ЗАКОНИ

ЕКОНОМІЧНОЇ
НАУКИ
П І Д Г О Т У В А Л А : С Т УД Е Н Т К А Г Р У П И Т Б К В І М -
2 2 - 1 , С ЕЛ І Н А А Н АС ТАС І Я
ПОНЯТТЯ ПРО ЕКОНОМІЧНУ НАУКУ
Економі́чні нау́ ка — комплекс суспільних наукових дисциплін про господарство, а
саме: виробництво, розподіл і споживання благ та послуг.
Теоретичною основою економічних наук є економічна теорія. Економічна теорія приділяє
значну увагу особливостям процесів обміну, розподілу, ефективного
використання обмежених ресурсів.

Економічна наука досліджує:

• як суспільство здійснює економічне життя, що охоплює виробництво, обмін, розподіл і
споживання товарів і послуг в умовах обмежених ресурсів.
ЕКОНОМІЧНІ ЗАКОНИ ТА КАТЕГОРІЇ
Економічні закони — це об’єктивні, стійкі причинно-наслідкові
зв’язки між процесами та явищами, що проявляють себе під час функціонування
економіки.
Економічні закони відбивають найсуттєвіші, стійкі, такі, що постійно повторюються,
причинно-наслідкові взаємозвʼязки і взаємозалежності економічних процесів і явищ.
Закони виражають сутність економічних відносин. Економічні закони у своїй сукупності
створюють систему економічних законів, яка включає в себе всезагальні, загальні,
специфічні і стадійні закони.
Категорії – це абстрактні логічні поняття, які характеризують процеси і явища
економічного життя (гроші, товар, власність, бюджет, прибуток, ринок, попит, заробітна
плата, робоча сила та інші). Кожна економічна категорія є поняттям, але не кожне поняття є
економічною категорію.
CИСТЕМА ЕКОНОМІЧНИХ ЗАКОНІВ

Всезагальні – Загальні – Специфічні –

Функціонують у Функціонують у функціонують
всіх економічних кількох лише у межах
системах (Закони економічних однієї економічної
зростання системах, де системи
продуктивності існують для них
праці, зростання відповідні
потреб, економічні умови
нагромадження, (Закон ринкової
відтворення та ін.) економіки)
 ВІДМІННОСТІ
Економічні закони: Закони природи:
- є законами господарської - є законами природи і
діяльності людей і поза можуть діяти поза
нею не існують; людським суспільством;
- мають історично - діють довічно і завжди;
минущий характер; - відкриття та
- відкриттю та використання
використанню їх людиною відбуваються відносно
протидіють сили спокійно, не викликаючи
суспільства, що сходять з суттєвих соціально-
історичної арени економічних
суперечностей
ФОРМИ ПІЗНАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ
ЕКОНОМІЧНИХ ЗАКОНІВ
• Емпірична – коли люди, не знаючи сутності економічних законів, використовують їх
несвідомо, інтуїтивно у своїй практичній діяльності.

• Наукова – коли люди, пізнавши і розкривши сутність економічних законів,

використовують їх свідомо, а отже більш ефективно у своїй діяльності.
РІВНІ ВИКОРИСТАННЯ
ЕКОНОМІЧНИХ ЗАКОНІВ
Розрізняють три рівні використання економічних законів:
• Науково-теоретичний,
• Державно-управлінський,
• Господарсько-практичний.

Механізм використання економічних законів містить комплекс заходів, спрямованих на подолання

економічних суперечностей, розробку форм, принципів і методів використання економічних
законів з метою ефективного ведення господарства. Цей механізм охоплює дії державних органів,
які розробляють на основі економічних законів правила господарювання, діяльності різних
ринкових структур (бірж тощо), підприємців, фірм як основних ланок господарства.
РІВНІ ВИКОРИСТАННЯ
ЕКОНОМІЧНИХ ЗАКОНІВ
1) Науково-теоретичний
На основі результатів наукового аналізу економічних процесів та явищ відкриваються і
формулюються економічні закони, дається тлумачення їх і створюються концепції роз-
витку економіки.
2) Державно-управлінський
Державна влада, спираючись на закони економічної теорії і провідні концепції, розробляє
відповідні правові закони та положення, визначає програми економічного роз-витку та
форми і засоби виконання їх.
3) Господарсько-практичний
Використання економічних законів у практиці господарювання економічних субʼєктів.
ОСНОВНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗАКОНИ:

 закон вартості;
 закон зростання продуктивності праці;
 закон економії часу;
 закон відповідності виробничих відносин рівню розвитку продуктивних сил;
 закон попиту та пропозиції;
 закон зростання потреб;
 закон спадної віддачі.
ЗАКОН ВАРТОСТІ

Закон вартості — особливий економічний закон (діє у деяких су­спільних способах

виробництва), який виражає внутрішньо необ­хідні, суттєві й сталі зв'язки між суспільне
необхідною працею (за­траченою на виробництво товару з урахуванням умов її відтво­
рення) і цінами товарів за умов відносної відповідності попиту та пропозиції.

