МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УНІВЕРСИТЕТ ****

Факультет ****
Кафедра ****

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «****»

на тему:

КОМЕРЦІЙНА ТАЄМНИЦЯ ТА ЇЇ ЗМІСТ

Студента(ки) ** курсу групи

___________
спеціальності
___________________________________
__
(прізвище та ініціали)
 2

м. *** – 2022 р.
ЗМІСТ

Вступ ………...
…………………………………………………………………….3
Розділ 1. Теоретичні основи комерційної
таємниці……………………….....4
1.1. Поняття і ознаки комерційної таємниці………………………………4
1.2. Об’єкти і суб’єкти права власності на комерційну таємницю………7
Розділ 2. Правове регулювання захисту комерційної
таємниці…................9
Висновки……………...…………………………………………………………11
Список використаних джерел………………………………….……………..12
Додатки…………………...……………………………………………………...14
 3

ВСТУП

Захист інтелектуальних здобутків в сфері торгового обігу,

підприємницької діяльності є важливою основою і умовою розвитку
інновацій, вдосконалення економічних процесів, технологій, упровадження
нових досягнень в комерційну практику. Правовий захист комерційної
таємниці покликаний стимулювати розвиток в тих сферах, в яких патентний
захист є слабким чи взагалі неможливим.
Разом з початком застосування інформаційно-комунікаційних
технологій при процесах передачі інформації більш вагомою також стала і
проблема контролю за несанкціонованим розповсюдженням конфіденційної
інформації. Саме тому тема є актуальною та потребує додаткового вивчення.
Теоретичні дослідження, пов’язані із питанням захисту конфіденційної
інформації, зокрема і комерційної таємниці, проводились наступними
фахівцями в цій сфері: А. Маращуком, Ю. Назаренком, О. Підпригорою І.
Давидовим, О. Давидюком, В. Дозорцевим, Н. Мироненком, О. Сергєєвою, та
іншими.
Метою дослідження є визначення суті комерційної таємниці.
Завдання: всебічний аналіз сутності комерційної таємниці та правової
основи її законодавчого захисту.
 4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ

1.1. Поняття і ознаки комерційної таємниці

Проблема захисту інформації із обмеженим доступом посідає провідне

місце і в господарській діяльності юридичних осіб, і в повсякденності
фізичних осіб. Це зумовлено можливостями, які виникають при її наявності:
нарощення переваг в конкурентній боротьбі суб’єктів господарювання і
забезпечення захисту особистих інтересів фізичної особи [1].
Поняття комерційної таємниці розкрито в статті 505 Цивільного кодексу
України, де вона визначається як секретна інформація, яка не є
легкодоступною для осіб, що працюють із таким же видом інформації, й тому
має комерційну цінність і була предметом заходів стосовно збереження своєї
секретності особою, що законно контролює таку інформацію [2].
У статті 36 Господарського кодексу України зазначено, що комерційною
таємницею є інформація, що пов’язана із виробництвом, управлінням,
технологією, фінансовою й іншою діяльністю суб’єкта господарювання, яка
не є державною таємницею, і розголошення якої може завдати шкоди
інтересам суб’єкта господарювання [3].
Склад та обсяг відомостей, які становлять комерційну таємницю,
порядок їх захисту визначаються керівником підприємства. Відомості, що не
можуть становити комерційну таємницю, визначено постановою Кабінету
Міністрів України від 9 серпня 1993 року № 611 (611-93-п) "Про перелік
відомостей, що не становлять комерційної таємниці", зокрема, це:
• установчі документи, документи, які дозволяють займатися
підприємницькою діяльністю і її окремими видами;
 5

• інформація за всіма встановленими формами державної звітності;

