Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Економічний факультет
Кафедра економічної теорії

КУРСОВА РОБОТА З ФАХОВИХ ДИСЦИПЛІН

на тему: "Соціально-економічні наслідки інфляції (на прикладі
економіки України)"

Виконала: студентка ІІ курсу,

групи Еке-23с спеціальності
051 "Економіка" (спеціалізації "Бізнес-економіка")
Кушнір О. М.

Керівник: доцент кафедри економічної

теорії, кандидат економічних наук
Моряк Т. П.

Оцінка:
за національною шкалою ________
Кількість балів ________ ECTS ___

Склад комісії:
__________ _______________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
_________ _____________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
_________ _____________________
(підпис) (прізвище та ініціали)

Львів - 2023 рік

Зміст
ВСТУП.....................................................................................................................3
1. СУТЬ, ВИДИ ТА ПРИЧИНИ РОЗГОРТАННЯ ІНФЛЯЦІЙНОГО
ПРОЦЕСУ У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ...............................................................4
2. АНАЛІЗ ЧИННИКІВ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ НАСЛІДКІВ
ІНФЛЯЦІЇ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ................................................................12
3. НАПРЯМИ МІНІМІЗАЦІЇ НЕГАТИВНОГО ВПЛИВУ ІНФЛЯЦІЇ НА
КЛЮЧОВІ ПАРАМЕТРИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ
УКРАЇНИ...............................................................................................................18
ВИСНОВКИ...........................................................................................................23
 ВСТУП

Інфляція є однією з найважливіших проблем, що стикається будь-яка

країна, особливо в умовах ринкової економіки. Її наслідки можуть бути дуже
серйозними і впливати на всі сфери життя суспільства, зокрема на економіку,
соціальну сферу та політику країни. Сучасна Україна також не залишається
осторонь цієї проблеми, що вимагає ретельного вивчення та аналізу
соціально-економічних наслідків інфляції в контексті внутрішньої економіки
країни.
Метою даної курсової роботи є вивчення соціально-економічних
наслідків інфляції на прикладі економіки України. У роботі будуть
проаналізовані основні причини розгортання інфляційного процесу, види
інфляції та її наслідки для різних сфер економіки та суспільства в цілому.
Також буде розглянуто досвід боротьби з інфляцією в Україні та визначені
перспективні напрями розвитку державної політики у цьому напрямку.
Завдання курсової роботи полягає у визначенні сутності інфляції та її
видів в економіці; проаналізувати причини розгортання інфляційного
процесу в Україні та вивчити досвід боротьби з інфляцією в інших країнах;
визначити соціально-економічні наслідки інфляції в Україні на різних рівнях
життя суспільства; запропонувати ефективні заходи для боротьби з
інфляцією в Україні на основі аналізу світового досвіду та власного
дослідження.
Актуальність теми полягає в тому, що інфляційний процес є однією з
основних проблем української економіки, яка потребує розуміння та
ефективного рішення. Дослідження інфляції у контексті української
економіки має велике значення для розуміння причин, наслідків та можливих
шляхів подолання цієї проблеми. Крім того, знання про інфляцію допоможе
краще зрозуміти процеси, що відбуваються в економіці України та
забезпечить можливість прийняти обґрунтовані рішення щодо подальшого
розвитку країни.
 Курсова робота містить список використаних джерел із найменувань,
таблицю, рисунки, додатки та викладена на сторінці основного тексту
1. СУТЬ, ВИДИ ТА ПРИЧИНИ РОЗГОРТАННЯ ІНФЛЯЦІЙНОГО
ПРОЦЕСУ У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

