Professional Documents
Culture Documents
Походження
словенських націй
Домодерні ідентичності в Україні, Росії та Білорусі
Serhii Plokhy
The Origins
of the Slavic Nations
Premodern Identities in Russia,
Ukraine, and Belarus
Cambridge University
Press 2006
Сергій Плохій
Походження
слов’янських націй
Домодерні ідентичності в Україні,
Росії та Білорусі
Авторизований переклад
з англійської
Критика
Київ 2015
УДК94(=і6)
ББК 6з.з(о=Слов)
П 39
іх
Слово до українського читача
Сергій Плохій
Кембридж, Масачусетс
іб січня 2015року
Передмова
хі
Передмова
Умовні знаки
Території, що безпосередньо входять до тієї чи тієї
держави:
«бездержавні» території,
. _ залежні від тієї чи тієї держави
території, не контрольовані
жодною державою
Кордони держав:
........... гіпотетичні / розмиті
............ достовірні / чіткі
—......... кордони автономних утворень
Скорочення:
вел. - великий
зх. - західний
імп. - імперія
кор. - королівство
кн. - князівство
пд. - південний
респ. - республіка
XIV
З АВО Л О Ц Ь КА Території східнослов’янських
ЧУДЬ;
угруповань («літописних племен»)
за писемними та археологічними
/^Ладога даними
СухойV Території, залежні
від Хозарського каганату
Новгород
Матій
з зем ґали
о г*
- а?.£$•;
.Полоцьк
-Ч В О Л ЗЬ К А ^"а
£ Ъ \ БУЛГА^ = Вгар
? БО Л ГА РІЯ х
ХОЗАРСЬКИЙ
п 0 нт (РУСЬКЄ М о р
ЦЕНТРАЛЬНО-
ПРЕСЛАВ
СХІДНА Е ВРО П А
‘‘АдрГянрпрль
КОНСТАНТИНОПОЛЬ
бл. 950 р.
(ЦАРГОРОД) 0 100 200 300 400 500 км
^Трапезунд
/ УПМЩ ІГ
З А ВО Л О Ц Ь КА Цифрами
ЧУДЬ позначено:
• Священна
5УпсІла^ ^ Римська
иСИЙУНА імперія
Візантійська
імперія
Новгород, Київська Русь
• Аланія
■Грузинське
царство
^ З Е М ҐА Л і і
Суздаль,
ДАНСЬКЕ
КОР. .Полоцьк
/ЛГАВ^' ^
і§ | б Смоленськ, і u оБіляр
ВОЛЗЬКА
БУЛГАРІЯ
4 йсзно ^
ПОЛЬСЬКЕ
»Курськ
Чернігів.
КНЯЗІВСТВО
»Вроцлав’
Ч * е н . -о В о л ^ м и р .
| | :§ / ЕСТЕРҐ0М У Г О Р С Ь К Е
« і - КОРОЛІВСТВО
РУСЬКА ЗЕМЛЯ
Боспор0;; Тмуторока
у вузькому значенні
О 100км
„Чернігів Доростол
ЦЕНТРАЛЬНО-
Преслав
СХІДНА Е ВР О П А
КОНСТАНТИНОПОЛЬ
бл. 1050 р.
;(ЦАРГ0Р0ДК 0 100 200 300 400 500км
Трапезунд
2-15-569
^ 7 3 ■ > S З АВО Л О Ц Ь КА
> :i
J y o MI х яМ£ V , - Ґ & Р \ І М
^ £ s оУпсала ^ ^ ^ у ш ш w А ^Білоозеро ..•* '* < OUfT ’***•£
j? g A ?
%
я
Ревельь-
J & -J
-X:
/ eOAb
„ U
f
/ ^ ,*
с r<Z^J/
х е -' « — Ч
\jr
«е ...Г"
Г 5 M ' o i > ^НОВГОРОД (5Q I- Я* Nч
fSS^i , : + f » 1Ш 1
- ^<s . V /; 0 Псков ft* -Х Ъ ):
Л
/ '^Ярославль
У,
f
V
X
00 '
МАРІ «
Мапи
s
*.
• - — 43Рига ‘
1 ;. s
I
, u .,4 о ...••-
.•*** .Ростов 0й £"~
i~ - jj К 0
'^ f
^ < ЗЕМ ҐАЛИ X л л Г ґ а г,
с Г ^
ея/і \ і ,
С л
44
/Торолець ' £ j
, . •'•. ' V - , ,
ВЛАДИМИР®
оСузда ( ЧЕРЕМИС И) %
ДАНСЬКЕ 4 > /Л ) М §
KOP. fV * ж Є МАЙтИ > ó^ ) - ' <у '>^*4^ ?муром ВОЛЗЬКА
& ь * Й Г Ч ^ BhilSCi4 і б ул гар @ БІЛЯР
> ja^- Ч СМОЛЕНСЬК ^ / 'о*’ \ Х -fC V
- < гдашт с 1 ^ ....
St Мінськ ł \DQ4AHk® Ч
'ЧЩеции^ Ч* — .«?/ пг я т В я ГИ г>
/ z* %ї знг Гродно Новогрудок ■* t*~*«I І А
\ ^ .У ^ о В щ и ж
.• / ї ї№
. V jT* £ "'"Y*
ПЛОЦЬК.-#- ДрогичинЛ * * * **** і V U ч
^ ■П о зн ан ь ),;
<2кґ\\ гI V
ПОЛЬСЬКІ ^ w ' nk*5 .wfe.-it->'
., туррв* ч^т і
4І4 'кнадГВ.СТЙА-Ч V ,,
Пересрпниця»»** Л
і ІВроцлав0'. * У ^ САНДОМИР ВР Л0ДИ^ ИРо C j
* ”** N / ‘% ' 4 V - - 4 ® київ
ІПРАГА ЧГ . - Ч .^ В ...../ Я - - . . ...... О ^ V TopT „
Ч Е С Ь КЕ K O P f^ t > : Перемишль о __ f о ч о р н ік л о & $ ?
. л, _ Звенигород Терёбовля
1 ^ ) / 1 Р - А р ®>Апми
, j p 4 * * "^jfae&F ,.-- — /> ГАЛИЧ
лчнай? ж / Унґіиіп0 с Сс.......
л ..¥ * О л » « Ґ УнГв5Г ’ j/-
4 ^ ^<L4|CTEProM/^* N 4t vi 1
Z' БУДд^угоРСЬКЕ % е
\/ - -•^■к [ і г 5-
^ КОРОЛІВСТВО ( ^О ■
аб0лешшя J r'
ї * у
°„# Й
V -- 4 Г "
ł ( ’ '"'5 '"~Ш] S 5
Цифрами позначено:
' f i g «:
1 - Шведське королівство І \ ©ТИРНОВО ц о р н є м о р е .^ гЧ а ЦЕНТРАЛЬНО-
2 - Данське королівство
3 - Орден мечоносців С Х ІД Н А Е В Р О П А
4 —Священна Римська
імперія
,р ~ і КОНСТАНТИНОПОЛЬ
^—„^Синоп бл. 1220 р.
5 - Трапезундська імперія і в о л ї Ч ? Ад^іянополь^
Ц Я ЧЦАРГОРОД)
6 - Аланія а Тпмпли- > ,'*< ^ ~-щ " ■ нікейська:f % ь Т Є і ^ТРАПЕЗУНД 0 100 200 300 400 500 км
7 — Грузинське царство Тесалоніки Л АТ И Н С Ь КА ї м П Е р і я : . / імп. І ' 5 *
■
НОВГОРОДСЬКА
Р Е С П У Б Л ІК А ^
Стокгольм
Псков
<2Д
РЕСП УБЛ ІК А
Manu
XVIII
/ КН Я З І ВСТВО .
V °РОСТОВ 1, І мар
Переяслав-Заліський \ '
ВЛАДИМ И РСЬКЕ _
-: <ЧЧ Є Л 4
>,7 ' ^ - влйймир'""” .^ ’■‘ Нижній р
;С>^ Новгород < а
Полоцьк **“ / ..... ' « о м
Ї,Г 2 '
/" '1 V , . - " аз а Кеніґс6ерґ / *1 / и&Ц рі м ( Л л^
ЧЦ Гданськ / Т г 4 І ^ Lj 5ВЕЛ.КНі Н V ?к/ <*
. Рязанське:
' >Ч і ta Л Новогрудок 111 БРЯНСЬК-^
,'iUhUni:
УЗйЩ
iiliiilliiiiiiil 2 лЛг /
/- ;‘^ .о л ь ;с ьЧ.1 \ А ч !(!/ Чернігів
ГІ К Н Я ЗІВ С ТВ А 7 Ж К -5
Путивль'
*.,П Вроцлав САНДОМИР
■ПРАГА
Ч Е С Ь К Е КОР
,Бакота
Унґвар0 *
ь V \ Тиса
ЕСТЕРҐОМ Г V '
УГОРСЬКЕ .САРАЙ
Території КОРОЛІВСТВО
з невідомим ^ f ^ ' /АЗовськв^ 4
статусом ■
*ІД МОРЕ /г 5
Спільний кордон <
Золотої Орди Херсон ~ч Є -р С ' -
та залежних від неї (Корсунь) ^ ^ ' - ‘ ёугдея '* Щ $ 4 £ , . Н *У >
держав
Цифрами позначено:
1 - Данське королівство
2 —Священна Римська ТИРНОВО ЦЕНТРАЛЬНО-
імперія
3 - Вітебське князівство СХІДНА ЕВРОПА
4 —Муромське князівство >йСиноп
5 —Турово-Пінське
< 0 ^ / * “ * * - » * ^ппіянополк - КОНСТАНТИНОПОЛЬ / * * . /\
бл. 1265 р.
князівство
6 —Трапезундська імперія Ь , * ^ ІЯН0П0ЛЬ : ^ЦАРГОРОД) /^ с ь К ^ ^ ^ х Т Р А П Е З Ж ^ ^ 0 100 200 300 400 500 км
7 — Грузинське царство ^Іесалонікйр <В1 /3 А Н Т І Й С Б К А І М П Е Р І Я / . сул тан ат^ С 6 ..X
і
Цифрами позначено: Ш ВЕДСЬКЕ ^ ^ ^ Спільний кордон
>>>1 володінь угорського
1 —Псковська республіка V a6o KOPOJJ ! В С Т В 0 короля та його васалів
2 —Білозерське князівство
3 - Ярославське князівство Спільний кордон
4 - Велике князівство Золотої Орди
Московське ’Ревель
та залежних від неї
5 - Велике князівствоТверське держав
Вологда
6 — Ростовське князівство
7 - Велике князівство
Суздальсько-
Нижньоновгородське , Кострома
8 - Стародубське князівство РЕСП УБЛ ІКА ;** М А р
Мали
XIX
9 - Велике князівство /
Смоленське А
6 <§ь V 4 .
••РОСТОВ • ^ -7V <\ЕРЄ д,
10 —Муромське князівство у У О •. ' К н и ж н ій ^
Суздаль :
•*0*> > Я ^ 'л
ДАНСЬК-Е 4> А І; о ^
.Владимир
КОР. / о 41 . 0 ? * К\ . МОСКВА 'муром \ ,-\
ї§®^ * . °М
УУ (
ЯЙГ1
**&,___
5
Кгтнп
х^втьно ,;-і
%Ч °
2| в< * ° * й Ш $ 8 й г ч-
А
« кені^і || в Е л и к ( Ё % ^ Щ? * и ~W Л
Л* . Шіе«-.. /РРҐґ И
МАРІЄНБУ #?