• дані, необхідні для перевірки обчислення й сплати податків і інших
обов'язкових платежів;
• відомості про чисельність й склад працюючих, їхню заробітну плату у
цілому і за професіями та посадами, а також наявність вільних робочих
місць;
• документи про сплату податків та обов'язкових платежів;
• інформація про забруднення навколишнього природного середовища,
недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди
здоров'ю, а також інші порушення законодавства України;
• документи про платоспроможність;
• відомості про підприємницьку діяльність;
• інформація, яка підпадає під режим таємної (державна таємниця);
• відкрита інформація (правила страхування, розроблені страховиком);
• відомості, щодо яких у законодавстві міститься пряма заборона на
поширення на них режиму обмеженого доступу (інформація про стан
довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту);
• регламент сертифікованою складу;
• фінансова звітність підприємств [4].
Отже, відомості, що можуть бути віднесені до комерційної таємниці
мають не містити державної таємниці, не наносити шкоди інтересам
суспільства, відноситись до виробничої діяльності підприємства, мати дієву
чи потенційну комерційну цінність і створювати переваги у конкурентній
боротьбі, та мати обмеження у доступі, тощо [5].
Досягнення успіху в підприємницькій діяльності дуже часто пов'язане з
використанням комерційної таємниці і неможливістю її використання
конкурентами. Виділяють такі причини, які становлять основу
неправомірного використання комерційної таємниці конкурентами:
- для поліпшення виробничої та комерційної діяльності організації;
 6

- для завдання шкоди власнику комерційної таємниці, протидії

реалізації продукції, руйнування виробничих та торговельних зв'язків; зриву
торговельних переговорів та угод; зниження інвестиційних можливостей, і
т.д.
Комерційна таємниця є самостійною економіко-правовою категорією.
Інформація, що складає комерційну таємницю, віддільна від особи, як
правило, має матеріалізовану чи навіть документарну форму і може
передаватись від однієї особи іншій в незмінному вигляді.
Ознаками комерційної таємниці є:
• інформаційність комерційної таємниці;
• конфіденційність;
• комерційна цінність;
• захищеність інформації, яка становить комерційну таємницю [4].
Досвід багатьох західних фірм свідчить, що своєму становленню й
розвитку вони багато у чому зобов’язані високому рівню організації й
здійснення заходів, спрямованих на збереження своїх фірмових таємниць [6].
Виділяють три види комерційної таємниці (табл. 1.1.).

Таблиця 1.1.
Види комерційної таємниці
Вид Значення
Власна Різновид інформації з обмеженим доступом ділового, комерційного
комерційна характеру, яка має самостійну дійсну або потенційну економічну вартість
таємниця завдяки тому, що не є загальновідомою або доступною іншим особам, які
можуть використовувати її з комерційною метою, і належить юридичній
або фізичній особам, є об’єктом розумних зусиль по її захисту,
розголошення якої може завдати матеріальної шкоди їх інтересам або
сприяти успіху конкурентів
Промислова Секрети виробництва, ноу-хау, відкриття, хімічну формулу будь-якої
таємниця речовини, методи та засоби керівництва виробництвом, маркетинг і т.ін.
Фінансово- Інформація, яка міститься у бухгалтерських і інших фінансових
кредитна документах. Це є невід’ємною умовою у боротьбі із конкурентами, і її
таємниця захист доцільний у зв’язку із небезпекою промислового шпигунства.
Джерело: [6]
 7

До переваг комерційних таємниць перед іншими об’єктами

інтелектуальної власності відносять:
• вона не підлягає державній реєстрації;
• строк її правової охорони необмежений (на відміну від патенту);
• інформація, яка не відповідає критеріям охороноздатності, наприклад,
винаходу чи іншого об’єкта, може захищатись як комерційна таємниця;
• така інформація не підлягає розголошенню [7].
Комерційна таємниця має таке значення для охорони результатів
інтелектуальної діяльності в процесі комерційної діяльності суб’єктів
господарювання:
1) стимулює підвищення ефективності господарської діяльності;
2) зменшує операційні невиробничі витрати суб’єктів господарювання
на фізичний захист цінної інформації в вигляді охоронних засобів;
3) зменшує ризики ведення бізнесу, пов’язані із ненадійністю
трудових контрактів, які не містять застереження про збереження
комерційної таємниці, можливістю “викрадення” комерційних секретів
конкурентами тощо;
4) підвищує інвестиційну привабливість національної економіки [8].

