МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ КОЛЕДЖ КРЕМЕНЧУЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО

УНІВЕСИТЕТУ ІМЕНІ МИХАЙЛА ОСТРОГРАДСЬКОГО

КУРСОВА РОБОТА

на тему «Строки у трудовому праві»

Виконала

Студентка групи П-18-9-1

Понисько Ілона

Науковий керівник

Викладач вищої категорії

Жирна Н.Ю.

Кременчук 2021р.
Вступ……………………………………………………………………………..…4-5

1. Поняття та сфера застосування строків у трудовому праві………...……6-7

2. Обчислення строків, передбачених КЗпП………………………………..8-9
3. Строк чинності колективного договору…………………………..……10-11
4.  Строки у трудових договорах…………………………………………..12-13
4.1.  Строки трудового договору……………………………………...12-13
4.2. Строк випробування при прийнятті на роботу……………………...13
5. Строки у нормуванні праці………………………………………………….14
6. Строки в оплаті праці………………………………………………………..15
6.1.  Строки виплати заробітної плати…………………………………...15
6.2.  Строки розрахунку при звільненні………………………………….15
7. Строк у вирішенні індивідуальних трудових спорів…………………..16-18
7.1. Строки звернення до комісії по трудових спорах та порядок
прийняття заяв працівника…………………………………………...16-17
7.2. Строки звернення до районного, районного у місті, міського чи
міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів…………..…17-18
8. Приклад обчислення строку випробування при прийнятті на роботу.19-25
Висновки………………………………………………………………………...26-28
Список використаних джерел і літератури……………………………………….29
 ПЛАН

1. Поняття та сфера застосування строків у трудовому праві

2. Обчислення строків, передбачених КЗпП
3. Строк чинності колективного договору
4.  Строки у трудових договорах
4.1. Строки трудового договору
4.2.Строк випробування при прийнятті на роботу
5. Строки у нормуванні праці
6. Строки в оплаті праці
6.1. Строки виплати заробітної плати
6.2. Строки розрахунку при звільненні
7. Строк у вирішенні індивідуальних трудових спорів
7.1.Строки звернення до комісії по трудових спорах та порядок прийняття
заяв працівника
7.2.Строки звернення до районного, районного у місті, міського чи
міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів
8. Приклад обчислення строку випробування при прийнятті на роботу
 ВСТУП
Актуальність вивчення даного питання пояснюється тим, що трудове
право України є однією з провідних галузей у системі права. Саме в сфері
застосування праці, де створюються матеріальні й духовні блага, знаходиться
зона переплетіння життєво важливих інтересів різних соціальних груп,
інтересів державних, суспільних, особистих і приватних.
Розуміння строків є гарантією дотримання законодавства про працю
сторонами трудового і колективного договорів, комісією в справах трудових
спорів, судом і іншими органами. Саме від цього багато в чому залежить
суспільний спокій і відчуття обопільного порозуміння між суб'єктами трудових
правовідносин.
Це дуже важливе поняття, яке тісно пов’язанє з трудовими відносинами
що виникають у суспільстві. Є випадки, коли засади, на яких утворюються ці
відносини погіршують становище працівників або власників підприємств,
установ або організацій порівняно із законодавством про працю
Особа, будь-то фізична або юридична повинна знати свої права, у разі
порушення яких звертатися зо допомогою до відповідних органів, але робити
це необхідно у відповідні строки передбачені чинним законодавством.
Ступінь розробленості даної проблеми в літературних джерелах на
сьогоднішній день помірна, оскільки дана тема відносно чітка, і майже
повністю прописана у трудовому законодавстві, хоча і існують багато наукових
робіт різних авторів, які досліджували дане питання, але вони не суперечливі,
можна сказати що вони простіше пояснють даний термін і його застосування,
ніж це прописано в законодавстві.
Мета курсового дослідження полягає у закріпленні теоретичних знань,
отриманих на лекціях і практичних заняттях пройдений на першому та другому
курсах шляхом визначення значення строків для фізичних та юридичних осіб та
у вивченні строків у трудовому праві: у колективних договорах, трудових
договорах, у нормуванні праці, в оплаті праці, а також строків у вирішенні
4
індивідуальних трудових спорів. Здобуття і поглиблення навичок самостійної
роботи пов’язаної з користуванням джерелами інформації трудового права,
систематизації і обробки інформації отриманої з них. А також отримати вміння
практичного застосування строків. Метою даної практичної роботи є також
розширення, деталізація теоретичних правових знань, розвиток наукового
мислення, юридичної логіки та мови, формування й удосконалення предметних
умінь. А також набуття вміння аналізувати отриману, під час пошуків матеріалу
для написання, інформацію.
Відповідно до мети визначено такі завдання курсового дослідження:
 вивчення інформаційних джерел трудового права ;
 розгляд робот вчених, щодо формування поняття строків;
 набуття навичок користування джерелами права і пошуку у них необхідної
інформації;
 дослідження сфери застосування строків у трудовому законодавстві;
 відбір потрібного матеріалу серед усієї отриманої інформації;
Об’єктом курсового дослідження є Конституція України, Кодекс Законів
про Працю і праці вчених, які визначають поняття і застосування строків у
трудовому законодавстві.
Предметом дослідження є строки у трудовому праві.
Курсова робота має таку структуру:
 Вступ ( Актуальність даної теми, мета і завдання дослідження, предмет та
об’єкт дослідження, структура та обсяг курсової роботи)
 Сім розділів ( кожен з яких розкриває поняття і застосування строків у
трудовому праві)
 Восьмий розділ ( Застосування строків на практиці, самостійне обчислення
строку випробування при прийнятті на роботу)
 Висновки (перший – сьомий розділи)
 Список використаної літератури

