«Інтегрування»

«ІНТЕГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН ЯК

ФОРМА МІЖНАРОДНОЇ ВЗАЄМОДІЇ»

Галузь:

Міжнародна економіка

Секція:

Міжнародна економіка

2023
 2

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….…3

РОЗДІЛ 1 Визначення теоретичних засад інтеграції як одного з важелів впливу

на світову економіку та її характеристика………………………………………...5

1.1 Поняття інтеграції її види . Переваги та недоліки різних форм інтеграції…..5

1.2 Роль інтеграційних процесів у розвитку міжнародних економічних

відносин……………………………………………………………………………...10

1.3 Вплив інтеграції на глобальні процеси світового ринку……………………..14

РОЗДІЛ 2 Аналіз інтеграції як форми взаємодії суб’єктів світового

господарювання …………………………………………………………………….17

2.1 Міжнародні інтеграційні угрупування та блоки ……………………………..17

2.2 Тарифні бар’єри та митні обмеження на зовнішніх ринках………………….20

2.3 Взаємозв’язок інтеграції з міжнародною політикою та безпекою……….….22

РОЗДІЛ 3 Подальші перспективи розвитку інтеграційних процесів у

міжнародних економічних відносинах……………………………………………24

3.1 Інтеграція України в світову систему взаємодії економічних агентів…..….24

3.2 Шляхи удосконалення та підвищення інтенсивності інтеграційних процесів

на міжнародній арені……………………………………………………………….27

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………...……………………...31

 3

Анотація

Актуальність наукової роботи. Відбувається динамічна трансформація

одного явища в інше та зміна умов для ведення діяльності, що в свою чергу
потребує застосування такої характерної риси як адаптивність. Саме завдяки
інтеграції та створенню єдиного економіко-політичного простору для взаємодії,
реалізується можливість винесення на повістку денну проблемних питань для
всього глобального суспільства з подальшим пошуком шляхів їх вирішення.
Мета роботи полягає в розкритті фундаментальних істин інтеграційних
процесів, описі принципу дії інтеграції, її значення для встановлення балансу на
світовій арені. Необхідно сконцентрувати увагу на виявленні головних вигід та
позитивних перспектив від вступу до інтеграційних угрупувань, союзів.
Завдання наукової роботи полягає в формуванні чіткого розуміння
інтеграційних процесів як двигуна сучасних міжнародних економічних
взаємовідносин. Дана тема потребує детального аналізу та розгляду зі сторони
ефективності застосування тих чи інших інтеграційних форм, в залежності від
готовності певного економічного суб’єкта до інтегрування.
Структура роботи складається з детальної характеристики
інтеграційного процесу, визначення його переваг та недоліків. Також
проаналізовано досвід вітчизняної структури впровадити міжнародні
нормативно-правові схеми, як початковий етап інтегрування до складу світової
спільноти. Запропоновано шляхи щодо підвищення ефективності отриманої від
інтеграційних процесів. В науковій роботі наведено такі графічні зображення:
Рис. 2.1 «Багаторівнева структура ЄС», Рис.2.2 «Класифікаціна сиситема
митних регуляторів», Рис. 2.3Динаміка «України на шляху до євроінтеграції»,
Рис.2.4 «Схема управління стійким розвитком економічної системи».
Ключові слова: Інтеграція, імплементація, консолідація, стабілізація,
Євроінтеграція.
 4

Вступ

Актуальність теми дослідження. Глобальний розвиток міжнародних

зв’язків на даному етапі становлення світового господарства характеризується
не лише з боку економічних аспектів, а й політичних, соціальних та культурних.
Відбувається стрімке розширення впливу процесів інтеграції на окремі
господарські операції суб’єктів господарювання та на загальні юридичні
одиниці. Сучасна система господарських та ділових зв’язків сформована зі
своїм осередком навколо принципу корисного використання всіх доступних
ресурсів та можливостей для регулювання діяльності, шляхом уніфікації та
координації господарських процесів за допомогою функціонально-
макроекономічного підходу. Інтеграція, як інструмент організації світової
економічної системи, застосовується на основі фундаментальних чинників,
таких як,глобалізація всіх процесів, та їх винесення за певні межі до загального
розгляду.
На сьогоднішній день, інтеграційні процеси, закладені в правову та
соціально-економічну сфери діяльності міжнародних апаратів регулювання та
впорядкування світової економічної діяльності. Право як найбільш ефективний
регулятор суспільних відносин покликане сприяти розвитку інтеграційних
процесів, забезпечувати їх взаємодію на паритетних засадах та з урахуванням
інтересів обох сторін. Процеси пов’язані з інтегруванням окремої держави або
підприємства до міжнародної спільноти із застосуванням міжнародних
стандартів та систем ведення діяльності відбуваються поетапно та з поступовим
впровадженням світових норм як правового так і економіко-політичного та
соціально-культурного регулювання. Але на сьогоднішній день виділяють низку
негативних факторів, які можуть бути спричинені шляхом створення
надлишкової пов’язаності економік та встановлення неминучої та
безальтернативної залежності між суб’єктами господарювання. Таке надмірне
 5

проникнення впливу другої сторони на політико-економічне становище

суб’єкту свідчить про відкритість до активної взаємодії з одного боку та
слабкість захищеності власних інтересів на міжнародній арені.
Об’єктом дослідження є інтеграційні процеси загалом та їх вплив на
становлення та розвиток всього світового господарства, адже як нам відома
існує так званий світовий поді праці, який передбачає спеціалізацію кожного
агента міжнародних економічних відносин на окремому виді діяльності,
виробництві, наданні послуги. І саме для успішного та функціонально-
ефективного проведення господарської діяльності все з більшою
наполегливістю впроваджується система уніфікації управлінських,
координаційних та організаційних процесів, міжнародними стандартами.
Предметом дослідження виступає процес визначення ролі інтеграції в
міжнародній системі угрупувань та проведення взаємозалежності між ступенем
інтегрованості певної держав, фірми чи компанії до міжнародної спільноти та
рівнем економічного благополуччя та процвітання даного суб’єкта взаємодії.
Необхідним постає питання виділення окремих видів інтеграційного процесу,
задля детального аналізу переваг та недоліків того чи іншого підходу до
стандартизації та уніфікації національного господарства на рівні з
міжнародним.
Мета дослідницької роботи полягає в розробці ефективного плану-
послідовності щодо успішного інтегрування окремого агенту світового ринку
економіко-політичних відносин та виокремлення шляхів щодо подолання
невидимих бар’єрів, які встановлюються з метою захисту національності та
суверенності агентів певної економічної діяльності. Питання аналізу
регулювального апарату інтеграційних процесів, їх координація займає
провідне місце в багатьох дослідницьких роботах,даного напрямку.
 6

