You are on page 1of 5

Питання

1. Міграція (визначення, природа)


2. Характеристика сучасного світового ринку праці
3. Фактори довгострокового впливу на працю
4. Регіональні ринки праці (центри ваги праці)
5. Основні фактори еміграції
6. Кількісні вимірювання міграційних процесів
7. Класифікація міграційних форм за основними ознаками
8. Регулювання міжнародних міграційних процесів (рівнів)
9. Міжнародні організації у галузі регулювання міжнародних міграційних процесів

1.Міграція. Види
Міграція (від лат. переселення) – процес зміни постійного місця проживання індивідів чи
соціальних груп, їх переміщення в інший район чи іншу країну, а також переселення з села в
місто або навпаки.
Розрізняють такі види міграції:
■ внутрішню (переміщення населення в межах країни);
■ зовнішню (переїзд до інших країн (еміграція) або виїзд з інших країн (іміграція);
■ маятникову (систематичні переміщення, пов'язані з роботою, навчанням тощо);
■ сезонну (переміщення, пов'язані із сезонною роботою).
Міграційні процеси – це постійна характеристика будь-якого суспільства і в будь-яку
епоху. Історія суспільства свідчить про чисельність масових переселень. До таких відносять
старогрецькі колонії, масові міграційні рухи євреїв всією Європою в епоху Середньовіччя,
переселення, пов'язані з відкриттям нових материків (Південна та Північна Америка,
Австралія). Навіть США – країна емігрантів.
Починаючи з 1993-1994 рр. помітно розвинувся відтік населення з України. Щорічно
міграційні процеси (відтік) досягали від 100 тис. до 140 тис. осіб. Україна стає країною, що
втрачає населення в міграційному обміні з країнами близького і далекого зарубіжжя.
Основними міграційними країнами, до яких приїздить велика кількість мігрантів (постійних і
тимчасових), є: Польща, Туреччина, Словаччина, Греція, Португалія, Іспанія, США,
Великобританія та ін.
Негативні наслідки мають як штучне стримування міграції, так і надмірне її
стимулювання. Перше, як правило, пов'язане з порушенням прав людини. Надмірна міграція
може призводити до негативних змін демографічного складу регіону чи країни, ринку робочої
сили, зниження інтелектуального рівня суспільства.
+Соціологія вивчення міграційних процесів передбачає дослідження її причин і
мотивів, складу мігрантів. Вивчається не тільки факт переміщення, а й такі компоненти
даного процесу, як міграційна установка, міграційна мотивація, міграційна поведінка,
чинники та стимули міграції, адаптація, інтенсивність, результативність та ін.
Вплив трудової міграції на ринок праці неоднозначний. З одного боку, це – чинник,
який послаблює тиск на нього. За розрахунками фахівців Інституту демографії НАНУ, за
відсутності трудових міграцій рівень безробіття в Україні був би в 1,6 разу вищим за
фактичний. Водночас, в регіонах масового відпливу мігрантів навіть нині, в умовах ще не
подоланої кризи, спостерігається нестача медичних та педагогічних працівників,
будівельників, зварювальників, водіїв, фахівців нафтодобування тощо. Найсерйознішу
проблему становить «відплив мізків», що обумовлює погіршення якісних характеристик
зайнятих. Хоча підготовка спеціалістів впродовж років незалежності не лише не
скорочувалася, а й зростала, Перший всеукраїнський перепис населення 2001 р. зафіксував
погіршення показників рівня освіти молодих поколінь. За оцінками експертів, в 1990–ті рр.
Україна втратила 15-20 % свого інтелектуального потенціалу внаслідок еміграції та переходу
фахівців на роботи, що не потребували професійної праці та фахових знань.