$
-ь Г р о д н о г^ ' 0 Мінськ .с ' м стислаші^У^^ \
ПЕРЕЯСЛАВ-..:
РЯЗАНСЬКИЙ ,^
v
. <?
Мохши О
2 НН .;•„ » £ > » ' - Новгородом <ч- ^Б рянськ
о^ /
& Щ 1 4у>Ш
~^
к н я з і в є тЧ Чв о ‘Новгород-
^ ■ ^ ч е й в к ^ - о56^ V ? версысий
>4 \ 4^Ч:-ч,.,.л-г ^ Л И Т О В С/Ь К Е
S Бреслау. ’с / ' 4 д - <р ґ Холи'і‘: ВолбДимир Чернігів? V.-
^ О о! / О Т 4Луцьк, ' ( ГУ У
к>\ . ^Саромир " І % ^ ч ) У Київ X .% й
^.»КРАКІВ / \15 ' \ ш У 'ї "
Перемишль'"' ^ 3 ;
іьджамен
> 1 ОО'ДИЬДСЬКЕ К«Л>ї||£/ г
г-— --' Галича (а ~егБрацлав . 1
САРАЙ-АЛ-ЖЕДИД
*р>° \ / "КАМ'ЯНЕЦЬ *% *" ъ }§
Сарайджук^
) у г о р с ь к в Ча. Ш т " % ^ # З 3 САРАЙ
[Кучугури]
3Азак/Тана
Цифрами позначено:
11 —Велике князівство ч $ х > ^ 1 ^ 4 ^ " [Тавань]
К О Р О Л ІВ С Т В О ^
Рязанське * * ^ * > Білгород ..
12 - спільні володіння р т ч* с
Москви і Новгорода |РДЖЕШ^ }
13 - спільні володіння * 1 * 1 * 4 ’« “ ..: / Л І 'Щ .
аджари . . - у ^ 0т і %
Ростова і Новгорода
14 —Мазовецьке князівство
І:;я о л о щ и н ^ с ;-"
- \о
15 - Руський домен короля ' відин«
16 —Генуезька республіка .КАРВУНА
17 —Відинське князівство
18 —Тирновське царство
* 4 ;. JHPHOBO ЦЕНТРАЛЬНО-
Л о >’М
19 —Добруджанський
деспотат
їв ЧГ-' .• .•’ Средець'*--
< * 'ґ * \
СХІДНА ЕВРОПА
20 - Візантійська імперія
21 - держава Джандарів
«5
О V ; ...і @ Чч КОНСТАНТИНОПОЛЬ бл. 1375 р.
22 —Трапезундська імперія
*• <
>г ч>^царгород) ^;;. 21 Х'чТРАПЕЗУНД 0 100 200 300 400 500 км
23 - держава Ертені
24 - Грузинське царство ^ % \ Тесалрніки € ..Ь ^ .К ;Л д е р к А В А ............
V.*,*.*.*. Спільний кордон володінь НОВГОРОДСЬКА
* ’ ’ польського короля та його васалів « Л РЕСП.
Ці
А ° РевеЛЬ
СТОКГОЛЬМ Вологда &
Manu
ДАНСЬКЁ $ Полоцьк
КОР. / * ^
Смоленськ
Данциґг7 . ^ Мінськ
'мАРІЄНБУРҐ
Новогрудок
Куликове поле1'
КНЯЗІВСТВО УУ 1380
»
^-у угш ш \ V, ґ
ґ А V \ ^ Путивль
і Городло Г
л и т о в с ь к е :
,СУЧАВА
Сарайджук ^ К
'Азак/Іаїй
\ ^
* °
^ К о с тр о м а
>ц
Хлиновv -C ___
г
Oj rV
V/ ^ '
4 Ярославль—
Manu
V Я| ....
'Ростов \ (ЧЦП^МИСИ) %
данське ' • • у •'-••••
fm j, :* і-
...* « : ■ :: 4 ^ 4 r ! 1 \
--і \ J i 2 2 L V il« к а з а н с ь к и й
top. И f\ r
-y . N > n . 4 . ----- - л ]
-4 І — . Ковно
ВЕЛИКЕ
ВІЛЬНО )
Смоленськ
ys_x
Уфа Ч
Мінськ
/480
Ч/ ( )Ул і НОВОФУДОК
.£:>■-->%. . w .х' І кн язівство
4 -Познань г> ' і у 1
■s^ Берестя ____ і Ч К гМ к 1
рМ Ш : лV і т ^ ^ 7 ^ г\ ж ? »*?
І Г ^ ЛИТОВСЬКЕчІІ
0J
, Бреслауa -,
- t i / dЛуЦЬК
володіння
і Прага Краків ^ Міо^аївський : * v .\ Л^.
Оломоуц к ; л °л ьй V . . „ . ' І .:> •■ > ; . ч * т
АВСТРІЙСЬКИХ ськи х ,Ч в , , ^ м ^ ш я ш т
■— я х/иі'оап ° '■ Боаилав
В ід е н ь \ J f Унґ^ Сарайджук ^
Г А ^ С В У Р Ґ И ^ .%
Ляйбах
........
З а ґр е б "> #
£Х Сава / / ч\ Ґ Т
11ж ■V^5* « і і і і
Спільний кордон
володінь польського
короля та його васалів
Спільний кордон
ЦЕНТРАЛЬНО-
Османської імперії
та залежних від неї СХІДНА ЕВРОПА
держав
Спільний кордон бл. 1550 р.
Московського царства
' а, нього
та залежних --------- 0 100 200 300 400 500 км
держав
Цифрами позначено:
1 —герцоґство Курляндія 4 —герцогство Прусія
2 —Шведське королівство 5 — Османська імперія
КОР.
& V
КЕНІГСБЕРГ М
„
Ковно „ ^
.
°
Вітебськ -> Ік
л .£ і!ід Ока
РязаньЛ м \ г ^3рч
^ <&
З" Д А. З / і п И
г -Ш V 5*
Р^& 4 > 55 ьиіьни -
КНЯЗІВСТВО Ч,ч ^ к_3 . ! СимбюськЛ Г
Г^Штетин^ |::я
Ч Х' б ' 5 /
Н т Н
і , ^ ' "
* Д
Л я т о ввссьь к е
# ■ _ . оМін6ьк)
Іі Ц А Р С Г т \о * В
У з #?£©
* Г Х І Ч І Л ОТО П О Л И Т А л
о і—1 <’■ ' ___
Берестя „ і .••\Ч*/:::ік'[‘ М**
,- ^ А Ш М
V оБ р^. 'Люблін •Луцьк'ІЗІІ І ^ О З А Ц Ь ^
г володінняТх
? П рага' \ > . - # ^ ^ а Краків
-
° 4 : .
в С
Берестечком )і р^ГіїЛЛІ.ч^
С Т
т П о
Ч
в
п ' 651
.
ПочаївЬький' у хі
АВСТРІЙСЬКИХ
0&
-вйнь^Ч^6«
Ш
Спільний кордон
;* » » ] володінь польського
короля та його васалів
Спільний кордон
ЦЕНТРАЛЬНО-
оосхххк Османської імперії
^Фбе-ї та залежних від неї СХІДНА ЕВРО П А
держав / територій
Спільний кордон с Едірне СТдМБУЛ у г "— д X бл. 1655 р.
»;•;«;«; Московського царства 4 1+ л ' ^ ( Ц А Р Г О Р О Д ) _ ^ < >
‘ ' та залежних від нього 0 100 200 300 400 500 км
держав / територій ^Салоні%/’" ^ -^ .; Сг' Ь А І М П Е Р. І ' Я ° Трабзон
Цифрами позначено:
1 —герцогство Курляндія 4 —Османська імперія
2 - Шведське королівство 5 - Правобережна Україна
3 - курфюрство Бранденбург 6 - Імеретинське царство
Дерпть,.. 'Новгороді
;Кострома
М А р /
ш хх
Брянськ
^Чернігів ’ !
у '"о - БАТУРИН <
,у , Бреслау ° е 1 Люблін ЇЇ *
[Київ * ЇХ ',.
ВОЛОДІННЯ^. ^ Ч О
Житомир ’ "‘П е ,!
X Прйга
\ > г# . ^ а Краків ^
Ль Щ З у ї '■
■
Ав с т р і й с ь к и х 4 ' { Г ^НЕМИРІВ
; Т А Б ,С Б У Р П
■Фуна*- & -'^Пресбйг '' ^ '? ' -А," V ■
Відень \
м0Лд4
Астрахань
Ляйбах -Керман' 'АЗОВСЬКЕ
Загреб* МОРШ У
""Белград] БАГЧИСАРАЙ
Спільний кордон
\ \ \ \ володінь польського СилістрІя
короля та його васалів
Спільний кордон
ЦЕНТРАЛЬНО-
<»оо$; Османської імперії
■«я-** та залежних від неї С Х ІД Н А Е В Р О П А
держав / територій
Спільний кордон СТАМБУЛ
бл. 1686 р.
і ; Московського царства ^(ЦАРХОРОД)'
та залежних від нього )Трабзон 0 100 200 300 400 500 км
держав / територій » д^Салрні^
Цифрами позначено:
1- герцогство Курляндія 4—Османська імперія
2 —Пруське королівство 5 — Імеретинське царство
3 - курфюрство Саксонія
САНКТ-ПЕТЕРБУРҐ
"СТОКГОЛЬМ Вологда
Хлинов
Новгород
M anu
Нижній ,
і^овгород ,
Владимир Казань
|і Велике ^ .Полоцьк МОСКВА
-
/ - Ковно ’Вітебськ
О^ніґобвр|:; < \ 0 вільно ; »4 ■Рязань."
юленськ Симбірськ,
Данциґ'”/ І ; князівство
)Штетин , ^Гродно/ ' ч Мінськ
І ' Литовське Самара ^
? ..■
г4 ^ п» » нь' ^ р і ч '';;'п о , Ь п о л и т а Стародубо .у / Т з-
' / ... / ''"''ч ^
©ВАРШАВА^ с БеР?Я™
ГЛУХІВ- Воронеж -г” '
■ ......... U3
Саратов * и»
< ¥ *.. ■'■'■У
о» «-V:. [ 3 * ■ • *
<, ' ^ ' %'!■
Почаївський
Житомир-Щ
.^ Б іл го р о д V,
А Полтава'
^ f 7ЛП о Харків
-■J ї і 0
Переяслав!
pH ,*** г ’" ' Г * ■V, ( ^«■\-р.
о Вінниця 'Полтава'.,
ВОЛОДІННЯ А 'Щ - .- ., /* о
Царицин А
V 44 J
" ВІДЕНЬ АуВ С Т Р І Й С ЬУн^°
КИХ
^ ‘Хотин S f »,
Вуда^ /' ( -ч ,
^ - V ГАБСБУРҐІВ
Ляйбах . / Дюлафеґервар^,
ШІцА >-Ак-Керману азовське]
°3аґреб ^ М0 ЙЙ )
1
Вступ
2
Вступ
3
Вступ
4
Вступ
8 Про зміни значення поняття «нація» див.: Liah Greenfeld, Nationalism: Five Roads to
Modernity, Cambridge, Mass., 1992, c. 4-9.