5
 1. ПОНЯТТЯ ТА СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ СТРОКІВ У ТРУДОВОМУ
ПРАВІ
Трудове право займає одне з провідних місць серед галузей сучасного
права України. Його значення визначається роллю праці в суспільстві. Кожній
людині, котра реалізує закріплене в ст. 43 Конституції України право на працю:
"Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя
працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується", доводиться
стикатися з нормами трудового права. У багатьох його главах і статтях
зустрічається термін «строк», але зустріти саме його визначення –
неможливо[1].
В літературі відсутня єдина точка зору щодо поняття та класифікації
строків у трудовому праві. Питання про юридичне поняття строку вирішується
вченими виходячи із його правової природи та місця у системі юридичних
фактів.
В. М. Скобелкін вважав, що строк — це юридичний факт [4].
В. Д. Мордачев і А. З. Долова розуміють строк як факт-подію, пов'язуючи
правові наслідки із закінченням (настанням) строку [5; 6].
П. І. Жигалкін запропонував вирізняти два моменти: встановлення строку
і його закінчення або настання. Встановлення строку — це юридичний факт-
дія, закінчення строку — юридичний факт-подія. На думку вченого, строком у
трудовому праві є проміжок часу (період, момент), що визначається законом
або відповідно до вимог закону вольовими діями людей, із закінченням або
настанням якого норми права пов'язують певні юридичні наслідки [7].
С. А. Комков визначає строк у трудовому праві як закріплену у законо-
давстві про працю, локальних нормативних правових актах, угодах і договорах
суб'єктів трудового права юридичну модель об'єктивно існуючого часу, яка
використовується державою, роботодавцем, працівниками (їх представниками)
у правовому регулюванні трудових відносин [8].

6
 З визначенням строку як юридичної моделі об'єктивно існуючого часу
слід погодитися, оскільки в ньому зроблено акцент на співвідношенні часу і
строку. Строк у трудовому праві доцільно розглядати як підставу виникнення,
зміни та припинення трудових правовідносин і як спеціальну форму існування
у часі конкретного трудового правовідношення.
Недосконалим залишається законодавче регулювання строків, пов'язаних
з трудовими правовідносинами. Чинний КЗпП містить одну статтю, присвячену
зазначеним строкам, ст. 241-1 «Обчислення строків, передбачених цим
Кодексом» [2] .
У даній статті встановлюються загальні правила обчислення строків
виникнення і припинення трудових прав та обов'язків і не враховуються
особливості обчислення того чи іншого виду строку.
Норми чинного законодавства про працю передбачають певні строки, з
якими пов’язуються виникнення, зміна або припинення трудових прав та
обов’язків. Розуміння строків є гарантією дотримання законодавства про працю
сторонами трудового договору, комісією в справах трудових спорів, судом і
іншими органами. У трудовому законодавстві немає чітко визначених меж
застосування цього терміну.
Під час написання курсової роботи, аналізувавши закон я дійшла
висновку, що усі відносини, які регулюються трудовим правом мають певні
строки, наприклад: строки колективних і трудових договорів, строки оплати
праці, стоки звернення до суду, та інші аспекти даного законодавства.

7
 2. ОБЧИСЛЕННЯ СТРОКІВ ПЕРЕДБАЧЕНИХ КЗпП
Умови формування правової держави диктують необхідність рішучого
втілення в життя букви закону.
У трудовому законодавстві передбачено обчислення строків статтею 2411
КЗпП. Одразу після визначення поняття строку саме цю статтю необхідно
розглянути і проаналізувати. У даній статті чітко прописано строки виникнення
і припинення трудових прав та обов’язків, а також обчислення цих строків. Це
допомагає особам орієнтуватися у них і без допомоги кваліфікованих юристів
самостійно користуватися строками.
Розглянемо статтю 2411 «Про обчислення строків», передбачених КЗпП:

1.Строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків

обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями.

2.Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число

останнього року строку.

3.Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число

останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями,
припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується
в останній день цього місяця.

4.Строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня.

5.Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного

після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає
на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку
вважається найближчий робочий день. [2]

Дана стаття охоплює не всі одиниці, за допомогою яких сьогодні в

трудовому праві обчислюються строки. Так, в частині четвертій ст. 183 КЗпП
йдеться про терміни надання жінкам, які мають дітей у віці до півтора років,
додаткових перерв для годування дитини. За логікою речей, такі терміни можна
обчислювати тільки годинами і хвилинами.
8
 Хоча частина п'ята ст. 2411 КЗпП присвячена обчисленню строків,
визначених днями, в ній міститься загальне правило про те, як встановити
закінчення терміну, якщо його останній день припадає на святковий, неробочий
або вихідний день. У цьому випадку днем закінчення строку вважається
найближчий робочий день. Поширення цього правила на терміни, які
обчислюються роками, місяцями, тижнями, видається цілком відповідним
змістом ч. 5 ст. 2411 КЗпП, оскільки у всіх цих випадках закінчення терміну
відбувається в якийсь день, тобто в обчисленні строку на заключній стадії
виникає необхідність перейти на обчислення строку в днях, або встановити
останній день терміну.

