Міжнародна економіка

Форма підсумкового контролю -

ІСПИТ
 СТРУКТУРА КУРСУ
• ЗМ 1 «ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ, ЗАГАЛЬНІ
ПЕРЕДУМОВИ ТА ЗАКОНОМІРНОСТІ
ФУНКЦІОНУВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ
ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ»
• ЗМ 2 «МІЖНАРОДНИЙ РУХ ФАКТОРІВ
ВИРОБНИЦТВА»
Тема 1. Міжнародна економічна
система
1. Сутність, об’єкт та предмет курсу міжнародна економіка

2. Міжнародні економічні відносини (МЕВ):види форми та рівні

3. Принципи організації та суб’єкти МЕВ

4. Етапи еволюції світового ринку та міжнародної економіки

5. Тенденції розвитку світового господарства в сучасних умовах

 1. Сутність, об’єкт та предмет курсу міжнародна
економіка
Міжнародна економіка – наука, що вивчає економічні відносини між
країнами в межах світового господарства, закономірності розвитку основних
форм міжнародних економічних відносин, пов'язаних з рухом факторів
виробництва, процесами інтернаціоналізації продуктивних сил та
особливостей формування й розвитку міжнародної економічної політики
держав. [Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий
центр “Академія”, 2000. – 864 с. ]

Міжнародна економіка — це галузь фундаментальної економічної науки,

що вивчає світове господарство як систему, його основні складові (регіональні
об’єднання країн, світові ринки, міжнародні економічні організації тощо), а
також міжнародні економічні процеси та явища. [Міжнародна економіка. Підручник./ За ред. А.

О. Задої, В. М. Тарасевича – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 416 с]

Головний об’єкт курсу — міжнародна економіка як невід’ємна
складова людського суспільства в цілому.

Предметом курсу є міжнародні економічні відносини,

закони, закономірності, фактори, результати функціонування
світового господарства та його головних складових частин в
контексті еволюції людського суспільства.

Міжнародні економічні відносини (МЕВ) виникають у

зв’язку з виходом економічної діяльності за кордони держав і
утворюються у процесі взаємодії економічних суб’єктів різних
країн з приводу привласнення засобів і результатів
виробництва, а також організації міжнародних відтворювальних
процесів.
 2. МЕВ:види форми та рівні

Види Характеристика
МЕВ Це МЕВ ринкової економіки, вони розвиваються в
промислово розвинутих умовах конкуренції, для них характерні зрілі форми
країн інтернаціоналізації виробництва і капіталу, глибокі
економічні зв'язки, які переходять у стадію інтеграції
МЕВ Характеризуються зміною моделі їх ролі у
країн, що розвиваються світовому господарстві: із аграрно-сировинної периферії
ці країни перетворюються на учасників виробництва
готової продукції
МЕВ країн з перехідною Характеризуються процесом реформування
економікою економіки, здійснюється перехід від планово-
адміністративних до ринкових методів регулювання
економіки
 ОСНОВНІ ФОРМИ МЕВ

Міжнародна
Міжнародна Міжнародний рух
міграція робочої
торгівля капіталу
сили

Міжнародна Міжнародна
передача економічна
технологій інтеграція
 Характерні особливості:

1) інтенсифікація міграції капіталу в різних формах;

2) зростання масштабів міграції робочої сили;
3) прискорення і розширення інтеграції економік країн і регіонів;
4) швидкий обмін науково-технічними знаннями;
5) розвиток сфери послуг;
6) об'єднання зусиль у вирішенні глобальних економічних проблем.
 Рівні МЕВ залежно від ступеню інтенсивності їх взаємодії:
• Міжнародні економічні контакти — це найпростіші економічні зв’язки, які
мають епізодичний характер і регулюються переважно одиничними угодами,
контрактами;
• Міжнародна економічна взаємодія — стійкі економічні зв’язки на основі
міжнародних угод і домовленостей, які складені на тривалий час;
• Міжнародне економічне співробітництво — міцні економічні зв’язки, на основі
спільних, попередньо вироблених і узгоджених намірів, які закріплені в угодах
довгострокового характеру;
• Міжнародна економічна інтеграція — це рівень розвитку МЕВ, коли в процесі
інтернаціоналізації господарського життя відбувається переплетіння економік
двох або більше країн і проводиться узгоджена політика з елементами
національного регулювання.
 Залежно від того, які економічні суб’єкти беруть участь в МЕВ, можна
виділити відносини на наступних рівнях:
Країна А Країна В
1) підприємство підприємство
2) підприємство держава (державна установа)
3) підприємство окрема людина (домогосподарство)
4) держава окрема людина (домогосподарство)
(державна установа)
Крім того можливі такі відносини за участю міжнародних
організацій:
1) міжнародна організація підприємство
2) міжнародна організація окрема людина (домогосподарство)
3) міжнародна організація держава (державна установа)
 3. Принципи організації та суб’єкти МЕВ

У Хартії економічних прав та обов’язків держав задекларовані такі принципи

організації МЕВ:
ü суверенітет;
ü територіальна цілісність і політична незалежність держав;
ü суверена рівність всіх держав;
ü ненапад та невтручання, мирне співіснування;
ü взаємна та справедлива вигода;
ü рівноправ’я та самовизначення народів;
ü мирне врегулювання суперечностей;
ü усунення несправедливості, що виникла внаслідок застосування сили;
ü добросовісне виконання міжнародних зобов’язань;
ü поважання прав і основних свобод людини;
ü відсутність прагнення до гегемонії та сфер впливу;
ü сприяння міжнародній соціальній справедливості;
ü міжнародне співробітництво з метою розвитку;
ü вільний доступ до моря і від нього для не морських країн.
 Принципи зовнішньоекономічної діяльності України визначені
у Законі України “Про зовнішньоекономічну діяльність ”:
• суверенітет народу України;
• свобода зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів;
• юридична рівність і недискримінація;
• верховенство закону;
• рівний захист інтересів українських та зарубіжних суб’єктів;
• еквівалентність обміну, недопустимість демпінгу.
 Об'єкти міжнародних економічних відносин — це те, на що
спрямована господарська діяльність суб'єктів світового
господарства (предмет їх господарської діяльності)

Суб’єкти МЕВ — це їх учасники, які здатні відносно

незалежно і активно діяти з метою реалізації своїх переважно
економічних інтересів.

Основними суб’єктами МЕВ є фізичні та юридичні особи.

• Фізичні особи — це особи, які наділені правоздатністю та
дієздатністю, переважно виступають як комерсанти або підприємці;
• Юридичні особи — це об’єднання, які наділенні відокремленим
майном, діють від свого імені і в межах свого майна, мають права та
обов’язки і від свого імені виступають як сторона громадських
відносин

Юридичними особами, які беруть участь у МЕВ, є

підприємства, держава та її установи, міжнародні організації.
 Специфічними суб’єктами МЕВ є :

• Багатонаціональні корпорації (міжнародні за капіталом,

управлінням та сферами діяльності);
• Міжнародні спільні підприємства (підприємства, які
об’єднують різнонаціональних партнерів в інвестуванні,
управлінні підприємством, розподілі прибутків та ризиків).

Ø Держава — як суб’єкт міжнародних економічних відносин це

суверене утворення, яке володіє верховною владою на своїй
території та незалежністю відносно до інших держав.

Ø Міжнародні організації — формування та об’єднання, які

приймають участь в МЕВ залежно від цілей, завдань та напрямків
їх діяльності.
 4. Етапи еволюції світового ринку та міжнародної
економіки

Хронологічний період Головні риси суспільного Зміст етапів еволюції

розвитку світового ринку та
міжнародної економіки
Стародавній світ та Домінування натурального Відбувається формування
середньовіччя господарства та внутрішнього ринку, як
традиційного суспільства форми господарського
спілкування, за якою
виробник самостійно продає
товари усередині країни
Хронологічний період Головні риси суспільного Зміст етапів еволюції світового ринку та
розвитку міжнародної економіки
XV–XVIст Епоха великих Прискорений розвиток міжнародної
географічних відкриттів. торгівлі непромисловими товарами:
Колоніальні захвати і тканинами, пряностями, коштовностями,
створення перших дорогоцінними металами і рабами.
колоніальних імперій Формування національного та
(пор тугальської та міжнародного ринків, які є відповідно
іспанської). внутрішнім ринком, частина якого
орієнтується на іноземних покупців, та
частиною національних ринків, що
безпосередньо пов’язана із закордонними
ринками. Світове господарство обмежене
сферою застосування купецького та
лихварського капіталу. Формою існування
та розвитку світового господарства цього
періоду були переважно міжнародні
торговельні відносини
Новий час. XVIІ— XVIII ст Мануфактурне Функціонування світового
виробництво. Епоха господарства виходить за
первісного накопичення межі сфери обігу,
капіталу. Становлення поширюючись на сферу
економічних систем, що виробництва.
відповідають моделі Ускладнюється механізм
«чистого» капіталізму. світового господарства,
з’являються нові форми
МЕВ, а саме: міжнародна
торгівля промисловими
товарами, торгівля
послугами, вивіз капіталу,
міграція робочої сили.
Монополізація зовнішньої
торгівлі. Виникнення і
розвиток протекціоністської
торговельної політики.
XIX — початок XXст Промисловий переворот. Завершення формування
Розвиток великого світового ринку як сфери
машинного виробництва та стійких товарно-грошових
утвердження відносин між країнами,
індустріального суспільства. заснованих на
Колоніальна експансія і міжнародному поділі
завершення територіального факторів виробництва.
поділу світу колоніальними Початок формування
державами світової економіки, як
сукупності національних
економік (господарств) і
зв’язків між ними.
Створення адекватної
сучасному світовому
господарству системи МЕВ.
Домінуючою за темпами
розвитку формою МЕВ стає
вивіз капіталу, широкого
розвитку набуває виробниче
і науково-технічне
співробітництво, діяльність
міжнародних монополій.
Новітній час. Початок XX Становлення в провідних Завершення формування
ст. — кінець 50-років XX ст. індустріальних країнах світової економіки, як
змішаної економіки. глобальної економічної
Територіальний системи. Антагоністичний
перерозподіл світу. I і II характер її функціонування
світові війни. мав такі форми прояву:
співіснування метрополій,
залежних від них держав і
колоній, перевага
монокультурної
спеціалізації у розвитку
міжнародного поділу праці,
нееквівалентний товарний
обмін. Світова економіка
поділяється на три складові:
світове капіталістичне
господарство, світове
соціалістичне господарство,
господарство країн
«третього світу».
Друга половина XX ст. — Сучасний етап НТР. Ключовою рисою даного
початок ХХІ ст. Початок постіндустріальної етапу стає розвиток
епохи. Розпад колоніальної міжнародної економічної
системи. Розпад системи інтеграції. Формування
соціалізму. Глобалізація міжнародної економіки як
економіки та суспільного складної системи
життя. взаємопов’язаних
національних економік, між
— та наднаціональних
економічних процесів та
інститутів, що їх
обслуговують.
5. Тенденції розвитку світового господарства в сучасних
умовах

• глобалізація господарських зв'язків;

• зростання ролі зовнішнього фактору в господарському розвитку
країни;
• розвиток регіональних інтеграційних процесів;
• підвищення ролі й значення ТНК;
• зростання питомої ваги сфери послуг;
• посилення ролі й значення міжнародних фінансових структур;
• ослаблення можливості контролю з боку держави над економічними
процесами як на міжнародному рівні, так і усередині країни.
 6. Основні принципи систематизації країн.

Систематизація національних економік, виділення типів країн,

їх групування необхідне для того, щоб:
• систематизувати країни відповідно до особливостей та рівня їх
розвитку;
• виявити їх характерні риси;
• визначити місце у системі світового господарства та міжнародних
економічних відносин;
• визначити та передбачити імовірні перспективи їх розвитку.
 Основні принципи систематизації країн:

1) Регіональний принцип полягає у групуванні країн за їх географічним

розташуванням: наприклад, країни Східної, Західної, Південної та
Північної Європи; Північної та Латинської Америки, Південної, Південно-
Східної, Східної та Центральної Азії; Близького та Середнього Сходу і т.д.

2) Регіонально-економічний принцип передбачає виділення у межах

регіону груп країн, що мають спільні економічні інтереси, однаковий рівень
розвитку, інші економічні ознаки. Наприклад, країни Західної Європи - члени
ЄС (ФРН, Франція, Великобританія, Данія, Ірландія, Бельгія, Нідерланди,
Люксембург) та країни Південної Європи - члени ЄС (Італія, Португалія,
Греція, Іспанія); нові індустріальні країни Латинської Америки (Бразилія,
Аргентина, Мексика) та Азії (Тайвань, Гонконг, Південна Корея, Сінгапур,
Таїланд).

3)Організаційний принцип систематизації країн полягає у тому, що

країни групують за належністю до найбільш вагомих міжнародних
економічних організацій та інститутів.

4)Економічний принцип. У цьому випадку країни групують за обраним

економічним критерієм.
 1. Складовими світового господарства є:
a) національні економіки країн світу;
b) міжнародні економічні організації;
c) транснаціональні корпорації;
d) всі відповіді вірні.

