Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ «Київський національний економічних університет імені

Вадима Гетьмана»
Факультет міжнародної економіки та менеджменту

Кафедра міжнародної економіки

Курсова робота на тему:

(тема курсової роботи)

Студента ___ групи ___ курсу

денної (заочної) форми навчання
___________________________________________
(прізвище, ім’я та по батькові)

Науковий керівник:
___________________________________________
(вчений ступінь (к.е.н., д.е.н.), вчене звання (доцент, професор))

___________________________________________
(прізвище, ім’я та пбатькові)

Київ 20__
 План:
Розділ 1. Теоретичні засади становлення і розвитку міжнародних міграційних
процесів в умовах глобалізації..................................................................................................3
Розділ 2 Аналіз європейських міграційних процесів в контексті глобальних
дисбалансів....................................................................................................................................7
2.1 Аналіз сучасного стану міграції у Європейському союзі...................................7
2.2 Вплив міграції на соціально-економічний розвиток європейських країн...14
2.3 Характеристика майбутніх міграційних проблем............................................29
Розділ 3. Можливі наслідки для міграції й шляхи їх вирішення.........................33
Висновки..........................................................................................................................38
Список використаних джерел:....................................................................................40

2
 Розділ 1. Теоретичні засади становлення і розвитку міжнародних
міграційних процесів в умовах глобалізації
Беручи до уваги тему курсової роботи, хочеться розпочати з того, що
сучасні міграційні процеси дуже змінились за останні роки й прогресують,
надзвичайно швидко. За останні роки міжнародна міграція стала невід’ємною
частиною у розвитку міжнародної економіки й відіграє значну роль у
суспільному розвитку. На цей процес значною мірою вплинула глобалізація,
а саме те, що люди по-перше мають ширший вибір, по-друге умови й
держави стали більш дружелюбними по відношення до мігрантів. Пишучи
про це я маю на увазі, що тепер в будь-який момент можна обрати країну до
якої хочеш виїхати за незліченою кількість різних факторів й ознак, будь то
вища заробітна плата й кращі умови життя, закінчуючи кліматом,
менталітетом чи наявність родичів за кордоном. Простіше кажучи
міграційний клімат в останні роки став набагато сприятливішим ( не беремо
до уваги проблему коронавіруса так як це тимчасове, роздуте без вагомої
причини явище), навіть для українців, можна виїхати в Європу на 90 днів по
без візу і дуже добре себе там почувати. Тому так звана глобалізація у
міграційних процесах має, як свої плюси так і мінуси. Завдяки глобалізації
більш людей дізнались, що міграція це не так складно і страшно, як вони
вважали і також більше людей почали користуватись цією можливістю.
Також міграція почала отримувати більш виражену градацію, як на
мене, а саме чітко прослідковуються наміри з якими люди їдуть до тієї чи
іншої країни. Наприклад отримати кращу освіту, знайти кращу роботу й
більше заробляти, перебратись у більше спокійне і благополучне місце. Ще в
умовах глобалізації з однієї сторони потреба у міграції в деяких момент стала
меншою. Стало можливим працювати на іноземну компанію знаходячись
власне у себе вдома і комфортно себе при цьому почувати. Тому питання
міграції у наш час стає більш глибоким у наш час. Невід’ємною частиною є
міграція робочої сили різного рівня кваліфікації. Можна це розібрати на
прикладі України. Українці в умовах конфлікту з Росією все частіше їдуть на
3
заробітки у Польщу і країни Західної Європи, а поляки для прикладу їхали
працювати у великих кількостях до Британії, тобто вони виступали і
експортером і імпортером робочої сили. Проте зараз це дещо зміниться у
зв’язку з Brexit-ом Великобританії. Й тепер усе частіше мелькають випадки
ксенофобського відношення у сторону поляків котрі працюють у Британії.
Тому міграція це дуже складний і неоднозначний процес.
Можна з упевненістю сказати, що у нас час країнам стало вигідно
отримувати нову робочу силу у вигляді мігрантів з інших країн. Адже доволі
часто такі найманці можуть бути більш продуктивними й дешевшими у
питаннях найму. Також найбільш поширеною є міграція низько
кваліфікованої ти високо кваліфікованої робочої сили. Виділити причину
подібного явища можна через погляд на сучасний нерівномірний поділ
робочої сили у світі й широке поширення ТНК. Завдяки ТНК звичайно
сформувалось і чимало нових робочих місць, але й також люди часто
мігрують у так званій погоні за кар’єрним ростом або ж специфіка роботи
вимагає переїзду до іншої країни. Також важливо помітити, що люди не
завжди остаточно переїжджають до іншої країни, має місце бути так звана
маятникова міграція і тому подібні явища, проте про це дещо пізніше.
Варто додати, що процесу глобалізації сулить тотальне об’єднання
ринків праці різних країн, що допомагає спростити процес міграції, в
особливості трудової міграції. Ще міграція це невід’ємна частина людської
натури й соціального життя, тому сам процес міграції не зникне ніколи й
буде важливим питанням і проблемою на світовій арені, адже це як корисні
мігранті так і люди, котрі вимушені були тікати з рідних країн за різними не
сприятливими причинами, тому у цієї медалі також дві сторони. Міграція
несе у собі, як позитивні так і негативні сторони.
Міграція являє собою явище, котре палко обговорюється, але на
здивування погано вивчене. Це звичайно ж відноситься також до
європейської міграції, де у дебатах часто переважають образи нав’язані ЗМІ і
підтримуються політичними висловлюваннями про те, що Європа зіткнулася
4
з безпрецедентною кризою у наслідок масового прибуття біженців і
мігрантів, що шукають прихистку на Південних берегах Європи. У цьому
контексті міграція до Європи часто уявляється, як результат бідності, війни,
збільшення кількості населення і зміни клімату в Африці та Ближньому
Сході. Тим не менш, подібні ідеї і вислови, що їх супроводжують беруть
основу у страхові й міфах, а не фактах й емпіричному аналізі. Популярні і
наукові ідеї про міграції часто засновані на застарілих двократних моделях,
котрі вводять в оману з точки зору аналізу їх причин і характеру міграційних
процесів. Тому мені б хотілося написати свою курсову роботу так, щоб вона
виходила за рамки аналізу міграційної політики й була обгрунтована
розумінням того, що міграція обумовлена структурними факторами, котрі
зазвичай знаходять за межею міграційної політика, така політика в області
економіки й ринку праці ( наприклад, при формуванні структури попиту на
робочу силу в європейських країнах ), соціальна політика ( наприклад маючи
певний вплив на механізми, соціального забезпечення, котрі у свою чергу
можуть суттєво впливати на мотиви міграції ), а також зовнішньої торгової й
гуманітарної політики, котра може грати непряму, але значну роль на вплив
міграцію з країн, що не є учасницями Європейського Союзу. Міграція
обумовлена структурними факторами, котрі зазвичай знаходяться за межею
юрисдикції міграційної політики.
В той же час держави і громадяни мають законне право регулювати
міграцію, таке регулювання може бути ефективним тільки у випадку, якщо
воно основане на реалістичному розумінні природі і тенденцій міграції. Для
досягнення найбільш правильного розуміння міграції, ми повинні
переосмислити міграція як невід’ємну частину більш масштабних процесів
розвитку й соціальної трансформації у багатьох країнах. Мається на увазі, що
міграція неминуча частина розвитку й змін, і вирішення проблем пов’язаних
з міграцією потребує вирішення проблем цих більш масштабних процесів.
Тому самі міграційні політики, як правило мають, обмежений вплив на
довгострокові міграційні процеси, якщо вони не супроводжуються іншою
5
сферою політики, наприклад макроекономічною політикою чи політикою
ринку праці, котрі відповідають і мають схожі цілі між собою. Також
потрібно розібрати доволі абстрактні поняття, такі як “ розвиток ”. Розібрати
як їх видозміни й економічний ріст, політичні зміни такі як “ демократизація
”, “ сегментація ринку праці ”, “ нерівність ”, “ соціальне забезпечення ”, “
освіта ” й “ технології ” – впливають на процесі міграції за власний рахунок
і шляхом взаємодії між собою. Такий аналіз забезпечить необхідне розуміння
для оцінки можливості міграційної політики регулювати міграційні процеси.
В результаті покращить розуміння останніх міграційних тенденцій і їх сил
що приводять їх у рух, можуть також допомогти нам розібратись в майбутніх
сценаріях міграції всередині, із і в Європу. З такого розуміння ми можемо
отримати теоретичне й емпіричне розуміння мінливості європейських
міграційних процесів.
Я маю намір проаналізувати показники міграції й оцінити майбутню
роль політики й різних моделей на тенденції міграції. Через обмеженість
власного досвіду й об’єму скоріше за все акцент буде зроблений на “
загальну картину “ аналізу європейських міграційних тенденцій й визначень (
“ міграційних “ й “ неміграційних “ ) областей політики, котрі як мені
здається мають найбільший вплив на міграційні процеси. Надіюсь з цими
знаннями у висновках мені вдасться покращити економічну й соціальну
політку Європейського Союзу для того, що буди готовим чи прийнаймні
спрогнозувати майбутні зміни і дійти до бажаних результатів й показників у
міграції.

