КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

РЕФЕРАТ
з економічної теорії
на тему:

«Парадигма та її роль у зміні економічної теорії та

економічної думки»

Виконала:
Студентка 1 курсу, 2 групи
Спеціальності – 075 Маркетинг
Хархардіна Вікторія Антонівна
Перевірив:
Проф. Осецький В. Л.

Київ – 2022
 ЗМІСТ

Вступ 3
Розділ 1. Розвиток економічної теорії до промислового перевороту 5
Розділ 2. Економічні парадигми після початку промислового перевороту 8
Розділ 3. Парадигмальні спрямування сучасної економічної теорії 10
Висновки 13
Використані джерела 16
Додаток А 18

2
 ВСТУП
На рубежі ХХ–ХХІ ст. потужним чинником актуалізації та
модернізації методологічних досліджень в економічній теорії стали
фундаментальні розробки філософії науки.
Починаючи з 80–90-х рр. ХХ ст., їх поступове впровадження в
економіко-теоретичний та історико-економічний методологічний аналіз
спричинило не тільки розширення його сфери, але й сприяло перетворенню
економічної методології у самостійну наукову галузь. Необхідно зазначити,
що на сучасному етапі розвитку методологічно-епістемологічних досліджень
серед розгалуженого кола основних наукових підходів до моделювання
розвитку економічної теорії та виявлення закономірностей розвитку
наукового економічного знання одним з провідних слід визнати
парадигмальний підхід.
Найповнішу розробку поняття «парадигма» здійснив американський
історик і філософ науки, один із лідерів постпозитивістської філософії науки,
Томас Семюел Кун. У праці «Структура наукових досліджень» (1962, 1970)
він відкинув кумулятивну теорію і обґрунтував сутність більш комплексного
та об’ємного терміну. «Під парадигмами я розумію визнані усіма наукові
досягнення, які протягом певного часу дають науковій спільноті модель
постановки проблем та їх розв’язання», – зазначав Т. Кун. За ідеєю вченого,
існує певний домінуючий напрямок кожного періоду. Це і називається
парадигмою.
На думку Куна, «нормальною наукою» вважається та, яка діє в рамках
парадигми. Економічна теорія не є виключенням, тож вона також зазнавала
значного впливу залежно від зміни наукових тенденцій.
Термін „економія, виник в епоху античного рабства. Він означав
певну систему правил, законів управління домашнім господарством,
землеробством. Його використовували ще Ксенофонт, Платон, Аристотель
для аналізу економічних явищ і закономірностей розвитку суспільства. В той
період економічні відносини не були складними, а закони про управління
3
господарством передавались із покоління в покоління як досвід ведення
господарства.
Як наука, тобто як система знань про економічні процеси, економічна
теорія виникла набагато пізніше - у ХVІІ-ХVIII ст., коли почав
зароджуватись капіталізм. Економічні відносини стали набагато
складнішими, виникла необхідність їх регулювання на рівні держави.
Підходи до аналізу економічних процесів визначались об'єктивними
економічними умовами, реальними потребами та інтересами економічного
буття, і спочатку досить часто змінювалися залежно від змін в економічних
процесах, що відбувались.
Економічна теорія – система наукових поглядів на господарське
життя. Вона дає змогу зрозуміти та відслідкувати зміни, передбачити
майбутній розвиток та уникнути повторення негативних явищ минулого.
Протягом століть система розвивалась та вдосконалювалась. Вивчення
економічної теорії пов’язано в першу чергу з дослідженням та детальним
аналізом господарського життя, відслідковуванні причинно-наслідкових
зв’язків та рушійних сил.
Серед усіх економічних парадигм варто виділити основні:
 Меркантилізм;
 Фізіократія;
 Класична політична економіка або економічний лібералізм;
 Марксизм;
 Інституціоналізм;
 Кейнсіанство;
 Неокласицизм.
Кожен з напрямків економічної теорії має свої особливості.
Охарактеризувавши усі епохи, можна відслідкувати зміни, які відбулись у
науці.

