Тема лабораторного заняття № 1

Поняття, предмет, метод та система трудового права

Методичні вказівки до лабораторних занять

Теоретичні запитання
1. Поняття трудового права України та його предмет.
2. Метод трудового права України.
3. Принципи трудового права України.
4. Система трудового права України.
5. Джерела трудового права України.
6. Сфера дії трудового законодавства.

1. Поняття трудового права України та його предмет.

Точного визначення трудового права немає, проте трудове право – одна із найдавніших
галузей в системі права України, що регулює трудові та інші, тісно з ними пов’язані суспільні
відносини, які виникають між роботодавцем та найманим працівником у процесі реалізації
останнім його конституційного права на працю.

Окрім цього, ТП властива і певна суспільна мета, яка полягає у згуртуванні суспільства через
об'єднання зусиль працівників, роботодавців і державної влади, їх згуртування задля
досягнення високого рівня добробуту громадян України.

Можна зазначити, що за своєю природою і соціальним призначенням ТП має гуманістичний

характер. Тобто воно спрямоване на захист інтересів осіб, змушених в силу об'єктивних
обставин продавати свою робочу силу. Більше того, вважається, що ТП надежить до сфери
так званого соціального права. Тобто це таке право, яке встановлює гарантії для певної
частини суспільства з метою надання їм рівних можливостей участі у суспільно-трудових
відносинах та має забезпечувати дотримання соціального миру і злагоди у суспільстві.
Життя людини в суспільстві тісно пов'язане з її трудовою діяльністю, спрямованою загалом
на отримання й використання матеріальних благ.

Праця людини, її результати завжди цінувалися суспільством, визначали в ньому становище

людини.
Тому такі важливі права, як право на працю та інші тісно пов'язані з ним права (на
підприємницьку діяльність, відпочинок, страйк, соціальний захист) закріплено в Конституції
України.

Конституційні норми, що закріплюють право на працю, цілком відповідають нормам ст. 23

Загальної декларації прав людини, зокрема щодо вільного обрання праці або вільного
погодження на неї. Це означає, що тільки конкретній людині належить виключне право
розпоряджатися її здібностями до праці. Рівночасно право на працю означає, що людина має
вільний вибір не тільки професії, роду заняття, а й право ігнорувати будь-яку трудову
діяльність.

Предметом трудового права є трудові відносини, які виникають у результаті укладання та

реалізації трудового договору, а також відносини які виникають під час вирішення трудових
спорів, відносини навчання на виробництвах, відносини щодо працевлаштування та інші
тісно пов’язані з ними.
Основною групою відносин, які регулюються трудовим правом є трудові відносини, що
виникають на підставі укладення трудового договору.

Іншу групу відносин, що є додатковими складають відносини, що виконують допоміжну роль

у забезпеченні трудових відносин, належать: відносини працевлаштування; навчання,
підвищення кваліфікації та перекваліфікації працівників на виробництві; нагляду і контролю
за дотриманням трудового законодавства; вирішення трудових спорів; соціального
партнерства.

Підсумовуючи сказане, предмет трудового права можемо сформулювати як комплекс

суспільних відносин, основу якого складають трудові відносини, що виникають на підставі
укладення трудового договору, і відносини, що тісно пов'язані з трудовими та які існують для
забезпечення функціонування останніх.
Існують два підходи до розуміння предмету трудового права.
Відповідно до ідеї „широкої” сфери трудового права його предметом виступають трудові
відносини усіх працівників, тобто найманих працівників (для яких характерна залежна
праця), працівників-власників (члени кооперативів, колективних підприємств, господарських
товариств, селянських (фермерських) господарств, які працюють на умовах трудового
договору), працівників, подібних до найманих (державні службовці, судді, прокурорсько-
слідчі працівники, атестовані працівники органів внутрішніх справ, служби безпеки,
військовослужбовці).

Згідно з ідеєю „вузької” сфери трудового права його предмет складають лише відносини
найманої праці.

2. Метод трудового права України.

Якщо предмет трудового права визначає, яке коло суспільних відносин регулює дана галузь
права, то метод трудового права повинен дати відповідь як, якими засобами та способами
проводиться це регулювання. У загальному розумінні метод галузі права - це сукупність
заходів, способів і форм вираження специфічних регулятивних властивостей і функцій,
притаманних нормам даної галузі.

