Сутність поняття «глобалізація» та прояви глобалізації у

різних сферах розвитку суспільства

ХХІ століття знаменується тим, що значно посилилася взаємозалежність
країн, включаючи економіку, соціальну сферу, екологію, культуру тощо. Ця
взаємозалежність і взаємопроникнення, яке отримало термін «глобалізація» дедалі
більше визначають стан і напрями розвитку країн. Існує багато термінів щодо
визначення глобалізації, наприклад:

 Глобалізація - це процес всесвітньої економічної, політичної та

культурної інтеграції (об’єднання певних елементів в єдине ціле) та
уніфікації
 Глобалізація – процес стадіального встановлення світу, як єдиного
економічно-культурного простору.
 Глобалізація – сукупність викликів і проблем сьогодення.
Формами прояву цього процесу є збільшення міжнародної торгівлі й інвестицій,
відчутне збільшення ролі тнк у світових процесах, загострення глобальної
конкуренції. Походить від латинського слова «globus», той, що охоплює земну кулю.
Про глобалізацію постійно говорили в 90-х, потім в 2010-х, але після цього розмови
трохи «стихли». Це не означає, що глобалізація перестала існувати. Це сталось тому,
що почала з’являтись протилежна тенденція до «ізоляціонізму»: побудування стін
між державами (між Угорщиною, Австрією, Грецією у зв’язку з кризою мігрантів;
між США і Мексикою – Трамп; Брекзіт).
Коли почався COVID – 19, про глобалізацію почали говорити з новою силою:
Глобалізація допомагає вирішити проблему пандемії через глобальну
інфраструктуру (наприклад доставка засобів індивідуального захисту). Пандемія
призвела до трансформації глобалізації: соціальні відносини перейшли у
віртуальний простір.
Термін глобалізація вперше був використаний Теодором Левіттом 1983р. Він
опублікував статтю «Глобалізація ринків», де йшлось про злиття ринків окремих
продуктів, вироблених ТНК. Тобто він говорив про економічну глобалізацію. Він був
не перший, хто вжив цей термін, але сприяв популяризації його. На феномен
«глобалізації» звертали увагу філософи ще у 20 столітті. Філософ Поль Валері, який
звертав уваги на глобальні проблеми світової історії.
Дослідники глобалізації:
1. Мартін Елброу – один з перших теоретиків, соціолог; наголошував про
нерівномірність глобалізації і на тому, що в кожній сфері є темп глобалізації
2. Роберт Гілпін – вплив ТНК на державну автономію та державу
3. Френсіс Фукуяма – глобалізація сприяє розвитку демократії «Політичний
порядок і політичний занепад. Від промислової революції до глобальної демократії»
– чому в одних країнах вдалось встановити демократію, а в інших ні?
4. Ентоні Гіттенс – локальні події формуються подіями, які відбуваються за
багато миль від певної місцевості: стиснення кордонів у сучасному світі
5. Рональд Робертсон – «глобалізація – стиснення світу у конкретному місці»; у
1983 році опублікував працю про глобалізацію, де використав слово «глобальність»
Ми можемо говорити про комплексну глобалізацію – ланцюг об’єднуючих процесів у
різних сферах
Прояви:
1. Глобальна комунікація: нові засоби у взаємодії з більш давніми об’єднують
людей з різних континентів; «теорія Елвіна Тоффлера» - про електронний котедж –
домівка людини, в якій зосереджена вся техніка, людина не виходячи з дому можна
працювати, обмінюватись інформацією і для цього не потрібно жити у великому
місті; пандемія прискорила цей процес.
2. Виникнення глобальної економіки: ТНК, Світовий Банк, МВФ (квотний
принцип голосування при прийнятті рішень – критика)
3. Виникнення глобальної політики – скоординована діяльність держав для
вирішення проблем; ООН
4. Глобальна культура: фільми, книги; хоча це дуже складний процес, бо коли
ми говоримо про культуру – маємо на увазі цінності, а вони дуже важко піддаються
змінам – «гібридизація культур»; змішування релігій – вуду, сантелія. Глобалізація
в культурній сфері відображає два крайні суперечливі процеси: з однієї сторони,
вона відкриває більш широкий доступ до цінностей національних культур, сприяє
їх взаємозбагаченню і не відміняє національної самобутності. З іншої сторони,
глобалізація сприяє уніфікації культурного і духовного різноманітного світу
5. Глобальна наука: міжнародні економічні обміни, форуми, журнали
6. Глобальна мова: англійська – загрожує поширеним мовам; теорія
Аврамтислам, який доказує те, чому ми можемо вважати англійську мову
глобальною
7. Глобальний спосіб життя
Причини формування глобалізаційних процесів:
 процес інтернаціоналізації, який приводить до поглиблення співробітництва
між країнами та посилення їх взаємозалежності;
 науково-технічний прогрес: поява інформаційних технологій, які корінним
чином змінюють всю систему соціально-економічних відносин, переносять на
якісно новий технічний рівень організаційно-економічні відносини,
транспортні та комунікаційні зв’язки (зниження витрат на трансакції);
 загострення проблем, що є загальними для всіх людей і країн світу та є
важливими з точки зору збереження та розвитку людської цивілізації.
Основні ознаки процесу глобалізації:
 взаємозалежність національних економік та їхнє взаємопроникнення,
формування міжнародних виробничих комплексів поза національними
кордонами;
 фінансова глобалізація – зростаюча фінансова єдність та взаємозалежність
фінансово-економічних систем країн світу;
 послаблення можливостей національних держав щодо формування
незалежної економічної політики;
 розширення масштабів обміну та інтенсифікація процесів руху товарів,
капіталів, трудових ресурсів;
 створення інституцій міждержавного, міжнародного регулювання глобальних
проблем;
 тяжіння світової економіки до єдиних стандартів, цінностей, принципів
функціонування.