Вплив на економіку. Заробітки працівників-мігрантів перетворилися на важливий


чинник соціально-економічного розвитку України. За даними Національного банку, країна
отримує понад 5 млрд доларів США приватних переказів з-за кордону щорічно, що співставне
з 4-5 % ВВП. Зароблені мігрантами за кордоном кошти витрачаються передовсім на
споживання. Вони мають велике значення для добробуту домогосподарств, проте
інвестиційне їх використання незначне. За даними різних опитувань, до відкриття чи
розширення бізнесу за рахунок зароблених за кордоном коштів вдаються лише 7-8 %
мігрантів. Причина – в недостатніх для серйозних інвестицій сумах заробітків, недоступності
дешевих кредитів, несприятливому для малого бізнесу інвестиційному кліматі в країні,
впливу приватних трансфертів на зростання цін та імпорту. Зокрема, саме перекази з-за
кордону значною мірою сприяли економічно невиправданому зростанню цін на нерухомість.
Характеристика сучасного світового ринку праці
Світовий (міжнародний) ринок праці — це система відносин, що виникають між
державами з приводу узгодження попиту та пропозиції світових трудових ресурсів, умов
формування робочої сили, оплати праці та соціального захисту. Ці відносини склалися у
зв'язку з нерівномірністю розміщення робочої сили по країнах світу та відмінностями в її
відтворенні на національному рівні. В умовах глобалізації виробництва, зростання
взаємозалежності в сучасному світі національні ринки праці дедалі більше втрачають свою
замкненість та відокремленість. Між ними виникають транснаціональні потоки робочої сили,
котрі набирають постійного, систематичного характеру.
Формування міжнародного ринку праці відбувається двома шляхами: по-перше, через
міграцію трудових ресурсів і капіталу; по-друге, шляхом поступового злиття національних
ринків праці, внаслідок чого усуваються юридичні, національно-етнічні, культурні та інші
перегородки між ними. Це приводить до утворення так званого «спільного ринку праці».
Становлення міжнародного ринку праці є свідченням того, що процеси світової інтеграції
відбуваються не тільки в економічній та технологічній галузях, а й дедалі ширше охоплюють
сфери соціальних та трудових відносин, які стають нині глобальними. Це дістає відображення
в координації, погодженні й зближенні соціальної політики різних країн, які мають
неоднаковий досвід та законодавство в соціальній сфері. Таке регулювання різнонаціональних
соціальних структур відбувається у багатьох напрямах. Головні серед них:

• умови праці, способи найму і звільнення працівників;

• оплата праці, зокрема системи додаткових виплат;

• надання відпусток, вільних від роботи днів, тривалість робочого дня;

• соціальне страхування;

• надання різних пільг, у тому числі матеріального постачання, відпочинку і т. д.


Основними тенденціями розвитку світового ринку праці є його глобалізація, посилення
міграційних процесів, розширення використання міжнародних трудових норм тощо.
Глобалізація ринку праці являє собою формування єдиного механізму узгодження попиту
та пропозиції робочої сили незалежно від країни проживання тієї чи іншої людини і
розвивається на фоні глобалізації економіки.
Причинами пожвавлення цього процесу є:
 - реструктуризація системи міжнародного поділу праці;
 - розвиток світової інфраструктури;
 - міжнародна міграція населення;
 - стрімке зростання світової торгівлі та потоків іноземних інвестицій;
 - швидкі технологічні зміни.
Головною проблемою, яка виникає внаслідок глобалізації економіки, є обмеження
можливостей формування державної макроекономічної політики, в тому числі в галузі праці
та соціально-трудових відносин. Діяльність транснаціональних корпорацій (ТНК) сприяє
тому, що робочі місця експортуються з економічно розвинутих країн, унаслідок чого у цих
країнах виникає проблема безробіття. Змінюється також структура робочої сили в бік
збільшення частки службовців щодо частки робітників. ТНК прагнуть створювати
виробництва в країнах з дешевою робочою силою, водночас концентруючи в економічно
розвинутих країнах такі функції, як маркетинг, планування, бухгалтерський облік, наукові та
дослідно-конструкторські розробки тощо.
В умовах функціонування ТНК послаблюється вплив профспілок, колективно-
договірного регулювання трудових відносин. Невеликий ефект може мати страйковий рух,
тому що ТНК не зазнають тиску клієнтів щодо виконання умов поставок через незначні
обсяги загальних світових продаж, прибутку і руху готівки, яка припадає на конкретну країну.
У таких умовах суттєвим засобом узгодження інтересів різних сторін є створення
міжнародних профспілок, налагодження контактів між профспілковими об'єднаннями різних
країн.
Світова економічна криза 2007-2010 років суттєво загострила проблему безробіття.
Зокрема, на регіональному ринку праці країн Європейського Союзу рівень безробіття за
методологією Міжнародної організації праці дорівнював більш, як 7%. Найвищого значення
серед країн ЄС він досяг у Іспанії, Словаччині, Угорщині, Греції, Португалії, Німеччині,
Франції. Із серйозними проблемами зіткнувся також ринок праці у США, де рівень безробіття
досяг 9,6%.
Дещо нижчими є показники рівня безробіття на ринку праці країн СНД. Серед країн цієї
групи найвищий рівень безробіття зареєстровано у Вірменії, Україні, Киргизстані, Росії та
Таджикистані.
Кількість безробітних у світі сягнула 229 млн. осіб, що являється величезною
глобальною соціально-економічною проблемою, яка потребує для свого вирішення активних
та невідкладних дій міжнародного співтовариства.

You might also like