«Інтеграція України»

«ОСОБЛИВОСТІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ

ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ»

Галузь: Міжнародні економічні відносини

2023р.
 2

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………..……3

1. Характеристика інтеграції як економічного інструменту………………...…….4

1.1 Інтеграційні процеси та особливості їх проведення…………………………...4

1.2 Важелі впливу інтеграції на окреме національне середовище………………..7

1.3 Форми та види інтеграції в міжнародних відносинах…………………………11

2. Учасники інтеграційних процесів та їх взаємозв’язок…………………………15

2.1 Інтеграційні угрупування та особливості їх устрою…………………………..15

2.2 Динаміка розвитку інтеграційних світових процесів………………………….21

3. Інтеграція України в сучасну міжнародну структуру…………………………..24

3.1 Сучасний стан та перспективи розвитку інтеграційних процесів в

межах України……………………………………………………………………….24

3.2 Шляхи вдосконалення та інтенсифікації розвитку інтеграції України………26

Висновки……………………………………………………………………………...28

Список використаної літератури…………………………………………………....30

Анатоція……………………………………………………………………………....31
 3

ВСТУП

Інтеграційні процеси це невід’ємна частина розвитку міжнародних

відносин, які призводять до формування істотно нових зв’язків як між окремими
державами так і між угрупуваннями, орієнтованими на підвищення
економічного благополуччя та добробуту, шляхом розробки спільних стратегій.
Інтеграція вищий ступінь еволюції міжнародних економічних відносин, коли
здійснюється інтернаціоналізація суспільного та господарського життя, що
відображається у всебічній залежності економік двох і більше держав та їх
узгодженій торговельно-економічній політиці на міжурядових рівнях.
Актуальність питання пов’язаного з інтеграційними процесами полягає у
безперечній потребі сучасного світового господарства в налагодженій системі
взаємодій на наднаціональному рівні. Останнім часом доволі значної мірою
підвищився критичний показник нестабільності як загалом світової економіки
так окремо взятих її агентів.
Мета даної роботи полягає у визначенні фундаментальних істин
інтеграції, особливостей її проведення, можливі форми втілення та наслідки для
національних економік і загалом для міжнародної спільноти від реалізації
стратегії інтегрування. Також обов’язковим до вирішення постає потреба аналізу
та моніторингу динаміки розвитку інтеграційного середовища в межах кордоні
України. Саме завдяки проведенню ретельного дослідження досвіду минулих
років, з’явиться безперечна можливість формування чіткого та структурованого
плану щодо подальших дій в сфері інтеграції. Основними завданнями
сьогодення, які постали перед міжнародною спільнотою є вирішення світових
конфліктів, шляхом їх мирного та дипломатичного врегулювання й поліпшення
економічних показників розвитку світової взаємодії. Дана робота покликана
сформувати чітке бачення сутті міжнародної інтеграції та виокремити основні
підходи щодо удосконалення шляхів її застосування.
 4

РОЗДІЛ 1 Характеристика інтеграції як економічного інструменту

1.1 Інтеграційні процеси та особливості їх проведення
Інтеграція в першу чергу представлена як потужний чинник що впливає
опосередковано через окремі фактори на загальний розвиток національної та
міжнародної економіки в цілому. Саме процеси інтегрування економічного,
політичного та культурного секторів певної країни відповідно до стандартів
окремого організаційного угрупування чи міжнародного переліку норм, правил
та зобов’язань, призводить до розширення можливостей інтеграційного агента. Із
застосування даної методології контрагент має намір вийти на міжнародний
рівень та продемонструвати власні показники економіко-політичного розвитку, а
також перейняти деякі тактики, стратегії дій в тих чи інших ситуаціях, які
застосовувалися для досягнення позитивних результатів іншими граками
міжнародної арени. Але необхідно виокремити від самого початку що
приорітетною ціллю для будь-якого національного господарства в першу чергу є
отримання економічних та політичних вигід. Така мета спонукає контрагентів до
вкладання договорів про взаємну торгівлю та створення окремого торгового
простору з особливими умовами функціонування або ж до ведення спільної
співпраці в деяких питаннях, вирішеннях конфліктів та суперечностей. [1]
Конфігурація міжнародної інтеграції ґрунтується на встановленні тісних
зовнішньоекономічних зв'язків між господарськими суб'єктами світової
економіки. Подібна система усталених взаємин між різноманітними країнами
опирається на декілька визначальних факторах та аспектах. Насамперед,
економічний, соціальний та культурний розвиток конкретної держави посідає
чільне місце у відборі економічної форми інтеграційного угруповання, без
огляду на те, чи є вона розвиненою, країною, що розвивається, чи
низькорозвиненою з позицій сукупності загальнонаціональних індикаторів.
Простежується певна пропорційність між рівнем розвиненості держави та
угрупованням, до якого вона може долучитися, і ця тенденція пояснюється тим,
 5

що застосування інтеграційного інструментарію може слугувати дієвим

стимулятором бурхливого розвитку країн з економікою, що розвивається, а
також тих країн, чиї результати перебувають на доволі низькому рівні. Водночас
об'єднання ресурсів у рамках спільної правової системи з орієнтовно
аналогічним рівнем взаємодії суб'єктів може переслідувати мету покращення
матеріального добробуту вже високорозвинених держав та фокусування їхніх
ресурсів на забезпеченні належних умов для верховенства права та реалізації
норм і законів, орієнтованих на дотримання світового правопорядку та
цілісності. Важливою передумовою для реалізації інтеграційних перетворень з
ціллю виходу на міжнародний рівень співпраці учасників світової економіки є
впровадження заходів з уніфікації та стандартизації організаційно-правових,
управлінських, економічних та адміністративних механізмів згідно із суспільно
визнаним комплексом правил та нормативів господарської активності,
прийнятих провідними гравцями ринкової економіки. Задля втілення процедури
повноцінної інтеграції окремої держави в організаційно-правову модель
відповідного структурного угруповання одним із неминучих кроків є здійснення
процесу адаптації вітчизняних нормативно-правових актів та угод до визначених
законодавчих актів інтеграційного об'єднання. Необхідною умовою є також
зацікавленість країни-кандидата у врегулюванні певних загально-регіональних
чи навіть глобальних суспільних негараздів, які і є підставою для формування
інтеграційного союзу. Зрештою, саме економічні, природні, політичні чи
соціальні протиріччя та кризи найчастіше слугують первинним джерелом для
об'єднання зусиль країн з метою урегулювання цих непорозумінь. [2]
Євроінтеграційний процес у довгостроковій перспективі залишатиметься
наочним підтвердженням того, наскільки глибинними є процеси інтеграції в
сучасних умовах. Не нівелюючи при цьому значенням культурних та
світогосподарських течій та постійної глобалізації світової економіки,не
можливо не погодитися з тим, що політичні та соціально-економічні
 6