9
 3. СТРОК ЧИННОСТІ КОЛЕКТИВНОГО ДОГОВОРУ

1 липня 1993р. було прийнято ЗУ « Про колективні договори», яким

встановлено правові засади, розробки, укладення та виконання колективних
договорів і угод з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-
економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та
уповноважених ними органів.

На основі цього закону в новій редакції викладено главу другу КЗпП.

Статтею 14 КЗпП визначено, що укладенню колективного договору

передують колективні переговори. Але у ч.2 цієї статті зазначено, що строки
ведення переговорів і вирішення розбіжностей, що виникають під час їх
ведення регулюються Законом України "Про колективні договори і угоди".

А у статті 17 КЗпП визначаються сроки чинності саме колективного

колективного договору. Розглянемо її:

Стаття 17 Строк чинності колективного договору

Колективний договір набирає чинності з дня його підписання

представниками сторін або з дня, зазначеного у ньому.

Після закінчення строку чинності колективний договір продовжує діяти до

того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо
інше не передбачено договором.

Колективний договір зберігає чинність у разі зміни складу, структури,

найменування уповноваженого власником органу, від імені якого укладено цей
договір.

У разі реорганізації підприємства, установи, організації колективний

договір зберігає чинність протягом строку, на який його укладено, або може
бути переглянутий за згодою сторін.

10
 У разі зміни власника чинність колективного договору зберігається
протягом строку його дії, але не більше одного року. У цей період сторони
повинні розпочати переговори про укладення нового чи зміну або доповнення
чинного колективного договору.

У разі ліквідації підприємства, установи, організації колективний договір

діє протягом усього строку проведення ліквідації.

На новоствореному підприємстві, в установі, організації колективний

договір укладається за ініціативою однієї із сторін у тримісячний строк після
реєстрації підприємства, установи, організації, якщо законодавством
передбачено реєстрацію, або після рішення про заснування підприємства,
установи, організації, якщо не передбачено їх реєстрацію.

Отже розглядаючи цю статтю, можна дійти висновку, що стосовно

трудового договору законодавство про працю не вживає поняття "набрання
чинності". Однак колективний договір, угода не можуть бути віднесені до
категорії актів індивідуальних. Вони носять нормативний характер. Тому щодо
них можлива постановка питання про момент, з якого вони набирають
чинності. Таким моментом є момент їх підписання представниками сторін.
Однак сторони вправі й іншим способом визначити момент, з якого
колективний договір набирає чинності. Також строк дії колективного договору
законодавством не регламентується. Сторони колективного договору вправі
установити його на свій розсуд. У практичному плані недоцільно
встановлювати строк чинності колективного договору тривалістю менше
одного року, оскільки погодження його умов може виявитися досить складним,
тривалим. Занадто тривалий строк також є неприйнятним, оскільки є багато
питань, що в обов'язковому порядку повинні регулюватися колективним
договором (вони передбачені, наприклад, ст. 15 Закону "Про оплату праці"),
інакше він перестане виконувати функцію, для якої був укладений.

11
 4. СТРОКИ У ТРУДОВИХ ДОГОВОРАХ

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства,

установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою.
Договір є важливою складовою трудових правовідносин. Тому я вважаю, що
дуже вадливо розуміти його, знати правила його укладення, строки дії, права і
обов’язки як працівника так і роботодавця.

4.1. Строки трудового договору

Стаття 23 КЗпП регулює строки  дії трудового договору. У частині

першій цієї статті дається класифікація трудових договорів за критерієм
строків, на які вони укладаються.

п.1 цієї статті виокремлює безстрокові договори, що укладається на

невизначений строк; Для їх укладання необхідно тільки виявлення у формі, що
вимагається законом, волі працівника і власника. Якого-небудь застереження в
заяві чи наказі про прийняття на роботу при укладанні трудового договору на
невизначений строк не потрібно.

п.2 цієї статті виокремлює договори на визначений строк, встановлений за

погодженням сторін; Строковий трудовий договір може укладатися на будь-
який строк, визначений за погодженням сторін. При цьому закон ніяк не
обмежує права сторін трудового договору на визначення строку його дії (якщо
взагалі не заборонено в даному випадку укладати трудовий договір на строк).

п.3 цієї статті виокремлює таким, що укладається на час виконання певної

роботи. Це - інший різновид строкового трудового договору. Укладення
трудового договору на певний строк відрізняється від укладення трудового
договору на час виконання певної роботи тільки за формальними ознаками: у
першому випадку строк дії договору визначається зазначенням на його
тривалість або граничну дату, до якої продовжується дія трудового договору, а
в іншому випадку сторони домовляються не про дату, не про строк, а про те, що
даний трудовий договір укладено на час виконання певної роботи.
12
 Частина 2 ст. 23 зазначає, що строковий трудовий договір укладається у
випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений
строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або
інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

4.2. Строк випробування при прийнятті на роботу

Строк випробування при прийнятті на роботу керуеться статтею 27

КЗпП. У ч.2 цієї статті зазначено, що строк випробування при прийнятті на
роботу робітників не може перевищувати одного місяця.