РОЗДІЛ 1 Визначення теоретичних засад інтеграції як одного з важелів

впливу на світову економіку та її характеристика

1.1 Поняття інтеграції її види . Переваги та недоліки різних форм

інтеграції

Перш за все слід почати з того що, інтеграція представляє собою доволі
складний економіко-соціальний та в тому числі політичний процес головна
спрямованість якого полягає у встановленні загальних положень та
нормативних, правотворчих актів, які могли б регулювати взаємовідносини
суб’єктів господарювання. Як наслідок очікується досягнення спільного
консенсусу в багатьох питаннях, які викликали протиріччя та непорозуміння.
Інтеграція застосовується для встановлення рівноправності та злагодженості
між агентами економічної діяльності, створення умов для мирного та
безконфліктного співіснування різних зацікавлених сторін, шляхом розширення
торгівельних каналів для вільного обміну економічними благами, які
підкріплені торгівельно-матеріальної цінністю.
Також важливим елементом інтеграційного процесу виступає вільне
переміщення капіталу як в межах окремо діючих підприємств так і на
глобальному рівні національних економік. Значну роль відіграють міграційні
потоки робочого капіталу, які слугують транзитним шляхом передачі соціально-
культурних особливостей та різноманітних технологічних знань певної галузі,
сфери діяльності. Тобто інакше кажучи інтеграція виступає транзитною ланкою
між структурними підрозділами суб’єктів господарювання різних національних
економік. Саме завдяки веденню активної інтеграційної політики, відбувається
обмін досвіду між агентами міжнародної діяльності в багатьох сферах їх
діяльності, в таких як інноваційна діяльність, інвестиційна, господарча,
політична, соціальна та нормативно-правова.
 7

Структура міжнародної інтеграції базується на встановленні міцних

периферійних зв’язків між національними економіками правових суб’єктів
світового господарювання. Така система налагодженого процесу взаємодії між
різними країнами заснована на декількох ключових факторах та аспектах, перш
за все провідну роль при виборі економічної форми інтеграційного об’єднання
відіграє економічний, соціальний та культурний розвиток держави, відноситься
вона до розвинутих, до тих що розвиваються чи до країн з низьким рівнем
розвитку загальних національних показників. Адже існує певна закономірність
між рівнем розвитку держави та угрупуванням до якого вона може приєднатися,
така логіка сформована навколо ідеї, що застосування інструментів інтеграції
може стати потужним каталізатором до стрімкого розвитку країн з економікою
що розвивається та для тих чиї показники залишаються на досить низькому
рівні. Також об’єднання сил в межах однієї системно-правової одиниці з
приблизно однаковим рівнем агентів взаємодії може бути покликане задля
підвищення благополуччя вже високо-розвинутих держав та концентрації їх
можливостей на створенні сприятливих умов для забезпечення верховенства
права та введення норм та законів задля при тримання світового правопорядку
та доброчесності.
Одними з головних етапів встановлення орієнтирів в напрямку
інтеграційних процесів для виходу на міжнародний рівень взаємодії агентів
світового господарювання є застосування методів уніфікації та стандартизації
організаційних, управлінських, господарчих та адміністративних процесів
відповідно до загально визнаного, прийнятого головними гравцями ринкової
економіки спектру правил та стандартів ведення економічної діяльності. Таким
чином задля реалізації процесу повного інтегрування окремого індивіду в
організаційно-правову структуру певного угрупування визначається як один з
неминучих етапів, процес перетворення національних законодавчих актів, норм
та правочинів та приведення їх до відповідності визначеним нормативним
 8

положенням інтеграційного союзу. Також країна-кандидат має бути

зацікавлена у вирішенні певних загально-регіональних чи навіть світових
глобальних проблем суспільства, які постають як першопричина створення
інтеграційного угрупування. Адже перш за все саме економічна, природня,
політична чи соціальна невизначеність, конфліктність слугує першоджерелом
для гуртування країн навколо розробки підходів рішення цих незгод.
Елементарною формою інтеграційного прояву виступає зона вільної
торгівлі, головний принцип, якої полягає в створенні окремої географічної та
економічної платформи для корисного обміну науково-дослідницькими та
інноваційними досягненнями, товарно-матеріальними цінностями та
відповідними послугами. Таке функціонування зони вільної економічної
торгівля виділяє її з купи інших опосередкованих, елементарних торгівельних
угод, на основі принципу регулювання цих економічних відносин. Так як
головним аспектом ведення діяльності між країнами в рамках вільної
економічної зони є можливість зниження ставок ввізного мита на митно-
контролюючих пропускних пунктах країн та застосування системи
привілейованого підходу та бенефіцій для держави-контрагента. Учасниками
даної угоди вводиться пільгова система взаємодії на основі торгівельної зони,
кожна країна може виокремити певного постачальника або покупця товарів,
послуг, нематеріальних цінностей та застосувати до них особливі ставки
оподаткування, навпаки або ввести мораторій на ввезення окремого товару.
Також виділяють таку форму міжнародної взаємодії та більш просту систему
зв’язку держав як митний союз, який представляє собою угрупування, головна
мета якого полягає в урегулюванні імпортно-експортних питань. Для
проведення діяльності союзу здійснюється встановлення єдиного митного
податку як для краї-учасниць так і для держав, які не є агентами даного
угрупування.
 9

Також слід виділити агентів світової економічної взаємодії, які слугують

головними суб’єктами господарювання, найвища системно-правова одиниця –
держава, партія, транснаціональна корпорація (ТНК) та господарська
організація. Всі перераховані агенти міжнародної інтеграції мають як спільні
цілі так діаметрально протилежні наміри і перспективи розвитку. Більш дієвою
формою інтеграційного процесу виступає спільний ринок, який формується за
рахунок об’єднання одразу декількох національних економік та проведення
повного погодження економічної політики, зрівнювання показників розвитку.
Найважливішою формую інтеграції представлено економічно-валютний
союз, засади якого побудовано в першу чергу навколо створення рівних для всіх
учасників та однаково сприятливих умов розвитку національних економік. На
етапі проведення такої політики, відбувається формування національних та
одночасно наднаціональних органів управління даною міжнародною
структурою. Створення інститутів правочину та регулювання інтеграційного
процесу, забезпечення його нормативно-правовою базою є провідними етапами
загального функціонування взаємодії країн-учасниць. Валютний елемент
наведеного союзу контролюється погодженням спільного діапазону коливання
національних курсів валют, установленням постійного фінансового курсу
валюти підтримувався б центральним банком країн-учасниць товариства. Також
важливим проявом валютної характеристики союзу виступає гармонізація
національних валютних ринків та розроблення спільного та обов’язкового для
всіх валютного курсу. Як наслідок постає при слідуванні даним методам
інтеграційного процесу з’являється необхідність створення також і єдиного
регіонального банку, який виступає в ролі емісійного центру загально прийнятої
регіональної валюти.
Якщо розглядати процес введення країни-контрагента в систему
інтеграційних зв’язків то слід пригадати, що з економічного аспекту
застосовуються такі принципи регулювання взаємовідносин як загальна
 10