трансформації саме Європейського союзу стали найбільш ефективними та

економічно вигідними на зламі тисячоліть. Незважаючи навіть на циклічне
постання складних та проблемних ситуацій (економічних, політичних і навіть
особистісних), які суттєво уповільнюють інтеграційний процес, спрямованість
європейської інтеграції жодного разу не змінювала свого спрямування, що дає
підстави стверджувати про інтеграційний механізм впродовж останніх років
неухильно нарощувався, що призвело до стабільного підвищення якості
інтеграційного співробітництва. Такий розвиток обумовлений двома
характерними рисами які є чітко вираженими складовими. Передусім, це
загальний Європейський акт, який ініціював поступове послаблення
повноважень національних держав-членів у прийнятті рішень в ЄС. По-друге,
спектр загальноєвропейських принципів і політик невпинно ширшає, і лише
деякі з них (освіта, сімейна та, меншою мірою, соціальна), як і раніше,
перебувають на стадії становлення і розвитку. Не дивлячись на те, що суть
терміну "інтеграція" в буквальному розумінні полягає в створенні цілого з
окремих елементів, на першому місці залишається процес взаємного зближення
та уніфікації господарюючих суб'єктів.
Економічна інтеграція - це прояв взаємопроникнення та поступального
зрощування національних економічних комплексів, та характеризується як одна
з найрозвиненіших форм поглиблення процесів інтернаціоналізації
господарського життя, беручи до уваги продуктивні інноваційні аспекти,
організаційно-економічні, політичні, соціальні, культурні та інші.
Визначальними особливостями проведення інтеграції між декількома агентами
світового господарства, як економічного процесу, це необхідність певної
рівності в рівні розвитку як в політико-економічній сфері так і в соціально-
культурній. Саме завдяки рівномірності розподілу впливу окремих держав в
межах одного інтеграційного угрупування, з’являється можливість побудови
дієвого та ефективного інтеграційного механізму.[3]
 7

1.2 Важелі впливу інтеграції на окреме національне середовище

Ключовими орієнтирами економічного співробітництва зазвичай є:
забезпечення економії на масштабах виробничої діяльності; формування
відповідного зовнішньополітичного простору; удосконалення механізмів
забезпечення ефективності та продуктивності торговельної політики; сприяння
економічній модернізації; підтримка новостворюваних галузей національної
економіки. Переваги інтеграційного процесу проявляються на багатьох
найважливіших рівнях господарського управління: на національному рівні, на
рівні секторів промисловості та на рівні підприємницької діяльності. Наслідки
інтегрування на рівні національної економіки поділяються на два такі підвиди:
статичні та динамічні ефекти.

Вплив міжнародної економічної інтеграції на рівні національної економіки

Можливості Ризики

 Ефект створення торгівлі  Ефект відхилення торгівлі

 Прискорення руху капіталу
 Прискорення НТП
 Підтримка з боку країн-партнерів,
учасників інтеграційного об'єднання
 Погіршення відносин з країнами,
які не є учасниками інтеграційного
об'єднання
 Міграція робочої сили, «відтік
мізків»

Рівень галузі (секторальна інтеграція)

Можливості Ризики
 Скорочення тарифного регулювання,  Тарифні квоти товарів
що стимулює експорт  Втрата порівняльних переваг у ході
 Потреба у відповідності продукції міжнародної кооперації та
міжнародним стандартам якості, що спеціалізації
підвищує її конкурентоспроможність та  Переважання міжгалузевої торгівлі
загальний добробут населення (товари різного ступеня
технологічної складності)
 Рівень підприємства 8

Можливості Ризики

 Вихід на нові ринки збуту  Конкуренція з боку

 Збільшення обсягів валютної
виручки від експорту
 Вигідніші умови для імпорту
сировини та комплектуючих
 Підвищення
конкурентоспроможності продукції
закордонних товаровиробників,
які можуть завоювати велику
частку ринку
 Додаткові витрати на
сертифікацію продукції,
модернізацію виробництва тощо

Рис.1.1 Схема опису впливу інтеграційних процесів на функціонування

суб’єктів господарювання
Очевидно, що є чимало потенційних перспектив і відкритих можливостей,
які можна ідентифікувати у рамках бізнесу за умови слідування шляхом
інтегрування:
1. Відкриття нових каналів реалізації продукції, що забезпечується за
допомогою усунення існуючих тарифних стримуючих бар'єрів для отримання
доступу до зовнішніх товарних ринків і, як наслідок, зростання рівня продажів
(головним чином, завдяки нарощуванню обсягів експорту). Вплив реформування
тарифної системи на міжнародну економіку, зокрема, для бізнесу, яскраво
прослідковується на конкретних прикладах підписання угод про асоціацію між
тими чи іншими учасниками ринку та як наслідок відбувається створення
унікальної за своїми економічними та право-регуляторними особливостями зони
торгівельних відносин.
2. Разом з тим, процеси інтеграції припускають запровадження інструментів
нетарифного регулювання, адже доступ до зовнішніх ринків вимагає, щоб
експортні товари, роботи та послуги задовольняли певною мірою стандарти і
норми якості. Такі інтеграційні правила щодо продукції можуть бути запроваджені
на законодавчому та нормативно-правовому рівнях, з іншого боку відповідний
рівень якості та безпеки продукції являє собою ключовий аспект успішної
 9

конкуренції за схильність та повну лояльність з боку зарубіжних споживачів.

