Великобританія у другій половині ХХ – початку ХХІ ст.

План.

1. Внутрішня та зовнішня політка лейбористських уядів 1945 – 1951 рр.

Період з 1945 до 1951 року в Великій Британії був позначений правлінням

Лейбористської партії під керівництвом Клемента Атлі та його наступника
Клемента Аттлі. У цей період внутрішня та зовнішня політика
лейбористських урядів мали кілька ключових рис.

Внутрішня політика:

Соціальна реформа: Після Другої світової війни лейбористський уряд

впровадив широкомасштабну програму соціальної реформи, спрямовану на
поліпшення умов життя трудящих класів. Були прийняті закони про
націоналізацію промисловості, створення національної служби охорони
здоров'я (National Health Service) та реформу системи соціального
забезпечення.

Економічне відновлення: Уряд зосереджувався на відновленні економіки

після війни. Були прийняті заходи для стимулювання виробництва та
залучення інвестицій. Великий акцент було зроблено на реконструкцію та
націоналізацію ключових галузей промисловості, зокрема вугільної, сталевої
та залізничної промисловості.

Соціальна справедливість: Лейбористські уряди намагалися забезпечити

більшу рівність у суспільстві. Були прийняті закони про мінімальну
заробітну плату, регулювання робочого часу та права робітників. Також
проводилися реформи в освіті та житловому будівництві з метою
покращення доступу до якісних послуг для всіх верств населення.

Зовнішня політика:

Створення Великої Британії як ядра нової світової системи: Лейбористські

уряди прагнули відновити свій вплив як світової держави після війни. Вони
активно брали участь у формуванні та створенні Організації Об'єднаних
Націй, Міжнародного Валютного Фонду та Європейського Союзу.

Зовнішньополітичні конфлікти та деколонізація: Під час цього періоду

відбувалися значні зміни у колоніальній імперії Великої Британії. Було
проведено процес деколонізації, в результаті чого багато колоній отримали
незалежність. Проте, були й конфлікти, зокрема в Індії та Палестині, де
виникли напруження та насильство.
Формування благодійних зв'язків: Уряди сприяли формуванню благодійних
зв'язків з іншими країнами, зокрема Сполученими Штатами, щоб отримати
фінансову та гуманітарну допомогу для відновлення після війни та підтримки
економічного розвитку.

В цілому, лейбористські уряди в період з 1945 до 1951 року прагнули

забезпечити соціальну справедливість, відновити економіку та позицію
Великої Британії у світі після війни, а також впроваджували соціальні
реформи та проводили процес деколонізації колоніальної імперії.

2. Великобританія у період правління конскрваторів 1951 – 1964 рр.

У період з 1951 по 1964 роки в Великобританії була на владі Консервативна

партія під керівництвом прем'єр-міністра Вінстона Черчілля (до 1955 року) і
пізніше Харольда Макміллана. Правління консерваторів у цей період мало
свої особливості внутрішньої та зовнішньої політики.

Внутрішня політика:

Економічне відновлення та розвиток: Після війни консерваторський уряд

спрямовував зусилля на відновлення та розвиток британської економіки.
Було запроваджено політику вільного ринку, зниження податків і
стимулювання промисловості. Також була проведена децентралізація влади,
надаючи більше повноважень місцевим органам самоврядування.

Будівництво житла: Уряд активно втручався у сферу житлового будівництва.

Були запроваджені програми масового будівництва житла для покращення
житлових умов трудящих класів. Це включало будівництво нових житлових
масивів та забезпечення доступних кредитів для придбання житла.

Криза Суецького каналу: У 1956 році під час правління консерваторів

виникла криза Суецького каналу, коли Британія, Франція та Ізраїль
спробували втрутитися у націоналізацію каналу Ігоря Насера в Єгипті.
Проте, під тиском міжнародної спільноти, Британія була змушена відкликати
свої війська з регіону, що відображало зміни у світовій політиці.

Зовнішня політика:

Деколонізація: Велика Британія продовжувала процес деколонізації, зокрема

у Індії та Африці. Консерваторські уряди намагалися забезпечити мирні
процеси передачі влади колоніям та підтримувати співробітництво з
новоствореними незалежними державами.
Європейська інтеграція: Уряди підтримували участь Великобританії у
процесі європейської інтеграції. Було підписано Римські договори у 1957
році, які стали основою Європейського економічного співтовариства (ЄЕС).

Холодна війна: Консерваторські уряди займали активну позицію у Холодній

війні, співпрацюючи зі Сполученими Штатами та іншими західними
союзниками для стримування впливу СРСР. Британія стала ядерною
державою, розробляючи ядерну зброю.

