Національна академія Державної прикордонної служби України імені

Богдана Хмельницького
Кафедра психології ,педагогіки та соціально-економічних дисциплін

Реферат
на тему: «Атрибутика українського народу»

Виконала: студентка ………

Перевірив: ……………………

Хмельницький 2022 р.
 2

ЗМІСТ

Вступ ………………………………………………………………………..……..3
Розділ 1. Головні державні символи української
атрибутики……......................4
1.1. Державний прапор…………………………………………….………4
1.2. Герб України
…………………………………………...........................5
1.3. Гімн України……………………….......................................................6
1.4. Булава, як символ влади ,мужності і козацької
влади…………….....8
Розділ 2. Спадщина українського народу
…………………..................................9
2.1. Пересопницьке Євангеліє………………………………………..…..10
2.2. Конституція Пилипа Орлика ………………………………...
……....10
2.3. Скіфська
пектораль...............................................................................11
Розділ 3. Народні символи України
…………………………………….............13
3.1. Святині українського народу……………..…………………………
13
3.2. Козацька символіка, як атрибут самовизначення держави
………..15
Висновок……………………………………………………………….....………17
Список використаних
джерел…………………………………………...............19
 3

ВСТУП

Україна XXI століття становить сучасну Україну. Вона є найбільшою

країною Європи, та її географічним центром. В нашій країні живуть
працьовиті, талановиті і хлібосольні люди. В Україні багатовікова історія та
споконвічне бажання незалежності. В неї красива природа, славні традиції й
багата культура.
Українці є нацією не по крові, а по духу. Так як на території України
проживають більше як 100 національностей, що люблять власну країну,
поважають та захищають її, підтримують її історію й культуру.
Багато українських митців й письменників, винахідників й вчених,
спортсменів й військових є відомі далеко поза межами нашої держави, є її
гордістю та достойно її представляють на міжнародній арені. Вони є нашипи
сучасниками, якими ми пишаємось. Адже, саме завдяки їм світ пізнає та
відкриває для себе Україну.
Україна як суверенна та незалежна держава має власні національні
державні символи.
Державні символи - це закріплені у законодавстві України офіційні
знаки або звукові вираження, які у короткій формі виражають одну або
 4

декілька ідей політичного чи історичного характеру й символізують

суверенітет держави.
Згідно із статтею 20 Конституції України, що була прийнята у 1996 році,
в нашій країні визнано такі державні символи: Державний герб України,
Державний прапор України та Державний гімн України.  Проблема

походження державної символіки не тільки політична, вона сягає народних

традицій, які закладалися із глибини історичних віків і аж до наших днів.
Нарівні із гербом та прапором гімн символізує державу та є одним із
атрибутів державності країни.

РОЗДІЛ 1
ГОЛОВНІ ДЕРЖАВНІ СИМВОЛИ УКРАЇНСЬКОЇ АТРИБУТИКИ

1.1. Державний прапор

У кожної країни є своя багатовікова історія і культура. Через

національну символіку народ України протягом століть намагається
наголосити на самобутності рідної Батьківщини. Національна символіка
споконвіків виражає та передає стиль життя населення. Проте, якщо в часи
Київської Русі національна символіка уособлювала собою статус та вагомий
вплив кожної із майбутніх династій, то на сьогодні символіка несе у собі
набагато глибший зміст. Державна символіка України, зокрема прапор,
уособлює усю стійкість і єдність народу, це простежується протягом усієї
історії. Народ України завжди боровся за власну незалежність і ніколи не
ставав на коліна перед ворогами, а йшов вперед з своєю символікою, що
надавала йому духовного піднесення.
Прапор України виступає одним із державних символів нашої держави
та складається з двох однакових за величиною горизонтальних смуг синього
 5

(зверху) та жовтого (знизу) кольорів. За законами геральдики – це синьо-

жовтий колір. Кольори прапору походять з герба Галицько-Волинської
держави. Згідно із популярне тлумачення синій колір символізує собою небо
(це збігається із традиційним тлумаченням геральдичних кольорів), а жовтий
— пшеничне колосся. Дане пояснення і сприяло поширенню прапора у
Наддніпрянщині на початку ХХ ст. В такому сполучені: синій колір –
безпека, честь, безкрайність неба, вірність, мир, щирість, злагода; жовтий –
велич, український лан пшениці, щедрість Божа, шана. Згідно із історією,
перший президент України Михайло Грушевський затвердив жовто-синій
прапор. В сучасній Конституції України національний прапор навпаки -
синьо-жовтий.
Уже 4 вересня 1991 р. над будинком Верховної Ради України появився
національний синьо-жовтий прапор. Такий же стяг піднімався під час візиту
Голови Верховної Ради України Л. М. Кравчука до США та Канади у вересні
– жовтні 1991 року, 28 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила
синьо-жовтий прапор Державним прапором.

