1

Тема 1: Вступ до курсу „Міжнародна економіка”

1. Поняття, предмет та структура міжнародної економіки
2. Міжнародний поділ праці (МПП), умови участі країни у міжнародному
розподілі праці (МРП)
3. Світовий ринок: умови виникнення, структура та основні риси
4. Трансформація світового ринку у світове господарство та міжнародні
економічні відносини.

1. Економічні процеси, що відбуваються у світовому господарстві, є

одним із основних напрямків і складових економічної науки. Міжнародна
економіка як цілісне утворення безпосередньо впливає на розвиток кожної
країни світу. В сучасних умовах жодна з держав світового співтовариства не
може в повному обсязі використовувати переваги НТР самостійно. Це
можливо лише за умов поєднання зусиль всіх країн світового співтовариства.
Сучасна економічна теорія включає в себе наступні складові частини:
 Мікроекономіка
 Макроекономіка
 Міжнародна економіка
Мікроекономіка є першою та найдавнішою частиною теорії. Її
виникнення відноситься до останньої третини ХІХ сторіччя (Вальрас,
Менгер, Маршалл). В курсі мікроекономіка чітко прослідковуються 5
розділів: теорія поведінки споживача, теорія фірми, аналіз товарних ринків в
умовах досконалої та недосконалої конкуренції, дослідження ринків
виробничих ресурсів та дослідження проблем суспільного добробуту.
Макроекономіка виникла пізніше: у 30-х роках ХХ століття та пов’язана
з іменем Джона Мейнарда Кейнса (саме його ідеї допомогли вийти з Великої
депресії 30-х рр.). Вона досліджує такі проблеми, як національний обсяг
виробництва та зайнятість, коливання ділової активності, інфляція та
економічне зростання.

1
 2
Міжнародна економіка (МЕ) є найбільш молодою частиною економічної
теорії, сформувавшись у кінці XX ст. – на початку XXI ст. На початку МЕ
існувала як особливий розділ мікро- та макроекономіки, в якому надавався
аналіз міжнародних економічних відносин, таких як зовнішня торгівля,
міжнародна міграція факторів виробництва, коливання валютних курсів,
моделі відкритої економіки тощо. Економічний зміст МЕ полягає в поєднанні
економічних відносин, що діють на національному та інтернаціональному
рівнях. Ця сукупність економічних відносин виступає як системне утворення,
що має дві основні складові:
 Економічні відносини, що складаються між суб’єктами
господарської діяльності в межах кожної окремої країни світу
 Економічні відносини, які складаються між державами або їх
представниками
МЕ як категорія економічної науки є багатоплановим явищем і тому
може мати декілька визначень:
1) МЕ – це сукупність економік країн світу.
2) МЕ – це відносини, які складаються між суб’єктами МЕ на основі
виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ та
надання послуг.
3) МЕ – це органічна сукупність національних господарств та
економічних взаємозв’язків між ними. (1 і 2 разом)
4) МЕ – це сукупність національних експортних потенціалів країн
світу та господарських взаємозв’язків між ними. Національний
експортний потенціал – це сукупність природних, матеріальних,
виробничих, науково-технічних, трудових та фінансових засобів, які
використовуються для розвитку зовні конкретної країни.
Наведені визначення МЕ в цілому не суперечать одне одному. Кожне з
них розкриває певну сферу функціонування МЕ.

2
 3
Найбільш загальне визначення МЕ наступне: МЕ – це система
економічних відносин, яка функціонує на національному та
інтернаціональному рівнях в межах світового співтовариства.
Висновок: таким чином, не дивлячись на відносну самостійність 3
складових економічної теорії, усі вони взаємопов’язані між собою та
доповнюють один одного, створюючи цілісну картину функціонування
економік ринкового типу. Макроекономічні явища та процеси виникають в
результаті дій на мікрорівні, в той же час аналіз будь-якої національної
економіки неможливий без врахування зовнішньоекономічного впливу.
Предметом вивчення МЕ є угоди, які укладаються резидентами різних
суверенних держав. В методологічному плані МЕ в цілому являє собою
застосування мікро- та макроекономічних принципів в сфері економічної
взаємодії між окремими державами.
Структура МЕ може розглядатися в різних площинах.
Перший напрям дослідження структури міжнародних економічних
відносин охоплює 4 різних концепції:
Перша концепція носить назву системного підходу до виділення
структурних елементів МЕ. Цей підхід заснований на розподілі країн в
залежності від обраного шляху політико-соціального розвитку: ринкове
господарство або неринкове господарство (КНДР, раніше – КНР, В’єтнам,
Куба тощо). Друга концепція ґрунтується на теоретичному положенні про
існування трьох світів у світовому господарстві: світ економічно розвинутих
країн, світ постсоціалістичних країн та світ, що розвивається. Третя
концепція ґрунтується на теоретичних положеннях про те, що в її межах
можна виділити центр і периферію. Четверта концепція базується на
принципі політичної противаги, тобто поділ МЕ на Схід та Захід або на
Північ та Південь. Таким чином перший напрям аналізу структури МЕ в
основному передбачає виділення її складових за найбільш загальними
показниками господарського розвитку та політико-соціальної орієнтації.