У найбільш загальній формі закон вартості означає обмін еквівалентів, тобто обмін товарів
та послуг між ви­робниками та їх купівлю на ринку відповідно до суспіль­но необхідних
витрат на їх виготовлення.
ЗАКОН ЗРОСТАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ
ПРАЦІ

• Закон зростання продуктивності праці — загальний економічний закон,

який виражає внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв'язки між прогресом
технологічного способу виробництва (його окремими елементами, в тому числі
між факторами виробництва) і ефективністю виробничої діяльності у процесі
створення товарів і послуг (або кількістю праці на виготовлення одиниці
продукції).
ЗАКОН ЕКОНОМІЇ ЧАСУ
Закон економії часу — закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між зменшенням
суспільне необхідного робочого часу на виробництво одиниці товару та послуги у процесі розвитку
продуктивних сил та зростання вільного часу працівників.
• Складові закону економії часу
• економія робочого часу,
• економія неробочого часу,
• економія вільного часу.
Дія закону безпосередньо пов'язана з використанням сукупного фонду часу, тобто робочого і неробочого (в тому
числі вільного). Конкретні форми вияву закону економії часу — економія живої та уречевленої праці на
виробництво одиниці продукції. У різних соціально-економічних умовах закон економії часу діє неоднаково,
залежно від характеру, стану й мети, яким підпорядковане суспільне виробництво. За наявного суспільного фонду
робочого часу його економія позитивно впливає на збільшення загальної кількості продуктів праці та відповідних
послуг. Аналіз закономірностей розвитку суспільного способу виробництва підтверджує, що суспільство, якому
постійно вдається забезпечувати економію часу, створює широкі можливості для неухильного зростання
суспільного фонду вільного часу працівників.
ЗАКОН А ДЕКВАТНОСТІ ВИРОБНИЧИХ ВІДНОСИН
РІВНЮ Й ХАРАКТЕРУ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ

• Закон адекватності виробничих відносин рівню й характеру продуктивних сил –

всезагальний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві
зв’язки між прогресом продуктивних сил та еволюцією відносин економічної власності, а
також зворотний вплив цих відносин на розвиток продуктивних сил.
ЗАКОН ПОПИТУ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

• Закон попиту та пропозиції — це економічний закон, який пояснює взаємодію між

продавцями (виробниками) товару та покупцями (споживачами) цього товару у процесі
здійснення угод з купівлі-продажу товарів.

• Закон попиту та пропозиції – це мікс закону попиту і закону пропозиції, що у

сукупності допомагають пояснити як у умовах ринкової економіки відбувається
встановлення ціни товари і досягається ринкове рівновагу.
ЗАКОН ЗРОСТАННЯ ПОТРЕБ
Закон зростання потреб знаходить свій прояв у двох головних формах:

1) у зростанні особистих потреб;

2) у зростанні виробничих потреб.
Особисті потреби задовольняються за рахунок предметів і послуг особистого споживання. Залежно від форм
задоволення ці потреби поділяються на індивідуальні та спільні. Перші задовольняються шляхом індивідуального
споживання предметів і послуг кожним членом суспільства окремо (їжа, одяг та ін.) або в рамках сім'ї (загальні
для сім'ї житло, предмети культурно-побутового призначення та ін.), а інші -шляхом спільного споживання
(послуги освіти, охорони здоров'я та ін.).
Другою формою прояву даного закону є зростання виробничих потреб, тобто загальних потреб членів суспільства
в засобах виробництва, які є матеріальною основою розширення масштабів виробництва матеріальних благ і
послуг для задоволення зростаючих особистих потреб.
ЗАКОН СПАДНОЇ ВІДДАЧІ
Згідно із законом спадної віддачі продукт кожної додаткової одиниці фактора виробництва
буде зменшуватися, якщо величина витрат цього фактора збільшується, а інші фактори
залишаються сталими.
Дія закону спадної віддачі пояснює нам динаміку граничних витрат. Отже, взаємозв’язок
між законами продуктивності і кривими витрат такий: у короткостроковому періоді, коли
фактори виробництва, такі як капітал, є сталими, віддача змінних факторів спочатку
зростає, потім знижується. Відповідно криві граничних витрат спочатку зменшуються, а
потім зростають, після того як віддача починає зменшуватися.
ВИСНОВОК

Закони економічної науки відіграють ключову роль у формуванні сучасного світу,

впливаючи на виробництво, споживання, інвестиції, технологічний розвиток, глобалізацію
та соціальну справедливість. Розуміння цих законів є важливим для прийняття ефективних
рішень на різних рівнях суспільства.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

• Наукова робота - Лекція з навчальної дисципліни

«ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ» Для студентів
спеціальності 073 Менеджмент

• Підручник за реакцією доктора економічних наук

професора В.Д. Базилевича – Економічна теорія,
Політекономія