Під методом правового регулювання трудового права розуміється сукупність прийомів і

засобів регулювання відповідних суспільних відносин.

Метод трудового права відбиває не тільки суть його норм, а й порядок їх прийняття
(створення) і застосування. Метод зумовлюється своєрідністю відповідного виду суспільних
відносин, а не навпаки

Ознаки методу правового регулювання:

• порядок виникнення, зміни і припинення правовідносин (юридичні факти);
• загальне юридичне положення учасників правовідносин;
• порядок встановлення прав та обов’язків;
• засоби, що забезпечують виконання обов’язків.

Методу трудового права притаманним є договірний характер праці та встановлення її

умов. Найбільш поширеною підставою виникнення трудових правовідносин є трудовий
договір. Причому значення договорів, як колективних так і індивідуальних у регулюванні
трудових відносин в умовах ринкової економіки значно підвищується. Саме вони
визначають основні права і обов’язки сторін, умови праці та її оплати, соціальне-побутове
забезпечення працівників та інші питання. Але договірний спосіб поєднується з
рекомендаційними та імперативними способами регулювання трудових відносин.
Особливості методу трудового права простежуються в 4-х основних елементах:
• виникнення, зміна і припинення трудових правовідносин. Залучення громадян до праці
регулюється шляхом надання договірної свободи при обранні праці. Оплата ж за
працю матеріально заінтересовує працівника у виборі місця застосування праці.
• трудовим правовідносинам властиве поєднання рівності з підлеглістю суб’єктів
відносин. Юридична рівність сторін у трудових правовідносинах визначається
економічною сутністю самих трудових правовідносин, що складаються двох
взаємозалежних моментів:
• юридична рівність сторін; їхнє підпорядкування внутрішньому трудовому розпорядку.
• у прийомах формування прав і обов’язків суб’єктів трудових правовідносин. Норми
трудового права можуть бути імперативними, дозвільними та рекомендаційними.
Імперативні норми виявляються у вигляді заборони чи припису.
Однак у трудовому праві більш розповсюдженні дозвільні норми, які надають можливість
регулювати поведінку суб’єктів трудового права на свій розсуд.. Дозвіл, таким чином, дає
працівникові і роботодавцю права на свої власні активні дії.
Рекомендаційні норми встановлюють бажані форми поведінки і тому набувають силу
обов’язкового правила в локальних правових актах або нормативних угодах.
• специфіка трудових правовідносин проявляється і в характері санкцій, встановлених
нормами трудового права для забезпечення належної поведінки суб’єктів.

Таким чином, особливостями методу трудового права є: поєднання централізованого і

локального регулювання суспільних відносин у сфері праці; участь працівників у правовому
регулюванні праці через трудові колективи та профспілкові організації; поєднання
договірного, рекомендаційного та імперативного способів регулювання;свобода вибору
сторін при укладанні трудового договору з підпорядкуванням умов їх виконання правилам
внутрішнього трудового розпорядку; наявність специфічних способів захисту трудових прав
і забезпечення виконання трудових обов’язків. дисципліна праці; дисциплінарна
відповідальність працівників, матеріальна відповідальність сторін трудового договору.

Таким чином, метод правового регулювання трудових відносин працівників

характеризується:
1. а) договірним залученням до праці;
2. б) юридичною рівністю сторін у трудових правовідносинах;
3. в) підпорядкуванням їх внутрішньому трудовому розпорядку;
4. г) участю працівників у формуванні трудових відносин;
5. д) поєднанням централізованого і локального регулювання;
6. е) наявністю специфічних прийомів і засобів захисту трудових правовідносин.

3. Принципи трудового права України.

Принципи трудового права – це певні законодавчі положення, що підлягають

застосуванню, зокрема судами, при вирішенні трудових спорів.

Принципи трудового права характеризують основні керівні засади та ідеї, які закріплені в
нормах і виражають суть та напрямки подальшого розвитку цієї галузі права. Вони служать
тим орієнтиром, за допомогою якого формується державний підхід до правового
регулювання праці та визначається сутність майбутніх правових норм, так як сучасне
трудове законодавство України є незавершеним і неповним. В цьому ще не знайшли
адекватного відображення ринкові засади, які впроваджуються в економіку нашої держави.
Тому в принципах трудового права виражаються головні напрямки політики держави у сфері
правового регулювання суспільних відносин, пов’язаних з функціонуванням ринку правці,
застосуванням і організацією найманої праці. Принципи трудового права повинні
створювати єдину систему, бути узгодженими між собою, а також із загальними принципами
права і принципами міжнародно-правового регулювання праці.