2. Основними факторами розвитку світового господарства є:

a) відмінності в природних умовах і ресурсах;
b) формування промисловості та НТР;
c) демографічний вибух;
d) всі відповіді вірні.

3. Світовий ринок — це:

a) сфера відносин щодо обміну товарами та послугами між країнами, які
пов'язані між собою участю в МПП;
b) система відносин, що виникають стосовно обміну ресурсами, товарами,
послугами, та які історично склалися на основі МПП та МЕВ;
c) певна відмежована територія, на якій зустрічаються виробники з різних
країн світу з метою укладання угод та контрактів щодо обміну (продажу)
ресурсами, товарами, послугами тощо;
d) всі відповіді вірні.
1. Еволюція, сутність та особливості
світового ринку
2. Класифікація товарів на світовому
ринку
3. Модель часткової рівноваги.
4. Світове господарство: характерні риси,
структура і особливості.
5. Основні принципи систематизації країн.
Країна 1
Країна 2
Країна 3

2
а — внутрішній ринок; б — національний ринок;
в — міжнародний ринок; г — світовий ринок
• Внутрішній ринок — форма господарської
взаємодії, при якій усе призначене для продажу
збувається самим виробником усередині країни.
• Національний ринок — внутрішній ринок,
частина якого орієнтується на іноземних
покупців.
• Міжнародний ринок – частина національних
ринків, що безпосередньо пов'язана з
закордонними ринками.
• Світовий ринок — результат розвитку
внутрішніх і національних ринків, які вийшли за
межі державних кордонів
• є категорією товарного виробництва, яке у пошуках
збуту своєї продукції вийшло за національні межі;
• виявляється у міждержавному переміщенні товарів
під впливом не тільки внутрішніх, але й зовнішніх попиту
і пропозиції;
• оптимізує використання факторів виробництва,
підказуючи виробнику, у яких галузях та регіонах вони
можуть бути застосовані найефективніше;
• виконує санаційну роль, вибраковуючи з міжнародного
обміну товари та їх виробників, які не можуть
забезпечити міжнародний стандарт якості за
конкурентних цін;
• існує особлива система цін — світові ціни;
• рух товарів зумовлюється не лише економічними
факторами, а і зовнішньоекономічною політикою
окремих держав.
Сучасний світовий ринок — це сфера обміну, яка охоплює
сукупний товарний обіг країн-учасниць світового співтовариства.
 Класифікація ринків

Ознака Види ринків

класифікації
1. Галузева Товарні ринки. Вони охоплюють ринок якого-небудь
належність конкретного товару чи групи товарів, пов'язаних між
товару як об'- собою певними ознаками виробничого характеру чи таких,
єкта обміну. що слугують задоволенню однієї і тієї самої потреби
(наприклад, ринок взуття, ринок чорних металів, ринок
автомобілів, ринки сировинних товарів)
2. Об'єкт Товарні ринки країн та регіональні товарні ринки. В
обміну і межі основі підрозділу лежить належність до країн чи
його охоплення регіональна галузева належність об'єктів обміну. Ці ринки
охоплюють ринок конкретного товару, групи товарів чи
товарів певної галузі однієї країни чи регіону (наприклад,
ринок взуття Туреччини, ринок побутової електротехніки
України, ринок автомобілів ЄС).
3. Відношення Внутрішній (місцевий) і зовнішній (іноземний) ринок.
до Внутрішній ринок - це форма господарського спілкування,
національних при якій усе, що призначено для продажу, збувається самим
кордонів сфери виробником усередині країни.
обміну Зовнішній ринок охоплює всю сферу товарного обігу, що
виходить за національні кордони конкретної країни.
Міжнародний ринок, ринки країн, світові товарні ринки є
зовнішніми (іноземними) тільки для однієї конкретної
країни. Економічні відносини між учасниками товарного
обміну припускають, що учасники мають різну національну
приналежність і об'єкт обміну перетинає національні митні
кордони відповідних країн
5. Характер Ринок товарів, ринок послуг, ринки технологій,
об'єкта ринки капіталів, робочої сили, цінних паперів
товарного
обміну
6. Характер і Ринок продавця, на якому попит перевищує
рівень попиту пропозицію. Ринок покупця, на якому пропозиція
та пропозиції перевищує попит. Для ринку продавця характерна
на ринку обмеженість товарного асортименту і кількісної пропозиції
товару, а також наявність дефіциту, що спонукає покупця
здобувати те, що пропонує продавець, не пред'являючи
особливих вимог до якості і техніко-економічних
характеристик товару.
Ринок покупця характеризується наявністю
різноманітного асортименту товарів, що випускаються
різними виробниками. Це породжує конкуренцію між
продавцями виробів, які задовольняють ті ж самі чи
аналогічні потреби покупців
7. Характер Ринки вільні, замкнуті, регульовані. На вільних
взаємин між ринках немає обмежень для укладання комерційних угод
продавцем і між контрагентами. У торгівлі різними товарами частка
покупцем вільних ринків різна (наприклад, на світовому нафтовому
ринку - 70, на ринку цукру - 30%).
Під замкнутими (закритими) ринками зазвичай мають
на увазі внутрішньо корпоративні постачання ТНК, що
становлять в цілому близько 40% міжнародного
товарообігу.
До регульованого відносяться ринки, що підпадають
під дію міжнародних товарних угод, спрямованих на їх
стабілізацію
Особливості світового ринку:
• на світовий ринок впливають міждержавні кордони і
зовнішньоекономічна політика окремих країн;
• на світовому ринку діє система світових цін;
• світовий ринок товарів доповнюється ринком послуг;
• структура і напрям торгівлі окремих країн на світовому ринку
визначаються зміною конкурентоспроможності їхніх товарів і послуг;
• світовій торгівлі притаманна нерівномірність зростання як торгівлі
окремих країн, так і всього світового товарообігу;
• розвиток міждержавних форм регулювання світового ринку: міжнародні
торгівельні організації (зокрема СОТ) і регіональні інтеграційні економічні)
організації (Бенілюкс, ЄС, ЄАВТ, Латиноамериканська асоціація інтеграції,
Асоціація країн Південно-Східної Азії та ін.)
 «Ринкові товари» - товари, котрі можуть пересуватися між
різними країнами.

«Неринкові товари» - товари, котрі споживаються в тій самій

країні, де й виробляються, і не переміщуються між країнами.

Основні відмінності за наступними ознаками:

 Ознака «Ринкові» товари
Ціни Визначаються
співвідношенням попиту і
пропозиції на світовому ринку і пропозиції на національному
знаходяться під впливом попиту
і пропозиції на них як усередині
країни, так і за кордоном
Підтримання Підтримання балансу не
внутрішнього особливо істотне, оскільки
балансу попиту і недостатність внутрішнього
пропозиції попиту можна компенсувати
збільшенням попиту за
кордоном, а нестачу
внутрішнього споживання -
збільшенням поставок іноземних
товарів.
Внутрішні ціни
Їх динаміка та рівень йдуть відрізнятись від цін інших
за динамікою й рівнем цін в
інших країнах
«Неринкові» товари
Визначаються
співвідношенням попиту і
ринку.
Коливання цін на такі
товари в інших країнах не
мають значення
Підтримання балансу
дуже важливе. З його
порушенням можливі
соціально-економічні
диспропорції
Вони можуть істотно
країн, а їхня зміна може не
призводити до зміни світових
цін на такі товари
Критерій Види і характеристика товарів
Призначення Ø товари споживчого попиту, що призначені для
особистого споживання, індивідуального використання і
відрізняються широкою номенклатурою та асортиментом
(телевізори, холодильники, пральні машини,
відеомагнітофони, автомобілі і т.д.);
Ø товари виробничого призначення, що використовуються
в процесі виробництва інших товарів та визначають
специфіку конкретної галузі виробництва (технологічне
устаткування) або мають загальне призначення (мотори,
крани). До них також належать транспортні засоби і
пристрої, які застосовуються у виробничому процесі.
Термін товари короткострокового і тривалого використання.
використання
Рівень попиту і Ø товари повсякденного попиту, що купуються систематично,
ціна орієнтуючись на певні якісні характеристики;
Ø товари вибіркового попиту, що купуються після порівняння з
аналогічними товарами відносно ступеня задоволення потреб,
рівня якості, ціни і т.п.;
Ø престижні товари, що мають унікальні властивості, які
визначаються модою, підвищеною комфортністю;
Ø предмети розкоші, що задовольняють індивідуальні потреби
людей, які значно перевищують їхні повсякденні потреби.
Характер сировина, напівфабрикати, готові вироби, комплектуючі вироби,
споживання і деталі
ступінь
оброблення
Спосіб продукція поділяється на стандартну та унікальну
виготовлення
 Світовий ринок є сферою міжнародного обміну і тому має зво-
ротний вплив на виробництво: показує йому, що, скільки та для кого
треба виробляти. З цього боку світовий ринок є первинним відносно
виробника і є центральною категорією міжнародної економіки.

Головною зовнішньою ознакою існування світового ринку є рух

товарів та послуг між країнами.
3. Модель часткової рівноваги
i. - світовий ринок — це сфера міжнародного балансу попиту та
пропозиції на товари, які експортуються та імпортуються
країнами;
ii.- обсяги експорту визначаються обсягами надлишкової
пропозиції товару, обсяги імпорту — обсягами надлишкового
попиту на товари;
iii.- факт наявності надлишкової пропозиції та надлишкового
попиту на міжнародному ринку встановлюють, порівнюючи
внутрішні рівноважні ціни на однакові товари у різних країнах;
iv.- ціна, за якою здійснюється міжнародна торгівля, знаходиться
між мінімальною та максимальною внутрішніми цінами рівноваги,
які існують у країнах до початку торгівлі;
v.- з одного боку, зміна світової ціни веде до зміни кількості
товарів, які експортуються та імпортуються на світовому ринку, з
іншого — зміна кількості експортованих та імпортованих товарів
приводить до зміни світової ціни.
¨ 4. Світове господарство: характерні риси, структура і
особливості

Відмінність світового господарства від світового ринку полягає в

тому, що воно проявляється насамперед через міжнародний рух
факторів виробництва та товарів (меншою мірою). Для світового
ринку переважно характерне міжнародне переміщення товару,
міжнародна торгівля.
 Світове господарство:
Ø — це сукупність національних господарств, взаємозв'язаних
міжнародним поділом праці, міжнародними економічними відносинами;
Ø — сукупність національних економік країн світу, поєднаних
мобільними факторами виробництва;
Ø — це сукупність національних економік, що перебувають у тісній
взаємодії і взаємозалежності, глобальний економічний організм,
підпорядкований об'єктивним законам ринкової економіки;
Ø — це сукупність міжнародних економічних відносин у взаємозв'язку з
продуктивними силами та відповідним механізмом регулювання й
управління.

Світове господарство — це сукупність національних господарств,

взаємопов'язаних міжнародними економічними відносинами з відповідним
механізмом регулювання та управління.
• розвиток міжнародного переміщення факторів
виробництва, передусім у формах ввезення —
вивезення капіталу, робочої сили і технології;
• зростання на цій основі міжнародних форм
виробництва на підприємствах, розташованих у
декількох країнах, насамперед у рамках ТНК;
• економічна політика держав у підтримці
міжнародного руху товарів і факторів виробництва
на двосторонній і багатосторонній основах;
• виникнення економіки відкритого типу в рамках
багатьох держав і міждержавних об'єднань.
Світове господарство
формаційна
(міжсистемна)
концепція

концепція "трьох
світів"

концепція "центру та
периферії".
 Світове господарство як суспільно
економічна формація

система система
капіталістичного соціалістичного
господарства господарства
 Концепція
"трьох світів»

світ світ світ, що

капіталізму соціалізму розвивається
 "центр" (найбільш
розвинуті країни)

"периферія" (країни,
що відстають від
"центру" за рівнем
економічного
розвитку)
Країни А та В продукують та споживають товар Х незалежно одна від одної.
1) Побудуйте гіпотетичні криві попиту та пропозиції і визначте зрівноважені
ціни на внутрішніх ринках країн, якщо відомо, що в країні А за ціною
Р1=20€ пропонують Qs= 200 од., попит на Qd=500 од., а за ціною Р2= 100€
пропонують Qs=500 од., попит на Qd=100 од. товару Х; а в країні В за
ціною Р1=20€ пропонують Qs=100од., попит на Qd=500 од., а за ціною Р2=
100€ пропонують Qs=450од., попит на Qd=250 од. товару Х.
2) Припустимо, що країни починають торгувати товаром Х. Визначте, яка
країна буде експортувати товар Х, а яка – імпортувати. В якій кількості?
3) Побудуйте криві попиту та пропозиції на світовому ринку, визначте ціну
рівноваги.
 ТЕМА 2.