Нетарифні обмеження потребують залучення додаткових капіталовкладень у
технологічне переоснащення, але краща якість продукції та технологічне
вдосконалення підвищують рівень її конкурентоспроможності та допоможуть
підприємцю здобути підтримку споживачів і дозволити товаровиробнику
завоювати нові ринки в державах, що не є учасниками інтеграції.
3. Інтеграційний підхід забезпечить підприємствам право участі в державних
закупівлях в країнах-учасницях відповідного інтеграційного утворення, що є
достатньо істотним джерелом додаткового ринку збуту. Приміром, ринок
публічних замовлень ЄС вимірюється в 0,5 трильйона євро на рік. Разом з
додатковими перспективами для нарощування експортного потенціалу, державні
закупівлі забезпечать стрімкий ріст довіри та лояльність закордонних споживачів,
а також підвищити довіру та лояльність іноземних споживачів до товарів
відповідної компанії.
4. Стимулювання потоків інвестицій. Безперешкодний обмін капіталом, як
важливий механізм міжнародної інтеграції, спрямований на підтримку зовнішньої
торгівлі та активізації процесів глобалізації співробітництва на міжнародній арені
світового господарства. Підприємствам вкрай необхідно використовувати широкі
перспективи, що відкриваються перед ними, для подальшого зростання бізнесу.
Особлива роль належить управлінському персоналу компанії, який має на меті
втілити відповідні стратегії та принципи у політику корпоративного управління з
прийняттям до уваги специфічних особливостей інтеграції та її впливу на
розвиток економічних процесів. Оцінювання ефективності функціонування
суб'єкта господарювання під впливом інтеграційних процесів проводиться на
основі об'єктивної статистичної бази даних на всіх рівнях господарського
комплексу.[4]
За підсумками проведеного аналізу будують висновки стосовно того, чи
відбувається посилення/послаблення впливу процесів інтеграції на загальні
 10

показники економічного розвитку тієї чи іншої держави чи окремого підприєства.

Але даний моніторинг напряму не дає змоги розпізнати причини процесів, що
здійснюються в економічному комплексі, і не дає інформації про позитивний чи
негативний результат для суб'єкта господарювання від цих процесів. Слід
напрацювати такі підсумки за допомогою дослідження цілей і завдань
інтеграційного угрупування.

Напрямки Шляхи реалізації Проблеми, які

удосконалення вирішуються

Підвищення рівня адаптації  бюджетування; Врахування ризиків та

 прогнозування;
підприємств за рахунок можливостей зовнішнього
 розробка планових
удосконалення процесу значень основних середовища
показників
планування

Врахування неекономічних  розширення звітності, Своєчасний моніторинг

факторів, які впливають на доповнення
діяльність підприємства неекономічними відповідності продукції
показниками техн. та еколог. нормам

Збільшення частки  збільшення витрат на Можливість завоювати

інновацій у процесі інноваційну діяльність; сильні довгострокові
 аналіз ефективності конкурентні позиції на
господарської діяльності
інноваційної діяльності зовнішніх ринках

Удосконалення  виокремлення центрів Виявлення резервів економії

управлінського обліку на відповідальності; з метою більш ефективного
підприємстві  розробка деталізованої використання коштів
звітності

Рис.1.2 Напрями вдосконалення управлінської політики підприємства в рамках інтеграційних

процесів
 11

1.3 Форми та види інтеграції в міжнародних відносинах

Світова економічна інтеграція - не лише процес економічного а й
політичного зближення держав на підґрунті всебічного посилення
взаємозалежності та спеціалізації національних господарств, а також взаємодії
їхніх відтворювальних механізмів на різних економічних етапах і в різноманітних
формах. На локальному рівні цей інтеграційний процес здійснюється шляхом
взаємодії капітальних ресурсів індивідуальних господарських одиниць (компаній,
підприємств, фірм) певної країни, складання системи зовнішньоекономічних
договорів між ними та заснування закордонних представництв. На
міжнаціональному просторі інтеграція реалізується завдяки становленню
економічних асоціацій держав та узгодженню національних стратегій.[5]
Визначальними факторами, які впливають на інтеграційні процеси у сфері
міжнародних відносин, є інтенсивне стимулювання міжнародного поділу праці,
стрімкий зріст продуктивності відтворювального сектору економіки під егідою
домінування науково-технічного прогресу та очевидна потреба у спільному
прийнятті рішень стосовно світових проблем людства. Виникає досить тісний
взаємозв’язок між різними національними економіками світових агентів і як
наслідок постає нагальне питання у формуванні декількох видів інтеграційної
взаємодії, які могли б регулювати дану діяльність та одночасно розподілити
союзи та різного роду угрупування за їх призначенням, рівнем розвитку учасників,
ступенем відкритості економіки та її готовності до взаємного переплетіння на всіх
рівнях господарювання.
Міжнародна інтеграція представлена як доволі складна економічна та
соціально-політична структура, яка має певну диференціацію в залежності від
рівня розвитку контрагентів міжнародної співпраці та разом з ти їх готовності до
формування того чи іншого виду угрупування. [6]
Стосовно економічного інтегрування, зона вільної торгівлі - як правило,
представляє собою особливу форму міжнародної співпраці, а саме різноманітні
 12

аспекти торговельної інфраструктури між країнами. Виокремлюють шість видів

інтеграційних напрямків розбиваючи їх на торговельну та промислову інтеграцію.
Основоположне значення зони вільної торгівлі прийнято характеризувати
наступним чином, у вигляді домовленості, передусім преференційної або
регіональної угоди. Практично всі торгівельні угоди преференційного характеру
(УПС) відносяться до регіональних угод між державами-членами, спрямовані на
необхідність зниження або повної ліквідації митних бар'єрів, а також на політично
вмотивовані перешкоди в торгівлі товарами, русі коштів, послуг, капіталу та
робочої сили. Узагальнюючи наведену інформацію можна засвідчити що зона
вільної торгівля представляє собою елементарну одиницю механізму міжнародної
інтеграції, який покликаний усунути повністю або ж певною мірою знизити митні
тарифи та ставки для взаємного товарообігу між країнами-учасниками ЗВТ, за
допомогою тарифного та податкового регулювання, але разом з тим при
застосуванні даної форми інтеграції у іі контрагентів не виникає зобов’язань щодо
жорсткого контролю митної торгівлі з третіми країнами партнерами які не входять
до даної ЗВТ. [7]
Митний союз значно прогресивніший ніж зона вільної торгівля, в межах
якого відбуваються здебільшого трансформації у виробничому процесі та
принципі споживання готової продукції, товарів та послуг країн, що інтегруються,
засобами спільної зовнішньоторговельної політики, яка зачіпає тарифне
регулювання, зовнішньо-торгівельні преференції, напрямок та міру розвитку
протекціонізму тощо.
Держави розподіляють торгівельні потоки згідно з рівнем зовнішніх тарифів
відповідно до цін, що переважають на ринку товарі та послуг. Така стратегія
виступає підґрунтям для забезпечення ресурсоефективності в сфері споживчого
досвіду та безпосередньо самого виробництва матеріальних та нематеріальних
цінностей. Зрештою, в умовах митного союзу процес виробництво здійснюється
згідно з теорією порівняльних переваг, яка базується на принципах раціональності
 13

