Велика

Британія
 Вступ
Парламентарська реформа у Великій
Британії та рух Чартизм є ключовими
етапами в історії боротьби за політичні
права та репрезентацію громадян. Ці
події відобразили важливі зміни в
системі управління країною та
принципах представницької
демократії. Парламентарська реформа
та рух Чартизм відкрили нові
можливості для участі громадян у
політичному житті та вплинули на
формування сучасної політичної
системи Великої Британії. Тож давайте
поглибимося у цю захоплюючу тему.
 Соціально-економічне й політичне
становище країни після закінчення війни
Міжнародне становище Британської імперії після
перемоги над Францію значно зміцнилося. З 1793 по 1815
рік Велика Британія здобула 20 нових колоній. Однак
війна дуже вплинула на економіку, спричинивши
кризу в 1815-1816рр., зростали лави безробітних що
поповнилися мобілізованими після закінчення війни.
Внутрішньополітична ситуація у Великій Британії
після війни з Наполеоном була відносно стабільною.
Урядові реформи, такі як Реформа 1832 року, спрямовані
на розширення виборчих прав і зменшення корупції,
почали відбиватися на політичному ландшафті. Проте
багато проблем, зокрема у сфері робочих умов та
соціального забезпечення, залишалися невирішеними і
викликали соціальні напруження.
 Перша парламентська(виборча) реформа та її
наслідки
Здобувши право голосу представники інтелігенції та дрібних власників
вимагають знищення «гнилих містечок» та скасування «хлібних реформ»,
аби захистити свої інтереси, проте це не сприймається владою.
Першим великим зіткненням громадськості й
британської влади стала розправи поліції над
демонстрантами. Це відбулось 16 серпня 1819-
ого року де загиблі 15 та були поранені 400
осіб. Ця подія увійшла в історію як битва під
Пітерлоо. Побоюючись нових виступів, уряд, у
листопаді 1819р. провів через парламент 6
законів які одержали назву «акт для затикання
рота» це передбачало: обшуки у приватних
будинках, заборона на будь-яке військове
навчання та інше.
Перша парламентська(виборча) реформа та її
наслідки

У 1821р. економічний спад поступився місцем

економічного підйому. Кабінет міністрів скасував
заборону на створення тред-юніонів (професійних
спілок), проте вже у 1825р. вибухнула економічна
криза, цього ж року коли активізувалася
страйкова боротьба, впровадили закон що
обмежував діяльність обʼєднань робітників.
У результаті здійснення парламентської
реформи яка була прийнята у 1832р. кількість
виборців була збільшена на 450 тисяч осіб, а
також змінилося співвідношення сил
(аристократія була позбавлена можливості
впливати на палату общин
Перша парламентська(виборча) реформа та її
наслідки
Уряд Ч. Грея, який прийшов до
влади у березні 1831р. провів
низку реформ. Було скасовано
рабство в колоніях великої
Британії, переглянуто закон
про допомогу бідним та
реорганізоване міське
управління.
Одже у цей період Велика
Британія зазнала
кардинальних змін, включно
Чарльз Грей
завдяки Ч. Грею
 Чартизм
Чартизм - перший масовий робітничий рух
у Британії в 1830- 1850-х роках., який
поширювався з новою силою наприкінці 30-х
pp. в Англії за проведення нової виборчої
реформи, яка б забезпечила загальне
виборче право. Організаторами цього руху
стали робітники та перші професійні
робітничі об'єднання, які організовували
мітинги, демонстрації, подавали в
парламент петиції або народні хартії - тому
їх рух дістав назву чартистського (від англ.
слова "хартія"). Вимоги чартистів були
викладені у вигляді законопроекту
(«Народна хартія», 1838 р.).
 Чартизм
Основні положення документа:
• Кожен чоловік віком від 21 року має право голосу.
• Країна поділена на 200 виборчих округів, які мають приблизно однакову
кількість населення. Кожен округ обирає тільки одного депутата до
парламенту.
• Щорічно обираються всі депутати парламенту.
• Голосування під час виборів депутатів проводиться таємно.
• Не потрібно мати певний майновий статус, щоб мати право голосувати.
• Оплата діяльності депутатів з державної казни.

