МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН
КАФЕДРА МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН І БІЗНЕСУ

Дисципліна: «Методологія прикладних досліджень у сфері

міжнародних економічних відносин і бізнесу»

Аналітичний проект на тему:

«ТРАНСНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ЯК ОСНОВНИЙ ФАКТОР
ФОРМУВАННЯ ГЛОБАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
»

Адаменко Максима Андрійовича,

студента групи 104м-МБ
науковий керівник: д.е.н., професор Румянцев А.П.

Київ 2023
ЗМІСТ
 1. Економічна природа процесів транснаціоналізації.
2. Сутність транснаціоналізації та особливості діяльності
транснаціональних корпорацій в умовах глобальної економіки.
3. ТНК як ключові суб’єкти глобальної конкуренції.
4. Особливості сучасного етапу транснаціоналізації світової економіки.
5. Трансформація транснаціоналізації економічної діяльності на
сучасному етапі світогосподарського розвитку.
6. Індекси транснаціоналізації.

1. Економічна природа процесів транснаціоналізації.

 Серед ключових процесів, що притаманні сучасній глобальній
економіці, варто особливо виокремити транснаціоналізацію, яка за останні
кілька десятиліть швидко і суттєво видозмінила принципи економічних
відносин. Все більше ознак свідчать про те, що ХХІ ст. стало переломним з
погляду часткового переміщення економічної (а часто – і політичної) влади
від національних держав до провідних ТНК. Такі трансформації, в яких
виражена сама сутність та природа глобалізації, – першооснова актуального
етапу розвитку світової економіки.
Фактично в світі не залишилося жодної держави, економічна політика
якої більшою чи меншою мірою не зазнавала б різноманітного впливу з боку
ТНК. Держави також намагаються з більшою чи меншою результативністю
впливати на бізнес-стратегію провідних ТНК, в тому числі – і за рахунок
опосередкованих заходів, і через прямий вплив на транснаціональний бізнес.
Надзвичайно виразно транснаціоналізація виявляє притаманні їй риси у
фінансовому секторі. Якраз фінансові ТНК стали останніми десятиліттями
беззаперечним гегемоном світового фінансового господарства. Водночас
вказані процеси є надзвичайно суперечливими, особливо для країн із
«транзитивними» економіками.
Природним наслідком прояву переваг корпоративної форми організації
бізнесу в світовій економіці стало формування надзвичайно потужних
транснаціональних корпорацій, які здобули лідерство в усіх без винятку
сферах економічного та соціального життя суспільства. Беззаперечним є і
формування значного впливу з боку найбільших сучасних ТНК на політичні
процеси, що, своєю чергою, створює численні загрози для національних
держав. Таким чином, саме в останні десятиліття було сформовано
принципово нову форму гострого конфлікту інтересів «ТНК – держава», від
вирішення якого багато в чому буде залежати економічний світовий порядок.

2. Сутність транснаціоналізації та особливості діяльності

транснаціональних корпорацій в умовах глобальної економіки.
 Дефініція «транснаціоналізація» походить від поняття
«транснаціональна корпорація» і напряму з ним пов’язана. Отже,
транснаціоналізація – це процес посилення світової інтеграції у результаті
глобальних операцій ТНК, в межах якої значна частина виробництва,
споживання, експорту, імпорту і доходу країни залежить від міжнародних
центрів за межами держави.
На сьогодні транснаціоналізація бізнес-діяльності досягнула свого
найвищого рівня, охопивши практично усі країни світу та усі фази
суспільного відтворення на галузевому та територіально-регіональному
рівнях. Це дає підстави стверджувати про її глобальний характер, який все
рельєфніше викристалізовується та набуває матеріального втілення у
наступних тенденціях.
Насамперед, слід відзначити зростання масштабів монополізації у
глобальному вимірі. Серед факторів, які справили вагомий каталізуючий
вплив на масштаби та динаміку цих процесів, слід виокремити ключові –
загострення конкурентної боротьби між провідними ТНК за перерозподіл
світової економічної влади, якісно новий рівень концентрації і централізації
капіталу, поглиблення асиметричності економічного та інноваційного
розвитку країн, «технологічний відрив» американських монополій від своїх
основних конкурентів та формування у світовому господарстві нових центрів
економічного суперництва. Так, дані, які стосуються діяльності сучасних
глобальних корпорацій, засвідчують поглиблення упродовж останніх
двадцяти років тенденції щодо наростання монополізації світової економіки.
Так, протягом останніх двадцяти років тенденції до наростання
транснаціоналізації бізнес-діяльності.
В конкуреному бізнес-середовищі 500 найбільших ТНК реалізують
95% світової продукції фармацевтики, близько 80 % - електроніки та хімії,
76% - продукції машинобудування. ТНК контролюють майже половину
світового промислового виробництва та дві третини міжнародної торгівлі, а
також 4/5 патентів і ліцензій на впровадження нових технологій.
 3. ТНК як ключові суб’єкти глобальної конкуренції