6
 Розділ 2 Аналіз європейських міграційних процесів в контексті
глобальних дисбалансів
2.1 Аналіз сучасного стану міграції у Європейському союзі
Говорячи про європейські міграційні процеси я, хотів би розпочати з
закінчення Другої Світової Війни. Після її завершення європейська міграція
притерпілась фундаментальних змін. На відміну від загальної думки,
глобальна міграція у той час не прискорилась, все було дещо інакше. Основні
зміни були направлені на так званий “ міграційний розворот ”, в якому
положення Європи на карті глобальної міграції притерлось радикальних змін.
В той час коли європейці на протязі сторічь рухались по карті землі шляхом
завоювань, колонізації і розселеннях на інших землях нашої планети. В той
час підкорення, убивство чи поневолення корінного населення з точки зору
європейців було домінуючим напрямком світової міграції й частково почало
змінюватись у другій половині двадцятого сторіччя. Хоча європейці не
вважають себе міграційними суспільствами, частка міграції в багатьох
європейських країнах в наш час відповідають або навіть переважають частки
в США або інших класичних міграційних країнах. Під впливом
деколонізації, демографічних змін, швидкого економічного зростання й
створення Європейського союзу в якості зони вільної торгівлі і міграції. В
таких умовах Європа перетворилась в один з основних напрямків для
глобальної міграції. Хоча міграція європейців в Америку й Океанію швидко
прийшли у занепад, західно європейські країни почали приваблювати все
більше число мігрантів, в основному з колишніх колоній і країн
розташованих на європейській периферії. Поки вони взагалі не бачать самі,
як міграційні суспільства, міграційні показники в багатьох європейських
країнах відповідають чи перевищують такі показники США чи інших
класичних міграційних країн. Це було наслідком глобальної міграції, через
виснаження Європи як джерела мігрантів у ті роки ( 1950 -1960 роки ).
Збільшилась доля латиноамериканців, азіатів, і в деякій мірі африканців.

7
 Акцент на краще прогнозування міграційної динаміки в останні роки
неупинно росте. Такі прогнози необхідні для створення того, щоб
передбачати й готуватись до майбутніх криз і розробити політичну
стратегію, яка буде краще пристосована до майбутніх тенденцій. На цю тему
уже проведено безліч досліджень, що мають два основні шляхи реалізації.
1. Шляхом кількісної оцінки основних факторів міграції і
досліджуючи, як вони змінюються у зв’язку з розвитком країн і різних
аспектів міграції.
2. Шляхом дослідження можливих майбутніх наслідків,
альтернативних сценаріїв міграції для Європейського союзу в умовах
старіння націй і відповідної продуктивності праці.
Тим не менш, є також достатньо доказів щодо проблеми прогнозування
такого складного й неоднозначного явища, як міграція. Прогнозування
майбутніх міграційних тенденцій – таке складне завдання, тому що моделі
прогнозування не в силах охопити чисельні соціальні, політичні,
демографічні, економічні, екологічні й технологічні чинники, котрі лежать в
основі міграційних процесів. Ці чинники доволі часто невизначені і їх дуже
складно виразити кількісно, і їх взаємна взаємодія приводить до різних
результатів міграції. Моделі також обмежені поганою якістю чи відсутністю
певних даних по міграції. В результаті різні методи й джерела даних можуть
робити кардинально різні прогнози щодо міграції. Оскільки міграція не може
бути передбачена без суттєвої похибки, важливо розуміти, що ці прогнози в
основу робляться для політиків й широкої публіки.
Інша ж можливість заключається у поєднанні прогнозування з якісним
підходом до побудови сценарію, в якому враховуються невизначеності й
форс-мажорні ситуації й зроблений акцент у дискусії на майбутніх
тенденціях і їх значенні на управлінні міграцією.
Тільки невелика частина міграційних потоків може напряму
контролюватись міграційною політикою і багатьма іншими факторами з