податкова система для всіх учасників угрупування, створення єдиних

стандартів, які б могли підпорядковувати своїй нормативно-правовій базі
ключові організаційні та управлінські процеси. Також запровадження єдиних
норм до ведення трудових відносин, сприяє більш глибокому переплетінню
національних економіко-політичних структур. Виокремлюється також така
неоднозначна форма інтеграційного прояву як політичний союз
фундаментальна основа, якого закладена в принципах проведення спільної
політики на всіх рівнях соціально-культурного життя. Політичний союз
виступає в ролі об’єднуючого елемента, який покликано згрупувати певну
кількість країн навколо однієї ж і тієї проблеми чи ідеї.
Предметом та одночасно і об’єктом процесу об’єднання на міжнародному
ринку слугують національні економіки тих чи інших держав, які виявили
непереборне бажання прийняти участь в інтеграційному процесі та вийти на
істотно новий рівень економічної взаємодії. В залежності від того в якій сфері
національного регулювання планується активне впровадження міжнародних
зв’язків, виділяють два основних види інтеграційного процесу : економічна та
політична інтеграція. Політична інтеграція застосовується для різний правових
систем національних економік. Також прийнято до уваги такі важливі підвиди
інтеграції як соціальна та туристи стична інтеграція. Неоднозначним
залишається питання у окресленні переваг та недоліків інтеграційного процесу
та подальшого його підтримання на високому рівні ефективності та загального
благополуччя. Головною позитивною стороною впровадження та подальшої
реалізації стратегії інтеграції було і залишається прагнення підвищити рівень
прибутковості, рентабельності, ефективності та інших неменше важливих
економічних характеристик.
Застосування нових методичних підходів та форм організації діяльності
також сприяє розширенню кордонів впливу окремих держав-агентів та
нарощенню можливостей до виходу на абсолютно нові ринки та нові стадії
 11

взаємодії з контрагентами. Але беззаперечно має місце для існування також і

ряд недоліків вступу до будь-якого інтеграційного угрупування. Першим
найпомітнішим з усіх є посилання взаємозалежності агентів один від одного та
як наслідок можлива загроза застосування шантажу та ультиматуму, що може
поставити країну в безвихідне положення, в якому вона буде вимушена
прийняти несприятливі для себе умови. Також якісний процес інтегрування в
міжнародну структуру потребує докорінного перебудування економіко-
політичних, соціальних та культурних принципів національної економіки,
підлаштовуючи їх під міжнародні стандарти та концепції прийняті як статутні
положення інтеграційного угрупування, організації. Така активна діяльність,
пов’язана з налагодженням організаційно-правових процесів вимагає не лише
значної кількості зусиль а й грошово-матеріальної бази, фінансування. Сама
процедура налагодження зв’язків з приймаючої комісією тієї чи іншої
інтеграційної організації є доволі довгою та невизначеною у часі, а процес
прийняття та стандартизації змін у відповідності до вимог взагалі маж
пролонгований характер.
За територіальною характеристикою виділяють такі форми міжнародного
інтеграційного процесу як регіональна, міжрегіональна та глобальна, всі вони
обмежені географічними кордонами, які визначають масштаби впливу
конкретного виду інтеграції. Більш широкого використання на даному етапі
розвитку міжнародних відносин набула глобальна інтеграція, якій притаманні
такі риси як здатність розповсюджувати свій вплив на всі організаційні форми
незалежно від їх географічного,економічного та геополітичного становища.
 12

1.2 Роль інтеграційних процесів у розвитку міжнародних економічних

відносин

На сьогоднішній день існує достатня кількість сформованих на високому

рівні розвитку інтеграційних угрупувань, які представляють собою осередок
міжнародної взаємодії в найрізноманітніших аспектах господарського
регулювання. Головна проблема яка постає перед міжнародної інтеграційною
спільнотою є розробка системи нормативних правил та актів, які б допомогли
врегулювати та встановити оптимальне співвідношення між національними
інтересами окремих країн-учасниць та цілями інтеграційної організації, які
покликані задовольнити потреби загалом всіх агентів глобального простору
взаємодії. Основним фактором, який впливає на розвиток учасників інтеграції є
рівень їх економічного ті технічного просування, рівень промислового та
комерційного піднесення. Адже саме держави, що досягли певної інтеграційної
зрілості та високої диверсифікації зовнішньоекономічних зв’язків, можуть
пов’язати свої національні процеси з глобальними світовими.
Головна роль інтеграційного процесу полягає в налагодженні
взаємовідносин між окремими суб’єктами та впровадженні нових форм
взаємодії, не виключаючи з інструментарію таких елементарних важелів для
застосування як двосторонні та багатосторонні договори в сфері торгівельних
відносин та як наслідок нівелювання податкових та тарифних обмежень. Таким
чином взаємодія на торгівельно-економічному поприщі набуває
всеохоплюючого характеру та створює сприятливі умови для поглиблення
співпраці між країнами. Виокремлюються певні види інтеграції, такі як
торгівельна, економічна, політична, які можуть бути реалізовані на
інтернаціональному або корпоративному рівнях взаємодії. Однозначно можна
стверджувати, що розвиток торгівельних відносин посилює інтенсифікацію
глобального пласту інтегрованих краї у міжнародну спільноту.
 13

Можна виокремити яскравий приклад інтенсивного розвитку Азійсько-

Тихоокеанського регіону, який почав свій шлях з покращення рівня саме
торгівельної інтеграції, яка в подальшому, як результат посприяла стрімкому
піднесенню загалом всіх економічних показників даного кластеру країн. Слід
зауважити, що саме внутрішньо регіональна торгівля надала значного поштовху
для розвитку економіки на внутрішньому та зовнішньому рівнях. Однозначного
напряму до покращення загальних економічних показників набули також і
корпоративні суб’єкти інтеграційного процесу. Так на сьогоднішній день
відзначаються динамічним зростанням прибутковість та
конкурентоспроможність як малих та середніх підприємств так і великих ТНК.
Зараз сформована конкретна можливість для диверсифікації продукції
різнорівневими підприємствами та виведення її в подальшому на нові ринки,
розширюючи зону відповідальності та масштабуючи вплив окремих компаній та
фірм на загальні властивості товарно-матеріального ринку.
Отже можна виокремити такі характерні для інтеграції особливості
впливу на її учасників, як розвиток торгівлі матеріальними та нематеріальними
цінностями, розширення спектру доступних інструментів для налагодження
взаємозв’язку між учасникам економіко-політичної та соціально-культурної
взаємодії. Така форма інтеграційних процесів як торгівля та укладення
торгівельних угод є найпоширенішим структурним елементом будь-якої
міжнародної економічної діяльності. Сьогоденні умови вирізняються стрімким
зростанням загальної кількості торгівельно-інтеграційних угрупувань, що
призводить до неминучого поліпшення економічних показників країн-учасниць
та нормалізації міжнародних відносин, уникнення конфліктних ситуацій.
Ступінь розвитку міжнародної взаємодії та злагодженості, погодженості в діях
залежить від обраної стратегій та форми інтеграції, способу застосування
доступних інструментів впливу на світові господарчі процеси.
 14