Процес транснаціоналізації, що характеризується посиленням

взаємозв'язку і взаємозалежності суб'єктів світової економічної системи в
результаті глобальних операцій ТНК, сьогодні досяг планетарних масштабів.
ТНК перетворились на головну силу ринкового виробництва й міжнародного
поділу праці, на домінуючий чинник світової економіки й міжнародних
економічних відносин. Їхня здатність гнучко пристосовувати механізм
інвестиційної діяльності, організаційні методи й засоби до змін, що
відбуваються в національній і світовій економіці, перетворили їх на
глобальні господарчі структури, що розглядають світове господарство як
сферу застосування свого капіталу. Вони створили потужні системи
маркетингу та засоби сучасної реклами, що дає їм змогу маніпулювати
смаками та вподобаннями споживачів в усьому світі. На тлі вищезазначених
процесів відбувається поступове зростання об'ємів міжнародного
виробництва.
Серед вчених не існує єдиного підходу до визначення терміну
«транснаціоналізація». Одні дослідники вважають, що транснаціоналізація
– це якісно новий етап інтернаціоналізації господарського життя, який
характеризується різким зростанням ролі зовнішніх факторів розвитку всіх
держав і створенням транснаціонального капіталу. Інші трактують
транснаціоналізацію як форму загального процесу інтернаціоналізації
господарського життя.
Так, О. Рогач вважає, що транснаціоналізація – це процес посилення
світової інтеграції у результаті глобальних операцій ТНК, в межах якої
значна частина виробництва, споживання, експорту, імпорту і доходу країни
залежить від міжнародних центрів за межами держави.
Згідно з визначенням А. Мовсесяна і С. Огнівцева,
«транснаціоналізація – це процес перенесення частини відтворювальних
процесів з однієї країни в іншу (інші) за допомогою прямих іноземних
інвестицій, до яких, на відміну від портфельних, відносять інвестиції,
зроблені за кордон з метою організації філій або встановлення контролю над
іноземними компаніями, стають залежними. Ці інвестиції здійснюються в
основному ТНК, які є основою транснаціоналізації».
Неможливість країн, що володіють значними запасами факторів
виробництва, ефективно їх використовувати у зв'язку з дефіцитом капіталу
обумовлює можливість його переливу з країн з його надлишком за
допомогою прямих іноземних інвестицій. Цей процес э об'єктивною
передумовою транснаціоналізації виробництва. Зауважимо, що
транснаціоналізація значно посилює взаємозалежність країн в глобалізованій
економіці через вплив на виробництво товарів і послуг, використання
робочої сили, інвестицій, технологій та їх розповсюдження між країнами.
Процеси транснаціоналізації стимулюються потребою у зменшенні
ризиків, бажанням наблизити виробництво до перспективних ринків збуту,
раціоналізувати оподаткування та митні платежі для транснаціональної
компанії.
Домінуюче положення ТНК у системі сучасного світового
господарства є невипадковим і під дією глобалізації утверджувалося
поступово. Дедалі частіше окремі ТНК набувають більшого впливу в світі,
ніж деякі держави. Протягом останніх років у списку наймогутніших
транснаціональних корпорацій світу з’являється все більше компаній з країн,
що розвиваються, і навпаки, кількість великих корпорацій з
високорозвинених країн зменшується.
Однак, незважаючи на постійний дослідницький інтерес протягом
останніх десятиліть до цих проблем, так і не сформувалося консенсусне
розуміння сутності сучасних транснаціональних структур, багато в чому
суперечливими є оцінки значення ТНК для країн із різним рівнем
економічного розвитку, зокрема в контексті їхньої національної безпеки.
На сьогоднішній день ТНК є основою господарського комплексу країн
з розвиненою ринковою економікою. Незважаючи на загальновизначеність
величезної ролі і значення транснаціональних корпорацій у світі, серед
науковців немає єдиного погляду на цю форму господарювання. Загальне
визначення: «Транснаціональна корпорація (далі – ТНК)» – компанія
(корпорація), що володіє виробничими підрозділами в декількох країнах.
За офіційним визначенням Конференції ООН з торгівлі та розвитку
(United Nations Conference on Trade and Development – UNCTAD),
транснаціональна корпорація (Transnational corporation, multinational
corporation, multinational company, multinational enterprise) – це підприємство,
що об’єднує юридичних осіб будь–яких організаційно–правових форм і видів
діяльності в двох чи більше країнах і провадить єдину політику та загальну
стратегію завдяки одному або декільком центрам прийняття рішень.
Експерти ООН виокремили ознаки, за наявності яких компанію можна
віднести до транснаціональної:
– річний обсяг такої компанії повинен перевищувати 100 млн. дол.
США;
– наявність філіалів не менше, ніж у шести країнах;
– високий відсоток продажу товарів за межами країни–резиденції.
У Конвенції «Про транснаціональні корпорації» підписаної для
забезпечення структурної перебудови економік держав–учасниць
Співдружності, поняття транснаціональна корпорація визначено як юридична
особа (сукупність юридичних осіб), яка має у власності, господарському
віданні або оперативному управлінні, відокремлене майно на територіях двох
і більше держав–учасниць; утворену юридичними особами двох і більше
держав–учасниць; зареєстровану як корпорація відповідно до цієї Конвенції.
Причому поняття «транснаціональна корпорація» у цій Конвенції
включає в себе різні транснаціональні структури, у тому числі
фінансово–промислові групи, компанії, концерни, холдинги, спільні
підприємства, акціонерні товариства з іноземною участю тощо.
Матеріали Організації економічного співробітництва і розвитку містять
дефініцію ТНК, як компанії приватної, державної або змішаної форм
власності, що знаходяться в різних країнах. При цьому одна або більше з цих
компаній може здійснювати значний вплив на діяльність інших, особливо в
сфері обміну знаннями і ресурсами.
Євгеній Ленський в книзі «Транснаціоналізація капіталу» дифініціює
транснаціональні корпорації, як підприємства (фінансово–промислові
об’єднання), яким належать або які контролюють комплекси виробництва
або обслуговування, що знаходяться за межами тієї країни, в якій ці
корпорації базуються, що мають велику мережу філій і відділень у різних
країнах і що займають провідне положення у виробництві і реалізації того
або іншого товару.
Тобто, ТНК – організаційно–правова форма, яка включає країну
розташування компанії, де фірма.
ТНК – це міжнародні концерни, тобто групи підприємств (дочірніх
фірм) навколо іншого підприємства (материнської компанії), яка тримає акції
цих підприємств. Для того, щоб бути спроможною контролювати дочірні
підприємства, головному підприємству в багатьох західних країнах
достатньо мати від 20% до 40% акцій.
У визначенні, що запропоноване ЮНКТАД поняття «транснаціональна
корпорація» ідентифікується з поняттям «багатонаціональна корпорація»,
хоча в більш пізніх методологічних дослідженнях з даних проблем було
визначено, що поняття «транснаціональна корпорація» – це узагальнююча
категорія, яка поєднує в собі такі її прояви, як «інтернаціональна
корпорація», «багатонаціональна корпорація» і «глобальна корпорація»,
що обумовлено розходженнями у використовуваних стратегіях даних видів
транснаціональних корпорацій, різною стадією їх еволюції на шляху до
формування глобальної транснаціональної корпорації, різною природою
формування капіталу й управлінського центру акцій.
У ряді робіт українських і зарубіжних учених поняття
«транснаціональна корпорація» та «багатонаціональна компанія»
розрізняють, у зв’язку з тим, що багатонаціональні компанії за їх
визначенням на відміну від транснаціональних компаній контролюються
капіталом двох або більше країн.
Особливістю компаній, що відносяться до багатонаціональних, є
відносно високий рівень диференціації продуктів для максимально повного
обліку специфіки маркетингових факторів окремих країн або регіонів. З
іншого боку, недоцільно проводити паралель між поняттями
«транснаціональна корпорація» і «фінансово–промислові об’єднання».
Таким чином, транснаціональні компанії характеризуються такими
основними рисами:
– інтернаціональні і за сферою функціонування, і за сферою
застосування капіталу;
