Каменєв Радим Геннадійович 6.03.073.040.20.

4
ТЕМА 11
ЕКОНОМІЧНА ЄДНІСТЬ СВІТУ І ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ МІЖНАРОДНИХ
ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

Завдання для самостійного вирішення

Запитання до кейсу:
1) Охарактеризуйте рівні, на яких можливе пристосування до викликів і
ризиків глобальної економіки.
Пристосування до викликів і ризиків глобальної економіки йде на рівні підприємств
(насамперед THK), на державному рівні і на рівні міжнародних організацій. Ті
підприємства, що орієнтовані на експорт своєї продукції, усе частіше розглядають
зовнішні ринки як єдиний стратегічний простір, на якому можна маневрувати в
пошуках оптимальних ринків збуту й найбільш зручних постачальників необхідної
сировини та проміжних продуктів.

2) Як змінюється роль ТНК в умовах посилення процесів глобалізації?

Якщо в 1982 р. вартість світового експорту товарів і послуг перевищувала вартість
продажів іноземних філій (за винятком їх експортних поставок) в 1,12 рази, то в 2010
р., навпаки, продажу філій перевищили світовий експорт в 1,8 рази1. Така заміна є
магістральною стратегією THK до 2020 р.
Цьому будуть сприяти й усе більше покращення відносин між THK і
урядами приймаючих країн. Сторожкість, що спостерігалася в минулому з
боку багатьох держав світу, що розвивається, відносно THK поступилася місцем
конкуренції між ними за залучення іноземних інвестицій. В останні роки все більше
число країн усувають перешкоди на шляху створення філій іноземних THK,
гарантують їм недискримінаційний режим, захист їх майна від націоналізації або
конфіскації. Наочним показником такого поліпшення правового клімату є динаміка й
характер двосторонніх інвестиційних угод: з 1959 р., коли була укладена перша така
угода, їх число неухильне росте й в 2005 р. досягло 2495. Немає підстав сумніватися,
що ця тенденція збережеться й до 2020 р., сприяючи росту ПІІ.
Більш того, в умовах значної пропозиції фінансових ресурсів на світових ринках
капіталу між THK наростає конкуренція за право інвестувати в той або інший
закордонний проект. Беручи участь у тендерах, вони змушені проявляти лояльність до
приймаючих країн, враховувати їх правові й соціальні особливості.
Ця тенденція, цілком ймовірно, до 2020 р. збережеться або навіть підсилиться. В
умовах зростаючої взаємозалежності національних економік, інформаційної революції
й лібералізації транскордонних потоків товарів, послуг, капіталів і людей держави не
можуть виконувати свої економічні й соціальні функції колишніми методами. У той же
час наростаюча екзогенна уразливість національних економік вимагає підвищеного
захисту загальнонаціональних інтересів.

3) Яким чим можна обґрунтувати необхідність зміни застосовуваних

державами методів макроекономічного регулювання?
По-перше, у розподілі національного доходу й матеріальних ресурсів поступово
слабшає адміністративний початок і підсилюються механізми ринкового регулювання.
Цей курс проявляється в приватизації державних підприємств; у зниженні імпортних
бар'єрів (національні виробники повинні більш самостійно пристосовуватися до тиску
зовнішніх конкурентів); в ослабленні контролю над процентними ставками на
кредитному ринку й за рівнем цін на внутрішньому ринку товарів і послуг. Така
тенденція чітко позначилася в розвинених країнах і продовжує наростати.
По-друге, в умовах наростаючої відкритості національних економік уряди як
розвинених, так і країн, що розвиваються, приділяють усе більше уваги
зовнішньоекономічним аспектам макроекономічного регулювання: валютному курсу,
платіжному балансу, митній політиці й т.п.
По-третє, навіть такі традиційно «внутрішні» сфери державного регулювання, як
оподатковування, соціальна політика, трудове законодавство, освіта і професійна
підготовка кадрів, неухильно інтернаціоналізуються, оскільки кожному уряду
доводиться усе більше зважати на те, як обстоять справи в цих сферах у сусідів-
суперників.

4) Чим пояснюється потреба в посиленні ролі міжнародних організацій в

умовах глобалізації?

Міжнародні організації глобального рівня, насамперед СОТ і МВФ, активно

сприяють:
1) колективному виробленню міжнародних правил поведінки держав на
міжнародній арені;
2) конвергенції національних моделей макроекономічного регулювання;
3) підвищенню прозорості національних економік, у першу чергу їх фінансової
сфери, і передбачуваності економічної політики держав-членів.
Нарешті, ці організації покликано в надзвичайних ситуаціях надавати допомогу
державам-членам.
До 2020 р. усі ці завдання міжнародних організацій збережуть свою актуальність.
Але їх вирішення потребує вдосконалення як самих цих організацій, створених ще в
середині XX ст. в інших обставинах, так і методів їхньої діяльності.