Тема 3:

Матеріальні основи розвитку цивілізації.

Відносини власності

Викладач
К.е.н., доцент Лозова Г.М.
 План лекції
1. Суспільний розвиток. Формаційний та цивілізаційний підходи
до періодизації суспільного розвитку.
2. Економічна система: сутність, цілі та основні структурні
елементи.
3. Людина в економічній системі.
4. Теорія власності.
5. Еволюція форм власності та її місце в економічній системі.
1. Суспільний розвиток. Формаційний та цивілізаційний
підходи до періодизації суспільного розвитку

СУСПІЛЬНИЙ РОЗВИТОК являє собою безперервний

процес істотних, необхідних і незворотних суспільних змін, які
мають визначатися внутрішніми законами розвитку історичного
процесу.
 Найбільшого поширення набули ТАКІ ПІДХОДИ
до розуміння періодізації процесу економічного
розвитку людського суспільства:

Формаційний
Цивілізаційний
Формаційний підхід був розроблений К. Марксом і
його послідовниками. Суть його полягає в тому, що
продуктивні сили суспільства у сукупності з
виробничими відносинами становлять
певний спосіб виробництва, а спосіб виробництва у
поєднанні з політичною надбудовою суспільства -
соціально-економічну формацію.
 Формаційний підхід передбачає, що розвиток людського
суспільства відбувається як послідовна зміна одного
способу виробництва іншим:
∙ первіснообщинний;
∙ рабовласницький;
∙ феодальний;
∙ капіталістичний;
∙ комуністичний.
• Цивілізація - історично конкретний стан суспільства, який
характеризується досягнутим рівнем продуктивних сил, особливою
формою виробництва і відповідною духовною культурою людей.
Отже, цивілізаційний підхід по-іншому визначає закономірні ступені
розвитку економічних систем.
 В основу цивілізаційного підходу є
наступні принципи:
1) багатовимірності аналізу економічних систем;
2) природної еволюційної поступовості історичного процесу;
3) відмови від класових, конфронтаційних оцінок змісту і цілей
системи;
4) пізнання системи в єдності її економічних і соціокультурних
елементів;
5) посилення ролі людського фактора у суспільному розвитку;
6) визнання світової історії як єдиного планетарного цілого.
 Американський економіст У. Ростоу висунув теорію
"стадій росту", в якій виділив п'ять стадій
економічного розвитку:

традиційне суспільство;

перехідне суспільство;

стадія зрушення;

стадія зрілості;

стадія високого рівня масового споживання.

Структура категорії цивілізація
 Інший американський вчений Л.Г. Моргай виділяв
такі три етапи в розвитку людської історії:

∙ епоха дикості (мисливське господарство);

∙ епоха варварства (скотарство);

∙ епоха цивілізації.
 Епоха цивілізації, у свою чергу, класифікується
поетапно у горизонтальному і вертикальному аспектах
Сучасна зарубіжна наука виділяє три стадії індустріальної
цивілізації

доіндустріальне (аграрне) суспільство

індустріальне суспільство

постіндустріальне суспільство
Цивілізаційна концепція розвитку суспільства дає змогу
визначити історичне місце нашої країни, її знаходження
на індустріальній стадії та перспективи переходу до
постіндустріальної стадії.
2. Економічна система: сутність, цілі
та основні структурні елементи.
ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА - це сукупність
взаємопов'язаних і відповідним чином упорядкованих
елементів економіки, що утворюють певну цілісність,
економічну структуру суспільства, яка має загальну мету.
 Відомий американський економіст П. Самуельсон
визначає будь-яку економічну систему, незалежно
від її соціально-економічної форми, як таку, що має
відповідати на три запитання: Що? Як? Для кого?
Важливою характеристикою економічної системи є
визначення її структурних елементів.
Економічна система складається з таких трьох
основних ланок:

продуктивні сили

економічні відносини

механізм господарювання
3. Людина в економічній системі
 ЛЮДИНА ЕКОНОМІЧНА — головний творчий
суб'єкт ринкової економіки, який володіє свободою
вибору і приймає економічно раціональні та оптимальні
рішення з урахуванням усіх наявних можливостей і
умов відповідно до своїх особистих інтересів, мети і
пріоритетів.
Місце людини в економічній системі
 4. Теорія власності
Сучасна теорія власності характеризується плюралізмом наукових
підходів, альтернативних течій і шкіл, які конструктивно
співпрацюють та конкурують між собою, збагачуючи тим самим
економічну науку.
Необхідно враховувати, що сьогодні глибинна сутність власності
розглядається й сучасною психологією. Вона стверджує, що
психологічні процеси завершуються вольовою діяльністю людини, а
свобода виступає безпосередньою сутністю і права власності, і права, і
власності взагалі.
 Власність — це матеріальне чи
інтелектуальне майно, яке перебуває у
володінні власника.
Класифікація власності
Розрізняють власність:
• приватну,
• комунальну
• державну
Залежно від того, кому належатьречі або
майно: приватній особі, громаді
(спільноті) чи державі.
В літературі виокремлюються три основні філософсько-
правові оцінки власності:
1) в умовах системи приватної власності власником виступає
індивід, чиє слово у вирішенні питання про використання ресурсу
суспільство визнає остаточним;

2) за системи державної (колективної) власності проблема

вирішується шляхом введення соціальних правил, відповідно до
яких доступ до рідкісних ресурсів встановлюється відповідно
до "колективних" інтересів суспільства в цілому;

3) за системи суспільної (комунальної) власності доступ до

того чи іншого ресурсу відкритий для всіх без винятків, а коли
обсяг ресурсів є величиною обмеженою, регулятором виступає
принцип "хто перший зайняв, той перший скористався".
 Три системи власності ніде не зустрічаються в чистому
вигляді, на різних історичних проміжках часу, у всіх
суспільствах вони фактично "перемішані" в різних
співвідношеннях.