1.2. Герб України

Державний герб України – це один з трьох офіційних символів, окрім

прапора та гімну. Саме він презентує країну як суверенну незалежну
державу, виступає офіційною емблемою, яка зображується на офіційних
документах, грошах і печатках. Державний герб України складається із
Малого і Великого гербів. Малим Державним гербом, згідно із Конституцією
України, є золотий тризуб на синьому щиті, що затверджений Верховною
Радою України 19 лютого 1992 року. Для українців у всьому світі Тризуб
символізує нерозривний зв'язок з Вітчизною. В різні періоди історії наш
Тризуб ставав символом боротьби за незалежність. В давні часи він
використовувався як своєрідний оберіг. Зображення тризуба археологи
зустрічали в багатьох пам'ятках культури, датованих із I століття нашої ери.
 6

Тризуб, як державний символ має тисячолітню історію та

використовувався князями часів древньої Київської держави Русь. В ній
Тризуб виступав родовим знаком Рюриковичів. На монетах (златники і
срібляники) печатках, посуді, надгробках, цеглі, актових печатках, перснях-
печатках, злитках-гривнах, зброї, спорядженні, товарних пломбах того часу
віднайдені його численні зображення. Даний символ власності і влади
переходив з покоління у покоління, видозмінюючись, щоб кожний
представник роду мав індивідуальну емблему (наприклад, попередники
київського князя Володимира Святославича мали двозубці). Навершя в формі
князівського знака було головним елементом давньоукраїнських,
давньоруських стягів. Особливо багато артефактів — за період князювання
Володимира Святославовича (на київському престолі приблизно з 980 року).
Саме тому Тризуб вважається знаком князя Володимира Великого.
Є найрізноманітніші трактування тризуба: скіпетр скіфських царів,
схематичне зображення слова «воля», норманський сокіл, стилізована квітка
(трисвічник), емблема сокири або колоса, символ влади над трьома світами
(небесним, земним, підземним). Тризуб символізує ту ж саму трійцю
життєтворчих енергій, що і хрест та шестикутна зірка, тобто Мудрість,
Знання та Любов (чи Вогонь, Воду та Життя). Отож тризуб можна побачити
на цеглі Десятинної церкви, на плитах Успенської церкви у Володимирі
Волинському, його зображення було знайдено на варязькому мечі, у гербі
французької королеви Анни, на надгробку св.Еріка в Швеції і ін.
Тризуб на час прийняття християнства Руссю був настільки
популярним, що хрест довелось об`єднати із ним у один знак, задля
сприймання широкими верствами народу. Поєднання хреста та тризуба і
сьогодні височить над Києвом на маківці реставрованих Золотих воріт, на
маківках Володимирського собору (де тризуб уже ледь помітний).

