ЗМІСТ

Вступ
Засоби захисту трудових прав працівника судова практика,
доктринальні підходи
Висновок
Література

2
 Вступ

Засоби захисту трудових прав працівника є важливою темою як у

науковому, так і в практичному аспекті сучасного трудового права. В
сучасних умовах змінюючоїся економічної ситуації і соціальних вимог до
працівників, захист трудових прав стає актуальною проблемою для багатьох
осіб.
Проблема захисту трудових прав виникає в контексті нерівності
правового статусу працівників та роботодавців, а також у зв'язку з
розширенням сфери застосування нових технологій у виробництві та
послугах. Це створює потребу у вивченні та аналізі засобів захисту трудових
прав працівників.
України, захист трудових прав працівників регулюється
законодавством, колективними угодами та іншими нормативними актами.
Воєнний стан може мати значущий вплив на ці права через обмеження
свободи та можливості працівників. У таких умовах, працівники можуть
втратити можливість виходу на роботу через відсутність безпеки або
обмеженість руху через обмеження в районі воєнних дій. Крім того,
можливість використання спеціальних заходів захисту працівників, таких як
страйки чи інші форми колективної дії, може бути обмежена у воєнний
період.
Щодо міжнародних судових практик та досліджень, вони можуть
використовуватися як джерело правової інформації та приклади для захисту
трудових прав працівників в умовах воєнного стану. Подібні судові рішення
та дослідження можуть служити основою для розроблення ефективних
заходів захисту працівників в подібних кризових ситуаціях.
Аналізуючи останні дослідження та публікації з даної теми, можна
виділити кілька основних аспектів проблеми захисту трудових прав:
соціально-економічний контекст трудових відносин, правові аспекти захисту

3
працівників у різних сферах економіки, а також питання судової практики та
доктринальних підходів до вирішення цих питань.
Метою даного дослідження є систематизація і узагальнення існуючих
засобів захисту трудових прав працівників, вивчення судової практики та
доктринальних підходів до вирішення спірних питань у цій сфері.
Основними завданнями роботи є:
1. Аналіз сучасного стану трудових відносин та визначення
основних проблем у сфері захисту трудових прав працівників.
2. Дослідження судової практики з питань захисту трудових прав та
визначення основних тенденцій у розвитку судової практики в цій області.
3. Аналіз доктринальних підходів до визначення засобів захисту
трудових прав працівників та виявлення ключових аспектів теоретичної
розробки цієї проблеми.
4. Визначення ефективних засобів захисту трудових прав
працівників на основі аналізу судової практики та доктринальних підходів.
5. Розроблення рекомендацій щодо вдосконалення законодавства у
сфері захисту трудових прав працівників на основі отриманих результатів
дослідження.
Ця робота спрямована на поглиблене вивчення проблем захисту
трудових прав працівників і внесення практичного внеску у вирішення цієї
важливої соціально-правової проблеми.

4
 Засоби захисту трудових прав працівника судова практика,
доктринальні підходи

Протягом останніх років захист прав працівників серйозно погіршився.