На даний момент міжнародна економічна взаємодія відзначається

докорінною реструктуризацією основних процесів та форм, заміна вже
виснажених ресурсно-матеріальних баз на впровадження провідних
інноваційно-технологічних рішень, які б дозволили переорієнтувати світові
положення та устрій з визнання сировинної забезпеченості, як вирішального
фактору для розвитку загального становища країни на використання саме
інноваційних та прогресивних рішень, як оплоту сучасного розвитку суб’єктів
міжнародного господарювання. Регіональна інтеграція відіграє вирішальну роль
в процесі збереження стабільного функціонування міжнародних структурних
підрозділів під час спаду економічного піднесення та настання кризового
становища на світовій арені. Саме завдяки чітко окресленим принципам
взаємодії країн, які прописані в нормативних актах та соціально-політичних
положеннях, відбувається вибудовування захисних бар’єрів та так званих
опорних конструкцій для підтримки як національних підприємств, які задіяні в
міжнародних економічних зносинах так і міжрегіональних та світових ТНК.
При застосуванні міжнародної підтримки, певні суб’єкти економічної взаємодії
досягають позитивних результатів у процесі вирішення як
внутрішньогосподарських так загальносвітових проблем, шляхом знаходження
консенсусу та варіанту розвитку подій, який буде сприятливим для всіх сторін
проблемного питання. Отже можна впевнено сказати, що головна роль
інтеграційних процесів полягає в налагодженні та стабілізації міжнародних
відносин на світовій арені та перебудова старих, недієвих алгоритмів ведення
торгівельних, політичних та культурних взаємодій між учасниками
інтеграційного простору. При виникненні кризового становища або такої стадії
економічного розвитку як регресія чи стагнація в економіках окремих країн
також може вплинути негативно на світовий фон, так як в межах інтеграційного
простору все взаємопов’язано.
 15

1.3 Вплив інтеграції на глобальні процеси світового ринку

Процес формування загального світового форуму, який міг би об’єднати

свої зусилля навколо вирішення тих чи інших питань, які зачіпають не лише
сферу економічної взаємодії а й політичні аспекти, соціально-культурні,
розпочав набирати обертів в 50-х роках ХХ століття спершу в Західній Європі,
пізніше – в країнах Латинської Америки, Африки та Азії. Така інтеграційна
масштабованість та поширення впливу головних гравців світового ринку
призвели до створення характерних осередків головування права та
міжнародних інтересів над національними. Хоча все одно зберігається
прихильність певних країн до захисту особистих меж та неготовність до
обмеження власного впливу заради досягнення домовленостей та врегулювання
конфліктів. В розрізі сучасних інтеграційних процесів можна помітити
зростання впливу окремих суб’єктів економіко-політичної арени, які володіють
високим показниками розвитку, як наприклад Китайська Народна Республіка
або Сполучені Штати Америки на глобальні інтеграційні процеси в всіх
аспектах міжнародної взаємодії. Кожна країна так чи інакше, в більшій мірі
прагне до сприяння розвитку власного благополуччя, але саме ідея
інтеграційних процесів складається в покращенні економіко-політичного стану
окремої держави через засоби підвищення росту світових показників. Тобто під
час застосування такого значущого інструменту міжнародної взаємодії як
світова інтеграція, прогнозується розвиток всіх її учасників через прямолінійну
залежність економік кожного.
З підвищенням добробуту окремо взятого суб’єкту інтеграційного
угрупування, відбувається покращення загальних показників інших учасників,
так як більш розвинута країна спрямовує частину своїх ресурсів на розвиток
менш процвітаючих партнерів, які відчувають гостру необхідність в залученні
іноземного капіталу, у вигляді іноземних інвестицій або ж міграції трудового
 16

капіталу для зниження собівартості виробленої торгівельної продукції та

поліпшення якісних характеристик товару чи послуги, яка надається.
Рушійною силою міжнародної економічної інтеграції є національні та
міжнародні корпоративні структури, які мають певні інтереси, по-перше, у
розширенні географічного охоплення компаній шляхом створення спільних
бізнес-структур з іноземними компаніями; по-друге, в охопленні регіональних
ринків на основі усунення бар'єрів у міжнародному обміні товарами, послугами,
капіталом і робочою силою зі скороченням розподільчих і транспортних витрат,
усуненням тарифних і нетарифних бар'єрів у торгівлі та посиленням позиції на
регіональному ринку з розширенням пропонованої кількості та асортименту
товарів і послуг; по-третє, сприяючи структурній перебудові та раціоналізації
виробництва, використовуючи переваги міжнародного поділу праці в регіоні та
використовуючи переваги економії на масштабі; по-четверте, у відкритті
національних ринків державних закупівель для всіх держав-членів
регіонального угруповання; по-п'яте, у зміцненні конкурентоспроможність
компаній країн-учасниць інтеграційного об’єднання за рахунок збільшення
витрат на НДДКР, що стало можливим завдяки зростанню доходів; по-шосте,
шляхом заохочення національних підприємств до розвитку іноземного
підприємництва та перетворення на міжнародні підприємства; по-сьоме,
шляхом створення можливостей для розвитку міжнародних прямих
економічних зв'язків, кооперації та інших форм партнерства; звернути увагу на
підвищення рівня зайнятості; розширення міжнародного виробництва, торгівлі
та інвестиційних потоків тощо. Сучасна інтеграційна система покликана
врегулювати такі світові проблеми як нерівномірність розподілу ресурсів між
країнами, та як наслідок неоднорідність економіко-політичного розвитку
держав.
 17