У цілому, уряди консерваторів у період з 1951 по 1964 роки спрямовували

свої зусилля на економічне відновлення, будівництво житла, деколонізацію
та підтримку світових співтовариств. Вони також стали свідками змін у
світовій політиці та прагнули забезпечити мир та стабільність у міжнародних
відносинах.

3. Велика Британія в умовах економічної ті політичної нестабільності 1964 –

1979 рр.

У період з 1964 по 1979 роки Велика Британія стикалася зі значною

економічною та політичною нестабільністю. Протягом цього часу в країні
змінювалися уряди різних політичних партій, зокрема Лейбористська та
Консервативна, і спостерігалася серія економічних труднощів.

Економічна нестабільність:

Інфляція та економічний спад: У цьому періоді Британія стикалася зі

значними економічними проблемами, включаючи високий рівень інфляції та
низький економічний зріст. Інфляція підірвала покупну спроможність
громадян, а економічний спад призвів до зростання безробіття та скорочення
виробництва.

Промислова криза: Британська промисловість також зазнала значних

труднощів. Багато традиційних галузей, таких як вугільна, сталева та
текстильна промисловість, зазнали стрімкого зниження виробництва та
збитків. Зростання конкуренції з боку інших країн, особливо Азії, також
вплинуло на промисловий сектор.

Політична нестабільність:

Політична зміна: Протягом цього періоду відбувалася політична зміна з

однієї партії до іншої. Лейбористська партія під керівництвом Харольда
Вілсона прийшла до влади в 1964 році, а потім була змінена консерваторами
під керівництвом Едварда Хіза у 1970 році. Зміни у владі та різні політичні
підходи часто призводили до незрозуміння та нестабільності.
Соціальні протести: В цей період Велика Британія також була свідком
значних соціальних протестів та незадоволення. Рухи протесту зокрема в
сфері праці, житла, студентські протести та інші форми громадської
активності відображали загальне незадоволення з економічним та
політичним становищем країни.

Роль Міжнародного валютного фонду (МВФ): В умовах економічної кризи

Велика Британія звернулася до МВФ для отримання фінансової допомоги та
рекомендацій з економічної політики. Це свідчило про серйозні економічні
труднощі та нестабільність країни.

В цілому, в період з 1964 по 1979 роки Велика Британія зазнала економічної

та політичної нестабільності, що призвело до серйозних викликів управління
та соціальних протестів. Цей період був важким для країни, і він сформував
основу для наступних економічних та політичних реформ.

4. Економічна і соціальна політика неоконсервативних урядів.

«Тетчеризм».

Економічна і соціальна політика неоконсервативних урядів, яка часто

називається "Тетчеризмом", відноситься до політики, яку здійснювала
прем'єр-міністр Великої Британії Маргарет Тетчер та її спадкоємці. Ця
політика була впроваджена в період з 1979 по 1990 роки і мала значний
вплив на Велику Британію.

Економічна політика "Тетчеризму" включала такі ключові елементи:

Приватизація: Одним з найважливіших аспектів "Тетчеризму" була широка

програма приватизації державних підприємств. Багато з великих державних
компаній, включаючи British Telecom, British Gas, British Airways та інші,
були продані приватним інвесторам. Це сприяло стимулюванню конкуренції
та залученню приватного капіталу.

Дерегуляція: Уряди Тетчер також проводили політику дерегуляції, що

передбачала зменшення втручання держави в економіку. Були скасовані
обмеження на діяльність приватного сектору, спрощено процедури бізнесу та
знижено податкове тягарі.

Зниження ролі держави: "Тетчеризм" висував принцип обмеження ролі

держави в суспільстві та економіці. Були скорочені соціальні витрати,
зменшено роль державних підприємств та здійснено реформу соціальної
політики.

Соціальна політика "Тетчеризму" також мала свої особливості:

Соціальна консервативність: Уряди Тетчер підтримували традиційні цінності
та зміцнювали роль родини, особистої відповідальності та індивідуальних
прав.

Боротьба з профспілками: "Тетчеризм" вважав профспілки перешкодою для

реформ та вирішив зміцнити права роботодавців. Були прийняті законодавчі
акти, що обмежували права профспілок та ускладнювали страйки.

Зміни в освіті: Була проведена реформа освітньої системи, включаючи

більшу автономію шкіл та більшу вагу на академічні досягнення.

Політика "Тетчеризму" суттєво змінила економічну та соціальну ландшафт

Великої Британії. Ця політика викликала суперечки і була критикована за
зростання соціальних нерівностей, але в той же час вона створила
передумови для економічного відродження та переходу до більш ринкової
економіки.