8
суттєвим впливом на визначення міграційних потоків, котрі лежать поза
сферою міграційної політики.
Міграційна політика зазвичай розглядається, як ключовий інструмент
для контролю і управління міграційними потоками. Тим не менш, тільки
маленька частинка міграційних потоків може напряму контролюватись
міграційною політикою. Розглянемо ,наприклад, вільних рух людей в
районах без прикордонного контролю чи сімейної й гуманітарної міграції,
котрі залежать від виконання певних критеріїв, а не від пріоритетів
міграційної політики. Виходить, можна зробити оцінку, що менше половини
всіх переміщень, в основу пов’язаних з трудовою міграцією, можуть
контролюватись міграційною політикою. Хоча міграційна політика також
впливає на правозахисні потоки, наприклад, шляхом встановлення умов для
воз’єднання сім’ї, таких як мінімальний дохід чи вимоги до знання мови,
зрозуміло, що багато факторів дуже впливають на міграційні потоки й
тенденції. Взяти для прикладу, світову енергетичну проблему. Ступінь, в
якому ми зможемо замінити сучасну шкідливу для довкілля енергію, зеленою
енергією ( маю на увазі екологічно не шкідливу ), суттєво вплине на ціну на
нафту і можливо стабільність, і процвітання основних нафтовидобувних
країн буде під загрозою. Такі зміни можуть кардинально змінити, попит й
пропозицію для мігрантів по всьому світі. І передбачивши це ми могли б,
якоюсь мірою зменшити навантаження на кордони у майбутньому в цьому і є
суть певною мірою.
Також абсурдно виглядає ідея країн, що використовують міграційну
політику для конкуренції за висококваліфікованих мігрантів, це міф не
більше. Завдяки обміну інформацією і постійному діалозі країн між собою
для залучення і утримання висококваліфікованих мігрантів настільки
злились, що індивідуальний вибір мігранта більшою мірою і вирішує куди
він поїде. Іншими словами, саме мігранти обирають країну для міграції, а не
навпаки, не завжди опираючись на фактори пов’язані з міграційною
політикою.
9
 Ще не можна обійти стороною страх Європейського союзу перед
неконтрольованою масовою міграцією через відкриті кордони між країнами
учасницями. Ця проблема є була і буде важливим питанням під час дебатів з
приводу європейської міграційної політики.
Європейський союз пройшов тривалий процес внутрішнього розкриття
з 1951 року, коли Бельгія, Німеччина, Франція, Італія, Люксембург й
Нідерланди заснували Європейську спілку вугілля, а пізніше у 1957 році
( ЄЕС) . Країни учасниці приєднувались у семи послідовних хвилях
починаючи з 1973 по 2013 - 2018 роки.
Страх масової міграції при вступі нових країн учасниць мотивував
введення тимчасових міграційних обмежень, в результаті чого громадяни
новий країн учасниць не одразу отримували повні права на проживання й
роботу у інших країн що входили до союзу. На справді ж цього не було до
1968 року, коли була прийнята постанова, котра давала повні права на
пересування в рамках Європейського союзу для громадян його учасників ( у
той час Бельгія, Німеччина, Франція, Італія, Люксембург і Нідерланди ), а
також заборона всіх форм дискримінації на ринку праці. Переживання з
приводу потенційних масових міграцій з Італії в п’ять інших країн –
засновниць Європейського союзу, частково пояснюють чому знадобилось
стільки років, щоб реалізувати цю зону для вільного переміщення. Цей
шаблон буде повторюватись під час наступних розширень рядів учасників
союзу. Після вступу до Європейського союзу Греції у 1981 році її
громадянам довелось чекати до 1988 року, щоб отримати повні робочі права і
буди захищеними від дискримінації на ринку праці в інших країнах
учасницях. Іспанія й Португалія приєднались у 1986, але мали обмежений
доступ до ринку праці й міграції до 1991 року. З іншого ж боку Австрія,
Фінляндія й Швеція, котрі зіткнулися ні з якими обмеженнями мобільності
чи трудових прав, коли вступили до Європейського союзу у 1995 році. Тим
не менш для інших країн Східної і Центральної Європи, нових країн – членів,
10
що вступили у 2004 році, доступ до ринку праці і мобільності населення був
повним одразу. Робочі ж з Чехії, Угорщини, Польщі, Словаччини і Словенії
отримали повні права у 2007 році.
Можна ще довго продовжувати цей ланцюжок, але кажучи в цілому,
страх перед масовою міграцією виявився по більшій мірі не обгрунтованим,
оскільки міграція стабілізувалась після початкового скачка при відкритті
кордонів. Ця ситуація може повторюватись ще кілька разів з введенням
вільної трудової міграції після розширення Європейського союзу. В деяких
випадках, як наприклад при приєднанні Іспанії, Португалії, Греції не було
взагалі ніякого збільшення міграції, оскільки міграційна сітка уже була
створена і економічне й політичне становище країн швидко покращувалось.
Єдиним виключенням у цій ситуації була ситуація, коли тільки декілька
країн Європейського союзу представляли повні міграційні права новим
державам - учасникам. В цьому випадку міграція з декількох нових держав –
учасниць мала тенденцію в значній мірі концентруватись на країнах з
відкритим прикордонним режимом, особливо коли економіка країна
процвітала. Це було особливо помітно у 2006 році коли був сплеск міграції з
Східної й Центральної Європи до Великобританії.
Данні показують, що подібні переживання були марною тратою часу,
оскільки після першої хвилі ситуація одразу стабілізувалась й ця хвиля
зазвичай викликана просто ажіотажем навколо відкриття кордонів.

11
 Рис.1 Міграція до країн ЄС, 1975-2009 рр.

В той час, як в розвинених країнах розвивається тенденція на

розширення можливостей для міграції, структура попиту на робочу силу в
цих країнах являється ще одним фундаментальним міграційним фактором. В
цілому висока корреляція між діловими циклами ( періодами виского й
низького економічного зростання ) й міграція до Європи має на увазі, що
попит на робочу силу, напевно являється найбльш важливим фактором
міграції, тим більше, тому що сімейна міграція часто є наслідком від трудової
міграції. Це не означає, що такі фактори, як воєнні конфлікти не грають ролі,
беручи до уваги статистику лише біженці становлять ( як правило понад 10%
від усього об’єму ) вагому частину від загальних показників міжнародної
міграції.
Для країни ж, що приймає мігрантів, робоча міграція є однією з
найважливіших, так як це переїжає саме робоча, економічна активна частина
населення, а як уже було вище сказано сімейна міграція доволі часто витікає
12
з робочої міграції. У свою чергу це явище має певний взаємозв’язок із ростом
ВВП. Детальніше я це продемонструю на прикладі Німеччини.

Рис 2. Зростання ВВП Німеччини та чиста міграція, 1970-2015 рр.

Сегментація ринків праці являється другим ключовим механізмом, під

впливом якого ростуща структурна складність ринків праці стимулює
міграцію навіть при відсутності розриву в заробітній платі і навіть під час
виского рівня безробіття. Подвійний ( чи сегментований ) ринок праці,
теорія, що допомагає зрозуміти, як попит на висококваліфікованих і
низкокваліфікованих мігрантів структурно вмонтований в сучасну економіку
і в часності, щоб зрозуміти чому мігранти знаходять причини для того, щоб
знайти явно непривабливий варіант роботи, яку місцеві робітники часто
відмовляються виконувати і мотивовані прикладати певні зусилля для
отримання документів чи платити контрабандистам, незаконно перетинати
кордон, щоб отримати ці робочі місця.

13
 2.2 Вплив міграції на соціально-економічний розвиток європейських
країн
Хотілося б сказати про те, що сучасні дані вказують на невелике
збільшення загальних міграційних потоків у 2018 році.

Рис.3 Останні зміни міграційних потоків у 2016-2018 рр.

Сполучні Штати Америки так й залишилися осною країною

призначення так би мовити, понад 2,2 млн. нових мігрантів прибуло у 2018
році. Після піка в 2,3 млн. у 2016 році міграція у США дещо знилизась і
продовжує підтримувати таку тенденцію.
Новою точкою постійної міграції, стала також Німеччина, її показник
понад 1,4 мільйона нових мігрантів за 2018 рік. Міграційні потоки до
Німеччини були стабільними у 2018 році і залишалися вищими ніж в будь-
який інший рік до 2015. Около 60% цих мігрантів були громадянами інших
країн Європейського Союзу.
Трудова міграція з Азії до Саудівської Аравії, стала важливим каналом
міграції в країнах великої двадцятки – більша частина 1,8 млн. отримують
дозволи щорічно.

14
 Таблиця 1. Міграційні потоки, 2010-2018 рр.

В останній час помітна еволюція міграційних потоків у кранах великої

двадцятки. Наприклад Великбританія отримала більше півмільйона нових
мігрантів у 2018 році ( 540 000 ). Це однако являє собою падіння на 4%
порівняно з 2017 роком, в результаті зниження притоку з Європейського
Союзу на 19% і збільшення міграції за його межі н 8%. Міграція також
знизилась в США у період з 2017 по 2018 рік. Значне збільшення міграції
було зареєстровано у Іспанії ( понад 25% ), в меншій мірі у Японії ( 9% ). В
цих країнах міграційні потоки можна сказати подвоїлись у 2018 році в
порівнянні з 2010 роками.
Також збільшилась міграції громадян з країн, що не є учасницями
Європейського Союзу до Франції, це помітно з 2012 року і в 2018 році
налічувалось понад 250 000 чоловік.
В 2016 році більше 4 мільйонів іноземних студентів були зараховані в
вищі навчальні заклади країн великої двадцтки.

15
 Таблиця 2. Міжнародні студенти, які навчаються у країнах G20, 2016 рік

Це майже на півмільйона більше ніж у 2015 році, або ж на 13%.

