2

Зміст

Вступ...............................................................................................................3

Комерційна дипломатія США......................................................................4

Висновки......................................................................................................12

Використана література..............................................................................13
 3

Вступ

Комерційна дипломатія є засобом встановлення міждержавних

економічних відносин на вищому рівні і спрямована на укладання угод про
дво- та багатостороннє співробітництво між країнами світу, економічними
угрупуваннями та іншими учасниками міжнародних економічних відносин.
Комерційна дипломатія спрямована на отримання взаємовигідних умов
торгівлі, встановлення пільгових умов митно-тарифного регулювання для
товарів певної країни походження, уникнення подвійного оподаткування та
дотримання ряду інших умов, які сприятимуть покращенню економічних
відносин країн світу та підвищення товарообігу між ними.
В контексті даного питання актуальним виявляється дослідження
досвіду комерційної дипломатії окремих країн світу, які досягли видатних
успіхів у своєму економічному розвитку та є прикладом успішної
міжнародної економічної політики. Однією з таких країн є США, тому
дослідимо засади її комерційної дипломатії, щоб скористатись найкращими
прикладами дипломатичного досвіду.
 4

Комерційна дипломатія США

На сьогоднішній день Сполучені Штати Америки – країна з могутньою

економічною системою, що лідирує по багатьох макроекономічних
показниках. За масштабами свого господарства обсяги виробництва валового
внутрішнього продукту США займає перше місце серед усіх країн світу.
Досягнутий рівень американської економіки склався в результаті довгого
періоду динамічного розвитку за участю практично усіх країн світу.
Економіка країни характеризується глобалізацією бізнесу, вона
достатньо диверсифікована і самодостатня по багатьох сировинних ресурсах,
за винятком нафти.
Все більшої вагомості в житті міжнародної економіки стають
американські транснаціональні корпорації та їх закордоні філіали, що
забезпечують виробництво товарів та послуг загальною вартістю близько 1,5
трлн. доларів в рік , що складає близько 40% ВНП США.
Комерційна дипломатія США спрямована на розвиток
зовнішньоекономічних зв’язків країни, розширення кола її торгівельних
партнерів та інвестиційних об’єктів.
Комерційна дипломатія (commercial diplomacy) – одна з
найактуальніших форм сучасної дипломатичної діяльності. На думку
більшості дослідників, «комерційна дипломатія – це використання
дипломатичних прийомів в здійсненні зовнішньоекономічних цілей в сфері
торгівлі та інвестування». Даний засіб здійснення зовнішньої політики
сфокусовано також і на внутрішній політиці: трудові стандарти, охорона
навколишнього середовища, промислові стандарти, охорона інтелектуальної
власності. США як гегемон мають велику кількість зовні і внутрішньо
економічних цілей, котрих лобіюють в даний час. Основні
зовнішньоекономічні цілі США: 1) лібералізація торгівлі, 2) сприяння
міжнародному економічному прогресу, 3) збільшення відсотка приватного
сектора у всесвітній економіці. Але, звичайно, у США є і
 5