Британський парламент відмовився прийняти

Хартію через її надмірну демократичність, що
значно ускладнювало проходження до парламенту
представників аристократії.
 Чартизм
У 1840р. розрізнені чартистські об'єднання зорганізувались в єдину
Національну чартистську партію (асоціацію). Асоціацією було складено нову
петицію, під якою поставили свої підписи понад 3 млн. громадян. 2 травня
1840 р. нову хартію було подано на обговорення парламенту, але парламент
відхилив хартію. В знак протесту чартисти закликали до загального
страйку ("священний місяць").
Для придушення страйкового руху уряд вжив
рішучих заходів - провів масові арешти лідерів та
учасників руху, судові процеси. Однією з форм
боротьби був локаут - примусове звільнення
страйкуючих, та наймання штрейкбрехерів - людей,
які зривають забастовку. Петиції були відкинуті, а
рух було придушено.
Боротьба чартистів сприяла формуванню основ
громадянського суспільства у Британії.
 Перехід Британії до політики вільної
торгівлі
У 30-ті роки 19 ст. в Манчестері была створена Ліга боротьби проти
хлібних законів. До ліги входили переважно представники
промислової буржуазії. Промислова буржуазія домагалася
скасування мита на привізний хліб для зменшення цін на нього,
щоб здешевити промислові вироби. Це мало полегшити їхній
продаж усередині країни й за кордоном.
З 1846 р. уряд торі під тиском промислової
буржуазії приступив до скасування «хлібних
законів» і впровадження вільної торгівлі.
Ввізні тарифні ставки на продовольчі товари й
сировину були знижені. Однак, щоб домогтися
від парламенту скасування «хлібних законів»,
країна пережила страшний голод 1845–1846
рр., що забрав життя понад півмільйона людей
 Перехід Британії до політики вільної
торгівлі
Згодом заходи британського уряду
забезпечили зниження цін на
британські фабричні товари й
стимулювали британський експорт.
Ця політика сприяла розширенню
сфер дії британського капіталу,
полегшенню завоювання інших
ринків британськими товарами й
перетворенню Великої Британії на
центр світової торгівлі.
 Висновок
Парламентарська реформа та рух Чартизм
відіграли важливу роль у формуванні сучасної
політичної системи Великої Британії, сприяючи
розширенню політичних прав громадян та
підвищенню рівня їхньої представницької
демократії. Ці події показали, що боротьба за
справедливість, рівність та участь у прийнятті
політичних рішень є важливою складовою будь-
якого демократичного суспільства. Дані події
нагадують нам про необхідність постійної
боротьби за права та свободи громадян і про
важливість активної участі у політичному житті
країни.
 Вступ
Велика Британія, протягом століть,
відігравала ключову роль у світовій історії як
могутнє імперське утворення. Її зовнішня та
колоніальна політика не лише визначала її
внутрішні справи, а й мала величезний вплив
на геополітичну карту світу.

Важливо розглянути як Велика Британія

взаємодіяла з іншими країнами, як
формувалася її колоніальна імперія, яким було
вплив на міжнародні відносини. Дана тема є
актуальною та цікавою для вивчення,
оскільки вона дозволяє краще зрозуміти
історичну спадщину та сучасний статус
Великої Британії.
 Велика Британія – лідер світової торгівлі
Контролюючи величезні заморські володіння, куди з Британських
островів прямували десятки тисяч незадоволених переселенців, уряд
Великої Британії зумів забезпечити соціальний мир та спокій у
країні, яка залишалася осторонь революцій, які діяли в
континентальній Європі.
Період «спокою» став «золотим століттям» у розвитку
британської економіки. Бурхливий розвиток
машинобудування, прокладання залізниць, використання
сили пари на суші та в морі зробили Велику Британію
«майстернею світу», «світовим банкіром» та «світовим
перевізником». Країна стала найбільшим у світі
експортером транспортних, обладнання і капіталів. Це
позначило світове лідерство Британії на промисловому
виробництві.
 Велика Британія – лідер світової торгівлі
Це лідерство забезпечило британським підприємцям монопольне
становище на світовому ринку. Найбільші банки країни надавали позики
іншим країнам, вкладали гроші в будівництво фабрик і залізниць за
кордоном. Фунт стерлінгів став головним засобом розрахунку між
країнами світу. Лондонська біржа та Англійський банк стали світовими
центрами торговельних і фінансових операцій.