1.3. Державний гімн

 7

Не менш важливим державним символом України поряд з прапором та

гербом є державний гімн. В нашій державі ним є пісня «Ще не вмерла
України і Слава, і Воля»: слова Павла Чубинського, музика Михайла
Вербицького. Офіційна музична редакція була ухвалена Верховною Радою 15
січня 1992 р., а текст гімну затверджений Законом України «Про Державний
Гімн України» 6 березня 2003 р. Тексту гімну (слова якого написав відомий
український поет, етнограф та фольклорист Павло Чубинський в 60-х рр.
ХІХст.) згідно із сучасними реаліями був створений Державною комісією із
підготовки й проведення конкурсу на кращий текст гімну України.
Державний Гімн як офіційний символ держави здійснюється на офіційних
зустрічах на високому рівні, при прийнятті військової присяги, спортивних
змагань.
26 лютого 2022 року Державне агентство України із питань мистецтв і
мистецької освіти закликало музикантів включати у концертні програми й
виконувати Державний гімн України у підтримку українського народу.
Перша публікація тексту вірша Павла Чубинського відбулась
в львівському журналі «Мета» в номері 4 за 1863 рік. Опісля поширення
на Заході Україні, вірш також звернув на себе увагу релігійних діячів того
часу. Один із них, отець Михайло (Вербицький), відомий композитор того
часу, що був захоплений віршем Павла Чубинського написав музику до
нього. Надрукований вперше в 1863 році, із нотами — у 1865 р.
10 березня 1865 року відбулось перше публічне виконання
в Перемишлі як фінальний номер концерту, присвяченого Тарасові
Шевченку. На платівку записаний уперше у кельнському відділенні
«Громофону» в жовтні у виконанні Модеста Менцинського. У 1917-1920 рр.
«Ще не вмерла Україна» став одним із державних гімнів УНР й ЗУНР. 17
червня 1917 року авторитетне американське видання The New York
Times опублікувало замітку про затвердження офіційного перекладу гімну
України:
 8

Nay, thou art not dead, Ukraine,

See, the glory's born again,
And the skies, O brethren,
Smile once more!
As in Springtime melts the snow
So shall melt away the foe,
And we shall be masters
Of our homes.
Soul and body, yea, our all
Offer we at freedom's call—
We, whose sires were mighty
Cossack braves.
Також, «Ще не вмерла Україна» Чубинського та Вербицького на рівні
із «Вічним революціонером» Франка і Лисенка, у виконанні хору Стеценка,
звучав під час проголошення Акту Злуки. А 1939 року «Ще не вмерла
Україна» було затверджено як гімн Карпатської України.
1.4. Булава, як символ влади, мужності та козацької слави

Булава – це різновид холодної ударної зброї, вона складається із

держака і бойової частини – яблука. У етимологічному словнику української
мови (виданому 1902р. у Києві) вказується походження терміну «булава», з
польського «bulov» – ломака. Булава для кожного українця це не лише
визнаний символом влади та мужності, а й є одним із національних символів.
Вона пройшла довгий шлях із простої зброї до влади, будучи спершу
клейнодом гетьмана, а на сьогодні й президентським символом.
Булаву можна вважати не просто древнім видом ударної ручної
холодної зброї, а навіть доісторичним знаряддям. Так як це добре
вдосконалена палиця. Навіть є версія, що перша виготовлена людьми зброєю
була саме булава: до широкої частини палиці вставляли гострі камені. Потім
до булави почали додавати ребра, наконечники, а згодом, стали виготовляти
 9

її повністю з заліза. Деякі булави мали рухливе навершя, будучи

вдосконаленими ціпами.
Як символ грубої чоловічої сили булава у світі, де правили
завойовники–чоловіки, скоро стала ознакою вищої влади. Так як тільки
спритний та сильний чоловік міг управлятися із цією зброєю.
Булава складається з ручки і металевої чи кам’яної сфери, прикріпленої
до неї. Булави козацьких полковників називалися перначами, так як замість
кулі-набалдашника вони мали кілька металевих пластин. Окрім полковників
булаву на Січі носили кошові отамани та гетьмани.
Впровадження символів президентської влади має свою історію. Щодо
їх запровадження питання вперше було порушено у березні 1999р.
керівником Служби Протоколу Адміністрації Президента України Г.
Чернявським. В листопаді того ж року мали відбутися чергові вибори
Президента України. Цю подію і наступну інавгурацію було вирішено
обставити оновленим ритуальним дійством, заклавши нову традицію
ушанування глави держави при вступі на посаду. Спираючись на довід
функціонування відзнак глави держави в інших країнах було запропоновано
як символи прийняти Штандарт та Знак відзнаки Президента. Відділу
державних нагород Адміністрації Президента України було доручено
пропрацювати це питання і зайнятися організацією розробки дизайну
президентських атрибутів. Виходячи із історичних традицій функціонування
символів влади у нашій країні фахівці відділу запропоновали збільшити
перелік символів печаткою і булавою.
Офіційно символи глави держави були запроваджені Указом
Президента України 29 листопада 1999р. До них належать: Прапор
(штандарт) Президента України, Знак Президента України, Гербова печатка
та Булава.
Булава Президента України виготовлена із позолоченого срібла. Руків'я
та верхівка якої прикрашені декоративним орнаментом та оздоблені
коштовним камінням. Футляр виготовлений з червоного дерева,
 10