Основні принципи трудового права можна умовно поділити на чотири групи:

1) такі, що виражають політику держави у сфері регулювання ринку

праці та забезпечення продуктивної зайнятості населення;
2) що містять керівні засади щодо встановлення належних умов праці
трудящих;
3) які визначають правові норми застосування праці працівників;
4) такі, що закріплюють основні напрямки політики держави в галузі
захисту трудових прав працівників та охорони їх здоров’я.

До основних принципів трудового права відносять:

 свобода і рівність праці;

 заборона використання примусової праці і дискримінації в сфері трудових
відносин;
 забезпечення права кожного вільно розпоряджатися своїми здібностями до
праці та обирати вид діяльності;
 захист трудових прав працівників;
 забезпечення права на охорону здоров’я у процесі праці;
 забезпечення права на винагороду за працю;
 встановлення механізму соціального партнерства в країні та інші.

4. Система трудового права України.

"Власне право" або як його ще називають "об'єктивне юридичне право" характеризується

своєю системністю, яка є закономірною, неодмінною його властивістю.

Систему права визначають через систему всіх чинних норм певної держави.

За своєю структурою система права поділяється на галузі права, а останні в свою чергу — на
окремі інститути. І нарешті, остання ланка у цій структурі — це норма права.

Галузь права як елемент системи права становить систему юридичних норм, які регулюють
певну сферу суспільних відносин.

Трудове право, як уже зазначалося, за своїм предметом є досить неоднорідним. Крім

трудових відносин, які складають основу (ядро) його предмета, воно регулює також цілу
низку суспільних відносин, тісно пов'язаних з трудовими. А якщо врахувати ще й те, що самі
трудові відносини поділяються на декілька видів взаємопов'язаних між собою відносин —
з приводу робочого часу і часу відпочинку, оплати праці, дисципліни праці, охорони праці,
то неважко переконатися, що система трудового права є явищем досить непростим.

Традиційно прийнято у системі трудового права виділяти Загальну та Особливу частини.

Прихильники згаданого поділу виходять з того, що норми, які визначають загальний напрям
змісту відносин, що складають предмет регулювання трудового права, утворюють Загальну
частину. А ті норми, що встановлюють конкретне правило поведінки учасників цих
відносин, формують Особливу частину трудового права
Загальна частина охоплює норми, які містять найбільш принципові положення, характерні
для всіх видів відносин галузі права. До таких відносяться норми, що характеризують
предмет і метод трудового права, принципи правового регулювання, форми участі трудових
колективів в організації праці і управлінні виробництвом. Сюди ж відносяться і норми, які
встановлюють права і обов'язки суб'єктів трудового права.

Особлива частина трудового права об'єднує такі інститути, як трудовий договір, робочий
час і час відпочинку, заробітну плату, охорону праці, дисципліну праці, матеріальну
відповідальність, трудові спори тощо

5. Джерела трудового права України.

Джерела трудового права - це нормативно-правові акти, прийняті компетентними

державними органами або на договірному рівні, у тому числі й безпосередньо на
підприємстві, у визначених законом межах, за допомогою яких здійснюється правове
регулювання трудових відносин.

Джерела трудового права можна класифікувати за різними підставами:

- за способом прийняття виділяють акти державно-правові, прийняті державними
органами (закони, укази, постанови тощо), і договірно-правові, що приймаються за
угодою між працівниками і роботодавцями (колективні угоди, колективні договори
тощо);
- за територіальною направленістю виділяють внутрішньодержавні і міждержавні акти
- багатосторонні й двосторонні договори, угоди, пакти про права людини, конвенції
МОП, ратифіковані Верховною Радою України;
- за юридичною силою державні нормативно-правові акти поділяють на Конституцію
України, закони, підзаконні нормативно-правові акти; договірно-правові акти - акти
соціального партнерства поділяють на генеральну угоду, регіональні угоди, галузеві
угоди, колективний договір на конкретному підприємстві;
- за сферою дії виділяються централізовані й локальні нормативно-правові акти.
Залежно від ступеня узагальненості розрізняють кодифіковані, комплексні та поточні
нормативно-правові акти як джерела трудового права.