Частиною 1 ст. 27 КЗпП передбачено, що при прийнятті на державну

службу може встановлюватися випробування строком до шести місяців.

Я вважаю, що таку різницю у тривалості випробування для робітників та

інших працівників досить важко пояснити. Швидше за все - це прояв ситуації,
яка склалася, пов'язаної з тим, що працю робітників у нас навчилися оцінювати
і, при бажанні, оцінюють її протягом досить короткого часу. Що стосується
службовців, особливо керівників і спеціалістів, то суспільство не тільки не
опанувало механізм оцінки цих працівників і якості їх праці, але і не виробило
такого механізму взагалі, що є причиною застою в суспільстві.

До строку випробування не зараховуються дні, коли працівник фактично не

працював, незалежно від причини(ч. 3 даної статті).

Слід звернути увагу, що частина третя ст. 27 КЗпП не передбачає

обов'язкового продовження терміну випробування, а тільки допускає таку
можливість, яку власник має право реалізувати шляхом видання наказу
відповідного змісту, з яким працівник повинен бути ознайомлений.

13
 5. СТРОКИ У НОРМУВАННІ ПРАЦІ
Cтаття 87 КЗпП визначає строки дії норм праці. Як правило, норми праці
запроваджуються на невизначений строк і діють до їх перегляду (заміни) у
зв'язку із змінами умов, на які вони були розраховані. Формулювання частини
першої ст. 87 КЗпП належить оцінювати як таке, що відповідає реальності.
Хоча законодавець і визнає, що у зв'язку із змінами організаційно-технічних
умов норми праці повинні переглядатися, порядок перегляду ускладнюється
необхідністю одержання згоди виборного органу первинної профспілкової
організації. Тому до перегляду норм праці вони продовжують діяти, хоч
організаційно-технічні умови змінилися. Такі правила забезпечують захист
інтересів працівників.

Хоча в частині першій ст. 87 КЗпП допускається можливість перегляду

норм праці лише при зміні умов, на які вони були розраховані, практика і
Рекомендації допускають можливість перегляду норм праці і без змін
організаційно-технічних умов праці (це стосується помилково встановлених
норм). Практика була б ближчою до закону, якби, відповідно до Рекомендацій,
не допускала перегляду помилково встановлених норм, а йшла шляхом
скасування незаконних рішень, якими були встановлені помилкові норми, та
прийняття цих рішень у новій редакції. Звичайно, при цьому в силу ст. 127
КЗпП перерахунок розміру заробітної плати і стягнення з працівників зайво
виплачених сум провадитися не може.

Поряд з нормами праці, розрахованими на стабільні організаційно-технічні

умови, допускається застосування тимчасових і одноразових норм.
Застосування тимчасових норм можливе на період освоєння тих чи інших робіт
у разі відсутності належно затверджених нормативних матеріалів для
нормування праці.

В інших випадках застосування тимчасових норм праці не допускається. На

роботах, які носять одноразовий характер (позапланові, аварійні),
використовуються разові норми.
14
 6. СТРОКИ В ОПЛАТІ ПРАЦІ

6.1. Строки виплати заробітної плати

Частина 1 статті 115 приписує виплачувати заробітну плату не рідше двох

разів на місяць із проміжком часу між виплатами не більш як шістнадцять
календарних днів. Оскільки при обчисленні цього строку день виплати не
враховується (ст. 241 КЗпП), граничним строком виплати авансу, якщо
заробітна плата за травень виплачувалася, наприклад, 5 червня, є 21 червня. А
граничним строком виплати заробітної плати за червень, якщо аванс виплачено
21 червня, буде 7 липня. Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в
робочі дні у строки, встановлені колективним договором..

Конкретні дні і строки виплати заробітної плати повинні встановлюватись в

колективному договорі зазначенням чисел, які, як правило, є однаковими для
всіх місяців (3 і 18; 4 і 19 тощо). Строки можуть встановлюватися і коротші,
ніж передбачено частиною першою ст. 115 КЗпП. Немає правових перешкод
для виплати заробітної плати подекадно, потижнево.

6.2.  Строки розрахунку при звільненні

Стаття 116 визначає строки розрахунку при звільненні. Днем звільнення

вважається останній день роботи. У цей день працівникові має бути повністю
виданий розрахунок із заробітної плати: має бути видана заробітна плата,
включаючи оплату праці за останній день роботи, компенсація за невикористані
дні відпустки

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні,

власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в
зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

15
 7. СТРОК У ВИРІШЕННІ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ТРУДОВИХ СПОРІВ

Iндивiдуальнi трудовi спори — це протиріччя мiж працiвником i

власником (уповноваженим ним органом), що виникли в процесі трудових і
пов’язаних з ними правовiдносин.

Чинне трудове законодавство передбачає два органи, якi мають право

розглядати трудовi спори. Це комiсiї з трудових спорiв (КТС) i місцеві
(колишні районнi (мiськi) суди. 

