РОЛЬ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ 

КОМПАНІЙ У РОЗВИТКУ ГЛОБАЛЬНОЇ

ЕКОНОМІКИ

Літовченко Вероніка - 30 березня 2022 р.

1
 ТНК розширюють і поглиблюють економічні зв'язки між
підприємствами різних секторів провідних економік світу. їм
також належить важлива роль у залученні до інтеграційних
процесів країн, що розвиваються.
Транснаціональні корпорації є найбільш ефективною формою організації
міжнародного бізнесу, тому що:
По-перше, є конкурентоспроможними на ринках як окремих країн, так і на
міжнародному ринку.
 По-друге, така форма організації бізнесу дозволяє отримувати надприбутки,
розширяти ринки збуту, а також маневрувати завантаженістю виробничих
потужностей та оперативно реагувати на зміни кон’юнктури ринку за рахунок
відмінностей у законодавстві та економічних ситуаціях у різних регіонах.
По-третє, для ТНК не існує поняття національних чи регіональних кордонів:
відносини спеціалізації та кооперації встановлюються і розвиваються між
підприємствами, які розташовані у різних країнах, але належать до однієї корпорації.
Також ТНК розглядаються як більш сучасна форма міжнародних корпорацій.
Найзагальніше визначення ТНК - це міжнародні за складом і характером діяльності
суб’єкти господарського життя, які функціонують на принципах корпоративної
власності з акціонерною формою управління та розподілу прибутків у міжнародному
масштабі. Водночас, на відміну від міжнаціональних компаній, ТНК утворюються як
національні щодо капіталу й контролю і міжнародні за сферою своєї діяльності.
Діяльність цих підприємств має наднаціональний, наддержавний характер і веде до
створення наддержавних зв’язків.
Впродовж ХХ століття екстенсивний шлях розвитку компаній
характеризується розширенням їх міжнародної діяльності за рахунок використання
конкурентних переваг своїх партнерів на закордонних ринках; зростанням частки
закордонної торгівлі товарами й послугами в традиційній структурі відповідних
національних ринків.
Сучасний світ та міжнародні економічні відносини перебувають в контексті
діяльності ТНК, які постійно змагаються за ринки ресурсів, збуту, сфери впливу,
технології та інновації, а також можливі прибутки.
Інтернаціоналізація приводить до виникнення тісних зв’язків між усіма
складовими міжнародної економіки. Інтернаціоналізація компанії означає, що така
кампанія засновує власні закордонні філії, дочірніх компаній або отримує контроль
над уже діючими компаніями за кордоном. Така інтернаціоналізація компанії
реалізується поетапно і, як правило, розрізняють такі три основні її етапи:
початковий; локальної ринкової експансії; транснаціональний.

Для кожної із складових інтернаціоналізації характерними є не тільки

специфіка завдань, а й специфіка орієнтації управління. У результаті

2
інтернаціоналізації корпорацій виникають транснаціональні компанії, котрі
відіграють вагому роль на міжнародному ринку.
Процеси інтернаціоналізації суттєво впливають на економічне зростання
зарубіжних країн за рахунок:
-  розвитку пріоритетних напрямів їх економічної діяльності;
-  активізації соціально-економічної політики та стимулювання процесу
створення нових робочих місць;
-  передачі та використанні передових технологій, методів менеджменту,
висококваліфікованих кадрів;
-  забезпечення інвестиційної діяльності.
Погоджуємося із тезою, що інтернаціоналізація господарської діяльності
сьогодні є важливим фактором, який визначає сучасний стан світового господарства.
В процесі інтернаціоналізації посилюється економічна взаємозалежність країн,
зростає кількість країн, що беруть участь у світовому господарстві. Різко зростає
загальна кількість учасників міжнародних ділових операцій.
Посилення інтеграційних та глобалізаційних процесів призводить до
загострення конкуренції на всіх рівнях, виникнення та розвитку транснаціональних
компаній.
У сучасних умовах активна участь країни у світовій торгівлі зв'язано зі
значними перевагами: воно дозволяє більш ефективно використати наявні в країні
ресурси, прилучитися до світових досягнень науки й техніки, у більш стислий термін
здійснити структурну перебудову своєї економіки, а також більш повно й
різноманітно задовольняти потреби населення.
Міжнародна торгівля тісно пов’язана з конкуренцією. В сучасних умовах
стає все більш складним домагатися й нарощувати в якій-небудь галузі конкурентні
переваги. Вільне переміщення капіталу, технологій, робочої сили веде до
вирівнювання умов конкуренції, загострює боротьбу за ринки. Щоб мати конкурентні
переваги, необхідно використати комплекс умов і факторів по всьому периметрі
суперництва на зовнішніх ринках. «Найбільш важливі джерела національної переваги
доводиться активно вишукувати й використати на відміну від факторних витрат, які
досягаються просто самим веденням діяльності в даній країні», - пише
американський економіст М. Портер, автор теорії конкуренції.
Відповідно до цієї теорії М. Портера на міжнародному ринку конкурують не
країни, а фірми, які створюють і втримують конкурентні переваги. При цьому у
підтримці конкурентних переваг країни значна роль належить державі. Вона створює
умови, координує й стимулює діяльність суб’єктів ринку.

Транснаціональні корпорації стали найважливішими дійовими особами

в сучасному світовому господарстві. Добробут країни, її участь у
міжнародному поділі праці, рівень інтегрованості у світове господарство
і, в остаточному підсумку, її міжнародна конкурентоздатність дедалі
більшою мірою залежать від того, наскільки успішна діяльність ТНК, що
базуються в її економіці. Можна сказати, що ТНК на сьогоднішньому
етапі розвитку світового господарства відіграють важливу роль. Адже
вони впливають на економіки приймаючих країн, прискорюють науково-
технічний процес, інтернаціоналізацію господарського життя,

3
залучаються ПІІ, відкривається доступ до фінансових ресурсів ТНК,
інтеграція до світових економічних процесів, доступ до зовнішніх ринків.
Україна повинна прагнути до активної участі у глобальних організаціях,
які здійснюють регулювання світової економіки, що підвищує її
авторитет у світової спільноти. Однак, таке міжнародне співробітництво
необхідно використовувати з максимальною користю для економіки
України, а участь у міжнародних інституціях потрібно розглядати з точки
зору підвищення конкурентоспроможності національних виробників та
захисту внутрішнього ринку на основі існуючих правил цих організацій.