Європейський Союз ж прийняв до себе понад 40% від усіх цих студентів.
Основні приймаючі країни це – Великобритнія ( 432 000 ), Німеччина
( 245 000 ), Франція ( 245 000 ), Італія ( 93 000 ). Саме в період з 2015 по 2016
рік кількість міжнародних студентів у Німеччині збільшилось на 16 000 й цей
показник досягнув рівня Франції у 245 000 осіб.
Більше половинни іноземних студентів в країнах великої двадцятки в
основну переїжають з іншої країни з цього ж списку. Їх частина особливо
велика в англомовних країнах. Для прикладу у Франції домінуючу частину
займають темношкірі студенти.
В цілому іноземні студенти становлять в середньому 7% студентів у
вищих навчальних закладах країн великої двадцятки. Це значне збільшення у
порівнянні з середнім показником у 3% в 2017 році. Це значення досягає 9%
у Європейському Союзу і 18% у Великобританії.
Доля іноземних студентів збільшується, коли вони досягають рівня
вищої освіти. В середньому іноземні студенти становлять 14% від усіх на

16
магістратурі і 27% від загальної частини у докторській програмі. В таких
країнах як Франція , Великобританія і США – більше ніж двоє з п’яти
аспірантів є іноземними студентами.
Варто також взяти до уваги різного роду стихійні лиха й форс мажори
природного харктеру, через мільйони людей покидають свої домівки й
звертаються за допогою й захистом до інших держав. Повільні явища такі, як
засуха, підвищення рівня моря, прибережна ерозія, деградація земель й
екосистем підсилюють навантаження на життя й ресурси для існування
людей, що призводить до міграції. До того ж наслідки зміни клімату
посилюють небезпеку пов’язану з стихійними лихами й іноди підвищують їх
частоту.
Наприклад велика двадцятка несе серйозні втрати пов’язані з такими
раптовими і повільними стихійними лихами . Оцінки зроблені Центром
внутрішнього переміщення населення, показують, що тільки в 2017 році в
результаті раптово виникнувших стихійних лих, більшу частину переміщень
у багатьох країнах склали саме такі переміщення.
Таку міграцію складно прогнозувати, оскільки є купа взаємозв’язків
між екологією, соціальними факторами, економічними й політичними
факторами і купа способів взаємодії між собою, так міграція може приймати
різні форми ( сезонна чи тимчасова міграція, постійне переселення,
міжнародна міграція ).
За останні роки ситуація на світовому ринку праці покращилась у
багатьох крїнах. В 2018 році рівень безробіття знизився до 7,7% у країнах
великої двадцятки. Лідером по безробіттю все ще виступає Південна Африка,
у ній безробіття все ще становить більше чверті. Італія, Турція, Франція,
мають показник за яким один з десяти активних жителів є безробітним, але
це все ще суттєвою проблемою.

17
Рис. 4 Рівень безробіття, відсоток робочої сили, грудень 2007 року й до
останіх наявних даних

В середньому в розвинених країнах і ноземні уроженці мають більше

шансів працевлаштуватися, ніж корінні жителі їхнього ж віку. Для країн
великої двадцятки є данні, за якими в середньому дві треті мігрантів є
зайнятими у порівнянні з міцевими однолітками. Цей відносно нормальний
результат відображається також у зниженні рівня безробіття серед мігрантів (
7,2% робочої сили іноземного походження у порівнянні з 9,1% корінних
жителів ).
Порівнянна середніх результатів на ринку праці між імігрантами і
корінними жителями слід проводити дуже обережно, оскільки є великі
розходження між цими групами у різних країнах. На протязі 2018 року
розрив зайнятості між іноземним і корінним населенням знизився в більшості
країн великої двадцятки.

18
 Таблиця 3. Результати ринку праці за місцем народження, 2018 рік.

Важливо не забути гендерну проблему у міграції. А саме в більшості

країн великої двадцятки жінки – мігранти стикаються з особливи
труднощями при інтеграції на ринок праці. Розрив між корінними жінками й
мігрантками особливо помітний у Німеччині і Франції, де цей показник
перевищує 10 відцоткових пунктів. Менш помітним це є у Італії.

Рис 5. Коефіцієнт участі жінок, народжених у вітчизняних та зарубіжних

країнах, 2018 р. Вік 15-64 р.

19
 За данними Ораганізації економічного співробітництва та розвитку у
2018 році майже двоє з п’яти місцевих уроженців мають лише середню
освіту, в той час коли приблизно 30% мігрантів мають вищу освіту, що
можна співставити з чвертю корінного населення. Є однако значні
відмінності між кранами. В Європейському Союзі доля мігрантів з вищою
освітою народжених у країні знаходиться на рівні 29%, але мігранти є дещо
представленими незабезпеченою верствою наслення. Освідчених 34% проти
32% неосвідчених.
Особи з більш високим рівнем освіти, як правило, досягають кращих
результатів на ринку праці.В країнах з низьким рівнем освіти мігранти в два
рази частіще стають безробітними, ніж їх однолітки з вищою освітою. Це в
середньому, проте високоосвідчені мігранти частіще стають безробітними
ніж корінні жителі у країнах куди вони мігрували. Це відображає той факт,
що іноземна освіта часто дискредитується на ринку прица інших країн.

Рис. 6 Рівень безробіття за рівнем освіти. Відсоток 15-64 р.

20
 Навички біженців можуть представляти значний економічний
потенціал для країн призначення. Однак, вони зіштовхуються з конкертними
проблемами, і їх інтеграція на ринку праці потребує скоординованих дій
служб підтримки й цілого ряду організацій.
За данними, що були до притоку біженців у Європу в 2015-2016 році.
56% біженців в Європі були зайняті, з великими відмінності по статі й рівню
кваліфікації.

Рис. 7 Зайнятість біженців та мігрантів у Європі за статтю та рівнем

кваліфікації, 2014 рік

Право на доступ до можливостей працевлаштування чітко визначено

для біженців ще у 1951 році у статтях “Права людини”. Ці статті
передбачають, що кожна людина має право на працю та умови робити. На
додачу до різного роду законам і обмеженням, доступу біженців до ринку
праці ще перешкоджають різні факори, такі як місцеві економічні умови,
мовний бар'єр і невідповідні чи недостатні навички, а також в деяких
випадках складні адміністративні процедури. Уся справа в тому, що потрібно
підтверджувати сіртифікати, компетенції й степені біженців. Як правило в
деяких країнах доступ до національних систем освіти може бути обмеженим.
21
Надання усіх можливостей для всіх новоприбувших лишається проблемою,
особливо в країнах, що отримали великі притоки. Підприємництво у цьому
плані пропонує альтернативний шлях, адже доволі часто біженці несуть з
собою культуру ведення бізнесу в певну галузь.
Програми підтримки підприємницької діяльності біженців і мігрантів
з’являються у багатьох провідних країнах. Дослідження проведення у
Маахстриському університеті в якому прийняли участь понад 12 000
біженців показало понад 30 підприємницьких програм у інкубаціонному
періоді. Декілька інших досліджень свідчать про стрімку ростучі показники
підприємництва серед біженців у приймаючих країнах. Наприклад в
Велокбританії підприємці – мігранти включаючи підприємців – біженців,
створюють один із семи нових бізнесів. Подальші дослідження ринку праці
показують, що понад 20% біженців є самозайнятими, аналогічний показник й
серед мігрантів. Схожа ситуація спостерігається й у Німеччині, де за 2016 рік
кожний п’ятий новий бізнес створюється біженцями чи мігрантами.
Відносно недавно уряди провідних європейських країн дійшли висновку, що
реінтеграція являється ключем до підвищення стабільності й змешення
стимулів для подальшої повторної міграції й підвищує зацікавленість
поверненя для зацікавлених мігрантів.
Глобальний договір про біженців, котрий був затверджений Асамблеєю
ООН в Грудні 2018 року переводить ідею про розділення обов’язків для
біженців і приймаючих країн, конкретні, практичні міри. Ключовим серед
них є Глобальний форум біженців, механізм, котрий принесе широке коло
зацікавлених сторін з усього світу, щоб продемонструвати й розглянути
прогрес в досягненні цілі Компакту й обіцяти подальші дії кожні чотири
роки. Перший форум відбувся в Женеві 17-18 грудня 2019 року.
Нові данні Ораганізації економічного співробітництва та розвитку
показують, що майже 150 мільйонів чоловік іноземного походження у віці 15
років і старше проживали саме в країнах великої двадцятки у 2015-2016
роках.
22
Таблиця 4. Топ-15 країн походження іммігрантів віком від 15 років у країнах
G20, 2015-2016

