Соціальні

функції
економіки
 СОЦІАЛЬНА ЕКОНОМІКА

- система соціально-економічних взаємовідносин, заснованих на

різноманітті форм власності, свободі підприємництва, здоровій
конкуренції за умов сильної соціальної політики, яка забезпечує
гідний рівень життя населенню та гарантує його соціальний
захист на підставі високого рівня розвитку економіки. Тобто С.е.
виступає системою господарювання, яка забезпечує досягнення
соціально орієнтованого зростання за умов одночасного
економічно орієнтованого соціального розвитку.
Головна мета С.е.
- забезпечення вільного розвитку людини,
гідного рівня та якості життя кожного
громадянина та населення країни в цілому.
Зазвичай засобом досягнення такої мети
виступає економіка, яка має динамічний
розвиток на основі використання передових
досягнень науки і техніки, а також людського
потенціалу. 
Соціальні функції  економіки у самому
загальному вигляді можна звести до
наступного:
● економіка повинна виражати інтереси всіх
прошарків населення;
● економіка повинна забезпечувати добробут
народу;
● економіка повинна адекватно відбивати
плюралізм форм власності і сприяти кращому їх
сполученню;
● економіка повинна відновлювати, і в той же час 
забезпечувати множинність форм і механізмів
господарювання.
Соціальні функції економіки разом з
іншими обставинами визначають
соціальні функції держави за
допомогою якої відбувається їхня
реалізація у громадському житті.
Напрямки соціалізації
діяльності держави Г.
Мюрдаль, лауреат
Нобелівської премії,
бачив у наступному:
 01
забезпечення членам суспільства високого прожиткового
мінімуму і надання матеріальної допомоги тим, кому в силу
об'єктивних причин вона необхідна; установлення привілеїв
незаможним і вилучення привілеїв у тих, хто в них не має
потреби;
 02
створення умов, що дозволяють
громадянам заробляти кошти для
повноцінного життя будь-яким не
суперечливим закону способом;
 03
створення умов, що
забезпечують задоволення
високого рівня потреб громадян
у освіті, медичній допомозі і
т.ін.;
 04
забезпечення  сприятливих умов
праці для найманих робітників,
захист їх від негативних впливів
ринкової економіки;
 05
забезпечення
економічної безпеки
членів суспільства;
 06
захист цивільних і
політичних прав і воль, що
відповідають принципам
правової, соціальної
держави;
 07
захист від політичного
переслідування й
адміністративної сваволі;
 08
забезпечення волі духовного
життя, захист від
ідеологічного тиску;
 09
створення сприятливого
соціально-психологічного клімату,
як у суспільстві в цілому, так і в
окремих його осередках і
структурних утвореннях, захист
від психологічного пресингу;
 10
Забезпечення максимальної
стабільності громадського
життя.
Важливо усвідомити, що коли мова йде про соціальну
економіку, то, як правило, мають на увазі, що вона є
основний складовий «держави добробуту» -це такий
соціальний захист населення, що забезпечується (по
Мюрдалю Г.) системою законодавчих, економічних,
соціальних і соціально-психологічних гарантій,
рівними умовами для підвищення добробуту за
рахунок особистоготрудового внеску, економічної
самостійності, підприємництва для працездатного
населення і створення певного рівня
життєзабезпечення для непрацездатних.
 Розрізняють три «чисті типи» С.е.: охлократичний, олігархічний і
демократичний. В охлократичній С.е. домінують інтереси соціально
незабезпечених верств населення. Олігархічна С.е. працює на задоволення
інтересів і потреб вищих прошарків суспільства. Демократична С.е.
орієнтована на формування і розвиток середнього класу суспільства.
Враховуючи те, що економіка є системою життєзабезпечення людей та
суспільства, то за своєю спрямованістю усі економічні процеси мають
соціальні аспекти. Тому С.е. можна розглядати також як економіку соціальної
сфери, яка визначається загальними категоріями економічної теорії —
виробництво, розподіл, обмін та споживання матеріальних благ, — і
функціонує з урахуванням загальних та специфічних принципів, які є
обґрунтованими, перевіреними на практиці положеннями про форми та методи
економічної діяльності підприємств і закладів системи соціального захисту
населення.
 Принципи економіки соціальної сфери спрямовані на збереження пропорцій оптимального співвідношення між

сферами виробництва та споживання, відповідно до яких функціонує механізм соціального захисту населення що виявляється у вигляді соціально-

економічних методів та технологій його соціальної підтримки.   

До основних принципів економіки соціальної сфери належать принципи гуманізму,
соціальної справедливості, суспільної доцільності, економічної ефективності,
пріоритетності держави у соціальному захисті населення, економічної самостійності
місцевих органів влади тощо.