5
Вступ
себе з тими чи тими аспектами тих чи тих ідентичностей або принаймні чула про
них. Однак ми намагалися уникати пастки, коли беруть усе населення гамузом і
приписують йому певну ідентичність; такі припущення виходять за межі нашого
дослідження9.
9 Див.: Simon Franklin and Emma Widdis, «All the Russias . . .?» у кн.: National Identity in
Russian Culture: An Introduction, ed. edem, Cambridge, 2004, c. 1-8, зокрема c. 3.
6
Вступ
7
Вступ
землі прийняли на руських теренах під владою Литви набагато раніше, ніж у зем
лях, що перебували під зверхністю монголів. Після розділу про руську ідентичність
можна було б очікувати частини про українську та білоруську історію, але про це
йтиметься у п’ятому розділі, тоді як у четвертому йдеться про розвиток москов
ської ідентичности, яка набула виразних ознак у ХІУ-ХУІ століттях: картина мос
ковських подій потрібна нам і сама по собі, і для розуміння процесу перетворення
лояльностей литовської Русі в руську ідентичність ХУІ-ХУІІ століть. Наративні лі
нії книжки сходяться у шостому розділі («Чи було “возз’єднання”?»), а далі йдуть
різними, але взаємопов’язаними дорогами. У сьомому розділі розглянуто констру
ювання імперської російської ідентичности, а у восьмому - метаморфози руської
ідентичности у Московській державі (зокрема в Гетьманаті) та Речі Посполитій
наприкінці XVII - на початку XVIII століття. У висновках підсумовано результати
аналізу та запропоновано нову схему розвитку східнослов’янських ідентичностей
перед модерної доби.
1
Походження
Русі
Від самих початків історичної науки на теренах Російської ім
перії пошуки національної ідентичности освічених прошарків імперії обер
талися довкола історії Київської Русі, середньовічної східнослов’янської
держави, яка існувала у Х-ХІИ століттях і простягалася від Балтійського
моря на півночі до Чорного моря на півдні, від Карпат на заході до Волги
на сході. Саме історія Київської Русі спричинила найпершу історіографічну
дискусію, в якій у 1740-х роках зійшлися один з основоположників росій
ської історичної науки Ґергард Фридрих Міллєр і видатний російський на
уковець і мовознавець Міхаіл Ломоносов. Дискусія, що увійшла в історію
під назвою «норманського питання», зводилася до проблеми походження
перших київських князів і створеної ними держави: чи було воно герман
ське («варязьке»), а чи «російське» («східнослов’янське»). Ця суперечка,
що триває вже понад два століття, дістала новий імпульс у роки Другої сві
тової та Холодної війни. Вона неабияк вплинула на розуміння російської
ідентичности та ідентичности інших східнослов’янських народів1.
Піднесення в 1840-х роках українського руху в Російській імперії пере
творило історію Київської Русі на поле битви прихильників і опонентів сла
віста Міхаіла Поґодіна. Згідно з поґодінською теорією, Київ і довколишні
землі початково населяли великоруські племена, які міґрували на північ
після монгольської навали середини XIII століття. Лише після того, як вони
пішли, заявляв Поґодін, край заселили «малороси» чи то пак українці. На
кону стояло питання російської та української історичної ідентичности, а
з* 11
і. Походження Русі
2 Про джерела цієї дискусії див.: Jarosław Pelenski, «The Ukrainian-Russian Debate over the
Legacy of Kievan Rus’», у його ж: The Contestfor the Legacy of Kievan Rus’, Boulder, Colo., 1998,
c. 213-227; Olga Andriewsky, «The Russian-Ukrainian Discourse and the Failure of the “Little
Russian Solution”, 1782-1917», у кн.: Culture, Nation, and Identity: The Ukrainian-Russian
Encounter (1600-1945), ed. Andreas Kappeler, Zenon E. Kohut, Frank E. Sysyn, Mark von Hagen,
Edmonton and Toronto, 2003, c. 182-214.
3 Відносно свіжий приклад цього історіографічного курсу - майже 8оо-сторінкова книжка
одного вельми плодовитого російського письменника та історика-аматора: А. Л. Никитин,
Основания русской истории, Москва, 2001.
12
Чим була Київська Русь?
4 Щодо дискусій про Київську Русь у незалежній Україні див.: Wilson, The Ukrainians:
Unexpected Nation, с. 1-20 ([укр. пер.: Вілсон, Українці: несподівана нація, с. 14-43). Про
інтерпретації історії Полоцька і Полоцького князівства у білоруській історіографії ча
сів СССР і незалежности див.: Г. В. Штыхов, Древний Полоцк, ІХ-ХІІІ вв., Минск, 1975;
Г. В. Штыхов, Города Полоцкой земли (IX-XIII вв.), Минск, 1978; Г. В. Штыхов, «У истоков
белорусской народности», Ruthenica, 1 (Київ, 2002), с. 85-88; Уладзімір Арлоу, Таямніцьі
полацкай гісторьіі, Мінск, 1994. Про погляди постсовєтської білоруської історіографії на
генезис білоруської нації і Полоцьке князівство як першу білоруську державу див.: Райнэр
Лінднзр, Гісторьікі і улада: нацыятворчы працэс і гістарьічная політика у БеларусіХІХ-
XX ст., Мінск, 2003, с. 445-453 (Лінднерова книжка спершу вийшла німецькою під назвою:
Historiker und Herrschaft: Nationsbildung und Geschichtspolitik in Weifirussland im 19. und 20.
Jahrhundert, Miinchen, 1999).
13
і. Походження Русі
14
Чим була Київська Русь?
15
і. Походження Русі
6Текст «Повісти» за Лаврентіївським списком див.: Повесть временных лет, часть первая,
Текст и перевод, подг. текста Д. С. Лихачева, пер. Д. С. Лихачева и Б. А. Романова, под ред.
В. П. Адриановой-Перетц, Москва-Ленинград, 1950 (див. також вид. 2-ге, виправлене і до
повнене: С.-Петербург, 1996, 1999); пор.: Полное собрание русских летописей [далі ПСРЛ],
т. 1, Лаврентьевская летопись, вып. 1-3, под ред. Е. Ф. Карского, 2-е изд., Ленинград,
1926; перевид.: 1962, 1997 (з новою передмовою Б. М. Клосса) та 2001; т. 2, Ипатьевская
летопись, под ред. А. А. Шахматова, 2-е изд., С.-Петербург, 1908; перевид.: Москва, 1962,
1998 (з новою передмовою Б. М. Клосса) та 2001; т. 38, Радзивиловская летопись, под ред.
М. Д. Приселкова, Ленинград, 1989; англ. вид.: The Russian Primary Chronicle: Laurentian Text,
ed. and trans. Samuel Hazzard Cross and Olgerd P. Sherbowitz-Wetzor, Cambridge, Mass., 1953;
nop. також: The Povest’ vremennykh let: An Interlinear Collation and Paradosis, compiled and
ed. by D. Ostrowski, Cambridge, Mass., 2003 (Harvard Library of Early Ukrainian Literature; ел.
версія: http://hudce7.harvard.edu/-0str0wski/pvl); переклади сучасною українською мовою:
«Повість минулих літ», Літопис руський за Іпатським списком, пер. Леоніда Махновця за
ред. Олекси Мишанича, Київ, 1989; Повість врем’янихліт: Літопис (заІпатським списком),
пер., післясл., комент. В. В. Яременка, Київ, 1990; Повість врем’яних літ, переказ Віктора
Близнеця, Київ, 1980. Про початкові етапи київського літописання див.: А. А. Шахматов,
Разыскания о древнейших русских летописных сводах, С.-Петербург, 1908; М. Д. Приселков,
История русского летописания X I-X V вв., Ленинград, 1940; Б. А. Рыбаков, Древняя Русь:
сказания, былины, летописи, Москва, 1963; А. К. Алешковский, Повесть временных лет,
Москва, 1971; А. Г. Кузьмин, Начальные этапы древнерусского летописания, Москва, 1977;
В. К. Зиборов, О летописи Нестора. Основной летописный свод в русском летописании
XI в., С.-Петербург, 1995.
7 Про неоднозначність поняття «автор» стосовно середньовічних текстів див.: Riccardo
Picchio, «Compilation and Composition: Two Levels of Authorship in the Orthodox Slavic
Tradition», Cyrillomethodianum 5 (1981), c. 1-4.
16
Чим була Київська Русь?
8 Див.: Franklin, Shepard, The Emergence ofRus, с. 317-319; nop.: Simon Franklin, «Borrowed
Time: Perceptions of the Past in Twelfth-Century Rus’», у його ж: Byzantium-Rus-Russia: Studies
in the Translation o f Christian Culture, Aldershot, Hampshire and Burlington, Vermont, 2002, no.
XVI, c. 157-171. Про характер візантійського історицизму див.: С. С. Аверинцев, «Порядок
космоса и порядок истории в мировоззрении раннего средневековья. (Общие замечания)», у
кн.: Античность и Византия, ред. Л. А. Фрейдберг, Москва, 1975>с. 266-287.
17
і. Походження Русі
Віртуальна народність
На Заході у спеціяльній літературі з історії Київської Русі і
загальних дослідженнях російської історії питання про співвідношення
між сучасною Росією та Київською Руссю розглядають по-різному. Примі
ром, Саймон Френклін і Джонатан ПІепард у новаторському дослідженні
про Русь до 1200 року чітко розрізняють «Русь» і «Росію»: «Історію Русь
кої землі можна вести далі в напрямку модерної Росії, а можна інакше - в
напрямку України та Білорусі. Руська земля - не перше і не друге; вона
попередниця всіх трьох»9. Тим часом Ніколас Рязановскі, автор найпопу-
лярнішого західного підручника з історії Росії, дотримувався іншого під
ходу. Розділ про походження Київської держави він почав зі слів: «Пробле
ма походження першої російської держави, себто держави Київської, дуже
складна і контроверсійна»10.
Якщо говорити про сучасне розуміння східнослов’янської історії, то в
популярних інтерпретаціях, котрі торкаються етнічної ідентичности Київ
ської Русі, досі панує концепція однієї руської чи пак російської народнос
ти. У XIX і на початку XX століття погляд на східнослов’янську давнину як
на минувшину однієї загальноруської народности охоплював усі періоди
східнослов’янської історії. Поява у XX столітті української та білоруської
національних історіографій спричинилася до поділу загальноросійської
історичної картини на великоросійський, білоруський та український на
ціональні наративи. Одинокий виняток - Київська Русь, яку більшість по
сібників зі східнослов’янської історії далі вважає не лише спільним пунк
том відліку історії трьох східнослов’янських народів, а й домівкою однієї
руської народности11.
Засновки теорії про одну руську народність, якій і належить істо
рія Київської Русі, можна знайти у творах батька російської історіографії
XX століття Васілія Ключевського. До розвитку цієї концепції долучилося
чимало російських науковців, зокрема Александр Пресняков12. Але справ
9Franklin, Shepard, The Emergence ofRus, с. xvii. Пор.: Simon Franklin, «Russia in Time», у кн.:
National Identity in Russian Culture: An Introduction, c. 11-29, зокрема с. 12.
10Riasanovsky, A History o f Russia, c. 25.
11 Огляд відповідних історіографічних концепцій див.: Taras Kuzio, «Historiography and
National Identity among the Eastern Slavs: Towards a New Framework», National Identities 3,
№ 2 (2001), c. 109-132, зокрема с. 113-122.