виробництва в контексті митного союзу, а зокрема, на регіональному рівні

взаємодії.
Безперечною перевагою застосування методики митного союзу є
порівняльна ефективність масштабування ринку. Виробники та покупці
одержують безперешкодний вихід на національні ринки всіх держав-членів
митного союзу. В свою чергу у минулому таку можливість було обмежено різного
роду бар'єрами на імпортування готової продукції та послуг зокрема. Підвищення
рівня ефективності ринку гарантує економію на масштабах виробництва в рамках
окремих галузей,чого досить складно якщо взагалі не неможливо досягнути на
вузькоспеціалізованих внутрішніх ринках. Масштабний ринковий простір в свою
чергу стимулює до підвищення рівень конкуренції між контрагентами
міжнародного ринку, призводячи до значного зниження витрати та пожвавлення
використання науково-технічних розробок в процесі створення нового товару.
Спільний ринок являє собою різновид економічної інтеграції між окремими
державами, що передбачає можливість здійснення переміщення товарів, робіт і
послуг, а відтак і чинників виробництва - капіталу та робочої сили - територією
держав, що утворюють спільний ринок, безперешкодно. Також спільний ринок
можна охарактеризувати як структуровану та чітку організаційну ланку загального
інтеграційного процесу так як наслідок від його застосування подальшого
економічного розвитку.
Економічний союз - єднання декількох державних економік, засноване на
підґрунтях митного союзу, єдиного ринку, консолідації монетарної діяльності та
загальної валютно-фінансової політики.
Політичний союз представлено у вигляді гуртування країн на підставі
укладання загальноприйнятої домовленості щодо ведення спільних політичних дій
в розрізі багатьох сфер соціально-культурного життя.
Міжнародні організації, формування та блоки становлять собою групування
держав чи інших окремих структурних одиниць на засадах реалізації власних
 14

економічних пріоритетів ( групи таких цілей) з подальшим впровадженням

відповідних комплексних механізмів забезпечення таких пріоритетів.[8]
Наявність досить об'єктивного походження економічної інтеграції не
свідчить про те, що вона розвивається самочинно, стихійно, неконтрольовано з
позиції держави та міжурядових інституцій. Становлення регіональних
інтеграційних угруповань відбувається на контрактно-правових засадах. На базі
двосторонніх чи багатосторонніх домовленостей групи національних держав
організовують регіональні багатонаціональні інтеграційні формування та
здійснюють єдину інтеграційну політику в різноманітних аспектах
господарювання.

Ріні Форми Типи

інтеграції інтеграції інтеграції

Зона
преференційної
торгівлі

Мікро-інтеграція Торгівельна
Зона вільної
інтеграція
торгівлі

Макро-інтеграція
Митний союз

Спільний ринок

Економічний Виробнича
союз інтеграція

Політичний союз

Рис.1.3 Форми, типи та рівні проявлення міжнародної економічної інтеграції

 15

РОЗДІЛ 2 Учасники інтеграційних процесів та їх взаємозв’язок

2.1 Інтеграційні угрупування та особливості їх устрою

На сьогоднішній день налічується приблизно 20 міжнародних торгівельно-

економічних угрупувань інтеграційного спрямуванням на основі міжрегіональних
та міжконтинентальних зв'язків. Окремо кожне з таких інтеграційних формувань
характеризується своєю власною організацією, специфічними особливостями та
поставленими перед ними завданнями.
В сучасних умовах найбільшого розвитку інтеграційні процеси набули в
Західній Європі. Європейський Союз (ЄС) успішно подолав чотири стадії свого
зародження та функціонування: зона вільної торгівлі, митний союз, єдиний ринок
та економічний союз. У межах ЄС налічується близько 27 держав-членів.
Основоположними принципами ЄС є наступні: інтенсифікація соціально-
економічного розвитку, стимулювання економічного співробітництва та
підвищення конкурентоспроможності, відстоювання суспільних прав громадян
держав-учасниць, поліпшення взаєморозуміння та співпраці у рамках правочинної
діяльності. Головними організаційними елементами структури ЄС є: Європейська
Рада, Європейський Суд, Європейська Комісія,Європейський парламент. Головне
управління розташовано в Брюсселі з значною концентрацією більшості діючих
механізмів управління(Європейська Рада, Європейська Комісія) та Люксембурзі
(Європейський Парламент).[9]
Результативна мультисторонність сконцентрована на значному підвищенні
продуктивності та зусиль до вигідного співробітництва блоку функціонуючих
міжнародних угрупувань, інституцій, програм, угод і формувань, які в змозі
виступити проти світових кризових явищ, конфліктів та запропонувати шляхи їх
подолання. Відповідно до даного значення визначається позиція та значення ЄС у
контексті глобального лідерства в рамках міжнародних економічних відносин. ЄС
виступає як гравець на міжнародному рівні, різновид групової "прото-держави" з
 16

визначальними характеристиками "глобального лідерства". Все перелічене

обумовлює становлення самобутнього керівного характеру у сфері міжнародної
політики та соціально-культурній галузі. Такий стиль управляння
характеризується певною специфічністю, стриманістю та "м'якою силою", що
ґрунтується на основі норм, стандартів, цінностей, принципів, інтеграційного
потенціалу та здобутків. Суттєвим та основоположним ризиком залишається
різниця між дійсно потужним управлінським характером ЄС у сфері економічної
та політичної співпраці та доволі зниженим коефіцієнтом впливу ЄС в реальних
обставинах. Така ситуація пояснюється низкою проблем, недоліків в алгоритмі
ефективного застосування ресурсо-сипрвинної бази та політико-матеріальних
можливостей, беручи до уваги комплексність структурної організації даної
організаційної одиниці.

Рис.2.1 Країни світу та їх зв’язок з Європейським союзом

 17

Країни-члени
Кандидати: Албанія, Боснія і Герцеговина, Грузія, Молдова, Північна
Македонія, Сербія, Туреччина, Україна та Чорногорія
Потенційні кандидати, які подали заявку на членство: Косово (частково
визнана)
Країна, яка вийшла з ЄС: Велика Британія
Країни, які не є державами-членами, але мають угоди з союзом, такі
як ЄЕЗ та Шенгенська угода: Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія та Швейцарія
Також слід пригадати таке наднаціональне формування як ГУУАМ, в склад
якого увійшли Грузія, Україна, Азербайджан ще у 1997 році. Основною задачею
данаго угрупування стало налагодження партнерських взаємин між державами
Євразійського простору та як наслідок сприяння розвитку та удосконаленню
торгівельно-транзитного шляху, розробки розгалуженої транспортної структури та
енергетично-ресурсних осередків з оминанням Росії в якості посередника в
даному алгоритмічному ланцбжку, а також створення сприятливих умов для
головенства засад демократії, сувернітету та процвітання регіональнї співпраціз в
рамках забезпечення безпеки караїн-учасниць. [10]
Решта характерних рис ГУУАМ є досить специфічними та нетиповими для
більшості європейських угрупувань та відзначаються декількома суттєвими
нюансами: зокрема інтенсивним бажанням до співпраці із Заходом і США;
прокладанням нових транзитних мереж для енергетичних ресурсів у Каспійському
регіоні, пожвавлення взаємозв'язків в розрізі політичної, економічної та військової
співпраці; прагнення активного співробітництва з питань створення та втілення у
життя міжнародного транспортно-комунікативного проекту ТРАСЕКА для
Європи, Кавказу та Азії та подальшого розвитку інтеграційного спрямування на
цих підставах країн Центральної Азії та Закавказзя міжнародну інтеграційну
структуру; просування взаємодії шляхом спільного та узгодженого використання
 18