7.1. Строки звернення до комісії по трудових спорах

Строки звернення до комісії по трудових спорах та порядок прийняття

заяв працівника визначається ст. 225 КЗпП. Працівник може звернутися до
комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або
повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату
належної йому заробітної плати - без обмеження будь-яким строком.

У разі пропуску з поважних причин установленого строку комісія по

трудових спорах може його поновити.

Розглядаючи строки розгляду трудового спору в комісії по трудових спорах

можна звернутись до ст. 226 КЗпП. Комісія по трудових спорах зобов'язана
розглянути трудовий спір у десятиденний строк з дня подання заяви.

У разі нез'явлення працівника або його представника на засідання комісії

розгляд заяви відкладається до наступного засідання. При повторному
нез'явленні працівника без поважних причин комісія може винести рішення про
зняття цієї заяви з розгляду, що не позбавляє працівника права подати заяву
знову в межах тримісячного строку з дня, коли працівник дізнався або повинен
був дізнатися про порушення свого права.

У разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник

або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду.

16
Стаття 228 вставновлює строки оскарження, а саме, в десятиденний строк з дня
вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії. Пропуск
вказаного строку не є підставою відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини
пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. В
разі коли пропущений строк не буде поновлено, заява не розглядається, і
залишається в силі рішення комісії по трудових спорах.

У ст. 229 КЗпП зазначено, що рішення комісії по трудових спорах підлягає

виконанню власником або уповноваженим ним органом у триденний строк по
закінченні десяти днів, передбачених на його оскарження (стаття 228).

7.2. Строки звернення до районного, районного у місті, міського чи

міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів

Строки звернення до районного, районного у місті, міського чи

міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів регулюються
статтею 233 КЗпП. Розглядаючи її, зрозуміло, що працівник може звернутися з
заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного
у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він
дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про
звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з
дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право

звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати
без обмеження будь-яким строком.

Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в

питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству,
установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення
заподіяної працівником шкоди.

Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при

зверненні до суду вищестоящого органу.
17
 Строки, пропущені з поважних причин поновлюються судом керуючись
статтею 234 КЗпП. У разі пропуску з поважних причин строків, установлених
статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи
міськрайонний суд може поновити ці строки.

18
 8. ПРИКЛАД ОБЧИСЛЕННЯ СТРОКУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ НА
РОБОТУ

Кодекс законів про працю України передбачає можливість встановлення за

угодою сторін випробування при прийнятті на роботу працівника з метою
перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається (ч. 1 ст. 26).

У науці трудового права відзначалося, що тривалість строку

випробування для того чи іншого працівника у кожному разі слід
встановлювати з урахуванням специфіки виробництва і роботи, яка
виконується.
Строк випробування повинен бути достатнім для визначення професійної
придатності працівника роботі, яка виконується. Згідно з ч. 1 ст. 27 КЗпП
строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено зако-
нодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випад-
ках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілко-
вої організації, — шести місяців. Строк випробування при прийнятті на робо-
ту робітників не може перевищувати одного місяця (ч. 2 ст. 26).
Існування низки особливостей обчислення строку випробування і
відсутність відповідних норм обумовило виникнення у судовій практиці
наступних питань.
Перше питання: в чому полягає особливість обчислення строку