– мають, як правило, величезний матеріальний і фінансовий
потенціал;
– виходячи з попередньої ознаки, мають можливість здійснювати
– значні відрахування на науково–дослідні та
дослідно–конструкторські розробки (ТНК є носіями досягнень передової
науки, передових технологій);
– мають, як правило, тісні зв’язки з національними банківськими
компаніями і національними банківськими системами, входять у фінансові
угрупування;
– як правило, це багатономенклатурні фірми, діяльність яких
досить сильно диверсифікована;
– їм притаманна відносна незалежність руху власного капіталу по
відношенню до процесів, що відбуваються в національних межах.
Систематизація існуючих визначень сутності транснаціональних
корпорацій наведена в таблиці 1:
Таблиця 1
Систематизація існуючих визначень сутності поняття
«транснаціональна корпорація»
Джерела Визначення
 ТНК – інтегровані мережі незалежних та розпорошених ресурсів та
Бартлетт К. можливостей, яким властиві такі якості: кожна національна одиниця є
джерелом ідей, навичок та можливостей, які можуть бути використані
організацією в цілому; національні одиниці, що є для компанії
світовим джерелом виробництва будь–якого компоненту, продукту
або послуги, виконують глобальну задачу; центр повинен виконувати
нову, більш складну роль керування та координації взаємовідносин
між національними одиницями.
Ленський Є.В. Транснаціональні корпорації – підприємства (фінансово–промислові
об’єднання), яким належать або які контролюють комплекси
виробництва або обслуговування, що знаходяться за межами тієї
країни, в якій ці корпорації базуються, що мають велику мережу філій
і відділень у різних країнах і що займають провідне положення у
виробництві і реалізації того або іншого товару.
Організація Транснаціональні корпорації звичайно включають компанії приватної,
економічного державної або змішаної форм власності, що знаходяться в різних
співробітництв країнах. При цьому одна або більше з цих компаній може здійснювати
а і розвитку значний вплив на діяльність інших, особливо в сфері обміну знаннями
і ресурсами.
Економічна Транснаціональні корпорації – найпотужніші монополії, що діють у
енциклопедія: міжнародному масштабі й на основі монополізації значної частини
у трьох томах / промислового світового виробництва, інтелектуальної власності
Редкол.: торгівлі, привласнюють найвищі (транснаціональні) прибутки. ТНК є
С.В. Мочерний міжнародними за характером своєї діяльності та національними щодо
(відп. ред.) та контролю за ними й утворюються на основі транс націоналізації
ін. (просування за кордон) своєї підприємницької діяльності.
Є.М. Терехов Транснаціональна компанія – це підприємство, яке походить з однієї
країни та вкладає ресурси в розширення своєї діяльності на
міжнародному ринку шляхом заснування дочірніх компаній, відкриття
філій в інших країнах із метою отримання найвигідніших умов
господарської діяльності, що, своєю чергою, призводить до
максимізації прибутку компанії та підвищення економічного впливу
компанії на національні економічні системи світу.
Комісія ООН з Транснаціональна (багатонаціональна) корпорація – підприємство, що
торгівлі і поєднує юридичних осіб будь–яких організаційно–правових форм і
розвитку видів діяльності в 2–х і більше країнах, що здійснює проведення
пов’язаної політики і загальної стратегії через один або більше центрів
прийняття рішень.
Конвенція про «Транснаціональна корпорація» – юридична особа, яка має у власності
транснаціональ майно на території двох і більше сторін (країн–учасниць Конвенції);
ні корпорації утворена юридичними особами двох і більше сторін; зареєстрована як
від 06.03.1998р. корпорація відповідно до Конвенції тощо.
Примітка. Складено автором за даними Скавронська І.В. Місце і роль ТНК у розвитку
національних економік / І.В. Скавронська, О.В. Мадараш // Молодий вчений. 2016. №
4(31). С. 199.
Усі вищенаведені визначення доповнюють одне одного і об’єднані
навколо характерних рис ТНК збереження національності походження
компанії, багатонаціональність представництв, економічна експансія на
зарубіжних ринках, вкладання капіталу. Однак чітких, нормативів щодо
критеріїв приналежності компаній до ТНК не розроблено.
Щодо критеріїв визначення транснаціональних корпорацій, то їх
поділяють на:
– кількісні (ступінь географічного поширення корпорації; частка
прибутків, отриманих за кордоном та ін.),
– якісні (транскордонний характер операцій; характер економічних
і історичних відносин між країною базування і країнами–реципієнтами;
структура ВВП приймаючих країн; інвестиційна політика та стратегія).
Однак в економічній літературі всі великі компанії, що володіють
значними потужностями, здійснюють прямі капіталовкладення і стратегічні
інтереси за кордоном, називають транснаціональними корпораціями.
Таким чином, ТНК – інтегрована структура, яка провадить єдину
політику через один або більше центрів прийняття рішень на підпорядковані
підприємства (філії, представництва, дочірні компанії) будь–яких
організаційно–правових форм (приватної, публічної, змішаної) на основі
науково–технічної, виробничої та комерційної кооперації з метою отримання
найвигідніших умов господарської діяльності, що, в свою чергу, приводить
до максимізації прибутку компанії та підвищення економічного впливу
компанії на національні економічні системи світу.
З огляду на суттєву трансформацію характеру конкуренції та
динамічний процес становлення ТНК, як продукту глобалізації, дослідимо
формування ТНК, які у своєму розвитку пройшли кілька етапів, так званих
п’ять поколінь своєї еволюції, та проаналізуємо особливості конкуренції ТНК
протягом століть. Слід зазначити, що у своєму розвитку ТНК багатьох
розвинених країн пройшли довгий еволюційний шлях, змінилось декілька їх
поколінь. Еволюція розвитку ТНК відображена в таблиці 2:
Таблиця 2
Еволюція розвитку ТНК
Покоління Форми Особливості функціонування та сфери
ТНК і період організації ТНК діяльності
 Перше: картелі, синдикатиРозробка та видобуток сировини в Азії, Африці та
кінець XIX ст. Латинській Америці, його переробка на своїй
– 1920 р. територій.
Друге: трести Функціонування в міжвоєнний період та період
1920–1939рр. мирової економічної кризи 1929–1933 рр. Основна
сфера діяльності ТНК – виробництво
військово–технічної продукції
Третє: Післявоєнне відновлення Європи і перетворення
1945–1960рр. концерни, США в локомотив капіталістичного світу.
конгломерати Найбільша концентрація ТНК була в атомній
енергетиці, електроніці, освоєнні космосу.
Четверте концентрація «Золотий час» розвитку ТНК. Ера нестримного
1960–1970рр. виробництва і споживання побутових товарів та зростання
капіталу в формі життєвого будівництва. Зростає виробництво
злиття і поглинань легкових автомобілів.
П'яте: економічні Комп'ютерна революція змінює вигляд усього
1970–1985рр. об'єднання та світу: інформація і комп'ютер стали
спілки, що загальнодоступними. ТНК конкурують в
включають кілька виробництві нових товарів, не припиняючи
країн боротьбу за ринки збуту. Триває процес злиття і
поглинань, що збільшує концентрацію капіталу в
найбільших транснаціональних корпораціях.
Шосте: економічні В умовах розпаду СРСР і перетворення США в
1985–2000рр. об'єднання та єдину наддержаву проходив новий переділ світу за
спілки, що володіння енергоресурсами. Процес злиття тривав,
включають кілька але його зміщення стало відбуватися у бік нафто– і
країн газодобувних, переробних, а також металургійних
компаній.
Сьоме: довготривалі Характеризується масовим злиттям і поглинанням
2000–2015рр. стратегічні союзи компаній. В корпоративній практиці
між корпораціями спостерігається тенденція перенесення акценту з
різних галузей і двостороннього партнерства на створення мереж за
країн участю декількох компаній. Транснаціональні
корпорації стикаються зі зростанням конкуренції,
оптимізацією менеджменту і більш тісною
взаємодією, а часом і з зрощенням з
транснаціональними банками (ТНБ), а також
виходом на світову арену «нових» ТНК з Росії,
Китаю та Індії.
Примітка. Складено автором за даними Лимонова Е.М. Дослідження впливу ТНК на
країни базування та приймаючі країни / Е.М. Лимонова, К.О. Воробйова // Європейський
вектор економічного розвитку. – 2014. – № 2(17). – С. 121–130.

