На сучасному етапі існують різні національні моделі змішаної економіки: американська, німецька, шведська,

японська та ін. Вони відрізняються як розмірами та співвідношенням державного і приватного секторів у

національній економіці, так і структурою, а також методами державного регулювання економіки. Різноманітність
національних моделей змішаної економіки визначається: конкретними формами реалізації універсальних
принципів функціонування змішаної економіки у вигляді державного регулювання та ринкового
саморегулювання; специфічними для кожної країни умовами і формами становлення цього типу економіки
(економічними, соціально-психологічними, політичними, культурологічними); етапом, на якому перебуває країна
при переході до змішаної економіки, зокрема рівнем завершеності технологічної та структурної перебудови її
економіки.

Цим зумовлене існування цілого ряду національних моделей змішаної економіки, які можуть змінюватись у часі
та залежно від дії багатьох факторів.

США

В економічній системі США домінують три інститути - бізнес. уряд і, меншою мірою, робоча сила. Сполучені
Штати не відповідають моделі чисто ринкової економіки. Для США більше пасує назва «модифікована ринкова
економіка», де уряд відіграє важливу роль, та все ж він менше втручається в економіку, ніж уряди Німеччини та
Японії.

Сучасна економіка США, маючи ринковий характер, зазнає активного впливу держави. Уряд, спираючись на
відповідну грошово-кредитну, податкову, амортизаційну та інші форми економічної політики, сприяє
стабільності та зростанню національного виробництва, перерозподіляє доходи, всебічно підтримує
підприємництво, бореться з безробіттям та інфляцією. Усе це характеризує економіку США як змішану
економіку. Проте роль федерального уряду в регулюванні економіки США менша, ніж в інших розвинутих
країнах. Так, у цій країні надання багатьох соціальних послуг не перебуває у компетенції держави. Одна з причин
того, що США мають відносно мало державних програм соціального забезпечення порівняно із Західною
Європою, полягає в тому, що велика кількість соціальних послуг надається безпосередньо іншими частинами
громадянського суспільства. Це зумовлено історичними, культурними, політичними та іншими чинниками.

Сполучені Штати Америки - провідна держава капіталістичного світу,що володіє найбільшим економічним та
науково-технічним потенціалом. На сучасному етапі існують різні національні моделі змішаної економіки:
американська, німецька, шведська, японська та ін.

Становлення і розвиток американської моделі проходило в ідеальних умовах. Це пояснюється багатьма

причинами, серед яких можна виділити мінімум два: по-перше, США виникли на території щодо вільної від
попередніх традицій і різних нашарувань соціального характеру. По-друге, європейські переселенці привнесли
підприємницьку активність ініціативу, засновані на зміцнювали товарно-грошових відносинах у Європі [16,
с.154].

Таким чином, американська модель побудована на системі всебічного заохочення підприємницької активності,
збагачення найбільш активної частини населення. Малозабезпеченим групам створюється прийнятний рівень
життя за рахунок часткових пільг і допомог. Задача соціальної рівності тут взагалі не ставиться. Ця модель
заснована на високому рівні продуктивності праці і масової орієнтації на досягнення особистого успіху.

Нині США є найсильнішою економікою світу. Але складно повірити, що буквально кілька століть тому цю країну
ніхто не сприймав серйозно, а економіка Америки поступалася навіть найбіднішим державам старого
світу.Американська модель економіки – це не просто досягнення нації, а великий стрибків у розвитку
економічних систем і моделей усього світу, водночас модель економіки США вважається конституційно-
класичною, а держава втручається у її розвиток лише строго у межах необхідних заходів та механізмів.
Американська модель відома, як найліберальніша в галузі побудови економічних відносин, зв'язків та принципів
взаємодії продавців та покупців у процесі виробництва, про яку заговорили у 90-х роках, коли лідерство в
економічному зростанні перейшло до
США. . Вона заснована на високому рівні продуктивності праці і орієнтації громадян на досягнення особистого
успіху. Держава заохочує підприємницьку активність, збагачення найбільш активної частини населення.на
стимулюванні роз,итку нової техніки і технології, найбільш перспективних і ефективних виробництв; цю модель
характеризують високий рівень продуктивності праці і масової орієнтації на досягнення особистого успіху;
вважається найефективнішою. Характерними рисами даної моделі є:
 незначна питома вага державної власності (наприкінці 1980-х рр. державна власність в акціонерному
капіталі в промисловості та на транспорті становила у США – 10 %, ФРН – 18 %, Великобританії – 24 %,
Франції – 34 % , Італії - 38%)1
 високий рівень впровадження у діюче виробництво досягнень НТП;
 мінімальний рівень державного регулювання економіки;
 різка диференціація населення доходах;
 прийнятний рівень життя малозабезпечених верств населення
 Малозабезпеченої частини населення створюється прийнятний рівень життя за рахунок різних пільг та
допомоги

Слід зазначити, що завдання соціальної рівності тут взагалі не ставляться. Стрижнем американської моделі є
масова орієнтація для досягнення особистого успіху (американська мрія)

Німеччина
Неоліберальній моделі «соціально-ринкового господарства», яка втручання держави в економіку визнавала лише
способом удосконалення механізмів функціонування капіталізму, німецькі соціал-демократи протиставили
модель «змішаної економіки» , що в ній державне втручання розглядалося як засіб переходу до соціалізму.
Соціально-ринкова» економіка базувалась на вільній конкуренції приватних фірм, але посилення концентрації
виробництва сприяло розвитку державної, кооперативної та інших форм власності. Це покликало до життя нові
форми конкурентної боротьби — між підприємствами різних суспільних секторів. Назріла необхідність перегляду
неоліберальної моделі розвитку.