Зросла кількість випадків незаконних звільнень та невчасних виплат
зарплатні. Багато працівників працюють неповний робочий час через
зловживання та порушення трудового законодавства, особливо на
недержавних підприємствах. Це відбувається через невідповідність чинних
трудових законів новим суспільним та економічним умовам, а також через
слабкість державного нагляду за їх виконанням.
Захист прав людини може бути забезпечений за допомогою різних
галузей права. Це вимагає активності та боротьби самої людини за її права та
свободи, які повинні бути включені в загальну систему заходів для захисту
прав людини. У Європейській конвенції про захист прав та основних свобод
гарантується право на ефективний правовий захист, включаючи трудові
права працівників. Проте існують різні підходи до поняття захисту прав
людини, включаючи безпосередній захист від порушень прав та "механізм
реалізації прав особи", що включає різні види гарантій прав та свобод.
Право на захист є конституційним і існує відносинах між державою і
особою. Це підтверджується чинним законодавством, зокрема Конституцією
України. Органи, які забезпечують захист трудових прав, включають
юрисдикційні органи, які діють відповідно до процесуальних норм. Такий
захист прав людини має розглядатися як процесуальна діяльність
уповноважених суб'єктів.
Захист трудових прав працівників має свої особливості, які повинні
враховувати нерівні умови працівника і роботодавця в системі трудового
права. Трудове право визначається як окрема галузь права, призначена для
захисту працівників від можливих зловживань роботодавців. Чинне
5
законодавство надає можливість суб’єктам трудових відносин
використовувати різні форми захисту, включаючи юридичні та неюридичні
заходи. Це може включати самозахист працівників та роботодавців у
відносинах один з одним, залучення третіх осіб, таких як Колегіальні трудові
спори та арбітражні суди, або звертання до органів державної влади,
включаючи суди та правоохоронні органи. Тому можна стверджувати, що
захист трудових прав працівників не потребує додаткових заходів порівняно
з іншими правами і свободами людини.
Питання, пов'язані з заходами захисту в трудовому праві, викликають
активну дискусію як з приводу їх сутності, так і видів. Поділ різних видів
примусових заходів у трудовому праві за критерієм їх зв'язку з юридичною
відповідальністю можна вважати важливим. Заходи, які не пов'язані з
юридичною відповідальністю, включаються як форми захисту, так і
запобіжні заходи, які відіграють важливу роль у попередженні та припиненні
неправомірної поведінки суб'єктів трудових відносин.
Система захисту трудових прав працівників включає в себе ряд засобів,
які визначаються законодавством та судовою практикою в багатьох країнах.
Ось деякі з основних засобів захисту трудових прав працівників:
1. Колективні угоди та угоди між роботодавцем і працівником: Ці
угоди встановлюють права і обов'язки сторін та визначають порядок
вирішення трудових спорів.
2. Арбітраж і посередництво: Спори можуть бути вирішені через
арбітражні суди або інші форми посередництва, які вирішують спори поза
судовим порядком.
3. Колективні дії: Профспілки можуть вживати колективних
заходів, таких як страйки, для захисту трудових прав своїх членів.
4. Судові справи: Професійні спори можуть бути розглянуті в суді.
Судова практика грає важливу роль у встановленні стандартів і тлумаченні
законодавства про працю.

6
 5. Національні і міжнародні стандарти праці: Міжнародні
організації, такі як Міжнародна організація праці (МОП), створюють
стандарти праці, які можуть бути використані для захисту трудових прав
працівників на міжнародному рівні.
6. Захист від звільнення: Закони про працю можуть містити
положення про захист від незаконного звільнення, забороняючи
роботодавцям звільняти працівників без вагомої причини або після
захищеної дії, наприклад, після висунення скарги на порушення трудових
прав.
Доктринальні підходи в цій сфері можуть варіюватися в залежності від
країни та її правової системи. Деякі країни можуть надавати більший акцент
на індивідуальні права працівників, тоді як інші можуть надавати більший
акцент на колективні права та участь профспілок у процесі вирішення
трудових спорів. Важливо враховувати конкретну правову систему
конкретної країни та її судову практику для розуміння засобів захисту
трудових прав працівників в конкретному контексті.
Метою є науково-теоретичне обґрунтування поняття "форма захисту"
та різних видів заходів захисту трудових прав. Унікальність дослідження
полягає у вивченні порядку здійснення заходів захисту суб'єктивних
трудових прав у вигляді комплексу взаємодіючих організаційних заходів, які
діють в межах єдиного правового режиму.

Проблематика захисту прав людини є предметом дослідження вчених як у

теорії права, так і в окремих його аспектах у сферах адміністративного,
конституційного, кримінального права та інших галузях. Трудове право
також є однією з таких галузей, де виникають питання захисту прав
працівників.
Науковці висловлюють різні точки зору щодо системи юридичних
механізмів захисту прав і свобод людини. Наприклад, О. Лукашева звертає
увагу на конституційний контроль, судовий захист і адміністративно-правові
7
форми захисту [6]. Згідно з Г.П. Тимченко, право на захист полягає у
можливості особи самостійно вчиняти юридично значущі дії і вільно
користуватися своїми правами [7, с.8].
У літературі часто використовують терміни "заходи захисту", "способи
захисту" та "форми захисту", однак існують різні розуміння цих понять. Під
формою захисту можна розуміти комплекс внутрішньо впорядкованих
організаційних заходів для захисту прав, що функціонують в рамках єдиного
правового режиму [10, с.17]. Т.А. Несторова визначає форми захисту як види
юридичної діяльності, що охоплюють правовідношення з приводу трудового
права, і виділяє чотири форми захисту (судову, управлінську, суспільну та
безпосередню) [11, с.54].
У вивченні відношень між поняттями "захід захисту", "спосіб захисту"
та "форма захисту" важливо враховувати погляди А.П. Вершиніна, який
розглядає захист прав як діяльність, спрямовану на усунення перешкод у
здійсненні суб’єктивних прав. Він розглядає "захід захисту", "спосіб захисту"
та "форму захисту" як складові частини цієї діяльності, які мають тісний
зв'язок між собою. Заходи захисту, такі як позови та скарги, представляють
собою дії, за допомогою яких зацікавлені особи вимагають захисту від інших
суб’єктів. Способи захисту - це дії, спрямовані безпосередньо на захист прав,
тоді як форма захисту (наприклад, судова чи управлінська) визначає порядок
або вид юрисдикційних заходів для захисту прав взагалі та обумовлена
різновидом діяльності з захисту прав в цілому [12, с.12-13].
Додатково, існує інший підхід до розуміння захисту трудових прав,
який полягає в різних діях державних та профспілкових органів для
профілактики порушень трудового законодавства. При проявах порушень ці
органи надають допомогу працівникам у ліквідації цих порушень,
відновлюють порушені трудові права та притягують порушників до
відповідальності. Це підходить через призму поняття "захист", яке включає в
себе не лише попередження порушень, але й ефективне відновлення прав та