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА В СИСТЕМІ

СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА

1. НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА ЯК ОБ'ЄКТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ

СИСТЕМИ
2. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ КРАЇН СВІТУ. КРИТЕРІЇ СИСТЕМАТИЗАЦІЇ.
3. ЕКОНОМІЧНО РОЗВИНЕНІ КРАЇНИ СВІТУ. «ВЕЛИКА СІМКА».
4. КРАЇНИ З ПЕРЕХІДНОЮ ЕКОНОМІКОЮ.
5. КЛАСИФІКАЦІЯ КРАЇН, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ. СТРАТЕГІЯ
ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ НОВИХ ІНДУСТРІАЛЬНИХ КРАЇН.
 Питання для самостійного вивчення на семінар
1) Регіональні угрупування країн.

2) Види та функції міжнародних економічних організацій.

3) Регіональні міжнародні економічні організації.

4) Міжнародні неурядові економічні організації.

5) Міжнародні та регіональні валютно-кредитні і фінансові організації.

6) ООН і міжнародне економічне співробітництво.

7) Міжнародні організації та регулювання світової торгівлі.

8) Україна в міжнародних економічних організаціях.

1. НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА ЯК ОБ'ЄКТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ
СИСТЕМИ
 Основними галузями народного господарства є:

• промисловість;
• сільське господарство;
• будівництво;
• транспорт і зв'язок;
• торгівля і громадське харчування;
• житлово-комунальне господарство;
• охорона здоров'я;
• освіта, наука, культура;
• фінансування, кредит, страхування;
• апарат управління.
 Сучасна економічна
політика розвинутих
країн

"неокейнсіанство" "монетаризм"
 ВВП на душу населення, з урахуванням даних МФВ за 2018 рік.

Темно-зеленим кольором позначено найбагатші країни з рівнем ВВП на душу населення понад $ 100
000, а темно-рожевим – найбідніші з рівнем менше $ 1000. Світло-сірий колір означає, що дані не
доступні. Інформацію представляє ресурс howmuch.net.
5 найкращих та 5 найгірших економік 2019 року
2.Систематизація країн світу. Критерії систематизації.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ СИСТЕМАТИЗАЦІЇ КРАЇН.

Систематизація національних економік, виділення типів країн, їх групування

необхідне для того, щоб:
• систематизувати країни відповідно до особливостей та рівня їх розвитку;
• виявити їх характерні риси;
• визначити місце у системі світового господарства та міжнародних економічних
відносин;
• визначити та передбачити імовірні перспективи їх розвитку.
 критерії
систематизації
країн

соціально-
регіональний організаційний
економічний
За регіональним критерієм
За регіонально-
континентальним
критерієм

За регіонально-
економічним критерієм

За регіонально-
інтеграційним критерієм
За організаційним • За ступенем інтеграції :
• за структурою господарства (аграрно-індустріальні та
індустріально-аграрні економіки) ;
критерієм

• за домінуванням технологічних укладів

(доіндустріальні, індустріальні та постіндустріальні економіки);
• за стадією розвитку ринкових відносин;
• за моделлю координації господарських процесів
(ліберально-капіталістична та державно-корпоративна моделі) ;
• За участю в міжнародних організаціях
 країни з високими
(від $ 12196 на рік)

ВВП на душу середніми($ 996-12195

населення на рік) доходами

Економічний низькими (< $ 995 на рік)

доходами
критерій
систематизації
високорозвинуті
(ІЛР>0,8)
за ІЛР
середньо- та
низькорозвинуті
країни (ІЛР<0,5)
При підрахунку ІЛР враховуються такі показники:
- середня тривалість життя населення;
- рівень грамотності дорослого населення країни (2/3 індексу) і сукупна частка учнів
та студентів (1/3 індексу);
- рівень життя, оцінений через ВВП на душу населення за паритетом купівельної
спроможності (ПКС), у доларах США.
За 2020р. загальний коефіцієнт ІЛР України дорівнює 0,779 (з максимальних 1,000),
що відносить її до високої категорії людського розвитку — 74 позиція зі 189 країн і
територій. Варто зазначити, що ще у 2018р. Україна була на 88-й позиції в рейтингу.
А за період з 1990 по 2019 рік значення ІЛР України зросло з 0,725 до 0,779,
збільшившись на 7,4%.

При цьому, відповідно до індексу, очікувана тривалість життя в Україні – 72,1 роки.
Індекс освіти, який аналізує середню тривалість навчання громадян, становить
11,4р., а очікувана тривалість навчання населення – 15,1 року.
Натомість індекс валового національного доходу на душу населення становить 13
216 доларів США.

ВНД на душу населення України скоротився приблизно на 25,6 відсотка вперіод між
1990 та 2017 р.р.
3. Економічно розвинуті країни світу.
 Класифікаційна
Країни
економічна ознака

Великобританія, Італія, Канада, Німеччина, "Велика сімка",

США, Франція, Японія найрозвиненіші промислові
країни

Нідерланди, Бельгія, Люксембург, Данія, Невеликі економічно

Швеція, Норвегія, Фінляндія, Австрія, високорозвинені країни
Швейцарія, Ісландія, Монако, Ліхтенштейн, Європи
Андорра, Сан-Марино

Греція, Ірландія, Іспанія, Португалія Економічно середньо

розвинуті країни Європи

Австралія, Нова Зеландія, Ізраїль «Переселенські» країни

Джерело: http://uchebniks.net/book/260-ekonomika-zarubizhnix-krayin-navchalnij-posibnik-golikov-ap/4-vstup-socialno-ekonomichna-tipologiya-i-
modeli-ekonomichnogo-rozvitku-krayin-svitu.html
• ПРОМИСЛОВО РОЗВИНЕНІ КРАЇНИ (ПРК, INDUSTRIAL COUNTRIES) — ЦЕ 24
ВИСОКОРОЗВИНЕНІ КРАЇНИ, ПИТОМА ВАГА ЯКИХ У СВІТОВОМУ ВНП — 54,6 %.

• НАЙПОТУЖНІШУ ГРУПУ СЕРЕД ЦИХ КРАЇН СКЛАДАЮТЬ КРАЇНИ "ВЕЛИКОЇ

СІМКИ" (GROUP OF SEVEN). ЦІ ДЕРЖАВИ ВИРОБЛЯЮТЬ 47 % СВІТОВОГО ВНП І
ЗОСЕРЕДЖУЮТЬ У СВОЇХ РУКАХ 51 % МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ.

• СЮДИ Ж ВХОДЯТЬ КРАЇНИ-ЧЛЕНИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ, А ТАКОЖ КРАЇНИ —

ЧЛЕНИ ЄАВТ (ЄВРОПЕЙСЬКА АСОЦІАЦІЯ ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ (АНГЛ. EUROPEAN
FREE TRADE ASSOCIATION, EFTA) — ЗОНА ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ, ЯКА ОБ'ЄДНУЄ
МИТНІ ТЕРИТОРІЇ ЧОТИРЬОХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН, ЯКІ НЕ ВСТУПИЛИ ДО
ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ, ЗОКРЕМА, РЕСПУБЛІКИ ІСЛАНДІЯ, КНЯЗІВСТВА
ЛІХТЕНШТЕЙН, КОРОЛІВСТВА НОРВЕГІЇ ТА ШВЕЙЦАРСЬКОЇ КОНФЕДЕРАЦІЇ).
 ДЛЯ РОЗВИНУТИХ КРАЇН Є ХАРАКТЕРНИМ:

• РОЗВИНУТЕ РИНКОВЕ ГОСПОДАРСТВО;

• ДОМІНУЮЧЕ СТАНОВИЩЕ В МІЖНАРОДНІЙ ЕКОНОМІЦІ, ЯКЕ НАДАЄ ЗМОГУ
ІНТЕНСИВНО ЗАЛУЧАТИ В ГОСПОДАРСЬКИЙ ОБІГ ВЛАСНІ Й ІМПОРТОВАНІ
РЕСУРСИ;
• ЗМІЩЕННЯ ЦЕНТРУ ВАГИ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРУ ПОСЛУГ,
• ФУНКЦІОНУВАННЯ ПЕРЕВАЖНО СЕРВІСНОЇ ЕКОНОМІКИ;
• НАЙБІЛЬША ВИЧЕРПНІСТЬ ДЖЕРЕЛ І ФАКТОРІВ ІНДУСТРІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ;
• ВИПЕРЕДЖАЛЬНИЙ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНИЙ РОЗВИТОК,
• ЕКСПАНСІЯ VІ ТЕХНОЛОГІЧНОГО УКЛАДУ ТА НОВОЇ ЕКОНОМІКИ.
Темніші відтінки означають найвищий рівень ІЛР та вказують на розвинені країни.
КЛАСИФІКАЦІЯ КРАЇН, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ

КРАЇНИ З ВИСОКИМ РІВНЕМ ДОХОДУ НА ДУШУ

НАСЕЛЕННЯ (НІК);
КРАЇНИ ІЗ СЕРЕДНІМИ ПОКАЗНИКАМИ ВВП НА ДУШУ
НАСЕЛЕННЯ;
НАЙМЕНШ РОЗВИНЕНІ КРАЇНИ;
Країни, що розвиваються, поділяються на:
- країни – чисті кредитори: Бруней, Катар, Кувейт, Лівія, ОАЕ, Оман, Саудівська
Аравія;
- країни – чисті боржники: всі інші країни, що розвиваються;
- країни – експортери енергоресурсів: Алжир, Ангола, Бахрейн, Венесуела, В'єтнам,
Габон, Єгипет, Індонезія, Ірак, Іран, Камерун, Катар, Колумбія, Конго, Кувейт, Лівія,
Мексика, Нігерія, ОАЕ, Оман, Саудівська Аравія, Сирія, Тринідад і Тобаго, Еквадор;
- країни – імпортери енергоресурсів: всі інші країни, що розвиваються;

Найменш розвинуті країни: Афганістан, Ангола, Бангладеш, Буркіна-Фасо, Бурунді,

Бутан, Вануату, Гаїті, Гамбія, Гвінея, Гвінея-Бісау, Джібуті, Демократична Республіка
Конго (колишній Заїр), Замбія, Йємен, Кабо-Верде, Камбоджа, Кірібаті, Коморські та
Соломонові острови, Лаос, Лесото, Ліберія, Мавританія, Мадагаскар, Руанда, Західне
Самоа, Сан-Томе і Прінсіпі, Сомалі, Судан, Сьєрра-Леоне, Того, Тувалу, Уганда,
Центральноафриканська Республіка, Чад, Екваторіальна Гвінея, Ерітрея, Ефіопія.
 НАЙМЕНШ РОЗВИНУТІ КРАЇНИ
ВІДСТАЛА ПАТРІАРХАЛЬНА ЕКОНОМІКА;
НИЗЬКИЙ ВВП НА ДУШУ НАСЕЛЕННЯ (МЕНШЕ 350 $);
ЧАСТКА ОБРОБНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ У ВВП СКЛАДАЄ
МЕНШЕ 10%;
ПИСЬМЕННІСТЬ ДОРОСЛОГО НАСЕЛЕННЯ НЕ ПЕРЕВИЩУЄ
20%;

Зімбабве, Конго, Ліберія, Сомалі,

Ангола, Ефіопія, Сомалі, Судан,
Авганістан, Бангладеш, Непал,
М’янма
 ВВП НА ДУШУ
НАСЕЛЕННЯ (МВФ)
Спільні риси країн, що розвиваються:
1) багатоукладність економіки: економічні системи цих країн представлені
строкатим набором економічних укладів і форм: від патріархально-общинної і
дрібнотоварної до монополістичної й кооперативної;
2) слаборозвинутість, яка виражається в якісній неоднорідності і системній
невпорядкованості суспільства;
3) економіка цих країн характеризується низьким рівнем розвитку продуктивних
сил і ринкових відносин;
4) залежність країн, що розвиваються, від країн-лідерів, що виявляється у
відносинах домінування й підкорення;
5) соціальні організми країн, що розвиваються, включають у себе різні утворення:
класові, етнічні, релігійні, кастові та ін. зв'язки між якими не є гармонізованими;
6) у цілому ряді цих країн не сформувалось розгалужене й стійке громадянське
суспільство як соціально організована структура.
 ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ НАЙМЕНШ РОЗВИНЕНИХ
КРАЇН

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ (2015 Р.):

§ ЗВІЛЬНЕННЯ ЕКСПОРТНИХ ТОВАРІВ НАЙМЕНШ
РОЗВИНУТИХ КРАЇН ВІД ТАРИФІВ ТА КВОТ ;
§ РОЗШИРЕНА ПРОГРАМА ПОЛЕГШЕННЯ
БОРГОВОГО ТЯГАРЯ БІДНИХ КРАЇН З ВЕЛИКОЮ
ЗАБОРГОВАНІСТЮ ;
§ СПИСАННЯ ОФІЦІЙНОГО ДВОСТОРОННЬОГО
БОРГУ; НАДАННЯ БІЛЬШ ЩЕДРОЇ ОФІЦІЙНОЇ
ДОПОМОГИ З МЕТОЮ РОЗВИТКУ КРАЇНАМ, ЩО
ВЗЯЛИ КУРС НА ЗМЕНШЕННЯ БІДНОСТІ
 ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ ПРОБЛЕМ