Норми трудового права можуть міститися у власне трудових джерелах - актах трудового
права - Кодексі законів про працю України, Законах України "Про охорону праці", "Про
оплату праці", "Про відпустки" та ін., а також у джерелах інших галузей права, - наприклад у
Господарському кодексі України, у Законах "Про господарські товариства", "Про
фермерське господарство", "Про колективні сільськогосподарські підприємства", у
комплексних нормативно-правових актах, які одночасно виступають джерелами кількох
галузей права, наприклад, "Основи законодавства про охорону здоров'я" та ін.

6. Сфера дії трудового законодавства.

Це більш широке поняття в порівнянні з предметом трудового права. Його загальний зміст
полягає в тому, що нормами трудового законодавства може регулюватися більше коло
суспільних відносин, ніж відносини, що становлять предмет галузі трудового права.
Отже, важливо зазначити, що сферу дії законодавства можна окреслити, як просторове його
поширення (коло суспільних відносин), а також як вплив законодавчих норм на відповідне
коло суб’єктів.

Отож сфера дії трудового законодавства – це передусім коло суспільних відносин, а також
відповідне коло суб’єктів, на які поширюється дія норм цього законодавства. Якщо
звернутися до ст. 3 КЗпП України, то можна знайти підтвердження, що сфера дії трудового
законодавства не обмежується лише відносинами, що складають предмет трудового права.

Так, під сферу дії трудового законодавства можуть підпадати також трудові відносини членів
колективних підприємств, фермерських господарств та працівників підприємств з
іноземними інвестиціями, якщо інше не встановлено спеціальним законодавством та їхніми
установчими документами.

Зокрема, законодавство про охорону праці повністю поширюється на перелічені групи

відносин, хоча вони не належать до предмета трудового права. Очевидно, що сфера дії
трудового законодавства визначається не лише самим трудовим законодавством, але й
актами деяких інших галузей законодавства, які допускають можливість застосування цього
законодавства до трудових відносин, що виникають на інших підставах. Але, що важливо
зазначити, таке застосування – це виняток із загального правила.

!Як виняток сфера дії трудового законодавства може визначатися також і

правозастосувальними органами за наявності прогалин чи колізій у трудовому праві.

За колом осіб трудове законодавство поширюється не лише на працівників, тобто осіб, які
працюють у роботодавця за трудовим договором, але й на деякі інші категорії осіб.
Наприклад, трудове законодавство поширюється і на державних службовців, посадових осіб
місцевого самоврядування, працівників прокуратури, суддів з огляду на спеціальну вказівку
в законі. За висновком Конституційного Суду України норми трудового законодавства
поширюються і на інших осіб публічної служби, яких призначають на посади Верховною
Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України.

Аналіз чинного законодавства дає змогу зробити висновок, що трудове законодавство не

поширюється на такі категорії осіб:
– військовослужбовців при виконанні ними обов’язків військової служби;
– членів ради директорів, правлінь та інших керівних органів, окрім осіб, які
працюють на умовах трудового договору;
– осіб, які працюють на умовах цивільно-правових договорів;
– осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та
прирівняних до них за винятком неатестованих працівників цих органів, які
працюють на умовах трудового договору.

Запитання для самоконтролю

1. Чи усі суспільні відносини, пов’язані з використанням праці, регулюються
нормами трудового права? Відповідь обґрунтуйте.

Трудове право регулює лише ті відносини, які виникають на підставі укладення трудового
договору. – тому відповідь НІ.

До інших видів трудових відносин воно може застосовуватися тільки за наявності

відповідних вказівок у спеціальному законодавстві, яким забезпечується загальне правове
регулювання трудових відносин, що виникають на основі інших, відмінних від трудового
договору підстав. Служба працівників органів внутрішніх справ, військовослужбовців, осіб,
засуджених до позбавлення волі, корпоративно-укправлінські відносини трудовим правом не
регулюються.

Трудові відносини найманих працівників виникають у результаті укладення між

роботодавцем і працівником трудового договору та існують реально і потребують правової
регламентації нормами трудового права безвідносно до того, чи існує реально процес праці
найманого працівника, чи праця як така відсутня.