Перші витоки зародження транснаціональних корпорацій сягають кінця

XІX століття – початку Першої світової війни. Діяльність першого
покоління ТНК пов’язана з видобутком сировини в колоніальних країнах
Азії, Африки, Латинської Америки та її переробкою в метрополіях, шляхом
інвестування у сировинні галузі іноземних країн зі створенням там
розподільчих і збутових підрозділів. Суб’єктами транснаціоналізації в цей
період виступали зазвичай об’єднання фірм різних країн, так звані
міжнародні картелі, які проводячи узгоджену цінову політику.
В період між двома світовими війнами набрали силу ТНК другого
покоління, діяльність яких була спрямована на виробництво військової
техніки для провідних європейських країн, Америки та Японії. Другий етап
еволюції ТНК пов’язаний з посиленням ролі зарубіжних виробничих
підрозділів ТНК та інтеграції зарубіжних виробничих і збутових операцій. В
цей період значно посилюється роль прямих іноземних інвестицій.
З початком 60–х років XX століття та розпадом колоніальної системи
розпочався розвиток ТНК третього покоління. Цей період характеризується
ще більшим посиленням ролі зарубіжних підрозділів ТНК, які з метою
обслуговування місцевих ринків, почали спеціалізуватись на виробництві тієї
продукції, що раніше вироблялась лише в країні базування ТНК.
Транснаціональні компанії третього покоління, розвитку яких передувала
хвиля інновацій, почали широко використовувати досягнення
науково–технічної революції та сприяти їх поширенню до периферійних зон
світового господарства. Саме під впливом науково–технічної революції
відбувається численне зростання та посилення значення ТНК. На початку
60–х років ТНК почали активно завойовувати світові ринки.
Прискорений розвиток науково–технічного прогресу та зростаюча
конкуренція на світових ринках призвели до формування на початку 1980–х
років ТНК четвертого покоління. Транснаціональні корпорації почали
розміщувати свої виробничі процеси в тих країнах, де це було економічно
доцільним. Це стало можливим завдяки всезростаючому розвитку численних
інформаційних і транспортних комунікацій та формуванням єдиного
ринкового та інформаційного простору. Численна кількість злиттів та
поглинань, яка була характерною четвертому поколінню розвитку ТНК,
призвела до концентрації виробництва і капіталу у лідируючих
транснаціональних корпорацій.
ТНК п’ятого покоління, яке почало формуватись на початку XXI
століття, виступають головними генераторами і поширювачами наукових
ідей і концепцій. Однією з найважливіших переваг ТНК п’ятого покоління
стала технологія, яка є визначальним чинником економічного зростання.
Саме на ТНК припадає переважний обсяг виробництва та обміну
технологіями. Характерною особливістю також є формування глобальних
мереж виробництва. Зростання кількості зарубіжних філій ТНК відбувається
набагато швидше, ніж зростання числа самих ТНК. Транснаціональні
корпорації активно здійснюють прямі іноземні інвестиції у закордонні філії,
діляться технологіями і тим самим підвищують технологічний рівень
закордонних філій та сприяють розвитку тієї чи іншої галузі господарства і
підвищенню її конкурентоспроможності. Характерною рисою ТНК п’ятого
покоління є їх функціонування в умовах глобальної конкуренції.
Дослідження еволюції розвитку ТНК показало, що в процесі
індустріального розвитку в міжнародному ринковому середовищі
конкуренція поступово набуває нових характерних рис та змінює свій вектор
від переважного використання порівняльних національних переваг,
характерних кінцю XIX – початку XX століттю, до використання динамічно
змінних конкурентних переваг, заснованих на науково–технічних
досягненнях, інноваціях на всіх стадіях від створення товару до просування
його від виробника до споживача притаманних другій половині XX – початку
XXI століття. З часом змінюються і самі методи конкуренції від, в
основному, цінових, характерних періоду до середини XX століття, до
переважно нецінових з другої половини XX століття.
Інформаційна революція суттєво вплинула на конкуренцію трьома
способами:
1) змінила структуру галузей, і таким чином встановила нові правила
конкуренції;
 2) створила нові конкурентні переваги, надаючи компаніям нові
можливості перевершити конкурентів в продуктивності;
3) породила кардинально нові види бізнесу, багато з них на основі вже
існуючих в компанії процесів і операцій.
Зазначена взаємозалежність ТНК та процесів глобалізації чітко
прослідковується через покоління розвитку транснаціональних корпорацій.
Виділяють такі типи транснаціональних корпорацій:
– горизонтально інтегровані корпорації з підприємствами, що
випускають велику частину продукції (виробництво автомобілів у США або
мережа підприємств «Разі Роогі»);
– вертикально інтегровані корпорації, що об’єднують при одному
власнику і під єдиним контролем найважливіші сфери у виробництві
кінцевого продукту. Зокрема, у нафтовій промисловості видобуток сирої
нафти часто здійснюється в одній країні, рафінування – в інший, а продаж
кінцевих нафтопродуктів – у третіх країнах;
– диверсифіковані транснаціональні корпорації, що містять у собі
національні підприємства з вертикальною і горизонтальною інтеграцією.
Таким чином, з’явившись як продукт глобалізації, ТНК почали
керувати цим процесом і прискорювати його в цілях максимізації власних
економічних інтересів. На сьогоднішній день саме транснаціональні
корпорації відіграють найважливішу роль в процесі глобалізації та фактично
вирішують ключові питання нового економічного і територіального переділу
світу і, будучи активним учасником процесів глобалізації, задають темп та
характер розвитку суспільства.