ØКОМПЛЕКСНИМ ЧИНОМ ВИРІШИТИ ПРОБЛЕМУ

ЗАБОРГОВАНОСТІ КРАЇН ЗА ДОПОМОГОЮ НАЦІОНАЛЬНИХ ТА
МІЖНАРОДНИХ ЗАХОДІВ
Ø РОЗРОБЛЯТИ І ЗДІЙСНЮВАТИ СТРАТЕГІЇ, ЩО ДОЗВОЛЯЮТЬ
МОЛОДИМ ЛЮДЯМ ЗНАЙТИ ГІДНУ І ПРОДУКТИВНУ РОБОТУ .
ØУ СПІВПРАЦІ З ФАРМАЦЕВТИЧНИМИ КОМПАНІЯМИ
ЗАБЕЗПЕЧУВАТИ ДОСТУПНІСТЬ НЕДОРОГИХ ЛІКІВ.
ØУ СПІВПРАЦІ З ПРИВАТНИМ СЕКТОРОМ ВЖИВАТИ ЗАХОДІВ ДО
ТОГО, ЩОБ ВСІ МОГЛИ КОРИСТУВАТИСЯ БЛАГАМИ НОВИХ
ТЕХНОЛОГІЙ , ОСОБЛИВО ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ
Стратегія економічного розвитку нових індустріальних країн
 НОВІ ІНДУСТРІАЛЬНІ КРАЇНИ
• ВВП НА ДУШУ НАСЕЛЕННЯ НЕ МЕНШЕ 1100 ДОЛ.;
• ЧАСТКА ПЕРЕРОБНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ У ВНП
БІЛЬШЕ 20%;
• ВИСОКІ ТЕМПИ ЗРОСТАННЯ; ДИНАМІЧНІ
СТРУКТУРНІ ЗРУШЕННЯ В ЕКОНОМІЦІ;
• ЗРОСТАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО РІВНЯ РОБОЧОЇ СИЛИ;
ІНТЕНСИВНА УЧАСТЬ У МПП;

Бразилія, Мексика, Аргентина, Корея,

Сінгапур, Таїланд, Індонезія, Філіппіни,
Саудівська Аравія, Оман, Кувейт, ОАЕ,
Катар, Бруней
ВВП НА ДУШУ
НАСЕЛЕННЯ
(МВФ)
1. Велика сімка – провідні розвинуті країни, що
мають високі соціально-економічні показники,
лідирують за рівнем ВВП на душу населення,
продуктивності праці, знаходяться на
передових позиціях у світовому науково-
технічному прогресі. На частку Великої сімки
припадає 47% світового ВВП, 51% міжнародної
торгівлі; тут здобув розвиток широкий спектр
галузей матеріального і нематеріального
виробництва.
 2. Інші розвинуті країни, до яких відносяться країни
Західної Європи, країни-«дракони», Ізраїль, Австралія і
Нова Зеландія.
Для даних країн характерний високий ступінь участі
в міжнародній торгівлі, більш вузька спеціалізація
національної економіки, сильний характер
інтеграційних процесів.
3. Нові індустріальні країни (НІК), що включають країни-

«тигри» Південно-Східної Азії (Малайзію, Таїланд,

Індонезію і Філіппіни) і кілька країн Латинської Америки

(Мексику, Бразилію, Аргентину, Чилі).

4. Країни Центральної і Східної Європи (ЦСЄ), що
представляють групу перехідних економік – колишніх
соціалістичних держав даного регіону.
До регіону ЦСЄ за схожістю моделі розвитку,
близькістю соціально-економічних показників,
радикальністю проведених реформ зараховують також
країни Балтії (Литву, Латвію, Естонію), що
тримаються дещо осібно.
Рівень економічного розвитку регіону ЦСЄ
неоднорідний.
 5. Росія і колишні республіки СРСР (без Прибалтики)
також мають перехідні економіки, щоправда, вони
поступово скочуються до рівня держав, що розвиваються.
Держави цього угруповання в даний час користуються
залишками інфраструктури колишнього СРСР і
намагаються відшукати свій особливий шлях у світовому
економічному розвитку.
6. Китай, який варто виділити особливо як країну, що займає
унікальне місце у світовій економіці, де будується модель-
симбіоз ринкової і планово-регульованої економіки, що являє
собою соціалістичний ринок з елементами вільного
підприємництва, але під керівництвом комуністичної партії.
7. Індія і Пакистан, які також виділяються в особливу групу
завдяки своєму величезному економічному потенціалові, що
поки не задіяний на повну потужність.
У даних країнах проживає значне населення (більш, ніж
шоста частина жителів планети), вони мають велику
територію, багату на різні ресурси, відрізняються непоганим
науковим потенціалом, є ядерними державами.
8. Група, яку утворюють відносно благополучні країни, що
розвиваються: деякі з країн-експортерів енергоресурсів з відносно
невеликим населенням, що дозволяє розділити доходи від експорту
на усіх громадян (ОАЕ, Катар, Кувейт, Оман, Саудівська Аравія),
острівні держави – туристичні і фінансові центри, податкові гавані,
що володіють розвинутою інфраструктурою, політичною
стабільністю і ліберальною економікою (Багамські, Бермудські,
Кайманові острови, Ямайка, Кіпр, Мальта, Науру, Гваделупа і т. д.).

Для країн групи характерний високий показник рівня ВВП на душу

населення і сильний ступінь соціального захисту, що практично
впритул наближає окремі держави до відповідних показників
розвинутих країн.
9. «Класичні» держави, що розвиваються, з низьким рівнем
економічного розвитку, розміром ВВП на душу населення
менше 1 тис. дол. США в рік і аграрно-індустріальний тип
економіки.
Суспільний лад тут досить традиційний і консервативний,
у промисловості одержав розвиток винятково комплекс
видобувних галузей, а в сільському господарстві
переважають примітивні, доіндустріальні форми праці.

Більшість країн групи складають держави Африки регіону

південніше Сахари, відсталі країни Азії і Латинської
Америки. У деяких з них дотепер існують родоплемінні
відносини
10. Найменш розвинуті країни замикають класифікацію.
Більшість з даних країн не мають виходу до моря, що стало ледве не
вирішальним фактором, який вплинув на відсталість і
нерозвиненість.
Украй невисоко можна оцінити й економічний потенціал даних
країн, де, найчастіше, навіть промисловість не представлена ні в
якому вигляді, а про рівень освіти і розвитку охорони здоров'я
взагалі не варто говорити.
Однак країни, що одержали статус найменш розвинутих,
користуються особливою увагою світового співтовариства, що дає
їм пільговий доступ до кредитів і позик, а також час від часу вони
можуть розраховувати на надання гуманітарної допомоги з боку
більш розвинутих держав.
ЗАПРОПОНУЙТЕ ВЛАСНИЙ КРИТЕРІЙ
СИСТЕМАТИЗАЦІЇ КРАЇН СВІТУ
 Міжнародний поділ праці і
кооперація виробництва
1. Сутність, історичні форми і чинники
міжнародного поділу праці.
2. Основні напрямки розвитку міжнародної
спеціалізації та кооперування виробництва.
3. Сучасні тенденції розвитку міжнародного
поділу праці.
4. Показники участі країни у МПП.
5. Проблеми участі України в міжнародному
поділі праці. (самостійно на семінар)
1. Сутність, історичні форми і чинники
міжнародного поділу праці
 Географічний, або територіальний поділ
праці полягає в спеціалізації окремих
територій на виробництві певних товарів і
послуг й виникненні товарного обміну між
ними такими товарами та послугами, які в
районах спеціалізації продукуються з
порівняно меншими витратами.
Формування спеціалізації території може бути
зумовлено:
• природно-ресурсними чинниками (можливість
вирощування певних сільськогосподарських культур,
наявність тієї чи іншої мінеральної сировини тощо),
• економічними та соціальними
передумовами (наявність кваліфікованих трудових
ресурсів, капіталу та ін.),
• історичними та національними
особливостями.
Найвища форма суспільного поділу праці -
міжнародний поділ праці
• Він полягає в
спеціалізації
окремих країн
на виробництві
певних товарів
та послуг і
товарному
обміні цими
продуктами на
світових
ринках.
 Чинники розвитку МПП

• природно-географічні умови;
• технічний прогрес;
• соціально-економічні умови.
 Види міжнародного поділу праці
Види Характеристика
Загальний Поділ праці між країнами світового господарства
за найбільш великими галузями суспільного
виробництва (промисловість, сільське
господарство, будівництво, транспорт, зв'язок)
Частковий Поділ праці між країнами в середині однієї галузі
економіки (добувна, металургійна, енергетична
промисловість)
Одиничний Поділ між суб'єктами світового господарства в
рамках однієї господарської одиниці (СП, ТНК)
2. Основні напрямки розвитку міжнародної
спеціалізації і кооперування виробництва

Міжнародна спеціалізація виробництва —

це форма міжнародного поділу праці, за
якої зосередження однорідного
виробництва у світі відбувається на
основі прогресуючої диференціації
виробничих процесів між різними країнами
та їх суб’єктами.
На сучасному етапі внутрішньогалузева
спеціалізація поділяється на такі види:
 На розвиток міжнародної спеціалізації
впливають такі фактори:
• наявні виробничі потужності,
• трудові ресурси та їх якісна характеристика;
• рівень національного доходу,
• нагромадження та споживання в економіці країни, можливості
його підвищення;
• природні багатства і кліматичні умови;
• географічне розташування країни відносно інших країн та наявні
міжнародні комунікації;
• існуючі економічні зв'язки країни з іншими країнами та
можливості їх розширення.
Міжнародна виробнича кооперація — це форма
організації спільного або взаємоузгодженого
виробництва за участю двох або декількох країн.
 У міжнародній практиці виділяють три
основні форми кооперування:
• здійснення спільних програм;
• договірна спеціалізація;
• створення спільних підприємств.
 Міжнародне кооперування
праці повністю базується на
МПП і самостійно існувати
не може

МПП не обов'язково вимагає

для свого існування і розвитку
міжнародного кооперування
праці
3. Сучасні тенденції розвитку міжнародного
поділу праці
1. У світовому господарстві зберігається і навіть
поглиблюється розрив між промислово
розвинутими країнами і країнами , що
розвиваються. На розвинуті країни припадає
близько 25% населення і 80% сукупного
національного продукту.
• Країни, що розвиваються у світовому господарстві є,
в основному, постачальниками сировини і
споживачами готової продукції. Але останнім часом
встановлюється нова галузева спрямованість країн,
що розвиваються.
• Між розвинутими країнами та країнами, що
розвиваються, швидкими темпами зростає
внутрішньогалузевий обмін продукцією обраної
промисловості.
2. Основним в МПП став внутрішньогалузевий поділ праці на
основі предметної, а особливо подетальної та технологічної
спеціалізації.
3. Внаслідок нерівномірності соціально-економічного розвитку
продовжуються зміни в розстановці політичних і
економічних сил в групі промислово розвинутих країн,
насамперед між трьома основними центрами — США, Японією
і Західною Європою.
4. Змінилася участь в МПП колишніх країн соціалістичного
табору. Відбувається переорієнтація їхніх економік та
залучення їх до участі у МПП на інших засадах.
5. Постійно зростає роль ТНК у міжнародному економічному
обміні та МПП. ТНК контролюють майже половину світового
промислового виробництва та світової торгівлі.
6. Посилюються інтеграційні процеси, інтернаціоналізація
господарської діяльності. Відзначається тенденція до
об'єднання зусиль провідних країн для колективного
регулювання та зменшення наслідків економічних та
валютних потрясінь. Зростає роль міжнародних
організацій — МВФ, МБРР тощо.
7. На МПП періодично впливають структурні кризи,
дисбаланси в міжнародній торгівлі.
8. Зростає об'єктивна необхідність в докорінній перебудові
МПП.
З другої половини XX ст. інтернаціоналізація виробництва
набула глобального характеру. Вона охопила практично всі
підсистеми світового господарства, всі його галузі.
Поглиблюється інтернаціоналізація виробництва й
обігу, що посилює єдність світового господарства.
 3.Показники участі країни у МПП
№
Найменування показників
п/п

Група А. Рівень розвитку МПП на прикладі експортно-імпортних операцій

11. Експортна квота країни в її ВВП
2. Коефіцієнт випередження темпами зростання експорту темпів зростання ВВП
2
3. Імпортна квота країни в її ВВП
34. Коефіцієнт випередження темпами зростання імпорту темпів зростання ВВП
5. Зовнішньоторговельна квота
4
5
Група Б. Місце міжнародного регіону (ЄС, НАФТА, СНД та ін.) у системі
зовнішньоекономічних зв'язків окремих країн на прикладі експортних операцій
61. Частка експорту країни в міжнародний регіон у її валовому експорті
2. Коефіцієнт випередження темпами зростання експорту країни в міжнародний
7
регіон темпів зростання її валового експорту
3. Частка експорту окремої країни у взаємному експорті країн міжнародного регіону
84. Коефіцієнт випередження темпами зростання експорту окремої країни в
міжнародний регіон темпів зростання взаємного експорту групи країн даного
регіону
9
 Експрес-тестування
1. Визначити, які процеси є первинними з позицій логіки
історичного розвитку:
а) суспільний поділ праці;
б) міжнародний поділ праці;
в) галузевий та регіональний ПП всередині окремих країн.
2. Спеціалізація країни на виробництві окремих видів
готової продукції і послуг – це:
А) загальний поділ праці;
Б) частковий поділ праці;
В) одиничний поділ праці;
Г) міжнародна спеціалізація виробництва.
3. Міжнародний поділ праці – це …………(дати визначення)
 Тема 3.
Особливості міжнародної
торгівлі товарами.
1.Суть і значення міжнародної торгівлі (МТ)

2. Основні форми та види МТ

3. Показники МТ
«Торгівля є обмін непотрібного на необхідне».
Мелон

«...Усяка людина живе обміном і є начебто купцем, а

все суспільство поступово стає тим, що правильно
називають «комерційним суспільством».
А.Сміт
• Міжнародна торгівля — сфера
міжнародних товарно-грошових відносин,
специфічна форма обміну продуктами
праці (товарами й послугами) між
продавцями й покупцями різних країн.
1.Суть і значення міжнародної торгівлі.

