Розквіт економіки США у повоєнний період сприяв росту роздрібної

торгівлі, будівельної та транспортної індустрії й, особливо, біржової

активності, яка росла рік від року до серпня 1929 року, коли біржова
бульбашка луснула .
Незважаючи на зусилля інвестиційних компаній і банків стабілізувати
ситуацію шляхом скуповування акцій, 29 жовтня обвал став незворотнім —
за два дні ринок втратив 30 млрд доларів, що призвело до банкрутства тисяч
підприємств, банків, падіння цін і, як результат, скорочення виробництва,
зростання безробіття. Для Європи криза стала ще тяжчою через замороження
всіх американських кредитів, що привело в ряді країн до фінансової та
політичної нестабільності.
Існують 2 точки зору про причини Великої американської депресії. По
перше, стихійний розвиток ринку і присутність великого капіталу, який діяв
поза рамками регулювання, призвело до того, що товарів, було вироблено
стільки, що ринок не зміг їх перетравити. З 1917 по 1927 національний дохід
США збільшився майже в 3 рази. Купівельна спроможність населення не
відповідала кількості товарів. В результаті стався обвал ринку.
Друга причина полягала в фінансових спекуляціях. Це був період, коли
розвивався фінансовий ринок, коли росла торгівля акціями. Але цей процес
теж відбувався поза всяким контролем, в результаті чого напиналися багато
фінансові бульбашки, відбувалися фінансові спекуляції, створювалися
фіктивні спекулятивні компанії, проводилася маса махінацій.
У 1932 році президентом США був обраний Франклін Рузвельт, і в
перші сто днів його президентства приймалися антикризових законів,
стримуючих ситуацію, яка загрожувала погіршитися ще більше. Програма
реформ, яку проголосив Рузвельт, тривала до 1938 року. У ній виділяють два
періоди.
«Новий курс» Рузвельта став початком перетворення США в соціально
орієнтовану державу, включаючи підтримку безробітних, створення робочих
місць, реорганізацію підприємництва, скороченя робочого дня, підвищення
мінімальної зарплати, добровільну трудову повинність, обмеження
конкуренції.
Перший період - обмежується 33-34 роками. Незабаром Рузвельт був
змушений оголосити банківські канікули, тобто діяльність банків виявилася
заморожена. Після цього було прийнято закон, який взагалі припиняв
діяльність банків і дозволяв їх роботу тільки після перевірки спеціальними
дер. органами, що визначали обстановку в банку і вирішували, може він
функціонувати чи ні.
Якщо він міг функціонувати - банк відкривався і продовжував роботу.
Це фактично означало, що президент Рузвельт мав можливість
націоналізувати банківську систему. Відновивши банківську систему, змогла
функціонувати фінансова, без якої відновлювати економіку було неможливо.
Що стосується промисловості, то тут держава також вирішила піти
шляхом регулювання та прийняття відповідного регулюючого законодавства,
яке стимулювало прийняття кодексів чесної конкуренції. Ці кодекси
означали примусове об'єднання бізнесу, за що Рузвельта дорікали, оскільки
рівні в кодексах конкуренції встановлювалися виходячи з інтересів більших і
життєздатних компаній. А дрібні компанії, які не витримували, розорялися.
Крім того, цей закон дав можливість розпочати і певне регулювання
трудових відносин. Там була спеціальна стаття, яка регулювала відносини
між працею і капіталом. Вперше проголошувалося право на створення
незалежних професійних спілок в промисловості самими робітниками.
Нарешті, в тому ж ключі був прийнятий закон про регулювання
сільського господарства. Уряд гарантував повернення боргових зобов'язань
фермерів і компенсувало їх втрати. Адже для того, щоб підняти ціни на
сільськогосподарську продукцію, потрібно було умовити фермерів не сіяти
новий урожай і скорочувати худобу в обмін на відповідні фінансові
компенсації. В результаті було знищено велику кількість продукції, хоча в
країні розвивалася загроза голоду.
 Другий період реформ - це 35-38 роки. Якщо перший етап реформ був
спрямований на те, щоб допомогти відновити в якійсь мірі
сільськогосподарське виробництво і промисловість, то основна частина
соціальних проблем зважилася вже в більш пізній період.
З 1935 року починається розширена програма громадських робіт.
Громадські роботи охоплювали мільйони американців. Йшлося навіть не
стільки про те, щоб щось реальне зробити або побудувати, а про те, щоб в
першу чергу дати людям роботу. Тому програма громадських робіт в
основному передбачала інфраструктурні та суспільно значущі проекти.
Важливим напрямком соціальних реформ стало прийняття закону
Вагнера про регулювання трудових відносин, який вперше давав можливість
створювати профспілки і легалізацію страйків. Крім цього, було прийнято
закон про соціальне страхування, який передбачав введення допомоги по
безробіттю, і пенсій по старості. Пізніше - закон про справедливі умови
найму, який вводив мінімум заробітної плати і обмежував кількість робочих
годин.
Наслідки антикризових заходів. Відверто кажучи, їх ефективність була
не дуже висока, тому що багато проблем, зокрема безробіття, спад
виробництва, зберігалися до 39 року, і реально економіку з кризи витягла вже
Друга світова війна в 1939 році, коли мілітаризація економіки з початком
Другої світової війни ліквідувала недовантаженість промислових
підприємств, безробіття і стимулювала економічний підйом.
Але головне значення програми «нового курсу» Рузвельта полягала в
тому, що саме в цей час докорінно змінилася роль держави, коли була
вперше введена система регулювання економіки, промисловості, сільського
господарства і фінансів. Була створена комісія з регулювання цінних паперів
і біржової торгівлі, яка вводила обмеження на всякі спекуляції і зловживання,
створення мильних бульбашок, липових фінансових компаній і іншого.
 Тому значення «нового курсу» полягає в тому, що саме в цей період
було створено нині чинного держава і була сформована політика, яка триває
до теперішнього часу.
 ( Демпінг – це процедура штучного заниження цін на товари, послуги
або роботи. Найчастіше демпінгові ціни набагато нижче ринкових, а
іноді навіть не покривають собівартість.)
 (Економічна бульбашка - торгівля у великих обсягах за цінами, які
значно розходяться зі справжньою ціною на товар.)
 біржова бульбашка луснула — у «чорну п'ятницю» 25 жовтня 1929
року було продано рекордну кількість акцій — майже 13 тис штук, —
вартість котрих наступного дня впала на 90%.
 стан глибокої кризи — падінням ВВП на 31% порівняно з рівнем 1929
року, падіння вартості акцій промислових компаній на 80%, падінням
інвестицій на 98% та ростом безробіття до 24%.