4
 РОЗДІЛ 1. Розвиток економічної теорії
до промислового перевороту
Першим напрямком в економічній теорії історично став меркантилізм.
У широкому розумінні – перевага матеріальних інтересів над усіма іншими, в
контексті економіки – теорія про породження грошей грошима.
Представники цього напрямку (Т.Мен, А.Монкретьєн, Ж.Б.Кольбер) основне
місце в економічних процесах відводили торгівлі. Це було зумовлено
значним зростанням на початку XVII ст. обсягів торгівельних операцій,
посиленням ролі і впливу представників торгового капіталу в економіці
країни. Меркантилісти ототожнювали багатство із золотом і грішми,
вважали, що держава тим багатша, чим більше грошей вона має, а тому
захищали політику держави, спрямовану на підтримку активного торгового
балансу.
Ідеалом меркантилізму вважалась Голландія. У XVII ст. завдяки
розвитку судноплавства, колоніальної експансії та зовнішньої торгівлі країна
досягла неабиякого розквіту. З часом, наслідувати досвід Голландії почали
ще й інші західноєвропейські країни: Британія, Франція, Іспанія, Португалія.
У "Трактаті політичної економії" А. Монкретьєна (1615) вперше
з'явилась і перша назва економічної науки - політична економія, яка означає
мистецтво управління економікою з боку держави. В цій книзі економіка
вперше представлена як господарство окремої держави, яке повинно
регулюватися з єдиного центру.
Досліджуючи епоху меркантилізму, Маркс розділив її на ранню
(монетарна система) та пізню (власне меркантилізм або мануфактурна
система). Перший по суті був примітивною формою другого. В основі
монетарного меркантилізму лежала теорія грошового балансу. Перед
країною поставало два завдання – залучити якомога більше грошей з-за
кордону та зберегти їх у країні. У державах максимально зменшували імпорт,
розвивали видобуток золота та срібла, забороняли вивозити благородні
метали за кордон, іноземних купців змушували витрачати усі зароблені гроші
5
на придбання товарів місцевого виробництва. Така система виявилась
безплідною, тож з розвитком капіталістичних форм господарювання і
розвитком зовнішньої політики, напрямок трохи змінився і дістав назву
мануфактурний меркантилізм. Акцент перенесли з грошового обігу на
товарний. Основною складової політики став розвиток міжнародної торгівлі,
нарощування торговельного сальдо зовнішньої торгівлі: запроваджувались
мита, створювались товари для експорту, розширювалось мореплавство.
Об’єднувала обидва ці різновиди думка про гроші, як про найвище багатство.
На зміну меркантилізму прийшла фізіократія. Засновником цього
напрямку є Франсуа Кене, французький економіст, лейб-медик короля
Людовика XV. Найбільш відомі представники - А.Тюрго, В.Мірабо,
Г.Летрон. Фізіократами традиційно вважаються французькі економісти XVIII
ст. Саме у той час проявились дві основні проблеми, які гальмували
економічний розвиток – панування меркантилізму та панування феодального
ладу на селі.
У центрі ідей фізіократів стояли вчення про «чистий продукт». Він по
суті являє собою різницю між витратами та доходом. Класова структура
суспільства, на думку фізіократів, включала: клас робітників, який створює
чистий продукт; клас власників, який привласнює чистий продукт;
безплідний клас (промисловці, торговці), що не створює і не привласнює
чистий продукт, але забезпечує умови його виробництва і руху. З цих же
позицій фізіократи розглядали процес праці, поділяючи його на
продуктивний, тобто такий, який створює чистий продукт, і непродуктивний
— такий, що не виробляє чистого продукту.
Ф. Кене першим зацікавився капіталом і навіть спробував його
описати у науковій праці. Під капіталом розумілася сукупність запасів
(авансів), використовуваних у виробництві для створення чистого продукту.
Різні частини капіталу виконують свої функції не однаково. Одна частина —
«первісні аванси» — функціонують у процесі виробництва тривалий час, не
покидаючи його; інша — «щорічні аванси» — вимагає постійного
6
поновлення. Тим самим було покладено початок структурному аналізу
капіталу, розподілу його на основний і оборотний.
У 1758 році Франсуа Кене опублікував свою відому «економічну
таблицю» (див. Додаток А). Вона стала фактично першим зображенням
моделі макроекономічного руху продукту в натуральній та грошовій формі
між трьома класами суспільства – виробничим класом, власниками та
безплідним класом. Ця таблиця стала повним узагальненням ідей фізіократів,
адже містила в собі і уявлення про «чистий продукт», і про поділ суспільства
на класи, і про капітал.
Подальшим розвитком цього напрямку займався Анн Робер Жак
Тюрго, міністр королівського двору, вчений-економіст. Розвиваючи теорії
фізіократів, він додав два підкласи – наймані робітники і підприємці.,
заробітною платою вважав результат конкуренції робітників на ринку праці а
у вчення про «чистий продукт» додав поняття прибутку, відсотку і ренти.
Окрім опрацювання ідей попередників, вчений ще й висунув власну думку
про механізми ринкового обміну. Цінність кожної речі – поняття суб’єктивне
і ґрунтується на її придатності до задоволення потреб користувача. Чим
необхідніша річ – тим більша її ціна.

