Вступ

В контексті інтеграції України до європейського економічного

простору постає питання встановлення економічних зв’язків між
європейськими країнами. Для цього використовується комерційна
дипломатія, яка спрямована на укладання взаємовигідних договорів між
країнами про співробітництво у економічних питаннях. Кожна з країн
володіє власними інструментами комерційної дипломатії, налагодженням
міжнародних зв’язків займаються різні посадові особи та відомства. Тому в
світлі зазначеного процесу євроінтеграції доцільним та актуальним є
вивчення засад комерційної дипломатії європейських країн. Для дослідження
обрано Німеччину, як одну з самих успішних країн Європейського Союзу та
потенційного партнера України у ряді економічних питань.
Отже, метою даної роботи є дослідження засад комерційної дипломатії
Німеччина та її впливу на зовнішньоекономічну діяльність.
 Комерційна дипломатія Німеччини

Для дослідження сутності та особливостей комерційної дипломатії

Німеччини звернемось до самого поняття комерційної дипломатії та її
основних типів. Комерційна дипломатія – це підвид дипломатичних
взаємовідносин між країнами, який спрямований на встановлення
взаємовідносин у економічні сфері, укладання угод про співробітництво,
сприяння тим чи іншим зовнішньоекономічним операціям, застосування
пільгових митних тарифів чи преференцій тощо.
Для Німеччини у сучасній системі міжнародних відносин відведена
важлива роль. Німеччина взяла на себе міжнародну відповідальність, яка
випала країні внаслідок змін у світовій політиці, і тепер, разом зі своїми
європейськими і трансатлантичними партнерами активно виступає за
демократію, права людини й діалог культур. Німеччина займає одну із
головних позицій серед країн-лідерів Європи в процесі прийняття важливих
рішень. Свідченням цього є те, що в умовах глобальної економічної кризи
Німеччина як лідер ЄС виступає з власними пропозиціями які вирішують
проблеми не тільки німецької економіки, а й Європейського Союзу в цілому.
У німецької економіки найбільш позитивний імідж у світі. До такого
висновку прийшли фахівці центру маркетингових досліджень Costumer
Research North America і консалтингової фірми Simon Anholt. Слідом за
Німеччиною розмістилися інші країни: Франція, Великобританія, Канада,
Японія, Італія і США. Досить важливим чинником формування іміджу
держави, особливо на міжнародній арені, є його інформаційна складова. Це
можна пояснити тим, що ми живемо в глобалізованому світі, де інформаційні
технології набувають все більшого значення, а інформація стає важливою
«зброєю в руках міжнародних акторів». І тому саме від інформації, яка буде
формуватися ззовні держави (оцінка інших держав іміджу тієї чи іншої
країни) чи з середини залежатиме образ тієї чи іншої держави.
 Одну з головних ролей в конструюванні іміджу держави відіграє
комерційна дипломатія держави, котра створює можливості формування
позитивного іміджу Німеччини як надійного торговельного партнера. Адже в
сучасному глобалізованому суспільстві інформація про надійність та
відповідальність держави як партнера стає тим ресурсом, який дозволяє
забезпечити своїй державі процвітання у будь-якій сфері.
Кожній країні властивий свій тип комерційної дипломатії. Комерційну
дипломатію за стилем роботи дипломатів, які виступають агентами держави,
можна розділити на активну, змішану (реагуючу) та пасивну (епізодичну)
відповідно до умовного поділу комерційних дипломатів на бізнес-
промоутерів, державних службовців та універсалів, запропонованого М.
Костецкі та О. Нареєм [6, c. 21].
Даний поділ дозволяє визначити стратегічні напрями дипломатії певної
країни, а також ефективність обраної стратегії.
Сучасна дипломатична служба має ряд інструментів для виконання
своїх завдань та повноважень. Серед функцій дипломатичної служби
виокремлюють дипломатичне представництво, дипломатичний захист,
ведення переговорів та ряд інших функцій, виконання яких вимагає певних
дипломатичних інструментів. Слід зазначити, що типізація комерційної
дипломатії за стилем роботи дипломатів зовсім не означає градації її
ефективності. Неможливо бути абсолютно впевненим в тому, що один тип є
ефективнішим за інший, не беручи до уваги особливості системи комерційної
дипломатії в кожній конкретній країні, включаючи організаційну структуру
та взаємодію між її складовими [2, c. 38].
Так, М. Костецькі та О. Нарей [6] вважають комерційну дипломатію
Німеччини реагуючою. Справді, наприклад, на відміну від британських,
німецькі дипломати, що опікуються просуванням експорту та інвестицій, як
правило, зосереджуються на питаннях захисту та мобілізації підтримки
німецьких компаній, забезпеченні недискримінаційного ставлення інших
урядів до німецьких компаній, які працюють у країні перебування. Проте в
моделі комерційної дипломатії Німеччини супровід потреб експортерів на
експортних ринках офіційно здійснюється не державними структурами, а
мережею закордонних торговельних палат Німеччини за незначного внеску
держави. Ця практика вважається дуже успішною з огляду на динаміку
німецького експорту [2, c. 38].
Для підтвердження цієї тези розглянемо динаміку експорту Німеччини
за останні 3 роки (табл.. 1)
Таблиця 1.
Динаміка експорту Німеччини за 2015-2017 рр. , млн. S [7]
2015 2016 2017 Відхилення
2016 до 2015 2017 до 2016
Абс. % Абс. %
Експорт, усього 1582,3 1603,9 1748,1 21,6 1,37 144,2 8,99
Експорт товарів 1320,2 1320,5 1448,3 0,3 0,02 127,8 9,68
Експорт послуг 262,1 283,4 299,8 21,3 8,13 16,4 5,79