12 Див.: В. О. Ключевский, Сочинения, в восьми томах, т. I, Курс русской истории, ч. 1,
Москва, 1956, с. 32- 34, 42- 43, 94- 95,128 -129,147,152 - 153, 204-205; А. Е. Пресняков, Лек
ции по русской истории, т. 1, Киевская Русь, Москва, 1938 (репринт: Гаага, 1966), с. 1-11.
18
Віртуальна народність
19
і. Походження Русі
20
Віртуальна народність
21
і. Походження Русі
22
Вибір ідентичности
Вибір ідентичности
25Повесть временных лет (1950), с. 9; пор. ПСРЛ, т.і; т. 2, ствп. 2; в українських перекладах:
«Повість минулих літ Нестора, чорноризця Феодосієвого монастиря Печерського, звідки
пішла Руська земля, і хто в ній почав спершу княжити, і як Руська земля постала» (Леонід
Махновець); «Повість врем’яних літ чорноризця Федосієвого монастиря Печерського, звідки
пішла Руська земля, і хто в ній найперший почав княжити, [і з чого Руська земля] такою
стала» (Василь Яременко); «Се повісті минулих літ звідки почалась Руська земля, хто в Києві
перший став княжити і звідки Руська земля стала буть» (Віктор Близнець).
23
і. Походження Русі
26Повесть временных лет (1950)> с. 18; пор. ПСРЛ, т. 1, ствп. 19-20; т. 2, ствп. 14; в україн
ських перекладах: «Пішли вони за море до варягів, до русі. Бо так звали тих варягів - русь,
як ото одні звуться свеями, а другі - норманами, англами, інші - готами, - отак і ці. Сказали
русі чудь, словени, кривичі і весь: “Земля наша велика і щедра, а порядку в ній нема. Ідіть-
но княжити і володіти нами”. І вибралося троє братів із родами своїми, і з собою всю узяли
русь» (Леонід Махновець); «І пішли за море до варягів, до русі, І звалися-бо ті варяги русь.
Інші так само зовуться свеї, Інші - урмани, аньгляне, Інші - готи, - от так і ці [прозивалися
русь]. І сказали русь, чудь, словени, кривичі і весь: “Земля наша велика і багата, А наряду
нема в ній; Ідіть княжити і володіти нами”. І зібралися три брати з родами своїми, І взяли з
собою всю русь» (Василь Яременко); «І прийшли за море до варягів. Ті варяги називалися
Руссю, як інші називаються шведами, а ще інші норманами, а ще інші англійцями, - так і ті
назвались. І сказали їм чудь, слов’яни і кривичі: - Земля наша велика і багата, а ладу в ній
нема. То прийдіть, князі, і володійте нами. І зібралися три брати родами своїми і прийшли»
(Віктор Близнець).
24
Вибір ідентичности
27 Повесть временных лет (1950), с. 6о; пор. ПСРЛ, т. 1, ствп. 85; т. 2, ствп. 72; в укр. пер.
Леоніда Махновця: «Володимир же слухав їх, бо сам любив жінок і многоблудство, і вислухав
[це все] з насолодою. Але се було йому не до вподоби: обрізання, і про їду свинячого м’яса,
а про пиття - особливо. Він сказав: “Русі веселість - пиття, ми не можем без сього бути”».
28Повесть временных лет (1950)? с. 22 ; пор. ПСРЛ, т. і, ствп. 26; т. 2, ствп. 18.
4-15-569 25
і. Походження Русі
місія святих Кирила і Методія, яка дала слов’янам кирилицю і сприяла по
ширенню старослов’янських творів у Болгарії та на Русі. Є підстави вважати,
що в основі цього літописного сюжету лежить текст західнослов’янського
(чеського) або південнослов’янського (болгарського) походження, а по
чаткова мета його автора полягала в тому, щоб утвердити рівноправний
статус старослов’янської літературної мови з грекою і латиною29. Для авто
ра «Повісти» ота чеська чи болгарська леґенда могла виконувати кілька
різних функцій, зокрема презентувати руську церкву як частину ширшого
християнського світу, до якого входив Рим, адже св. Павла згадувано там
не лише як апостола до слов’ян, а й як апостола до Русі. Ця леґенда могла
також пояснювати читачам «Повісти временних літ», у який спосіб Русь,
отримавши назву від запрошених на князювання варягів і діставши релі
гійну ідентичність після вибору візантійського християнства, стала части
ною світу, який можна було б назвати Slavia Christiana.
Чи маємо ми довіряти середньовічним відомостям про пошук свого
місця у світі? Не конче. По-перше, «Повість временних літ» містить кілька
різних версій походження Руської землі, хрещення й апостольських джерел
християнської віри на Русі. По-друге, ми добре знаємо, що колишні піддан
ці, хай там які страшні негаразди їх спіткали, не йдуть до старих владників;
релігію не вибирають князі, керуючись красою церковних стінописів, і аль-
фабет місіонери не створюють на прохання тих, кому несуть віру. Та й поза
цим існують усі підстави сумніватися в історичній вірогідності цих трьох
сюжетів. Варяги приходили на фіно-угорські та східнослов’янські терени
переважно як завойовники, а не на запрошення, а сюжети про вибір віри і
створення слов’янської абетки мають паралелі в інших літературних тради
ціях30. Чи слід нам тоді геть зовсім відкинути ці леґенди? - В жодному разі!
29Існує розлога література на цю тему, починаючи від «Сказания о преложении книг на сла
вянский язык» Алексея Шахматова (Zbomik и slavu Vatroslava Jagica, Berlin, 1908, c. 172-
188). Відносно недавні роботи на цю тему див.: Б. Н. Флоря, «Сказание о преложении книг
на словенский язык. Источники, время и место написания», Byzantinoslavica 46 (1985),
с. 121-130; В. М. Живов, «Slavia Christiana и историко-культурный контекст “Сказания о рус
ской грамоте”», у кн.: Русская духовная культура / La cultura spirituale russa, ред. Луиджи
Магаротто, Даниела Рицци, Trent, 1992, с. 71-125; Horace Lunt, «What the Rus’ “Primary
Chronicle” Tells Us about the Origin of the Slavs and of Slavic Writing», Harvard Ukrainian
Studies 19 (1995), c. 335- 357-
30 Про літературні паралелі літописного сюжету про вибір віри див.: Peter A. Rolland, «And
Beauty Shall Save a Prince: Orthodox Theology and Kyjevan Texts», Paleoslavica 10 (Xrusai Pulai,
Zlataja Vrata. Essays Presented to Ihor Sevdenko on His Eightieth Birthday by His Colleagues
and Students, т. 2), 2002, № 2, с. 197-202.
26
Змішані ідентичності
Змішані ідентичності
Якщо руська, слов’янська, а також християнська ідентичнос
ті справді співіснували у свідомості автора «Повісти временних літ», то як
вони взаємодіяли одна з одною? Чи формували вони одну «гібридну» іден
тичність, а коли так, то якими є її основні риси?
Почнімо з того, як літописець розглядає загальнослов’янську історію.
Слов’янська тема - одна з найважливіших для літописця в пошуку похо
дження Руської землі. В рамках традиції християнської етнографії вона до
зволяє йому пов’язати своїх предків із біблійними сюжетами про початки
світової історії та леґендою про Ноїв ковчег. Взоруючи на візантійські хро
ніки, київський автор писав, що коли троє Ноєвих синів поділили між со
бою землю, Яфетові дісталися західні та північні краї, зокрема землі на пів
ніч від Чорного моря, від Дунаю на заході до Волги на сході. Згідно з літо
писцем, слов’яни не просто розселилися у Яфетових землях, а й походили
«от племени Афетова, нарци, еже суть словъне». Літописець виокремлю
вав слов’ян («язык») на основі їхньої мови31. Спершу слов’яни розселилися
31У середньовічних руських текстах поняття «язык» уживали на позначення і мови, і наро
ду; часто це слово позначало мовну осібність певного народу. Про значення слова «язык» у
давньоруських текстах див.: В. Колесов, Мир человека в слове древней Руси, Ленинград, 1986,
с. 132-136.
4* 27
і. Походження Русі
по Дунаю, але потім мігрували в інші регіони східної Европи, і свої назви
слов’янські племена отримали від займаної території.
Вважається, що автор «Повісти временних літ» запозичив історію про
розселення слов’ян на Дунаї, так само як сюжет про створення кирилиці, із
якогось західнослов’янського або південнослов’янського джерела. Він на
магався вписати свій народ у контекст, який задавала ця історія. Літератур
ні джерела про інших слов’ян та їхню спільну мову принесли на Русь перші
християнські місіонери, вони використовували старослов’янську мову для
проповіді нової віри і оголосили, що слов’яни-русь належать до широкого
слов’янського світу. Автор «Повісти» чітко знав, що слов’яни поділяються
на різні племена, але водночас, на основі власного досвіду, відносив деякі
племена до ширших груп. Племена полян, лютичів, мазовшан і поморян
він уважав нащадками ляхів (поляків). Мотиви літописця цілком зрозумі
лі, якщо це справді його новація, а не запозичення з іншого джерела. В ті
часи існувала централізована польська держава, з якою Русь підтримувала
тісні військові, дипломатичні, торговельні та інші відносини, і літописця
не задовольняв простий поділ слов’ян на дрібні племена. Ще одна вели
ка слов’янська племінна група, яка фігурує у «Повісті временних літ», -
слов’яни-русь. Вона складалася із полян, деревлян, сіверян та інших,
прикметний виняток становили радимичі і в’ятичі, їх літописець уважав
нащадками ляхів. Відомо, що в’ятичі довше за інші слов’янські племена
зберігали незалежність від руських князів і довго опиралися християніза
ції навіть після того, як у нову віру перейшов Київ. Можливо, це означає,
що їх відрізняли в етнічному плані від решти слов’ян-русі, хоча літописець
завважує, що дохристиянські в’ятичі, радимичі та сіверяни трималися тих
самих звичаїв. Отже, автор «Повісти» переосмислив і трохи змінив карти
ну слов’янського світу, запозичену з іноземних текстів, наблизивши її до
реалій Руської держави і стосунків із сусідами.
Як уже було сказано, «Повість временних літ», беручи під увагу мову,
вважає слов’ян окремим народом. Окрім цього, літописець знав інші, не
мовні, а релігійні критерії народу. Цитуючи хроніку візантійця Георгія
Амартола, київський автор писав, що кожен народ має власний закон і зви
чай, і стверджував, що християнський народ має свої християнські звичаї.
Згідно з «Повістю временних літ», християнські звичаї прийшли на зміну
тим, що існували у слов’янських племен до хрещення Русі, і так слов’яни
стали одним народом, - таке враження справляє літописне протиставлен
ня між «нами» (християнами) та язичниками-половцями32. Київський ав
32Див.: Повесть временных лет (1950), с. 16; пор. ПСРЛ, т. і, ствп. 16; т. 2, ствп. її; в укр. пер.
Леоніда Махновця: «Так само оце й нині, при нас, половці держать закон предків своїх: кров
28
Змішані ідентичності
проливати і вихвалятися цим. І їдять вони мертвечину і всяку нечисть, хом’яків і ховрахів. А
[за себе] беруть вони мачух своїх і ятрівок, і інші [сповняють] обичаї отців своїх. А ми ж, хрис
тияни, — скільки [єсть] земель, що вірують у святую трійцю, і в єдине хрещення, і в єдину
віру, — закон маємо один, оскільки ми в Христа охрестилися і в Христа втілились».