7
 РОЗДІЛ 2. Економічні парадигми після
початку промислового перевороту
З початком промислового перевороту гостріше постало питання
розробки ідеальної стратегії розвитку економіки країни. Тож у другій
половині XVIII ст. виникла концепція, яка дістала назву «класична
політекономіка». В основі лежить принцип економічної свободи,
економічного лібералізму. Класики проголосили ідею природного порядку та
дію об’єктивних економічних законів. Діячі цього напрямку займались
детальним аналізом категорій та законів економічного життя. Найповнішими
і найзмістовнішими працями вважаються роботи Адама Сміта та Девіда
Рікардо.
Заслугою Сміта є насамперед систематизація існуючих знань. Саме
завдяки йому політична економіка стає структурованою наукою та
академічною дисципліною, обов’язковим елементом економічної освіти.
Дослідження політекономіки стають для нього пріоритетними і
узагальнюються в книзі «Дослідження про природу і причини багатства
народів» (1776), яка складається з п’яти частин. У першій піднімається
питання праці, як джерела багатства та інших форм доходів. Друга частина
присвячена капіталу, його нагромадженню та застосуванню. У третій сова
Йому також належить заслуга розмежування споживчої і дійсної
вартості товару. Сміт впритул підійшов до розуміння того, що вартість
створюється суспільною працею в будь-якій сфері матеріального
виробництва, але мірилом праці вважав мінову її вартість – заробітну плату, а
вартість товарів визначав як суму прибутку, земельної ренти і заробітної
плати, тобто як кількість праці, яку можна купити за цей товар, чи отримати
його.
У теорії вартості Рікардо виокремлюється три основні складові
вартості: працю, корисність та рідкісність. Водночас ця думка не є повністю
правильною, адже він вважав невідтворювані товари дорожчими за рахунок

8
рідкісності, нехтуючи фактом, що є відмінності ще й процесі виготовлення,
бо це робота індивідуальна, а не суспільна.
На основі класичної політекономіки постав марксизм, або політична
економіка праці. Дослідження цього напрямку проводились з позиції
робітничого класу. Напрямок названий на честь провідного вченого цієї
теорії – Карла Маркса. Його вчення були дійсно новаторськими і спричинили
у XX ст. чимало революцій. У свої працях він досліджував не тільки
економічну складову, а й людську психологію. Аналізуючи історію, Маркс
виділив п’ять соціально-економічних формацій: первинно-общинну,
рабовласницьку, феодальну, капіталістичну та, недосягнуту, комуністичну
(спочатку – соціалізм, потім – комунізм). На всіх етапах, корім першого та
останнього присутня приватна власність, яку вчений вважав причиною
класової боротьби і прагнув знищити. На рабовласницькому етапі –
власністю ставали люди та речі, виникав поділ праці. На феодальному
з’являлось поняття приватної власності на землю та дрібний капітал, який ліг
в основу наступного етапу розвитку суспільства - капіталістичного.
Очевидно, що Маркс взяв концепцію комунізму з першого етапу соціально-
економічних формацій – общинного стародавнього життя. Своєю основною
ціллю він вважав не тільки донести думки до мас, але й спровокувати світову
революцію і досягти реальних змін на користь пролетаріату.
На противагу марксизму, який зображав капіталістичну систему як ту,
яка знаходиться за крок від смерті, виник неокласицизм. Загалом, вчені, які
працюють у цьому напрямку, вивчають класичну політичну економіку, проте
в сучасних реаліях. Неокласики ввели в обіг такі терміни: «монополія»,
«суспільні блага», «зовнішні ефекти», тобто проблеми, в яких необхідна
допомога держави. Головна проблема, на якій акцентував увагу даний
напрямок – задоволення потреб людини.
Неокласична економічна теорія не має єдиної концепції. Проте існує
певний список понять, який спирається на принципи, які підтримують
більшість науковців цього напрямку.
9
 Ця економічна парадигма є доволі довголітньою, адже зародилась ще
у другій половині XIX ст, але має силу і досі. 70-ті рр. XX ст. вважають
неокласичним відродженням, тому що це початок другої хвилі піднесення
цього напрямку. Довголіття спричинене насамперед постійними змінами і
удосконаленнями теорії, а також тим, що абстрактний аналіз ринку,
проведений неокласиками, допоміг розкрити закономірності ціноутворення,
конкуренції та інтересів споживача. Неокласиками також було сформовано
структуру взаємодії попиту і пропозицію. Яскравими представниками цього
напрямку є А. Маршалл, А. Пігу, М. Фрідман та інші.