внутрішньоекономічні цілі, головна з них – економічний прибуток, для її

отримання держава вела політику комерційної дипломатії. В історії
знайдеться чимало таких випадків. Наприклад, американська політика
«відкритих дверей» по відношенню до Китаю (1899-1949 рр.), що складалася
в здійсненні вільної торгівлі та вільний проникненні капіталів на китайський
ринок. Бреттон-Вудська угода також заснована на принципах комерційної
дипломатії, вона мало величезний вплив на всесвітню торгівлю: створення
МВФ і ГАТТ (СОТ) [4, c. 104].
Із розвитком торговельної системи підвищується значення координації
комерційної дипломатії. Тут немає однозначного підходу – кожна країна
самостійно визначається з організаційною структурою управління
комерційною дипломатією, виходячи із фінансових можливостей, розміру та
потенціалу як власного ринку, так і цільових ринків, національною моделлю
управління держсектором і взаємовідносинами між бізнесом і державою,
однак питання оперативної координації набувають все більшої актуальності.
Так, комерційною дипломатією на найвищому рівні може опікуватися
об’єднане міністерство зовнішньоекономічних справ та торгівлі, або два
різних міністерства, або лише міністерство торгівлі (чи економіки).
Водночас, запозичуючи в певному сенсі методи з корпоративної практики,
керівна ланка в сучасних умовах намагається поліпшити зв’язки з
недержавними гравцями, як на неофіційному рівні, так і на офіційному,
укладаючи угоди щодо державно-приватного партнерства [2, c. 37].
Що стосується США, то тут комерційна дипломатія спрямована на
розширення міжнародних зв’язків, розташування виробництва у країнах
світу, створення ТНК та міжнародних корпорацій за участю США.
Чітко окреслені умови співпраці є наріжним каменем комерційної
дипломатії. Прикладом такої співпраці можуть бути взаємовідносини між
Державним департаментом США, Міністерством сільського господарства
США (до складу якого належить Закордонна служба з сільськогосподарських
питань) та різними асоціаціями виробників сільськогосподарської продукції.
 6

Останні можуть безкоштовно користуватися приміщеннями посольств та

представництв США за кордоном, але зі свого боку, в разі необхідності,
роблять свій внесок в інтегровані зусилля країни на зовнішніх ринках. В
іншому випадку торговельні місії (поїздки бізнесу для ознайомлення з
іншими ринками) у Великий Британії є частиною державно-приватного
партнерства. Місії субсидуються урядом та спонсоруються торговельними
палатами та асоціаціями (під спонсорством розуміється публікація
оголошення, пошук учасників та організаційна робота, включаючи
формування програми поїздки [8, с. 116].
Комплексну систему захисту прав та інтересів американських
товаровиробників за кордоном забезпечує Міністерство торгівлі США
(ключовий орган виконавчої влади, відповідальний за підтримку
американського експорту) у кооперації з Офісом Торговельного
представника США (торговельні переговори, захист інтелектуальної
власності та прав американських інвесторів за кордоном) та Державним
департаментом США (координація зовнішньополітичних аспектів
експортної політики США, питання санкцій та «політичної доцільності»
тощо), Координаційний комітет зі сприяння торгівлі США (Trade Promotion
Coordinating Committee), а також система Комерційної служби Сполучених
Штатів (Foreign Commercial Service), яка включає понад 100 місцевих
представництв та 150 закордонних підрозділів в 80-ти країнах світу,
економічні відділи та представники галузевих міністерств (енергетики і
фінансів, митної та податкової служб тощо) у складі американських
Посольств, Адміністрація США з питань малого бізнесу (Small Business
Administration, SBA), Експортно-Імпортний банк США (U.S. Export Import
Bank), Корпорація закордонних приватних інвестицій (OPIC) та Агентство
США з торгівлі та розвитку (USTDA) [1, c. 156].
Останніми роками в Штатах розгорнулася широка дискусія, що має на
меті реформу в економічній дипломатії. У майбутньому десятилітті, на думку
американських політиків, значення міжнародних комерційних зв'язків ще
 7