Інфляція – це процес втрати купівельної спроможності грошей

внаслідок переповнення сфери обігу грошовими знаками понад дійсну
потребу економіки, що призводить до їх знецінення. Як економічне явище
інфляція існує вже тривалий час. Вважається що її поява пов’язана з
виникненням паперових грошей, з функціонуванням яких вона нерозривно
пов’язана.
Ще одне визначення інфляції ми можемо прочитати в сучасних
американських підручниках: «Інфляція - це підвищення загального рівня цін.
Це, зрозуміло, не означає, що підвищуються обов’язково всі ціни. Навіть в
періоди досить швидкого зростання інфляції деякі ціни можуть залишатися
відносно стабільними, а інші падати. Одне із головних хворих місць - це те,
що ціни мають тенденцію підійматися дуже нерівномірно. Перші
підстрибують, другі підіймаються понад помірними темпами, а треті зовсім
не підіймаються» [1, c. 8-11].
Інфляція як специфічна властивість паперових грошей відома вже
кілька століть. Інфляція ‒ це знецінення грошей, що виявляється через
зростання цін. Інфляція вимірюється динамікою цін. Вона є обернено
пропорційною величиною до цінової динаміки. Якщо впродовж року ціни
зросли на 20 відсотків, то можна сказати, що на такий самий відсоток
знецінилися гроші [2, с. 453].
У світі немає країни, яка б в останні десятиліття тією чи іншою мірою
не зазнала втрат від інфляції. Наслідки інфляції складні й різноманітні.
Високий її рівень перетворюється на серйозну перешкоду для виробництва,
спричинює економічну і соціальну напруженість у суспільстві.
 Інфляція ‒ явище досить складне за формою її прояву та за сукупністю
чинників, що її спричинюють. Зовні вона проявляється в зростанні цін на
товари і тарифів на послуги, у падінні валютного курсу національних
грошей, у поглибленні товарного дефіциту. Усі ці явища є проявом
знецінення грошей, незалежно від причинно-наслідкових зв’язків між
грошима і товарами на ринку. Найчастіше її трактують як знецінення грошей
через зростання цін або просто як процес зростання цін [3, с. 157].
Встановлено, що економічна сутність інфляції полягає у знеціненні
грошей, зниженні їхньої купівельної спроможності, дисбалансі попиту і
пропозиції, тобто переповненні каналів обігу надлишковими паперовими
грошима, не забезпеченими відповідним зростанням товарної маси [4, с. 43].
На початок 90-х років ХХ сторіччя не було жодної постсоціалістичної
країни, яка б не відчула руйнівного впливу інфляції. У класичній економічній
теорії інфляція трактується як частина теорії грошей. Вона є процесом
підвищення загального рівня цін та зниження купівельної спроможності
грошей. Дж. М. Кейнс вперше проаналізував інфляцію як елемент
макроекономічної теорії.
Мілітаризм, змінивши кейнсіанській теорії у 80-х роках вже не просто
включає проблеми інфляції в макроекономічну теорію. Проблеми інфляції
стають найважливішою складовою частиною останньої. «Під інфляцією, –
пише М. Фрідмен, – я розумію стійке та безперервне зростання цін, що
завжди і всюди виступає як грошовий феномен, викликаний надмірною
масою грошей по відношенню до випуску продукції». Це положення
переконує в тому, що причини інфляції – у сфері обігу. А тому допускається
обмеження впливу держави в процеси суспільного відтворення.
Зростання останнього часто виступає вже не як причина росту цін, а як
його похідна. Грошові та загальноекономічні фактори в цьому процесі
змінюють місцями причини та наслідки інфляції. Тому всіляке зростання
рівня цін викликає підсилення інфляції і стає тим самим інфляційним. Згідно
з цією теорією, інфляція, особливо в умовах перехідної економіки,
зумовлюється багатьма процесами, що відбуваються у сфері грошового обігу
та безпосередньо в суспільному виробництві. Де б не розпочалася дія
інфляційних факторів – чи у виробництві, чи у сфері державних фінансів, чи
у, власне, грошово кредитній сфері – інфляційне зростання цін
супроводжується збільшенням грошової маси. Спочатку воно відбувається в
активному обігу за рахунок зменшення нагромаджень, а потім зростає
загальна маса грошей. Переповнення каналів обігу грошовою масою
знецінює грошову одиницю, що є найхарактернішою ознакою інфляції в її
класичному вигляді.
Сучасній інфляції притаманний ряд відмінних особливостей. Якщо
раніше інфляція носила локальний характер, то зараз – всеохоплюючий;
