Великобританія в двадцяті роки

Підсумки першої світової війни

Загинуло близько 900 тисяч чоловік,
поранено 1,7 млн.
1.На війну затрачено 10 млрд. фунтів
стерлінгів.
2.Втрачено 40% торгового флоту.
3.Зовнішній борг виріс до 1150 млн.
фунтів (850 млн. - США)
4.Падіння конкурентної спроможності
англійських товарів в результаті
збільшення імпорту.
5. Падіння промислового виробництва
на 20%
Збільшення колоній (за рахунок
Німеччини і її союзників)
З’являються ознаки кризи
англійської колоніальної імперії
(поширюється національно-
визвольний рух в колоніях і
залежних країнах Ірландії, Індії,
Єгипті та ін.)
 В 1918 р. в Англії прийнято новий виборчий закон : число виборців збільшилось з 8 до 21 млн. чоловік
(знижено віковий ценз для чоловіків до 21 року) і вперше отримали виборчі права жінки з 30 років
Вибори 1918 р. знову принесли перемогу лідеру ліберальної партії Д.Ллойд Джорджу (прем’єр-міністр 1916 –
1922 рр.)
Внутрішня політика Зовнішня політика Ірландське питання
1. Проведено ряд соціальних 1. Англія взяла діяльну участь в антирадянській 21 червня 1919 р.
реформ (розроблена програма інтервенції, підтримувала Польщу у її війні проголошена незалежність
державної допомоги з Радянською Росією і відродженні Ірландії (з допомогою
безробітним, які потребували державності озброєних добровольців з
житла, розгорталася система 2. Під тиском робітничого руху в березні 1921 ІРА)
обов’язкової шкільної освіти р. підписано торгову угоду з Радянською 6 грудня 1921 р. Англія і
для дітей до 14 років) Росією Ірландія підписують договір
2. Поступово ліквідувалась 3. Поширюється національно-визвольний рух в про створення Ірландського
система державного контролю колоніях. Британія змушена була піти на домініона (6 північно-східних
над економікою , яка склалась в деякі поступки графств) – Великобританії,
роки війни 4. Британські домініони Канада, Автралія і інші 26 – Ірландії
3. Демократизація преси Південно-Африканський Союз добиваються 1922-1923 рр.- громадянська
4. Повоєнний підйом економіки статусу автономних держав у складі війна в Ірландії між
був недовгим і уже в 1920-1921 Британської імперії прихильниками і
рр. високі податки, зростаючі 5. З-під контролю Англії поступово виходять противниками договору з
ціни і безробіття призвели до Афганістан, Іран, Туреччина, Єгипет Англією
кризи і подальшої(1922 – 1923
рр.) депресії
 Консервативний уряд Стенлі Болдуїна 1922 – 1924 роки
Внутрішня політика Зовнішня політика
1.Жовтень 1922р – відставка уряду Д.Ллойд-Джорджа 1. Відмова від визнання СРСР
2. Грошова реформа, спроба стабілізації фунта стерлінгів 2. Підтримка Німеччини з метою послаблення впливу в
3. Протекціонізм, але через різкий стрибок цін не вдався Європі Франції
4. На виборах 1923 р. знову перемагають консерватори,
але йдуть у відставку

Перший лейбористський уряд Великобританії Джеймса Рамсея Макдональда 1924

рік
Внутрішня політика
23.01.1924р – перший лейбористський уряд
- Пішли на часткові поступки робочим, збільшення
допомоги безробітним, пенсій
- Знижено мито на деякі товари (чай, цукор)
- Покращена система страхування, активізувалось
житлове будівництво
- В той же час :
- Не націоналізовані шахти і залізниці
- Не введено податок на капітал
- виступили проти страйків робочих
Зовнішня політика
- Боротьба проти національно-визвольних рухів в
колоніях
- Бомбардування арабів і курдів в Ірані
- Введення додаткового воїнського контингенту в Єгипет
і Судан
- Відмова від надання Індії статусу домініона – держави
в складі Британської імперії, яка визнавала
верховенство британського короля
- Приймає участь в плані Дауеса
- 02.02.1924 р. – встановлення дипломатичних відносин з
СРСР
 Сте́нлі Бо́лдвін — британський державний діяч, лідер консерваторів, співвласник
великої сталеливарної фірми «Болдвін лімітед». Брав активну участь у
політичному житті Англії з 1908. В 1923—1924, 1924—1929, 1935—1937 був прем'єр-
міністром Великої Британії.