3
 4
Другий напрям дослідження структури МЕ ґрунтується на таких
принципах:
1) Економічний принцип – передбачає поділ МЕ на 2 рівні. До
першого рівня належать: промислово розвинені країни, промислово-аграрні
країни, аграрно-промислові, аграрні країни.
На другому рівні виокремлюють складові за ознакою економічного
розвитку окремих груп країн світу: економічно розвинені, нові індустріальні
та країни, що розвиваються.
2) Принцип ступеня розвитку ринку – складові: країни з розвиненою
ринковою економікою, країни з ринковою економікою, країни з
транзитивною (трансформаційною, перехідною) економікою, країни з
централізовано-керованою економікою.
3) Організаційний принцип – сюди відносять різноманітні міжнародні
інтеграційні об’єднання, окремі групи країн в сучасних умовах. (ЄС,
НАФТА, ОПЕК, ГУУАМ, Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі
тощо).
4) Соціально-економічний принцип – дослідження структури МЕ
проводиться за ознакою рівня цивілізаційного розвитку: країни наукової
епохи, країни технологічної епохи, країни виробничої епохи.
5) Принцип аналізу складових МЕ – розрізняють окремі групи країн за
рівнем середньорічного доходу на душу населення (подивитися цей показник
для України та визначити, до якої групи вона відноситься).
6) Регіональний принцип – розглядається структура МЕ за ознакою
територіального розміщення груп країн світу, насамперед їхнього
розташування за континентами.
7) Регіонально-економічний принцип – виділення груп країн, які
мають схожі економічні ознаки та спільні кордони. (З.Європа, Ц.Європа,
Сх.Європа, Близький Схід тощо)
Отже, структура МЕ розгалужена і базується на конкретних підходах до
її систематизації.

4
 5

2. Міжнародний поділ праці (МПП) – це найвищий ступінь розвитку

суспільного територіального поділу праці між країнами, що передбачає
стійку концентрацію виробництва певної продукції в окремих країнах.
Отже, міжнародний розподіл праці (МРП) означає раціональний спосіб
використання суспільної праці в межах МЕ. Основними видами МРП є такі:
 Загальний – це поділ праці між країнами світу за найбільш великими
сферами (галузями) суспільного виробництва(промисловість, сільське
господарство (агропромисловий комплекс), будівництво, транспорт, зв’язок
тощо).
 Частковий – це поділ праці між країнами в межах однієї сфери
суспільного виробництва або галузі економіки (промисловість: видобувна,
металургійна тощо).
 Одиничний – це поділ праці між суб’єктами МЕ в межах однієї
відокремленої господарської одиниці (СП та його організаційна структура).
Також розрізняють територіальний розподіл праці: міжрегіональний – це
поділ праці між регіонами однієї країни, міжнародний – поділ праці між
різними країнами.
Основною формою МРП є міжнародна спеціалізація виробництва.
Існують такі її види:
1. міжгалузева – спеціалізація країн на окремих галузях суспільного
виробництва;
2. галузева – спеціалізація країн всередині окремої галуззі
виробництва, її форми: предметна, подетальна, агрегатна, технологічна.
Основними факторами, які впливають на розвиток МРП є:
 природно-географічні
 соціально-економічні
 фактори НТП
Проте економічна ефективність МРП не можлива без його наступної
кооперуванні. Міжнародна кооперація праці – стійкий обмін між країнами

5
 6
товарами, що ґрунтується на МРП, які виробляються країнами з найбільшою
економічною ефективністю.
Таким чином, сучасна економіка є міжнародною та базується на різній
забезпеченості факторами виробництва різних країн, котра склалася
історично або була набута в процесі розвитку.

