ГЛОБАЛЬНІ РИНКИ В

УМОВАХ МІЖНАРОДНОЇ
КОНКУРЕНЦІЇ

CREATED BY RODION KOSHEL

Глобальний (світовий) ринок – це система обміну товарами і послугами між країнами, що виникла на основі
міжнародного поділу праці й міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин. Його можна розглядати як
сукупність національних ринків окремих країн, що пов’язані між собою міжнародними економічними відносинами.
Основу для виникнення світового ринку і його трансформації в глобальний ринок поклав розвиток міжнародного
поділу праці.

Суб’єктами глобального світового ринку є державні органи різних рівнів (центральні,

регіональні, муніципальні), а також підприємства й організації, міжнародні організації (при
наданні фінансово-кредитної допомоги та інвестиційних коштів), транснаціональні
(глобальні) корпорації та міжнародні об’єднання, окремі особи.
Об’єктами глобального світового ринку є товари (ресурси, продукти й послуги), що
обертаються в міжнародній торгівлі.

Еволюційні форми становлення глобального ринку:

- внутрішній ринок
- національний ринок
-міжнародний ринок
-світовий ринок
-глобальний ринок
Отже, глобальний світовий ринок є закономірним
результатом розвитку внутрішніх і національних
ринків, які вийшли за межі національних кордонів.

Механізми функціонування глобального ринків– це

сукупність форм, способів та засобів, при допомозі
яких забезпечується взаємодія попиту та пропозиції.
В сучасній міжнародній практиці виділяють такі шість методів торгівлі, які утворюють механізм
функціонування глобальних товарних ринків (як і ринків послуг):
1) прямий експорт/імпорт;
2) непрямий експорт/імпорт (через посередників-агентів, консигнаторів, дистриб’юторів);
3) кооперативний експорт/імпорт;
4) зустрічна торгівля;
5) міжнародні аукціони, біржі і торги;
6) електронна торгівля (е-торгівля).

Глобальний ринок послуг – це надзвичайно

розгалужена система вузькоспеціалізованих
глобальних ринків, зокрема глобального ринку
транспортних послуг, комунікацій,
комунального обслуговування, громадського
харчування, туристично-рекреаційних послуг,
готельного бізнесу, рекламних й
консалтингових послуг, страхових та
фінансових послуг, агентських та брокерських
послуг, адвокатських послуг, рієлтерських
послуг, послуг франчайзингу.
Види послуг: фінансові; інформаційні
(комунікаційні); професійні (виробничі);
туристичні; соціальні. Елементом механізму
забезпечення функціонування глобального
ринку послуг є міжнародне регулювання
торгівлі послугами, що відбувається за
допомогою двосторонніх угод (наприклад, про
транспортне сполучення, перевезення та
комунікації), багатосторонніх угод у межах
об’єднань країн (ЄС, НАФТА, тощо) або на рівні
міжнародних організацій, передусім СОТ.
Глобальний фінансовий ринок – це:
а) організаційний механізм міждержавного руху та
перерозподілу капіталів, придатних для використання за
межами свого утворення та походження, на міграцію яких
впливає ринковий попит та пропозиція, а також регулюючі
дії держав та міжнародних валютно-фінансових центрів;
б) глобальна цілісна система національних та
регіональних фінансових ринків, що включає сукупність
ринкових форм торгівлі фінансовими активами та
Суб’єкти фінансового ринку:
об’єднана уніфікацією операцій, спільними умовами
- кредитори або первинні інвестори
функціонування й закономірностями еволюції.
- позичальники та емітенти
- спеціалізовані фінансові посередники
-хеджери
-органи регулювання і контролю.
Функції фінансового ринку:
Посередницька
Перерозподільна
Ціноутворююча
Регулююча
Інформаційна
Глобальний ринок капіталів– це сукупність
економічних зв’язків між власниками капіталу та
споживачами з приводу його використання шляхом
обміну і складається в процесі міграції капіталу.
Глобальний ринок капіталу поділяється на ринок
підприємницького капіталу і позичкового капіталу.

Ринок підприємницького капіталу пов’язаний із реалізацією

довгострокових інвестицій. Капіталовкладення в закордонні
господарські об’єкти забезпечують контроль над ними з боку
інвестора і визначаються як прямі іноземні інвестиції.
Ринок позичкового капіталу характеризується вкладенням капіталу в
іноземні облігації, акції, сертифікати, інші цінні папери. Їх постійний
обмін здійснюється на фондових біржах і приймає форми світового
ринку цінних паперів. Цінні папери визначають вартість матеріальних
ресурсів, що знаходяться в обороті і виступають важливим
елементом ринкової економіки. Цей ринок досить нестабільний. На
зміну стрімкому підвищенню курсу акцій нерідко настає різке падіння.
Основою цього явища є циклічний характер виробництва, політичні,
соціальні, інші фактори.
Глобальний ринок праці – це система відносин, що виникають з приводу узгодження попиту
та пропозиції світових трудових ресурсів, умов формування робочої сили, оплати праці та
соціального захисту, які виникли через нерівномірність кількісного та якісного розміщення
робочої сили в країнах світу та розбіжності в національних підходах до її відтворення.

Основними тенденціями розвитку

світового ринку праціє його
глобалізація, посилення міграційних
процесів, розширення використання
міжнародних трудових норм тощо.

Глобалізація ринку праці являє собою

формування єдиного механізму
узгодження попиту та пропозиції
робочої сили незалежно від країни
проживання тієї чи іншої людини і
розвивається на фоні глобалізації
економіки.
 Міжнародна міграція робочої сили – це
переміщення працездатного населення
з однієї країни в іншу в межах
міжнародного ринку праці на термін
більше року, обумовлене характером
розвитку продуктивних сил та
виробничих відносин, дією економічних
законів.

У регулюванні світового ринку праці провідну роль відіграє

Міжнародна організація праці(МОП)
МОП створена у 1919 р., а з 1946 р. вона є спеціалізованим закладом ООН.МОП
узгоджує та узагальнює трудові відносини, які виникли на національних ринках праці.
У своїх конвенціях та рекомендаціях МОП юридично закріплює норми трудових
відносин як частину міжнародного права, тим самим втілює регулюючі заходи щодо
світового ринку праці. Після ратифікації парламентами країн конвенції та
рекомендації МОП стають уніфікованими складовими національного трудового права.
THE END