раніше вона охоплювала певний період, тобто мала періодичний характер, а
зараз – хронічний; сучасна інфляція знаходиться під впливом не тільки
грошових, а й негрошових факторів [1, c. 8-11].
У міжнародній практиці (відповідно до темпів інфляційного процесу)
виокремлюють три різновиди інфляції: повзучу, галопуючу, гіперінфляцію.
Ясна річ, що межі і форми інфляційного процесу досить мінливі, і в кожній
країні він розвивається по-своєму.
Повзуча інфляція настає тоді, коли темпи зростання цін не
перевищують 10% на рік. Вона характеризується надмірною емісією та
прискореним накопиченням грошової маси в каналах обігу без помітного
підвищення чи за незначного зростання цін.
Тобто, на початку інфляційного процесу ще не існує тісного зв'язку між
зростанням грошової маси та інфляцією. Суб'єкти ринку певний час не
відчувають надмірного випуску грошей в обіг і використовують їх для
нагромадження чи збереження. Це тимчасово вилучає надмірно емітовані
гроші з каналів обігу, послаблює інфляційний тиск на ціни. Одночасно
сповільнюється швидкість обороту грошей, що теж має певний
антиінфляційний ефект.
 Галопуюча інфляція настає тоді, коли темпи зростання цін досягають
10-100% на рік. На цій стадії відбувається стрімке зростання цін, тобто
прискорена, або галопуюча, інфляція. Вона спричиняє випереджальні темпи
зростання споживчого попиту порівняно з товарною пропозицією, що
призводить до зростання цін. За цих умов формується інфляційний
мультиплікатор, який прискорює деструктивні процеси в економіці.
На стадії галопуючої інфляції відбувається спад виробництва та
скорочення товарообороту, втрачається стимул до інвестицій, стримується
процес суспільного нагромадження. Інфляція породжує відтік капіталу з
виробничої сфери до сфери обігу, тобто розбалансування економічної
рівноваги.
Держава втрачає головні важелі управління емісійним процесом,
інфляція стає неконтрольованою. Це й призводить до виникнення
інфляційної спіралі, перетворення повзучої інфляції на галопуючу, а
галопуючої – на гіперінфляцію.
Гіперінфляція. Особливо виразно деформація економічних та
соціальних процесів проявляється за гіперінфляції. МВФ вважає, що інфляція
переходить у гіперстадію, коли темпи приросту цін зростають до 50% за
місяць (у рамках гіперінфляції виокремлюють і вужче поняття –
суперінфляцію, за якої темпи зростання цін сягають 1000 і більше процентів
за рік).
Гіперінфляція часто пов'язана з політичним хаосом, наслідками війн та
соціальних революцій. Такі ситуації виникали в перші десятиріччя XX
століття, після другої світової війни та після розвалу СРСР. На початку 90-х
років не було жодної постсоціалістичної країни, яка б не потрапила в
«інфляційний полон» і не відчула його руйнівного впливу.
На стадії гіперінфляції домінує нестабільність цін у всіх секторах
економіки, яка спричиняє хаос на ринку та несправедливий
(нееквівалентний) перерозподіл доходів і багатства у суспільстві.
 За умов гіперінфляції гроші продовжують втрачати свої функції,
поширюються бартерні операції, порушується фінансово-кредитний
механізм, розвиваються неорганізовані стихійні процеси в економіці, що
призводять до зростання загальної економічної, соціальної та політичної
нестабільності [5, c. 856].
Існують різні причини, що викликають дисбаланс національного
господарства й інфляцію, взаємопов’язані, і кожна по-своєму може привести
до зростання або ж до зменшення попиту і пропозиції. Виходячи з
різноманіття причин, розрізняють декілька форм і видів прояву інфляції.
Найбільш вивченими в західній економічній літературі є: інфляція
попиту й інфляція пропозиції (витрат).
Інфляція попиту - це порушення рівноваги між попитом і пропозицією
з боку попиту. Основними причинами тут можуть бути збільшення
державних замовлень (наприклад, військових), збільшення попиту на засоби
виробництва в умовах повної зайнятості і майже повної завантаженості
виробничих потужностей, а також зростання покупної спроможності
трудящих (зростання заробітної плати) внаслідок, наприклад, узгоджених дій
профспілок. Внаслідок цього виникає надлишок грошей по відношенню до
кількості товарів, підвищуються ціни. Таким чином надлишок платіжних
засобів в обігу створює дефіцит пропозиції, коли виробники не можуть
реагувати на зростання попиту.