більш зросте. Це пояснюється, по-перше, стабільністю економічного

становища, яке зазвичай сприяє торгівлі, а по-друге, прогресом в економіці,
особливо в США.
Американська економіка в даний час пов'язана з іноземними ринками,
більше ніж коли б то не було раніше. Бізнес США став зараз глобальним. У
нього залучено величезну кількість партнерів – країн, міжнародних
організацій і світових монополій. А разом з тим у США немає для вирішення
нових, виникаючих проблем (в тому числі зі збутом товарів) ні зайвих
фінансових коштів, ні впливу, яким вони мали раніше.
США зараз шукають ринки збуту для зерна, автомобілів, літаків,
доступу до нових ринків сировини, насамперед нафти, міді та інших
кольорових металів.
В основі міжнародної торгівлі лежить неоднакова здатність країн
ефективно виробляти різні товари, що ґрунтується на: 1) природних та 2)
набутих порівняльних перевагах, таких як відмінності у співвідношенні
факторів виробництва, в рівні застосовуваної технології, що визначають
виробничі можливості і призводять до різниці у витратах виробництва.
Порівняльні переваги є також наслідком рівня культури, пріоритетів в освіті,
наукових дослідженнях. Так, здатність США утримати порівняльні переваги
у виробництві багатьох товарів залежить не лише від розмірів праці й
капіталу, а й від здатності «вирощувати і захищати ідеї» [6; c. 64].
Сполучені Штати є однією з провідних держав світу з точки зору
ефективного використання сучасних інструментів економічної дипломатії з
метою реалізації своєї зовнішньоекономічної політики, захисту національних
інтересів та забезпечення економічної безпеки держави.
В останні роки роль американської економічної дипломатії, її
можливості та ефективність значно посилилися. Ще у 2012 році керівництво
зовнішньополітичного відомства США визначило своїм послам, а також
керівникам і співробітникам економічних відділів закордонних
дипломатичних установ, залученим до просування американського бізнесу
 8

практично в усіх країнах світу, три пріоритети сучасної економічної

дипломатії США:
1) просування і захист американського бізнесу за кордоном;
2) сприяння залученню додаткових обсягів іноземних інвестицій в
американську економіку;
3) створення рівних умов діяльності і ринкової конкуренції для
американського бізнесу в інших країнах світу [1, c. 154].
І ще одне питання стратегії зовнішньої торгівлі. Американський бізнес
залежить від допомоги американського уряду, його дипломатії в лібералізації
світової торгівлі, усунення торгових бар'єрів, сприяння захисту
інтелектуальної власності. Завдання дипломатії – сприяти економічним
реформам. Уряд і його дипломати в країнах перебування повинні сприяти
підписанню великих контрактів, особливо таких, в яких місцеві уряди
надають допомогу своїм компаніям.
У зв'язку з цим і дипломати, і бізнесмени на перше місце ставлять
завдання спільних дій адміністрації, державного департаменту, посольств і
бізнесу, не розрізнених, як це було раніше, а об'єднаних в один кулак.
Сполучені Штати повинні використовувати всі засоби зовнішньої політики
на всіх рівнях для досягнення наміченої мети, для проведення активної
зовнішньоторговельної політики, навіть можливо агресивної. При цьому
вони повинні бути спрямовані не тільки на ту країну, з якою доведеться
вирішувати важкі проблеми, але і на інші країни, вплив яких може виявитися
корисним.
Наразі зовнішньоекономічна політика США спрямовується на такі
пріоритетні напрямки як просування і стимулювання зростання обсягів
американського експорту та підтримка експансії американських компаній на
нових ринках; покращення зовнішньоторговельного балансу шляхом захисту
внутрішнього ринку від недобросовісної конкуренції, низькоякісного імпорту
та розвитку імпортозаміщуючих виробництв; недопущення нової глобальної
фінансово-економічної кризи; захист за кордоном прав інтелектуальної
 9

власності американських правовласників; створення нових робочих місць;