випробування при прийнятті на роботу порівняно з обчисленням інших строків
у законодавстві про працю (чи полягає така особливість в оцінці знань, навиків,
якості виконання працівником покладених на нього функціональних трудових
обов'язків тощо, яка можлива лише за фактичного допуску працівника
дороботи)?
Друге питання: чи впливає на обчислення строку випробування мо-
мент укладення трудового договору або видання наказу про прийняття на ро-
боту. Як свідчить судова практика, суди по-різному вирішують зазначені
питання.
19
 На мою думку, особливість строку випробування порівняно з іншими
строками у трудовому праві полягає у меті випробування, якою згідно з
частиною першою ст. 28 КЗпП є перевірка відповідності працівника роботі, що
йому доручається. Тобто йдеться про оцінку знань, навиків, якості виконання
працівником покладених на нього трудових обов'язків, інших показників, що
дають підстави роботодавцеві дійти висновку про відповідність працівника ро-
боті, на яку його прийнято.
Ці показники законодавством не передбачені, отже, роботодавець
самостійно вирішує, які критерії слід застосувати при оцінці ділових якостей
працівника. Працівникові надане право оскаржити розірвання трудового
договору за результатами випробування (ч. 2 ст. 28 КЗпП).
У судовій практиці неоднозначно тлумачаться положення ст. .2411 КЗпП
при обчисленні строку випробування. Так, у 2007 р. Т. звернулася до суду з
позовом про поновлення на роботі та оплату вимушеного прогулу, вважаючи її
звільнення з роботи незаконним через помилкове обчислення дня закінчення
строку випробування.
Згідно із наказом № 15 про прийняття на роботу від 1 квітня 2007 р.
позивачці був встановлений строк випробування 3 місяця, але 2 липня 2007 р.
наказом № 47 роботодавець звільнив її за ст. 28 КЗпП як особу, яка не
витримала випробування.
19 березня 2008 р. Київським районним судом м. Одеси було винесено
рішення про поновлення позивачки на роботі. Суд визначив, що згідно із
частиною третьою ст. .2411 КЗпП строк, обчислюваний місяцями, закінчується у
відповідне число останнього місяця строку.
Оскільки наказ № 15 про зарахування на роботу був виданий 1 квітня
2007 р., то строк в 3 місяця припиняється відповідно 1 липня 2007 р.
Позивачка ж вважала, що вона з моменту прийняття на роботу з 2 квітня
2007 р. і по день фактичної роботи 2 липня 2007 р. включно, перейшла після
трьох місячного строку випробування у статус працівника, до якого застосову-
ються загальні підстави розірвання трудового договору, а тому звільнення за
20
ч. 1 ст. 28 КЗпП є незаконним і порушує її трудові права.
Апеляційний суд Одеської області 19 серпня 2008 р. Виносить
протилежне районному суду рішення і скасовує поновлення Т. на роботі,
вважаючи, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права,
неправильно тлумачать ст. .2411 КЗпП. Апеляційний суд визнав звільнення за ст.
28 КЗпП законним, посилаючись на ту ж саму ст. .2411 КЗпП. У своєму рішенні
суд відзначив, що позивачка була прийнята на роботу з випробувальним
строком у 3 місяця, і посилаючись на ст. .2411 КЗпП, суд визначив день
закінчення випробування тільки 2 липня 2007 р.
Верховний Суд України касаційну скаргу Т., в якій вона обґрунтовувала
помилкове тлумачення ст. .2411 і ст. 28 КЗпП, відхилив і залишив рішення
апеляційного суду без змін, тобто визнав правильним спосіб обчислення стро-
ку випробування, застосований апеляційним судом.
Отже, при обчисленні кінця строку випробування, посилаючись на ч. 3
ст. .2411КЗпП, Київський районний суд м. Одеси зазначив 1 липня 2007 р.,
а апеляційний суд Одеської області — 2 липня 2007 р. Не погоджуючись із
таким тлумаченням Т. звернулася до Конституційного Суду України з приводу
офіційного тлумачення слова «відповідне», що міститься у ч. 2-4 ст. .2411
Кодексу законів про працю України: «Строк, обчислюваний роками, закін-
чується у відповідні місяць і число останнього року строку.
Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число
останнього місяця строку. Строк, обчислюваний тижнями, закінчується у
відповідний день тижня...».
У судовій практиці зустрічаються й інші варіанти тлумачення терміну
«відповідне», що міститься у ч. 2-4 ст.2411 КЗпП [9].
У наведеному прикладі слід погодитися з позицією апеляційного суду
Одеської області та Верховного Суду України. Положення ст.2411 КЗпП
стосуються різних видів строків і повинні однаково тлумачитися у
правозастосовній практиці. Так, норму частини другої зазначеної статті