29
і
і. Походження Русі
33 Літописний опис слов’янських племен див.: Повесть временных лет (1950), с. її; пор.
ПСРЛ, т. і, ствп. 5-7; т. 2, ствп. 5-7; укр. пер. Леоніда Махновця див.: «Повість минулих літ»,
с. 2-3.
34 Повесть временных лет (1950), с. 23; пор. ПСРЛ, т. 1, ствп. 28; т. 2, ствп. 20; в укр. пер.
Леоніда Махновця: «А слов’янський народ і руський - один; од варягів бо прозвалися вони
руссю, а спершу були слов’янами».
ЗО
Від племені до народу
31
і. Походження Русі
38Повесть временных лет (1950), с. 21; пор. ПСРЛ, т. і, ствп. 25-26; т. 2, ствп. 18.
39 Повесть временных лет (1950)» с. 12; пор. ПСРЛ, т. 1, ствп. 8 ; т. 2, ствп. 6; в укр. пер.
Леоніда Махновця: «“Бачите ви гори сі? Так от, на сих горах возсіяє благодать божа, і буде
город великий, і церков багато воздвигне бог”. І зійшов він на гори сі, і благословив їх, і по
ставив хреста».
40Повесть временных лет (1950), с. 15; пор. ПСРЛ, т. і, ствп. 14; т. 2, ствп. ю.
41Повесть временных лет (і 95о)> с. 12; пор. ПСРЛ, т. і, ствп. 8 ; т. 2, ствп. 7.
32
Від племені до народу
42Повесть временных лет (1950), с. 20; див. також с. 34; пор. ПСРЛ, т. і, ствп. 22, 46-47; т. 2,
ствп. 16, 35-36.
43Повесть временных лет (1950), с. 23.
44Повесть временных лет (1950), с. 33“ 34- ««Игорь же совкупивъ вой многи, варяги, Русь,
и поляны, словіни, и кривичи, и твверьцъ, и печенъги наа и тали у нихъ поя, поиде на Греки
въ лодьях и на конихъ, хотя мьстити себе»»; пор. ПСРЛ, т. 1, ствп. 45; т. 2, ствп. 34; в укр. пер.
Леоніда Махновця: «Ігор зібрав багато воїв - варягів, і русів, і полян, і словен, і кривичів, і
тиверців. І печенігів він найняв, і, заложників у них взявши, рушив на Греків у човнах і на
конях, прагнучи помститись за себе». Аналіз співвідношення термінів «русь», «варяги» та
«поляни» у «Повісті временних літ» див.: В. Я. Петрухин, Начало этнокультурной исто
рии Руси ІХ -ХІ веков, Смоленск, 1995, с. 69-82.
33
А.
і. Походження Русі
45 Петрухин, Начало этнокультурной истории Руси ІХ -ХІ веков, с. 119; Літопис Руський,
за Іпатським списком, с. 189.
46Див.: Повесть временных лет (1950), с. юо: «Мьстиславъ же с вечера исполчивъ дружину,
и постави сьверъ в чело противу варягомъ»; пор. ПСРЛ, т. 1, ствп. 148; т. 2, ствп. 135-136.
47 Про те, що виокремити полян в археологічному плані дуже складно, а Київ імовірно був
не столицею якогось конкретного племені, а міжплемінним центром величезної держави,
див.: Толочко, Тол очко, Київська Русь, с. 32-35. Автори також припускають, що саме існу
вання полян і словенів може бути плодом уяви літописця, адже він потребував цих племен-
фантомів, аби встановити зв’язок між скандинавською та слов’янською Руссю (там само,
с. 34- 35)• Певні підстави цій гіпотезі дає текстуальний аналіз «Повісти», але вона потребує
дальших досліджень. Якщо гіпотеза правильна, то можна припустити, що згадані племена
виконують у рамках Несторового наративу ще одну функцію: пов’язують руських слов’ян
зі слов’янами дунайськими, які фігурують у південнослов’янських текстах, що їх викорис
34
Від племені до народу
35
і. Походження Русі
Руська земля
49 Стислий виклад ідей Насонова див. у підсумкових заувагах до його монографії: А. Н. На
сонов, у кн.: «Русская земля» и образование территории древнерусского государства.
Историко-географическое исследование, Москва, 1951, с. 216-220.
50 Див. коментар Д. С. Ліхачова до тексту літопису: Повесть временных лет (1950), часть
вторая, с. 239-240; Alexander Soloviev, «Der Begriff “Ruffland” im Mittelalter», у кн.: Studien
zur alteren Geschichte Osteuropas, Graz and Cologne, 1956, c. 149-150. Пор.: Charles J. Halperin,
«The Concept of the Russian Land from the Ninth to the Fourteenth Centuries», Russian History
2 (1975), c. 29-38.
36
Руська земля
51 Див.: Повесть временных лет (1950), с. 17; пор.: Толочко, Толочко, Київська Русь, с. 25,
60- 61.
52Див.: Повесть временных лет (1950), с. 24,36; пор. ПСРЛ, т. і, ствп. 31,49; т. 2, ствп. 22,37.
53Толочко, Толочко, Київська Русь, с. 122.
37
і. Походження Русі
38
Руська земля
40
«Зовнішня Русь
«Зовнішня Русь»
Ще в другій половині X століття візантійські автори ти сн у
лися з проблемою розрізнення території самої Русі і земель, контрольова
них руськими князями. У трактаті «Про управління імперією» Констан
тан VII Багрянородний писав про власне Русь і «зовнішню Русь»60. Руський
літописець, на жаль, не розвинув спеціяльної термінології на означення
цих двох понять. Подібно до інших жителів метрополії, він не розрізняв
назву своєї батьківщини і назву всієї імперії. У цьому плані літописець на
гадує модерних істориків. Що мав на увазі пересічний петербурзький іс
торик XIX століття, коли писав про «Росію»: власне Росію, землі східних
слов’ян чи Російську імперію, яка охоплювала чималу частину Кавказу і
Центральної Азії? Точний смисл поняття можна виснувати лише з контек
сту, в якому його вжито. Це однаково стосується текстів і XII, і XXI століть.
Якщо концепція Руської землі у вузькому сенсі поняття справді була
продуктом політичного мислення і подій другої половини XI століття, то
й головні складники ідентичности літописця, пов’язані з цією концепці
єю, мали походити саме з тих часів. Але як довго ця концепція і відповідна
їй ідентичність протривали в часі? Виглядає, що до кінця домонгольських
часів місто Київ, хоч його влада занепадала, залишалося уявним центром
Руської землі і цінним призом у війнах, що їх вели місцеві князі за владу в
Руській землі. Тому літописці продовжували, хоч і без особливих успіхів,
закликати князів пильнувати добробут Руської землі і берегти її єдність. Лі
тописці й далі розташовували Руську землю у трикутнику Київ-Чернігів-
Переяслав і називали тамтешніх князів князями Русі. Автори Київського
літопису початку XIII століття, що продовжував «Повість временних літ»,
послідовно писали про Чернігів і Переяслав як про частини Руської землі
і виводили Смоленськ, Полоцьк, Владимир-на-Клязьмі та землі деревлян
і в’ятичів за межі цього поняття61. Отже, ідентичність, пов’язана з концеп
цією київсько-чернігівсько-переяславської Русі, все ще жила в Києві на по
чатку XIII століття, натомість інші землі під владою Рюриковичів не вважа
лись частиною Руської землі як такої.
Автор «Повісти временних літ» уважав Руську землю своєю батьків
щиною, решту території Руської держави він ділив на землі: Новгород
5-15-569 41
і. Походження Русі
42
«Зовнішня Русь
63 Питання, які руські центри, крім Києва, належали до «внутрішньої» Русі, а які, як-от
Новгород, - до «зовнішньої», досі викликає дискусії. Див.: Петрухин, Начало этнокуль
турной истории Руси, с. 62-69.
5* 43
і. Походження Русі
Християнська Русь
64 Про поняття «Русь» у новгородських літописах див.: Давня історія України, ред. Петро
Толочко та ін., т. з, Київ, 2000, с. 486-487.
65Див.: Толочко, «Воображенная народность», с. 112-117.
44
Християнська Русь
66 Про історію «пантеонної» леґенди див.: Толочко, Толочко, Київська Русь, с. 105-108.
45
і. Походження Русі
67 Див.: Omeljan Pritsak, «Kiev and All of Rus’: The Fate of a Sacral Idea», Harvard Ukrainian
Studies 10, № 3-4 (December 1986), c. 279-300, зокрема с. 282.
68 Про позиції церкви в Київській Русі див.: Andrzej Poppe, The Rise of Christian Russia,
London, 1982; Я. H. Щапов, Государство и церковь Древней Руси, X-XIII вв., Москва, 1989;
О. П. Моця, «Релігія і церква», у кн.: Історія української культури, ред. П. П. Толочко та ін.,
т. і, Київ, 2001, с. 768-790.
69 Про запровадження концепції «всієї Русі» в офіційний церковий дискурс див.: Simon
Franklin, «Diplomacy and Ideology: Byzantium and the Russian Church in the Mid Twelfth
Century»; його ж: Byzantium-Rus-Russia, no. VIII, c. 145-150.
46
Християнська Русь
47
і. Походження Русі
72 Узагальнення дискусій про те, якою мовою говорили в Київській Русі, див.: Magocsi,
A History of Ukraine, с. 100-102 (укр. пер.: Маґочій, Історія України, с. 104-106); Василь
Німчук, «Мова», у кн.: Історія української культури, т. і, с. 683-694.
48
Хто має більші права?
49
і. Походження Русі
50
Хто має більші права?
55
2 . Що сталося з Руською землею?
Спадкоємці Києва
6-15-569 57
2 . Що сталося з Руською землею?
2 Про значення перемоги Дмітрія див.: Donald Ostrowski, Muscovy and the Mongols: Cross-
Cultural Influences on the Steppe Frontier, 1304-1589, Cambridge, 1998, c. 155-156.
58
Одна, дві, три? Скільки було народностей?
ву надійно усталила уявлення про Руську землю (тепер так називали вже
терени північно-східної Русі) як центр тяжіння місцевих еліт і перетвори
ла це поняття на бойовий клич тих, хто прагнув позбавити північно-східну
Русь ординської зверхности3.
3 Про історію північно-східної Русі в XTV-XV століттях див.: Fennell, The Crisis of Medieval
Russia; і відповідні розділи в англомовних синтезах: Riasanovskv, .4 History of Russia; Martin,
Medieval Russia, 980-1584, Cambridge, 1996; Gregory L. Freeze (ed.), Russia: A History, Oxford -
New York, 1997. Про стосунок історії північно-східної Русі до києворуської історії див.: Ihor
Sevcenko, «Rival and Epigone of Kiev: The Vladimir-Suzdal’ Principality», у його ж: Ukraine
between East and West, c. 56-68 (укр. пер.: Ігор Шевченко, «Суперник та епігон Києва:
Владимиро-Суздальське князівство», у його ж: Україна між Сходом і Заходом, с. 61-74).
