ВЕЛИКА БРИТАНІЯ У ПІСЛЯВОЄННИЙ ПЕРІОД

ПІДГОТУВАЛА УЧЕНИЦІ 11-Б КЛАСУ ШЕРЕМЕТ АНАСТАСІЯ, ПРИХОДЬКО АНЖЕЛІКА, МИКИТЕНКО КАРИНА
 ВЕЛИКА БРИТАНІЯ

 У повоєнний період у Великої Британії при

владі знаходились, змінюючи одна одну,
лише дві партії — лейбористи і
консерватори. За 50 післявоєнних років Лейбористи, які спиралися на профспілки (партія
лейбористи урядували 17 років, а заснована у 1900 p.), проголосили своєю метою
консерватори — 33. поступове реформування британського суспільства за
допомогою державного регулювання. Лейбористи
виступають за збереження необхідної ролі держави в
економіці, ліквідацію суспільної нерівності і
підтримку соціальних програм у галузі освіти,
охорони здоров'я та боротьби з безробіттям.
 Консервативна партія (заснов. у 1867 р.) виступила
за збереження «вільної конкуренції», пріоритет
приватної власності, обмеження впливу держави на
економіку.
 ЛЕЙБОРИСТИ ПРИ ВЛАДІ (1945-1951)

Внутрішня політика Зовнішня

1.«Програма обличчям до майбутнього»:
- збереження контролю держави над економікою, політика
1. Американці отримали право розмістити на
націоналізація її ключових галузей.
англійській території ядерну зброю
- націоналізація Англійського банку,вугільної та
газової промисловості.

2.Забезпечення всіх робітників і 2.Британія дотримується

службовців працею, покращити принципу атлантизму
систему соціального страхування та (пріоритетом є дружба в першу
охорони здоров'я.  чергу зі США).

3. Система соціального страхування працівників.

Безкоштовна медична допомога (одна з кращих у світі).
Житлове будівництво (близько 1 млн індивідуальних
будинків
Клемент Еттлі
ДЕКОЛОНІЗАЦІЯ
БРИТАНСЬКОЇ
ІМПЕРІЇ

Опір колоніальній політиці

Великої Британії почав наростати
після Другої світової війни.
Першими у 1947 р.
незалежність здобули Індія та
Пакистан. Кордон між ними при
участі колоніальної влади був
проведений штучно, за релігійною
ознакою, що стало причиною воєн
у майбутньому.
Особливості ліквідації
система колоніального управління
реорганізовувалася поетапно;
система колоніальних володінь
перетворилася у Співдружність
націй, яка є не політичним союзом, а
міжурядовою організацією і станом
на 26 червня 2020 р. налічує 53
члени.
 КОНСЕРВАТИВНА ПАРТІЯ (1951-1964)
У сфері
внутрішньої
політики
 денаціоналізація промисловості (колишнім власникам
поверталася їхня раніше націоналізована власність);
 скорочення соціальних програм щодо освіти, охорони Гарольд Макміллан
Ентоні Іден
(1955-1957рр.) – здоров'я, житлового будівництва, соціальних гарантій тощо; (1957-1963рр.) –
64-й глава уряду  розвиток нових галузей промисловості (атомна та хімічна, прем’єр міністр
авіамоторобудування, автотранспорт тощо).
У сфері зовнішньої
політики
 зміцнення стратегічного партнерства з США;

Александр Дуглас-Хьюм,  продовження політики з позицій сили;

прем’єр-міністр (1963 – 1964  активний курс на “стримування комунізму”.
рр.)
 Економічна криза 1970-х рр.
Передумови та чинники кризи
 посилення впливу на уряд найбільших корпорацій для
вирішення власних економічних інтересів;
 збільшення питомої ваги державного сектору економіки у
традиційних галузях промисловості. Його перебудова під
впливом досягнень НТР була надто повільною, а продукція
– неконкурентноздатною на світовому ринку;
 посилення у суспільстві тенденцій утриманства через
непомірні витрати на соціальні програми;
 крах колоніальної системи
 МАРГАРЕТ ТЕТЧЕР («ЗАЛІЗНА ЛЕДІ») - 71-Й ПРЕМ'ЄР-МІНІСТР ВЕЛИКОЇ
БРИТАНІЇ (КОНСЕРВАТИВНА ПАРТІЯ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ) У 1979—1990 РОКАХ

ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА
1. Провела політичні та економічні реформи спрямовані
на відродження країни.
2. За час свого прем'єрства Тетчер активно боролася з
впливом профспілок, які, на її думку, негативно
впливали на парламентську демократію і економічні
результати через регулярні страйки.
3. Були приватизовані багато державних компаній, значна
частина яких була збитковою. Тетчер також провела
приватизацію на ринку комунальних послуг, а також
приватизувала "British Telecom". 
4. Політика тетчеризму.
 Тетчеризм
Тетчеризм – політика консервативного правління Великої Британії, запроваджена прем’єр-міністр
М.Тетчер. В основу політики «тетчеризму» була покладена монетарна теорія економіста
М.Фрідмана( відмова від глобального державного регулювання економіки)
Програма дій 1. Приборкання інфляції. Скорочення податків.
2. Максимальна свобода приватного підприємства.
3. Скорочення соціальних програм.
4. Обмеження права профспілок на проведення
страйків.
5. Співробітництво із США та НАТО.

Результати та 1. Високі темпи економічного зростання.

2. Зниження безробіття.
наслідки 3. Зростання військових витрат.
4. Збільшення плати за комунальні послуги та
транспот.
5. Низькі темпи інфляції. Приток закордонних
інвестицій.
 СУЕЦЬКА КРИЗА
Суецька криза (Синайська війна, Синайська операція, а також Троїста
агресія( (29 жовтня— 6 листопада 1956)  — військовий конфлікт між Великою
Британією Французькою республікою та Ізраїлем, з одного боку,
та Республікою Єгипет з іншого боку.
Метою військових дій було: для Великої Британії та Франції — відновлення
контролю над Суецьким каналом, для Ізраїлю — відновлення ізраїльського
судноплавства,руйнацію єгипетської військової інфраструктури

Наслідки: Велика Британія остаточно втратила статус імперії і світової держави. Її

фінансова слабкість, падіння валютних резервів на початку листопада, економічні
збитки були підсилені нафтовою кризою — з початку блокування каналу нафтові
танкери з Аравійського півострова йшли довгим шляхом навколо Африки. Єгипет,
попри військову поразку, вийшов з цієї кризи переможцем. 1 січня 1957 року Насер
видав декрет про скасування англо-британської угоди 1954 року. Криза надала
імпульс розвитку арабського націоналізму
 Проблема Ольстера
Ольстерська проблема полягає в незадоволенні
північноірландських католиків поділом Ірландії
1921 р. та їхнім нижчим порівняно з
протестантами політичним і соціально-
економічним статусом, який, на думку
католицької меншини, став результатом
нелегітимного вирішення територіального
питання.
Передумови:
• 1921р. – поділ Ірландії на Південну зі
статусом домініону і Північну (Ольстер), що
залишилася в Британії.
• Населення Ольстера: 2/3 – протестанти, 1/3 -
ірландці-католики.
• Причини:
• Панування англійців в економічному житті
Північної Ірландії.
• Соціальна нерівність Ірландії та англійців.
• Прагнення ірландців приєднатися до Ірландії.
 Проблема Ольстера

• 1968р. – сутички католиків і протестантів у Результат:

Белфасті; розгортання ІРА збройної боротьби з В Ольстері знову запроваджене пряме
британською владою. правління Лондона, проте була
• 1969р. – введення 30-тисячної британської продемонстрована можливість розв’язання
армії. суперечних питань дипломатичним шляхом
• 1972р. – запровадження прямого управління
Ольстера з Лондона.ау
• 1998р. – повернення Ольстеру
самоврядування.
• 1999р. – автономія Ольстера у сфері
соціально-економічної політики, культури,
охорони здоров’я.
 Белфастська угода
Мирна угода з метою
припинення конфлікту в
Північній Ірландії укладена
10 квітня 1998р. року між
урядами Республіками
Ірландії та Великої Британії,
закріплена головними
партіями Північної Ірландії.
Головними авторами 65-
сторінкової угоди були
католицький політик Джон
Г’юм та протестантський
політик Девід Трімбл. За
внесок у підписання угоди
обоє отримали Нобелівську
премію миру 1998 року.
Белфастська угода не
вирішила всіх проблем ані
острова, ані регіону.
Північна Ірландія досі є
поділеною на дві протиставні
громади, досі відбуваються
марші оранжистів і
трапляються акти терору
(хоча й дуже рідко). Процес
роззброєння є дуже
затягнутим (особливо з боку
ІРА), через що 2002 року
британський уряд
призупинив діяльність
Асамблеї Північної Ірландії 
 БРИТАНСЬКА СПІВДРУЖНІСТЬ НАЦІЙ
Економічну вигоду Співдружності приносить:
 сприятливий клімат.
 Уніфікація діловодства.
 Надання економічної, технічної допомоги
Співдру́жність на́цій раніше відома
як Брита́нська Співдру́жність —
асоціація незалежних держав, що
раніше входили в Британську імперію,
які визнають британського монарха як
символ вільного єднання.

2012 року була прийнята Хартія Співдружності, в якій зазначені 16 основних принципів
діяльності організації. Серед цих цінностей та цілей проголошені демократія, права
людини, справедливе правління, верховенство закону, свобода особи.
 БРЕКЗИТ

Вихід Великої Британії з ЄС, або бре́кзит(бреґзит злиття слів

«Британія» та «вихід»), — питання, яке неодноразово
порушувалося консервативними та націоналістичними партіями,
що закінчилось референдумом 23 червня 2016 року. 
Вихід Британії зі складу Європейського союзу
супроводжується величезною суспільною увагою, як
британського суспільства, так і європейського
загалом. 
Британія довго відкладала вихід з ЄС через суперечки щодо умов
подальшої співпраці та самого виходу з ЄС. В липні 2019 року прем'єр-
міністр Британії Борис Джонсон запевнив, що виведе країну з ЄС до 31
жовтня за будь-яких обставин, але цього так і не сталося. 31 січня 2020 року
о 23:00 за місцевим часом (GMT) Велика Британія покинула Європейський
Союз.
УКРАЇНСЬКО-
БРИТАНСЬКІ
ВІДНОСИНИ

 31 грудня 1991р. Велика Британія

визнала незалежність України.
 В 1992р. Велика Британія і Україна
встановили дипломатичні стосунки.
 В 1995р. ПрезидентУкраїни Л.Кучма
відвідав з офіційним візитом Велику
Британію, а в 1996р. прем’єр-міністр
Великої Британії Дж.Мейджор –
Україну.
 1993-2000р. Український експорт у
Велику Британію зріс на 200%. Велика
Британія входила в цей час до трійки
головних європейських партнерів
України. Обсяг британських інвестицій
в Україну на 1 січня 2000р. становив
понад 150млн долларів.
 Українсько-британські відносини
2001—2002 роки позначилися дещо погіршенням
українсько-британських відносин. З боку
британського уряду неодноразово лунала критика
стосовно повільності і невдалості українських
реформ, посилення в Україні недемократичних
тенденцій, зокре­ма наступу на свободу слова.

У середині жовтня 2005 року Президент України Віктор Ющен­ко відвідав

Велику Британію з робочим  візитом. 17 жовтня Віктору Ющенко було вру­
чено нагороду британської організації «Чаттем-Хауз», що раніше іменувалася
Королівським інститутом міжнародних відносин. Нагороду Президентові
України вручила особисто Єлизавета ІІ, що примножує значення цієї події в
очах британської та світової спільноти в цілому.