ресурсно-сировинного комплексу, що добувається з матеріальної бази,

виробничого і агропромислового потенціалу країн регіону.
Розгортається активна інтеграційна діяльність на кордонах Азійсько-
Тихоокеанського регіону. Наочним прикладом Азійсько-Тихоокеанського
інтеграційного комплексу є АТЕС, яке засновано у 1989 році у рамках
інтеграційного утворення. АТЕС не містить внутрішньо-узгодженого та чітко
прописаного конституційного устрою через що не може розглядатися як офіційна
організація і функціонує у вигляді міжнародний форум, консультативного
характеру, який застосовується для винесення до загальної дискусії політичних та
економічних ідей.
На сьогоднішній день у складі АТЕС перебуває 19 країн з Азії, Північної та
Південної Америки: Австралія, Бруней, Канада, Китай, Індонезія, Малайзія,
Мексика, Нова Зеландія,Польща, Філіппіни та В'єтнам,Папуа-Нова Гвінея, Перу,
США, Росія, Сінгапур, Таїланд,Чилі, Південна Корея, Японія і дві територіальні
осередки (Гонконг, який є часткою Китаю, і Тайваню), що надає їм права
визначатися у ролі національних економік АТЕС, а натомість країнам-членам
АТЕС. Відмінною рисою АТЕС з погляду її економічної неповторності є той факт,
що до її структури належать найбільші індустріально розвинені держави (США,
Японія, Канада, Австралія, Японія), а водночас і меншою мірою розвинені країни:
Мексика, Чилі, Філіппіни тощо.
Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) представлено як
глобальне міжнародне формування основною ціллю якого виокремлюється
інтенсифікація соціально-культкрного, економіко-політичного розвитку агентів
регіонального угрупування та провадження заходів щодо вдосконалення
комплексного механізму захисту демократичних засад та принципів Південно-
Східної Азії. Дана організація здійснює своє функціонування на базі Статуту
ООН, в межах якого проводить доволі тісне співробітництво. Можливості даного
угрупування дозволяють її агентам-учасникам виходити зі своїми торгівельними
 19

та іншими комерційними пропозиціями на доволі масштабний ринок збуту в

межах організації.
АСЕАН почала своє існування 8 серпня 1967 року на міжнародній зустрічі в
Бангкоку. На перших етапах функціонування до союзу вступило лише 5 країн,
Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Філіппіни і Таїланд. Пізніше приєдналися Бруней-
Даруссалам, В'єтнам, Філіппіни та Сполучені Штати Америки,Лаос і М'янма,
Камбоджа. Папуа-Нова Гвінея отримала мандат офіційного спостерігача.
Положення, які в свою чергу засвідчують провідні завдання АСЕАН як
міжнародного інтеграційного угрупування, зосереджені на стрімкому розвитку
ефективного співтовариства між державами-учасницями на підвалинах соціально-
культурного та економіко-стратегічного розвитку, посилення загального спокою
та забезпечення національної й міжнародної єдності Південно-Східної Азії.
Останніми роками в Африці зароджуються досить активні євроінтеграційні
тенденції. Відомим на сьогоднішній день залишається Економічне співтовариство
західноафриканських держав (ЕКОВАС), засноване у 1975 році такими країнами-
фундаторами Бенін, Буркіна-Фасо, Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Кот-д’Івуар,
Кабо-Верде, Ліберія, Малі, Нігер, Нігерія, Сенегал, СьєрраЛеоне, Того. Метою
діяльності асоціації представлені наступні завдання: проведення
багатостороннього та економічно ефективного торгівельного та політичного
співробітництва; масштабування розробки нових родовищ та витоків природних
ресурсів; стабілізація та приведення до біль менш єдиних показників рівня
розвитку країн регіону; за 15 річний проміжок часу остаточно сформувати,
масштабувати та вивести на високий рівень розвитку власний та єдиний
африканський ринок збуту; впровадження єдиних політико-правових основ для
здійснення діяльності в межах міжнародного середовища.[11]
Найвідомішим після ЄС залишається таке інтеграційним утворенням з
порівняно високим коефіцієнтом ефективності, в межах міжнародного
функціонування як Північноамериканська асоціація вільної торгівлі (НАФТА), яка
 20

набула чинності 1 січня 1994 року. До її складу вступили США, Канада і Мексика.
З актуальністю на сьогоднішній день модна сказати що в рамках цього
формування зараз проводиться активне знімання бар'єрних обмежень та значне
пониження чи взагалі повне ліквідування тарифних ставок. Такі заходи націлені на
забезпечення безперешкодного руху товарної продукції, послуг,капіталовкладень
та кваліфікованої робочої сили, і разом з тим прямих іноземних інвестицій. Тобто
економіко-політична стратегія НАФТА безпосередні кроки до лібералізації
переміщення товарів, послуг та капіталу кордонами, які слугують елементами
розмежування трьох країн. Згадується факт що в розрізі п'ятирічного періоду
підлягають повній лібералізації та політичному сприянню всі процеси взаємної
співпраці та тотальне усунення бар'єрів на шляху до розвитку єдиного
екномічноцілісного простору. Передбачено формування схожих між собою
законодавчої бази щодо захисту довкілля, а разом з ти врегулювання питання
трудового законодавства. США та Канадою вже реалізували певною мірою процес
єднання сфери політичної, економічної та законодавчої діяльності, залишається
лише впровадити ідентичні реформи щодо устрою Мексики.
Також однозначно слід пригадати таку впливову організацію як
"МЕРКОСУР" яка відзначається своїм інтеграційним характером та напрямком
згідно курсу проведення вільного торгівельного та політичного співробітництва.
До лав даної організаційної структури приєдналися такі держави Латинської
Америки як: Аргентини, Федеративної Республіки Бразилія, Республіки Парагвай,
Східна Республіка Уругвай, Боліваріанська Республіка Венесуели та
Багатонаціональної Держави Болівії. У 2010 році організацією було застосовано
єдиний митний регулятор у вигляді спільного зводу правил, норм та принципів.
Таким чином дане міжнародне утворення представляє собою таку форму
інтеграційної трансформації як митний союз, покликаний підвищити рівень
розвитку національних господарств кожного агента-учасника співпраці.
 21

