Слайд 1

Слайд 2

Наприкінці ХІХ ст. та на початку ХХ ст. в економіці провідних країн світу відбувся ряд змін. Ці зміни
ознаменували недієздатність політики економічної нейтральності держави та економічного
лібералізму.

В першу чергу це була монополізація виробництва. В таких умовах порушується ключова умова
функціонування «класичної ринкової економіки» - досконала конкуренція. В таких умовах
встановлення цін належить не ринку, а окремим суб’єктам економічної діяльності, які, переслідуючи
власну вигоду, мають силу самостійно встановлювати ціни, а отже й порушувати ринкову рівновагу.

Стрімке зростання економіки після Першої світової війни спричинило «перегрів» економіки. Період
кінця 20-х та початок 30-х рр. ознаменувався славнозвісною Великою депресією.

Слайд 3

Економічна криза означала кризу неокласичної економічної теорії. Саме в ці часи економічного спаду
Дж. М. Кейнс видав в 1936 свою «Загальну теорію занятості, процента і грошей». Після цього
економічна думка не могла бути такою, як раніше. За вченням Дж. М. Кейнса було обґрунтовано
необхідність державного втручання економіки в умовах панування монополій та циклічного розвитку
економіки, в якій періоди зростання змінювалися все сильнішими і сильнішими періодами спаду.

Для обґрунтування своєї економічної теорії Дж. М. Кейнс користувався новими методологічними
принципами, одним з яких був принцип макроекономічного підходу до вивчення економічних
процесів.

З популяризацією кейнсіанства відбувається поява численних гілок цього напряму. Це пов’язано з

призначенням кейнсіанської моделі економіки для подолання саме депресивного стану економіки та
відсутністю ефективних методів регулювання економіки в умовах зростання.

Слайд 4

Одним із напрямів кейнсіанського вчення став так званий «кейнсіансько-неокласичний синтез».

Розвиток ідеї кейнсіансько-неокласичного синтезу знайшов своє відображення в працях
Самуельсона.

Сам П. Е. Самуельсон зазначав: «… не варто думати, що мікроекономіка займається незначними

економічними деталями. В кінцевому рахунку велике складається з малого. Мільярди доларів самі по
собі були б пусти звуком, якби їм не відповідала велика кількість товарів і послуг, яких люди по-
справжньому потребують. І чи справив би на когось враження величезний національний дохід, якби в
його розподілі панувало свавілля і безглузда нерівність?» [2, ст. 4]. Цей рядок пояснює, чому при
вивченні методів економічного аналізу у своєму підручнику він використовує не лише популярні
кейнсіанські методи економічного аналізу, а й старі добрі надбання неокласичної теорії з
мікроекономічним аналізом.

Слайд 5

На початку 2 частини Самуельсон зазначає: «По відношенню до 90% американських економістів

можна сказати, що в останні роки вони перестали бути «кейнсіанцями» чи «антикейнсіанцями». Вони
прагнуть до синтезу всього цінного, що є як і в старих економічних теоріях, так і в сучасних концепціях
доходу. Результат можна виділити як «неокласичну економічну теорію».». Отже, Самуельсон був не
першим і не єдиним вченим, який спробував синтезувати кейнсіанську і неокласичну економічну
теорії.

Слайд 6

Підручник «Економіка», вперше виданий в 1948 році, створений П. Е. Самуельсоном, можливий для
розуміння будь-якого середньостатистичного читача з середньою освітою.

Для того, аби описані в цій книжці методи економічного аналізу були зрозумілими передбачено
ознайомлення з центральними проблемами економічної формації:

Хоча конкуренція в сучасному світі не існує у вигляді чистої досконалої чи чистої монополістичної, а
постійно заходиться між ними, попит і пропозиція все ще відіграють ключову роль в утворенні
ринкової ціни.

Слайд 7

Важливе місце відведено збереженням та інвестиціям. За автором, збереження та інвестиції часто

здійснюються окремими особами незалежно один від одного. Проте інвестиції залежні від ряду
економічних чинників, спільних для більшості суб’єктів ринку. З цього витікає необхідність правильної
державної фіскальної і кредитно-грошової політики.

Кредитно-грошову політику держави Самуельсон розглянув на прикладі США. В США вона

здійснюється через Федеральну Резервну Систему.

Самуельсон пояснює: «».

Це основний принцип, за яким здійснюється кредитно-грошова політика: за дефляції збільшувати

грошову масу та кредит і за інфляції – скорочувати їх.
Слайд 8

Для створення повноцінної картини державного регулювання доцільно розглянути також фіскальну
політику.

Зростаючу роль державного регулювання і фіскальної політики зокрема може проілюструвати рядок:
«». Автор має на увазі, що рівень життя бідних верств населення зріс не лише в абсолютному, а й у
відносному відношенні, порівняно з багатшими верствами населення. Однією з причин цього є
активна перерозподільча політика.

В післявоєнний період, американці не могли покладатися на принцип «найкращим є таке державне

регулювання, яке нічого не регулює». Все частіше і частіше в американському суспільстві
зустрічаються ідеї про «наведення економічного порядку», «забезпечення громадських інтересів».

В держави з’являються нові функції, такі як прямий контроль цін (необхідний в умовах існування
монополій), суспільне споживання (споживання частини національного продукту не індивідуально, а
як суспільство вцілому; це можуть бути послуги автомобільних доріг, національна безпека і т. д.),
державне виробництво (постачання води та газу, в деяких країнах послуги пошти) і витрати на
соціальне забезпечення.

Слайд 9

Висновки

Відомо, що кейнсіанські методи державного регулювання були створені, в першу чергу для
подолання депресії в економіці, проте після подолання депресії перед економіками постала
проблема економічного зростання, на яку кейнсіанське вчення не змогло відповісти повною мірою.
Це стало поштовхом для розвитку кейнсіансько-неокласичного синтезу.

В основу кейнсіансько-неокласичного синтезу були покладені як ідеї Дж. М. Кейнса, так і неокласиків.
Ідеями Кейнса були теорія ефективного попиту, економічних циклів та антициклічна політика, а
неокласиків – теорія виробництва і розподілу. Так, П. Е. Самуельсон здійснив спробу створити єдину
економічну теорію.