Традиційно вона виникає при надмірному попиті. Попит на товари
більший, ніж пропозиція товарів, в зв’язку з тим, що виробничий сектор не в
змозі задовольнити потреби населення. Цей надлишок попиту призводить до
зростання цін. Спостерігається наявність великої кількості грошей при малій
кількості товарів.
Отже, інфляція попиту спостерігається тоді, коли зростання рівня цін
відбувається під впливом загального збільшення сукупного попиту [6, c.
446].
 Інфляція пропозиції (витрат) – функціональний тип інфляції, що
полягає у підвищенні рівня сукупних цін за зниження обсягів сукупного
виробництва (сукупної пропозиції) або зростання грошових витрат на
придбання ресурсів виробництва. Підвищення витрат на одиницю продукції
в економіці скорочує прибуток і обсяг продукції, що фірми готові
запропонувати при існуючому рівні цін. В наслідок зменшується пропозиція
товарів і послуг в масштабі всієї економіки. Це зменшення пропозиції, в свою
чергу, підвищує рівень цін. Отже, по цій схемі витрати, а не попит
роздувають ціни, як це діється при інфляції попиту.
Інфляційний процес виникає через багатофакторну взаємодію
економічних, політичних та соціальних чинників. до найважливіших
інфляційних причин зростання цін можна віднести наступні:
 диспропорційність - незбалансованість державних видатків і
прибутку – так званий дефіцит державного бюджету. Часто цей дефіцит
покривається за рахунок використання «друкарського верстату», що
призводить до збільшення грошової маси і як наслідок - інфляція.
 інфляційно небезпечні інвестиції - здебільшого мілітаризація
економіки. Військові асигнування ведуть до утворення додаткового
платоспроможного попиту, а як наслідок - збільшення грошової маси.
Надмірні військові асигнування звичайно є головною причиною хронічного
дефіциту державного бюджету, а також збільшення державного боргу для
покриття якого випускаються додаткові паперові гроші.
 відсутність чистого вільного ринку і досконалої конкуренції як
його частини. Сучасний ринок в чималій мірі огополістичний. Оскільки
огополіст зацікавлений в скорочуванні виробництва і пропозиції товарів
створюється дефіцит використовуваний їм для підтримки чи підняття ціни на
товар.
 імпортована інфляція, роль якої зростає зі зростанням відкритості
економіки і утягнення її в світогосподарські зв'язки тієї чи іншої країни.
Можливості для боротьби у держави досить-таки обмежені. Засіб ревальвації
власної валюти, що інколи застосовується в таких випадках, робить імпорт
більш вигідним, одночасно ускладнюючи експорт.
Серед чинників та факторів інфляції в українській економіці слід
назвати наступні:
 невиважена первинна емісія;
 структурні перекоси у матеріальному виробництві та ціновій
політиці;
 затратність економіки та непродуктивні витрати окремих
виробництв;
 значна руйнація товаропродукуючої сфери та неефективність
безготівкової системи розрахунків;
 від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі та неконтрольований
експорт;
 доларизація економіки [7, c. 651].
Отже, розглянувши суть, види та причини розгортання інфляційного
процесу у ринковій економіці можна зробити наступні висновки:
- інфляційний процес є складною економічною проблемою, яка
може виникати через багатофакторну взаємодію економічних, політичних та
соціальних чинників;
- існує кілька видів інфляції, кожен з яких характеризується своїми
особливостями та має відмінні методи боротьби;
- до основних причин розгортання інфляційного процесу в
ринковій економіці можна віднести підвищення попиту на товари та послуги,
зростання витрат на виробництво, зменшення пропозиції товарів та послуг,
зменшення конкуренції, розширення грошової маси та девальвацію
національної валюти;
- враховуючи складність проблеми, не існує універсальної
методики боротьби з інфляцією. Кожна країна повинна розробити власну
стратегію та вибрати оптимальні інструменти залежно від конкретної
ситуації в економіці.
 Таким чином, вивчення суті, видів та причин розгортання інфляційного
процесу у ринковій економіці є важливим етапом розуміння економічних
процесів та формування ефективної політики боротьби з інфляцією в країні.
 2. АНАЛІЗ ЧИННИКІВ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ
НАСЛІДКІВ ІНФЛЯЦІЇ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