4. Особливості сучасного етапу транснаціоналізації світової

економіки.

На сьогодні транснаціоналізація бізнес–діяльності досягнула свого

найвищого рівня, охопивши практично усі країни світу та усі фази
суспільного відтворення на галузевому та територіально–регіональному
рівнях, що дає підстави стверджувати про її глобальний характер.
 ТНК є невід’ємною складовою зовнішньоекономічної діяльності
будь–якої розвиненої країни. Кількість ТНК та їх філій у світі щороку
зростає. За даними Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) у
світі нараховується близько 82 тисяч ТНК і 825 тисяч їх зарубіжних
підрозділів. За останні 30 років кількість ТНК збільшилась у 12 разів (1970 р.
– 7 тис. ТНК, 1990 р. – 36 тис., 2014 р. – 85 тис.), у яких зайнято більше 75
млн. чоловік, (рис. 1.):

1000 100
95
900 90
83 85
800 80 82 82 80

700 70
600 60
55 55
500 50 50
400 40
36
300 30
200 20
100 10
180 450 800 900 930 790 810 820 810 825
0 0
1990 1998 2001 2004 2007 2008 2010 2011 2014 2019
Кількість філій, тисяч Кількість ТНК, тисяч

Рис. 1. Динаміка кількості ТНК та їхніх закордонних підрозділів у світі

в період 1990–2019рр., (тисяч одиниць).
Примітка. Побудовано автором за даними World Investment Report 2019 (ЮНКТАД).
Таким чином, сучасні процеси транснаціоналізації мають динамічну
тенденцію розвитку:
– бурхливий розвиток надвеликих корпорацій, які стають основними
гравцями у світовій економіці;
– зниження ступеня «прив'язки» ТНК і виробленої ними продукції до
материнських країн за рахунок розвитку світового фондового ринку та
використання механізму стратегічного альянсу;
– значну концентрацію капіталу, що дає змогу ТНК зменшувати
витрати виробництва, фінансувати НДДКР та впроваджувати інноваційні
продукти і технології, здійснювати ефективну рекламу та ін.;
– утворення і зростання ТНК як результат інтернаціоналізації
економіки та розвитку світового ринку;
– транснаціоналізація капіталу стає характерною рисою
інституціонального розвитку всієї сучасної економіки.
Отже, з посиленням глобалізації розвиток світового господарства у
ХХІ ст. істотно відрізняється від розвитку світових економічних процесів ХХ
ст. Основними рисами сучасних змін є те, що у центрі процесу глобалізації
знаходяться і є його визначальною рушійною силою транснаціональні
корпорації (ТНК) і транснаціональні банки (ТНБ), міждержавні інтеграційні
об’єднання на регіональному, субрегіональному та міжрегіональному рівнях.

5. Трансформація транснаціоналізації економічної діяльності на

сучасному етапі світогосподарського розвитку.