Об’єднані Штати Америки були країною великої двадцятки з

найбільшим іноземним населенням у 2015-2016 році ( 46 мільйонів або ж
31% від усіх мігрантів ). Оцінки показують, що Німеччина мала ( 12
мільйонів чоловік ), Російська Федерація ( 11,6 мільйона ) і Саудівська
Аравія ( 10,8 мільйона ) також прийняли понад 10 мільйонів іноземців.
Мігранти з основних країн, як правило зосереджені або в ОЕСР або в
кранах, котрі не ходять ні в ОЕСР ні у велику двадцятку. Майже всі мігранти
з Мексики, Польщі, Румунії, Марокко й Російської Федерації проживали в
країнах великої двадцятки у 2015-2016 році. І навпроти більшість мігрантів з
Бангладешу, України, Пакистану й Казахстану проживали в країнах, що не
входять до Організації економічного співробітництва і розвитку.
Майже 30% іноземного населення у європейських країнах мали вищу
освіту у 2015-2016 році, проте ця норма варіювалась в залежності від країни
походження мігранта. Доволі низький рівень освідченості у мігрантів з
Мексики ( 10% ), Бангладеш ( 10% ), Марокко ( 17% ), і Казахстан ( 19% )
23
мали вищу освіту. І навпаки більше полови мігрантів з Індії мали високий
рівень освіти і велика частина з Великобританії ( 49% ), Китай ( 48% ),
Німеччина ( 42% ) мали вищу освіту.
Більше половини з 15 країн світу мали більшість жінок серед населення
мігрантів це такі країни як: ( Україна, Китай, Філіппіни, Польща, Казахстан,
Німеччина, Румунія й Російська Федерація ). Майже 52% мігрантів в країнах
ОЕСР були жінками, в той час коли цей процент був на рівні 43% для країн,
що не входять у ОЕСР. Тільки 11% мігрантів були у віці від 15 до 24 років,
починаючи від 5% італійських мігрантів до 17% китайських мігрантів. Дещо
вища доля у віці від 15 до 24 років у країнах, що не входять у ОЕСР.
Важливо також згадати про грошові перекази. Враховуючи внесок
грошових переказів у розвиток, міжнародна спілка встановила за останнє
десятиріччя ключові цілі й завдання, котрі повинні бути досягненими. І у
цілях ООН викладені доволі конкретні пропозиції, що стосуються витрат на
передачу, фінансової доступності, конкуренції й інвестицій.
У порівнянні з іншими фінансовими потоками об’єми грошових
переказів в країни що розвиваються, стабільно росли на протязі останніх 3
десятирічь – від 126 мільярдів доларів у 1990 році до 528 мільярдів доларів у
2018 році. У 2018 році потоки грошових переказів виросли в усіх регіонах,
особливо в Європі, Центральній Азії ( 20% ) й Південній Азії ( 13,5% ). Ці
потоки грошових переказів в три рази перевищують об’єм потоків ОПР
( оптовий продовольчий ринок ) й перевищують об’єм прямих іноземних
інвестицій, тим самим формуючи важливе джерело фінансового розвитку.
Наприклад, у Африці, грошові перекази були найбільшим і
найстабільнішим джерелом доходу с 2010 року. Таким чином грошові
перекази вносять значний вклад у ВВП й являються цінним джерелом
доходу.

24
 Рис. 8 Фінансові потоки в країни з низьким і середнім рівнем доходу

У час кризи потоки грошових переказів були більш стабільними ніж,

особисті борги чи портфельні акції. Вони грають вирішальну роль у
виживанні й боротьбі з бідністю, дозволяючи отримувачу впоратись з
переміщенням й принести користь для їх сімей й общин у кризисних зонах.
Данні про грошові перекази і отримання їх біженцями чи ВПО ( внутрішньо
переміщені особи ), мають тенденцію бути доволі специфічними й слабкими
для країни.
Витрати на перекази грошей продовжують залишатися на вище
цільового показника в 3% у глобальному масштабі. Середня світова вартість
відправки 200 доларів США лишається високою на рівні 6,9% в третьому
кварталі 2018 року. Висока вартість на переказ грошей понижає доступність
грошей на індивідуальному рівні і фінансовий розвиток на національному
рівні .
Два ключові фактори, котрі сприяють пониженню високої вартості на
перекази грошей – це конкуренція й технологічні розробки. В усьому світі
число людей, підприємств, що надають послуги по переказуванню грошей
різко піднялося , понад 3000 по всьому світу. Крім того відбувся перехід від
банків до використання менш дорогих МТО для переказів. Технологічні

25
досягнення сприяють конкуренції, понижуючи витрати на грошові перекази
й підвищення фінансової доступності для отримувачів, роблячи транзакції
швидше, дешевше й зручніш. Розширення діапазону механізмів грошових
переказів з’явилися через різні технології ( біткоїн, крипто валюти, цифрові
гаманці ) і платформи ( банки, онлайн – перекази, мобільні додатки ). Ступінь
обережності, однак, є оправданим в контексті потенційного впливу на
фінансову систему.
Більша частина грошових переказів відправляється неофіційно. Хоча
точні числа отримати складно, проте за оцінками, неофіційні грошові
перекази становлять приблизно 35-75% офіційних переказів у країни що
розвиваються. Подібні дослідження булу зроблене в недавньому звіті МОМ,
котрий оцінює, що для африкансько-карибського й тихоокеанського регіону
неформальні грошові перекази, по крайній мірі, настільки ж великі як
офіційні, інколи навіть досягають розмірів 70% від офіційний переказів. Було
підраховано, що більшість грошових переказів у ці регіони направляється у
неофіційній формі, така ж ситуація й з Азією. В умовах кризи й ситуації
неофіційного переміщення грошей, фінансова система не може коректно
працювати. Крім того мігранти доволі часто можуть не мати документів,
котрі підтверджують їхню особу, що ускладнює чи підвищує вартість
передачі грошей офіційними каналами й способами.
Використання пошти у контексті грошових переказів особливо може
стати актуальним у наші часи для фінансової сфери, через охват сільських
районів у потенційно кризовій ситуації. Почтова сітка є найбільшою у світі й
становить приблизно 670 000 фізичних закладів по всьому світі. Недавній
пілотний проект між МОМ, Всесвітнім поштовим союзом й Бурунді Пост
показав, що поштові служби мають готову інфраструктуру с великим
охватом сільської місцевості й можуть сприяти сім’ям мігрантів, а також
бути фінансово доступними для них. Тим не менш варто й далі інвестувати в
розширення інфраструктури й покращення послуг, що надають поштові
служби. Варто також прийняти додаткові анти конкурентні міри, щодо
26
заборони ексклюзивного партнерства між національними поштовими
системами з одним оператором грошових переказів.
На індивідуальному й общинному рівні саме такі грошові перекази від
мігрантів для своїх сімей можуть стати дуже важливий економічним
фактором у скорочені масштабів бідності, покращення стану здоров’я,
харчування, розширення можливостей для освіти дітей, покращення умов
життя й певним поштовхом для дрібного підприємництва. Крім того,
формальні грошові перекази можуть привести до більшої фінансової
доступності, особливо враховуючи те, що у світі нараховується понад 1,7
мільярда дорослих людей без банківського обслуговування. Зв’язок
офіційних грошових переказів з фінансовою грамотністю може зіграти
вадливу роль у фінансовій доступності. Це у свою чергу буде укріпляти
фінансові системи у країнах мігрантів, тобто у тих звідки вони родом й у тих
де вони зараз. Подібне стає особливо актуальним для мігрантів, так і для
їхніх сімей у кризових зонах, котрим вони можуть переказати гроші.
Діаспори є важливим агентом змін, взаємодіючи з країна з якої їдуть
люди й з тою до, якої вони їдуть, багатьма способами, починаючи від
грошових переказів, участі у ринку праці, бізнесу, інвестицій, торгівлі й
передачі своїх навичок. Взаємодія з діаспорами, особливо у час кризи може
дати плідні зв’язки з мігрантами з точки зору якогось наставництва,
фінансування, підвищення кваліфікації.
Окрім відправки грошей додому діаспора також може взаємодіяти з
батьківщиною через соціальну сферу – передаючи навички, знання, ідеї й
цінності. Високо кваліфікована діаспора може стати важливим джерелом
досліджень й інновацій, передачі технологій й навичок. Низько кваліфіковані
мігранти, також є корисними адже вони можуть передавати, якісь нові знання
у батьківщину, певну фінансову грамотність передаючи додому.
Діаспори також взаємодіють з батьківщиною через підприємництво,
торгівлю й інвестиції, тим самим нарощуючи активи й створюючи
міжнародні торгові й інвестиційні відношення. З точки зору інвестицій й
27
торгівлі діаспори створюють нові зв’язки між батьківщиною й країною
призначення. Вони менше ризикують й сприяють великим і не тільки
інвестиціям, аналізом ринку, технологіями. За оцінками, приблизно 10%
інвестицій у діаспору повертаються додому ( або в ділових підприємствах,
або у якості прямих підприємців ). Також діаспори являються споживачами
своїх вітчизняних товарів, так би мовити підтримують своїх. Дослідження
проведені в США показують, що приблизно 90% мігрантів користуються
товарами вітчизняного виробництва.
Діаспори взаємодіють з батьківщиною також шляхом благодійності й
благодійних внесків, особливо під час кризи, коли грошові перекази й
інвестиції мігрантів мають тенденцію до збільшення, навіть якщо їх стає
складно приймати ефективну участь у цьому.
Важливо звернути увагу на демографічні зміни у складі населення, а
саме старіння націй. Особливо таке явище поширене серед розвинутих
європейських і скандинавських країн.