Проблема інфляції має для України не стільки теоретичне, скільки суто

практичне значення. Вже в 1991 році, після проголошення курсу на
незалежність, Україну охопила глибока інфляція, з якої вона остаточно не
вийшла за 32 роки. Українська дійсність дала багатий інфляційний матеріал,
на базі якого можна перевірити та уточнити теоретичні положення щодо
сутності, форм прояву, причин та наслідків інфляції, а також виявити
особливості перебігу інфляційного процесу в наших специфічних умовах.
Перш ніж розглянути особливості інфляційного процесу в Україні, слід
визначити основні специфічні риси економічного і соціального життя
суспільства в цей період. Найбільш загальною, специфічною рисою цього
періоду в Україні є те, що він був перехідним, коли ринкові методи й
елементи тісно перепліталися з командно-адміністративними не тільки в
економічному житті, а й у свідомості творців економічної політики. Більш
конкретно специфіку цього періоду можна звести до такого:
- Україна дістала у спадок від СРСР високозатратну, неефективну,
високомонополізовану, з неринковою структурою (надмірно високою
питомою вагою важкої промисловості) економіку, переважна частина якої не
спроможна була працювати на засадах самофінансування і потребувала
бюджетного датування, що провокувало зростання бюджетного дефіциту;
- разом з такою інфляційно-орієнтованою економікою Україна дістала в
спадок і великий «інфляційний навіс» у 117 млрд. крб. вкладів населення в
банках, насамперед в Ощадному, переважна частина яких була вимушеною,
спричиненою дефіцитністю широкого асортименту споживчих товарів і
готовою «згвинтити» ціни за першої спроби їх лібералізації;
- Україна не розробила чіткої, розміченої в часі програми кардинальної
ринкової трансформації економіки та інших сфер суспільства, а проводила
свої реформи скоріше шляхом «спроб і помилок», за якого «спроби»
зводилися переважно до підтримки будь-якою ціною «на плаву» старого
виробничого потенціалу, а «помилки» ‒ до неймовірного роздування
бюджетних витрат на ці цілі. Чим довше утримувалась така ситуація в
економіці, тим могутнішим генератором інфляції вона ставала [3, с.173].
Слід зазначити, що для більшості постсоціалістичних та країн, що
розвиваються основною причиною інфляції є ціновий механізм, який за
відсутності або недосконалості ринкових структур призводить до
бюджетного дефіциту, незбалансованості та порушенням міжгалузевих
пропорцій.
Інфляція має цілий ряд негативних наслідків у багатьох сферах
суспільного життя, насамперед у соціальній та економічній, а саме:
перерозподіл доходів, зменшення реальної вартості заощаджень, посилення
податкового тиску, зниження обсягів виробництва, збільшення суспільних
витрат, розширення спекуляції в результаті зміни цін, прискорення
матеріалізації грошових запасів, падіння реальної відсоткової ставки,
зниження мотивації до праці. Отже, інфляція негативно впливає не лише на
грошово-кредитну систему, але й на соціальний рівень життя населення.
Відомо, що в певний час інфляція була руйнівною, а в інших моментах
– помірною. Основним показником інфляції в державі є коефіцієнт інфляції,
або індекс споживчих цін, який характеризує загальну зміну цін на товари і
послуги у поточному періоді у порівнянні з минулим.
Для України проблема інфляції є актуальною ще починаючи з того
періоду, коли вона входила до складу СРСР. Після отримання незалежності в
90-х роках в Україні був найбільший рівень інфляції, так звана гіперінфляція.
Після відпуску цін у 1992 р. в Україні вартість газу зросла в 100 разів, а
нафти – у 300, що призвело до суттєвого зростання темпів інфляції. 1995–
1996 рр. можна охарактеризувати як період дезінфляції. Уповільнення
інфляції відбувалося шляхом скорочення дефіциту бюджету за рахунок
кредитів міжнародних фінансових організацій. У 1997–2013 рр. інфляція в
Україні мала тенденцію то до незначного зростання, то до скорочення. Так, з
1998 до 2000 р. рівень інфляції в економіці України починає зростати, а в
2001–2002 рр. спостерігалося її уповільнення. Мінімальне значення показник
індексу інфляції мав у 2002 році – 99,4 (рис. 1).
Варто відзначити, що протягом 2003–2007 рр., незважаючи на велику
кількість чинників, що визначали темп інфляційних процесів, темпи інфляції
варіюються незначною мірою. Лише світова фінансова криза та пов’язані з
нею процеси у українській економіці зумовили зростання індексу споживчих
цін у 2008 р. до 122. Після стабілізації економічної ситуації в Україні
починаючи з 2009 р. рівень інфляції поступово зменшувався і в 2012 р.
досягнув значення 99,8 [9]. В останні роки рівень інфляції збільшився
внаслідок політичних та соціально-економічних подій, що відбулися в країні.
У 2014 році попри значне уповільнення інфляційних процесів
економічна ситуація в Україні погіршилася. На фоні ведення воєнних дій на
сході країни прискорилося падіння обсягів промислового виробництва та
будівельних робіт. Погіршення купівельної спроможності населення
вплинуло на зниження обороту роздрібної торгівлі. Єдиною галуззю