21
відносно того, що строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні
місяць і число останнього року слід розуміти наступним чином.
Наприклад, річний термін для звернення роботодавця до суду із спорів
провідшкодування працівником шкоди, заподіяної підприємству (установі,
організації), якщо він починався 1 липня 2007 р., то закінчився 1 липня 2008 р.
При обчисленні строку місяцями діє норма, передбачена у ч. 3 ст .2411 КЗпП:
«Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього
місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваний місяцями, припадає на та-
кий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній
день цього місяця». Це означає, що з якого числа місяця починає спливати
строк, то того ж самого числа він закінчується. Так, якщо працівника було
попереджено за два місяці про звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП у зв'язку із
скороченням штатів 1 липня 2007 р., то строк попередження закінчився 1 ве-
ресня 2007 р.
Відповідно до ч. 4 ст. .2411 КЗпП строк, обчислюваний тижнями, закін-
чується у відповідний день тижня. Це означає, що у даному разі строк закін-
чується у відповідне число останнього тижня. Так, якщо у разі розірвання
трудового договору, укладеного на невизначений строк, працівник письмово
попередив власника або уповноважений ним орган у середу, то цей строк за-
кінчиться у середу другого тижня. Якщо останній день строку припадає на
святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважаєть-
ся найближчий робочий день (ч. 5 ст. .2411 КЗпП). Останнє правило поши-
рюється також на строки, що обчислюються роками, місяцями, тижнями.
При обчисленні строку випробування слід керуватися загальними
правилами ст. .2411 КЗпП, у тому числі положеннями частини третьої зазначеної
статті відносно того, що строк, обчислюваний місяцями, закінчується у
відповідне число останнього місяця строку. Так, строк випробування в три
місяці, встановлений наказом від 1 квітня 2007 р., закінчується у відповідне
число останнього місяця строку, тобто 1 липня 2007р. Наступного дня, тобто 2
липня 2007 р. працівник вважається таким, що витримав випробування, і його
22
звільнення за ст. 28 КЗпП є незаконним, оскільки ч. 2 ст. 28 КЗпП власнику або
уповноваженому ним органу надане право розірвати трудовий договір з
працівником за результатами випробування протягом цього строку.
Водночас необхідно враховувати певні особливості обчислення строку
випробування на відміну від інших строків. За загальним правилом обчислення
строку випробування починається з моменту укладення трудового договору,
яке згідно із ч. 3 ст. 24 КЗпП оформляється наказом чи розпорядженням влас-
ника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Тобто неправомірно розділяти момент укладення трудового договору і
видання наказу про прийняття на роботу. У даному випадку має значення
момент укладення трудового договору (яким є дата видання наказу про
прийняття на роботу) і фактична дата початку роботи.
Таким чином, якщо наказ про зарахування працівника на роботу виданий
1 квітня 2007 р. і в наказі не визначено іншу дату початку роботи, при цьому
працівник фактично приступив до роботи у цей день, то обчислення строку
випробування починається з цього дня, тобто з 1 квітня 2007 р,. і закінчується
у відповідне число останнього місяця строку, а це — 1 липня 2007 р.
На мою думку, правило ч. 5 ст.2411 КЗпП відносно того, що коли строки
визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з
якого починається строк, виходячи зі змісту інших частин зазначеної статті,
не можна вважати загальним правилом, що застосовується до інших строків,
визначених у ст.2411 КЗпП. Це правило слід застосовувати у тих випадках,
коли строк випробування обчислюється у днях. Не можна погодитися з тим,
що обчислення строку випробування починається з наступного дня після того,
як був виданий наказ і працівник приступив до роботи (якщо наказ видано
1 квітня 2007 р. і працівник приступив до роботи цього ж дня).
Якщо ж наказ видано 1 квітня 2007 р. і в наказі визначено дату початку
роботи (як у даному випадку, з 2 квітня 2007 р.), то строк випробування почи-
нає обчислюватися з 2 квітня 2007 р. і закінчується 2 липня 2007 р.
Інший варіант, коли працівника було фактично допущено до роботи, а на-
23
каз був виданий пізніше, то моментом укладення трудового договору згідно з
ч. 4 ст. 24 КЗпП та п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9
«Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. слід
вважати день, коли працівника фактично було допущено до роботи. А відтак
обчислення строку випробування починається з фактичного допуску до робо-
ти, який за певних умов (робота виконувалася за розпорядженням чи з відома
власника або уповноваженого ним органу) вважається укладенням трудового
договору.
Таким чином, для обчислення строку випробування має значення момент
укладення трудового договору (дата видання наказу), дата початку роботи
(якщо в наказі зазначено конкретну дату) і у разі, коли наказ не був виданий
своєчасно — фактичний допуск до роботи.
Порядок обчислення строків, пов'язаних з трудовими відносинами, більш
чітко врегульовано нормами проекту Трудового кодексу України, що дозво-
лить уникнути суперечливих рішень у судовій практиці. У ст. 10 законопроек-
ту відтворено норму про те, що строки виникнення і припинення трудових
прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями, днями і визна-
чаються цим Кодексом, колективним договором, трудовим договором, рішен-
ням суду. Передбачено, що до строків звернення до органів з розгляду трудо-
вих спорів застосовуються положення цивільного законодавства щодо перебігу
строків позовної давності.
Обчислення строків чітко передбачено у ч. 2 ст. 10, згідно з якою
обчислення строків, з якими цей Кодекс пов'язує виникнення трудових прав і
обов'язків, розпочинається з календарної дати, якою визначено початок виник-
нення таких прав і обов'язків. Таким чином, згідно з проектом Трудового ко-
дексу встановлення строку випробування для особи, прийнятої на роботу з
визначеної дати, починається з цієї дати. Інші варіанти, а саме обчислення
строку виникнення трудових прав і обов'язків з наступного після його початку
дня (відповідно до ч. 5 ст.2411 чинного КЗпП), ст. 10 законопроекту не
передбачені.
24
 У ч. 3 ст. 10 передбачено, що обчислення строків, з якими цей Кодекс по-
в'язує припинення трудових прав і обов'язків, розпочинається з наступного
дня після календарної дати, якою визначено закінчення таких прав і обов'язків.
У чинному КЗпП правила обчислення строків викладено у главі XV «Інди-
відуальні трудові спори», з чим не можна погодитися. У проекті Трудового
кодексу України ст. 10 «Обчислення строків, пов'язаних з трудовими відноси-
нами» логічно міститься у Книзі першій «Загальні положення». Така струк-
турна зміна означає, що зазначені строки застосовуються в усіх випадках,
коли зі строком пов'язані юридичні наслідки виникнення, зміни і припинення
прав та обов'язків сторін трудового правовідношення.