Уряд Болдвіна відмовився від ратифікації англо-радянського договору 1924, в 1927

— розірвав дипломатичні відносини з СРСР.

Внутрішньою політикою В жовтні 1924 р. до влади

незадоволені як робітники, приходить консервативний
так і представники великого уряд (прем’єр-міністр
капіталу С.Болдуїн)

На відміну від США період стабілізації капіталізму (1922-1929 рр.) в Англії мав декілька негативних
рис:
1.Скорочення вивозу капіталу
2. Відсталість промисловості (нехватка капіталів – вивезені раніше з країни ), високий рівень безробіття
3.Падіння конкурентноспроможності англійських товарів
 Політика консервативного кабінета С.Болдуїна
1924 - 1929
Соціально-економічний розвиток Робочий рух
1. Розвиваються нові галузі промисловості (авіаційна, 31 липня 1925 р. – «червона п’ятниця»- перемога робочих
автомобільна, хімічна) – уряд змушений втручатися в конфлікт підприємців і
2. Збільшуються доходи британських фінансистів робітників (була надана державна субсидія на 9 місяців
3. 1925р. – відновлення золотого стандарту фунта власникам шахт для підтримання зарплати шахтарям на
стерлінгів (1 фунт =4,86 долара) попередньому рівні – 20 млн. фунтів)
4. Вплив негативних сторін стабілізації викликав підйом Протиріччя врегулювати не вдалось, через 9 місяців
цін на товари і падіння конкурентноспроможності боротьба відновилась з новою силою – власники шахт
англійських товарів оголосили 30 квітня 1926 р. локаут – закриття
5. Необхідність зниження цін примусила капіталістів підприємств, масові звільнення з метою тиску на робочих
скоротити соціальні програми, заробітна платня Гірняки почали страйк, а уряд ввів надзвичайне
знизилась, робочий день збільшився становище
6. Зростає опір тред-юніонів (гірники, залізничники, 4 травня 1926 р. – перший в історії робочого руху
транспортники, трохи пізніше приєдналася і загальний страйк (9 млн. робочих + сім’ї = 18 млн. чол.)
профспілка машинобудівників) свавіллю влади і Рух солідарності з англійськими робочими поширився по
підприємців всьому світу

Генеральна рада БКТ 12 травня 1926 р. оголосила загальний страйк завершеним, але гірники ще7 місяців
страйкували самі (до 30.11.1926 р). Загальний страйк зазнав поразки
 ШИРОКИЙ НАСТУП НА ПРАВА РОБОЧИХ
Знижено заробітну
плату
Загальне зрушення внутрішньої і
Збільшений робочий зовнішньої політики консерваторів
день шахтарів з 7 до 8 вправо
годин Антирадянська позиція, розрив
відносин з СРСР в 1927 р.

Категорично Закон про

заборонялось проведення трудові
загальних страйків, конфлікти і
обмежувалось
пікетування в період тред-юніони
страйків 1927 рік