економіки, де спостерігалося зростання обсягів виробництва, залишалося
сільське господарство, що стало основним фактором підтримки економічної
активності в Україні з липня по листопад 2014 року.
У листопаді 2014 року. Державна служба статистики України
зафіксувала зниження споживчих цін до 19% порівняно з 24% у
попередньому місяці. Вартість споживчого кошика в річному обчисленні
продовжувала збільшуватись і на кінець листопада становила 21,8% [8].
http://zt.knute.edu.ua/files/2015/%E2%84%961(78)/uazt_2015_1_12.pdf
У 2015 р. уповільнення споживчої інфляції в Україні набуло стійкого
характеру. Досягнувши у квітні 2015 р. пікового рівня, спричиненого
девальвацією гривні та різким підвищенням цін і тарифів, що регулюються
адміністративно, надалі інфляція характеризувалася майже незмінним
трендом до сповільнення. Станом на кінець року зростання індексу
споживчих цін (ІСЦ) становило 43,3%. Основне зростання цін відбулося в
першій половині року. Базова інфляція уповільнилася до 34,7% у грудні 2015
р. [10].
У 2016 р. споживчі ціни зросли на 12,4%. Стрімке уповільнення
споживчої інфляції (з 43,3% у 2015 р.) відповідало прогнозам Національного
банку, що передбачали зростання споживчих цін на 12%. Це відбулося
насамперед завдяки послабленню фундаментального інфляційного тиску, про
що свідчило швидке зниження базової інфляції (до 5,8%), зумовлене
поміркованою монетарною та фіскальною політикою [11]. На початку 2017 р.
інфляційний тиск посилився. Споживча інфляція у березні 2017 р. становила
15,1%. Зростання цін прискорилося за більшістю основних складників
споживчого кошика на тлі збільшення виробничих витрат та низької бази
порівняння. Перехід ДССУ на нову методологію розрахунку ІСЦ став
додатковим тимчасовим чинником, що зумовив нижчий за прогноз рівень
зростання цін [12].
За державною статистикою України інфляція в Україні у 2018 році
склала 10,9%, що є досить високим показником із попередніми роками.
Однак у 2019 році інфляція знизилася до 4,1%, що стало найнижчим рівнем з
2013 роком. Це досягнуто стабільності курсу гривні та рішучих кроків у
діючій монетарній політиці Національного банку України.
У 2020 році інфляція в Україні зросла до 5,0%. Одним з основних
факторів, які вплинули на інфляцію в 2020 році, була пандемія COVID-19,
яка суттєво вплинула на економіку країни. Карантинні обмеження та
зменшення попиту на деякі види товарів та послуг призвели до зменшення
цін на деякі товари, однак зростання цін на деякі інші товари, такі як медичні
засоби та продукти харчування, призвело до збільшення загального рівня
інфляції.
Проте, за останні роки інфляційний тиск в Україні загалом зменшився,
що підтверджується даними державної статистики. Також, індекс споживчих
цін в Україні у 2018 році склав 110,9%, у 2019 році - 104,7%, а у 2020 році -
110,1%.
 За даними Державної служби статистики України, інфляція в Україні у
2021 році склала 10,1%, що є вищим показником порівняно з попередніми
роками. Одним із головних факторів, які вплинули на інфляцію у 2021 році,
було зростання цін на енергетичні ресурси, зокрема на природний газ. Також
включили фактори зовнішньої економіки, такі як пандемія COVID-19,
глобальна нестабільність на фінансових ринках та зміни валютного курсу.
У грудні 2022 року споживча інфляція в річному вимірі становила
26,6%. Прискорення інфляції у 2022 році насамперед пов'язане із наслідками
повномасштабної військової агресії росії. Серед них: руйнування
підприємств та інфраструктури, порушення виробництва та ланцюгів
постачання, зростання виробничих витрат бізнесу, ситуативний ажіотажний
попит на окремі товари та послуги. Впливали й непрямі наслідки війни,
зокрема курсові ефекти та погіршення упродовж року очікувань населення та
бізнесу. Крім того, на ціни в Україні тиснуло глобальне прискорення інфляції
– саме минулого року більшість країн оновили багаторічні інфляційні
максимуми [13].
У процесі аналізу інфляції в економіці України виявлено, що цей
показник є складною проблемою, яка відображає взаємозв'язок між різними
факторами, які впливають на економічний розвиток країни. Таким, серед
головних чинників, які впливають на інфляцію, можна виділити зміну ціни
на енергоносії, коливання валютного курсу, впровадження податкових та
митних змін, кон'юнктуру на світових ринках, а також ефективність грошово-
кредитної політики.
На основі аналізу було встановлено, що інфляційний процес в
економіці України має серйозні наслідки для різних соціальних та
економічних груп населення. таким чином, висока інфляція може
спричинити зростання цін на продукти харчування, енергоносії та інші
товари та послуги, що призвело до зменшення купівельної спроможності
населення та зростання соціальної напруги. Також інфляційний процес може
мати негативні наслідки для бізнесу та інвестиційного клімату в країні, що
може призвести до зменшення інвестицій та зростання безробіття.
 3. НАПРЯМИ МІНІМІЗАЦІЇ НЕГАТИВНОГО ВПЛИВУ ІНФЛЯЦІЇ
НА КЛЮЧОВІ ПАРАМЕТРИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ
УКРАЇНИ

