Об’єктом дослідження є міжнародна міграція в глобальному вимірі.

Предметом дослідження є основні напрями, механізми та засоби міграційної

політики як важливої складової системи міжнародних відносин.
Метою наукової роботи є дослідження та аналіз процесів міжнародної міграції
та міграційної політики в умовах глобалізації, їх вплив на трансформацію
сучасного міжнародного простору.
Задля досягнення поставленої мети слід виконати наступні завдання:
1) проаналізувати основні підходи до визначення поняття «міграційна
політика»;
2) розглянути основні напрями аналізу міграційної політики;
3) проаналізувати історичну еволюцію міграційної політики у обраних країнах;
4) дослідити роль міжнародних організацій та структур управління у
формування міграційної політики на прикладі Європейського Союзу;
5) визначити соціальні, культурні та економічні аспекти міграційної політики в
контексті глобалізації;
6) провести порівняльний аналіз міграційної політики України та ЄС.

Актуальність теми дослідження полягає в тому, що в умовах глобалізації

активізувалася міжнародна міграція, яка є однією з найсильніших рушійних сил і
важливим чинником політичних, соціально-демографічних, економічних та
культурних змін в країнах світового господарства. На сучасному етапі розвитку
міжнародної сфери міграція набуває нових особливостей, що виражаються у
більш значних її масштабах, обміну інформацією, знаннями та досвідом між
народами, а також у формуванні міжнародної міграційної політики як
глобальної регуляторної системи міжнародної міграції. З огляду на її значний
вплив на міжнародне співтовариство, необхідно всебічно вивчати та розуміти
причини, характер, масштаби, структуру, наслідки та перспективи розвитку
міжнародної міграції.
Дивлячись на динаміку, можна зробити висновок, що найближчими
десятиліттями рухливість населення буде збільшуватися в обсягах, а культурні й
соціальні характеристики ставатимуть все більш різноманітними.
Окрім цього, слід зазначити, що міграція є частиною повсякденного життя, що
робить цю тему актуальною для кожного. Люди переїжджають з багатьох
причин: шукати нові можливості, отримувати кращу зарплатню, возз’єднатися з
близькими, втекти від соціальних чи політичних труднощів або навчатися.
Міграційні процеси, дійсно, можна вважати мегатрендом. У 2020 році
приблизно 281 мільйон людей проживали за межами своєї країни народження.
Ця кількість, визначена як глобальна кількість міжнародних мігрантів, майже
вдвічі перевищує показники 1990 року. Світове населення зросло, і частка
людей, які мігрують, відповідно також. Глобальна маса міжнародних мігрантів
включає не лише мігрантів, які переїжджають добровільно, але й мільйони
людей, переміщених через кордони, таких як біженці та шукачі притулку
(чекають на визнання їх біженцями).
На жаль, для нашої країни питання міграції стало ключовим, адже, війна в
Україні спровокувала найбільше та найшвидше переміщення людей у
післявоєнній Європі.
Значення міграційної політики як глобального явища посилилось. Це гостро
політичне та соціальне питання, яке обговорюється, зокрема, в Європі, а також у
всьому світі. Багато зарубіжних вчених-дослідників розглядають в своїх працях
проблеми міжнародної міграційної політики, серед них можна виокремити Е.
Равенштейна, С. Стофера, Б. Опескіна, Дж. Тейлора, М. Тодаро, Дж. Редпат-
Крос, С. МакГлінча, А. Кінсілехто та інших. Це науковці, здебільшого на праці
яких я спиралася. Серед вітчизняних дослідників, які в своїх працях проводять
дослідження міграційних проблем, можна відзначити О. Длугопольського,
Хомру, О. Малиновську, Д., Н. Пака.

Отже, міграційна політика є комплексом різноманітних заходів та стратегій,

спрямованих на регулювання міграційних потоків. Її метою може бути як
збалансоване забезпечення працівниками різних секторів економіки, так і
захист прав мігрантів, зменшення негативного впливу міграції на суспільство та
інші цілі. Міграційна політика може мати як внутрішні, так і зовнішні аспекти. У
внутрішніх аспектах вона спрямована на регулювання міграційних потоків
всередині країни, включаючи контроль над нелегальною міграцією, підтримку
інтеграції мігрантів та забезпечення їхньої соціальної та економічної адаптації. У
зовнішніх аспектах вона спрямована на співпрацю з іншими країнами щодо
регулювання міграції, включаючи підписання міжнародних договорів, обмін
досвідом та інші форми кооперації.
Зважаючи на складність міграційного явища та його взаємодію з різними
сферами життя суспільства, міграційна політика вимагає інтегрованого підходу
та узгодження заходів з іншими політиками, такими як соціальна, економічна,
освітня тощо.
Задля ефективного контролю міграційних процесів було активізовано
міжнародний діалог, та було створено Глобальну комісію з міжнародної
міграції, а пізніше започатковано щорічне проведення Глобального форуму з
міграції та розвитку. Визнається, що міграція, розвиток і права людини тісно
пов’язані між собою і що спільноти іммігрантів можуть значно допомогти
країнам походження та призначення, але існує потреба боротися з усіма
формами дискримінації та нетерпимості та сприяти суспільному визнанню
успіхів мігрантів у суспільства. Водночас національні стратегії мають
підтримуватися тісним двостороннім, регіональним і багатостороннім
співробітництвом.