3. Отже, міжнародний розподіл праці (МРП) та його міжнародна

кооперація заклали підґрунтя для виникнення світового ринку, який
розвивався на базі внутрішніх ринків, що поступово виходили за національні
кордони.
Становлення найпростішої форми внутрішнього ринку, де все, що
передбачено для продажу, надається виробником покупцю безпосередньо, а
все, що купується, одразу оплачується та забирається покупцем, відноситься
до найбільш ранньої стадії становлення товарного господарства, заснованого
на поділі праці. (др. Греція, Китай, Єгипет тощо)
Практично одразу після виникнення ринки почали спеціалізуватися,
з’явились національні товарні ринки та частина ринку вже орієнтувалася на
закордонних споживачів. (работоргівля)
З ХVІ до середини ХVІІ століть мануфактура створила умови для більш
масштабного виробництва товарів. Тому внутрішні ринки почали
розширятися до регіональних, державних, міждержавних та міжнародних, які
являли собою ту частину національних ринків, яка була безпосередньо
пов’язана із закордонними ринками.
В першій половині ХІХ сторіччя виникла велика фабрично-заводська
індустрія, продукція якої вже не мала можливості збуватися тільки на
внутрішньому ринку, була потреба у світовому збуті. Тому відбувалося
перетворення місцевих, локальних центрів міждержавної торгівля в єдиний
світовий ринок. Остаточне формування якого закінчилось на межі ХІХ-ХХ
століть, коли товарне виробництво в провідних країнах досягло високого
рівня розвитку.

6
 7
Еволюція ринку за схемою „внутрішній – національний – міжнародний -
світовий”:
Внутрішній ринок – форма господарської взаємодії, за якою все, що має
продатися, збувається виробниками самостійно виробником всередині
країни.
Національний ринок – внутрішній ринок, частина якого орієнтується на
іноземних покупців.
Міжнародний ринок – частина національних ринків, яка безпосередньо
пов’язана з іноземними ринками.
Світовий ринок – сфера стійких товарно-грошових відносин між
країнами, що ґрунтується на МРП та інших факторів виробництва.
Світовий ринок характеризується наступними рисами:
 є категорією товарного виробництва
 має прояв у міждержавному русі товарів, робіт, послуг
 оптимізує використання факторів виробництва
 виконує сануючу роль
Отже, виступаючи сферою міждержавного обміну, світовий ринок має
зворотній вплив на виробництво та є центральною категорією теорії м/н
економіки.

4. Характерною рисою світового ринку є міждержавний рух товарів,

тобто міжнародна торгівля. При переході товарного виробництва від стадії
світового ринку до стадії світового господарства виникає м/н рух не тільки
товарів, але й факторів його виробництва. Отже, категорія світового
господарства включає в себе не тільки сферу обігу, але й сферу виробництва.
Світове господарство (СГ) – це сукупність національних економік країн
світу, що пов’язані між собою мобільними факторами виробництва. Тобто,
СГ включає в себе всі основні параметри світового ринку та доповнює його
новими, що пов’язані з м/н мобільністю факторів виробництва.

7
 8
СГ, таким чином, є більш високою, ніж світовий ринок, стадією розвитку
ринкової економіки, що включає в себе окрім традиційної м/н торгівлі вивіз
капіталу, м/н міграцію робочої сили та торгівлю технологіями, а також м/н
підприємства, що виникли на цій основі. Регулювання СГ відбувається за
допомогою національної та міжнаціональної економічної політики.
Проте після кризи 30-х років ХХ століття та негативних наслідків другої
світової війни СГ виявилося розбалансованим. В середині ХХ століття
виникло розуміння того, що СГ не може стабільно функціонувати без
загальних механізмів координації та управління. Тому виникає система
міждержавних економічних та фінансових організацій. (МВФ, МБ, МТО,
ООН). Нарешті, розпад колоніальної системи у 50-х рр. та СРСР у 90-х рр.
ХХ століття створює новий рівень економічної відкритості у відносинах
практично між всіма країнами світу. Все це дозволяє зробити висновок, що у
другій половині ХХ сторіччя ринкова економіка перейшла у нову стадію,
більш високу ніж СГ, стала міжнародною.
Характерними рисами МЕВ є:
1) розвинена сфера міжнародного (м/н) обміну товарами;
2) розвинена сфера м/н руху факторів виробництва;
3) м/н форми виробництва на підприємствах (ТНК);
4) самостійна міжнародна фінансова сфера;
5) система національних та наднаціональних механізмів м/н
регулювання
6) економічна політика держав, що виходить з принципу відкритості
економіки.
перші 3 риси були характерні для світового ринку (1) та для СГ (2-3) та
три абсолютно нових риси (4-6).
МЕ – це частина теорії ринкової економіки, що вивчає закономірності
взаємодії господарюючих суб’єктів різної державної приналежності в області
міжнародного (м/н) обміну товарами, руху факторів виробництва та
формування м/н економічної політики.