4 Див.: Михайло Грушевський, «Звичайна схема “русскої” історії й справа раціонально
го укладу історії східного слов’янства», Твори: у 50 томах, т. і, Львів, 2002, с. 75-82 (пер
шодрук: Статьи по славяноведению, вип. І, С.-Петербург, 1904, с. 298—304; англ. пер.:
6* 59
2. Що сталося з Руською землею?
Mykhailo Hrushevsky, The Traditional Scheme of “Russian” History and the Problem of a Rational
Organization of the History of the East Slavs, ed. Andrew Gregorovich, Winnipeg, 1965 [repr.
in Mykhailo Hrushevsky: Ukrainian-Russian Confrontation in Historiography, ed. Lubomyr
R. Wynar, Toronto, New York, and Munich, 1988, c. 35-42). Про роль Грушевського у деконструк-
ції російського імперського наративу див. українське видання моєї монографії «Unmaking
Imperial Russia: Mykhailo Hrushevsky and the Writing of Ukrainian History» (Toronto, 2005):
Сергій Плохій, Великий переділ. Незвичайна історія Михайла Грушевського, Київ, 2011.
5 Про те, як у совєтській літературі розглядали історію російської мови, див.: Р. И. Аванесов,
«Вопросы развития русского языка в эпоху формирования и дальнейшего развития русской
(великорусской) народности», у кн.: Вопросы формирования русской народности и нации,
ред. Н. М. Дружинин и Л. В. Черепнин, Москва - Ленинград, 1958, с. 155-191. Погляди со
вєтської науки на формування української та білоруської мов підсумувала Анна Хорошкевич
у кн.: Владимир Пашуто, Борис Флоря, Анна Хорошкевич, Древнерусское наследие и исто
рические судьбы восточного славянства, Москва, 1982, с. 77-79.
60
Одна, дві, три? Скільки було народностей?
61
2 . Що сталося з Руською землею?
62
Із галичан у руські
Із галичан у руські
64
Із галичан у руські
65
2. Що сталося з Руською землею?
21ГВЛ, с. 97.
22Там само, с. 101.
23Там само, с. 77.
24Там само, с. 92.
25Там само, с. 102.
66
Із галичан у руські
67
2. Що сталося з Руською землею?
68
Галицько-Волинська Русь та її «інші»
69
1
2 . Що сталося з Руською землею?
70
Галицько-Волинська Русь та її «інші»
71
2. Що сталося з Руською землею?
72
Руська земля на сході
ські еліти наприкінці XIII століття, коли тривали остаточні правки Галиць
ко-Волинського літопису, перебрали ексклюзивно собі назву Русь.
Київ і Руська земля (у вузькому сенсі слова) поволі втрачали чільну
роль, зокрема й через монгольську навалу, тому згадки про них у Галиць
ко-Волинському літописі поступово зникають. Один із прикінцевих роз
ділів літопису, панегірик волинському князеві Володимиру Василькови-
чу, засвідчує також занепад символічного значення Києва на політичній
і культурній мапі нової Русі. У літописному переліку церков, які збудував
за час свого князювання Володимир Василькович, немає жодної київської,
хоча згадано храми у Володимирі, Перемишлі, Луцьку, Любомлі і навіть у
Чернігові - за Дніпром. Очевидно, часи, коли ростовські бояри могли ро
бити великі пожертви Києво-Печерському монастиреві (зафіксовані в Ки
ївському літописі під роком 1130), давно минули50. Мало того, саме київське
духівництво тікало з міста. Серед тих, хто брав участь у похороні Володими
ра Васильковича, літопис згадує ігумена Печерського монастиря Агапіта -
можливо, це свідчить про те, що він або перебрався на Волинь, або пере
бував там на момент смерти князя. Достеменно відомо, що за кілька років
митрополит київський назавясди залишив катедральне місто і переїхав у
північно-східну Русь. Із собою він забрав титул митрополита всієї Русі, що
сприяло перенесенню назви Русь на Владимиро-Суздальське князівство.
Ще раніше цей київський «бренд» привласнили галицько-волинські князі,
і хоча відновлена Данилом у 1245 році потужна держава після його смерти
розпалася, обидві частини колишнього Галицько-Волинського князівства
зберегли руську ідентичність.
7-15-569 73
2 . Що сталося з Руською землею?
74
Руська земля на сході
7
* 75
2 . Що сталося з Руською землею?
59Див.: Halperin, «The Concept of the Russian Land», c. 35; його ж, «The Russian Land and the
Russian Tsar», c. 66.
60Про історію літописання у північно-східній Русі див.: Л. Л. Муравьева,Летописание Северо-
Восточной Руси XIII-XV века. Про переписування і реконструкцію головних ідеологічних
мітів у Московській Русі див.: Andreas Ebbinghaus, «Reception and Ideology in the Literature
76
Руська земля на сході
of Muscovite Rus’», у кн.: Culture and Identity in Muscovy, 1359-1584, ed. A. M. Kleimola,
G. D. Lenhoff, Moscow, 1997, c. 68-83.
61 Див.: Halperin, «The Concept of the Russian Land», c. 36-38; його ж, «The Russian Land and
the Russian Tsar», c. 69-78.
62Див.: Ostrowski, Muscovy and the Mongols, c. 155-163.
63Див.: Halperin, «“Text and Textology”», c. 254-255.
77
2. Що сталося з Руською землею?
78
Від Суздаля до Москви
79
2 . Що сталося з Руською землею?
Lenhoff, «Unofficial Veneration of the Danilovichi in Muscovite Rus’», у кн.: Culture and Identity
in Muscovy, c. 391-416, зокрема с. 408-409.
69 Див.: Sermons and Rhetoric of Kievan Rus\ trans. and with introduction by Simon Franklin,
Cambridge, Mass., 1991, c. 3-30.
70Див.: Halperin, «The Russian Land and the Russian Tsar», c. 77; пор. В. П. Адрианова-Перетц,
«Слово о житии и о преставлении великого князя Дмитрия Ивановича, царя Русьскаго»,
ТОДРЛ, V (1947), с. 89, і А. М. Ранчин, «“Плетение словес” в Житии св. Стефана Пермского»,
Православный образовательный портал «Слово» (28.10.2010), www.portal-slovo.ru/
philology/4202i.php?PRINT=Y.
71Див.: Halperin, «The Russian Land and the Russian Tsar», c. 77. Пор.: В. П. Адрианова-Перетц,
«Слово о житии и о преставлении великого князя Дмитрия Ивановича, царя Русьскаго»,
с. 91, 92; див. також прим. 66 у цьому виданні. У «Повчанні Петра митрополита», написа
ному ймовірно в XIV столітті, вжито ту саму цитату зі «Слова» митрополита Іларіона, але
там немає згадок про «землі», натомість ідеться про міста. Москва, яка в особі митрополита
8о
Від Суздаля до Москви
Петра отримала свого святого, фігурує поряд із Києвом, який пишається руськими князями-
великомучениками святими Борисом і Глібом. Див.: Pelenski, «The Origins of the Muscovite
Ecclesiastical Claims to the Kievan Inheritance», у його ж: The Contest for the Legacy of Kievan
Rus’, c. 61-76, зокрема с. 63.
72Див. «Слово Софония рязанца о великом князи Дмитрии Ивановиче и брате его Владимире
Ондреевиче», Повести о Куликовской битве, с. 9-17.
73Див.: Pelenski, «The Origins of the Official Muscovite Claims to the Kievan Inheritance», у його
ж: The Contestfor the Legacy of Kievan Rus’, c. 77-101, зокрема с. 86.
74Див.: «Слово Софония рязанца», с. ю.
8l
2. Що сталося з Руською землею?
Місцеві ідентичності
75 Про культ св. Олександра Невського див.: Mari Maki-Petays, «Warrior and Saint: The
Changing Image of Alexander Nevsky as an Aspect of Russian Imperial Identity», у кн.: Imperial
and National Identities in Pre-revolutionary, Soviet and Post-Soviet Russiaf ed. Chris J. Chulos
and Johannes Remy, Helsinki, 2002, c. 45-69.
76Див.: Halperin, «The Russian Land and the Russian Tsar», c. 67.
82
Місцеві ідентичності
77Див.: Charles J. Halperin, «Novgorod and “Novgorodian Land”», Cahiers du monde russe 40, № 3
(July-September 1999), c. 345-364, зокрема с. 353; nop.: Давня історія України, т. 3, с. 487.
78Прикметно, що Новгород мислили поза межами Руської землі не лише «свої», себто новго
родські літописці, а й «чужі», як-от константинопольський патріярх Діонисій, який 1467 року
писав, що відрядив посланців у «Руську землю і Великий Новгород». Див.: Е. В. Белякова,
«К истории учреждения автокефалии Русской церкви», Россия на путях централизации.
Сборник статей, ред. Д. С. Лихачев и др., Москва, 1982, с. 152-156, зокрема с. 155.
79Численні згадки про Руську землю як територію, яка містила Москву і Твер, але не Псков і
Новгород, див.: The Chronicle of Novgorod, 1016-1471, London, 1914 (penp.: Hattiesburg, Miss.,
1970), c. 125,128,129,131,136,156,159,167,171,179. Це переклад «Новгородской летописи по
синодальному харатейному списку», ПСРЛ, 2-ге вид., т. 3, С.-Петербург, 1888; пор. ПСРЛ,
3-тє вид., т. з, Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов, Москва,
2000. Див. також інші публікації новгородських літописів у відповідних томах третього ви
дання ПСРЛ (Москва: Языки русской культуры): т. 4, ч. 1, Новгородская четвертая лето-
83
2. Що сталося з Руською землею?
пись (2000); т. 6, вып. і, Софийская первая летопись старшего извода (2000); т. 6, вып. 2,
Софийская вторая летопись (2001).
80Див.: Н. А. Казакова, «О положении Новгорода в составе Русского государства в конце XV -
первой половине XVI в.», у кн.: Россия на путях централизации, с. 156-159.
81 Про антимосковські настрої автора «Житія» див.: Goldblatt, «Confessional and National
Identity in Early Muscovite Literature», c. 102-104.
84
Загалънорусъка єдність
вершує він свій опис так: «И бьість страх велигсь на вевхь сльїшащихь и
видящихь сиа, не токмо вь град'В Ростові, но и вь веьхь пред'Ьлехь его»82.
Нема сумнівів, що свавілля москвичів залишили тривкі та гіркі спогади
у тих, хто їх пережив.
Загальноруська єдність
85
2. Що сталося з Руською землею?
86Див.: «Слово о житии и учении святаго отца нашего Стефана, бывшаго в Перми епископа»,
у кн.: БЛДР, т. 12: XVI век, С.-Петербург, 2003, с. 144-231, зокрема с. 146; пор. електронну
версію: http://lib.pushkinskijdom.ru/Default.aspx?tabid=ioo9i, а також: Житие св. Стефана,
епископа Пермского, Apophoreta Slavica, под ред. В. Дружина, II (The Hague, 1959)-
87Див.: Richard D. Bosley, «The Changing Profile of the Liturgical Calendar in Muscovy’s Formative
Years», у кн.: Culture and Identity in Muscovy, c. 26-38, зокрема с. 36-38.
88 Див.: Руслан Скрынников, «Русская церковь в XV-XVT вв. Взаимоотношения Москвы и
Новгорода», у кн.: Culture and Identity in Muscovy, с. 543-556, зокрема с. 545~54б.