Дані трансформації мають глобальний характер і впливають на всі

сфери світового господарства. Предметом перетворення є як світова система
в цілому, так і елементи, що її утворюють. Центральним елементом
світогосподарської системи на сучасному етапі виступають транснаціональні
корпорації, які зазнають трансформаційних змін в системі загальносвітових
економічних перетворень (руйнування біполярності світу; становлення
постіндустріального укладу економіки; активізація процесів міжнародної
економічної інтеграції і регіоналізації; посилення багатовекторності
економічного розвитку тощо). Дослідження трансформаційних процесів
транснаціоналізації економічної діяльності створює основу для визначення
найбільш доцільних шляхів використання транснаціональних важелів
включення національних економік до світогосподарської системи.
Вихідним положенням аналізу трансформаційних процесів
транснаціоналізації є дослідження етапізації транснаціоналізації економічної
діяльності. Зокрема, ТНК можна систематизувати за організаційно-
юридичними формами таким чином:
– колоніально-сировинні ТНК першого покоління (переважно
картелі, синдикати, трести). Діяльність ТНК першого покоління значною
мірою була пов’язана з розробкою сировинних ресурсів колишніх колоній,
що дає підставу визначити їх як колоніальносировинні ТНК;
– ТНК другого покоління (переважно трести). Їх специфіка – міцний
зв’язок з виробництвом військово-технічної продукції. Розпочавши свою
діяльність у період між двома світовими війнами, деякі з них зберегли свої
позиції у світовій економіці й у повоєнний час;
– ТНК третього покоління (переважно концерни і конгломерати).
Дані ТНК широко використовували досягнення науково-технічного прогресу,
поєднуючи елементи національного і зарубіжного виробництва. Основні
елементи відтворювального процесу переводились на загальні стандарти та
принципи. ТНК третього покоління сприяли поширенню досягнень НТП на
країни світової периферії і формували економічні передумови появи
міжнародного виробництва з єдиним інформаційним простором,
міжнародним ринком капіталу, робочої сили і науково-технічних послуг;
– глобальні ТНК четвертого покоління (переважно холдинги). Їх
визначальними рисами є планетарне бачення ринків і функціонування в
умовах глобальної конкуренції;
– глобальні ТНК п’ятого покоління (інноваційно орієнтовані
холдинги). На даному етапі проявляється нова риса розвитку
транснаціонального капіталу – поширення на приймаючі країни інноваційної
активності, яка раніше була прерогативою материнських фірм. Відбувається
це в результаті створення в інших країнах науково-дослідних центрів і
технологічних парків, а також за рахунок поглинання місцевих фірм з
високим інноваційним потенціалом.
Таким чином, на сучасному етапі провідними драйверами розвитку
транснаціоналізації виступають наука та інноваційна діяльність, що
перетворює ТНК на головних генераторів наукових ідей, нових технологій і
концепцій їх розповсюдження, сприяючи становленню конвергентної
економічної системи у світовому масштабі.
Нині ТНК контролюють істотну частину науково-технічного
потенціалу розвинутих країн. Це дає змогу відігравати провідну роль у
міжнародному обміні технологіями і науково-технічними знаннями, сприяти
структурним зрушенням у світовій економіці. Сучасні ТНК змінюють
стратегію технологічного розвитку. Вона базується на розумінні вимог НТП і
охоплює організацію та інтеграцію роботи функціональних і спеціалізованих
груп у процесі реалізації нововведень, постійний аналіз доцільності існуючої
структури ринків, функцій, завдань діяльності, погляд на технологічний
розвиток компанії на перспективу, що дає можливість ТНК виступати одним
із головних суб’єктів світового ринку технологій.
Динамічний розвиток ТНК та їх перетворення на один з
найважливіших інститутів сучасної ринкової економіки зумовлюються
багатьма факторами, які можна сформулювати таким чином:
– можливість підвищення ефективності й посилення
конкурентоспроможності, загальні для всіх великих фірм, що інтегрують у
свою структуру постачальницькі, виробничі, науководослідні, розподільчі й
збутові підприємства і пов’язуються з ефектом масштабу й економією на
витратах, властивих ринковим трансакціям;
– недосконалість ринкового механізму в реалізації власності на
технології, виробничий досвід та інші «невловимі» активи (управлінський
досвід тощо) шляхом здійснення операцій купівліпродажу, що змушує
компанію зберігати контроль над використанням цих активів. В рамках ТНК
зазначені активи стають мобільними, здатними до перенесення в інші країни,
і зовнішні ефекти від їх використання не виходять за межі корпорацій;
– компанія, операції якої набувають транснаціонального характеру,
одержує додаткові можливості для підвищення ефективності й посилення
міжнародної конкурентоспроможності шляхом доступу до ресурсів
іноземних держав;
– близькість до споживачів продукції іноземних філій та можливість
отримання інформації, яка дозволяє судити про перспективи ринків країн, у
яких розміщені філії, та про конкурентний потенціал фірм цих країн. При
цьому філії транснаціональних компаній в конкуренції з фірмами країн-
реципієнтів одержують важливі переваги внаслідок використання
науковотехнічного та управлінського потенціалу своєї компанії і всіх її філій;
– ТНК має можливість використовувати у своїх інтересах особливості
державної політики в різних країнах, різницю в курсах валют та інші
чинники;
– наявність закордонних виробничих філій відкриває перед ТНК
можливість використання відмінностей у господарській ситуації різних країн,
зокрема вони зміцнюють свої позиції за рахунок валютних операцій.
Вирішальне значення має те, що ТНК мають у своєму розпорядженні великі
виробничі підрозділи в різних країнах, кожний з яких володіє значними
фінансовими ресурсами, а отже – здійснює великі за обсягами міжнародні
фінансові операції. За даних умов будь-яка зміна валютного курсу приносить
вигоду частині підприємств, що входять в систему ТНК, не завдаючи
реального збитку іншим філіям;
– ТНК мають можливість здійснювати так звані «безпрограшні валютні
операції». Як і у випадку з валютними коливаннями, ТНК можуть
використовувати різницю у ставках відсотка й рівнях інфляції країн, де
розташовані їх материнські структури та дочірні фірми, перетворюючи
номінальне підвищення доходу в реальне;
– здатність продовжувати життєвий цикл технологій і продукції,
переміщуючи їх по мірі старіння технологій у свої закордонні філії та
зосереджуючи ресурси й зусилля підрозділів, розташованих у країні
перебування материнської компанії, на розробці нових технологій і виробів.
При цьому складається конфігурація ТНК, науково-інноваційне ядро якої
створюється з підрозділів, розташованих у країні перебування материнської
фірми, а периферія включає розподільчі й збутові закордонні філії;
– за допомогою прямих інвестицій компанія одержує можливість
подолати бар’єри на шляху експорту продукції. Не випадково ефективність
зовнішньоекономічної експансії як засобу пом’якшення кон’юнктурних
коливань оцінюється досить високо і вважається вищою, ніж ті, які
забезпечують суто національні прийоми зниження економічного ризику;
– завдяки створенню міжнародної мережі філій формується широка
база стабільності та пов’язана з нею висока ефективність кредитно-
фінансової стабілізації. Корисними для ТНК виявляються елементи
асинхронності світового циклу й закордонна диверсифікованість вробнцитва,
зміни валютних курсів й різна інтенсивність інфляційних процесів,
відмінності у відсоткових ставках та ін.
Множина і різноманіття факторів, що впливають на розвиток ТНК,
свідчить що вони можуть уникнути багатьох труднощів у проникненні на
міжнародний ринок за рахунок отримання більш високих прибутків від
інвестицій порівняно з компаніями, діяльність яких обмежується кордонами
однієї країни.
Одна із особливостей і проблем транснаціоналізації на сучасному етапі
полягає у тому, що зовнішнє середовище міжнародного бізнесу і він сам
змінюється під впливом численних факторів: змінюється перелік клієнтів,
виникають нові ринкові ніші, з’являються нові конкуренти, створюються
більш досконалі технології. Загалом джерело змін полягає в технічній і
технологічній стороні виробництва, а також у виробничих відносинах, що
складаються всередині компанії і в навколишньому ринковому середовищі, і
відбуваються у площині «кризи – зміни». Відомо, що джерелом будь-яких
змін є невідповідність окремих частин системи, що є справедливим і для
транснаціональної компанії, яка представляє собою відкриту систему, що
включена в численні зв’язки з різними суб’єктами господарювання і
суспільства в цілому.
 Відповідно можна виділити декілька сфер, збої в яких призводять до
трансформації процесів транснаціоналізації економічної діяльності:
– політична сфера;
– інвестиційна сфера;
– адміністративна сфера;
– технологічна сфера;
– народногосподарське середовище;
– суспільна сфера.
Неузгодженість інтересів у розглянутих вище сферах функціонування
ТНК настає, як правило, не одномоментно, а є наслідком певних процесів. В
результаті спостерігаються кризові прояви у функціонуванні компаній, що й
призводить до трансформації діяльності останньої, втіленої у структурній
схемі трансформації транснаціоналізації економічної діяльності.
Таким чином, можна стверджувати, що в результаті активізації
процесів транснаціоналізації геополітичні імперативи світогосподарського
розвитку поступаються місцем геоекономічним імперативам:
– великі ТНК є головними суб’єктами світових товарних ринків (під їх
впливом знаходяться основні пропорції світового виробництва і збуту
товарів);
– ТНК є координаторами світових цін на товари;
– ТНК перетворились, поряд з національними державами, в реальних
суб’єктів економічних відносин.
Характерними трансформаційними ознаками ТНК на сучасному етапі
розвитку світової економіки є такі:
– високі темпи зовнішньої експансії;
– перебудова організаційної й виробничої структур під впливом НТП;
– формування системи міжфірмових зв’язків;
– участь у спекулятивних операціях на світових товарних ринках.
Фактично основний вектор трансформаційних зрушень
транснаціоналізації полягає в тому, що процес транснаціоналізації
(включення в структуру національних відтворювальних комплексів
діяльності іноземних корпорацій) сприяє становленню процесу
універсалізації у міжнародному масштабі (процес зближення,
взаємопристосування і зрощення національних господарських систем,
посилення подібності національних механізмів економічного та соціального
регулювання).
В результаті транснаціональні економічні відносини все більше
впливають на масштаби, темпи та пропорції розвитку національних
відтворювальних комплексів і світової економіки в цілому. Загалом
активізація трансформаційних процесів транснаціоналізації на сучасному
етапі зумовлена такими обставинами:
– наповнення геополітики економічним змістом, коли відносини між
країнами проявляються, перш за все, як економічні відносини;
– геоекономіка перетворюється на простір стратегічного розвитку
транснаціональних корпорацій;
– транснаціоналізація перетворюється на стратегію розвитку
міжнародної економічної діяльності держав. Трансформація і активізація
процесів транснаціоналізації економічної діяльності призводить до таких
наслідків:
– вихід національно-державних інтересів за національні рамки у зв’язку
зі створенням і розширенням сфери діяльності транснаціональних структур;
– розгляд національних економічних проблем в контексті протікання
світогосподарських процесів і використання міжнародних ресурсів, у т.ч.
ресурсів ТНК, для вирішення внутрішньоекономічних проблем; – вплив
транснаціональних компаній на національні держави в економічній і
політичній площині; – усвідомлення необхідності координації дій
транснаціональних структур і держав країн походження ТНК та приймаючих
країн.
Підсумовуючи вищевикладене, слід відзначити, що транснаціоналізація
принципово змінює співвідношення національної, інтернаціональної, і
наднаціональної складових у механізмі функціонування світової економіки.
Кардинально зростає вплив транснаціонального капіталу на розвиток
міжнародних ринків і національних економік, формуються інтернаціональні
відтворювальні цикли. Включення національних економік до процесів
транснаціоналізації має подвійні наслідки: з одного боку, це призводить до
створення нових робочих місць, покращення науково-технічної і
технологічної структури економіки, зростання обсягів ВВП, а з іншого –
спричиняє глибокі деформації в національній економіці (руйнування
усталеної відтворювальної та галузевої структури і т.і.), що актуалізує
питання формування національного відтворювального комплексу з
урахуванням можливих напрямків включення країни до системи
міжнародного розподілу праці.