прикрашений рельєфним зображенням малого Державного Герба України із

жовтого металу.
Булава Президента України засвідчує спадкоємність багатовікових
історичних традицій українського державотворення. Її вага – 750 г.
Складається вона із двох порожнистих частин: рукоятки і яблука, яке
прикрашене орнаментальними золотими медальйонами та увінчане золотим
стилізованим вінцем, прикрашеним каменями та емаллю. Згідно із
традицією, на ній 64 каменя (смарагди та гранати) у складній золотій оправі.
У булаву заховано тригранний стилет із булатної сталі зі вигравіюваним
позолотою латинським девізом «OMNIA REVERTUTUR» («Все
повертається»). Стилет із булави витягується з допомогою кнопки,
прикрашеною якутським смарагдом. Зберігається вона у різьбленій скриньці
із червоного дерева. Ложемент – із пурпурного оксамиту. Спочатку на
скриньці був замок, що з часом замінили на позолочену фігурку янгола-
охоронця, для полегшення відкривання скриньки під час церемоній. Усі
офіційні символи глави держави зберігаються в службовому кабінеті
Президента України.
Зараз декоративні булави дуже цінуються як сувеніри із національним
контекстом, іноземні туристи часто везуть бойову палицю козаків як згадку
про нашу країну. Досить часто в якості подарунка нашим президентам також
презентують цей предмет. 
РОЗДІЛ 2
СПАДЩИНА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

2.1. Пересопницьке Євангеліє

Пересопницьке Євангеліє - це визначна рукописна пам'ятка

староукраїнської літературної мови та мистецтва, переклад євангелія так
званою простою мовою, що досить близька до народної. Один із перших
українських перекладів біблійного, канонічного тексту (четвероєвангелія) на
 11

староукраїнську літературну мову, був здійснений 1556–1561 рр. Михайлом

Василевичем із Сянока та архімандритом Пересопницького монастиря
Григорієм в селі Двірці та у Пересопниці на Волині (тепер Рівненської обл.).
А замовила книгу княгиня А. Заславська.
Пересопницьке Євангеліє — розкішна книга, що важить 9 кг. 300 гр.,
писана пізнім уставом на пергаменті форматом 380х240 мм. Книга
складається із 482 аркушів. Рукопис багато прикрашений орнаментами та
кольоровими високохудожніми заставками і мініатюрами. За красою та
багатством оформлення Пересопницького Євангеліє не має рівних серед
українських рукописів. Зміст рукопису — традиційне четвероєвангеліє.
Своєрідним є вміщення сумаріїв перед кожним євангелієм — це короткий
зміст розділу. На маргіналіях чимало голосів — пояснень до окремих
малозрозумілих слів.

2.2. Конституція Пилипа Орлика

«Договори і Постановлення Прав і вольностей Війська

Запорозького» — це договір, який був укладений 5 квітня 1710 року у
м. Бендери між новообраним гетьманом Пилипом Орликом, козацькою
старшиною і козаками Війська Запорозького, відомий у світі також як
«Конституція Пилипа Орлика» і «Бендерська конституція». Договір
складався з вступу-преамбули і 16 статей. Він визначав собою
взаємовідносини між гетьманом та козацькою старшиною, основи
державного устрою України та права і обов'язки її станів в випадку
відвоювання її територій від Московського царства та Речі Посполитої та
проголошував причини переходу Війська Запорозького під
протекторат Шведського королівства. Договір був укріплений присягою
Пилипа Орлика, його підписом, а також державною печаткою Війська
Запорозького, та пізніше королем Швеції Карлом XII як «протектором
України». Вони є першою українською Конституцією у сучасному її
 12

розумінні. «Пакти й Конституції законів і вольностей Війська Запорозького»

укладені як угода між гетьманом і Військом Запорозьким (народом України),
що характерно було для західноєвропейської традиції і відрізнялося від ідей
східного патримоніалізму.
Конституція складається із преамбули і 16 параграфів, в яких
сформульовані головні принципи державної побудови. В преамбулі
схематично викладено історію Війська Запорозького – усього
малоросійського народу. Тут Пилип Орлик витворив історико-політичний
міф про те, що першим прийняв християнство каган «хозарів-козаків», а не
князь Володимир Святославович. В такий спосіб документ закладав
історичний пріоритет Української держави і козаків, що на думку Пилипа
Орлика, виступали попередниками Володимира Великого у процесі
прилучення українських земель до європейської цивілізації. Зазначена схема
(хозари-козаки – оборонці народу на території України) стала підґрунтям ідеї
окремішності русько-малоросійського-українського народу і його
природного права на власну державу. Ця ідея у більш розширеному, однак
завуальованому вигляді була подана пізніше у «Історії Русів» (1818—
1822 рр.).

