Professional Documents
Culture Documents
Семінарське заняття 6-7
Семінарське заняття 6-7
1.Міграція. Види
Міграція (від лат. переселення) – процес зміни постійного місця проживання індивідів чи
соціальних груп, їх переміщення в інший район чи іншу країну, а також переселення з села в
місто або навпаки.
Розрізняють такі види міграції:
■ внутрішню (переміщення населення в межах країни);
■ зовнішню (переїзд до інших країн (еміграція) або виїзд з інших країн (іміграція);
■ маятникову (систематичні переміщення, пов'язані з роботою, навчанням тощо);
■ сезонну (переміщення, пов'язані із сезонною роботою).
Міграційні процеси – це постійна характеристика будь-якого суспільства і в будь-яку
епоху. Історія суспільства свідчить про чисельність масових переселень. До таких відносять
старогрецькі колонії, масові міграційні рухи євреїв всією Європою в епоху Середньовіччя,
переселення, пов'язані з відкриттям нових материків (Південна та Північна Америка,
Австралія). Навіть США – країна емігрантів.
Починаючи з 1993-1994 рр. помітно розвинувся відтік населення з України. Щорічно
міграційні процеси (відтік) досягали від 100 тис. до 140 тис. осіб. Україна стає країною, що
втрачає населення в міграційному обміні з країнами близького і далекого зарубіжжя.
Основними міграційними країнами, до яких приїздить велика кількість мігрантів (постійних і
тимчасових), є: Польща, Туреччина, Словаччина, Греція, Португалія, Іспанія, США,
Великобританія та ін.
Негативні наслідки мають як штучне стримування міграції, так і надмірне її
стимулювання. Перше, як правило, пов'язане з порушенням прав людини. Надмірна міграція
може призводити до негативних змін демографічного складу регіону чи країни, ринку робочої
сили, зниження інтелектуального рівня суспільства.
+Соціологія вивчення міграційних процесів передбачає дослідження її причин і
мотивів, складу мігрантів. Вивчається не тільки факт переміщення, а й такі компоненти
даного процесу, як міграційна установка, міграційна мотивація, міграційна поведінка,
чинники та стимули міграції, адаптація, інтенсивність, результативність та ін.
Вплив трудової міграції на ринок праці неоднозначний. З одного боку, це – чинник,
який послаблює тиск на нього. За розрахунками фахівців Інституту демографії НАНУ, за
відсутності трудових міграцій рівень безробіття в Україні був би в 1,6 разу вищим за
фактичний. Водночас, в регіонах масового відпливу мігрантів навіть нині, в умовах ще не
подоланої кризи, спостерігається нестача медичних та педагогічних працівників,
будівельників, зварювальників, водіїв, фахівців нафтодобування тощо. Найсерйознішу
проблему становить «відплив мізків», що обумовлює погіршення якісних характеристик
зайнятих. Хоча підготовка спеціалістів впродовж років незалежності не лише не
скорочувалася, а й зростала, Перший всеукраїнський перепис населення 2001 р. зафіксував
погіршення показників рівня освіти молодих поколінь. За оцінками експертів, в 1990–ті рр.
Україна втратила 15-20 % свого інтелектуального потенціалу внаслідок еміграції та переходу
фахівців на роботи, що не потребували професійної праці та фахових знань.
• соціальне страхування;