6. Індекси транснаціоналізації.

Розвиток таких ТНК цілком кореспондується з концепцією

міжнародного життєвого циклу продукту, запропонованою Р. Верноном.
Вони починали з пошуку експортних ринків, а в міру посилення проблем,
пов'язаних з тарифним регулюванням, квотами й іншими бар'єрами
відкривали власне виробництво за кордоном, звичайно в сусідніх країнах, що
розвиваються.
Головною конкурентною перевагою ТНК розглянутої категорії є їх
здатність до ефективного виробництва стосовно невеликого обсягу продукції
з украй високим ступенем адаптивності до специфічних особливостей попиту
на національних ринках.
Індикатором присутності капіталу потужних фінансово-промислових
утворень іноземного походження в економіці будь-якої країни є індекс
транснаціоналізації економіки приймаючої країни (Transnationality index
of host economies), який введено у 1990 році Конференцією ООН з торгівлі і
розвитку.
 ЮНКТАД розраховує цей індекс як середнє арифметичне трьох
величин: частки активів за кордоном у загальному обсязі активів компанії;
частки продажів за кордоном у загальному обсязі продажів; частки
персоналу, зайнятого на закордонних підприємствах, у загальній чисельності
персоналу компанії.

IT = ( AI /A + RI /R + SI /S) * 100%, (1.1)

де IT – індекс транснаціональності, %;
AI – зарубіжні активи;
A – загальні активи;
RI – обсяг продаж товарів та послуг зарубіжними філіалами;
R - загальний обсяг продаж товарів та послуг;
SI – зарубіжний штат;
S – загальний штат працівників компанії.

Значно вищий індекс транснаціональності в порівнянні зі звичайними

ТНК мають глобальні компанії.