Міграційна політика Європейського Союзу (ЄС) вже десятиліттям є однією з

найбільш складних і гостро обговорюваних тем в європейській політиці. Наразі,
основними принципами міграційної політики ЄС є забезпечення безпеки й
захисту прав мігрантів, управління міграційними потоками, сприяння інтеграції
мігрантів і боротьба з нелегальною міграцією. ЄС також намагається
співпрацювати з країнами-постачальницями та транзитними країнами, щоб
домовлятися про регулювання міграції. Одним із ключових інструментів
міграційної політики ЄС є Спільна міграційна політика, заснована в 1999 році.
Однак цю політику критикували за надто велику увагу до міграційного
контролю, а не до інтеграції мігрантів. У результаті в 2015 році була
започаткована нова міграційна стратегія ЄС, яка приділяє більшу увагу інтеграції
переміщених осіб та їх прийняттю в суспільство.
Через російське вторгнення на територію України вперше у своїй історії
Європейський Союз ввів у дію Директиву про тимчасовий захист, яка
запроваджує нормативно-правові положення для допомоги у врегулюванні
масового прибуття людей. Водночас Європейська комісія розпочала
координацію з країнами ЄС для збору інформації про ситуацію на місцях та
запобігання торгівлі людьми. Генеральний директорат з питань міграції і
внутрішніх справ координує Платформу солідарності, яка об'єднує країни ЄС,
міжнародних партнерів та агенції ЄС для забезпечення імплементації Директиви
про тимчасовий захист.
Міграційна політика є важливим аспектом стратегії розвитку України. Як країна з
високим рівнем еміграції та зростаючою кількістю іммігрантів, для України
вкрай важливо мати чітку та ефективну міграційну політику. Ця політика
повинна враховувати виклики та можливості, пов'язані з міграцією.
Становлення міграційної політики України зайняло багато часу та відбувалось у
декілька етапів. Міграційна політика країни базується на міжнародному та
національному законодавстві, яке визначає принципи, цілі та заходи, необхідні
для управління міграційними потоками. Політика реалізується різними
державними установами, такими як Державна міграційна служба, Міністерство
соціальної політики та Міністерство закордонних справ. Ці установи працюють
разом, щоб забезпечити ефективну реалізацію міграційної політики та захист
прав мігрантів. Основними цілями міграційної політики України є сприяння
легальній міграції, захист прав мігрантів та запобігання нелегальній міграції. Для
досягнення цих цілей політика зосереджена на кількох ключових напрямках,
включаючи розвиток правової бази міграції, надання послуг мігрантам, їхню
інтеграцію в українське суспільство та сприяння співробітництву з іншими
країнами з питань міграції. Одним з найважливіших досягнень міграційної
політики України є запровадження безвізового режиму з Європейським
Союзом. Це сприяло легальній міграції та відкрило можливості для українців
працювати, навчатися та подорожувати в межах ЄС. Однак, все ще існують
виклики, пов'язані з міграцією. Уряд вживає заходів для вирішення цих
проблем, таких як посилення прикордонного контролю та зміцнення співпраці з
іншими країнами з питань міграції.
Повномасштабне вторгнення на територію України стало причиною масової
міграції населення з метою пошуку безпеки та призвело до наймасштабнішої
міграційної кризи з часів другої світової війни. Це ставить нові виклики для
міграційної політики та є поштовхом для вдосконалення та ефективної
реалізації політики у майбутньому. Вирішальними для успіху будь-яких дій є
широка громадська підтримка, усвідомлення владою та суспільством
необхідності активного міграційного менеджменту. За допомогою освітніх та
комунікативних засобів потрібно наполегливо роз’яснювати, що міграція – це не
проблема, що потребує розв’язання, а реальність, яку необхідно
облаштовувати.  
Підбиваючи підсумки, необхідно зазначити, що міграційна політика в
глобалізованому світі є складним викликом, який вимагає ретельного розгляду
як економічних, так і гуманітарних наслідків. В проєкті було проаналізовано
різні точки зору на міграційну політику, включаючи її вплив на національні
економіки, культурну інтеграцію та системи соціального забезпечення. Але
очевидно, що простих рішень на ці виклики не існує. Міграція є глибоко
особистим і емоційним питанням для багатьох людей і громад по всьому світу.
Тому будь-яка політика повинна ґрунтуватися на емпатії та повазі до людської
гідності. Зрештою, успішна міграційна політика вимагає міжнародної співпраці
та солідарності; жодна країна не може вирішити складні проблеми міграції та
мобільності самотужки.
Скоординований підхід між країнами матиме вирішальне значення для
забезпечення справедливого і чесного ставлення до мігрантів протягом їхньої
подорожі. Таким чином, ефективна міграційна політика повинна поєднувати
інтереси безпеки та співчуття до вразливих груп населення. Уряди повинні
пріоритезувати інвестиції в освітні програми, спрямовані на розвиток
міжкультурного діалогу, а також надавати послуги з підтримки біженців, які
шукають притулку від конфліктів або переслідувань за кордоном. Настав час
визнати, що ми не можемо повернутися спиною до тих, хто шукає притулку від
насильства чи переслідувань лише тому, що вони народилися за межами наших
кордонів. Людство повинно об'єднатися як глобальна спільнота, щоб знайти
спільну мову з питань, пов'язаних з імміграцією – визнаючи як нашу спільну
людяність, так і наші унікальні відмінності. На завершення важливо пам'ятати,
що міграція – це не просто питання, що стосується однієї нації чи регіону, а
скоріше впливає на всіх нас в глобальному масштабі. Тільки працюючи разом,
ми можемо будувати мости між різними культурами, сприяти миру,
толерантності, взаєморозумінню і, в кінцевому підсумку, забезпечити світле
майбутнє для всіх громадян планети Земля.