МІЖНАРОДНА
ТОРГІВЛЯ

Державно-
Операційний політичний
підхід підхід
 Специфічні особливості
міжнародної торгівлі :
• наявність різних валют;
• посилене державне втручання та контроль;
• відмінності в здатності до переміщення факторів
виробництва між країнами й усередині країни;
• багаторівнева структура сучасної світової торгівлі;
• глобальний характер конкурентної боротьби й
наявність безлічі цін;
• існування двох взаємопов'язаних видів торговельних
операцій: експорту й імпорту.
 Значення міжнародної торгівлі:
Ø виступає формою взаємодії національної економіки з економіками
інших країн;

Ø впливає на національне виробництво, визначаючи конкурентоздатні

техніко-економічні параметри виробництва, рівень витрат, стандарти
якості, критерії ефективності;

Ø стимулюючи більш раціональне використання ресурсів - є рушієм

НТР;

Ø з боку споживачів - дозволяє розширити обсяг і якість товарів і

послуг, сприяє росту рівня задоволення людських потреб;

Ø з боку виробників, розширюючи ринки збуту - підвищує дохід від

виробничої діяльності.
 До чинників, що зумовлюють необхідність
міжнародної торгівлі, належать:
— виникнення світового ринку;

— нерівномірність розвитку окремих галузей у різних країнах;

— тенденція до безмежного розширення розмірів виробництва;

— прагнення отримати вищі прибутки у зв'язку з використанням

дешевої робочої сили та сировини з країн, що розвиваються;

— необхідність отримувати дефіцитні, нетипові для даної

місцевості ресурси.
 Беручи участь у міжнародній торгівлі, країни
отримують:

• можливість експортувати ті товари, у виробництві яких

ширше споживаються ресурси, котрі є в них у порівняно
великій кількості;

• можливість імпортувати такі товари, для виробництва

яких потрібно було б витратити багато порівняно
обмежених у неї ресурсів;

• ефект економії на більших масштабах виробництва,

спеціалізуючись при цьому на більш вузькому наборі
товарів.
 Споживачі зацікавлені в міжнародній торгівлі, щоб:

q імпортувати споживчі товари за дешевшою ціною

порівняно з вітчизняними або які за певними параметрами
є кращими;

q імпортувати сировину та експортувати промислові

товари, що знижує внутрішні витрати виробництва;

q експортувати вітчизняні товари, а отримані кошти

використовувати для імпорту.
 Виграш від МТ для вітчизняних міжнародних фірм
виявляється в наступному:

§ експорт товарів і послуг забезпечує вітчизняним виробникам отримання

прибутку і, як правило, збільшення масштабів виробництва з меншими
витратами;

§ несподівані зміни в доступі до вітчизняних джерел сировини можуть

компенсуватися протилежними змінами в імпорті сировини;

§ виробники із значними обсягами зарубіжного продажу менше залежать від

внутрішніх економічних умов;

§ ставши учасником світового ринку, фірма може використати більше способів

і умов підвищення своєї конкурентоспроможності;

§ знання і досвід, отримані фірмами в процесі міжнародної торгівлі, сприяють

підвищенню ефективності їхньої діяльності при проведенні маркетингових
операцій на внутрішньому ринку
 У фіксований митною статистикою :
обсяг експорту входить: обсяг імпорту входить:
Вивезення товарів, виготовлених Ввезення з-за кордону товарів для реалізації
(вироблених і перероблених) у даній країні. на ринку.
Вивезення вітчизняних товарів, особливо Імпорт товарів (сировини, напівфабрикатів,
сировини і напівфабрикатів, для вузлів, деталей) для перероблення у даній
перероблення за кордоном під митним країні й вивезення за кордон.
контролем з наступним поверненням.
Реекспорт — вивезення товарів, раніше Реімпорт — зворотне ввезення з-за кордону
завезених з-за кордону, включаючи товари, вітчизняних товарів, раніше вивезених туди.
які продані на міжнародних аукціонах,
товарних біржах тощо.
Тимчасове вивезення за кордон вітчизняних Тимчасово завезені (на міжнародні виставки,
товарів (на поставки, ярмарки тощо) з аукціони, ярмарки) товари.
наступним їх поверненням, а також
вивезення тимчасово завезених зарубіжних
товарів (на аукціони, виставки, ярмарки т.п.).
Постачання в рамках ТНК, а також вивезення Імпортне постачання продукції в рамках
продукції в порядку прямих виробничих ТНК.
зв'язків.
 До товарів, крім матеріальної продукції, або "видимих" благ, нале-
жать призначені для продажу продукти інтелектуальної праці —
патенти, ліцензії, ноу-хау, фірмові знаки та інші види експортних
документів.
До міжнародної торгівлі послугами належать транспортні послу-
ги, фрахт, міжнародний туризм, банківські, біржові та посередницькі
послуги, страхові операції, рекламні заходи, ярмарки, обмін в галузі
культури, інформації та інші "невидимі" блага.
 Будь-якій державі для успішного функціонування на світовому ринку
необхідно мати свою
зовнішньоекономічну інфраструктуру - систему, яка може
забезпечити просування товарів та послуг від
виробника до споживача в іншій країні.
2. Основні форми та види МТ
 Види міжнародної торгівлі
за специфікою регулювання
Звичайна торгівля не передбачає надання однією державою іншій на
взаємній основі або в односторонньому порядку будь яких пільг у
торговельному режимі.
Торгівля за режимом найбільшого сприяння передбачає що держави, які
домовляються, на взаємній основі надають одні одній привілеї та пільги
щодо ставок мита і митних зборів, а також інших правил і механізмів
здійснення зовнішньоторговельних операцій.

Преференційна торгівля передбачає надання однією державою іншій на

взаємній основі або в односторонньому порядку пільг у торговельному режимі.
Різновидом преференційної є прикордонна торгівля як вид міжнародного
товарообміну між підприємствами та організаціями, що розташовані в
прикордонних районах сусідніх держав.

Дискримінаційна торгівля виникає у результаті застосування в

торговельно-економічних відносинах жорстких обмежувальний заходів
(ембарго, торговельний бойкот, торговельна блокада) та інших
інструментів, що дискримінують права торговельного партнера
 На практиці дискримінація у зовнішній торгівлі зустрічається доволі
часто, а застосування таких заходів як ембарго, бойкот і блокада,
дозволяється ООН як метод торговельно-політичного тиску на країну,
що порушує норми міжнародного права.

Ембарго (торговельне) — заборона експорту окремих товарів у дану державу

або заборона імпорту окремих товарів з цієї держави.
Економічний бойкот — повна або часткова відмова від економічних зв'язків з
фізичною або юридичною особою чи державою. У міждержавних відносинах
економічний бойкот зазвичай доповнює бойкот політичний і спрямований на
обмеження і припинення торгівлі з небажаною країною, а також на заподіяння їй
збитків внаслідок цього.
Економічна блокада — економічна ізоляція держави з метою підірвати її
економіку шляхом припинення ввезення в країну товарів (сировини, готових
виробів, напівфабрикатів тощо) і позбавлення її ринків збуту.
 Види міжнародної торгівлі
за специфікою взаємодії суб'єктів
Традиційна (проста) торгівля, тобто «вільний» експорт та імпорт
товарів і послуг, який не зумовлений коопераційними зв'язками та
зобов'язаннями щодо збалансованого обміну товарів.
Регулюється Конвенцією ООН щодо Договорів міжнародної купівлі-продажу
товарів (1980 р.), відомою під назвою Віденська конвенція.
При традиційній торгівлі в обов'язки продавця (експортера) входить:
- поставити товар,
- передати документи стосовно нього,
- передати право власності на товар відповідно до вимог договору та чинної
Конвенції (ст. 30).
А в обов'язки покупця (імпортера) — сплатити ціну за товар та прийняти
поставку товару відповідно до вимог договору та чинної Конвенції (ст. 53).
 Зустрічна торгівля – новий спосіб ЗЕД, в основі якого лежить
підписання зустрічних угод, що взаємопов’язують експортні й
імпортні операції.
Обов’язковою умовою зустрічних угод є зобов’язання експортера
прийняти у вигляді виплати своєї поставки (на повну вартість чи її
частину) певні товари покупця або організувати їх придбання в
третій країні.

Міжнародні операції
зустрічної торгівлі дуже
різноманітні й
класифікуються залежно
від характеру взаємних
зустрічних зобов’язань,
форми компенсації
поставок, термінів їх
виконання
 Торгівля за кооперацією - характеризується довгостроковою
узгодженістю безпосередніх виробничих зв'язків.

Основними ознаками міжнародної виробничої кооперації є:

- попереднє узгодження сторонами в договірному порядку умов спільної
діяльності;

- наявність як безпосередніх суб'єктів виробничої кооперації промислових

підприємств з різних країн;

- закріплення в договірному порядку головних об'єктів кооперування — готових

виробів, компонентів, напівфабрикатів, технологій тощо;

- розподіл між партнерами завдань у межах узгодженої програми, закріплення за

ними виробничої спеціалізації з урахуванням основних цілей коопераційної
угоди;

- здійснення взаємних або односторонніх поставок товарів за узгодженим

графіком виконання виробничих програм у межах угоди щодо кооперації, а не як
наслідок виконання звичайних договорів купівлі-продажу;

- довгостроковість і стабільність відносин, що підвищує зацікавленість партнерів у

цьому виді зв'язків і веде до тісної взаємодії та взаємозалежності.
 Види міжнародної торгівлі
за специфікою предмета торгівлі

Ø торгівля сировинними товарами;

Ø торгівля промисловими товарами, машинами та обладнанням, у т. ч.

товарами широкого вжитку та машинно-технічною продукцією (готовою, в
розібраному вигляді, комплектним обладнанням);

Ø торгівля продукцією інтелектуальної праці, в т. ч. патентами і ліцензіями та

інжиніринговими послугами;

Ø торгівля послугами.
 Експорт (від. лат. exportare — вивозити) — вивезення то-
варів, робіт, послуг, результатів інтелектуальної діяльності, в
т. ч. виключних прав на них, з митної території країни за
кордон без зобов'язання їх зворотного ввезення.

За визначенням статистичної комісії ООН, експорт — це вивезення

з країни товарів:

Ø вироблених, вирощених або добутих у країні;

Ø раніше ввезених з-за кордону та:

- перероблених на митній території;

- перероблених під митним контролем;

Імпорт (від лат. importare — ввозити) — ввезення товарів, робіт, послуг,

результатів інтелектуальної діяльності, в т. ч. виняткових прав на них, на
митну територію країни з-за кордону без зобов'язання про зворотне вивезення.
 Обсяг світової торгівлі визначається в натуральних і вартісних
показниках.

Вартісні показники переважно розраховуються у національній

валюті й переводяться у долари США для їх порівняння.

Фізичний обсяг світової торгівлі оцінюється у вагових одиницях

(тоннах, кілограмах, фунтах) або у специфічних одиницях вимірювання
(барелях, бушелях, мішках).
 Зовнішньоторговельний обіг — сума вартості експорту і
імпорту країни або груп країн за певний період: рік, квартал,
місяць. Зовнішньоторговельний обіг показує загальні обсяги
зовнішньоторговельної діяльності, тобто експорту та імпорту в
цілому:

ЗТО = Е + І, де

ЗТО — зовнішньоторговельний обіг;

Е — обсяг експорту (у вартісних одиницях);

I—обсяг імпорту (у вартісних одиницях)

 Світовий товарообіг — сума вартості експорту та імпорту всіх
країн світу (вартість усіх товарів, що перетинають державні
кордони).

Генеральна (загальна) торгівля — прийняте у міжнародній статистиці позначення

зовнішньоторговельного обігу з урахуванням вартості транзитних товарів.