…Отже, не сама праця, не відносини між людьми в процесі праці становлять предмет
трудового права, а відносини, які виникають у зв’язку з укладенням трудового
договору з приводу застосування праці та її оплати. Це саме ті відносини, які є
предметом трудового права, а не відносини між людьми в процесі праці…

Візьмемо для прикладу бригаду мулярів, які зводять стіну, і спробуємо осмислити, як їх
«процес праці», їх «відносини в процесі праці» регулюються трудовим правом.
Найімовірніше, зробити це нам не вдасться, оскільки виявляється, що цей процес (як
подавати і як класти цеглу, хто її має класти, а хто подавати) трудове право не регламентує.
Крім того, може з’ясуватися, що весь «процес праці» взагалі не має жодного відношення до
трудового права, тому що роботу виконували на підставі цивільного договору підряду або в
порядку, наприклад, виконання військового обов’язку.

2. Чи можуть трудові відносини членів сім’ї фермера регулюватися трудовим

законодавством? Обґрунтуйте.
Члени фермерського господарства не можуть працювати в ньому за трудовим
договором (контрактом).
Вони лише можуть підпадати під сферу дії трудового законодавства, якщо інше не
встановлене законом та їхніми установчими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЗУ «Про фермерське господарство» - Трудові відносини членів
фермерського господарства регулюються Статутом, а осіб, залучених до роботи за трудовим
договором (контрактом), — законодавством України про працю 

Члени фермерського господарства не можуть працювати в ньому за трудовим

договором (контрактом).
З особами, залученими до роботи у фермерському господарстві, укладається трудовий
договір (контракт) у письмовій формі, в якому визначаються строк договору, умови праці і
відпочинку (тривалість робочого дня, вихідні дні, щорічна оплачувана відпустка, форми
оплати праці та її розміри, харчування тощо). – Саме ці люди будуть найманими
працівниками, тобто їхні відносини будуть врегульовані нормами трудового законодавства.

3. Уважно проаналізуйте зміст ст. 3 КЗпП України. Спробуйте віднайти

принаймні два варіанти її тлумачення щодо сфери дії трудового права. Наведіть їх.
Стаття 3. Регулювання трудових відносин
Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ,
організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також
осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Особливості праці членів кооперативів та їх об’єднань, колективних сільськогосподарських
підприємств, фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями
визначаються законодавством та їх статутами. При цьому гарантії щодо зайнятості, охорони
праці, праці жінок, молоді, інвалідів надаються в порядку, передбаченому законодавством
про працю. 

Якщо розглядати цю статтю, то можна знайти підтвердження, що сфера дії трудового

законодавства не обмежується лише відносинами, що складають предмет ТП. Так, під сферу
можуть підпадати також трудові відносини членів колективних підприємств, фермерських
господарств та працівників підприємств з іноземними інвестиціями, якщо інше не встановлене
спеціальним законодавством та їхніми установчими документами.

4. З’ясуйте, які характерні ознаки трудових відносин найманої праці

виокремив Верховний Суд вирішую трудові спори. Віднайдіть два варіанти судового
визначення.
постанова 09.06.2021 р. у справі № 420/2174/19
45. Колегія суддів зазначає, що з аналізу чинного законодавства видно, що трудовий договір
- це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором
працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій,
спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в
діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова
діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в
процесі виробництва.

Характерними ознаками трудових відносин є:

систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором

України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом
Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327;

обов`язок роботодавця надати робоче місце;

дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

46. Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що
трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-
правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами,
метою договору є отримання певного матеріального результату.

14 травня 2020 року Верховним Судом було розглянуто справу №640/1099/19 за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколл» до Управління Держпраці у
Рівненській області про визнання протиправними та скасування постанови і припису. У
вказаній справі Верховний Суд зробив правовий висновок щодо характерних ознак
трудових відносин:

З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо

здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник
зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій,
спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову
функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного
завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є
власне праця працівника в процесі виробництва.
Характерними ознаками трудових відносин є:
- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);
- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;
- виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним
класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим
наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 N 327;
- обов'язок роботодавця надати робоче місце;
- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

21. З аналізу наведених норм, Верховний Суд зазначає, що основними ознаками трудового договору,
є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації
(юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і
розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання
роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений
час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання
протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов
матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення
роботодавцем соціальних гарантій.