89Виглядає, що загальна ситуація розвивалася в об’єднавчому напрямку, навіть коли Макарій
допомагав «реактивізувати» місцеві культи, які відроджувалися вже як елементи москов
ського пантеону. Про участь Москви у популяризації місцевих святих у Твері див.: Isolde
Thyret, «Accounts of the Transfer of Relics and Cults of Saints in Muscovite Russia: Saints Arsenii
and Mikhail of Tver’», доповідь на конференції «The Modern History of Eastern Christianity:
Transitions and Problems», Гарвардський університет, 26-27 березня 2004.
86
Загалънорусъка єдність
87
2. Що сталося з Руською землею?
88
Багато облич Русі
8-15-569 89
2 . Що сталося з Руською землею?
90
Багато облич Русі
97 Про тенденцію вважати «Руською землею» в ХПІ-ХУ століттях лише певні руські князів
ства див.: Борис Флоря, «Исторические судьбы Руси», с. 46-61.
8*
з
Під литовським
шатром
Кому належить Велике князівство Литовське?
1 Див.: Олена Русина, Україна під татарами і Литвою [Україна крізь віки, т. 6], Київ,
1998, с. 43_55- Згідно з деякими підрахунками, литовці у Великому князівстві опинилися
супроти східних слов’ян у меншості один до двох або й один до чотирьох. Див.: Daniel Stone,
The Polish-Lithuanian State, 1386-1795 {A History of East Central Europe, vol. IV), Seattle and
London, 2001, c. 12.
2 Суперечливі інтерпретації цього повідомлення див.: S. С. Rowell, Lithuania Ascending:
A Pagan Empire within East-Central Europe, 1295-1345, Cambridge, 1994, c. 94-111; Русина,
Україна під татарами і Литвою, с. 43- 55-
95
3. Під литовським шатром
У цьому розділі йдеться про руські землі, які в другій половині XIV сто
ліття опинилися у складі Великого князівства Литовського. Наявні джере
ла, як і слід було очікувати, містять дуже мало інформації про ідентичність
усього руського населення. Істотно ліпше висвітлено свідомість еліт, але
тут є свої проблеми: сливе неможливо в деталях простежити формування
ідентичности еліт того чи того регіону впродовж цілого періоду від початку
XIII століття до Люблінської унії. Галицько-Волинський літопис охоплює
XIII століття, але відтак ми втрачаємо це важливе джерело інформації.
Тому в пошуках джерел доводиться робити крутий поворот від Західної
України до Смоленська та Литви, де в середині XIV століття почалося своє
літописання. Одинокий регіон, який попри зміну джерел залишається у
полі зору протягом усього того часу, - це Волинь. Але в XIV столітті власно
го літопису там не вели, негусто з місцевими джерелами й у XV столітті. Цю
прогалину допомагають заповнити інші джерела, але вони дуже неповні, а
в ранньому періоді їх іще й замало. Брак джерел витворює широкий про
стір для всіляких припущень, суперечливих концепцій і теорій, надто коли
йдеться про історію ідентичностей.
Чим було Велике князівство Литовське на ділі - литовською, литов
сько-руською чи, може, русько-литовською державою? Відповідь на це пи
тання ускладнюється тим, що правителі з походження були литовцями, а
переважну більшість людности становили східні слов’яни. Не зовсім ясно
з історіографічного погляду також, ким були ті слов’яни - білорусами,
українцями а чи «русскими», як уважала російська імперська історіогра
фія. Один із магістральних напрямків білоруської національної історіо
графії полягає в доведенні, що історична спадщина Великого князівства
Литовського належить білорусам. Ці претензії спричинили велику диску
сію між литовськими та білоруськими істориками і політичними елітами.
Після розпаду СССР дехто в Мінську твердив, що Білорусь має історичні
права не лише на литовську столицю Вільнюс (білоруською Вільня), а й на
державний герб Литви: вершник із шаблею - «Пагоня» (чи «Ууйв» литов
ською) - символ, глибоко закорінений в історії ВКЛ6. Із погляду україн
ських істориків, зв’язок України з Великим князівством Литовським - це
переважно бічний, далеко не першорядний епізод українського історично
го наративу, головними персонажами якого є давньокиївські князі та запо-
97
З- Під литовським шатром
7Див. уже цитовану статтю Александра Філюшкіна в «АЬ Ішрегіо»: Филюшкин, «Вглядываясь
в осколки разбитого зеркала», с. 561-601. У тому самому числі «АЬ Ішрегіо» (№ 4, 2004)
вміщено есеї Даріуса Вілімаса [Darius Vilimas], Ґедре Мікунайте [Giedre Mickunaite], Ігара
Марзалюка і Дмитра Вирського про образ Великого князівства Литовського у сучасній ли
товській, українській і білоруській історичній уяві, а також інтерв’ю Філюшкіна з Ієронімом
Ґралею [Hieronim Grala] про сприйняття ВКЛ у польській історіографії та суспільстві.
8Див., приміром, критику поглядів Іґоря Ґрєкова з боку Владіміра Пашута у: Пашуто, Флоря,
Хорошкевич, Древнерусское наследие и исторические судьбы восточного славянства,
с. 28-29. Наслідуючи російську дореволюційну традицію, Ґрєков трактував Велике князів
ство Литовське як переважно східнослов’янську державу, а отже, повноправного конкурен
та Московії. Пашуто, розвиваючи совєтську парадигму, що в ній ВКЛ правило за литовську
феодальну державу (литовців, соціялістичну націю у складі СССР, не випадало позбавляти
власної історії, як це було до 1917 року), відмовляв позиції Ґрєкова у праві на існування й
убачав у «збиранні» руських земель литовцями пряму аґресію.
9Див. вступ Любавського до його «Нарису» (с. 1-4 у вид. 2010 року або с. 34~37 У ВИД- 2004
року). Оцінки в російській історіографії 1990-х років тенденції, закладеної ще Любавським,
а також огляд літератури див. у: Филюшкин, «Вглядываясь в осколки разбитого зеркала».
98
Кому належить Велике князівство Литовське?
99
З- Під литовським шатром
Ці приязні литовці
Чому руські еліти підкорилися литовським князям? Куди по
ділася києворуська гордість за свій край і рішучість, із якою західна Русь
протистояла монголам? Історики пропонують багато відповідей на ці питан
ня, здебільшого наголошуючи наслідки політичної дезінтеґрації Київської
держави та вигідні умови, що їх литовські князі могли запропонувати місце
вим руським елітам. Але що можна сказати про групові ідентичності й образ
литовців, що їх розвинули з часом руські еліти? Чи зіграли вони якусь роль
у цьому процесі? Пропоную підійти до цього питання, розглянувши образ
литви у Галицько-Волинському літописі - одинокому руському тексті, який
приділяє суттєву увагу литовським сусідам східних слов’ян15.
Литовців та їхніх найближчих сусідів ятвяґів (ятвігів) знали вже укла
дачі «Повісти временних літ» і Київського літопису. Автор першого тексту
записав під роком 1040, що литву завоював Ярослав Мудрий. У вступі до лі
топису, написаному на початку XII століття, литву згадано серед народів, які
жили в Яфетовій землі і платили данину Русі16. Отже, для автора «Повісти
100
Ці приязні литовці
временних літ» литовці були підданцями київських князів, які мирно жили
собі під владою Русі. Трохи інакша картина постає із Київського літопису,
де часто згадувано походи руських князів проти литовців. Під час одного
з таких походів, зафіксованого в літописі під роком 1132, кияни спалили
литовські поселення, але самі зазнали серйозних втрат. Вони не залишили
там великого війська, і щойно головні руські сили пішли, литовці напали
на «киань» із засідки17. Литва в Київському літописі виглядає вочевидь
інакше - бунтівливий народ, за яким мусили пильно наглядати київські
князі. Набагато агресивніший образ тих самих литовських князів постає
зі сторінок Галицько-Волинського літопису: вперше їх згадано у статті за
1205 рік під час усобиці в Галицько-Волинському князівстві, коли литва у
спілці з ятвігами напала на червенські городи та Волинь18. Отже, колишні
данники і бунтівливі підданці постали аґресорами і нападниками19.
Автори Галицько-Волинського літопису, а надто галицькі князі, знали
литовців набагато краще за своїх попередників. Князі Данило, Василько та
їхні сини не лише воювали з литовцями, а й спільно з ними виступали про
ти поляків і татар, укладали шлюби, мали серед литовських князів друзів і
ворогів. Мало того, є гіпотеза, що автори Галицько-Волинського літопису
могли запозичувати історичні відомості із записів, які велися в Новогрудку
або іншому великому центрі Литовської Русі20. Виглядає на те, що в очах
галицько-волинського літописця литва відрізняється від «своїх» передусім
релігією. Судячи з літописного повідомлення, князь Данило, закликаю
чи поляків виступити разом із ним на литовських язичників, апелював до
християнської солідарносте. Князь Василько завдяки перемогам над ли
товцями та ятвігами заслужив особливу похвалу літописця. Схвально від
гукувався літописець і про деяких литовських князів, як-от Войшелк (лит.
Уаі§а^), що охрестились і стали васалами галицько-волинських правите
лів, натомість засуджував тих, хто тримався язичництва і ворожого настав-
лення, як-от Тройден (лит. Тгаісіепів)21.
101
З- Під литовським шатром
102
Ці приязні литовці
24 Полоцький князь Ізяслав визнавав сюзеренітет Войшелка, а той, своєю чергою, був клієн
том галицько-волинських князів. Коли Шварно Данилович став замість Войшелка великим
князем Литовським, ситуація заплуталася ще більше, але ймовірно, що це пом’якшило пере
хідний процес.
25Див.: Сагановіч, Нарыс гісторьіі Беларусі, с. 64-65; Rowell, Lithuania Ascending, с. 83-87.
26Див.: Мозер, «Стереотипы Литвы».
103
і
З. Під литовським шатром
Метаморфози руськости
27 Цей договір існує в двох редакціях, одна з Ґотланду, друга з Риги. Обидві опубліковано:
А. Ф. Вішнеускі, Я. А. Юхо, Псторыя дзяржавы і права Беларусі у документах іматзрьіялах:
вучэб. дапаможнік, Мінск, 2003, с. 15-23; пор. також: Смоленские грамоты ХІІІ-ХІУ веков,
подгот. к печати Т. А. Сумникова и В. В. Лопатин, Москва, 1963, с. 18-62. Те, що в тексті до
говору світ поділено на руський і латинський, нагадує про спостереження Наталі Яковенко,
вже згадане у першому розділі: говорити про єдину давньоруську народність - це все одно,
що твердити про існування однієї латинської народности на підставі навчання латиною в
Західній Европі (див. с. 50 цього видання).
104
Метаморфози русъкости
9-15-569 105
З- Під литовським шатром
33Окрім грамоти Ґерденя (1264) див. також лист православного полоцького єпископа ризькій
владі (1300) і договір Полоцька з Ригою (1330): Белоруссия в эпоху феодализма. Сборник до
кументов и материалов в трех томах, т. 1, Минск, 1959, № 24 і 25, с. 82-83. Тексти інших
полоцьких документів цього періоду див.: Полоцкие грамоты XIII - начала XVI века, в 4 т.
34 Текст договору див.: Полоцкие грамоты XIII - начала XVI века, т. 3, с. 102-107. Докази
того, що Ґедимін уважав руську людність держави за окрему мовну та релігійну групу, див.:
Марзалюк, Людзі дауняй Беларусі, с. 48.