Антиінфляційна політика - це комплекс заходів, спрямованих на

мінімізацію негативних наслідків інфляції на економіку країни. Ця політика
має на меті збереження стабільності національної валюти, зниження рівня цін
на товари та послуги, збереження покупної спроможності населення та
забезпечення сталого економічного зростання. До таких заходів можуть
належати:
 Монетарна політика: центральний банк може здійснювати заходи
щодо зменшення обсягу грошей, що знаходяться в обігу в країні, підвищення
відсоткових ставок, щоб зменшити кількість позик, а також інші заходи.
 Фіскальна політика: держава може здійснювати збалансовану
бюджетну політику, зменшувати державні витрати, збільшувати податки та
інші фіскальні заходи, що допоможуть знизити інфляцію.
 Контроль за цінами: держава може встановлювати максимальні
ціни на окремі товари, вживати заходи щодо контролю за цінами на продукти
харчування та інші товари першої необхідності.
 Стимулювання виробництва: держава може здійснювати заходи
для збільшення обсягів виробництва та зменшення залежності від імпорту.
 Підвищення ефективності державного управління: держава може
покращувати систему державного управління та здійснювати заходи щодо
боротьби з корупцією та іншими проблемами, що заважають розвитку
економіки.
Антиінфляційна політика в Україні має на меті зменшення рівня
інфляції, збереження стабільності національної валюти та сприяння
збалансованому соціально-економічному розвитку країни. Державна
антиінфляційна політика в Україні визначається Національним банком
України (НБУ) у співпраці з урядом та іншими зацікавленими сторонами.
 Розрізняють два основних напрямки антиінфляційної політики:
 кейсіанська (полягає у стабілізуванні попиту, визнана не особливо
ефективною)
 монетарна (в свою чергу поділяється на шокову терапію, адаптивну
політику та політику доходів).
Кейнсіанська антиінфляційна політика базується на впливі фіскальних
інструментів, таких як збільшення податків або зменшення державних
витрат, на зменшення інфляції. Ця політика передбачає, що при збільшенні
податків або зменшенні державних витрат зменшується попит на товари і
послуги, що зменшує інфляційний тиск.
За цією політикою, у разі необхідності, держава проводить заходи для
стимулювання економіки, зокрема збільшенням державних витрат або
зниженням податків. Однак такі заходи можуть призвести до зростання
інфляції, тому важливо збалансувати політику у відношенні від ситуації в
економіці [14-16].
При політиці шокової терапії скорочуються темпи зростання грошової
маси. Найбільш вживана при гіперінфляції, передбачає скорочення дефіциту
бюджету через скорочення витрат на соціальні програми, зменшення
податкових ставок тощо. Саме через подорожчання кредитів підприємства
банкротують, а сильніші заохочуються. Так і призупиняється інфляція. Є
також і негатив – погіршується добробут жителів країни [17, с. 176-177].
Адаптивна політика – це така політика монетарного напрямку, що
полягає у поступовому зниженні темпів зростання грошової маси.
Політика доходів – це контроль над цінами і зарплатою через повне їх
заморожування і встановленням меж їх зростання Ця політика рідко
застосовується, бо уповільнення росту цін викликає дефіцит і їхній ріст
стримується лише на деякий час .
В економічній теорії є досить аргументована думка про те, що
інфляційна хвороба в принципі невиліковна. Причина у тому, що
сучасна ринкова економіка інфляційна самою своєю «конструкцією». Для
того, щоб економіка мала неінфляційний характер потрібне дотримання ряду
умов:
1. Постійна рівновага державного бюджету.
2. Центральний банк повинен відмовитись від проведення
короткострокового макроекономічного регулювання, яке стимулює інфляцію
(наприклад, обслуговування державного боргу).
3. Існує державна монополія (центральний емісійний банк) на
випуск грошей. А там де існує монополія можливі помилки суб'єктивного
характеру (раптовий випуск грошової маси). Зробити грошовий ринок
конкурентним неможливо.
4. Для того, щоб зберегти економіку від інфляції, держава повинна
утримуватись від активного втручання у розподіл доходів. Такий розподіл у
кінцевому рахунку негативно впливає на ефективність суспільного
виробництва.
5. Психологія населення повинна бути позбавлена всіх ознак
інфляційних очікувань [2, c. 67].
Антиінфляційна політика є складовою кожної соціально-економічної
політики держави. Кожна держава підбирає свій шлях для вирішення цієї
проблеми. Врегулювати рівень інфляції буває важко, адже це складний
процес.
Вже кілька десятиліть вчені намагаються знайти ефективний метод
вирішення проблеми. Для України це особливо важке питання, за період
незалежності керівництво нашої держави так і не знайшло оптимального
виходу для подолання інфляційних процесів. В Україні інфляція приводить
до перерозподілу національного доходу між різними верстами суспільства.
Через ріст цін конкурентоспроможність національного продукту знижується,
це відповідно призводить до зменшення експорту, збільшення імпорту,
банкрутства національних виробників, росте попит на іноземну валюту,
капітал перетікає закордон, блокується технічний процес. Знижується
політична і соціальна стабільність. Існує ще один важливий недолік інфляції:
вона порушує інвестиційний процес, а гіперінфляція його повністю
руйнує[18, c. 43-45]. Виробники зобов’язані оновлювати устаткування,
технології, розширяти виробництво. Для цього потрібно нести інвестиційні
витрати. Але інфляція швидко знецінює відрахування і заощадження, які
потрібні для інвестиційних цілей. Причинами виникнення та поширення
інфляційних процесів можуть бути як внутрішні, так і зовнішні по
відношенню до країни чинники. При цьому чинники інфляції можуть мати як
економічний, так і неекономічний характер [19, c. 24].
Щоб успішно провести оптимізацію інфляційних процесів в Україні
насамперед потрібна національна злагода. Для початку Верховна Рада
повинна припинити затверджувати нові дорогі проекти, профспілки мають
утриматись від вимог підвищення заробітних плат, приватні підприємці
згодились не підвищувати ціни, а НБУ повинне дотримуватись емісійного
ліміту. Зменшити рівень інфляції можна шляхом підвищення ефективності
виробництва, що потребує нових технологій, інвестицій та часу. У
короткостроковій перспективі це може посилити інфляційний тиск [19, ст.
47]. Уряд з НБУ повинні проводити спільну політику, щоб дії однієї не
пересікались. Уряд повинен запобігати інфляційним очікуванням, щоб
громадяни позбувались страху знецінення збережених коштів.
Аналіз та систематизація існуючих підходів до подолання інфляції в
економіці дозволяє виділити такі шляхи вирішення зазначеної проблеми:
1. Стимулювання товарності економіки шляхом державної підтримки.
2. Приватизація державної власності.
3. Ефективна грошова реформа, впорядкування фінансів
4. Регулювання зайнятості.
5. Інтенсивний імпорт споживчих товарів.
6. Зниження вартості кредитних ресурсів для виробництва і швидке
нарощування обсягів виробництва.
7. Розвиток ринку цінних паперів.
8. Реанімація банківської системи.
 9. Здійснити інституціональні й політичні реформи.
10. Посилення рівня конкурентоспроможності економіки.
Фахівці стверджують, що основні чинники української інфляції
приховані у політиці заробітньої плати і політиці податків. Деякі економісти
кажуть, що саме через енергетичні та сировинні ринки і закручується
інфляційна спіраль [18, с. 56].
На основі аналізу джерел можна зробити висновок, що ефективна
антиінфляційна політика має бути комплексною та включати в себе
використання різноманітних інструментів, а також привертати велику увагу
до соціальних аспектів інфляції.
Крім того, у секторі є співпраця між іншими секторами економіки,
включаючи уряд, Національний банк, бізнес-середовище та громадськість.
Тільки така співпраця може забезпечити успішну антиінфляційну політику та
досягнення стабільності інфляційних показників в Україні.
Таким чином, впровадження ефективної антиінфляційної політики є
завданням для української економіки та забезпечення її стабільності. Однак
необхідно також забезпечити соціальну справедливість і рівень життя
населення, оскільки інфляція може негативно вплинути на купівельну
сприятливість громадян і загрожувати їхнім соціальним правам та інтересам.
 ВИСНОВКИ