Найважливішу роль у прискоренні промислового

розвитку Великої Британії відіграли відміна
протекціонізму й перехід до вільної, безмитної
торгівлі. Новітнє обладнання дозволяло
британським підприємцям виробляти дешеві
товари, конкурувати з якими не могла жодна
країна. Країні належала половина торгівельного
флоту світу.
 Формування ліберальної та консервативної
партій
У Великій Британії 19 століття ліберальна та
консервативна партії стали ключовими фігурами
політичної арени, представляючи дві протилежні ідеології
та підходи до вирішення нагальних проблем того часу.
Ліберальна партія виникла як реакція на переворотні
зміни, які переживала Велика Британія у 19 столітті.
Зростання промисловості та індустріалізація країни, а
також перехід від абсолютної монархії до конституційної
форми правління, породили прагнення до індивідуальних
свобод та обмеження влади монархії та церкви. Ліберали
виступали за розширення виборчих прав, релігійні та
соціальні реформи, що мали забезпечити більший рівень
свободи й рівності в суспільстві.
 Формування ліберальної та консервативної
партій
Натомість, консервативна партія вбачала своє покликання у збереженні
традиційних аристократичних цінностей та структур. Вона
підтримувала монархію та аристократію, спонукаючи до збереження
стабільності й традиційного порядку в суспільстві. Консервативи
пропагували економічну консервативність, вважаючи, що держава
повинна бути обережною у своїх втручаннях

Таким чином, ліберальна та консервативна партії

представляли дві протилежні політичні позиції, які
відображали різні візії майбутнього країни та шляхи до
досягнення суспільних цілей. Вони впливали на формування
політичного ландшафту та визначали розвиток британського
суспільства в цей період історії.
 Друга парламентська реформа
Рух за другу парламентську реформу розгорнувся на початку 1860-х
років з боку тред-юніонів і представників частини буржуазії. Його метою
було надання виборчих прав усім повнолітнім чоловікам.
У 1867 р. міністр фінансів цього кабінету й
майбутній премʼєр-міністр Б.Дізраелі
запропонував свій проект реформи, ще
радикальніший, ніж білль В.Гладстона. 15 серпня
1867 р. цей проект ухвалив парламент.
Отже, Друга парламентська реформа сприяла
подальшій демократизації політичного устрою
країни, поширила виборче право для понад 50%
дорослого чоловічого населення.
 Ірландське питання
«Ірландське питання» – масовий рух/процес багатовікової дискримінації
ірландців як у релігійній так і соціально-економічній площинах, який
розгорнувся наприкінці XIX ст. за аграрну реформу і
самоуправління(гомруль), що використовується для означення автономії.
Причина повстання: 24 квітня1916 р. Ірландські націоналісти, не
дочекавшись від уряду Англії надання Ірландії статусу омініону,
вирішили шляхом збройного повстання проголосити Ірландську
республіку.
Очолив рух Чарльз Парнелл, обраний до
англійського парламенту в 1875 р. Він
використовував усі можливі парламентські
методи обструкцію, позови, запити, аби
тільки привернути увагу громадськості до
проблем Ірландії.
 Ірландське питання
Одночасно в Ірландії селяни, керовані Земельною лігою, розгорнули
боротьбу проти англійських лендлордів. Вони нищили їхні маєтки, врожай,
худобу.
У 1886 р. уряд Гладстона вирішив внести до парламенту закон про
гомруль, але його було відхилено.
На початку ХХ ст. становище в
Ірландії загострилося, радикальна
частина ірландського національно-
визвольного руху утворила партію,
яку назвали "Шинн Фейн" ("Ми самі").
Вона виступила за самостійну
Ірландську державу під гаслом
"Ірландія для ірландців".
Ірландське питання