5. Чи потребують принципи трудового права свого юридичного закріплення

у нормах КЗпП України?
Так, потребують.
6. Яка роль належить територіальним і галузевим угодам у регулюванні
трудових відносин при оптимальному поєднанні централізованих і локальних норм?
Сучасний метод ТП характеризують такі узагальнені специфічні ознаки:
1. Поєднання централізованого і локального регулювання суспільних відносин
За допомогою централізованого регулювання закріплюється мінімум гарантій
трудових прав працівників: встановлюється мінімальний розмір заробітної плати;
визначається тривалість робочого часу та часу відпочинку; вводиться тарифна ставка
для працівників окремих сфер діяльності; приймаються найважливіші нормативні
акти з питань дисципліни й охорони праці тощо. У цьому регулювання беруть участь
центральні органи виконавчої влади, а також органи профспілкової системи.
За допомого локального методу регулювання встановлюєтья режим робочого часу
на підприємствах, установах та організаціях, пільги і переваги працівникам з фондів
підприємства, графіки відпусток, умови колективного договору та ін. прийнятий у
результаті локального регулювання нормативний акт поширює свою дію тільки на
певне підприємство.
7. Чи можна Закон України «Про державний бюджет» вважати джерелом
трудового права? А Закон України «Про зайнятість населення»? А Закон України «Про
освіту»? А Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства
України до законодавства Європейського Союзу»? А Закон України «Про Кабінет
Міністрів України»?
«Про державний бюджет» вважати джерелом трудового права?» - ні
«Про зайнятість населення»? – так.
«Про освіту»? -ні
«Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства
Європейського Союзу»? – ні
«Про Кабінет Міністрів України»? – ні

8. Чи належать до джерел трудового права затверджувані на підприємствах

графіки відпусток? Посадові інструкції? Інструкції з охорони праці? Положення про
конфіденційну інформацію на підприємстві? Положення про документообіг на
підприємстві? Правила відеомоніторингу на підприємстві? Правила корпоративної
етики по роботі з клієнтами? Положення про преміювання? Табель обліку робочого
часу? Журнал обліку вхідної кореспонденції? Статут юридичної особи? Положення про
філію юридичної особи? Положення про персонал товариства? Положення про
стажування на підприємстві учнів та студентів?
Так, це є акти локального характеру, які вважаються джерелами ТП.
9. Дайте визначення та наведіть приклади актів конститутивного
характеру як джерел трудового права.
Наявність нормативних актів, які мають так званий конститутивний характер, тобто
таких актів, що самі не забезпечують регулювання трудових відносин, а передбачають
прийняття на їх основі локальних актів, якій й виконують регулятивну функцію. (Напр.,
Типові правила внутрішнього трудового розпорядку, графік відпусток, посадові інструкції,
інструкції щодо охорони праці).

Розв’язати задачі
1. Бригадир Карпів уклав з виробничим кооперативом договір, за яким його бригада
зобов’язувалася відремонтувати токарний станок і вентиляцію цеху. Вартість роботи оцінена
у 600 000 грн. Строк виконання — один місяць. Після закінчення роботи кооператив
відмовився оплатити всю суму, посилаючись на низьку якість ремонту. Карпів звернувся до
суду.
 Чи виникли трудові правовідносини у наведеній ситуації?
Так, колективно-трудові відносини, які проявляються в укладеному між між
виробничим кооперативом і бригадиром у договорі.
 Вкажіть на підставу виникнення правовідносин у наведеній ситуації?
Підставами для виникнення цих правовідносин є те, що саме договірна форма, а саме
трудовий договір є найоптимальнішою формою узгодження інтересів обох сторін, тобто
працівника і роботодавця.
 Назвіть учасників правовідносин, що виникли?
роботодавець –виробничий кооператив, працівники – бригадир Карпів і його бригада.

 Яким законодавством повинен керуватися суд, вирішуючи цей спір?

КЗпП

2. Рішенням правління сільськогосподарського виробничого кооперативу «Дністер» за