10
 РОЗДІЛ 3. Парадигмальні спрямування сучасної
економічної теорії
Сучасні дослідження мають комплексний підхід і не зупиняються в
рамках певної науки. Це дає змогу не тільки визначити причинно-наслідкові
зв’язки в одній галузі, але й оцінити взаємодію різних компонентів і вплив
різних факторів на аналіз економіки.
Завдяки вищезгаданому, на даному етапі розвитку суспільства одним
із провідних напрямків досліджень є інституціоналізм. Його основна
концепція полягає в аналізі організацій (фірм) зсередини. До уваги береться
не лише економічні аспекти роботи, а ще й психологічні, соціальні,
політичні, етичні тощо.
Кейнсіанство – напрямок в економічній теорії, який поставив під
сумніви не тільки класичні методи аналізу, а й самі принципи класичного
підходу. Один з основоположників теорії – Джон Мейнард Кейнс. Він
висунув положення про те, що економічна система ринкового типу є
постійно неврівноваженою і це її нормальний стан, адже з об’єктивних
причин сукупний попит має тенденцію відставати від наявних екологічних
можливостей. Як результат – хронічне недовикористання ресурсів та кризи.
.У центрі уваги Джона Кейнса - проблема чинників, що визначають
величину сукупного попиту, оскільки попит усупереч твердженням
прихильників законів Сея не випливає автоматично за пропозицією, а
визначається величиною національного доходу, що розпадається па
споживання і заощадження. Споживана частина, яка і визначає ефективність
попиту, має тенденцію відставати від тієї, що зберігається, через властиву
людям психологічну схильність витрачати менше, ніж приростає їхній дохід.
Звідси - постійна проблема недостатності попиту.
Основні надії на його стимулювання покладалися на нагромадження і
приріст інвестицій. Якби вдалося спонукати одержувачів доходів значну
частину їхніх заощаджень знову інвестувати у виробництво, проблема
недовикористання ресурсів була б знята.
11
 Розв'язання проблеми ефективності попиту бачилося в активному
регулюванні державою економічного життя і, зокрема, процесу
капіталовкладень. Державні інвестиції мають спричинити ланцюгову реакцію
пожвавлення економічної діяльності і подолання дефіциту сукупного попиту.
Сучасна економічна теорія в цілому не має єдиної домінуючої думки.
Процеси глобалізації, науково-технічний прогрес та доступність освіти
сприяли розростанню великої різноманітності теорій. Вони спираються одна
на одну та взаємодіють між собою, даючи можливість вибору науковцям
залежно від їх суб’єктивної думки.