Показує загальне зовнішньоторговельне «навантаження» на країну, включаючи

обсяги ввезення, вивезення та транзиту товарів:

де ГТ— генеральна (загальна) торгівля;

Е — вартість експорту;
I—вартість імпорту;
Т— вартість транзитних товарів, перевезених через територію країни.
 Фізичний обсяг зовнішньої торгівлі — оцінка експорту або
імпорту товарів у незмінних цінах одного періоду (як правило, року)
для отримання інформації щодо руху товарної маси без впливу
коливання цін.

https://niss.gov.ua/sites/default/files/2020-07/zovnishnya-torgivlya-ukrainy-1.pdf

I ф.о. — індекс фізичного обсягу;

p — ціна товару в базисному періоді;
q1 -— кількість товару в періоді, що вивчається;
q0 — кількість товару в базисному періоді.
 Показники структури

Товарна структура — це показники розподілу експорту

та імпорту за основними товарними
позиціями;

Географічна структура — це розподіл торговельних потоків

між окремими країнами та їх групами, виділеними за
територіальною або організаційною ознаками
3) Показники динаміки:
Ø темпів росту:

v темпи росту експорту

Тр.е.= Е з.р÷Еб.р∙100%,
де Тр.е — темпи росту експорту;
Езр — обсяг експорту в звітному році;
Еб.р — обсяг експорту в базисному році.

v темпи росту імпорту

Тр.е = І з.р÷ Іб.р∙100%,
де Тр.е — темпи росту імпорту;
І з.р — обсяг імпорту в звітному році;
Іб.р — обсяг імпорту в базисному році.
Ø темпи росту зовнішньоторговельного обігу

Зовнішньоторговельний товарооборот країни — це сума її експорту та

імпорту.
Різниця між сукупним імпортом і експортом протягом певного періоду
становить сальдо торгового балансу.
Воно є активним (позитивним), якщо експорт за вартістю перевищує імпорт, і
пасивним (від'ємним), коли ситуація протилежна.

Тр.зто=ЗТОз.р ÷ ЗТОб.р ∙ 100%,

Де Тр.зто — темпи росту зовнішньоторговельного обігу;
ЗТО з.р — обсяг зовнішньоторговельного обігу за звітний рік;
ЗТО б.р — обсяг зовнішньоторговельного обігу за базисний рік
Ø темпи приросту:
v темпи приросту експорту

Тпр.е = ТРЕ.з.р. ÷ ТРЕб.р ∙100% ,

де Тпр.е — темпи приросту експорту;

ТРЕ.з.р. — темпи росту експорту за звітний рік;
ТРЕб.р — темпи росту експорту за базисний рік.

v темпи приросту імпорту

Тпр.і = ТРІ.з.р. ÷ ТРІб.р ∙100%

де Тпр.і — темпи приросту імпорту;

ТРІ.з.р. — темпи росту імпорту за звітний рік;
ТРІб.р — темпи росту імпорту за базисний рік.
Ø темпи приросту зовнішньоторговельного обігу
Тпр.зто = Т.р.зто.з..р. ÷ Тр.зто.б..р ∙100%

де Тпр.зто — темпи приросту зовнішньоторговельного обігу;

Т.р.зто.з..р — темпи зовнішньоторговельного обігу за звітний рік;
Тр.зто.б..р — темпи зовнішньоторговельного обігу за базисний рік.
 Для оцінки ступеню відкритості національної економіки використовують
наступні показники:
Використовуючи дані таблиці, зробіть необхідні розрахунки та проаналізуйте
динаміку відкритості країни А за певний період. (Експортна та імпортна квоти,
зовнішньоторгівельний обіг, структура експорту та імпорту)
Показники Роки
2010 2015
ВВП, млрд.. доларів 1250 1560
Населення, млн.. 145,6 141,6
Експорт млрд.. доларів 102 203
Нафта, нафтопрод., газ 52 107
Метали 12 23
Обладнання 10 16
Інший експорт 28 57
Імпорт 53,8 130,6
Споживчих товарів 26,7 63,7
Проміжних товарів 13,8 26,0
Інвестиційних товарів 13,3 40,9
 Зведемо всі показники в таблицю

Показники Роки
2010 2015
ВВП, млрд.. доларів 1250 1560
Населення, млн. 145,6 141,6
Експортна квота
Структура експорту 100% 100%
Нафта, нафтопродукти,
газ
Метали
Обладнання
Інший експорт
Внутрішнє споживання
Структура імпорту 100% 100%
Споживчих товарів
Проміжних товарів
Інвестиційних товарів
Зовнішньоторговельний
обіг на одну людину,
дол..
Експортна квота у 2010р. = (102 / 1250) * 100% ≈ 8 %
Експортна квота у 2015р. = (203 / 1560) * 100% ≈ 13 %
Об’єм внутрішнього споживання:
У 2010р. = 1250 -102 + 53,8 = 1201,8 млрд. доларів
У 2015р. = 1560 -203 + 130,6 = 1487,6 млрд. доларів
Імпортна квота у 2010р. = (53,8/ 1201,8) * 100% ≈ 4,5 %
Імпортна квота у 2015р. = (130,6 / 1487,6) * 100% ≈ 9 %
Зовнішньоторговельний обіг на 1 людину у 2010р.
(102+53,8 млрд. доларів)/145,6 млн. = 1070 доларів
Зовнішньоторговельний обіг на 1 людину у 2015р.
(203+130,6 млрд. доларів)/141,6 млн. = 2356 доларів.
 Для того, щоб визначити структуру експорту та імпорту,
необхідно знайти необхідно знайти частку кожного компоненту в
загальному об’ємі експорту або імпорту.

Наприклад, частка нафти, нафтових продуктів та газу в

загальному об’ємі експорту
у 2010 р. (52 / 102) * 100% ≈ 51%.
У 2015 р. (107 / 203)* 100% ≈ 53%.

Аналогічно розраховуються частки інших компонентів

експорту та імпорту.
 Зведемо всі показники в таблицю
Показники Роки
2010 2015
ВВП, млрд.. доларів 1250 1560
Населення, млн. 145,6 141,6
Експортна квота 8% 13%
Структура експорту 100% 100%
Нафта, нафтопродукти, 51% 53%
газ
Метали 11% 11%
Обладнання 10% 8%
Інший експорт 27% 28%
Внутрішнє споживання 1201,8 1487,6
Структура імпорту 100% 100%
Споживчих товарів 50% 49%
Проміжних товарів 26% 20%
Інвестиційних товарів 24% 31%
Зовнішньоторговельний 1070 2356
обіг на одну людину,
дол..

Можна зробити висновок, що економіка країни стала більш відкритою.

 Концепції та теорії
міжнародної торгівлі.
1. Меркантилістська та неомеркантилістська теорії
2. Теорія абсолютних переваг
3. Теорія порівняльних переваг
4. Теорія розміру країни
5. Теорія співвідношення факторів виробництва (Хекшера-Оліна)
6. Теорія вирівнювання цін на фактори виробництва
7. Парадокс Леонтьєва та його пояснення
8. Теорія життєвого циклу товару
9. Теорія подібності країн, або теорія попиту, що перетинається
10. Теорія конкурентних переваг
 Зовнішньоторговельна політика будь-якої держави
зосереджується на таких питаннях:

Ø які товари необхідно експортувати та які імпортувати?

Ø з якими країнами торгувати та у якому обсязі?

Ø чи потрібно державі втручатися у вільний потік товарів,

і якщо так, то в якому обсязі?
 Типи теорії торгівлі,
які по-різному відповідають на ці запитання:

втручання
державне
держава не повинна
втручатись у структуру
торгівлі
 1.Меркантилізм
Згідно з теорією меркантилізму багатство країни вимірюється
кількістю золота та срібла, якою вони володіють.

Джерелом багатства є сфера обігу

Багатство ототожнювалося з грошовим капіталом.

 Постулати меркантилізму:
1. Меркантилісти дотримувались статичного погляду на світ, який на їх
думку має лише обмежену кількість багатства. Тому багатство однієї
країни могло збільшуватись лише за рахунок іншої держави.
2. Економічна система складається з 3-х секторів: виробничий сектор,
сільськогосподарський сектор, колонії.
3. Вирішальну роль серед усіх верств суспільства відіграють торгівці.
4. Вирішальний фактор виробництва – праця (тобто меркантилісти були
початківцями трудової теорії вартості).
5. Багатство країни визначається обсягом грошей (золото, дорогоцінні
вироби), які вона має, таким чином кожна нація має проводити таку
економічну політику, яка б сприяла накопиченню золота, срібла та інших
дорогоцінних металів.
Для зміцнення своїх позицій держава повинна:
підтримувати постійно позитивний торговельний баланс, тому що
експорт забезпечує надходження золота в країну, що в свою чергу
збільшує виробництво та зайнятість;
регулювати зовнішню торгівлю з метою обмеження імпорту та
збільшення експорту;
обмежувати експорт сировини та дозволяти імпорт дефіцитної
сировини з метою підтримання низьких цін на експортну продукцію;
заборонити колоніям мати власні торговельні відносини з іншими
країнами окрім метрополії.
Модель "ціни — золото — потоки" Д. Х'юма
Довів, що приплив золота внаслідок підтримки позитивного сальдо
торгового балансу збільшить пропозицію грошей всередині країни
та призведе до зростання зарплати та цін, а це, своєю чергою,
спричинить падіння конкурентоспроможності країни.
 Рух золота між країнами є механізмом
тонкого настроювання національних
економік, внаслідок чого розмір експорту і
розмір імпорту врівноважуватимуться і
торгове сальдо буде дорівнювати нулю.

Ця концепція базувалась на таких припущеннях:

1) прямий зв'язок між кількістю грошей в обігу та рівнем цін;
2) повна зайнятість у кожній з країн;
3) попит на товари еластичний за ціною;
4) існує ситуація чистої конкуренції на ринку як товарів, так і факторів
виробництва;
5) національні валюти вільно конвертуються у золото і назад.
 Теорія абсолютних переваг
Адама Сміта.
припущення:
1) праця являє собою єдиний фактор виробництва;
2) має місце повна зайнятість (тобто всі ресурси, як має та чи інша країна,
використовуються повністю);
3) в міжнародній торгівлі беруть участь тільки дві країни, які торгують між
собою тільки двома товарами;
4) витрати виробництва залишаються постійними, а їх зниження збільшує попит
на товар;
5) ціна одного товару відображена кількістю праці, яку необхідно витратити для
виробництва одиниці іншого товару;
6) транспортні витрати дорівнюють нулю;
7) зовнішня торгівля вільна від обмежень та регламентацій.
 Сукно (1 м) Вино 1 л

Англія 1 година праці 4 години праці

Португалія 2 години праці 3 години праці

Тобто, в Англії 1 л вина обмінюється на 4 м сукна

(або 1 м сукна = ¼ л вина),
а в Португалії 1 л вина = 1,5 м сукна
(або 1 м сукна дорівнює 2/3 л вина).

Отже, на світовому ринку встановлюється співвідношення 1 л вина

= 3 м сукна. Зрозуміло, що Англії вигідніше спеціалізуватись на сукні, а
Португалії – на вині.
 Перевагою теорії абсолютних переваг є те, що вона базується на
трудовій теорії вартості та підтверджує переваги поділу праці не
тільки на національному, але й на міжнародному рівні.

Недоліком цієї теорії для пояснення міжнародної торгівлі є те,

що вона не відповідає на запитання, чому країни торгують між
собою навіть за умови відсутності абсолютної переваги у
виробництві тих чи інших товарів, тобто коли одна з країн має
абсолютні переваги у виробництві всіх товарів.
 Теорія порівняльних переваг
Альтернативні витрати — це просте порівняння цін
одиниць двох товарів на внутрішньому ринку, виражених через
кількість робочого часу, витраченого на їх виробництво.
Альтернативна ціна — це робочий час, потрібний для
виробництва одиниці одного товару, виражений через робочий
час, необхідний для виробництва одиниці іншого товару.

