ПРЕДМЕТ ТА

ЗАВДАННЯ
ДИСЦИПЛІНИ
«МІЖНАРОДНА
КОНКУРЕНЦІЯ»
Сьогодні спостерігається все більш бурхливий
розвиток процесів глобалізації та
інтернаціоналізації економіки. Цей розвиток
потребує належного рівня конкурентоспроможності
економіки. Це посилення конкурентної боротьби
між державами ставить актуальним питання про
забезпечення конкурентоспроможності країни.
 Міжнародна конкуренція історично і логічно
виникла внаслідок розвитку та інтенсифікації
міжнародного економічного обміну і формування
світового ринку. Причинами того, що конкуренція
підприємств набуває дедалі більше міжнародний
характер називають глобалізацію економічних
зв’язків, що відбувається внаслідок стрімкого
розвитку міжнародної торгівлі, іноземного
інвестування, крупних транснаціональних злиттів і
розширення діяльності транснаціональних
корпорацій.

Енциклопедичний словник бізнесмена трактує

поняття «конкуренція» як суперництво між
виробниками за кращі, економічно більш вигідні
умови виробництва та реалізації продукції.
 Фактори формування конкурентної переваги на
міжнародному ринку взаємодіють один з одним. Цю
взаємодію М. Портер втілив у так званій «моделі
національного ромба»
 Як процес міжнародна конкуренція є проявом
трансграничного виду взаємодії суб’єктів світового
ринку, який характеризується певною структурою та
технікою, наслідками й результатами, а також
певними умовами й правилами його ведення,
оскільки міжнародне середовище є полем перетину
не лише інтересів товаровиробників, але й інтересів
національного рівня (економічної безпеки,
прозорого конкурентного середовища тощо).
 Ключова компетентність підприємства – здатність підприємства
виконувати певні види діяльності, які складають ланцюг його цінностей
та використання яких створює ефект синергії у діяльності підприємства.

Залежно від рівня міжнародної конкуренції ключовою компетентністю

підприємства може виступати:
•накопичення та інтегрування існуючих потоків знань персоналом;
•генерування нових знань, навичок і вмінь, здатних розширювати
комерційні можливості підприємства та його споживчі цінності;
•розробка нових напрямів бізнесу.
 Форми міжнародної конкуренції в сфері послуг:

1.Мобільні покупці направляються в країну, де послуги виробляються. Це характерно для

таких видів послуг, як туризм, освіта, медична допомога, транспорт, збереження та
складування товарів.
2.Фірми однієї країни надають послуги в інших країнах, використовуючи для цього свій
внутрішній персонал і технічні засоби. Як приклад можна навести консультування з
питань підприємництва, інжиніринг.
3.Фірми однієї країни надають послуги в інших країнах через посередництво сервісних
фірм, що знаходяться за кордоном і обслуговуються персоналом, направленим із країни
базування компанії, або найманих місцевих жителів. Така форма міжнародної конкуренції
притаманна бухгалтерсько-аудиторській та банківській справі, маркетингу.
Дії державних органів, спрямовані
на обмеження конкуренції, можна
класифікувати так:
 У сучасних умовах існує ціла низка тлумачень поняття «конкуренції».

У 70-х рр. ХХ ст. почала активно розвиватися теорія

конкурентоспроможності.

Так, у 90-ті роки авторитетний американський учений М. Портер розробив

теоріюконкурентних переваг. Оскільки нові тенденції у розвитку світової
торгівлі, технологіях, темпах економічного зростання вимагали перегляду
теоретичних поглядів щодо конкурентоспроможності країн. Введення
терміна «конкурентні переваги» та розроблена вченим теорія
конкурентних переваг надали методологічну основу для визначення
категорії «конкурентоспроможність». З положень, викладених М.
Портером, зрозуміло, що конкурентоспроможність є проявом системи
факторів, які створюють різні конкурентні переваги в залежності від
конкурентного середовища.
Необхідним елементом ринкового механізму є конкуренція, яка в умовах
глобалізації зростає та змінюється її суть і форми. Він акцентує увагу на
факторах виробництва, інвестиціях, інноваціях. А останні характеризують
послідовність економічного зростання, тобто процес підвищення
конкурентоспроможності національної економіки.
 М. Портер, розглядаючи конкурентні переваги стверджував, що
національний розквіт не дістається у спадок, не є наслідком наявних
природних ресурсів або робочої сили, а утворюється.
Конкурентоспроможність залежить від здатності підприємств
впроваджувати інновації і модернізуватися. Утримання конкурентних
переваг стає можливим завдяки постійному вдосконаленню продукції,
засобів її виробництва та всіх інших факторів. Таким чином, фундаментом
конкурентних переваг є процес безперервного стимулювання оновлення і
вдосконалення.

Поняття «інновація» означає нововведення, тобто впровадження нових

форм організації праці й управління в систему підприємницької діяльності;
це використання в тій чи іншій сфері суспільної діяльності результатів
інтелектуальної праці, технологічних розробок, спрямованих на
удосконалення соціально-економічної діяльності.
Вплив інноваційної діяльності на
формування
конкурентоспроможності
 Метою вивчення дисципліни «Міжнародна конкуренція» є формування
компетентностей щодо аналізу сучасних чинників міжнародної конкурентної боротьби,
розуміння ролі економічного середовища і політики уряду у забезпеченні успіху
національних фірм на світовому ринку, джерел досягнення та утримання міжнародних
конкурентних переваг країни.
Завданням вивчення дисципліни «Міжнародна конкуренція» є отримання ґрунтовних
знань та формування практичних вмінь студентів щодо проблем:
Øвизначення чинників формування конкурентоспроможності економічних суб’єктів у
глобальному конкурентному середовищі на мікро-, мезо- та макрорівнях;
Øз’ясування ролі та особливостей діяльності сучасних транснаціональних корпорацій
як основних суб’єктів міжнародної конкуренції;
Øдослідження необхідних умов досягнення та збереження країною стійких
конкурентних переваг на міжнародних ринках;
Øреалізації державної політики ефективного розвитку країни в умовах міжнародної
конкуренції;
Øпідвищення конкурентоспроможності України у світовій економіці;
Øрозуміння особливостей регулювання конкурентних відносин на міжнародному рівні.

Предметом вивчення дисципліни є сучасні закономірності розвитку міжнародних

конкурентних відносин, способи досягнення міжнародних конкурентних переваг
економічних суб’єктів на мікро- та макроекономічних рівнях.
THE END