підвищення конкурентоспроможності економіки і розвиток інновацій, а
також забезпечення енергетичної безпеки [1, c. 155].
Ефективність комерційної дипломатії США можна побачити по
активності зовнішньоекономічних торговельних зв’язків та загальній
ефективності ЗЕД США. Для дослідження ефективності комерційної
дипломатії проаналізуємо показники ЗЕД США за даними Всесвітньої
торговельної організації [9]:
Показники розвитку зовнішньої торгівлі:
- сальдо торговельного балансу – це різниця між вартісним обсягом
експорту та імпорту товарів
Сальдо торговельного балансу = ЕХ – ІМ
С тб 2017 = Е2017 – І2017 = 1546,7 – 2409,5 = -862,8 млрд. дол. США
С тб 2016 = Е2016 – І2016 = 2214,6 – 2735,8 = -521,2 млрд. дол. США
С тб 2015 = Е2015 – І2015 = 2264,9 – 2789,0 = -524,1 млрд. дол. США
- сальдо балансу послуг – це різниця між вартісним обсягом експорту
та імпорту послуг
сальдо балансу послуг = ЕХ послуг – ІМ послуг
С п 2017 = Е2017 – І2017 = 761,7 – 516,0 = 245,7 млрд. дол. США
С п 2016 = Е2016 – І2016 = 731,2 – 479,9 = 251,3 млрд. дол. США
С п 2015 = Е2015 – І2015 = 731,0 – 469,6 = 261,4 млрд. дол. США
- індекси стану балансу
Індекс стану балансу ЕХ / IM * 100%
Іс 2017 = Е2017 / І2017 = 1546,7/2409,5 = 0,6419
Іс 2016 = Е2016 / І2016 = 2214,6/2735,8 = 0,8095
Іс 2015 = Е2015 / І2015 = 2264,9/2789,0 = 0,8121
- індекси умов торгівлі
Індекс «умови торгівлі» — відношення експортних цін країни до її
імпортних цін.
Іу2017 = 1,25
 10

Іу2016 = 1,27
Іу2015 = 1,22
- індекс чистої торгівлі
Індекс чистої торгівлі = (EX-IM) / (EX+IM)
Іч2017 = (Е2017-І2017)/(Е2017+І2017) = (1546,7-2409,5)/( 1546,7+2409,5) = -0,23
Іч2016 = (Е2016-І2016)/(Е2016+І2016) = (2214,6-2735,8)/( 2214,6+2735,8) = -0,11
Іч2015= (Е2015-І2015)/(Е2015+І2015) = (2264,9-2789,0)/(2264,9+2789,0) = -0,10
Як бачимо з проведених розрахунків, обсяги торгівлі щороку
збільшуються, причому загальний імпорт переважає над експортом, проте у
сфері послуг більш високі показники експорту, що відбувається за рахунок
рівня розвитку послуг у сфері інформаційних технологій.
Що стосується дипломатичних відносин США з Україною в сфері
зовнішньої торгівлі, то тут також існує постійне нарощування обсягів. За
даними МЗС [10], за підсумками 2017 року загальний товарообіг між
Україною та США склав 3,35 млрд. дол. США. Обсяг експортних поставок
товарів з України до США склав 828,1 млн. дол. (порівняно з аналогічним
періодом минулого року відбулось зростання на 194,1%). Імпорт товарів з
США склав 2,524,6 млн. дол. (зростання склало 149,6%).
Після вступу України до Світової організації торгівлі у 2008 році, між
Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки того ж року була
підписана Угода про торговельне та інвестиційне співробітництво. Статтею 2
цієї Угоди було передбачено створення Українсько-Американської Ради з
торгівлі та інвестицій – основного міжурядового механізму для розширення
та поглиблення торговельно-інвестиційного співробітництва між двома
країнами. Рада є майданчиком для обговорення шляхів збільшення
комерційних можливостей та зменшення перешкод для торгівлі [10].
Наразі відбулось вісім засідань Ради, які в порядку черговості
проходили в Києві та Вашингтоні. Сьоме засідання пройшло 3 жовтня 2017
року у м. Київ. 23 жовтня 2018 року у Вашингтоні відбулося Восьме
засідання Українсько-американської ради з торгівлі та інвестицій за участі
 11