1.2. Об’єкти і суб’єкти права власності на комерційну таємницю

Слід зазначити, що суб’єктами права власності на комерційну таємницю

є як юридичні, так і фізичні особи [6].
Під правом власності на комерційну таємницю, як різновид права
власності, слід розуміти врегульовані законом суспільні відносини щодо
володіння, користування і розпорядження інформацією, що її складає, яка
прирівнюється в правовідносинах до майна і захищається законодавством, як
і право власності на майно і в тому ж порядку. Комерційна таємниця є
об’єктом права інтелектуальної власності.
 8

Власник комерційної таємниці може володіти, користуватися й

розпоряджатися нею на власний розсуд. Він може використовувати її задля
здійснення підприємницької і іншої, не забороненої законом, діяльності,
передавати її без оплати чи за плату в володіння й користування іншим
особам, встановлювати будь-який ступінь й режим її секретності, способи
захисту, включаючи обмеження чи заборону доступу до неї.
В Україні об’єктами права власності на інформацію, що складає
комерційну таємницю, можуть бути комерційні інтереси, включаючи
формулу, склад, комбінацію, програму, пристосування, метод, техніку чи
процес, тощо і майно будь-якої цінності, що являє собою документи,
креслення, записи, звіти, прилади, протоколи, матеріали, штами, тощо, а
також різні ідеї в торгівлі, виробництві або управлінні ними, й інші джерела
інформації, що належать власникові комерційної таємниці, у тому числі в
вигляді неоформлених чи неповних патентів, формул, технічних проектів,
ноу-хау, результатів досліджень, у тому числі програмних продуктів,
різноманітних виробів, а також калькуляції витрат виробництва, структури
ціни, зміст договорів, контрактів, даних про постачальників та клієнтів,
ринки збуту, відомості про конфіденційні ділові переговори, огляди ринку,
маркетингові дослідження, плани розвитку підприємств, їх інвестицій й інші
відомості, що являють підприємницький, чи інший інтерес, порушення якого
може завдати збитків її власникові.
Суб’єктом права власності на комерційну таємницю, згідно із чинним
законодавством України є: держава, громадяни України, інших держав,
підприємства, установи, організації усіх форм власності, що здійснюють
свою діяльність відповідно до законодавства України та визначили
інформацію, що складає їх комерційну таємницю, чи придбали її в
установленому законодавством порядку, як комерційну таємницю [6].
Однією із особливостей виключних прав на комерційну таємницю є те,
що є можливою множинність правовласників. Особа, що стала добросовісно і
незалежно від інших володільцем комерційної таємниці, набуває самостійних
 9

виключних прав на відповідні відомості. Відповідно, кожний з законних

власників може самостійно й незалежно від інших використовувати і
розпоряджатися належними йому правами на комерційну таємницю, в тому
числі розкрити її й зробити відомості загальнодоступними (це одночасно
припинить права всіх інших аналогічних правоволодільців). Ця особливість
спонукала В.Дозорцева назвати виключні права володільця комерційної
таємниці квазіабсолютними, що можуть належати одночасно кільком
особам[8].
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАХИСТУ КОМЕРЦІЙНОЇ
ТАЄМНИЦІ

Органи державної влади зобов'язані охороняти від недобросовісного

комерційного використання інформацію, що є комерційною таємницею і
утворення якої потребує значних зусиль. Ця інформація охороняється
органами державної влади також від розголошення, окрім випадків, коли
розголошення необхідне задля забезпечення захисту населення чи не вжито
заходів щодо її охорони від недобросовісного комерційного використання.
Умисне розголошення комерційної таємниці без згоди її власника
особою, якій ця таємниця відома в зв'язку із професійною чи службовою
діяльністю, якщо воно вчинене із корисливих або інших особистих мотивів
та завдало істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності передбачає
кримінальну відповідальність. Законом переслідується не тільки
розголошення комерційної таємниці, але й приховування її в тих випадках,
коли надання такої інформації передбачено законом [4].
Зокрема, адміністративна відповідальність настає у разі розголошення
комерційної інформації, схилення до розголошення комерційної інформації,
неправомірне використання комерційної таємниці і інше, визначене Законом.
За такі дії передбачено накладання штрафу Антимонопольним
комітетом України, його територіальними відділеннями у розмірі до трьох
відсотків виручки від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг
 10