Альтернативні витрати виробництва продукту — це

кількість інших продуктів, від якої необхідно відмовитись, щоб
отримати певну кількість будь-якого даного продукту.
СУТЬ ТЕОРІЇ ПОРІВНЯЛЬНИХ ПЕРЕВАГ

Якщо країни спеціалізуються на виробництві тих товарів,

які вони можуть виробляти з відносно нижчими витратами
порівняно з іншими країнами (або, інакше кажучи, з меншими
альтернативними витратами), то торгівля буде
взаємовигідною для обох країн, незалежно від того, чи є
виробництво в одній з них абсолютно ефективнішим, ніж в
іншій.
 Сукно (25 м) Вино (50 л)
Португалія 90 80
Англія 100 120

n Абсолютні витрати виробництва сукна в Англії

100/25 = 4
n Абсолютні витрати виробництва вина в Англії
120/50 = 2,4
n Абсолютні витрати виробництва сукна в
Португалії 90/25 = 3,6
n Абсолютні витрати виробництва вина в
Португалії 80/50 = 1,6
Порівняльні абсолютні абсолютні
витрати = витрати : витрати
вир-ва сукна вир-ва сукна вир-ва вина

порівняльні абсолютні абсолютні

витрати = витрати : витрати
вир-ва вина вир-ва вина вир-ва сукна
 Сукно (25 м) Вино (50 л)
Португалия 90 80
Англия 100 120

• Порівняльні витрати виробництва сукна в Англії

(100/25) : (120/50) = 1,67
• Порівняльні витрати виробництва вина в Англіії
(120/50) : (100/25) = 0,6
• Порівняльні витрати виробництва сукна в Португалії
(90/25) : (80/50) = 2,25
• Порівняльні витрати виробництва вина в Португалії
(80/50) : (90/25) = 0,44
 Переваги теорії порівняльних переваг:
1. Вперше описала баланс сукупного попиту та сукупної пропозиції.
2. Довела існування вигоди від спеціалізації та торгівлі для усіх
країн-учасниць, а не тільки для однієї країни за рахунок того, що інші
зазнають втрат.
3. Дає змогу вести науково обґрунтовану зовнішньоекономічну
політику.

Недоліки теорії порівняльних переваг випливають із тих

припущень, на яких вона базується.
СУЧАСНІ ТЕОРІЇ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ
Теорія розміру країни

Через те, що країни з більшою територією

зазвичай мають різноманітніші кліматичні умови та
природні ресурси, вони загалом ближчі до економіч-
ної самодостатності, ніж малі за розміром країни.
 Теорія співвідношення факторів виробництва
(Хекшера-Оліна)

Припущення:
1) існують дві країни, два товари та два фактори виробництва (2x2x2);
2) пропозиція факторів у кожній країні фіксована та їх переміщення можливе
між секторами всередині країн, але не між країнами;
3). країни відрізняються одна від одної лише забезпеченістю факторами
виробництва;
4) в обох країнах технологія така, що забезпечується незмінний ефект
масштабу.
 Країни експортують продукти інтенсивного
використання надлишкових факторів та
імпортують продукти інтенсивного використання
дефіцитних для них факторів

Країна вважається надлишково наділеною певним фактором

виробництва, якщо співвідношення між кількістю цього фактора
і рештою факторів у ній вища, ніж в інших країнах.
Кожна країна має тенденцію до спеціалізації на тому
виробництві, для якого співвідношення факторів виробництва,
якими вона володіє, є найбільш сприятливим
 «Капіталонасичена
"A capital-abundant country will export the
країна буде
capital-intensive експортувати
good, while the labor-
капіталомісткі товари,
abundant country will export the labor-
intensive good."
а країна насичена робочою силою –
працемісткі товари."
 Країна вважається у надлишку наділеною робочою
силою, якщо співвідношення між її кількістю(РС) та
рештою факторів у неї більше, ніж у решті країн світу.
Продукт вважається працемістким, якщо частка
затрат на робочу силу в його вартості більша, ніж у
вартості інших продуктів.
 Теорія факторів виробництва
Фактороінтенсивність Факторонасиченість
Країна 2 більш капіталонасичена, ніж
країна 1, якщо для неї
K2 K
ñ 1 співвідношення ціни капіталу та ціни
L2 L1 праці є меншим, ніж у країни 1.

Товар 2 більш капіталоємний, 1 2

якщо співвідношення витрат P P
1ñ
K K
капіталу та праці на його
виробництво більше, ніж таке ж PL PL2
співвідношення у товару 1
Капітал використовується у Капітал відносно дешевший у країні 2.
виробництві товару 2 більш
інтенсивно

Кожна країна має порівняльні переваги і експортує ті

фактороінтенсивні товари, для виробництва яких вона
застосовує відносно надлишкові фактори виробництва, і
імпортує ті товари, в виробництві яких відчуває дефіцитні
24
фактори виробництва (теорема Хекшера-Оліна);
Теорія вирівнювання цін на фактори
виробництва
ТЕОРЕМА ХЕКШЕРА — ОЛІНА — САМУЕЛЬСОНА
 Теорія факторів виробництва
Теорема Хекшера – Оліна - Самуельсона:
Якщо країна 1 має переваги у виробництві більш працемісткого
товару (низька ціна робочої сили), а країна 2 – у виробництві
більш капіталомісткого товару (нижча процентна ставка), то за
умов спеціалізації в країні 1 зростатиме попит на працю, що
призведе до зростання зарплат, а в країні 2 – попит на капітал, що
призведе до зростання процентної ставки.
Торгівля буде тривати, поки відносні ціни не вирівняються.

Американський імпорт виявився на 30% більш капіталомістким, ніж експорт, звідси -

Парадокс Леонтьєва:
Праценасичені країни експортують капіталоємну продукцію, а капіталонасичені
– працемістку.
Пояснення:
1) США експортують продукцію, в якій основну частку займає висококваліфікована
праця, що може розглядатися як капітал, і мають нестачу низькокваліфікованої робочої
сили.
2) Імпортують багато сировинних товарів, що вимагають великих витрат каптіалу, і
внаслідок цього американський експорт є капіталомістким.
3) Один і той же товар може бути працемістким в одній країні і капіталомістким в
іншій (рис у США і рис у В’єтнамі) 26
 Міжнародна торгівля приводить до
вирівнювання абсолютних та відносних цін на
гомогенні фактори виробництва у країнах, що
торгують.

Гомогенний капітал — це капітал, який має однакові

продуктивність та ризикованість;
гомогенна праця — це праця з однаковим рівнем
підготовки, освіти та продуктивності;
гомогенні землі — це землі з однаковою родючістю,
станом ґрунтів тощо.
 Парадокс Леонтьєва та його пояснення

Теорія співвідношення факторів виробництва

Хекшера-Оліна не підтверджується на практиці:
праценасичені країни експортують капіталомістку
продукцію, тоді як капіталонасичені — працемістку.

Він одночасно перевірив два припущення:

1) теорія Хекшера-Оліна справедлива;
2) в економіці США, як вважалось, капітал більшою мірою
надлишковий, ніж у їх торгових партнерів. Тому, відповідно до
теорії, вони повинні експортувати капіталомісткі товари.
 Той факт, що продукція може вироблятися різними
методами, є одним із пояснень парадокса Леонтьєва.

Той факт, що робоча сила не є однорідним товаром, є ще

одним поясненням парадокса Леонтьєва.

Наступним поясненням парадокса Леонтьєва є те, що

США імпортують значну кількість сировини, видобування
якої вимагає значних затрат капіталу. Якщо американські
експортні товари потребують значної кількості такої
сировини, це робить експорт США капіталомістким.
 Концепція «життєвого циклу товару»
(Р.Вернон, Дж.Крэйвіс, Л.Велш)
Етап 1 - поява товару Етап 2 - зростання попиту,
Розповсюдження
масове виробництво
Основний фактор - рівень ноу-хау,
розвитку НТП, висока імітування Основний фактор – наявність
кваліфікація робочої сили продукту виробничої бази і ресурсів
Переміщення до
Удосконалення країн з менш
технології, витратними ФВ
створення нового
виду товару
Етап 4 - спад Попит Етап 3 – насичення ринку
задовольняється
Основний фактор - товарами країн з Основний фактор –
рівень розвитку НТП, низькими витратами зменшення витрат
висока кваліфікація
робочої сили
30
 Переваги теорії міжнародного життєвого циклу
продукту полягають в тому, що вона пояснює
закономірності розвитку зовнішньої торгівлі великою
групою товарів

Недоліки цієї теорії:

1. Існує багато видів продукції, які не проходять усі
стадії життєвого циклу (предмети розкоші).
2. Теорія закріплювала за США лідерство, оскільки вони
його вже завоювали.
3. Теорія не поширюється на продукцію ТНК.
 Теорія подібності країн, або теорія
попиту, що перетинається
Теорія подібності країн (Country-Similar Theory) стверджує, що,
розробивши нову продукцію у відповідь на знайдену ринкову
потребу на внутрішньому ринку, виробник потім звертається до
ринків, котрі найподібніші до ринків його країни.

Ця теорія — одна з небагатьох новітніх теорій, яка пояснює

міжнародну торгівлю переважно з боку попиту, а не пропозиції.
 Теорія конкурентних переваг

"Чому країна досягає міжнародного

успіху в тій чи іншій галузі?"
Ромб або діамант М.Портера
1. Головними параметрами (детермінантами) конкурентної переваги країни є
такі фактори і умови: умови попиту, споріднені та обслуговуючі галузі,
стратегія фірми та конкуренція.
2. Теорія конкурентних переваг показує взаємодію чотирьох детермінантів,
об'єднаних у національний "ромб", від яких залежить конкурентоспроможність
країни на світових ринках.
3. Детермінанти — кожен окремо й усі разом — сприяють досягненню
національного успіху або гальмують його.
4. Детермінанти національної конкурентоспроможності — комплексна система,
яка перебуває у стані розвитку. Детермінанти постійно впливають один на
одного.
5. Підтримка конкурентоспроможності галузі є результатом взаємодії переваг,
які взаємопосилюються відразу в декількох сферах, що визначає середовище,
яке іноземним конкурентам важко відтворити.
6. Національний "ромб" — це система, компоненти якої взаємозв'язані та
підсилюють дію один одного.
7. Кластери — це об’єднання національних конкурентоспроможних
взаємозалежних галузей. Кластери відображають динаміку конкурентних
переваг, і тому вони народжуються, поєднуються, розширяються,
поглиблюються, але можуть і звужуватися, згортатися та розпадатися.
 Практичне завдання

Виробництво шинки і пива в Україні та Чехії виглядає так:

Україна Чехія
Шинка (кг/год) 10 2
Пиво (л/год) 2 6

А. У виробництві якого товару Україна має абсолютну перевагу? У

виробництві якого товару Чехія має абсолютну перевагу? Чому?
Б. Підрахуйте виграш від торгівлі відповідно України та Чехії, якщо вони
обміняють 10 кг шинки на 6 л пива.
В. Підрахуйте виграш від торгівлі відповідно України та Чехії, якщо вони
обміняють 10 кг шинки на 12 л пива.
 Україна Чехія
Шинка (кг/год) 10 2
Пиво (л/год) 2 6

А. У виробництві якого товару Україна має абсолютну перевагу? У

виробництві якого товару Чехія має абсолютну перевагу? Чому?

Україна має абсолютну перевагу у виробництві шинки, оскільки за 1

год вона продукує 10 кг шинки, тоді як Чехія — тільки 2 кг.

Чехія має абсолютну перевагу у виробництві пива, оскільки вона за 1

год продукує 6 л пива, тоді як Україна — тільки 2 л пива.
 Україна Чехія
Шинка (кг/год) 10 2
Пиво (л/год) 2 6

Підрахуйте виграш від торгівлі відповідно України та Чехії, якщо

вони обміняють 10 кг шинки на 6 л пива.

В умовах відсутності торгівлі Україна може обміняти 10 кг шинки

тільки на 2 л вітчизняного пива. Якщо ж вона торгує з Чехією, то ті ж 10
кг шинки вона зможе обміняти вже на 6 л пива. Тим самим виграш
України становить 6 - 2 = 4 л пива.

Чехія, зі свого боку, отримає від України 10 кг шинки, на виробництво

якої їй довелося б витратити 5 год. Замість цього вона витрачає ці 5 год.
на виробництво 5 • 6 = 30л пива. Тим самим виграш Чехії від торгівлі з
Україною становить 30 - 6 = 24 л пива.
 Підрахуйте виграш від торгівлі відповідно України та Чехії,
якщо вони обміняють 10 кг шинки на 12 л пива.

Україна виграє 12 - 2 = 10 л пива.

Оскільки в Чехії 10 кг шинки дорівнюють працеміскості 30 л пива, а
щоб отримати 10 кг шинки з України, Чехії необхідно віддати усього
12 л пива, виграш Чехії становить 30 - 12 = 18 л пива.
Обсяг вітчизняного імпорту складає 30 млрд. грн., обсяг експорту
складає 25 млрд. грн. Обсяг імпорту всіх зарубіжних країн
складає 6430 млрд. грн., обсяг експорту – 6330 млрд. грн.

Розрахуйте світовий торговельний оборот, торговельний оборот

кожного з регіонів, їх частку у світовому торговельному обороті
та сальдо торговельного балансу .
 Міжнародна торговельна політика

1. Державне регулювання у міжнародній торгівлі

1.1) Основні види торговельної політики та їх сучасні особливості.
1.2) Протекціонізм, лібералізм
1.3) Особливості сучасного протекціонізму
2. Тарифні методи регулювання МТ
2.1) Поняття мита та митного тарифу.
2.2) Види та функції мита.
2.3) Економічні наслідки введення мита на імпорт.
3. Нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі.
3.1) Кількісні обмеження.
3.2) Квотування, контингентування та ліцензування.
3.3) Наслідки введення квот на імпорт.
3.4) «Добровільне» обмеження експорту. Експортні субсидії.
3.5) Демпінг та антидемпінгові мита.
3.6) Приховані методи торговельної політики.
3.7) Фінансові методи регулювання торговельних потоків.
 Що обрати для забезпечення
економічного зростання і
добробуту нації:
свободу торгівлі чи протекціонізм?
Політика вільної торгівлі — це політика
мінімального втручання держави у
зовнішню торгівлю, що розвивається на
основі вільних ринкових сил попиту і
пропозиції.