СПИСОК БІБЛІОГРАФІЧНИХ ПОСИЛАНЬ ВИКОРИСТАНИХ

ДЖЕРЕЛ

1. Конвенція про транснаціональні корпорації від 13.07.1999, №

921-XIV.
2. Васюк Є.А., Трансфертне ціноутворення як інструмент
трансфертної політики ТНК / Є.А. Васюк // Світове господарство і
міжнародні економічні відносини – м. Київ, 2017. – С. 26.
 3. Венгер В. В., Особливості формування та розвитку
транснаціональних корпорацій в умовах глобалізації / В.В. Венгер // European
scientific journal of Economic and Financial innovation №2(4) (2019) – С. 31-32.
4. М. Варламова; А. Завидовська Вплив провідних азіатських
транснаціональних корпорацій на економіки країн світу. Галицький
економічний вісник. – 2022. – С. 98-107.
5. Біловодська О. А. Аналіз і чинники активізації інноваційної
діяльності промислових підприємств регіонів України / О. А. Біловодська //
Молодий вчений. – 2017. – № 4. – С. 592–598.
6. Біленький О.Ю. Аналіз конкурентних стратегій ТНК в умовах
глобалізації економічної діяльності/ О.Ю. Біленький // Економічний аналіз. –
2015. – Том 21. № 2. – С. 36–41.
7. Бутенко Н. В., Богуславський О. В. Трансформація конкурентних
відносин в умовах глобалізації // Бізнес Інформ. – 2018. – №12. – C. 32–38.
8. Вергун В. А. Сучасні інноваційні стратегії ТНК і синергетичний
ефект «технологізації» / В. А. Вергун, О. І. Ступницький // Міжнародні
відносини. Серія «Економічні науки». – 2014. – №3.– С.48–59.
9. Гаврилко Т.О. Транснаціоналізація економіки України в умовах
глобальної конкуренції // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія,
право). – 2017. – № 2. – С. 159–164.
10. Гаврилко Т.О. Дослідження міжнародної інвестиційної діяльності
ТНК в умовах глобальної конкуренції// Науковий вісник Херсонського
державного університету. – 2017. – Вип. 26 (1). – С. 34–37.
11. Національні та глобальні детермінанти економічного зростання
України: Наукова доповідь. N.p., Інститут економіки та прогнозування НАН
України (Київ), 2018.
12. Підприємництво в епоху глобальних трансформацій: виклики та
перспективи розвитку / Університет державної фіскальної служби України –
м. Київ, 2019. – С. 77
13. Побоченко Л.М., Гіріч Р.Ю. Особливості інноваційної діяльності
ТНК / Л.М. Побоченко, Р.Ю. Гіріч // Національні економічні стратегії
розвитку в глобальному середовищі: ХІІІ міжнар. наук-практ. конфер., м.
Київ, 26 травня 2022 р.: тези доп. – К., 2022. ФМВ НАУ. - С. 169-172.
14. Саєнко О. С., Михайлина Д. Г., Транснаціональні корпорації / О.
С. Саєнко, Д. Г. // Навчально-методичний посібник – м. Чернівці, 2021 – С.
52-54
15. Ткаченко Д.О. Сутність транснаціоналізації та особливості
діяльності транснаціональних корпорацій в умовах глобальної економіки
/Д.О. Ткаченко// Науковий вісник Міжнародного гуманітарного ун–ту. –
2016. – № 7. – С. 72–76.
16. Транснаціоналізація і конкурентний розвиток національних
економік: теорія і практика країн, що розвиваються: монографія / [Л. В.
Руденко–Сударєва та ін.]; за наук. ред. д.е.н, проф. Л. Руденко–Сударєвої. –
Ніжин: Аспект–Поліграф, 2015. – 270 с.
 17. Транснаціоналізація і конкурентоспроможний розвиток
економіки України: автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.00.02 / Келару Інна
Олександрівна; Держ. ВНЗ "Київ. нац. екон. ун–т ім. Вадима Гетьмана". –
Київ, 2014. – 21 с.

Транснаціональні корпорації: особливості інвестиційної діяльності. Навч.

посіб. / За ред. Якубовського С. О., Козака Ю. Г., Логвінової Н. С. – 2–ге вид.
перероб. та доп.– К.: Центр учбової літера–тури, 2014. – 472 с.
Транснаціональні корпорації/ І.О. Давидова, К.Ю. Величко, О.І. Печенка–
Харків: Видавництво «Форт», 2018. – 175 с.
18. Anatoliy Kostruba. Legal aspects of transnational scale corporations’
activity in terms of sustainable development. Rivista Di Studi Sulla Sostenibilita. –
2022. – 50 p.
19. Asian Economic Integration Report 2023 / Asian Development Bank.
– Philippines: ADB, 2023. – 58 p.
20. Azis, Iwan, Asia's Journey to Prosperity: Policy, Market, and
Technology Over 50 Years / Asian Development Bank // Chapter 1 – 2020.
21. NEGRU Catalina. Academy of Economy of Moldova. Transnational
companies and their role in world economy. Relations with the host country. 117-
180 p.
22. Serhii Voitko, Oleg Gavrysh, Olena Korohodova, Tetiana
Moiseienko. Transnational Corporations. Ministry of education and science of
Ukraine. National Technical university of Ukraine «Igor Sikorsky Kyiv
Polytechnic Institute». Kyiv – 2020. - 153 p.
23. Sustainable supply chains: Factory Asia 4.0. Global Economy. UBS
Editorial Team 2022 – 1-2 p.
24. Tetiana Gavrilko, Lesya Pobochenko, Research on
transnationalisation of economic activity innovative component influenced by the
COVID-19 pandemic // Baltic Journal of Economic Studies, Volume 7 Number 5.
Riga, Latvia: “Baltija Publishing”, 2021, Р.59-66.
25. The CEO Imperative: Why agility and adaptability are key in Asia-
Pacific. EY Asia-Pacific Strategy and Transactions Leader – 2022. – 1 p.
26. The impact of organizational culture on the success of the company –
The case of Alibaba company. Wang Tianyi – 2020 – 59 p.
27. Togzhan G. Tolegen, Cost Analysis: Toyota, the Kaizen Vehicles. W.
P. Carey School of Business, Arizona State University – 2022. – 23-24 p.
28. East vs West, exploring international development. [Electronic
resource]. – Access mode: https://books.google.com.ua.
29. Fast Company, The 10 most innovative Asia-Pacific companies of
2023 [Електронний ресурс] – Режим доступу:
https://www.fastcompany.com/90846729/most-innovative-companies-asia-pacific-
2023
 30. fDi Intelligence, Top 10 FDI charts of 2022 [Електронний ресурс] –
Режим доступу до ресурсу: https://www.fdiintelligence.com/content/data-
trends/top-10-fdi-charts-of-2022-81871
31. Katharina Buchholz, Asia's Exports Catch up to Europe's – 2022.
[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:
https://www.statista.com/chart/28986/regions-share-of-the-worldwide-value-of-
goods-exports/
32. Mark Kane, BYD Closes Year 2022 With Record Plug-In Car Sales In
December [Електронний ресурс] – Режим доступу:
https://insideevs.com/news/629273/byd-plugin-car-sales-december2022/
33. Statista, Volume of cargo and mail carried by Singapore Airlines from
fiscal year 2013 to 2022 [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:
https://www.statista.com/statistics/1324261/singapore-airlines-cargo-and-mail-
traffic/
34. The future of Asia: Asian flows and networks are defining the next
phase of globalization McKinsey Global Institute [Електронний ресурс] – Режим
доступу: https://www.mckinsey.com/featured-insights/asia-pacific/the-future-of-
asia-asian-flows-and-networks-are-defining-the-next-phase-of-globalization
35. The Guardian, Saudi Aramco’s $161bn profit is largest recorded by an
oil and gas firm [Електронний ресурс] – Режим доступу:
https://www.theguardian.com/business/2023/mar/12/saudi-aramco-161bn-profit-is-
largest-recorded-by-an-oil-and-gas-firmn.