12
 ВИСНОВКИ
Отже, парадигма – це не тільки не теорія, але й не проста сукупність
теорій. Парадигма становить певну метатеоретичну єдність – спільне
розуміння її прихильниками ідейносвітоглядних, онтологічних і
гносеологічних установок наукової діяльності, її теоретико-методологічних
основ, які отримують проекцію у позитивну та нормативну площину
наукових досліджень. Наукова парадигма економічної науки – це, перш за
все, загальний погляд на економічну реальність, наукова картина економічної
реальності. Її безпосереднім проявом є наукова методологія (методи та
дослідні прийоми), термінологія (категоріальний апарат), тематика
досліджень, ідеали і норми наукової діяльності, які суттєво різняться в межах
різних парадигм навіть у межах однієї наукової галузі.
Таким чином, економічна парадигма – течія економічної думки, яка
використовується для досягнення певних цілей, виконання досліджень та
поставлених задач. Досі існує багато дискусій з приводу того, що ж насправді
можна вважати парадигмами, а що не є нею. Багато істориків критично
ставляться до певних парадигм, які не виявляють необхідної емпіричності.
Незважаючи на це, парадигми відіграють величезну роль в формуванні та
розвитку науки. Зі зміною домінуючої думки в суспільстві, можна також
відслідкувати наслідки для економіки та для людства (або певної країни) в
цілому.
Економічна теорія – система наукових поглядів на господарське
життя. Вона дає змогу зрозуміти та відслідкувати зміни, передбачити
майбутній розвиток та уникнути повторення негативних явищ минулого.
Протягом століть система розвивалась та вдосконалювалась. Вивчення
економічної теорії пов’язано в першу чергу з проникненням та детальним
аналізом господарського життя, відслідковуванні причинно-наслідкових
зв’язків та рушійних сил.
Меркантилізм – напрямок, в основі якого було твердження про гроші,
як найвищу цінність. На думку Маркса, поділявся на ранній (монетарний) та
13
пізній (мануфактурний) етапи. Перший характеризувався значними
обмеженнями у вивозі грошей та благородних металів за межі країни, був
безплідним та примітивним. Другий полягав у розвитку зовнішньо торгівлі,
нарощення експорту, розширенні судноплавства та колоніальної експансії.
Економіка країни покращувалась за рахунок збільшення сальдо зовнішньої
торгівлі.
На зміну меркантилістам прийшли фізіократи. Панувала теорія
«чистого продукту» та поділ на класи: продуктивний клас (хлібороби, ті, що
виготовляють товар), клас власників та безплідний клас (купці, торговці). З
такої позиції велись усі дослідження та роботи. Варто приділити особливу
увагу працям Ф. Кене та його «економічній таблиці», яка стала фактично
першим дослідженням капіталу.
З початком промислового перевороту з’явилась класична політична
економіка. Представники класичної школи проводили ґрунтовні дослідження
економічних законів. Тогочасні науковці були прихильниками лібералізму і
природного процесу економіку. Найбільший внесок у розвиток класичної
політекономіки зробили Адам Сміт та Девід Рікардо.
Аналізом та дослідженням економіки та ринку зі сторони робочого
класу детально зайнялись Карл Маркс та Фрідріх Енгельс. Завдяки цьому
зародилась теорія марксизму. Новаторство ідей полягало у тому, що цей
напрямок економічної теорії фактично був не лише словами, а й закликом до
початку світової революції та побудови комуністичного суспільства. Маркс у
свої роботі виділяв п’ять видів соціально-економічних формацій: первинно-
общинну, рабовласницьку, феодальну, капіталістичну та комуністичну. На
всіх етапах, окрім першого та останнього існувала приватна власність, що
вважалась причиною класової боротьби.
Неокласична економічна теорія виникла фактично у противагу
марксизму. Вона не має єдиної концепції, базується на принципах, прийнятих
більшістю вчених-неокласиків. Популярна і у сучасному суспільстві, завдяки