появу на роботі в нетверезому стані був звільнений з роботи механік Коваль, що працював за
трудовим договором, а водій Савчук, член кооперативу, був з тієї ж самої причини
переведений на іншу, нижче оплачувану посаду терміном на 3 місяці.
Обидва працівники звернулися з позовом до суду з проханням захистити їхні права.
При цьому Коваль посилався на те, що Правила внутрішнього розпорядку кооперативу
взагалі не передбачають підстав звільнення з роботи, а Савчук вважав, що хоч останні і
містять норму про «переведення членів кооперативу на нижче оплачувану посаду на строк до
трьох місяців», вона суперечить чинному трудовому законодавству, яке не встановлює такий
вид дисциплінарного стягнення.
 Проаналізуйте наведені факти.
Стаття 40 КЗпП свідчить, що:
Стаття 40. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця
Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий
договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у
випадках:
7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного
сп'яніння;
 3. Збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю, створеного за участю
іноземного інвестора, затвердили положення «Про персонал товариства», в якому
передбачили:
1) учасники товариства зобов’язані працювати в товаристві;
2) зайняття відповідної посади учасником товариства обумовлюється трудовим
договором з генеральним директором товариства;
3) робочий час учасників товариства не регламентується, а визначається
необхідністю отриманням прибутків товариством;
4) учасники товариства, крім отримання дивідендів одержують за свою працю
заробітну плату;
5) праця найманих працівників регулюється трудовим законодавством України.
 Проаналізуйте ситуацію, надайте аргументовану відповідь.
Зідно з п.2 ч.1 ст.6 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»
учасники товариства зобов’язані виконувати рішення загальних зборів учасників
товариства. Отже учасники даного товариства зобов’язані дотримуватись
затвердженого положення.
 Чи є зазначене положення джерелом трудового права?
Так, це є локальний акт, який поширюється на ТОВ.
 Проаналізуйте названі вище позиції з приводу їхньої відповідності чинному
законодавству, зокрема і трудовому.
Згідно із КЗпП, а саме статтею 50 - Нормальна тривалість робочого часу працівників не
може перевищувати 40 годин на тиждень.
у ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» про це нічого не
сказано.
відповідає законодавству України статтею 3 КЗпП

4. Власову звільнили із комунального підприємства у зв’язку з його ліквідацією,

однак їй не заплатили розрахункових коштів, мотивуючи їхньою відсутністю. Власова
звернулася за захистом права на оплату праці до суду, вказавши відповідачем не лише
комунальне підприємство, а й раду, що його заснувала. В обґрунтування своїх вимог вона
посилалася на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Баландіна проти
України» (Заява № 16092/05), де державу Україну зобов’язали відшкодувати заборгованість
із зарплати, вказуючи, що у цій справі боржником є державний орган, і виконання рішень
проти нього, може бути досягнуте лише в тому випадку, якщо держава передбачить і
забезпечить відповідні витрати в державному бюджеті України.
Представники ради заперечили проти такого обґрунтування, вважаючи, що рішення у
цій справі стосується лише громадянки, яка зверталася в Європейський суд і не може бути
використано в інших подібних справах, оскільки в Україні судовий прецедент не є джерелом
права.
 Проаналізуйте ситуацію, надайте аргументовану відповідь.
Так, розірвання трудового договору з ініціативи власника було цілком правомірне у зв’язку з
ліквідацією комунального підприємства, що регламентується п.1 ст.40 КЗпП України. Проте
згідно ст. 116 та 117 КЗпП. комунальне підприємство повинне виплатити усі суми
працівнику, що належать йому від підприємства в день звільнення або в інший день згідно
законодавства. А також згідно ст.44 КЗпП комунальне підприємство повинне виплатити
вихідну допомогу працівниці Власовій з підстав звільнення через ліквідацію підприємства у
розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Стаття 116. Строки розрахунку при звільненні
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства,
установи, організації, провадиться в день звільнення. 
Стаття 117. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні
 У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки,
визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство,
установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час
затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

 Яке значення мають рішення Європейського суду з прав людини, ухвалені

щодо України, для вирішення подібних справ?
Рішення ЄСПЛ ухвалені щодо України є обов’язковими до виконання та врахування їх як
судову практику та джерело права при вирішення судових справ. Згідно з ст. 17 ЗУ «Про
виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди
застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних
свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 17. Застосування судами Конвенції ( 995_004 ) та
практики Суду

1. Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ( 995_004 )

та практику Суду як джерело права.

дане рішення справді є джерелом права для трудового права України.

 Чи є такі рішення джерелами трудового права України і яка сфера їхнього

застосування?
дане рішення справді є джерелом права для трудового права України.

 Чи є рішення Європейського суду з прав людини, ухвалене щодо третьої

держави і не перекладене офіційно українською мовою, джерелом трудового права України?
Згідно з ст. 18 “У разі відсутності перекладу Рішення та ухвали Суду чи ухвали Комісії суд
користується оригінальним текстом”.