господарюючого суб’єкта за останній звітний рік, який передував року, у

якому накладається штраф, або у розмірі до п’яти тисяч неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян. Слід зазначити, що штраф накладається на
юридичних осіб підприємства.
Кримінальним кодексом України за незаконне збирання із метою
використання відомостей, які становлять комерційну таємницю, і за
розголошення комерційної таємниці передбачено кримінальну
відповідальність.
Умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять
комерційну чи банківську таємницю, з метою розголошення чи іншого
використання цих відомостей, а також незаконне використання таких
відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду суб’єкту господарської
діяльності, — караються штрафом від двохсот до тисячі НМДГ, або
обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до
трьох років. Склад злочину утворюють лише дії щодо збирання такої
інформації.
Умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її
власника особою, якій ця таємниця відома в зв’язку із професійною або
службовою діяльністю — карається штрафом від двохсот до п’ятисот НМДГ
із позбавленням права займатися певною діяльністю на строк до 3 років [10].
З норм законів випливає, що у деяких з них є прямо передбачене право
державних органів на отримання інформації, яка містить комерційну
таємницю. Але більшість законів містять норми загального характеру, в яких
передбачено право органів державної влади на отримання інформації та
документів. При цьому не конкретизується, що така інформація підлягає
розкриттю також і у випадках, якщо вона містить комерційну таємницю.
В згаданій статті ЦКУ зазначено, що така інформація охороняється
органами державної влади від розголошення, однак окрім випадків, коли
розголошення необхідне для забезпечення захисту населення чи не вжито
заходів щодо її охорони від недобросовісного комерційного використання.
 11

Відповідно, в підприємства, установи або організації немає підстав для

відмови в наданні на вимогу державних органів певної інформації або
документів, які ці державні органи мають право отримати (Додаток А) згідно
з законами України, навіть якщо така інформація або документи
є комерційною таємницею згідно із внутрішніми нормативними документами
підприємства.

ВИСНОВКИ

Можемо підсумувати, що захист власних інтересів і цінної інформації,

завдяки якій підприємство отримує стабільний дохід – це невід'ємне право
будь-якого суб'єкта підприємницької діяльності. В даному контексті цінною
вважається конфіденційна інформація, доступ до якої обмежується, і яка
може містити державну або комерційну таємницю. Необхідність всебічної й
постійної підтримки режиму комерційної таємниці, обумовлено так само
його високою роллю у системі забезпечення економічної безпеки всього
підприємства, оскільки розсекречення конфіденційних відомостей може
завдати непоправних збитків.
Завдяки захисту комерційної інформації підприємство може захистити
себе та свій дохід. А порушники будуть відповідати перед законом, згідно із
системою правового захисту комерційної інформації.
 12

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Редько К. Ю., Куніцька З. Е. Комерційна таємниця:

особливості та проблеми нормативно-правового забезпечення в Україні
// Державне управління: удосконалення та розвиток. 2021. №5.
[Електронний ресурс]. – URL :
http://www.dy.nayka.com.ua/pdf/5_2021/36.pdf
2. Цивільний Кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р. №
435-IV URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15.
3. Господарський Кодекс України: Закон України від 16.01.2003
р. № 436-IV URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15.
4. Дергачова В. В. Інтелектуальна власність: навчальний
посібник/ В. В. Дергачова, С.О. Пермінова. - К.: НТУУ «КПІ», 2015. -
416 с.
5. Комерційна таємниця [Електронний ресурс]. – URL :
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC
%D0%B5%D1%80%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0_
%D1%82%D0%B0%D1%94%D0%BC%D0%BD
%D0%B8%D1%86%D1%8F
6. Правовий захист комерційної таємниці [Електронний ресурс].
– URL : https://d-learn.pnu.edu.ua/data/users/63/%D0%BF
%D0%B4%D1%84_
 13

%D0%94%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD
%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B5%D0%9E
%D0%90%D0%97%D0%95%D0%91%D0%9F_
%D0%A2%D0%B5%D0%BC%D0%B0_4.PDF
7. Особливості комерційної таємниці як об’єкта інтелектуальної
власності [Електронний ресурс]. – URL : https://torgmarka.ua/ua/kom-
taemnica/osoblivosti-komertsiynoyi-taemnitsi-yak-ob-ekta-intelektualnoyi-
vlasnosti.html
8. Комерційна таємниця: правова природа та підходи до
регулювання [Електронний ресурс]. – URL :
https://parlament.org.ua/2004/05/13/komertsijna-tayemnitsya-pravova-
priroda/
9. Свинарчук В. М. Комерційна таємниця як вид інформації з
обмеженим доступом: аналіз законодавчої практики // Інформація і
право. 2019. №3(30). С. 50-54.
10. Комерційна таємниця на підприємтсві [Електронний ресурс]. –
URL : https://hrliga.com/index.php?module=profession&op=view&id=343
 14

ДОДАТКИ

Додаток А
Перелік державних органів, які мають право отримувати певну інформацію
 15

Джерело: [10]