14
абстрактному аналізу ринкової системи, що допоміг визначити основні
закономірності ціноутворення, конкуренції та поведінки споживача.
Серед сучасних економічних теорій не можна виділити домінуючу
думку через глобалізацію та науково-технічний прогрес. Кожна людина має
змогу обрати принципи, які, на її суб’єктивну думку, є найбільш
ефективними. Також варто зазначити, що сучасні дослідження мають
комплексний підхід і не обмежуються рамками однієї науки.
Одним із провідних напрямків сучасної економічної теорії є
інституціоналізм. Він полягає в розгляді організацій (фірм) зсередини з
урахуванням не тільки економічного аспекту, а ще й правового,
психологічного, соціального, політичного тощо.
У контексті сучасного світу не можна не розглянути таку особистість
як Джон Мейнард Кейнс. Він висунув положення про те, що економічна
система ринкового типу є постійно неврівноваженою і це її нормальний стан,
адже з об’єктивних причин сукупний попит має тенденцію відставати від
наявних екологічних можливостей. Як результат – хронічне
недовикористання ресурсів та кризи.
Кейнсіанство – напрямок в економічній теорії, який поставив під
сумніви не тільки класичні методи аналізу, а й самі принципи класичного
підходу. Один з основоположників теорії – Джон Мейнард Кейнс Він
висунув положення про те, що економічна система ринкового типу є
постійно неврівноваженою і це її нормальний стан, адже з об’єктивних
причин сукупний попит має тенденцію відставати від наявних екологічних
можливостей. Як результат – хронічне недовикористання ресурсів та кризи.
Таким чином, провівши ґрунтовний аналіз змін у економічній теорії,
можемо зробити висновок, що парадигми відіграють важливу роль у
зародженні та розвитку науки. Дослідивши досвід минулого, ми також
можемо відзначити для себе негативні та позитивні зміни, спричинені
різними економічними думками.

15
 ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА
1. CORE – Aggregating the world’s open access research papers.
URL: https://core.ac.uk/download/pdf/78514266.pdf (дата звернення:
30.09.2022).
2. Кун Т. Структура наукових революцій. [Київ] : Port-Royal, 2001. 226 с.
3. Основи економічної теорії: закони, сутність, предмет, методи пізнання
та функції. Реферат. Освіта.UA.
URL: https://osvita.ua/vnz/reports/econom_theory/21686/ (дата звернення:
30.09.2022).
4. 2.4. Меркантилізм - Бібліотека BukLib.net. Головна - Бібліотека
BukLib.net. URL: https://buklib.net/books/23017/ (дата звернення:
30.09.2022).
5. Admin. Економічна парадигма - що це таке, визначення та поняття -
2021 - Economy-Wiki.com. Головна. URL: https://uk.economy-
pedia.com/11039834-economic-paradigm (дата звернення: 30.09.2022).
6. Виникнення економічної теорії та основні етапи розвитку. Сучасні
напрямки і школи економічної теорії - Бібліотека BukLib.net. Головна -
Бібліотека BukLib.net. URL: https://buklib.net/books/33754/ (дата
звернення: 30.09.2022).
7. 2.2. Економічне вчення фізіократів - Бібліотека BukLib.net. Головна -
Бібліотека BukLib.net. URL: https://buklib.net/books/22860/ (дата
звернення: 30.09.2022).
8. Франсуа Кене (1694-1774). Pidru4niki.
URL: https://pidru4niki.com/1229102553741/politekonomiya/fransua_kene
_1694-1774 (дата звернення: 30.09.2022).
9. Класична політична економія: загальна характеристика.
Реферат. Освіта.UA.
URL: https://osvita.ua/vnz/reports/econom_history/24800/ (дата звернення:
30.09.2022).

16
10.Марксизм: матеріальні передумови і основні принципи.
Реферат. Освіта.UA.
URL: https://osvita.ua/vnz/reports/econom_history/24591/ (дата звернення:
30.09.2022).
11.Національний університет біоресурсів і природокористування України.
URL: https://nubip.edu.ua/sites/default/files/u193/konspekt_lekciy_z_kursu
_ekonomichna_teoriya.pdf (дата звернення: 30.09.2022).
12.2.3. Економічна система А. Сміта - Бібліотека BukLib.net. Головна -
Бібліотека BukLib.net. URL: https://buklib.net/books/22942/ (дата
звернення: 30.09.2022).
13.Кейнсіанство як напрям економічної науки. Реферат. Освіта.UA.
URL: https://osvita.ua/vnz/reports/econom_theory/21960/ (дата звернення:
30.09.2022).
14.Неокласична економічна теорія. Реферат. Освіта.UA.
URL: https://osvita.ua/vnz/reports/econom_theory/21699/ (дата звернення:
30.09.2022).

17
ДОДАТОК А

18