28
 2.3 Характеристика майбутніх міграційних проблем
Очікується, що у всьому світі до 2050 року чисельність населення у
середньому віці 65 років перевищить число молодих людей. Це реальність
адже у багатьох розвинутих країнах широко поширюється вище старіння
населення. Оцінки й прогнози ООН показують, що середній вік населення у
таких країнах збільшився майже на 10 років у період з 1980 по 2015 рік, цей
процент ще збільшиться за пронозами на 7 років у проміжок з 2015 по 2050
рік.

Рис.9 Середній вік населення країн G20 у 1980, 2015 та 2050 роках (прогноз)

З однієї сторони очікується, що деякі країни великої двадцятки

постаріють швидше за наступні десятиріччя, наприклад: Бразилія з її
прогнозом у +14 років з 2015 по 2050 рік, Мексика й Корея мають прогноз у
+13 років кожна за цей період, Туреччина +12 років, Китай +11 років, Індія й
Саудівська Аравія + 10 років до віку населення у кожної. Проте з іншої
сторони у країнах де середній вік був уже доволі високим ще з 1980-х років,
таких як Німеччина, Великобританія, Італія й Франція цей ріст віку
населення буде більш стриманим. До 2050 року очікується, що середній вік
буде становити не менше 40 років не менше ніж у 16 країнах великої
двадцятки, у той час як у 2015 році подібне спостерігалось лише у 7 країнах.

29
 Старіння нації у цих країнах обумовлено як зниженням
народжуваності, так і збільшенням тривалості життя. У більшості випадків,
останній компонент є домінуючим. В результаті за пронозами цей коефіцієнт
залежності від старості виросте у країнах великої двадцятки до 2050 року.
Особливо це буде помітно у Кореї, Італії, Німеччині й Японії.
Ця тенденція буде складною для соціальних систем у багатьох країнах.
Прямим наслідком зміни структури вікових категорій буде збільшення
державних витрат на пенсії, соціальне забезпечення, охорону здоров’я,
включаючи послуги, котрі потрібні саме для населення похилого віку. Крім
того ростучі коефіцієнти стресу від перенавантаження й перерозподілу
пенсійних систем, у результаті привели до того, що багато країн приймають
пенсійні реформи, такі як підвищення пенсійного віку, зниження пенсійних
нарахувань і тому подібне.
Крім того старіння населення вливає на чисельність людей у праце
спроможному віці й виходить на функціональність ринку праці. В часності
дефіцит робочої сили можу з’являтися у певних регіонах, секторах чи
професіях на різних рівнях кваліфікації. Риск нестачі особливо у професіях,
де попит на робочу силу неухильно росте через саме старіння, це такі
професії як: медицина чи побутові послуги. В країнах з високим рівнем
доходу ростучий попит на роботу частково задоволений через міграційні
потоки.

30
 Рис. 10 Коефіцієнт залежності від старості країн G20 у 2015 та 2050
роках ( прогноз )

Багато залежить від рівня кваліфікації молодих людей, котрі входять у

склад робочої сили. Очікуються зміни в чисельності населення у віці 25-34
роки, на різних рівнях освіти, зумовлені демографічною динамікою й
майбутніми тенденціями в освіті. Це є хорошим показником потенційних
змін в робочій силі за рівнем кваліфікації. До 2050 року малоосвідчених
молодих людей стане менше. Також за проміжок з 2015 по 2050 рік
населення у віці 25-34 роки з освітою нижче середньої, за прогнозами
скоротиться з 580 мільйонів до 400 мільйонів, а 150 мільйони з вищою
освітою мають збільшитись до 230 мільйонів осіб. Для деяких країн
чисельність населення у віці від 25 до 34 років з вищою освітою скоротиться,
це наприклад: Китай ( -60% за прогнозами ), Корея і Японія ( -50% у
кожної ). З іншої ж сторони, пропозиція на кваліфіковану робочу силу буде
рости, майже в усіх країнах.

31
 Рис. 11 Прогнозовані зміни у віці 24–34 років з вищою освітою та
меншою, ніж вища освіта у країнах G20 2015-2050

Оскільки прогнозувати майбутній попит у робочій силі на різних

рівнях кваліфікації доволі складно, ще рано робити висновки з того чи
іншого приводу. Однак навіть з трудозберігаючими технологіями у ряді країн
буде доволі високий попит на робочу силу проміжного рівня кваліфікації.