Як бачимо, динаміка експорту в цілому та в розрізі товарів і послуг є

позитивною, за останній рік збільшився відсоток експорту товарів порівняно
з експортом послуг, проте і там, і там ми відмічаємо зростання обсягів, що
свідчить в тому числі і про успішність дипломатичних процедур.
Також комерційна дипломатія здійснюється як на основі регулярних
заходів, так і на основі спеціальних місій у особливих випадках. Спеціальна
місія є одним з провідних інструментів сучасної дипломатії, яка має довгу
історію та ряд різноманітних функцій. Функції спеціальної місії починаються
з установлення нею офіційних контактів з міністерством закордонних справ
чи з іншим органом держави перебування, у відношенні якого має місце
відповідна домовленість. При цьому початок здійснення функцій спеціальної
місії не залежить ні від представлення її постійним дипломатичним
представництвом (оскільки його взагалі може не бути), ні від вручення
вірчих грамот чи повноважень. У більшості випадків спеціальні місії
одержують повноваження від глави держави, глави уряду чи міністра
закордонних справ, але іноді і від керівників окремих відомств держави, що
направляє місію. Спеціальні місії церемоніального характеру мають, як
правило, вірчі грамоти на даний конкретний випадок.
Глава спеціальної місії, уповноважений діяти від імені спеціальної місії
і вести переписування з приймаючою державою. Глава держави, що очолює
спеціальну місію, користується в приймаючій державі чи в третій державі
перевагами, привілеями і імунітетами, що визнаються міжнародним правом
за главами держав, що відвідують інші країни з офіційним візитом.
За всіх часів спеціальним місіям, що діяли на території іноземних
держав, надавався особливий правовий режим. Критерій представництва не є
специфічним для спеціальних місій. Він має місце у всіх формах дипломатії і
його можна визначити як політичне представництво держави зовні, як
правоздатність виражати волю й інтереси даної держави в міжнародному
спілкуванні в рамках діяльності тих чи інших органів зовнішніх зносин, у
даному випадку спеціальних місій. Але саме представницький характер
дозволяє відмежовувати спеціальні місії від різного роду недержавних, хоча
й офіційних у відомому розумінні, місій і візитів [3; c. 83].
Тимчасова природа спеціальних місій не означає, що їхня діяльність
носить короткостроковий характер. Відомі світовій практиці випадки, коли
діяльність спеціальних місій тривала кілька років, однак завжди їхнє
існування визначається терміном, необхідним для виконання задач місії.
Спеціальна місія не повинна мати характеру місії, відповідальної за
підтримку загальних дипломатичних відносин між державами, і її задача
повинна бути точно визначена. На практиці деяким спеціальним місіям
доручаються дуже широкі задачі, включаючи огляд відносин і навіть
формулювання загальних принципів політики, яких варто дотримуватись у
відносинах між зацікавленими державами.
Німецька система підтримки зовнішньоекономічної діяльності
організована як урядом, так і діловими колами і складається з трьох основних
елементів:дипломатичних і консульських представництв за кордоном,
торгово-промислових палат за кордоном, а також представництв Агентства
сприяння торгівлі та інвестиціям (GermanyTrade&Investment – GTaI). Всі три
інституції присутні на ключових світових ринках експорту. В інших країнах
німецькі компанії можуть завжди розраховувати на допомогу і підтримку з
боку німецького дипломатичного представництва або консульської установи.
В рамках федерального уряду провідною установою, відповідальною за
просування експорту є міністерство економіки та технологій. Крім
міністерства закордонних справ і інших федеральних міністерств, є також
багато інших організацій, що беруть участь у сприянні зовнішньоекономічної
діяльності, в тому числі установи окремих федеральних земель, регіональні
об’єднання німецьких підприємців (через Федерацію промисловості
Німеччини) тощо [4].
Отже, для здійснення функцій комерційної дипломатії в Німеччині діє
ряд урядових структур, відповідальних за ті чи інші дипломатичні відносини
у економічній сфері.
Практика комерційної дипломатії різниться залежно від рівня
реалізації, кількості й специфіки сторін та масштабів їх інтересів, стилю
роботи дипломатів, наявності (відсутності) цільової спрямованості,
специфіки організаційно-правових форм (каналів), що використовуються.
Комерційна дипломатія за рівнем реалізації може бути макрорівневою та
мікрорівневою, хоча межа між ними є умовною. З огляду на стиль роботи
дипломатів можна виділити активну, пасивну (несистематичну) та змішану
(реагуючу) дипломатію, хоча такий розподіл не є автоматично градацією
ефективності, адже стиль обумовлюється низкою факторів, включаючи
особливості системи національної комерційної дипломатії та взаємодією між
її складовими елементами. Комерційна дипломатія може бути
односторонньою, двосторонньою (міжкраїновою дипломатією та