2.2 Динаміка розвитку інтеграційних світових процесів

На сьогоднішній день міжнародні інтеграційні відносини вийшли на істотно
новий рівень розвитку відповідно до характерного економічного піднесення та
науково-технічного прогресу. Активізація міжнародної інтеграції
супроводжувалася удосконаленням транспортних, комунікаційних та
інформаційних технологій, розширенням масштабів міжнародного поділу праці та
подальшим зростанням промислових потужностей. Інтенсифікація глобалізації
процесів господарювання викликала стрімкий приріст транскордонних асоціацій
та як наслідок формування міжнародних торговельних союзів. Згідно з
територіальним поділом переважна більшість угрупування такого роду мають
географічне розташування саме в Європі (25,7%), меншою мірою - у Східній Азії
(16,3%), Південній Азії (11,3%) та Північній Америці (8,1%).

Кількість укладених регіональних торгівельних

159
угод
160

140

120
101
100

80 70

60 50 Кількість укладених
46 47 регіональних
42
37 торгівельних угод
40 30
25

20 11

0
йн ія ія ід ка Д ка ка ка ія па
асе а Аз еан Сх ери СН ри ри ри а Аз ро
й ф е е в
б н Ок дні Ам А Ам а Ам хід
н Є
кий ах ід р е а а С
сь З н ічн ен
Се аль вд
р иб р івн Пі
Ка нт П
Це

Рис.2.2 Кількість діючих регіональних торгівельних угод (РТУ) у розрізі регіонів

 22

Відповідно до даних статистики Комітету з регіональних торговельних

угод (CRTA) Світової організації торгівлі, стан на сьогодення актуальними
залишаються близько 354 міжнародних торгівельних угод (між державами-
членами СОТ). Такий вид співробітництва в економічний, політичній та
соціально-культурній сферах є найбільш розповсюджений і представляє собою
перший етап міжнародного інтеграційного процесу.[12]
Упродовж останнього періоду спостерігається пожвавлення взаємодії між
африканським материком та близькосхідними країнами, що зумовило становлення
Східноафриканського співтовариства, економічного співробітництва країн
Центральної Африки, Західноафриканського економічно-монетарного союзу та
Ради співпраці країн Перської затоки. Характеризування міжнародної інтеграція
як каталізатора формування загального ринку, що уможливлює необмежене
перетікання товарів, послуг, капіталів та трудових ресурсів, є очевидним та доволі
розповсюдженим явищем. Дотепер інтегруватися до стадії єдиного ринку вдалося
лише небагатьом регіональним формаціям: Європейському спільному ринку,
Центральноамериканському спільному ринку, Євразійському економічному
простору та Південноамериканському спільному ринку (МЕРКОСУР). Такі
тенденції щодо створення загальних ринків можна прослідкувати в наведеній
нижче Таблиця 2.1 «Перелік та показники ВВП функціонуючих інтеграційних
ринків»
Назва Населення, ВВП, ВВП на Частка у Країни
об’єднання млн. осіб млрд. дол душу світовому
населення, ВВП
дол
Європейськи 448,350 18 41 170 19,21% 27 держав-членів ЄС,
й 458,835 Ісландія, Ліхтенштейн,
єдиний Норвегія та Швейцарія
ринок
 23

Продовження Таблиця 2.1 «Перелік та показники ВВП функціонуючих

інтеграційних ринків»
Центрально- 61,176 352, 295 5 758 0,37% Коста Ріка, Домінікани,
американськ Беліз, Сальвадор,
ий Гватемала, Гондурас,
спільний Нікарагуа, Панама
ринок

Євразійський 184,887 1 979, 016 10 703 2,05% Вірменія, Білорусь,

економічний Киргизстан, Росія,
простір Казахстан

Південний 405,506 2 986, 208 7 364 3,11% Аргентина, Бразилія,

спільний Парагвай, Уругвай,
ринок Болівія, Чилі, Колумбія,
МЕРКОСУР Еквадор, Гайана, Перу,
Сурінам

Світова інтеграція являє собою вкрай динамічний феномен, а чисельність

інтеграційних структур та домовленостей невпинно зростає. З роками
відбувається розширення співпраці між державами, знаходження додаткових
партнерських зв'язків та урізноманітнення сфери транскордонних відносин.
Чимало держав паралельно домовляються про заснування нових міжнародних
утворень. Результативність функціонування окремих інтеграційних формувань
обумовлюється комплексом чинників. Індикаторами, що дають змогу оцінити
рівень інтеграційного блоку, є загальна кількість країн-учасниць і охоплене ним
населення. Ґрунтуючись на цьому, виділяються такі найважливіші регіональні
інтеграційні союзи: ЄС, АСЕАН, НАФТА, АТЕС, МЕРКОСУР, Африканський
континентальний союз і Ліга арабських держав. За прогнозами статистичних
організацій міжнародних регуляторних органів передбачається доволі значне
зростання кількості інтеграційних асоціацій, союзів та форумів на підґрунті
стрімкого розвитку світового економічного благополуччя.
 24