32
 Розділ 3. Можливі наслідки для міграції й шляхи їх вирішення.
Молодь домінує у міграційних потоках – 70% від загальної кількості
мігрантів молодше 30 років. За оцінками у 2017 році 70,9 мільйона молодих
людей були безробітними по усьому світі, а 76,7% працюйочої молоді
займалися неформальною діяльністю у порівнянні з 57,9% працюючими
дорослими. Постійно росте число молодих людей, котрі дійсно назавжди
хочуть переїхати до іншої країни. Буде це бажання задоволеним чи ні
залежить від потенційної відповідності попиту й пропозиції їх на ринку
праці.
Зв’язок між демографічними тенденціями й міграцією не є прямим, в
тому числі тому, що не всі працівники повинні бути заміненими. Більше того,
міграція – це складне явище, сформоване цілим рядом факторів, котрі
включають в себе не тільки економічні й демографічні фактори і витікаючі з
цього потреби у робочій силі, важлива також міграційна політика,
можливості а також самі мігранти. В більшості країн лише меншість
мігрантів напряму обирають самі якісні місця роботи.
Не дивлячись на це, трудова міграція може бути частиною набору
інструментів, котрі направлені на реагування старіння націй і їх трудових
ресурсів. В часності міграція може використоуватись для задоволення
потреби у специфічній робочій силі в деяких секторах чи країнах, професіях,
там де місцева робоча сила не може впоратись з цим. Проте це можливо
лише тоді, коли введі відповідні стратегії для протидії цій нестачі й вони
відповідають міжнародним трудовим стандартам.
Для того, щоб міграція приносила позитивні результаті у розвитку
старіючих суспільст потрібно внедряти ряд певних стратегій управління. По-
перше, це приділяти більше уваги мігрантам і їх дітям, котрі уже знаходяться
у країні призначення, оскільки вони уже адаптовані відносно до суспільства
й можуть бути ефективними на ринку праці. Друге запобігати розриву у
зайнятості між постійними мігрантами і корінним населенням шляхом
соціального діалогу чи чогось у цьому напрямку. По-третє правильно
33
розроблена політика й управління у області трудової міграції. По-четверте,
підвищувати навички мігрнатів, щоб вони відповідали потрібному рівню. Це
потребує укріплення зв’язків між трудовою міграцією й інструментами
розвитку навичок.
У 2018 році за результатами щорічної статистики буо запропоновано
покращити мобільність навичок, через новий інноваційний підхід. Саме було
запропоновано розподілити витрати на освіту мігрантів між усіма
зацікавленими сторонами, включаючи роботодавців. Особлива увага у цій
справі буде приділятися трудящимся мігрантам з низьким й середнім рівнем
кваліфікації, а також жінкам й молоді.
Нові технології, такі як роботехніка й штучний інтелект, швидко
міняють роботу й життя людей. У них є потенціал, щоб звільнити
працівників для виконання більш продуктивних, менш рутинних завдань і
забезпечувати споживачів більш якісними товарами й послугами. Тим не
менш технологі обов’язково змінять багато з тих професій, що існують зараз
і працівникам й роботодавцям доводеться до цього пристосуватися. За
останніми оцінками Організації економічного співробітнитва та розвитку
( ОЕСР ), виходить що 14% всіх робочих місць у 32 проаналізованих країнах
мають ризик статиавтоматизованими. Ще 32% робочих місць можуть відчути
значні зміни в тому як виконується їхня робота.
На протязі останнього десятиріччя однією з найпомітніших змін стала
поява платформ цифрової праці. Вони включають у себе веб-платформи, де
робота передається на аутсорсинг, розпоідлення проекту на мікрозадачі,
котрі роздають працівникам з усього світу. В основному такі працівники
класифікуються як самозайняті.
Однак мало, що відомо про вплив цих змін на ринок праці. Можна
виділити три основні напрямки у цьому питанні. По- перше, ринок праці буде
адаптуватися до потреб підприємств. По-друге, будуть використоуватись
нові технологій в трудовій міграції для покращення прав й умов для
працюючих мігрантів. По-третє, скоріш з’являться нові форми цифрової
34
трудової міграції, однак, щоб говорити про це точніше потрібні подальші
дослідження.
Автоматизація обов’язково повпливає на трудову міграцію. Хоча є
деякі факти, що вказують на те, що в результаті автоматизації корінне
населення починають займатися більш складними й комунікативними
професіями. З мігрантами все дещо складніше, оскільки у більшості випадків,
вони недосконало володіть іноземною мовою, культурою й нормами
приймаючої країни, тому мігранти є більш обмеженими на ринку праці й
оказуються в не дуже вигідному положенні. Це особливо актуально для
людей з низьким рівнем освіти, котрі орієнтовані на рутинні роботи. Недавнє
дослідження ОЕСР дійсно показало, що у Європі понад 40% робочих,
родившихся за кордоном, зайняті у тих сферах де переважають рутинні
задачі.
Якщо ця автоматизація може в довгостроковій перспективі привести до
зниження попиту на низькокваліфікованих іноземних робітників, то в
короткостроковій й середньостроковій перспектив, можна спостерігати
протилежний ефект. Дійсно, оскільки професії найбільш підвержені ризику
автоматизації виглядають все менше й менше привабливими для нових
учасників ринку праці, труднощі найму можуть збільшуватись навіть при
зниженні загальної зайнятості. Ця парадоксальна тенденція спостерігалась у
декількох країнах ОЕСР у результаті деіндустріалізації. Багато мігрантів в
результаті цього лишились без роботи й їм потрібна допомога у
перепідготовці й адаптації до нових потреб ринку праці. Багато з нових
професій могтимуть виконуватись онлайн з ,будь якої, точки світу.
Тепер завдання складається з того, щоб зрозуміти як правильно
звертатися й вимірювати всі форми трудової міграції й чи варто включати в
цю категорію цифрову трудову міграцію.
Цифралізація також впливає на захист трудящихся мігрантів, за
допомгою використання інструментів цифрової міграції. Це платформи
управління й стврення додатків для підвищення освідомленості й
35
інструментів для полегшення процесу переказу коштів. Платформи
управління цифровими міграціями можуть допомогти знизити вартість і час
найму, пов’язано це з адміністративними процедурами, котрі доволі часто
змушують мігрантів обирати, якісь нелегальні канали для міграції. Крім того
коли цифрові платформи почнуть зберігати важливі документи, такі як
трудові договори, платежні відомості або ж медицинські довідки – вони
створюють так званий “ цифровий слід ”. Це може бути дуже корисно, якщо
виникають певні суперечки з приводу умов договору, виплат чи інших
проблем між мігрантами й роботодавцями чи кадровами агенствами.
Є й нові хороші практики пов’зані з цим явищем. Вони включають в
себе використання цифрових технологій для управління службами підтримки
для мігрантів на протязі всього міграційного циклу, включаючи юридичну
підтримку, соціальну допомогу й онлайн навчання. У 2018 році за підтримки
Міжнародної організації праці були прийняті рекомендації по використанню
цифрових технологій для справедливої трудової міграці. Вони включають у
себе 15 рекомендацій по просуванню й використанню цифрових технологій,
інструментів. Наприклад вони сприяють використанню смартфонів для
навчання чи підбору роботи трудящихся мігрантів, в тому числі ще до їх
прибуття у країну прихначення, про них збирається інформація для більш
ефективного підбору роботи, також збирається інформація про їх
компетенції, кваліфікації й сертифікати, а також вони можуть підвищувати
завдяки цьому власну компетентність.
Нові технології впливають на управління міграційними процесам,
особливо завдяки біометричним додаткам. Відповідальне викорисання
біометрії при повному дотримання норм приватного життя буде вести нас до
успіху. Закони й нормативні акти по захисту даних можуть стати ефективним
інструментом для покращення управління міграцією й розширення
можливостей мігрантів й біженців. Тим не менш, біометричні дані часто
класифікуються як високочутливі, в основному через свою унікальну
природу й зростаючих труднощів пов’язаних з їх заміною чи дублюванням.
36
Як і у всіх нових технологій переваги й недоліки мають бути дуже уважно
оцінені, так би мовити потрібно взважити всі за й против.
Біометрія являється цінним інструментом для процесів ідентифікації й
міграції, а також використання біометрії охоплює широкий спектр
пов’язаних з міграцією видів діяльності. Варінтів використання доволі
багато, починаючи від розробки біометричних додатків, щоб надавати дані
державам для розширеного управління кордонами й перевірки особистості,
через обробку особистих даних мігрантів для забезпечення полегшення
регулярної міграції.
Використання автоматичного біометричного розпізнавання лиць на
основі фізичних й поведінкових характеристик підвищує надійністьй
точність процесві перевірки, котрі забезпечують біографічну відповідність
біометричних даних до ідентичності особи. Надійна ідентифікація й
перевірка життєво важливі для захисту особистості й упередження
злочинних махінацій з особистими даними чи правами. Забезпечення
ефективного й швидкого захисту для бенефіціарів часто опирається на
можливість перевіряти підходящих осіб і запобігати порушень у відношенні
особистості.
Збір біометричних даних в процесі реєстрації може допомогти у
виявленні особ, котрі можуть потребувати додаткової допомоги, в тому числі
вагітних жінок, інвалідів й дітей без супроводження. Надійні дані про таких
осіб з особливими потребами дозволять надати допомогу більш
індивідуально й точно, щоб зробити ці процеси допоги таким людям більш
ефективними й чіткими.