ВЛАСНІСТЬ як економічна категорія розуміється ними

як "складний пучок відносин, котрі суттєво розрізняються
своїм характером і наслідками". Про це свідчать також інші
дослідження, котрі демонструють цілий спектр поглядів на
власність.
 ЮРИДИЧНЕ ТРАКТУВАННЯ ВЛАСНОСТІ, на думку Л. фон
Мізеса, поєднує фізичний ("володію") і правовий ("повинен володіти")
аспекти. Відтак власниками є особи, які повинні були б володіти певними
благами за законом, навіть якщо фактично вони не є власниками.

СОЦІОЛОГІЧНЕ (ЗОКРЕМА ЕКОНОМІЧНЕ) ТРАКТУВАННЯ

ВЛАСНОСТІ пов'язане з відносинами "володіння благами, необхідними
для досягнення економічних цілей людини (так звана "вихідна власність",
"фізичне відношення до благ", яке не враховує "правового порядку").
 Об'єктивні процеси економічного зростання з середини XX ст. (науково-
технічна революція, прискорення індустріального розвитку, загострення
сировинної та екологічної проблем, виникнення нових форм власності та
господарювання) сприяли формуванню у 60—70-х роках XX ст. ЕКОНОМІЧНОЇ
ТЕОРІЇ ПРАВ ВЛАСНОСТІ як самостійного розділу сучасної економічної думки.
У працях представників неоінституціоналізму Р. Коуза, А. Алчіана, Г.
Демзетца, Д. Порта, Р. Познера, С. Пейовича, О. Вільямсона ПРАВО
ВЛАСНОСТІ трактується через два взаємопов'язані аспекти:

як санкціоновані поведінкові відносини,

що виникають між людьми у зв'язку з
існуванням благ та стосовно їх
використання;

як набір, пучок часткових повноважень

(комплекс часткових правомочностей),
сукупність яких формує "повне" право
власності.
 В економічній літературі, як правило, виокремлюють 11
елементів прав власності, які можуть утворювати різні
комбінації (так званий "повний перелік", запропонований
англійським юристом А. Оноре).
Крім того, є КЛАСИФІКАЦІЯ МАЙНОВИХ ПРАВ Т.
ТЕЙНЕРБЕРЕГА:
• ВИКЛЮЧНІ МАЙНОВІ ПРАВА (найповніший пучок прав
власності);
• ТИТУЛЬНІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ МАЙНОВІ ПРАВА (права, які не
можуть передаватись від однієї особи іншій, — диплом про
освіту, посвідчення водія, ліцензія юриста тощо);
• МАЙНОВІ ПРАВА КОРИСТУВАННЯ СУСПІЛЬНИМИ БЛАГАМИ
АБО ПОСЛУГАМИ (наприклад, національними природними
парками);
 "Повний перелік" прав власності
А Оноре:
право привласнення

право володіння

право розпорядження

право користування

право на відповідальність через відшкодування

право на заборону шкідливого використання

право на безстроковість
 Продовження «повного переліку" прав власності А Оноре:

право на перехід речі у спадок

право на залишкову вартість

право на залишковий характер

право на безпеку
 5. Еволюція форм власності та її місце в
економічній системі
Форма власності - це стійка система економічних відносин і
господарських зв'язків, що зумовлює відповідний спосіб та механізм
поєднання працівника і засобів виробництва.
В сучасних умовах економічною наукою використовуються два
підходи щодо їх класифікації:

Вертикально-
історичний Горизонтально-
структурний
 Відповідно до першого, ВЕРТИКАЛЬНО-
ІСТОРИЧНОГО ПІДХОДУ, визначаються історичні
форми власності, котрі виникали та розвивались у
процесі тривалої еволюції суспільства та його
складової - економічних відносин. Кожна суспільно-
економічна формація базувалась на відповідній формі
власності, яка потім змінювалась іншою.
 Первіснообщинна форма власності передбачала
однакові права общини на головний засіб виробництва
— певну ділянку землі з усіма об'єктами, які на ній
знаходились (тварини, рослини, сировина для
виготовлення знарядь праці тощо), а також на
результати виробництва.
 Рабовласницька форма власності
базувалась на концентрації прав
власності рабовласника на засоби
виробництва, результати виробництва
та на самого працівника - раба.
 В епоху Середньовіччя сформувалась ФЕОДАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ,

відносини якої базувались на абсолютизації прав власності феодала

на землю та інші засоби виробництва і обмеженні прав працівника в

особі селянина - кріпака.

КАПІТАЛІСТИЧНА ВЛАСНІСТЬ характеризується

зосередженням прав власності на засоби виробництва та результати

праці в однієї особи (підприємця), особистою свободою працівника,

відсутністю у нього засобів виробництва.

 Відповідно до горизонтально-структурного підходу для
класифікації економічних форм власності, її видів і типів як
критерії використовуються :
рівень розвитку продуктивних сил

механізм розподілу доходу

правочинність суб'єктів відносин власності

на ресурси

характер поєднання працівника із засобами

виробництва

результати та управління виробництвом

Дякую за увагу!