ВИСНОВКИ

25
 Оскільки в літературі відсутня єдина точка зору щодо поняття та
класифікації строків у трудовому праві питання про юридичне поняття строку
вирішується вченими. Зрозуміло, що кожний науковець по-своєму пояснює
значення строку, але поняття «строк» у трудовому праві доцільно розглядати як
підставу виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин і як
спеціальну форму існування у часі конкретного трудового правовідношення.
Чинний КЗпП містить одну статтю, присвячену зазначеним строкам,
ст. 2411. Там зазначено, що строки виникнення і припинення трудових прав та
обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Обчислення
кожного має свої особливості.

Розглядаючи застосування строків у колективних договорах, я дізналась,

що строк дії колективного договору законодавством не регламентується, але є
певні загальноприйняті правила. Сторони колективного договору вправі
установити його на свій розсуд. Після закінчення строку чинності колективний
договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не
переглянуть чинний. Також чинність колективного договору зберігається навіть
у разі реорганізації підприємства протягом строку, на який його укладено. У
разі зміни власника чинність колективного договору зберігається протягом
строку його дії, але не більше одного року. На новоствореному підприємстві
колективний договір укладається за ініціативою однієї із сторін у тримісячний
строк після реєстрації підприємства, установи, організації.

Наступною сферою застосування строків, яку я розглянула стали трудові

договори. Згідно чинного законодавства трудові договори за строками на які іх
укладено класифікуються на безстрокові, строкові і як різновид строкових -
трудові договори, що укладаються на час виконання певних робіт.

Стосовно строку випробування при прийнятті на роботу робітників не

може перевищувати одного місяця. Але при прийнятті на державну службу
може встановлюватися випробування строком до шести місяців.

26
До строку випробування не зараховуються дні, коли працівник фактично не
працював, незалежно від причини.

Я вважаю, що таку різницю у тривалості випробування для робітників та

державних службовців можна пояснити тим, що працю робітників у нас
навчилися оцінювати протягом досить короткого часу, а от що стосується
службовців, особливо керівників і спеціалістів, то суспільство не тільки не
опанувало механізм оцінки цих працівників і якості їх праці, але і не виробило
такого механізму взагалі, що є причиною застою в суспільстві.

Щодо строків дії норм праці, як правило, вони запроваджуються на

невизначений строк і діють до їх перегляду у зв'язку із змінами умов, на які
вони були розраховані, або у зв’язку з помилково встановленними нормами.
Такі правила забезпечують захист інтересів працівників. Але допускається
застосування тимчасових (на період освоєння тих чи інших робіт у разі
відсутності належно затверджених нормативних матеріалів для нормування
праці) і одноразових (на роботах, які носять одноразовий характер
(позапланові, аварійні) норм.

Виплачувати заробітну плату роботодавець повинен у строки, встановлені

колективним договором або нормативним актом роботодавця. Але не рідше
двох разів на місяць із проміжком часу між виплатами не більш як шістнадцять
календарних днів. Строки можуть встановлюватися і коротші.

Строком розрахунку при звільненні вважається останній день роботи. У

цей день працівникові має бути повністю виданий розрахунок із заробітної
плати: має бути видана заробітна плата, включаючи оплату праці за останній
день роботи, компенсація за невикористані дні відпустки.

Працівник може звернутися до комісії по трудових спорах у тримісячний

строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого
права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати - без обмеження
будь-яким строком. У разі пропуску з поважних причин установленого строку
27
комісія по трудових спорах може його поновити. При повторному
нез'явленні працівника без поважних причин комісія може винести рішення про
зняття цієї заяви з розгляду, що не позбавляє працівника права подати заяву
знову в межах тримісячного строку

Комісія по трудових спорах зобов'язана розглянути трудовий спір у

десятиденний строк з дня подання заяви. У разі незгоди з рішенням комісії по
трудових спорах працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть
оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з
протоколу засідання комісії чи його копії.

Рішення комісії по трудових спорах підлягає виконанню власником або

уповноваженим ним органом у триденний строк по закінченні десяти днів,
передбачених на його оскарження

Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору

безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного
суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися
про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня
вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі
порушення законодавства про оплату праці без обмеження будь-яким строком.

В питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної

підприємству встановлюється строк в один рік з дня виявлення
заподіяної працівником шкоди. Строки, пропущені з поважних причин
поновлюються судом.

Розуміння строків у трудовому праві є гарантією дотримання

законодавства про працю сторонами трудового договору, комісією в справах
трудових спорів, судом і іншими органами, від цього багато в чому залежить
суспільний спокій і відчуття обопільного порозуміння між суб'єктами трудових
правовідносин.
Список використаних джерел
28
1. Конституція України від 28червня 1996р.
2. Кодекс Законів про Працю від 10 грудня 1971р.
3. Закон України « Про колективні договори» від 1 липня 1993р.
4. Трудовое процедурно-процессуальное право/ В. Н. Скобелкин, С. В.
Передерни, С. Ю. Чуча, Н. Н. Семенюта. — Воронеж, 2002. — С. 127.
5. Мордачев В. Д. Сроки в советском трудовом праве : дис. канд. юр. наук
Д. Мордачев. — Свердловск, 1972. — С. 8.
6. Долова А.З. Сроки в договорах трудового права России и защите
трудовых прав : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / А. 3. Долова. — М.,
1998. — С. 4.
7. Жигалкин П. И. Правове регулировання строків в трудових відносинах:
дис. канд. юрид. наук / П. И. Жигалкин. — X., 1974. — С. 5-6.
8. Комков С. А. Сроки в трудовому праві дис. канд. юрид. наук / С. А.
Комков. — Томск, 2004. — С. 12.
9. Справа № 2-1403-1/09 від 24 вересня 2009 р. Печерського районного суду
м. Києва, оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України,
внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень № 57988766;
справа № 22-6168/2006 від 4 липня 2006 р. Апеляційного суду Донецької
області м. Донецьк, оприлюднена на офіційному веб-порталі судової
влади України, внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень
№ 141939; справа № 22-ц-2072-Ф/07 р. від 25 грудня 2007 р.Апеляційного
суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії, оприлюднена на
офіційному веб-порталі судової влади України, внесена до Єдиного
державного реєстру судових рішень № 2611775).

29