Інтенсивність розвитку економічних взаємозалежностей в інтеграційних

об'єднаннях можна відстежувати за допомогою відповідних індикаторів, які
розраховуються на основі відомих статистичних даних. Це, зокрема, частка
загального валового національного продукту, що припадає на торгівлю між
країнами, відсоток загального обсягу торгівлі, що припадає на торгівлю між
країнами інтеграційного об'єднання порівняно з їхньою торгівлею з іншими
країнами світу, а також динаміка інтеграційних процесів, яку можна простежити
за темпами зростання взаємної торгівлі. Характерним показником є обсяг
взаємних прямих іноземних інвестицій в рамках інтеграційного угруповання
порівняно з прямими іноземними інвестиціями країн-учасниць в інші країни
світу. До основоположних характеристик, які сприяють об’єднанню компаній та
окремих підприємств в межах інтеграційного угрупування, відносяться:
 Ефект масштабування впливу підприємства та можливості виходу на нові
ринки збуту;
 Обмін технологічними інноваціями в сфері виробництва та підходами
щодо просування товару на міжнародній арені;
 Переваги та вигоди від локалізації компанії на території з сприятливішим
виробничим, інвестиційним чи фінансовим кліматом (у Північної та
Центральної Європі налагоджено виробництво складних компонентів, у
Південній – зборка, яка здійснюється дешевою робочою силою);
 Диверсифікація наявного асортименту продукції задля задоволення
потреб споживачів та виходу на новий рівень обслуговування;
 Можливість розширення фінансових резервів для за діяння їх в НДДКР;
 Використання трансфертних цін, особливо в секторах, де фіскальні умови
та податки відрізняються в різних країнах;
 Зниження витрат на транспортування шляхом внутрішньо-фірмового
розподілу перевезень.
 18

РОЗДІЛ 2 Аналіз інтеграції як форми взаємодії суб’єктів світового

господарювання
2.1 Міжнародні інтеграційні угрупування та блоки
Сьогодні у світі існує близько 20 економічних груп. Серед них можна
виділити: у Західній Європі – Європейський Союз (ЄС) та Європейська
асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ); у Північній Америці – Північноамериканська
угода про вільну торгівлю (НАФТА); в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні –
Тихоокеанське економічне співтовариство (АТЕС). Європейський союз
представлений як один з найвпливовіших та економічно потужніших осередків
формотворення інтеграційних процесів. Даний суб’єкт міжнародного права та
економіко-політичних відносин пройшов етапи розвитку та реструктуризації від
найнижчого утворення, такого як зона вільної торгівлі до економічного союзу,
який визначається як найвища форма міжнародної взаємодії.
Ключовими завданнями Європейського союзу є стимулювання
економічного, культурного та політичного розвитку країн-учасниць,
запровадження норм та правових заходів, які б містили протекціоністські
спрямування щодо захисту прав та інтересів громадян країн ЄС. Іншим питання
вирішення якого постає перед членами ЄС це вдосконалення та виведення на
істотно новий рівень шляхів, способів взаємодії держав між собою.
Багатосторонній характер та багаторівневість Європейського союзу породжує
потребу в формуванні складної та розгалуженої системи управління та
координації процесів для втілення у життя поставлених цілей та завдань. Було
створено певні незалежні інституції, функціонування яких допомагає Союзу
вирішити певні питання, без втручання зацікавлених сторін та лобіювання
окремих рішень, пропозицій та порад. Основоположними аспектами, які
формують суть ЄС є справедливість та верховенство права, саме при
дотриманні цих істин зберігається рівноправ’я між державами-учасницями.
 19

Європейський Союз має доволі характерну будову та відрізняється від

інших багаторівневою структурою, яка дозволяє приймати рішення засновані на
інформації, доводах та фактах, що пройшли багатоетапну перевірку та обробку
різними інституціями та правочинними установами. Дана структура наведена
нижче на Рис. 2.1 «Багаторівнева структура ЄС»

Суд ЄС

Європейська Рада

Рахункова
палата

Європейська комісія Рада ЄС

Керівництво Європейський
Наднаціональний

центральний
банк
рівень

Європейський парламент

Прийняття Правосуддя
законів
Економічний та
Комітет регіонів
соціальний
комітет
Консультування
Національни
й рівень

Держави-члени ЄС (політичні партії, об’єднання,

громадські асоціації)
Регіональний

Територіальні одиниці в складі держав-членів - регіони, землі,

рівень

провінції, тощо ( уряди, парламенти, адміністрації, політичні партії,

асоціації…)

Рис. 2.1 «Багаторівнева структура ЄС»

 20

На сьогоднішній день також виділяють таке інтеграційне угрупування як

АТЕС, консультаційно-інформаційний форум для обговорення економіко-
політичних питань заснований групою країн Азійського-Тихоокеанського
регіону. АТЕС включає 19 держав Азії, Північної і Південної Америки:
Австралія, Бруней, В’єтнам, Канада, Китай, Індонезія, Малайзія, Мексика, Нова
Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Перу, Сінгапур, США, Таїланд, Чилі, Філіппіни,
Південна Корея, Японія) і дві території (Гонконг, що є частиною КНР, і
Тайвань). Характерної особливістю для даного інтеграційного угрупування
слугує різний рівень розвитку країн-членів, від найрозвинутіших ( США,
Канада, Японія, Китай ) до тих економічні показники яких ще піддаються
структурним змінам і знаходяться в фазі активного розвитку (Філіппіни,
Мексика, Чилі). Дана структурна одиниця світового співтовариства присвячена
обговоренню проблем та подальшому їх вирішенню шляхом спільної співпраці.
Іншим елементом міжнародної економічної взаємодії є міжурядова
інтеграційна організація запроваджена задля сприяння економічного,
соціального та культурного розвитку держав-учасниць – (АСЕАН) Асоціація
країн Південно-Східної Азії. Одне з завдань даного товариство це підтримання
перманентного та постійного миру між країнами Південно-Східної Азії. АСЕАН
веде свою діяльність в рамках хартії ООН та стимулює активну співпрацю між
суб'єктами господарювання, які всупили в даний союз.
Також існує Північноамериканська асоціація вільної торгівлі – НАФТА,
яка розпочала свою діяльність із 1 січня 1994 року. Сюди входять такі країни, як
США, Канада, Мексика. Дана організація являє собою високоефективне
інтеграційне угрупування на основі торгівельного партнерства країн-учасниць.
Угрупування дійшло того етапу розвитку коли починається поступове
руйнуввання бар'єрів на шляжу обміну товарами, послугами, кваліфікованими
кадрами, капіталом у вигляді прямого іноземного інвестування.
 21

