ТЕМА 2.

ТЕОРІЯ ПОВЕДІНКИ
СПОЖИВАЧА
І ГРАНИЧНА КОРИСНІСТЬ

1. Потреби людини, їх суть та структура.

Закон зростання потреб.
2. Корисність та її функції. Гранична
корисність блага. Перший закон Госсена.
3. Поняття рівноваги споживача. Другий
закон Госсена.
1. Потреби людини, їх суть та
структура. Закон зростання потреб.

потреба
- це необхідність
у будь-чому, яку
людина переживає і
усвідомлює.
 Трудові і Кінцеві і Еластичні
статусні проміжні і жорсткі

Абсолютні і Індивідуальні Прямі і

дійсні і колективні непрямі

Матеріальні і Первинні і Духовні і

нематеріальні вторинні соціальні
 Виявляється в тому, що кожна людина
зацікавлена, з одного боку, у максимальному
задоволенні потреб, а з іншого – вона прагне
забезпечити раціональне обмеження потреб.
 Закон характеризує не просто зростання,
тобто появу все нових і нових потреб, а зміну
їх структури.
Корисність блага
 Види корисності блага
Загальна корисність TU (total utility) – це
сума корисностей окремих частин блага, яку
отримує споживач від використання блага.
Середня корисність AU (average utility)– це
загальна корисність блага у розрахунку на
одиницю спожитого блага.
Гранична корисність MU (marginal utility) –
це додаткове задоволення, або приріст загальної
корисності, яке отримане споживачем внаслідок
використання додаткової одиниці блага.
 Підходи до вимірювання
корисності блага
 Кардиналістський (кількісний) –
передбачає вимірювання корисності через
умовні, гіпотетичні одиниці виміру – ютили.
 Ординалістський (порядковий) –
передбачає вимірювання корисності за
допомогою системи пріоритетів споживача
у вигляді градації корисності.
 Функція корисності
Функція корисності – це модель, яка
відображає співвідношення між
кількістю благ, які споживач намагається
придбати та рівнем корисності, який
споживач намагається від цього
отримати.
TU = f (Qx, Qy)
МU = f (Qx, Qy)
 U
MUx 
X

Гранична корисність
Динаміка зміни загальної і
граничної корисності
TU

A
MU
TU

QX
MU

MU

0
QX

MU QX
Споживання додаткової одиниці блага
приводить до зменшення додаткового
задоволення або граничної корисності.
Це твердження називають ще законом
спадної граничної корисності.
 Оптимальний вибір з
кардиналістської позиції
покупець обирає такий набір товарів, який
забезпечує йому отримання максимальної сукупної
корисності за умови повного використання
бюджету, незмінних цін та уподобань споживача 
 максимізувати корисність можна у
випадку, коли остання грошова
одиниця, витрачена на придбання
будь-якого товару приносить однакову
міру задоволення (корисність)
 Кардиналістський підхід
містить суттєві недоліки:
– в реальному житті жоден споживач не в змозі кількісно і
бездоганно визначити, скільки саме додаткової корисності він
одержав від додатково спожитої одиниці продукту.
– ґрунтується на суб’єктивних оцінках уявлення про корисність
блага, а тому не дозволяє зробити об’єктивні узагальнення;
 – відсутня можливість чіткої кількісної оцінки та способу
порівняння, здійснення розрахунків.

Відтак, жоден споживач не здатний кількісно оцінити максимум

задоволення своєї потреби від купівлі товару. Однак кожен споживач
в змозі порівняти набори товарів і зробити свій вибір. Саме тому
відбувся перехід від кардиналістської теорії корисності блага до
ординалістської теорії корисності блага.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!