РОЗДІЛ 3 Інтеграція України в сучасну міжнародну структуру

3.1 Сучасний стан та перспективи розвитку інтеграційних процесів в
межах України
Європейська інтеграція представляє собою для України стратегічний
орієнтир до трансформаційних перетворень економічного сектору, нарощення
науково-технічної бази, впровадження в обіговий капітал прямих іноземних
інвестицій та застосування передових новітніх технологій,забезпечення
працездатного населення новими робочими місцями, пожвавлення конкуренції
серед національних товаровиробників та відкриття можливостей виходу на
міжнародні ринки, в першу чергу ринок ЄС. Україна переймає досвід соціально-
економічного співробітництва та подальшого розвитку європейських держав-
лідерів. Україна також безперечно отримає багато вигід від політичної інтеграції
держави до європейського простору, що насамперед обумовлюється
формуванням сприятливих та дієвих структурних органів, які могли б забезпечити
політичну стабільність в країні, верховенство демократії та безпеки суверенітету.
Інтенсифікація зближення з Європейським союзом гарантує зміцнення загального
становища національної економіки,натомість слідування його вимогам та порадам
є безперечно ефективним механізмом формування важелів демократії та
верховенства права в Україні. Одночасно з цим вступ до лав ЄС надає можливість
приєднатися до розгалуженої та багаторівневої структури Євросоюзу з усіма його
організаційними інституціями,створить дієву систему регулювання експортно-
імпортних операцій та обміну інформацією в межах євроінтеграційного
об'єднання та недопущення розповсюдження зброї масового враження,
відкриється можливість на більш високому рівні протистояти терористичним
актам та організаціям, знизити рівень злочинності, перекрити шляхи контрабанди,
нелегальної міграції та наркоторгівлі.[13]
Співробітництво між Україною та ЄС в галузі економічної політики
спирається на цілу низку домовленостей та інших документів прийнятих в
 25

двосторонньому порядку , а також на тих, які укладаються на рівні окремих країн

30 грудня 2005 року ЄС підтвердив статус України як країни з ринковою
економікою та викреслив її із переліку "країн з перехідною економікою"
відповідно до антидемпінгового регулювання Європейського Союзу (ЄС). Україна
та ЄС підписали План дій щодо алгоритму їх взаємовідносин на період з 2005- по
2008 рік. У 2008 році План просування окреслив певний перелік основних
принципів, яких необхідно дотримуватись при визначенні статусу України як
держави з ринковою економікою, а зокрема намітив шляхи їх реалізації.
Основоположними з яких досі лишаються наступні: удосконалення демократії та
впровадження принципів верховенства права в Україні, забезпечення правового
регулювання та викорінення корупції, захист прав людини та національних
свобод, підвищення рівня добробуту та безпеки суспільства, впровадження заходів
надання ЗМІ права та можливості вільно висловлювати думки, погляди загальної
спільноти, в разом з тим і національних меншин. [14]
В розрізі соціально-економічного благополуччя орієнтирами для досягнення
є формування дієвого ринкового сектору економіки, поліпшення умов
інвестиційного клімату та підтримання життєдіяльності власних національних
інвесторів і підприємців, шляхом сприяння їх діяльності, створення структурних
інститутів по боротьбі з бідністю та зростанням безробіття. Також важливим
пунктом є вирівнювання регіонального розвитку в межах самої країни шляхом
ліквідації різкого дисбалансу у розміщенні виробничо-галузевих комплексів.
Також слід виділити потребу налагодження контролю харчового сектору та
недопущення деградації навколишнього природного середовища. Реформування
та модернізація національної моделі освітнього процесу, вдосконалення якості
охорони здоров'я в Україні.
 26

3.2 Шляхи вдосконалення та інтенсифікації розвитку інтеграції України

Стосовно загальнополітичного середовища та європейських перспектив,
Україна наголошує на своєму стремлінні встановлювати новий, якісніший рівень
двосторонніх стосунків, рухаючись від партнерських взаємин та кооперації до
політичних асоціативних зв'язків та економічної інтегрованості з ЄС. Політична
співпраця забезпечить додаткове утвердження спільних європейських стандартів
демократії, переважання права громадянського суспільства, принципу правової
визначеності, справедливості на одному рівні з Європейським Союзом, а також
використання єдиних правових та юридичних інструментів України та ЄС задля
вирішення питань міжнародного характеру. [15]
Слід зауважити що основними чинниками які впливають на темпи
просування питання української євроінтеграції це передусім рівень розвитку її
економічних, політичних та соціально-культурних показників. Для прискорення
процесу інтегрування в європейське міжнародне середовище, Україна має перш за
все сформувати чіткий та структурований план дій на найближчі роки, та почати
поступово впроваджувати план дій затверджений раніше з ЄС. Хоча вже було
виконано значну частину обговорених заходів, таких як реформа охорони здоров’я
та відхід в цій сфері від застарілого алгоритму функціонування, земельна реформа,
яка безумовно також посприяла нормалізації економічного середовища України та
залучити нових зацікавлених іноземних інвесторів в українському ринку землі,
також проводилась низка податкових та банківських реформ спрямованих на
виведення малого підприємницького бізнесу та більш вагомих гравців
економічного сектору з його тіньової частини. Але зрозуміло що з проголошенням
воєнного стану 24 лютого 2022 року провадження реформ як заходів
трансформації держави було так чи інакше призупинено на час ведення бойових
дій, адже остаточне завершення євроінтеграційної процедури вбачається
неможливим враховуючи факт ведення озброєного протистояння з країною
агресором. Але тим не менш уряд представив відсоткові показники за допомогою,
 27

яких можна відслідкувати якою мірою було виконано ті чи інші зобов’язання

перед ЄС і наскільки було досягнуто прогресу в період тяжкого економічного,
політичного та загалом соціального становища.[16]

Фінансовий сектор 67% 5%

Транспортна інфраструктура, поштові та 53% 6%
кур'єрські послуги
Наука,технологіїї,інновації та космос 60% 8%
Загальний
Митні питання 60% 8% прогрес
станом на
Санітарні та фітосанітарні заходи 72% 8% 2023 р.

Соціальна політика та трудові відносини 54% 9%

63% 11% Прогресс(прир

Сільське господарство іст) за 2022-
96% 12% 2023 р.р.
Статистика та обмін інформацією

Управління державними фінансами 90% 16%

Навколишнє довкілля та цивільний захист 77% 16%

Енергетика 75% 17%

Інтелектуальна власність 94% 33%

Загальний прогрес виконання угоди про 72% 9%
асоціацію з ЄС
0% 20% 40% 60% 80% 100% 120% 140%

Рис 3.1 Інфографік темпів виконання зобов’язань Україною перед ЄС

Отже станом на сьогоднішній день головними було б доцільним

нарощування надходжень іноземного інвестування є суттєвою запорукою
зростання євроінтеграційного потенціалу української економіки. Першою дією яка
могла б стимулювати економічне середовище до росту є намір на законодавчому
рівні затвердити та захистити таким чином позиції міноритарних власників акцій у
питаннях, пов'язаних з процесом втрати ними контролю над підприємством.
Вочевидь, в зацікавлення іноземних інвесторів також входило б зменшення ставки
оподаткування прибутку підприємств та застосування відповідних стимулюючих
податкових пільг для масштабних інвестиційних проектів у середньо та
високотехнологічних індустріях.
 28