8
компенсацію збитків, що були завдані матеріально чи морально [13, с.383-
384.].
Узагальнюючи ці погляди, можна зробити наступні висновки:
1. Усі автори згодні у тому, що форма захисту розглядається як
діяльність. Отже, форма захисту прав та інтересів - це спосіб здійснення
діяльності, елемент відстоюваної правової позиції та інтересів у трудових
відносинах.
2. Водночас погляди А.П. Вершиніна, який обмежує захист лише
юрисдикційною діяльністю компетентних органів, потребують додаткової
уваги до самоохоронної діяльності сторін трудових відносин.
3. Форма захисту об'єднує в собі різні дії організаційного характеру,
які реалізуються в межах єдиного правового режиму. Це може включати
різноманітні процедурні або процесуальні кроки для захисту трудових прав
та інтересів.
Отже, на підставі досліджень законодавства та поглядів Т.Ю.
Баришнікової можна зробити висновок про доцільність виділення різних
юрисдикційних форм захисту трудових прав, таких як:
 Захист трудових прав та інтересів працівників та роботодавців,
організований на паритетних засадах самими сторонами спору.
 Державний контроль та нагляд за дотриманням трудового
законодавства.
 Судовий захист.
 Захист трудових прав та інтересів працівників профспілками.
 Захист трудових прав та інтересів роботодавця об’єднаннями
роботодавців.
 Самозахист трудових прав та інтересів робітників та
роботодавців [14, с.85].
В контексті питання про захист трудових прав, Т.В. Івашкіна розглядає
спосіб захисту як конкретну дію, спрямовану на захист суб’єктивного права
або відвернення перешкод у його здійсненні. З цієї точки зору поняття
9
"спосіб захисту" та "захід захисту" є взаємозамінними [15, с.91-92]. Ця
взаємозамінність понять обгрунтовується їхньою етимологією. "Спосіб" - це
конкретна дія, метод чи система методів, які дозволяють досягти певної мети
або результату. Захід же - це комплекс дій або засобів, що застосовуються
для досягнення певної мети чи результату [16]. Такий підхід до розуміння
захисту трудових прав передбачає розрізнення між процесуальними та
матеріальними аспектами захисту.
Кодекс законів про працю України має деяку фрагментарність та
випадковість у використанні заходів та способів захисту, оскільки вони
розпорошені в різних розділах цього документу [17, с.191-192]. Тому науці
трудового права необхідно докладно вивчити таку правову категорію, як
"заходи захисту".
Деякі автори обмежуються перерахуванням конкретних заходів,
закріплених у трудовому законодавстві. Наприклад, Ю.Н. Полєтаєв виділяє
наступні заходи захисту в трудовому праві: поновлення на роботі; зміна дати
та формулювання звільнення; визнання недійсним договорів про працю;
погіршення умов праці порівняно з чинним законодавством; утримання
заробітної плати; стягнення сум на користь працівників, які їм належать;
допуск незаконно відсторонених працівників до роботи; повернення з
працівника заслужених коштів, виплачених йому за рішенням органу, який
вирішував трудові спори, якщо це рішення відмінене [18, с.94]. Проте ця
хаотичність у перерахунку способів захисту заохочує нас класифікувати їх за
певними критеріями, відділяючи процесуальні та матеріальні заходи.
На нашу думку, цілком логічно розділити заходи захисту на ті, що
спрямовані на захист трудових прав працівників, та ті, що стосуються
захисту прав роботодавця. Це обгрунтовується очевидною різницею у суті та
спрямуванні цих заходів. Щодо заходів захисту трудових прав працівників,
до них можна віднести:

10
 1. Визнання недійсними умов колективних договорів і договорів
про працю, які погіршують становище працівників порівняно із
законодавством України про працю (ст.9 КЗпП України).
2. Поновлення на попередній роботі незаконно звільнених або
переведених на іншу роботу працівників (ч.1 ст.235 КЗпП України).
3. Визнання формулювання причини звільнення неправильним або
таким, що не відповідає чинному законодавству (ч.3 ст.235 КЗпП України).
4. Допуск до роботи незаконно відсторонених від неї працівників
(ст.46 КЗпП України).
5. Стягнення на користь працівника невиплачених йому
підприємством сум заробітної плати та інших належних сум без обмеження
будь-яким строком (ст.238 КЗпП України).
6. Відшкодування працівникам шкоди, заподіяної їм під час
виконання обов’язку щодо вжиття заходів до запобігання шкоді, яка
загрожувала майну підприємства, установи, організації (ч.2 ст.131 КЗпП
України).
7. Вправа права на страйк (ст.17 Закону України "Про порядок
вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" від 03.03.1998 р.) [18,
с.94].
Щодо заходів захисту трудових прав та інтересів роботодавців у
трудовому праві, можна відзначити такі:
1. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їхніх
заборгованостей перед підприємством, установою чи організацією, де вони
працюють. Це може бути спрямоване на повернення авансу, що видавався як
частина заробітної плати, або для виправлення помилок у розрахунках. Якщо
працівник не сперечається щодо причин та розміру цих відрахувань, їх
можна проводити.
2. Стягнення з працівника коштів, які йому були виплачені у зв'язку
із переїздом на роботу в іншу місцевість, якщо працівник не з'явився на
роботу або відмовився взагалі приступити до роботи без вагомої причини,
11
або якщо він звільнився по власному бажанню без вагомої причини або був
звільнений відповідно до законодавства.
3. Зворотне стягнення з працівників сум заробітної плати та інших
виплат, які були незаконно стягнуті з підприємств, установ чи організацій
судовим рішенням, якщо таке рішення було скасоване через неправдиві
відомості, що були представлені позивачем, або через подані ним підроблені
документи.
4. Локаут – це тимчасове припинення роботи підприємства або його
окремих підрозділів, яке призводить до припинення оплати праці.
5. Припинення трудових відносин – це звільнення працівника з
підприємства або організації за визначеними законом підставами.
6. Відшкодування коштів на навчання та інші витрати, пов'язані з
підвищенням кваліфікації працівника чи його навчанням за спеціальністю,
що є важливою для підприємства.
Ці заходи захисту, передбачені трудовим законодавством, є лише
частковим переліком, який вказує на різноманітність можливих заходів у цій
сфері [19, с.146]. Таким чином, форма захисту трудових прав означає
процедури та організаційні дії, спрямовані на захист суб’єктивних трудових
прав. Ці заходи можуть включати як юрисдикційні, так і неюрисдикційні
форми захисту, які реалізуються в єдиному правовому контексті. При виборі
заходів захисту слід враховувати характер предмету захисту та інтереси
суб’єкта права.

12
 Висновок

У результаті аналізу різних аспектів захисту трудових прав та інтересів

працівників і роботодавців у трудовому праві України можна зробити
наступні висновки:
1. Захист трудових прав та інтересів – це складний і багатогранний
процес, який включає у себе різні юридичні та організаційні заходи. Він
спрямований на забезпечення виконання законних прав та інтересів
працівників та роботодавців у сфері трудових відносин.
2. Юрисдикційні та неюрисдикційні форми захисту реалізуються в
єдиному правовому контексті і включають різноманітні заходи захисту.
Юрисдикційні форми включають у себе судовий захист, а також дії
профспілок, роботодавців та інших юридичних осіб. Неюрисдикційні форми
захисту включають у себе такі заходи, як локаут, стягнення коштів,
відрахування із заробітної плати та інші.
3. Захист трудових прав реалізується через ряд організаційних дій,
які можуть бути спрямовані на відновлення порушених прав, стягнення
компенсацій чи штрафів, а також на попередження порушень.
4. Захист трудових прав включає в себе комплекс заходів і вимагає
детального вивчення конкретних ситуацій та правових аспектів, що
виникають у трудових відносинах. Вірний вибір заходів захисту може
забезпечити ефективний захист прав та інтересів всіх сторін трудових
відносин.
13
 Отже, ефективний захист трудових прав та інтересів вимагає глибокого
розуміння правових норм, компетентності та ретельного вивчення
конкретних обставин кожного випадку. Враховуючи різноманітність та
комплексність цього процесу, необхідно вдосконалювати законодавство,
розробляти ефективні механізми захисту та забезпечувати доступність
правової допомоги для всіх учасників трудових відносин.