2.3. Скіфська пектораль

Пектораль являє собою нагрудну окрасу царя, воїна. Найбільш відомою

подібною окрасою вважається скіфська пектораль, що була виявлена під час
розкопок кургану Товста Могила (на околицях міста Орджонікідзе
Дніпропетровської області) Борисом Миколайовичем Мозолевським в 1971
році. Дана знахідка названа ЮНЕСКО одним з найбільших археологічних
відкриттів людства ХХ століття.
Вражають розміри пекторалі: діаметр - 30,6 см, вага - 1150 г золота
найвищої проби. Однак, головне - не це. Скіфська пектораль – це унікальний
 13

зразок античного ювелірного мистецтва, що виготовлений, на думку

фахівців, в другій чверті ІV ст. е., біля Греції.

РОЗДІЛ 3
НАРОДНІ СИМВОЛИ УКРАЇНИ

3.1. Святині українського народу

 14

В українській графіці використовуються символи та образи із пісенної

народної творчості, із легенд, що використовуються при обрядах та звичаях.
Їх вишивають на сорочках, рушниках тощо. Народними символами України є
рослинні та тваринні. Українці відтворюють дані символи при вишивці на
сорочках, рушника, при розписі посуду, у кованих виробах, в різьбленні, у
барельєфному прикрашанні житла, в розписах печі у хатах, на гончарних
виробах, на гравюрі, а також, у окремому виді української творчості — у
писанках.
Калина.
Калина — це символ життя, вогню та крові. Деякі дослідники зв'язують
її назву з сонцем, паланням і жаром. Калина часто відіграє роль світового
дерева, на вершечку якого птахи їдять ягоди та приносять людям новини,
деколи із потойбіччя. Та і саме дерево зв'язує світ мертвих із світом живих.
Калина є символом материнство: кущ — мати; цвіт та ягідки — діти. Також
це уособлення дому, батьків та всього рідного. Це український символ
позачасового єднання народу: живих із тими, які відійшли у потойбіччя та
тими, які ще очікують свого народження. Калина також уособлює і саму
Україну. Гімн січових стрільців символізує її як символ Батьківщини:
Ой у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Україна зажурилася,
А ми тую червону калину підіймемо.
А ми нашу славну Україну розвеселимо!
Писанка.
Писанка являє собою символ Сонця; життя, його безсмертя; любові та
краси; весняного відродження; добра, щастя, радості. Кожний
орнаментальний мотив має в дечому сакральне значення. Із них на писанці
складається молитва за злагоду та мир між людьми. В християнській
культурі українців писанка є символом воскресіння. У народі кажуть: «У
світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки».
Рушник.
 15

В культурі України рушник (український традиційний рушник) — це

прямокутний шмат лляного або конопляного полотна, який має на кінцях, а
часто і на всьому полі різноманітні вишиті чи виткані композиції, що
відображають світогляд і звичаї предків, несуть у собі інформацію про добро,
достаток та здоров’я. Це символ матеріальної культури слов'ян, важлива
складова обрядів і ритуалів. Вишивати рушники — давній український
народний звичай.
Українська хата.
Рідна хата — це наша берегиня. Вона є зігрітою теплою любові матері,
осяяна батьківською мудрістю. Особливого значення має біла хата, так як в
Україні білий колір являє собою символ здоров’я, чистоти та душевної краси.
Саме тому традиційно стіни білили. Гарна хатинка у вишневому садочку, мов
дівчина у вінку. В цій хаті народжувались, жили й помирали, щоб
поступитися місцем нинішнім поколінням. В ній — корінь нашого народу.
Вона — символ добра та надії. Про неї згадували у дорозі разом з матір'ю та
батьком.
Українська хата є колискою нашого народу. Із неї пішли в світ Іван
Франко, Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Богдан Хмельницький,
Олександр Довженко... Тому і уявляється хата великою, де долівка — земля,
стіни — гори і ліси, а стеля — небо з зірками.
Хліб.
Хліб - це символ життя. Із давніх часів він є у великій пошані у народу.
Недаремно у молитві «Отче наш...» люди просили не позбавляти їх хліба,
адже він не просто основа життя, хліб — то і є саме життя. Хліб називають
святим. Він завжди лежав на столі. Пекли його на тиждень і так, щоб його
вистачило до нової випічки. Любимим щоденним, святковим й обрядовим
хлібом на Україні був учинений, себто виготовлений на розчині, заквасці.
Верба.
Верба дає нам багато корисного та лікує. Вона є ніби позначкою води
на землі. Тому і копають криницю завжди під вербою. Там де сухо це дерево
 16