Інфляція є одним із основних факторів, які впливають на соціально-

економічний розвиток будь-якої країни, в тому числі й Україну. Вона
відповідає за підвищення цін на товари та послуги, зниження купівельної
спроможності населення, підвищення кредитних ставок, нестабільності
ринку та багатьох інших негативних наслідків.
В Україні інфляція є складною проблемою, яка впливає на всі галузі
економіки. Відповідно, підвищення ціни на продукти харчування до
зниження рівня життя населення та збільшення кількості людей, які
опиняться за межею бідності. Крім того, висока інфляція знижує
інвестиційний клімат та гальмує економічний розвиток.
В Україні впродовж її становлення весь час спостерігався інфляційний
процес. В першому десятилітті незалежності, після виходу з СРСР,
супроводжувався стрімким падінням економіки країни, в 1995 років була
гіперінфляція. Надалі рівень інфляції знизився, але остаточно проблеми
інфляції в Україні не вирішені, попри уповільнення цього процесу, низка
зовнішніх і внутрішніх чинників негативно впливають на мінімізацію цієї
проблеми.
Аналізуючи інфляційні процеси в Україні ми бачимо, що зв’язку з
політичною нестабільністю, наявністю бюджетного дефіциту, низькою
продуктивністю праці, питання інфляції в нашій державі стоїть дуже гостро.
Процес боротьби з цим явищем – тривалий і складний, вимагає великих
матеріальних витрат. Якщо не протидіяти цьому, її темпи дедалі
швидшатимуть.
Основним способом боротьби з інфляцією має бути боротьба з її
основними причинами, тому що придушення інфляції за допомогою повного
контролю над цінами і доходами без усунення її причин негативно
позначається на розвитку ринкових відносин.
 Отже, реальним підгрунтям для економічного зростання та оптимізації
економіки є створення конкурентоспроможної економіки, пошук
підприємцями правильної сфери реалізації для підвищення попиту економіки
на гроші. Важливим також є правильне проведення грошово – кредитної
політики.