парадипломатією) та багатосторонньою (глобальною, міжрегіональною,
регіональною). Ця типізація відбиває збільшення кількості сторін, зміну
специфіки акторів та збільшення масштабів їх інтересів. Також можна
виокремити стратегічну й тактичну комерційну дипломатію з огляду на
наявність або відсутність цільового спрямування. Стратегічність може
обумовлюватися конкретними завданнями розвитку того чи іншого сектору,
переорієнтацією експорту та інвестування на інші ринки, а також браком
коштів, що виділяються на просування експорту, відповідно, необхідністю їх
ефективного використання. Різниця між традиційною та цифровою
комерційною дипломатією полягає у використанні останньою нових форм
організаційно-правових форм (каналів), що з’являються внаслідок розвитку
інформаційно-комунікаційних технологій [2, c. 39].
Таким чином, німецька комерційна дипломатія також прагне розвитку
у своїй діяльності, впроваджуючи нові органи, технології та засоби впливу на
економічні відносини між країнами.
За кордоном Федеральне міністерство закордонних справ Німеччини
з його 229 зарубіжними представництвами відіграє ключову роль в наданні
послуг німецьким компаніям. В тих країнах, де також є німецькі торгівельні
палати або представник GTaI, відповідні посольства тісно співпрацюють та
координують свою діяльність з ними. Торгівельні палати отримують
фінансування від Федерального міністерства економіки та технологій. Крім
того, в межах послуги «DEinternational" торгово-промислові палати за
кордоном пропонують (за додаткову плату) широкий спектр маркетингових
послуг (по окремим галузям та країнам), допомагаючи німецьким компаніям
з пошуком конкретних можливостей для бізнесу за кордоном. Німецькі
торгово-промислові палати за кордоном знаходяться в 80 країнах світу.
Німецьке агентство сприяння торгівлі та інвестиціям - (GTaI) забезпечує
усіма видами ділової інформації, яка необхідна для сприяння виходу на
закордонні ринки: інформації про заявки на тендер, оцінки ділових кіл,
національні доповіді та аналіз ринку для імпорту, інформації про правила та
практичні поради для бізнесу [4].
 Німеччина має позитивні оцінки серед населення в Європі і
користується неабиякою популярністю в світі. Нині Німеччина має один з
найпривабливіших у світі міжнародних іміджів, що підтверджують, зокрема,
опитування громадської думки і соціологічні дослідження як в самій ФРН,
так і в інших країнах. Такий результат досягнутий передусім завдяки
спеціально організованій, цілеспрямованій і систематичній діяльності.
Підводячи підсумки, відзначимо, що сучасний зовнішньополітичний
імідж Німеччини ґрунтується на наступних положеннях:
 Німеччина – відповідальний партнер і локомотив розвитку ЄС;
 Німеччина – надійний партнер у справі попередження і
врегулювання політичних, економічних, екологічних криз і гуманітарних
катастроф;
 Німеччина – країна, яка завдяки реформам та інновацій будує
орієнтовану на майбутнє і конкурентоспроможну економіку;
 Німеччина – країна ідей і центр перспективних наукових
досліджень.
Німеччина в очах зарубіжних партнерів по економічній діяльності
знаходиться на високому рівні. 59% американців говорять, що Німеччина
справляє сильне враження. Це найвищий показник за останні десять років. У
ході репрезентативного опитування компанії Magid та телеканалу CNN,
результати якого були представлені німецьким посольством у Вашингтоні,
були опитані 1517 респондентів у віці від 18 років. Як показало дослідження,
американці не тільки відчувають симпатію до колишніх супротивників у
Другій світовій війні, а й визнають зростаюче економічне і політичне
значення Німеччини. Американці назвали Німеччину головним міжнародним
партнером серед неангломовних країн: Великобританія (69%); Канада (61%);
Німеччина (43%); Китай (42%); Японія (38%); Франція (33%) [5].
Наслідком успішної комерційної дипломатії є також міжнародна
інвестиційна діяльність. Наприклад, станом на 01.10.2017 кумулятивний
обсяг прямих інвестицій з Німеччини в економіку України сягнув 1819,9
млн. дол. США, що складає 4,6 % від загального обсягу прямих іноземних
інвестицій. За цим показником Німеччина посіла п’яте місце серед основних
країн – інвесторів. Протягом трьох кварталів 2017 року обсяг німецького
капіталу приріс на 212,5 млн. дол. США. Найбільша питома вага інвестицій
надійшла до сфери промисловості (1111,2 млн.дол.США), що складає 63,8%
від їх загального обсягу. Протягом першого півріччя німецький капітал в цій
сфері зріс на 83,3 млн. дол. США. Станом на 01.10.2017 Україна інвестувала
в економіку Німеччини 3,1 млн. дол. США. З них інвестиції у
сферу промисловості, а саме у переробну промисловість становлять 2,5
млн.дол.США (78,2%). Також українські інвестиції надійшли до таких сфер:
будівництво, транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська
діяльність [8].
Отже, комерційна дипломатія Німеччини сприяє створенню
позитивного іміджу країни як економічно стабільного та надійного партнера
по зовнішньоекономічних зв’язках.
 Висновки

