людей у багатьох країнах світу. Велика депресія тривала до
середини 1930-х років і перестала тільки в результаті мобілізації під час Другої світової війни, коли
економіка змінилася на військове виробництво.
Велика депресія, хоча й виникла в США, в кінцевому підсумку мала наслідки у всьому світі. За
короткий час це торкнулося багатьох країн, незалежно від того, розвинені вони чи ні. Від наслідків
кризи врятувався лише Радянський Союз, комерційно закритий для Заходу.
ВВП (валовий внутрішній продукт) США впав на 10% між початком кризи у 1933 р. У Франції та
Німеччині падіння склало 15%. Англія трохи відірвалася і втратила лише 5% свого національного
багатства.
Що стосується цін, то падіння попиту спричинило їх зниження у Франції до 40%, тоді як у США вони
зробили це на 25%.
Це також торкнулося кількох країн Латинської Америки, які помітно зменшили експорт своєї
продукції. Це спричинило економічні проблеми у багатьох верствах населення.
Наслідки
Економічний
Окрім впливу на фінансову економіку та фондовий ринок, криза 29 країн сильно вплинула на
реальну економіку. Почуття песимізму та страху поширилося по всьому американському суспільству,
що стримувало споживання та інвестиції.
У той же час багато сімей втратили всі свої заощадження, що іноді призводило до втрати їхніх
будинків.
Підприємства, зі свого боку, постраждали через зниження попиту. Закриття були частими, що
ускладнювало проблему для мас робітників.
Через три роки після краху фондового ринку промислове виробництво у світі не досягло двох третин
того, що було до кризи. У Європі він впав дещо нижче 75%, а в США - лише 50%.
До 1934 р. Світова торгівля приносила лише третину прибутку, отриманого в 1929 р. У 1937 р. Її
вартість становила лише 50%, ніж до кризи.

Соціальна
Для переважної більшості населення найстрашнішим наслідком Великої депресії стало зростання
безробіття. За підрахунками, у 1932 р. До 40 млн. Робітників були безробітними.
У США цей показник сягнув 25%, і каравани робітників, які подорожували країною у пошуках роботи,
були частими. У Німеччині, зі свого боку, було 30% безробітних. Ситуація бідності призвела до
зростання злочинності та жебрацтва.
Як прямий ефект, багато хто не змогли задовольнити свої іпотечні кредити та позики. Виселення
стали звичним явищем.
Наслідком такої ситуації стало збільшення кількості прихильників профспілок і робітничих
партій.Кількість комуністів зростала, що більше відображалося в європейських країнах, таких як
Німеччина чи Франція. Навіть у США з’явилися організації цієї ідеології.

Демографічний спад
Зростання бідності спричинило зниження народжуваності в США, що спричинило демографічний
спад. Навпаки, в європейських країнах, де панував фашизм, народжуваність зросла.
Вперше в історії США почали заперечувати в’їзд мігрантів - політична зміна, яка триватиме і після
кризи.

Соціальна нерівність
Велика депресія також породила зростання соціальної нерівності. Незважаючи на закриття багатьох
галузей, найбагатші мали змогу зберегти свої особисті активи. Натомість середній та нижчий класи
втратили майже все, що мали.
Серед найбільш постраждалих були представники так званої середньої та нижчої буржуазії.
Ліберальні професіонали та дрібні купці, серед інших, були дуже збідніли. Деякі історики вважають,
що ці класи шукали рішення свого блага в обіцянках фашистських партій.
Нарешті, найбільше постраждали робітники. Саме вони найбільше постраждали від безробіття, і, не
маючи економічної подушки, вони опинились голодними та бездомними.
Політика
Велика депресія привела багатьох громадян до недовіри до економічного лібералізму. Інші
розширили цю відсутність довіри безпосередньо до демократичної системи.
Цей песимістичний і дискредитуючий клімат системи був використаний фашистськими партіями для
зростання у виборчому плані. У Бельгії, Франції чи Великобританії кількість прихильників фашизму
зросла, хоча і не досягнувши влади.
Інакше було у випадку з Італією та Німеччиною. У цих країнах існувало також піднесення
націоналізму. Хоча це було не єдиною причиною, криза 29 років є частиною чинників, які призвели
Беніто Муссоліні та Гітлера до влади, а через кілька років і до Другої світової війни.

Узагальнюючи, велика депресія була значним соціально-економічним потрясінням, яке вплинуло на

суспільство і політику багатьох країн. Її наслідки і вчення пройшли через покоління, і досі мають
важливе значення для розвитку світової економіки та соціальної політики.