2.2 Тарифні бар’єри та митні обмеження на зовнішніх ринках

Сьогодні активна участь у міжнародній торгівлі є важливою та
неодмінною складовою успішного розвитку будь-якої економіки. Створюються
нові інтеграційні організації, транснаціональні структури та блоки з метою
пошуку нових засобів для забезпечення сталого економічного розвитку.
Міжнародна інтеграція призвела до суттєвих змін у більшості куточків
сучасного світу. По-перше, змінився міжнародний статус учасників
світогосподарських процесів, збільшився масштаб процесів регіоналізації та
змінилася схема регулювання міждержавних взаємовідносин. Країни, які не
змогли підлаштуватися під нові глобальні вимоги, були витіснені на
переферійні позиції. Наявність бар'єрів, які країна створює для доступу на свій
ринок, є важливим показником ринкової структури та добробуту її громадян.
Захисні заходи, які ефективно захищають національних виробників у
короткостроковій перспективі та приносять дохід до державного бюджету,
можуть викривлювати економічну реальність у віддаленій перспективі:
конкурентоспроможність скорочується, а компанії отримують несправедливу
економічну могутність. Зосередження виробництва породжує монополії та
необхідність державного інтервенції, що ще більше деформує економічну
реальність.
Перепоною в торгівлі здебільшого є фінансовий тягар, який спричиняє
збільшення вартості товарів, орієнтованих на експорт або імпорт. Зокрема,
встановлення досить жорсткого мита може зробити недоцільним та
нерентабельним імпорт товарів, випущених за кордоном, скорочуючи
можливості для збуту товарів, розроблених всередині країни. Натомість
квотування кількості товарів і послуг, які можна реалізовувати на експорт,
підштовхує компанії до активізації купівельного попиту у власній країні, що
забезпечує можливість утримання капіталу в національній економіці.
 22

Попри те, що політика запровадження торговельних бар'єрів, на першу

думку, є вкрай негативним кроком, проте значна кількість країн вдається до неї
для стримування валютного курсу з метою досягнення рівноваги в
торговельному балансі. Інакше кажучи, митні тарифи та квоти можуть бути
задіяні для врівноваження імпорту та експорту таким способом, щоб країна
отримувала максимальну економічну віддачу від усіх зовнішньоекономічних
операції. Враховуючи, що міжнародна торгівля є інтегральною частиною
розвитку сучасної економіки, торгівельний бар'єр може бути застосований як
регулятивно-правовий механізм для упередження надмірної економічної
залежності країни від державних чи міжнародних торговельних угод. Методи
митного регулювання міжнародної торговельної політики будь-якої країни є
ключовим знаряддям тиску на торговельні взаємовідносини між різними
країнами та значною мірою стимулюють реалізацію політик протекціонізму
стосовно вітчизняних товаровиробників. Підґрунтям митного регулювання є
система митних платежів, які систематизуються в митних тарифах. Форми
тарифних ставок, що практикуються в галузі митної справи, представлені на
Рис.2.2 «Класифікаціна сиситема митних регуляторів»

За способом
Номінальне Ефективне
нарахування

За об’єктом Експортне Імпортне Транзитне

укладення

За
Види мита

Автономне Конвенційне Преференційне

походженням

За способом Авдвалорне
Специфічне Комбіноване
стягнення

За характером Сезонне Антидемпінгове Компенсаційне

застосування
 23

2.3 Взаємозв’язок інтеграції з міжнародною політикою та безпекою

Універсального визначення терміна "міжнародна організація" наразі не
існує. Статистичний глосарій ОЕСР окреслює міжнародні організації у якості
"суб'єктів, сформованих шляхом укладення формальної політичної угоди між
державами, що мають договірно-правовий характер; їх діяльність передбачена
законодавством держав-учасниць; вони не розглядаються як резиденти країн, в
яких вони розташовані".
Міжнародні організації займають важливе місце в управлінні та
реформуванні сфери безпеки. Вони надають інформацію та консалтингові
послуги, забезпечують підвищення поінформованості з актуальних питань
безпеки, а також фінансують навчання, програми та проекти з багатьох
важливих тем, таких як технічна експертиза, управління сектором безпеки,
нагляд та розбудова доброчесності. Окрім того, міжнародні організації
посідають провідне місце у розробці стандартів безпеки, впровадженні
підзвітності та дотриманні принципів верховенства права. Більше того, вони є
комунікаційним засобом зв'язку між урядами та суспільством, а також між
окремими країнами, іноземними організаціями та гравцями, причетними до
керування сектором безпеки та його вдосконалення.
Залучення великих міжнародних інституцій до процесу реформування
галузі безпеки розпочалося у 1990-х роках, коли було усвідомлено, що
намагання досягти успіху у сфері розвитку, особливо під впливом конфліктів та
після їх закінчення, не можуть бути результативними, якщо бракуватиме
безпеки. Менеджмент безпеки розцінюється як один з важливих елементів
організаційних, управлінських та реконструційних проектів. Водночас,
демократичний контроль над сферою безпеки став вагомою запорукою
партнерства та членства в таких організаціях, як ЄС, НАТО та Рада Європи.
"Система глобальної безпеки" містить у собі наступні компоненти:
 24

 глобальна ( зразком даної системи вважався біполярний світ з системою

протистояння і взаємного стримування, що існувала з боку СРСР і США);
 регіональна, що базується на специфічних інституціях конкретного
регіону (в Європі фактично такою була "європейська" система, яка
ґрунтувалась на "Європейському Союзі". (в Європі фактичною базою
системи забезпечення регіональної політики безпеки є три міжнародні
інституції - ЄС, НАТО та ОБСЄ, хоча вони мають різні можливості і
розрізняються за своїм потенціалом та масштабами діяльності);
 субрегіональний, де предметом зацікавленості є насамперед спільне
гарантування воєнної безпеки. На зміну питанням військової безпеки
приходить усвідомлення необхідності налагодження економічних зв'язків
(наприклад, Вишеградська четвірка, Центральноєвропейська ініціатива,
Чорноморська економічна ініціатива, Балтійське партнерство, проект
"Єврорегіон")
 двосторонні угоди, що торкаються військових, політичних та економічних
міждержавних домовленостей, і виступають як найнижчий
фундаментальний щабель загальноєвропейської системи безпеки.
Розрізняють дві стратегії безпеки:
 стратегія оборони, в рамках якої характерною особливістю діяльності є
встановлення ризиків та їх управління, а безпека в свою чергу є кінцевою
метою контролю ризиків.
 стратегія зміцнення безпеки, в основі якої закладено самоствердження
характеру самого об'єкта та уникнення загроз, що можуть вплинути на
його безпеку.
 25