ВИСНОВКИ
У висновку слід зазначити що провівши дане наукове дослідження ми
розкрили характерні риси саме для такого важливого в сучасних реаліях процесу
як міжнародна інтеграція. Стає зрозумілим що вона може стосуватися не лише
економічних аспектів, а рівномірно розповсюджувати свій вплив на політичну та
соціально-культурну сфери. Адже за допомогою проведення процесу консолідації
правочинних норм, соціальних стандартів та законодавчого блоку правил, стає
можливим реалізація очікуваних програм на економічному поприщі. Для
ефективного використання всіх можливостей від взаємозв’язків з міжнародними
партнерами необхідно досконало проаналізувати досвід провідних краї світу, яким
саме способом вони досягли своїх результатів, які фактори викликали найбільше
сприяння, а які навпаки стримували процес, і вже на підставі зроблено аналізу,
наступним кроком можна застосовувати механізм адаптивної політики зі
застосуванням отриманого досвіду до реалій власної держави.
Міжнародна інтеграція в першу чергу це дуже динамічний та гнучкий
процес, який знаходиться одночасно під впливом багатьох факторів. Якщо
розглядати Україну в питаннях міжнародної інтеграції, то слід підкреслити, що на
першому етапі потрібно врегулювати всі наявні негаразди загальноекономічного
спрямування, а також питання, що ускладнюють торговельно-економічне
партнерство між Україною та ЄС. Також безперечно потрібно розуміти, що
набуття членства в ЄС не дозволить за рахунок цього усунути абсолютно всі
існуючі в Україні внутрішні проблеми, а навпаки, може лише ускладнити їх, про
що красномовно доводить досвід країн Центральної та Східної Європи. На
превеликий жаль, наразі в Україні залишається чимало неврегульованих моментів,
які гальмують процес вступу нашої держави до ЄС, а зокрема, це затримка у
імплементації національних трансформацій та ослаблений стан адміністративного
апарату та слабка присутність інституційної підтримки євроінтеграції.
 29

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Міжнародна економіка: навч. посіб. / За ред. Г. Е. Гронтковської / Г. Е.
Гронтковська, О. І. Ряба, А. М. Венцурик, О. І. Красновська. – К. : «Центр
учбової літератури», 2014.;
2. Економічна інтеграція і глобальні проблеми сучасності : Навч. посіб. / Д.
Г. Лук'яненко; Київ. нац. екон. ун-т. - К., 2005. - 204 c. - Бібліогр.;
3. Лук’яненко Д.Г. Глобальна економічна інтеграція / Д.Г. Лук’яненко. –
К.: TOB «Національний підручник», 2008.;
4. Ганущак-Єфіменко. Л.М. Економічна інтеграція як основа розвитку
підприємств малого і середнього бізнесу / Ганущак-Єфіменко. // Актуальні
проблеми економіки. – 2013.;
5. Передрій О. С. Міжнародні економічні відносини : навч. посіб. / О. С.
Передерій. – К. : Знання, 2008.;
6. Ткаченко О.А. Економічні особливості міжнародної регіональної
інтеграції. Причорноморські економічні студії. 2016.;
7. Назаров М.І. Сучасний стан інтеграційних процесів у світі. Мукачівський
державний Університет. Економіка і суспільство. Випуск № 18. 2018 р.;
8. Ширша Європа – сусідство. Нова концепція відносин ЄС зі східними та
південними сусідами // Євробюлетень. – 2003.;
9. Лук'яненко Д. Міжнародна економічна інтеграція / Д. Лук'янеко.-К, 1996.;
10. Макаренко М. І. Європейська інтеграція / М. І. Макаренко., 2014.;
11. Мальська М. П. Основи європейської інтеграції / М. П. Мальська, Н. В.
Антонюк. – Київ: Центр навчальної літератури, 2019.;
12. Світова та європейська інтеграція / за ред. проф. Я. Малика. – Львів,
2005.;
13. Європейський Союз і Україна: особливості взаємовідносин на сучасному
етапі/ НАПрН України, НДІ держ. буд-ва та місц. самоврядування. – Х. :
Оберіг, 2012.;
 30

14. Актуальні проблеми економічної безпеки України в умовах її інтеграції

до світового співтовариства. – Дніпропетровськ : АМСУ, 2005.;
15. Попко О.В. Міжнародна економічна інтеграція та місце України в
міжнародних інтеграційних процесах. Проблеми системного підходу в
економіці. Випуск № 2 (70), 2019.;
16. Матюшенко І.Ю. Євроінтеграція України в системі міжнародної
економічної інтеграції: навч. посібн. /І. Ю. Матюшенко, С. В. Беренда, В. В.
Рєзніков. Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2015.;
 31

АНОТАЦІЯ
Головною метою даною наукової роботи є розкриття характерних
особливостей інтеграційного процесу, окреслення основних форм та видів
інтеграції як процесу об’єднання декількох національних економік в єдине
утворення з консолідованою системо управління та спільним полем економічної,
торгівельної та політичної діяльності.
Також завдання дослідження спрямовано на аналіз провідних інтеграційних
угрупувань, які значною мірою поглибили поділ праці та процеси глобалізації
світового господарства. Кожен інтеграційний союз чи асоціація мають сої власні
принципи, норми, цілі та задачі, які прописані в статуті об’єднання. Таким чином
відбувається розподіл світових питань, які турбують суспільство між
інтеграційними утвореннями, які покликані знайти відповіді на них та разом з тим
за рахунок об’єднаних зусиль та відповідно збільшених можливостей,
масштабувати власну економіку, вивести її на новий рівень, продовжуючи процес
розвитку світового господарства.
Тематика інтеграційних трансформацій структурного ладу окремих агентів
міжнародної взаємодії завжди залишається актуальною, адже не дивлячись на
небезпеки та кризові становище на світовому поприщі, держави продовжують
об’єднувати свої зусилля, заради формування стійкого та надійного угрупування,
яке могло б витримати коливання економічного росту та падіння. На сьогоднішній
день кількість викликів, які постають перед міжнародною спільнотою тільки
зростає тому посилюється і потреба в більш тісному та ефективному єднанні
зусиль, щодо розв’язання цих незгод.
Над питанням інтеграційних процесів, їх ефективності застосування та
правилами адаптації національної економіки до міжнародних стандартів і
нововведень працювало доволі багато наших вітчизняних вчених, зокрема: Г. Е.
Гронтковська, О. І. Ряба, А. М. Венцурик, О. І. Красновська, Д.Г. Лук’яненко, І.
Ю. Матюшенко, С. В. Беренда, В. В. Рєзніков, М. П. Мальська, Н. В.Антонюк.