Першого віце-прем'єр-міністра – Міністра економічного розвитку і торгівлі

України Степана Кубіва, заступника Торгового представника США Джеффрі
Джерріша, представників профільних міністерств та відомств США,
Державного департаменту США, а також американсько-українського бізнесу
та галузевих бізнес-асоціацій. Учасники присвятили Восьме засідання Ради
питанням взаємної торгівлі та інвестиційного співробітництва між Україною
та США.
Учасники засідання обговорили ключові спільні зусилля щодо
формування сприятливого бізнес-клімату в Україні, збільшення притоку
інвестицій, розширення можливостей двосторонньої торгівлі та доступу до
ринків на взаємовигідних умовах, зокрема щодо сільськогосподарської
продукції, включаючи питання безпечності харчових продуктів. Крім того,
значну увагу було приділено питанням поліпшення технічного
регулювання, сертифікації промислової продукції, тарифного
регулювання, зняття технічних бар’єрів у торгівлі, а також вдосконалення
захисту прав інтелектуальної власності в Україні.
 12

Висновки

Отже, комерційна дипломатія США спрямована на встановлення

взаємовигідних стосунків між країнами з питань взаємної торгівлі та
інвестиційного співробітництва. Дипломатичні відносини у міжнародній
економіці дозволяють укласти ряд зовнішньоторговельних угод, договорів
про довгострокове співробітництво, а також затвердити можливі преференції
для тієї чи іншої галузі економіки чи групи товарів. Комерційна дипломаті
США дозволила створити умови для зручної та прозорої
зовнішньоекономічної активності, внаслідок чого щорічно збільшується
обсяг зовнішньоекономічних операцій країни.
В структурі зовнішньоекономічних операцій США переважає імпорт,
проте обсяги експорту також щорічно зростають, особливо це стосується
сфери послуг. США має потужні ресурси в інформаційній сфері, що дозволяє
країні експортувати послуги у велику кількість країн світу.
Комерційна дипломатія також сприяє проведенню міжнародних
економічних форумів, встановленню нових ділових зв’язків між країнами та
вдосконаленню існуючих торгівельних відносин.
 13

Використана література

1. Баранецький І..О. Економічна дипломатія Сполучених Штатів

Америки / І.О. Барановський // Зовнішня політика і дипломатія. – 2015. – №
22. – с. 154-160.
2. Безверха І.А. Комерційна дипломатія на сучасному етапі розвитку:
основні тенденції та фактори впливу / І.А. Безверха // Науковий вісник
Міжнародного гуманітарного університету. – 2015. – № 10. – с. 36-39.
3. Комерційна дипломатія: Конспект лекцій / уклад. Я. І. Глущенко. –
Київ : НТУУ «КПІ», 2016. – 113 с.
4. Коробко В. О. Особенности американской дипломатии на
современном этапе // Научно-методический электронный журнал «Концепт».
– 2017. – Т. 37. – С. 103–107.
5. Мамалига О.О. Еволюція економічної дипломатії в міжнародному
підприємництві / О.О. Мамалига // Науковий вісник Херсонського
державного університету. – 2014. – № 7. – С. 109-112.
6. Основи економічної теорії. Навч. посіб./ За ред. Козака Ю. Г.,
Шаповал С. С. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 264 с.
7. Торгова політика та комерційна дипломатія : курс лекцій для для
студентів економічних спеціальностей денної та заочної форми навчання /
Т.В. Андросова, Т.В. Шталь, О.І. Печенка, К.Ю. Величко, О.М. Блохіна. –
Харків: Видавництво «Форт», 2015. – 137 с.
8. Spence, M. «Overseas Trade Missions as an Export Development Tool»
in «Global Marketing Co-Operation and Networks», edited by By Leo Paul Dana.
Routledge, 2012. – 144 p.
9. Дані ВТО по США. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://stat.wto.org/CountryProfile/WSDBCountryPFView.aspx?
Language=E&Country=USА
10. Посольство України в США. – [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: https://usa.mfa.gov.ua/ua/ukraine-us/trade
14