РОЗДІЛ 3 Подальші перспективи розвитку інтеграційних процесів у

міжнародних економічних відносинах
3.1 Інтеграція України в світову систему взаємодії економічних агентів
Питання активного розвитку міжнародних економічних зв’язків набирає
все більшої актуальності для України, адже невід’ємною істиною є той факт що
з розширенням та постійним масштабуванням інтеграційних процесів в межах
світового простору в економічному просторі України очікується стрімке
зростання ключових показників. На сьогоднішній день Україна знаходиться на
початку свого інтеграційного шляху та потребує значних законодавчих,
нормотворчих змін та реконструкцій в економіко-політичній та соціально-
культурній сферах.
Відтак, стратегічні акценти національного розвитку потребуватимуть
врахування сьогоднішніх реалій життя. Усвідомлення пріоритетного значення
інтеграції та неприйнятності ізоляції від динамічної та великомасштабної
інтернаціоналізації. Однак для цього насамперед потрібно досліджувати та
прогнозувати актуальну ситуацію довкола країни, її становище у світі, а також
перспективи надходження зовнішніх інвестиційних ресурсів. Об'єктивна
ймовірність інтеграції у світове господарство криється у налагодженні
механізму зовнішньоекономічних зв'язків, перш за все, на державному рівні і
зрештою на глобальному та регіональному макроекономічному рівні.
Комбінація об'єктивної потреби та об'єктивних можливостей для України
долучитися до світової економіки, цей процес є закономірним.
Процес європейської інтеграції - це трансформація європейських
стандартів та їх впровадження в українське законодавство. Таке впровадження
має гарантувати стабілізацію економіки, забезпечення верховенства права,
екологічно чисте довкілля, належну якість продуктів харчування, посилення
соціального захисту громадян, зростання рівня добробуту та протидію корупції.
Це цілісний економічний, соціальний і культурно-гуманітарний простір, де
 26

стираються кордони та скасовуються зайві угоди на догоду вільному руху

товарів, людей, послуг і капіталів, а також вільному обміну інформацією,
культурними та науковими надбаннями. На поточному етапі - гармонізація
національного законодавства до загальноєвропейського нормативно-правового
масиву, подальша інтеграція українських підприємницьких структур до
Європейського Союзу. Імплементація основоположних реформ, закріплених в
Угоді про асоціацію, та впровадження пакету рекомендацій Європейської
Комісії, що є попередньою умовою для започаткування переговорів про вступ,
слугуватиме подальшому успішному просуванню України на європейському
напрямі.
Інтеграція України в Європу наразі проходить в контексті
широкомасштабній інтервенції зі сторони Росії. Водночас війна, спровокована
країною-агресором, підтвердила рішучість українців боронити цілісність та
незалежність України, європейський курс розвитку, згуртувала українську
націю та суспільство. Разом з тим, вона інтенсифікувала довгострокові
двосторонні євроінтеграційні контакти, задала нового характеру політиці
Брюсселя стосовно України та спонукала його до суттєвого оновлення підходів
і орієнтирів у галузі безпеки. Натомість війна, в якій Україна понесла
колосальні людські та фінансово-економічні збитки.
На сьогоднішній день ключовими складовою взаємин між Києвом і
Брюсселем є спільна опозиція до континентальної експансії Росії, політична
підтримка, військова та фінансово-економічна допомога України. Україна
активно рухається шляхом проєвропейських реформ, схвалює вагомі для
євроінтеграції закони та активізує співробітництво з Брюсселем у низці сфер.
Цілком можна казати про поступовий прогрес, значні здобутки та зміни на
євроінтеграційному шляху. Набуття членства в ЄС є вагомим, але не
завершальним кроком на шляху європейської інтеграції.
 27

Рис. 2.3 «Динаміка України на шляху до євроінтеграції»

У жовтні 2020 року ЄС ініціював попередню кваліфікаційну місію з

оцінки відповідності законодавства України нормам права ЄС в контексті
комплексної експертизи готовності України до підписання Угоди про
прийнятність промислової продукції (АСАА). Підсумки оціночної місії,
представлені у травні 2021 року, вказують на досить високий рівень адаптації
законодавства, але він не є повністю задовільним і потребує додаткової роботи.
На початку 2020 року було ухвалено концепцію розвитку фінансового сектору
України до 2025 року, яка націлена на імплементацію низки основних
нормативно-правових актів ЄС, потрібних для одержання режиму сприяння на
єдиному ринку ЄС.
 28

3.2 Шляхи удосконалення та підвищення інтенсивності інтеграційних

процесів на міжнародній арені

Заздалегідь відомо що головним інструментом для підвищення рівня

ефективності використання підходів інтеграції є попередні оцінка, моніторинг
та контроль господарських процесів як окремого підприємства так і загалом
певної держави. Ключовим фактором сталого розвитку є ефективне
корпоративне управління. Критична роль дієвого управління для досягнення
сталого розвитку обумовлена існуванням серйозних економічних, екологічних
та громадських суперечностей, які набули глобальних рис у сучасному світі.
Нові реалії потребують кардинальних змін у механізмі управління сталим
розвитком, спрямованих на розв'язання найбільших викликів, що стоять перед
суспільством. Як проблематика менеджменту, так і питання забезпечення
сталого розвитку є дуже динамічними явищами, які перебувають у постійній
еволюції відносно соціально-економічного розвитку та супровідних змін у
суспільному ладі людства. На поточному етапі найбільш гостро стоять питання,
пов'язані з процесами міжнародної інтеграції, недосконалістю глобальної
фінансової системи та чимало інших.

Рис.2.4 «Схема управління стійким розвитком економічної системи»

 29

Процедура діагностики передбачає ґрунтовну оцінку комплексного

впливу різних факторів на стан соціально-економічної системи. Дієве
регулювання сталого розвитку потребує не лише аналізу негативних явищ, але й
прогнозування ймовірних небезпек, особливо у кількісному вимірі. Це
стосується визначення ризиків, оцінювання імовірності перетікання соціально-
економічної проблеми в стадію кризи. Якісні та оперативно отримані прогнозні
дані забезпечують надійну підтримку всіх необхідних функцій в сфері
управління сталим розвитком, дозволяють зменшити невизначеність при
розробці критично значущих управлінських рішень та підтримують стійке
функціонування соціально-економічної системи як в операційному, так і в
стратегічному аспектах.
Концепція державної системи менеджменту сталого розвитку на базі
інноваційних трансформацій може містити об'єкт управління, а саме
національний науково-інноваційний комплекс, який безпосередньо демонструє
інноваційний прогрес. Здійсненням інноваційної діяльності оперують
промислові підприємства, науково-дослідницькі інститути та вищі навчальні
заклади, а також установи інфраструктурної підтримки. Наступний напрямок -
управління національною або регіональною конкурентоспроможністю.
Основними інструментами управління тут є національна та регіональна
індустріальна політика, сприяння та розширення діяльності групи фірм-лідерів в
окремих галузях та секторах, екологічна політика, підтримка та захист
громадських прав. Задля забезпечення прийнятного рівню державного
управління для сталого розвитку країни ефективним є паралельне впровадження
одного або декількох із зазначених вище інструментів. Загалом саме процес
аналізу проведеної інтеграційної діяльності та подальша оцінка стану економіки
підприємтва чи держави є важливими складовими будь-якого шляху,
зорієнтованого на інтенсифікацію інтеграційних процнсів та поліпшення
показників політико-економічного та культурного середовищ.
 30