не росте ніколи. «Де срібліє вербиця, там здорова вербиця», — народне

прислів'я.
Український народ вважає вербу святим деревом та шанує його. На
останню неділю перед Великоднем припадає Вербна неділя. Цього дня у
церкві повсюди святять нарізані вербові гілочки. По цілій Україні побутував
звичай ритуального биття ними.
Барвінок.
Не знайдеться в Україні такого села або міста, де б не було цієї
рослини. Не боїться вона ні затінку, ні морозу. За таку вдачу барвінок став
символом життя, мужності та справжнього козака. Хрещатий барвінок... Без
нього не обходилось жодного весілля. Його вічнозеленим листям
заквітчували шлюбне вбрання нареченої, стелили дорогу перед молодими, і з
кетягами червоної калини прикрашали коровай. На весіллі він символ
вірності, краси, цнотливості.

3.2. Козацька символіка ,як атрибут самовизначення держави

Символіка є важливим складником корпоративної ідеології. Як верства,

яка орієнтувалася на здобуття лицарського статусу, козаки мали виробити
систему відповідних зовнішніх ознак, створити, або запозичити символи
своєї козацької держави. Складовими лицарської символіки у Західній
Європі, яка мала б бути, як деколи кажуть, взірцем для козаків, виступали
герби та родоводи, церемоніал, зброя, житло, одяг, зачіски, коні і їх упряж,
їжа - тобто все, із чим пов’язувалося життя лицаря та що вирізняло його із-
поміж загалу.
Історія козацької символіки надзвичайно цікава та потрібна при
розбудові молодої Української держави. Так як подібні риси можна знайти і в
атрибутиці українців, виходячи із того, що розвиток козацтва мав значний
вплив на  українське прапорництво та емблематику. Українське козацтво
мало власні символи-відзнаки, чи клейноди. Клейнодами називали в козаків
 17

військові знаки, або атрибути влади при яких проходили в них великі та малі
ради, та які старшини використовували, згідно із своїми посадами. Серед них
- корогва, булава бунчук, і печатка із гербом. З часом до клейнодів долучили
пірначі, значки, литаври, палиці, тощо.
Найбільша святинеця козацтва це корогва-прапор, що він був одним з
найважливіших клейнод гетьмана та усього Війська Запорізького. Перші
документальні згадки про козацькі прапори відносяться до 2-ої половини VI
ст. Їх шили з найдорожчих тканин і оздоблювали вишивкою та гаптуванням.
Часто золотом вишивали образ Покрови Пресвятої Богородиці Діви Марії-
заступниці козацтва. Траплялись на бойових козацьких прапорах образи
святих, часто архістратига Михаїла, а також сонце, місяць та хрести. Козацькі
прапори зазвичай були жовтого, блакитного, жовто-блакитного, малинового,
червоного білого, та чорного кольорів.
Символом влади судді виступала військова печатка. Нею
утверджувалися усі офіційні документи Війська Запорізького, видані кошем
привілеї, маніфести, універсали, дипломатичне листування. Символом влади
військового писаря виступав срібний каламар, а відзнакою довбуша -
литаври. Також було правило, що без ударів довбиша у литаври не було
можна скликати Січову раду.
Вагоме місце у системі козацької символіки належало гербам. Серед
них виділяють герби Війська Запорізького, особисті герби гетьманів та
козацької старшини, і також міські герби. Всі козацькі клейноди зберігались
у січовій Покровській церкві, та носилися лише за наказом кошового
отамана.

