1. Глобальні структури управління БНП: товарна, регіональна, функціональна.

Переваги функціональної структури: 

 — Логічне відображення функцій у розповілі; 
— Утримання влади і престижу в головних функцій;
— Спрощення тренінгу персоналу;
— Забезпечення щільного контролю згори і тд; 
 Також, класифікації структур БНП звмовлені географічним фактором.
Відповідно, є регіональна структура управління. 
 Вона, відповідно, показує, що в різних регіонах, функції підрозділів
визначаються, виходячи із видів діяльності. 
 Дивізіональні (відділові) структури є найбільш довершеним різновидом
організаційних структур ієрархічного типу. Ці структури засновані на виділені
великих автономних виробничо-господарських підрозділів і відповідних їм
рівнів управління. 
 Під відділенням (дивізіоном) мається на увазі організаційна товарно-ринкова
одиниця, яка має необхідні власні функціональні підрозділи. Для
дивізіональних структур характерним є поєднання централізованого
стратегічного планування у верхніх ешелонах управління та децентралізованої
діяльності відділень. 
 Продуктова (товарна) структура базується на дивізіональній структурі з
підрозділами за продуктовою ознакою, кожний з яких самостійно працює на
світовий ринок. Така структура може використовуватися компанією з сильно
диверсифікованою продукцією, що істотного різниться за технологію її
виробництва, методами маркетингу тощо. 

2. Фінансовий механізм БНП: його структура та інструментарій

БНП – група підприємств, які функціонують у різних країнах, але управляються штаб-
квартирою, що розташована в одній конкретній країні.

В основі такого управління – механізм прийняття рішень, що дає можливість здійснювати

узгоджену політику й загальну стратегію, розподіляючи ресурси, технології й
відповідальність для досягнення результату – одержання прибутку.

uВажливою складовою світової фінансової системи є фінанси транснаціональних

корпорацій. Знання про дану складову допомагає зрозуміти функціонування сучасних
світових фінансів. Фінанси БНП тісно пов’язані з іншими складовими світових фінансів і
певним чином впливають на їхній розвиток. БНП у своїй фінансовій діяльності
використають всі інструменти, які обертаються на всіх сегментах світового фінансового
ринку. Обслуговування діяльності БНП банками на міжнародних фінансових ринках є
одним із головних джерел одержання ними прибутків.
Фінанси БНП – це система грошових відносин, які виникають у процесі господарської
діяльності й необхідних для формування й використання капіталу, доходів і грошових
фондів.

uКапітал є джерелом утворення активів БНП.

Наголос у сучасних фінансах БНП робиться на пошуках шляхів ефективного

використання ресурсів і на інвестуванні коштів в активи або проекти, які приносять високі
доходи за найменшого ризику.

В умовах ринкового господарства правомірно визнати за фінансами БНП існування таких

функцій, як:

uформування капіталу, доходів і грошових фондів – ця функція є необхідною умовою

здійснення безперервності процесу відтворення;

uрозподіл і використання капіталу, доходів і грошових фондів – змістом даної функції є

використання капіталу, доходів і грошових фондів на цілі, що передбачені у фінансовому
плані корпорації;

uконтроль – дана функція використовується для контролю за дотриманням вартісних і

матеріально-речових пропорцій при утворенні й використанні доходів корпорації та її
підрозділів.

Управління фінансами – це система принципів, методів, коштів і форм організації

грошових відносин. Основні функції фінансового управління компанією:

 uуправління дебіторською заборгованістю;

 uуправління коштами;

 uуправління капітальними витратами;

 uуправління цінними паперами й інвестиціями;

 uуправління взаєминами з банком;

 uбухгалтерський облік й аналіз, калькуляція;

 uоподатковування;

 uпроведення внутрішніх ревізій;

 uпідготовка статистичних і фінансових звітів;

 uбюджетування.

Більшість БНП у своїй організаційній структурі мають три основні блоки:

u1) індустріально-промисловий;

u2) фінансово-економічний;
u3) торгово-комерційний.

Всі три блоки та їхні елементи є рівноправними й несуть повну відповідальність за

виконання покладених на них функцій. Фінансово-економічний блок забезпечує
нормальну діяльність всіх структурних підрозділів компанії. Його елементами є мережа
кредитно-фінансових установ: страхові компанії; комерційні банки; інвестиційні фонди й
компанії; фінансові фонди й компанії; лізингові фонди й компанії; пайові фонди й
компанії; трастові фонди й компанії; пенсійні фонди й компанії. Фінансово-економічний
блок порівняно із двома іншими – індустріально-промисловим і торгово-комерційним –
має особливість, оскільки він забезпечує нормальну діяльність всіх структурних
підрозділів компанії.

Головні завдання фінансово-економічного блоку БНП:

 uзалучення й акумулювання фінансових коштів;

 uвиготовлення інвестиційної політики й здійснення капіталовкладень;

 uуправління фінансами на основі підтримки стійкого балансу між ресурсами й

заявками на ці ресурси з боку всіх організаційних структур БНП;

 uзабезпечення економічної безпеки;

 uуправління ризиками;

 uправильна й ефективна побудова внутрішньої економіки всієї групи.

Здійснення фінансово-кредитної діяльності в міжнародних масштабах передбачає

наявність у структурі БНПК банківського об’єднання, що має розгалужену систему філій і
відділень.