Основними ланками німецької моделі «змішаної економіки» стала економічна влада (а не власність) і суспільний
контроль над нею. Саме вони були об’єктом реформування. Формування «економічної демократії» трактувалось
як:
 створення альтернативної щодо капіталу влади;
 поділ відповідальності між сторонами, що беруть участь в управлінні;
 оприлюднення прийнятих рішень як в межах підприємства, так і на державному рівні;
 створення системи самоконтролю;
 запобігання зловживанням економічною владою.

Новий лад мав увібрати все краще, що дав національний історичний досвід: за економічною базою, системою
власності — капіталізм, за морально-духовними та інституціональними принципами — соціалізм.

За капіталізмом закріплювалась функція забезпечення ефективного розвитку економіки, економічного зростання.

Соціалізм мав забезпечувати постійне підвищення рівня добробуту, соціальної справедливості і якості життя,
коли задоволення вимог соціалістичного сектора гарантується і контролюється державою.

Для ФРН не характерна націоналізація, «змішана економіка» будується на поєднанні трьох форм власності, трьох
секторів і трьох типів підприємств:

 приватна власність, приватний сектор, приватні підприємства;

 державна власність, державний сектор, державні підпри-ємства;
 суспільна (загальнонародна) власність, суспільний сектор, підприємства суспільної орієнтації (ті, що
працюють на досягнення суспільно значущої мети).

Планового сектора безпосередньо в економіці німецька модель не передбачає. Діяльність економічних суб’єктів
не планується. Але плануються фінанси і програми розвитку соціальної інфраструктури (освіта, охорона
здоров’я, суспільний транспорт, галузі інформації і та ін.), що сприяє нормальному розвиткові економіки.
Формування «змішаної економіки» має на меті створення такої економіки, яка б поєднувала посилення (під
контролем держави) конкуренції на мікрорівні і планування на макрорівні.
У цілому німецька соціал-демократична модель реформування економіки зводиться до побудови ефективної
економіки вільної конкуренції за посилення інституціональних функцій держави.

Японія
В історії розвитку економічної системи Японії можна виділити два великих за часом періоди: період від 1868 до
1945 р. і період після другої світової війни - 1946-1960 рр. Кожний з них має важливе за змістом значення для
розуміння того, як Японія перетворилася на могутню світову державу. Спільним знаменником для обох цих
періодів є роль держави у стимулюванні економічного розвитку. Нині за обсягом ВВП Японія посідає друге
місце у світі (14% ВВП світу) після США.
За виробництвом ВВП на душу населення Японія випереджає США, уступаючи тільки Швейцарії. На частку
Японії припадає близько 12% світового промислового виробництва. Найбільш динамічне зростання показують
переважно нові наукомісткі галузі виробництва, які базуються на передових технологіях: інформатика,
комп'ютерна техніка, засоби зв'язку, виробництво нових матеріалів, біотехнологія тощо.
Основними факторами зміцнення японської економічної системи можна назвати такі:

 поразка Японії у другій світовій війні обернулася для неї сильним імпульсом соціально-економічного
розвитку, оскільки привела до рішучого усунення феодальних перешкод, які заважали розвитку товарно-
капіталістичного ринкового господарства, інтеграції Японії у світове господарство;
 демонтування великих монополій ("дзайбацу") у 19471948 рр. сприяло формуванню конкурентного
середовища в економіці;
 земельна реформа (1947-1950 рр.), у результаті якої феодали перестали існувати, а земля перейшла до
дрібних фермерів, що привело до значного підвищення ефективності сільськогосподарського
виробництва;
 були прийняті дійові заходи фінансового оздоровлення японської економіки, зокрема: а) перестало
існувати безповоротне фінансування збиткових підприємств; б) поставлена під контроль грошова емісія і
встановлено твердий курс національної грошової одиниці - йєни; в) почали стимулюватись експорт та
кредитування "базових" галузей; г) зупинена інфляція, що зміцнило ринкові відносини;
 бідність природних ресурсів Японії визначила специфічний шлях розвитку економіки, спрямований на
інтенсивний розвиток, і експортну орієнтацію японської промисловості;
 велика залежність від імпорту енергоресурсів поставили на порядок денний проблему енерго- і
ресурсозбереження в розвитку промисловості і всього народного господарства;
 мала значення також економія на військових витратах, які законодавчо були встановлені на рівні 1% ВВП.

У результаті в Японії склалася унікальна структура економіки: високо інтенсивна енерго- і ресурсозберігаюча,
науково-технологічна, орієнтована на експорт. Особливо слід підкреслити, що на основі придбаних іноземних
новітніх патентів і ліцензій (50-70-і роки) в Японії був фактично заново створений ряд сучасних виробництв, а
також корінним чином перебудовані усі інші галузі. Масовий приплив передових іноземних технологій дозволив
Японії виграти час і зекономити значні кошти у процесі модернізації своєї економіки.
Отже, японська система управління, як важливий складник економічної системи, дозволяє створювати
матеріальні і моральні стимули, які втягують працівників в інтереси "процвітання" підприємства, фірми чи
компанії. І, наприкінці, не можна не підкреслити, що без працелюбства, дисципліни, у значній мірі,
самообмежень японського населення економічне "чудо" навряд чи відбулося б.
 Проект
« Особливості про національні
моделі змішаної економіки США,Німеччини і Японії»

Підготувала
Учениці 9-Б класу
Хустської СШ №1 І-ІІІ ст
Ім.А. Волошина
Мегеш Оксани