Отже, завдяки членству Ірландії в

Європейському союзі, міцним
відносинам з Великобританією та
злагодженій політиці уряду, до
кінця 90-х років Ірландія добилася
великого успіху в сфері новітніх
наукових розробок і втілення
інформаційних технологій і
комп’ютерної техніки. У результаті,
одна із найбідніших в недавньому
минулому країна Європи досягла в
90-і роки небаченого успіху.
 Зовнішня та колоніальна
політика Англії
Протягом XIX ст. Англія проводила
активну та досить агресивну зовнішню
політику, постійно намагаючись здобути
нові колоніальні володіння, контролювала
важливі пункти на шляхах світової
торгівлі, втручаючись у військові
конфлікти по всьому світу: участь у
Кримській війні проти Росії, підтримка
Італії в боротьбі з Францією, опіумні війни
в Китаї, захоплення Гонконгу, війни в
Ірані, Бірмі, спроби, придушення
повстання сипаїв в Індії, колонізація
Канади, Південної Африки.
Зовнішня та колоніальна
політика Англії
Лорд Г. Пальмерстон говорив: «У Британії немає
вічних ворогів, у Британії немає вічних друзів. У
Британії є лише вічні інтереси». Це
висловлювання свідчить про бажання Британії
бути лідером у міжнародних відносинах, щоб
захищати свої політичні та економічні інтереси.
Цілями колонізаторської політики було
захоплення ринків збуту товарів, доступ до
природних ресурсів, контроль за світовими
торговими шляхами та розташування військових
баз, поширення християнства, переселення та
наділення земельними ділянками на території
колоній, виселення злочинців в колонії.
 Зовнішня та колоніальна
політика Англії
Одним із напрямів колоніальної експансії Англії стало переселення
на нові території в Америці, Африці та Австралії жителів Великої
Британії та деяких інших європейських країн. Вони виконували тут
подвійну роль. З одного боку, білі переселенці створювали бази
подальшого просування Англії в глиб континентів, сприяли їх
економічному розвиткові, вели торгівлю, представляли економічні
та політичні інтереси Великої Британії. З іншого боку,
переселенцями нерідко були люди, які втратили надію на
поліпшення свого становища в Європі. Британський уряд сприяв
переселенню в колонії політично активних, невдоволених умовами
життя робітників, оскільки це послаблювало соціальну
напруженість у країні. Колонії були для Англії джерелом сировини і
продуктів та ринком збуту англійських фабричних товарів.
 Зовнішня та колоніальна
політика Англії
Колоніальна політика Британії в Індії мала позитивні
наслідки для неї, зокрема розвивалася освіта, охорона
здоров’я, взагалі інфраструктура в повному обсязі, а з
іншого боку експорт англійського уряду товарів до
території Індії призвів кризову ситуацію серед
індійського ремісничого прошарку
У південній Африці британські колоністи мали на меті
своє збагачення за рахунок видобування алмазів та
золота. Чорношкіре населення виконувало переважно
найтяжчу роботу, а білошкірі колонізатори працювали,
здебільшого наглядачами. Але у той же час у
Південній Африці широко розвивалася англійська
медицина.
Зовнішня та колоніальна
політика Англії
Важливою частиною колоніальної політики
Британії щодо Єгипту було проведення освітньої
реформи. Вони хотіли покращити освітню систему
Єгипту для того, щоб на основі західної системи
готувати педагогів для нових спеціалізованих шкіл,
покращувати освіту жінок, а також для закріплення
британського імперського панування на півночі
Африки.
Англійці завжди пишалися тим, що у створеній
ними імперії «ніколи не заходить сонце». Наявність
величезних колоніальних володінь була одним із
головних джерел могутності і процвітання Великої
Британії
 Висновок
Велика Британія, завдяки своїй колоніальній імперії та
дипломатичним зусиллям, стала однією з найвпливовіших
країн, що визначали розвиток подій у світі протягом століть.
Зовнішня політика Великої Британії була спрямована на
забезпечення економічного процвітання, політичного
впливу та розширення культурного впливу на світову
арену.
Її колоніальна імперія стала основою для формування
сучасного світового порядку та взаємодії міжнародних
суб'єктів.
Таким чином, дослідження зовнішньої та колоніальної
політики Великої Британії дозволяє краще зрозуміти її
історичну спадщину, вплив на сучасний світовий порядок
та роль у формуванні міжнародних відносин.
Дякуємо за увагу!