Висновок
Проаналізувавши наведену вище наукову роботу можна впевнено
стверджувати, що саме інтеграція слугує новим поштовхом для розвитку як
національного благополуччя окремої країни так і загального міжнародного
становища на світовому просторі. Сутність інтеграційних процесів полягає в
створенні зони вільної від політичних, георафічних та ідеологічних умовностей,
запровадженні докорінно нової схеми розвитку міжнародних взаємовідносин.
На сьогоднішній день існує велика кількість всеможливих форм інтеграційних
угрупувань та союзів, які представляють собою центри для винесення певних
проблем та турбуючих питань на загальне обговорення і подальше прийняття
рішення, стсовно шляху подолання непорозумінь та конфліктів.
Існування інтеграційних організацій та формувань надає можливість для
більш розвинутих учасників підтримати агентів світової взаємодії, які
відрізняються слабким рівнем розвитку показників економіко-політичного та
соціально-культурного секторів. Інтеграція відкриває нові можливості та
перпективи перед її учасниками та дозволяє вийти на істотно новий рівень
ведення зовнішньоекономічної діяльності. Вагомі ТНК або ж навпаки невеликі
підприємства з набуттям інтеграційних ознак стають взмозі провести
диверсифікацію продукцію на основі партнерського досвіду, країн учасниць
інтеграції. Також значним чином розширюються межі ринків для збуту
продукції, за рахунок чого відбувається поступове масштабування самого
виробництва та винесення його за межі національних кордонів.
Інтеграція відкриває нові двері перед її учасниками в більш складну
структуру міжнародних зв'язків. З'являється можливість укладення на
вза'ємовигідних умовах договорів про співпрацю в певних галузях економіки
чи навіть сферах державної та господарської діяльності. Отже у висновку можна
зазначити що в сучасному світі динамічного розвитку та постійного росту
інтеграція стала невід'ємним елементом світобудови та світосприйняття.
 31

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Власов В. І., Філіпенко А. С. Фундаментальний внесок у теорію фінансової
глобалізації і євроінтеграції. Фінанси України. 2016. № 11.;

2. Євчук М. І., Долінський З. І. Міжнародна економічна інтеграція: сучасний

стан, проблеми та перспективи. Міжнародні економічні відносини. 2017. №
3.;

3. Захарова Т. О., Бобер М. Т. Дослідження сучасного стану інтеграційних

процесів. Науковий вісник РДГУ. 2017. Вип. 22(174).;

4. Михайлова Л. І., Волченко Н. В., Зінчук Т. О., Кваша С. М.

Євроекономічна інтеграція: навч. посіб. Київ : Центр учбової літератури,
2013.;

5. Батаренко А. О. Проблеми та перспективи європейської інтеграції

України. Науковий вісник Інституту міжнародних відносин НАУ. 2014. № 1.;

6. Брояка А. А. Оцінка та шляхи підвищення ефективності

зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Наукові праці Полтавської
державної аграрної академії. Серія: Економічні науки. № 5.;

7. Квятковська Л.А. Реалізація принципів концепції сталого розвитку в

діяльності підприємства. Вісник соціально-економічних досліджень. 2013. No
1.;

8. Малюта Л.Я. Екологічний імператив забезпечення економічної безпеки

в контексті сталого розвитку суспільства. Галицький економічний вісник.
2014. Т. 44. No 1.;

9. Суботін А.А. Теорія міжнародних відносин: посібник-хрестоматія /

А.А.Суботін, М.С.Каменецький. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2007.;
 32

10. Цимбалістий В.Ф. Теорія міжнародних відносин / В.Ф.Цимбалістий. –

Львів: Новий Світ-2000, 2010.;

11. Артьомов І.В. Проблеми і перспективи входження України в

Європейський Союз: навчальний посібник / І.В.Артьомов. – Ужгород: Ліра,
2007.;

12. Артьомов І.В. Україна – Європейський Союз / І.В.Артьомов. – Ужгород:

Ліра, 2008.;

13. Барановський Ф.В. Європейська інтеграція та демократичний розвиток

України: концептуальний аналіз взаємовпливу: моногр. /Ф.В.Барановський. –

Луганськ: Елтон-2, 2007.;

14. Маруняк Є.О. Сутність і основні риси транснаціональних корпорацій та

їх розвиток в Україні / Є.О.Маруняк, Л.Г.Руденко // Укр. геогр. журн. –

2007. – № 4.;

15. Шепєлєв М.А. Теорія міжнародних відносин: підручник / М.А.Шепєлєв. –

К.: Вища школа, 2004.;

16. Потєхін О.В. Глобалізація безпеки: навч. посіб. / О.В.Потєхін,

І.Я.Тодоров. – Донецьк: Ноулідж, Донец. від-ня, 2011.;

17. акович В. Антиглобалізм: стан і перспективи / В.Сакович // Політ.

менеджмент. - 2005.;

18. Баклі, П. Майбутнє мультинаціональної діяльності [Текст] / П. Баклі, М.

Кессон. – Лондон: Макміллан,1976.;
 33

19. Сіденко В. Політика завершення формування Європейського

економічного і валютного союзу: основні тенденції та можливі наслідки для
України / В. Сіденко // Економіка України. – 2014.;

20. Соколенко С. Кластери в глобальній економіці / С. Соколенко. –К. :

Логос, 2004.;

21. Хофман Л. Україна на шляху в Європу / Л. Хофман, Ф. Мьоллерс. – К. :

Фенікс, 2001.;

22. Чужиков В. Модернізація регіональної політики в ЄС / В. Чужиков //

Економіка України. – 2008.;

23. АСЕАН [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.aseansec.org

24. НАФТА [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nafta-sec-

lena.org/

25. ЄC [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.eurpa.eu.int

26. Євростат [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://europa.eu.int/en/comm/eurostat

27. Чужиков В. Регіональні інтеграційні стратегії постсоціалістичних

країн Європи : монографія / В. Чужиков. – К. : КНЕУ, 2003.;

28. Посольський В. Конституційний устрій Європейського Союзу. -К.,2005.;

29. Прийдак М. М. Поглиблення державного суверенітету та незалежності

України шляхом європейської інтеграції. Дніпропетровськ, 2003.;

30. Щербак В. М. Регуляторні механізми глобалізації: податковий,

торговельний і фінансовий аспекти // Стратегічна панорама. - 2005. - № 2.