Таким чином, комерційна дипломатія Німеччини спрямована на

встановлення стійких зовнішньоекономічних зв’язків та підтримку існуючих
домовленостей через діяльність ряду представницьких органів комерційної
(економічної) дипломатії. Дані кроки спрямовані на збільшення присутності
Німеччини на світовому ринку і отримання прибутку від
зовнішньоекономічної діяльності як окремих підприємств, так і країни в
цілому. Комерційна дипломатія Німеччини спрямована на досягнення
найкращих умов торгівлі, найліпших митних тарифів, преференцій на
основні експортні групи товарів та послуг та ряду інших ефективних заходів
для збільшення товарообігу на зовнішньому ринку.
Отже, взаємовигідне співробітництво між країнами створює сприятливі
умови для інвестування у відповідні галузі промисловості та сфери послуг,
що дає прибуток до бюджету країн-партнерів і дозволяє підвищувати рівень
розвитку тієї чи іншої галузі економіки.
 Використана література

1. Бохан А.В. Екологічний вектор комерційної дипломатії: Україна та

Німеччина / А.В. Бохан // ЕкономікаУкраїни. – 2016. – № 4. – С. 57-67
2. Безверха І.А. Типізація комерційної дипломатії / І.А. Безверха //
Науковий вісник Ужгородського національного університету. – 2018. – № 18.
– С. 35-40.
3. Гуменюк Б.І., Щерба О.В. Сучасна дипломатична служба: Навч.
посіб. – К.: Либідь, 2012. – 255 с.
4. Шаров О. Економічна дипломатія: Іноземний досвід у галузі
економізації зовнішньої політики / О. Шаров. – [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://ufpa.org.ua/blog/3844
5. Імідж Німеччини серед британців покращується [Електронний
ресурс]. – Режим доступу : http://europe.newsru.ua/article/16819676.
6. Kostecki M., Naray O. Commercial diplomacy and international
business. Discussion Papers in Diplomacy. Netherlands Institute of International
Relations “Clingendael”, April 2007, 42 p. – [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: https://www.clingendael.org/sites/default/files/pdfs/20070400_
cdsp_diplomacy_kostecki_naray.pdf.
7. Дані ВТО по Німеччині. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://stat.wto.org/CountryProfile/WSDBCountryPFView.aspx?
Language=E&Country=DE
8. Посольство України у Німеччині. – [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: https://germany.mfa.gov.ua/ua/ukraine-de/trade