ВИСНОВОК
 18

Українська символіка являє собою відображення української

національної ідеї, у ній залишили свій слід незабутні сторінки нашої історії
та культури. Значна частина дредковічної нації народу України є збереженою
на козацьких гербах та прапорах, які і сьогодні слугують державними
символами нашої країни. Символи України використовувалися протягом всієї
історії нашого народу, в тому числі під час процесів державної розбудови
1917 – 1921 років. Національний герб – це тризуб, національними кольорами
є синій і жовтий, які перейшли як символ на національний прапор й мають
глибокі історичні традиції. Тризуб виступав символом єдності усіх
українських земель. Є очевидним, що сьогодні українському народу не варто
відмовлятися від традицій, що зафіксовані у історії його культури й
перейшли в пам’ятки мистецтва та побуту, так як вони підкреслюють ідею
соборності, яка на сьогодні досягнута державою.
 Сформування української державної і військової символіки має
глибокі історичні корені. Історію неможливо повернути назад. І тому ніяка
ідеологія не зможе ніколи викинути із минулого народу ніякої сторінки,
особливо тих, що пов'язуються із боротьбою за свободу й незалежність.
Герб-тризуб, синьо-жовтий прапор, гімн на музику М. Вербицького - і
далі будуть закликати до відродження національної самосвідомості, до
утворення нового життя, адже відродження є виведенням невмирущих
цінностей від витоків народу на рівень культури світової цивілізації.
Формування військових традицій у сучасній українській армії потрібно
розпочинати із таких елементів, як відродження пошани й любові до
Бойового Прапору, гімна, герба як символів державності й соборності
України. Варто докладати усіх зусиль для відродження й збереження славних
національних військових традицій, так як тільки гідна людина своєї
спадщини може бути надійним захисником Батьківщини.
Національні військові традиції, що виконують значні виховні функції,
можуть та повинні впливати на сформування здорового морально-
 19

психологічного клімату в військових колективах, працювати на зростання

боєздатності українських Збройних Сил.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 20

1. Національна бібліотека імені Вернадського стаття булава, як

символ влади :від гетьмана до президента;
2. Стаття патріотичне виховання народні символи України;
Законодавство України
3. Конституція України прийнята на сесії Верхньої Ради України 28
червня 1996 р.Київ :Основа 2019-75 с. Зі змісту : ст 20 Державні символи
України :Державний Герб України –С 9;
4. Про державний Герб України від 19 лютого 1992 р
.№2137-XVII/Відомості Верховної Ради -1992 р. № 40;
Книги
5. Баїк Оксана Іванівна Публічні атрибути і символи Української
держави :монографія /О. І Баїк Міністерство освіти і науки
України ,Національний університет « Львівський політехніка »-Львів ;Паіс
2015-252 ;
6. Бєлова О.Ф Історія Державного герба України :до 20-ї річниці
незалежності України :наук-метод .посіб /О. Ф Бєлов ,Г.І Шаповалов :
Міністерство культури України :Укр.ін та національної
пам’яті ;Національний музей історії України –Запоріжжя :Тандем А.А 2011-
92 с;
7. Велика ілюстрована енциклопедія України /ред . Л Слабошпицька
Київ : Махаон-Україна, 2009. – 501 с. 
8. Карнаух А. Л. Тризуб как знак Великой богини Киевской Руси /
Андрей Леонидович Карнаух. – Днепропетровск : Академия истории, 2014. –
62 с.
9. Конституція України. Науково-практичний коментар: станом на 20
травня2018 року / ред.: К. І. Чижмарь, О. В. Лавринович. – Київ :
Професіонал, 2018. – 290 с.
10. Лемешко Н. В. Символи нашої держави: Вікторини. Вип. 5 / Наталія
Вікторівна Лемешко ; Упр. освіти Маріупол. міськради. – Запоріжжя : ЛІПС,
2008. – 38 с. 
 21

11. Ситий І. М. Козацька Україна: печатки, герби, знаки та емблеми

кінця XVI–XVIII століть: [монографія] / Ігор Михайлович Ситий. – Київ :
Темпора, 2017. – 969 с. : 
12. Сучасні символи та атрибути державності України: довідник: у 4 т.
Т. 1 Символи державного суверенітету та атрибути державності України /
упоряд. В. В. Болгов. – Київ : Укр. вид. консорціум, 2008. – 175 с.