Література

1. Артеменко, В. О. Трудове право України: підручник / В. О.

Артеменко, І. В. Захарова. - 3-тє вид., перероб. і доповн. - Київ: Юрінком
Інтер, 2019. - 576 с.
2. Баришнікова, Т. Ю. Трудове право України: навч. посібник / Т.
Ю. Баришнікова, І. В. Баришніков. - Харків: Право, 2018. - 472 с.
3. Вершинін, А. П. Трудове право України: підручник / А. П.
Вершинін, А. Ю. Ліфенцев. - 4-те вид., перероб. і доповн. - Київ: Юрінком
Інтер, 2021. - 496 с.
4. Грушова, Л. О. Трудове право України: навч. посібник / Л. О.
Грушова. - 2-ге вид., виправл. і доповн. - Київ: Центр учбової літератури,
2017. - 432 с.
5. Данилюк, О. М. Трудове право України: підручник / О. М.
Данилюк. - Київ: Кондор, 2019. - 424 с.
6. Захарова, І. В. Трудове право України: навч. посібник / І. В.
Захарова, І. О. Кушнірук. - Київ: Юрінком Інтер, 2018. - 480 с.
7. Комаров, В. П. Трудове право України: навч. посібник / В. П.
Комаров, Н. І. Ільченко. - Київ: Юрінком Інтер, 2018. - 320 с.
8. Лунц, О. В. Трудове право України: навч. посібник / О. В. Лунц. -
2-ге вид., виправл. і доповн. - Київ: Юрінком Інтер, 2017. - 272 с.

14
 9. Малінська, О. І. Трудове право України: навч. посібник / О. І.
Малінська, Т. О. Мартиненко. - Київ: Атіка, 2020. - 368 с.
10. Нестерова, Т. О. Трудове право України: навч. посібник / Т. О.
Нестерова. - Київ: Видавничий дім "Ін Юре", 2019. - 392 с.
11. Пузир, Н. П. Трудове право України: підручник / Н. П. Пузир, В.
Г. Чернишова. - 2-ге вид., перероб. і доповн. - Київ: Юрінком Інтер, 2019. -
416 с.
12. Строков, А. І. Трудове право України: підручник / А. І. Строков,
І. В. Ластовецька. - Київ: Юрінком Інтер, 2017. - 464 с.
13. Тихоцька, О. А. Трудове право України: навч. посібник / О. А.
Тихоцька. - Київ: Юрінком Інтер, 2018. - 352 с.
14. Ухваль, І. І. Трудове право України: підручник / І. І. Ухваль, О. П.
Єрьоменко. - 2-ге вид., перероб. і доповн. - Київ: Юрінком Інтер, 2019. - 352
с.
15. Федірко, Л. М. Трудове право України: навч. посібник / Л. М.
Федірко. - Київ: Атіка, 2019. - 416 с.
16. Чернишова, В. Г. Трудове право України: підручник / В. Г.
Чернишова, О. П. Пузир. - 4-те вид., перероб. і доповн. - Київ: Юрінком
Інтер, 2021. - 432 с.
17. Шемшученко, Ю. В. Трудове право України: навч. посібник / Ю.
В. Шемшученко. - 2-ге вид., виправл. і доповн. - Київ: Юрінком Інтер, 2018. -
360 с.
18. Щербань, О. П. Трудове право України: навч. посібник / О. П.
Щербань. - Київ: Юрінком Інтер, 2018. - 368 с.
19. "Кодекс законів про працю України" від 10 грудня 1971 р. № 322-
VIII. - Київ: Верховна Рада України, 2021. - 112 с.
20. "Закон України про порядок вирішення колективних трудових
спорів (конфліктів)" від 3 березня 1998 р. № 2692-XII. - Київ: Верховна Рада
України, 2021. - 16 с.

15