Протекціонізм — це державна політика

захисту внутрішнього ринку від іноземної
конкуренції з використанням системи
обмежень імпорту.
 Класична теорія

Протекціонізм шкідливий
для національної
економіки

- знищує конкуренцію;
- обмежує можливості споживачів задовольняти
потреби;
- призводить до зростання цін.
 Класична теорія

Свобода торгівлі сприяє

економічному розвитку
країни і світової
економіки в цілому
- завдяки міжнародній спеціалізації, дає змогу
використати потенціал країни;
- стимулює конкуренцію і обмежує монополію;
- розширює коло товарів і послуг пропонованих
споживачам;
- країни стають взаємозалежними, а отже
знижується небезпека ворожих дій по
відношенню одна до одної.
 Класична теорія
Дані висновки правильні лише за умов:

Вільної конкуренції,
рівності торгівельних партнерів

Економічний потенціал і конкурентоспроможність

на світовому ринку окремих країн різні. Тому вільна
дія ринкових сил може бути невигідною для менш
розвинутих країн.
Партнери в МТ найчастіше істотно
відрізняються між собою

ЗА РІВНЕМ
ЕКОНОМІЧНОГО
РОЗВИТКУ

ЗА СТУПЕНЕМ
ЗАЛЕЖНОСТІ
ВІД
ЗОВНІШНЬОЇ
ТОРГІВЛІ
ЗА СТУПЕНЕМ
МОЖЛИВОСТІ
ВПЛИВАТИ НА
ЦІНИ
 Необхідність
забезпечення
оборони
Збільшення Захист
доходів від
держбюджету демпінгу
Причини
протекціоніст
ського
втручання
держави
Збереження Диверсифікація
внутрішньої заради
зайнятості стабільності
Захист
молодих
галузей
 Необхідність забезпечення оборони

Захист у мирний час галузей, необхідних

для військового виробництва, з тим, щоб
під час війни не залежати від зарубіжних
постачальників.
 Збереження внутрішньої зайнятості

Безробітні утворюють найпотужнішу групу

тиску на підтримку обмеження імпорту як
умови збереження зайнятості всередині
країни.

­Імп. ® ¯Р імп.Т ® ¯D вітч.Т ® ­ Безробіття

 Диверсифікація заради стабільності

Торговельні бар'єри необхідні для

промислової диверсифікації, котра лежить в
основі зменшення залежності країни від
соціально-економічної і політичної
кон'юнктури, яка складається на світових
ринках тих чи інших продуктів.
 Захист молодих галузей
Позитивний ефект – виробництво автомобілів у Бразилії та Південній Кореї.
Негативний ефект – виробництво автомобілів в Аргентині та Австралії.

Аргентина
Torino argentino

Корея
 Захист від демпінгу

Прямий демпінг – це встановлення ціни товару на іноземному

ринку нижче від ціни національного ринку.
Зворотній демпінг – це встановлення ціни товару на іноземному
ринку вищої від ціни на національному ринку.
Виробник отримує надприбуток за рахунок виключно
товару, створеного технічними, соціальними або
історичними умовами. Для країни-покупця З.д. знижує
конкурентоспроможність економіки.
 Вітчизняні фірми і робітники можуть бути захищені
від конкуренції з боку тих країн, де низька зарплата.
Припустимо, що американський робітник, маючи
більш високу продуктивність праці, виготовляє
на день 10 моторів і отримує 80 доларів. Витрати
на робочу силу в моторі, зробленому в США,
становитимуть 8 доларів.
Заробітна плата
Витрати на робочу силу = - - - - - - - - - - - - - - - -
Продуктивність праці

Мексиканський виробник виплачує робітникові,

який виготовляє за день лише 2 мотори, еквівалент
20 доларів США.
Витрати на робочу силу у зробленому в Мексиці
моторі становитимуть 10 доларів. Це більше, ніж за
мотор, зроблений у США, незважаючи на "вигоду
від дешевої робочої сили".
• автаркія (від грец. Autarkeia самовдоволення)
— політика відособлення країни від економіки
інших країн з метою створення замкнутого,
національного господарства, що відзначається
самозабезпеченням.
 Виділяють декілька форм протекціонізму:

• селективний — скерований проти окремих країн

або окремих видів товарів;

• галузевий — скерований на захист окремих

галузей, найчастіше сільського господарства;

• колективний — проводиться об'єднаннями країн

щодо країн, які не входять у ці об'єднання;

• прихований — здійснюється методами

внутрішньої економічної політики.
2.Засоби зовнішньоторговельної політики

правові джерела
торговельно-
політичних засобів

національне торговельні
законодавство договори й угоди
Державне регулювання МТ
одностороннім – інструменти державного
регулювання використовуються урядом країни в
односторонньому порядку без узгодження або
консультацій з її торгівельними партнерами.
може бути:

двостороннім – заходи торговельної політики

узгоджуються між країнами, які є торговельними
партнерами

багатостороннім – торговельна політика

узгоджується та регулюється багатосторонніми
угодами
Протекціоністська Помірна Відкрита
політика політика політика
 Методи
регулювання
ЗТ

Нетарифні Тарифні

Методи
Кількісні Фінансові прихованого
протекціонізму
 3. Тарифні методи регулювання МТ.
Митний тариф (customs tariff) у залежності від
контексту може визначатися як:

• інструмент торгової політики і державного

регулювання внутрішнього ринку країни при його
взаємодії зі світовим ринком;

• перелік ставок мита, що застосовуються до

товарів, які переміщуються через митний кордон,
систематизований відповідно до товарної
номенклатури зовнішньоекономічної діяльності;

• певна ставка мита, що підлягає сплаті при вивозі

або ввезенні певного товару на митну територію
країни.
 Мито (customs duty) – обов’язковий податок, що
стягується митними органами при перетині
кордону товаром і є умовою імпорту або експорту.

Основні функції:

фіскальна

протекціоністська

балансуюча
 1. За способом стягування
(за методом розрахунку):
адвалерні – начисляються у відсотках до митної
вартості товарів, що обкладаються митом
(наприклад, 20% від митної вартості);
• Застосовуються при обкладанні диференційованих
товарів однієї товарної групи.
• Допомагають підтримати однаковий рівень захисту
внутрішнього ринку незалежно від коливання цін на
товар. При цьому змінюється тільки сума доходу в
бюджет.
Наприклад:
• Якщо ТAV= 30% від Р=150дол., то дохід бюджету = 45 дол.;
• Якщо Р­= 200дол. , то дохід зросте до 60 дол.;
• Якщо Р¯= 80 дол., дохід становитиме 24 дол.
 1. За способом стягування:
(за методом розрахунку)
специфічні – начисляються у встановленому розмірі за
одиницю товару (наприклад, 10 дол. за 1 кг);
• Накладаються, як правило, на стандартизовані товари.
• Ступінь митного захисту знаходиться в прямій залежності
від коливання цін.
Наприклад:
Тs= 100 дол. за одиницю товару Р=600 дол. (16,7% ціни)
більше обмежує імпорт , ніж за Р=1000 дол. (10%).
Тому, рівень захисту вітчизняних виробників із зростанням
імпортних цін падає, а зі зменшенням імпортних цін – зростає.

комбіновані – поєднують обидва названих види митного

обкладення (наприклад, 20% від митної вартості,
але не більше 10 дол. за 1 г).
 2. За об’єктом обкладання:
(за напрямком)
Ввізне мито (імпортне) — нараховується на імпортні
товари під час їх завезення у країну;

Можуть застосовуватись ставки таких видів:

• преференційні ставки, що припускають зниження ставок
мита чи звільнення від обкладання митом (митний союз,
зона вільної торгівлі);
• пільгові ставки, які застосовуються до товарів, що
надходять з країни чи економічних союзів, що
користуютья режимом найбільшого сприяння;
• повні (загальні) ставки, які застосовуються до всіх інших
товарів.

Ввізні мита застосовуються всіма країнами світу для захисту

внутрішнього ринку від іноземної конкуренції.
 2. За об’єктом обкладання:
(за напрямком)
Вивізне мито (Експортне) — нараховується на
експортні товари під час їх вивезення за межі
митної території держави;
• Застосовується рідко, у випадках великих розходжень між
внутрішніми і світовими цінами на певні види товарів, з метою –
скоротити експорт і поповнити бюджет країни.
• Ставка експортного мита = відсотковому перевищенню
експортної (світової)ціни товару над ціною за якою він
продається на внутрішньому ринку (є адвалорним)
Рс – Рd
Те = ------------------
Рd
Транзитне — нараховується на товари, що
перевозяться транзитом через
територію країни.
 3. За характером:
Сезонне (ввізне і вивізне) мито — що нараховується на
товари сезонного характеру.
Термін його дії не перевищує декількох місяців на рік
(в Україні – до 4 місяців з моменту встановлення);

Спеціальне мито – застосовує держава в таких випадках:

• як захисне, якщо товари ввозяться на митну територію країни в
таких кількостях чи на таких умовах, що загрожують
вітчизняним виробникам;
• як запобіжний захід для припинення несумлінної конкуренції;
• як захід у відповідь на недружні (дискримінаційні ) дії з боку ін.
держав.

ü Ставка сп.м. встановлюється окремо у кожному випадку.

ü Сплачується імпортером не залежно від ін. податків і зборів.
ü Може бути повернуто імпортерові за рішенням спеціальних
органів (в Україні – Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі)
 3. За характером:

Антидемпінгове мито — застосовується, якщо на

територію країни товар ввозиться за
демпінговими цінами;

А.м. нараховується тільки після проведення

антидемпінгового розслідування й одержання об'єктивних доказів
(погрози) нанесення збитку вітчизняній економіці.

Компенсаційне мито — накладається на імпорт тих

товарів, під час виробництва яких
використовувалися субсидії, якщо імпорт завдає
шкоди національним товаровиробникам
аналогічних товарів.
Нараховується після проведення розслідування.
 4. За походженням:
Автономні — вводяться на основі
односторонніх рішень органів
державної влади країни;

Договірні (конвенційні) — встановлюються на

базі двосторонніх або
багатосторонніх угод;

Преференційні— це пільгові мита, які

встановлюються на основі
багатосторонніх угод на товари, що
походять з країн, які розвиваються.
 5. За способом обчислення

Номінальні — митні ставки, вказані у

митному тарифі;

Ефективні— рівень митних ставок на кінцеві

товари, обчислені з урахуванням рівня мит,
накладених на імпортні вузли та деталі цих
товарів.
 6. За типами ставок:

Постійні — які не змінюються залежно від

обставин;

Змінні— які можуть змінюватися в установлених

органами державної влади випадках
(наприклад, зі зміною рівня світових цін).
 Класифікація Види мит
1
За способом - адвалерне,
стягування - специфічне,
- змішане (комбіноване).
2
За об’єктом - ввізне,
обкладання - вивізне,
- транзитне
3
За характером - сезонні
- спеціальні
- антидемпінгові
- компенсаційні
4
За походженням - автономні
- конвенційні
- преференційні
5
За способом - номінальні
нарахування - ефективні
6
За типами ставок - постійні
- змінні
ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ ПРОТЕКЦІОНІСТСЬКОЇ
ПОЛІТИКИ
Розглянемо три стадії моделі:
1) до початку торгівлі, коли товар
продукується та споживається лише в
межах країни;
2) за умови вільної торгівлі, коли імпорт
товару з-за кордону нічим не обмежується;
3) після введення імпортного тарифу.
1) до початку торгівлі, коли товар продукується та
споживається лише в межах країни:

Р D Sd

Pd

0 Qd Q
2) за умови вільної торгівлі, коли імпорт товару з-
за кордону нічим не обмежується;

Р D Sd

A
Pd

B S d+w
Pw

0
Q1 Qd Qn Q
 3) після введення імпортного тарифу.
Р D Sd

A
Pd
C
Pw+t
t Імпортне мито
B S d+w
Pw

0
Q1 Q2 Qd Q3 Qn Q
Від введення імпортного мита отримують економічні ефекти,
що поділяють на дві групи:
1. Перерозподілювальні ефекти:

Ефект доходів (revenue effect) — це обсяг збільшення доходів

державного бюджету внаслідок обкладання імпорту митом.
Ефект переділу (redistribution effect) — це перерозподіл доходів від
споживачів до виробників продукції, що конкурує з імпортом.

2. Ефекти втрати:

Ефект захисту (protective effect) — це економічні втрати країни

внаслідок необхідності внутрішнього виробництва додаткової
кількості товару при більших витратах під захистом тарифу.
Ефект споживання (consumption effect) — виникає внаслідок того, що
скорочується споживання товару через зростання його ціни на
внутрішньому ринку.