3. Транскордонні ЗІП як засіб входження БНП у приймаючу країну.

У світі налічується близько 82 000 БНП, з яких 80% розміщено в

промислово розвинених країнах і які мають близько 810 000 філій в різних
країнах на всіх континентах. Втім наслідки діяльності БНП на ринках
приймаючих країн не завжди мають позитивні аспекти для 4 національних
економік. З огляду на це, важливими є питання не тільки ролі
транснаціональних корпорацій у світовому господарства, а й особливостей і
наслідків їх функціонування на ринках приймаючих країн.
Фактори, які впливають на входження БНП у приймаючу країну:
- виробничі фактори країн - цільових ринків: наявність, якість і вартість
сировини, робочої сили, а також ступінь розвитку інфраструктури (транспорт,
комунікації) - фактори країни базування: розмір ринку, вартість виробництва,
умови конкуренції, рівень урядової підтримки міжнародного бізнесу та ін.
Серед інтернальних (внутрішніх) факторів, що справляють найбільший вплив
на вибір форми зарубіжні діяльності, виділяють дві основні групи.
- продуктові - ступінь диференціації продукту, післяпродажне
обслуговування, технологічний рівень, потенціал глобальної стандартизації і
т.д.
  - ресурсні - управлінські, інвестиційні і технологічні ресурси,
виробничий і маркетинговий досвід; оцінка важливості закордонної діяльності
вищим менеджментом фірми. 
Ще одне важливе питання, яке виникає на початковому етапі
інтернаціоналізації фірми - це вибір між одночасним виходом на кілька
зарубіжних ринків і орієнтацією тільки на одному, враховуючи досвід. В
більшості випадків одночасний вихід відразу на декілька закордонних ринків
вимагає високих ресурсних витрат, що може бути неприйнятно для фірми, яка
не має міжнародного досвіду. З іншого боку, шляхом одночасного освоєння
декількох ринків компанія може одержати додаткові конкурентні переваги,
пов'язані з фактором часу і потенційною економією на масштабах діяльності.
Найбільш проблемними в діяльності БНП для країн базування є
взаємовідносини БНП і національних урядів та реалізація корпоративних
інтересів БНП.
У найбільш узагальненому вигляді позитивний вплив БНП на економіку
приймаючих країн можна подати так: широке залучення іноземного капіталу за
допомогою БНП сприяє зменшенню безробіття у приймаючій країні. З
організацією виробництва в країні тих виробів, які раніше ввозилися, відпадає
необхідність в їх імпорті. Компанії, що випускають конкурентоспроможну на
світовому ринку продукцію й орієнтовані переважно на експорт, значною
мірою сприяють зміцненню зовнішньоторговельних позицій країни. Приплив
іноземних капіталовкладень сприяє розвитку внутрішньо-регіональної торгівлі,
оскільки значну частину своїх потреб у комплектуючих виробах і обладнанні
філії іноземних компаній задовольняють за рахунок імпорту з країни-
інвестора. 
Крім позитивних сторін функціонування БНП в системі світового
господарства і міжнародних економічних відносин, спостерігається і їх
негативний вплив на економіку приймаючих країн. Він виявляється: 
 у тому, що іноземні фірми захоплюють найбільш розвинуті та
перспективні сегменти промислового виробництва і науководослідних
структур приймаючої країни. БНП, що навіть у періоди криз мають
значні фінансові ресурси, активно використовують слабку
кон'юнктуру для захоплення інших фірм, мають можливість
нав'язувати компаніям приймаючої країни неперспективні напрями в
системі розподілу праці в рамках БНП та несуть із собою небезпеку
перетворення приймаючої країни на місце розташування застарілих і
екологічно небезпечних технологій; 
 БНП у своїй стратегічній політиці зорієнтовані, як правило, на
поглинання місцевих компаній і таким чином спричиняють посилення
нестійкості інвестиційного процесу. Великі інвестиційні проекти,
пов'язані з реальними капіталовкладеннями, характеризуються
стійкістю - вони не можуть бути розпочаті без тривалої підготовки і
раптово завершені без значних втрат. Політика захоплень, навпаки,
передбачає фінансову рухливість, яка негативно позначається на
стабілізації економічного розвитку приймаючих країн; 
  стійке становище БНП дає їм змогу вживати більш рішучих заходів у
разі криз - закривати підприємства, скорочувати виробництва, що
призводить до безробіття та інших негативних явищ. Цим
пояснюються деінвестиції (масове вилучення капіталу з країни).
Схильність БНП до перебільшеної реакції на зміну кон'юнктури дає
безліч приводів для зниження випуску продукції, якщо
конкурентоспроможність певної держави з тих або інших причин
знижується; 
 БНП створили специфічну форму переказу капіталів за допомогою
трансфертних цін (у тому числі спеціально занижених або завищених),
що встановлюються самими БНП при постачанні товарів і наданні
послуг своїм дочірнім компаніям і філіям в рамках корпорацій (тобто
операції між філіями однієї і тієї ж БНП здійснюються за цінами, які
встановлюються самою корпорацією). Тому трансфертні ціни на
продукцію БНП є однією із проблем для приймаючих країн; 
 чимала кількість БНП досить великі й мають монопольну владу. Деякі
з них за обсягом обороту перевершують окремі країни.

4. Механізми регулювання іноземних інвестицій в приймаючих країнах.

Тема 7 Берук Гунда