37
 Висновки
Міграція й вимушене переміщення людей все ще лишають суттєвими й
дуже помітними проблемами у багатьох країнах, у деяких навіть це
приорітетні проблеми. Всього около 258 мільйонів людей живуть поза
межами своїх рідних країн. Безприцидентні 68,5 мільйона людей були
вимушені покунити свої домівки.
За останнє десятиріччя міграційна політика притерпіла суттєвих змін
на національному, регіональному й глобальному рівнях, частіше всього ці
зміни відбувались з метою прийняття більш ефективних мехамізмів
контролю й інтеграційної політики. В майбуньому усім країнам доведеться
зіштовхнутись з загальними структурними змінами, пов’язанами з
ціфралізацією майбутньої праці, старінням населення, демографічними
дисбалансами, змінами клімату й вимушеним переміщенням людей – це все,
що буде мати вплив на майбутні процеси міграції.
Видання звітів про тенденції й політику в області міжнародної міграції
за 2019 рік для країн великої двадцятки. У них були розглянуті вище
перераховані проблеми й були визначеними ряд компросів в області
політики, котрі необхідно буде вирішити для підтримки надійного й
ефективного контролю системами міграцій з метою досягнення цілей сталого
розвитку. Відповіді на питання за цими проблемами будуть варіюватися в
залежності від країни, проте з визначення загальних проблем і можливостей,
обов’язковим є обмін передовим досвідом, об’єднання зусиль для
покарщення доступності й якості передачі міжнародних даних про міграцію
й вимушеному переміщенню, саме такі рішення будуть відігравати ключову
роль.
Важливо також підмітики, що завдяки самій міграції можна вирішити
великий пласт проблем таких як: старіння нації, демографічний дизаланс,
нестача робочої сили або ж інтелектуального капіталу. Проте це завжди несе
у собі, як позитивну сторону так і негативну. Це розмова про палку з двома

38
кінцями. Мігрант може бути більш освідченим ніж корінний житель країни,
проти в результаті різних перепон, по типу мовного й культурного бар’єру,
виходу з зони комфорту і так далі, мігрант буде не настільки конкурентно
спроможним на ринку праці іншої держави. Тому як на мене важливо робити
акцент саме на процесі інтеграції у інше суспільство. Благо у наш час це не
так й складно зробити, ера глобалізації робить свою справу. Ми усі сидимо в
одному інтернеті, одагяємось і світові бренди, слухаємо туж музику,
лишається лише тісніше знайомитись з іншими культурними особливостями
й мовами. Важливо сказати, що для реалізації усіх планів потрібна тісна
кооперація держав, для отримання максимольного корисного результату,
адже з міграційних процесів вигоду можуть мати усі, держава, роботодавці,
корінне населення й самі мігранти. Тому потрібно роби певні кроки у
досягненні світових цілей у міграції й ставити нові, пристосовуватись до
сучаних умов праці у час глобалізації, підвищувати свою кваліфікацію.
Висновком під висновком можу сказати, що міграція є дуже цікавим й
об’ємним процесом, котрий потребує детального дослідження й
використання на благо людства. Варто пам’ятати, що цей процес потрібно
контролювати, вдосконалювати й сприяти йому.

39
 Список використаних джерел:
1. G20 (2017b), Towards an Inclusive Future: Shaping the World of
Work, Annex C: G20 Policy Practices for the Fair and Effective Labour Market
Integration of Regular Migrants and Recognised Refugees,
http://www.w20-
germany.org/fileadmin/user_upload/documents/Arbeitsministererkl
%C3%A4rung_und_Annex.pdf
2. G20 (2018) G20 Leaders' Declaration: Building Consensus for Fair
and Sustainable Development
https://g20.argentina.gob.ar/sites/default/files/buenos_aires_g20_leaders_declarati
on.pdf
3. International Labour Organization (2006) Multilateral Framework on
Labour Migration; Non-binding principles and guidelines for a rights-based
approach (Geneva), International Labour Office. Available at:
https://www.ilo.org/wcmsp5/groups/public/---ed_protect/---protrav/---
migrant/documents/publication/wcms_178672.pdf
4. International Labour Organization (2016a) The future of labour
supply: Demographics, migration, unpaid work (Geneva). Briefing note the Future
of Work Centenary Initiate Issue Note Series No.2. Available at:
https://www.ilo.org/wcmsp5/groups/public/---dgreports/---
dcomm/documents/publication/wcms_534204.pdf
5. International Labour Organization (2016b) World employment and
social outlook: Trends for youth 2016 (Geneva). International Labour Organization
(2017c) Labour migration, skills development and the future of work in the Gulf
Cooperation Council (GCC) Countries, Working Paper, December 2017. Available
at:
https://www.ilo.org/wcmsp5/groups/public/---asia/---ro-bangkok/---
sronew_delhi/documents/publication/wcms_634982.pdf

40
 6. International Labour Organization (2018a). ILO global estimates on
international migrant workers: Results and methodology
https://www.ilo.org/wcmsp5/groups/public/---dgreports/---dcomm/---
publ/documents/publication/wcms_652001.pdf
7. International Labour Organization, (2017a) Global Employment
Trends for Youth 2017: Paths to a better working future (Geneva). Available at:
https://www.ilo.org/wcmsp5/groups/public/---dgreports/---dcomm/-
--publ/documents/publication/wcms_598669.pdf
8. International Labour Organization, (2017b). Synthesis Report of the
National Dialogues on the Future of Work, 21 September 2017, Geneva. Available
at:
https://www.ilo.org/wcmsp5/groups/public/---dgreports/-
--cabinet/documents/publication/wcms_591505.pdf
9. IOM (2018) Global Migration Indicators:
http://publications.iom.int/system/files/pdf/global_migration_indicators_2018.pdf
10. IOM (2018) Making Mobility Work for Adaptation to Environmental
Changes: Results from the MECLEP Global Research:
http://publications.iom.int/system/files/pdf/meclep_comparative_report.pdf
11. IOM (2018) Migration in the 2030 Agenda: A guide for practitioners:
http://publications.iom.int/system/files/pdf/sdg_en.pdf
12. IOM (2018) World Migration Report 2018:
http://publications.iom.int/system/files/pdf/wmr_2018_en.pdf
13. IOM (2017) Migration Research Leaders’ Syndicate: Ideas to inform
international cooperation on safe, orderly and regular migration:
http://publications.iom.int/system/files/pdf/migration_research_leaders_synd
icate.pdf
14. OECD (2008), A Profile of Immigrant Populations in the 21st
Century: Data from OECD Countries, OECD Publishing, Paris,
https://dx.doi.org/10.1787/9789264040915-en

41
 15. OECD (2017) International Migration Outlook https://www.oecd-
ilibrary.org/social-issues-migrationhealth/international-migration-outlook-
2017_migr_outlook-2017-en
16. OECD (2018a) International Migration Outlook
http://www.oecd.org/migration/international-migrationoutlook-1999124x.htm
17. OECD (2018b), What would make Global Skills Partnerships work in
practice?, Migration Policy Debates n°15 https://www.oecd.org/els/mig/migration-
policy-debate-15.pdf
18. OECD/EU (2016) How are refugees faring on the labour market in
Europe? A first evaluation based on the 2014 EU Labour Force Survey ad hoc
module Working Paper 1/2016 https://ec.europa.eu/social/BlobServlet?
docId=16130&langId=en
19. OECD/EU (2018) Settling in 2018. Indicators of immigrant
integration https://www.oecd.org/publications/indicators-of-immigrant-integration-
2018-9789264307216-en.htm
20. OECD-ILO-IOM-UNHCR (2018), G20 global displacement and
migration trends and policies report 2018 http://www.oecd.org/els/mig/G20-
international-migration-and-displacement-trends-report-2018.pdf

42