На парламентських виборах 1929 року перемогу отримали лейбористи., які ввійшли до уряду
Д.Р.Макдональда (1929-1931 рр)
 Діяльність уряду Д.Р.Макдональда
Внутрішня політика
1. Невдалі спроби боротьби з безробіттям:
Переселення в сільську місцевість;
Переселення в домініони.
2. Лютий 1930р. – покращена система страхування по
безробіттю
3. Незадоволення підприємців внутрішньою політикою
лейбористів, посилення кризи
4. Серпень 1931 р. – скорочення соціальних програм:
позбавлення прав на допомогу сезонних робітників,
людей без постійного стажу, одружених жінок
Зовнішня політика
З жовтня 1929 р. – відновлення дипломатичних відносин
з СРСР. Радянський Союз пообіцяв розмістити в Англії
замовлення на суму в 100 млн. фунтів
Розроблений в 1930 р. проект Конституції Індії закріпив її
колоніальний статус. Це викликало масові акції протестів
індійців. Лейбористи ввели воєнний стан
Грудень 1931 р. – парламент прийняв Вестмінстерський
Статут:
- Закони Англії не обов’язкові для домініонів (Канади,
Астралії, Південно-Африканського Союзу)
- Закони, які приймаються домініонами, не
затверджуються Англією
 СТВОРЕННЯ І ДІЯЛЬНІСТЬ «НАЦІОНАЛЬНОГО УРЯДУ » 1935 РОКУ
1931 р . – фінансова криза породила «втечу
від фунта» (переведення грошей в більш Серпень 1931 р. – розкол
міцну валюту ) іноземних вкладників лейбористського уряду
банків Англії Створення коаліційного
«національного уряду»:
Пропозиції банкірів уряду скоротити Прем’єр – Макдональд;
соціальні програми і заробітну платню
Міністр фінансів – Сноуден
Склад: лейбористи, консерватори,
Масові демонстрації і мітинги протестів ліберали
робітників

Осінь 1931 р. – на парламентських виборах перемогли консерватори

Новий уряд очолив Д.Р.Макдональд, але більшість в ньому мали консерватори

Скорочення Скорочено зарплату 1931 р.- відміна Збільшено 1932 р. – в Оттаві (Канада)
допомоги Службовцям, вчителям, золотого підписано договір про взаємне
мито на
Безробітним військовим морякам стандарта фунта зменшення митних тарифів
імпорт всередині Британської імперії
на 10% (офіцерам – на5 %; стерлінгів
матросам – на 25 %)
1934 р – Великобританія вийшла з кризи
 ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА В КІНЦІ 30-Х РОКІВ

1. Посилення позицій консераторів:

- Перемога на виборах 1935р (прем’єр – С.Болдуїн)
- Перемога на виборах 1937 р. (прем’єр – Невіл Чемберлен)
- Політика протекціонізму
- Кошти не вивозились з країни, а вкладались у власну економіку (житлове,
дорожне будівництво та ін.)
- Розвиток автомобільної, авіаційної, хімічної, електротехнічної галузей
промисловості
- Збільшення воєнних витрат, ріст озброєнь, з квітня1939 р. – загальна
військова повинність
- 1937-1939 рр – нова криза перевиробництва
 ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА КОНСЕРВАТОРІВ, НАПЕРЕДОДНІ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

1937 р.- прийняття Конституції парламентом Ірландії

1938 р. – Англія змушена визнати Ірландську республіку (остаточно в 1949 р. )
Відмова від участі в системі колективної безпеки , яку пропонував СРСР , по відпору можливої
фашистської агресії, тактика затягування англо-франко-радянських переговорів в 1939р.
Заключені воєнні союзи з Польщею, Туреччиною, Румунією,Грецією
Політика умиротворення агресорів:
- Не здійснена протидія Італії в захопленні Ефіопії
- Політика «невтручання» в Іспанії заохочувала італо-німецьку інтервенцію проти
республіканського уряду
- Формальне засудження агресивних дій Японії в Китаї в 1937р.
- Англо-німецька дипломатія:
- 1935 р. – секретні переговори з Німеччиною, визнання Англією значної частини Європи сферою
інтересів Німеччини
- 1935 р. – воєнно-морська угода Англії і Німеччини дозволяла останній створити надводний і
підводний флот
- 1936р . – «не помітили» порушення Німеччиною Локарнських угод і Версальського миру –
введення військ в Рейнську демілітаризовану зону
- 1938 р. – визнання аншлюсу Німеччиною Австрії
- Вересень 1938 р. – участь в Мюнхенській конференції про розділ Чехословаччини – апофеоз
політики «умиротворення агресора»