Юб
Метаморфози русъкости
35Текст Кревської унії див.: Akta unii Polski z Litwą, 1385-1791, red. S. Kutrzeba, W. Semkowicz,
Kraków, № 1 (1932), c. 1-3. Білоруський переклад див.: Вішнеускі, Юхо, Псторыя дзяржавы
і права Беларусі, с. 32-34.
36Текст листа див.: Полоцкие грамоты XIII - начала XVI века, т. і, с. 50-54. Пор.: Вішнеускі,
Юхо, Псторыя дзяржавы і права Беларусі, с. 35-37.
37 Про становище православної церкви у ВКЛ див.: Rowell, Lithuania Ascending, с. 149-150,
180-188.
9* 107
&
З- Під литовським шатром
католиками. Сам Яґайло прийняв не лише нове ім’я, а й нову віру. Так само
вчинили його ще не охрещені брати. Але ті, хто вже прийняв православ’я,
перехрещуватися відмовилися. На тому нібито й погодилися, але проблема
знову постала 1413 року, коли замість персональної унії між Польщею та
Литвою було укладено династичну Городельську унію, що надавала литов
ській знаті, в разі переходу у католицтво, широких привілеїв, які не поши
рювалися на православних князів і шляхту38. Так було створено юридичний
бар’єр між поляками і литовцями з одного боку та руською знаттю з друго
го. Цей бар’єр ніяк не стосувався місцевої ідентичности жителів Полоцької
землі чи Волині; натомість він об’єднував їх на ґрунті релігійної ідентич
ности та відрізняв від литовців. Мало того, запроваджена Городельською
унією релігійна дискримінація працювала на відокремлення руської знаті
у ВКЛ від Рюриковичів і руських бояр у Твері, Пскові, Новгороді та Москві,
де такої дискримінації не існувало.
Кревська і Городельська унії змінили напрямок культурного розвитку
Великого князівства Литовського. Якщо раніше можна було спостерігати
чіткі ознаки політичної, релігійної та культурної «русинізації» литовських
еліт, то вже від кінця XIV століття цей процес пішов зовсім в іншому рі
чищі. Мало того, з колись панівною руською культурною традицією почав
конкурувати не слабший, а рівний або й навіть привабливіший культурний
продукт. За підтримки центральної влади він не лише усунув литовські елі
ти зі сфери руського впливу, а й проник у середовище самої руської еліти39.
Руські князі та шляхта дістали нагоду продемонструвати своє неза
доволення дискримінаційною політикою уряду і перевірити новоздобуте
відчуття руської солідарности під час феодальної війни, яка почалася у
Великому князівстві по смерті Вітовта. 1430 року князь Свидриґайло, при
значений своїм братом Владиславом II на місце покійного Вітовта, нара-
зився на потужну опозицію з боку польської знаті. Проблема полягала в
тому, хто має більші права на Поділля - Польське королівство чи Велике
князівство Литовське. У цьому конфлікті Владислав став на бік поляків, а
Свидриґайло звернувся по підтримку до Тевтонського ордену і незадоволе-
ної руської еліти, якій він фактично запропонував легітимний інструмент
108
Метаморфози руськости
40 Указ 1434 року, який стосувався литовських і руських земель Великого князівства (terras
nostras Lithvania et Russie), мав на меті завадити конфліктам між тамтешніми мешканцями
(populos). Є думка, що указ 1434 року стосувався тільки православної шляхти самої Литви, до
якої належали Чорна Русь і Берестейщина, а привілеї, надані Жиґимонтом у 1434 році, фак
тично дійшли до православної шляхти Великого князівства набагато пізніше, завдяки ука
зові 1447 року (див.: Любавский, Очерки историиЛитовско-русского государства, с. 60-75
[пор. с. 93-108 вид. 2004 року]). Стосовно інтерпретації подій 1430-х років у сучасній бі
лоруській і українській історіографії див.: Сагановіч, Нарис гісторьіі Беларусі, с. 95-100;
Русина, Уіфаїна під татарами і Литвою, с. 108-118.
109
З- Під литовським шатром
41 Див.: Jerzy Ochmański, «The National Idea in Lithuania from the Sixteenth to the First Half of
the Nineteenth Century: The Problem of Cultural-Linguistic Differentiation», Harvard Ukrainian
Studies 10, № 3-4 (December 1986), c. 301-315, зокрема с. 303-304.
42 Див.: Михайло Грушевський, Історія української літератури, т. V, кн. 1-2, Культурні
і літературні течії на Україні в XV-XVI вв. і перше відродження (1580-1610 pp.), Київ,
1926-1927 (репр.: Нью-Йорк, i960; Київ, 1995)? с. 71 - 72. Про війни Свидриґайла 1430-х
років як прояв литовсько-руського конфлікту див. також: Łowmiański, Studia nad dziejami
Wielkiego Księstwa Litewskiego, c. 413-424. Про підтримку Свидриґайла з боку руських еліт
див.: А. Ю. Дворниченко, Русские земли Великого княжества Литовского: очерки истории
общины, сословий, государственности, С.-Петербург, 1993, с. 206-209.
43 «Супрасльський літопис» див. у: ПСРЛ, т. 35, Летописи белорусско-литовские, Москва,
1980, с. 36-67. Детальний виклад литовського літописання див. у: T. Сушицький, Західно-
руські літописи як пам’ятки літератури, 2 т., Київ, 1921-1929; Николай Улащик, Введение
в изучение белорусско-литовского летописания, Москва, 1985 (короткий англомовний
огляд - Rowell, Lithuania Ascending, с. 41-43). Про зміст «Хроніки» також див.: Грушевський,
Історія української літератури, т. V, с. 162-173.
110
Метаморфози русъкости
111
З- Під литовським шатром
112
Розкол руської церкви
113
З. Під литовським шатром
який здобув Галичину) і відновив свою владу у Новгороді. Після 1392 року
він почав називатися «митрополит київський і всієї Русі»50.
Кипріян намагався возз’єднати розділену митрополію під своєю вла
дою і тому став головним оборонцем загальноруської єдности. У листах до
московських князів, які спершу не пускали його діяти в монгольській Русі,
Кипріян наполягав, що його юрисдикція охоплює «всю Руську землю», і
тому він мусить мати доступ до церков не лише у Великому князівстві
Литовському, а й у північно-східній Русі51. «Вся Руська земля» означала в
нього традиційну територію митрополії цілої Русі, не лише Велике князів
ство і монгольську Русь, а й Новгород і Галичину. Із «Житія митрополи
та Петра», яке редаґував Кипріян, видно, що він уважав Галичину (яка на
момент написання/редаґування перебувала під польським сюзеренітетом)
частиною Волинської землі, а ту, своєю чергою, зараховував до Руської зем
лі. Відновлення єдности Київської митрополії та поновлення літописання
при митрополичому дворі (знаменитий Троїцький літопис було укладено з
ініціятиви Кипріяна) поза сумнівом зміцнило почуття загальноруської єд
ности при митрополичому дворі. Культ окремих святих, як-от митрополита
Петра, який походив із Галичини, напевно теж давав такий самий ефект52.
Однак митрополія залишалася об’єднаною недовго: у XV столітті вона
остаточно розкололася. Після смерти Кипріяна Вітовт і Васілій знову по
чали боротися за контроль над митрополією. Новий митрополит Фотій
жив у Москві, і 1415 року Вітовт наполіг на обранні новим митрополитом
київським Григорія Цамблака, небожа покійного Кипріяна. Це фактично
означало відновлення Литовської митрополії, хоча Вітовт заявляв, що про
сто повертає Києву статус катедри митрополита всієї Русі. Обґрунтовуючи
свого кандидата, якого константинопольський патріярх відлучив від церк
ви, Вітовт виставляв себе оборонцем руської Церкви і руської чести супроти
митрополита, який жив у Москві і нехтував свої душпастирські обов’язки у
Великому князівстві. Цамблака обрав митрополитом собор єпископів, які
50 Про митрополита Кипріяна і його діяльність див.: там само (с. 82-87, 91 укр. вид.). Про
історії митрополичих титулів та ідеологічне значення їхніх змін див.: Omeljan Pritsak, «Kiev
and All of Rus’: The Fate of a Sacral Idea», Harvard Ukrainian Studies 10, № 3/4 (December,
1986), c. 279-300; Andrei Pliguzov, «On the Title “Metropolitan of Kiev and All Rus”», Harvard
Ukrainian Studies 15, № 3/4 (1991), c. 340-353.
51 Див. лист Кипріяна від 23 червня 1378 року в: Прохоров, Русь и Византия в эпоху
Куликовской битвы, с. 398-410, зокрема с. 399.
52Текст «Житія митрополита Петра» див.: Прохоров, Русь и Византия в эпоху Куликовской
битвы, с. 413“ 437-
114
Розкол руської церкви
53 Про Флорентійську унію і реакцію на неї Київської митрополії див.: Oskar Halecki, From
Florence to Brest, 1439-1596, 2-ге вид., New York, 1968; Borys A. Gudziak, Crisis and Reform:
The Kyivan Metropolitanate, the Patriarchate of Constantinople, and the Genesis of the Union
of Brest, Cambridge, Mass., 1998, c. 3-58 (авторизований укр. пер.: Борис Ґудзяк, Криза і ре
форма: Київська митрополія, Царгородський патріархат і генеза Берестейської унії, пер.
Марія Габлевич, Львів, 2000, с. 59-80).
54Про змагання Москви і Великого князівства за руську митрополію та її остаточний розкол у
середині XV століття див.: John Fennell, A History o f the Russian Church to 1448, London - New
York, 1995; Pelenski, The Contestfor the Legacy of Kievan Rus’, c. 61-76; Василь Ульяновський,
Історія церкви та релігійної думки в Україні, т. і, Київ, 1994, с. 24-42; Микола Чубатий,
Історія Християнства на Руси-Україні, Рим - Нью-Йорк, 1965, с. 643-713; Русина, Україна
під татарами і Литвою, с. 205-226; Rowell, Lithuania Ascending, с. 163-69.
115
3. Під литовським шатром
Межі Русі
116
Межі Русі
117
З. Під литовським шатром
59 Серед змін у тексті «Похвали» великого князя московського згадано окремо від решти
руських великих князів, серед Вітовтових друзів, а не васалів (див.: ПСРЛ, т. 35, с. 58-59).
60Марзалюк, Людзі дауняй Беларусі, с. 52~53•
118
Межі Русі
61 Текст «Волинського короткого літопису» див.: ПСРЛ, т. 35, с. 118-127; розповідь про бит
ву під Оршею і панегірик князю Острозькому див. на с. 125-127. Марзалюк, Людзі дауняй
Беларусі, с. 125-126. Московсько-литовські війни початку XVI століття, особливо Оршанська
битва, правили за відправну точку в поширенні неґативного образу московитів у Центральній
і Західній Европі для авторів, які перебували на службі в польської еліти або були з нею тіс
но пов’язані. Див.: Marshall Т. Рое, «А People Born to Slavery» у кн.: Russia in Early Modern
European Ethnography, 1476-1748, Ithaca and London, 2000, c. 19-22.
62 Про дискусії щодо титулу Івана III та його тогочасні геополітичні імплікації див.:
Филюшкин, «Вглядываясь в осколки разбитого зеркала».
63 Див.: Хорошкевич, «Отражение представлений о регионах всея Руси и Российского го
сударства в великокняжеской и царской титулатуре XVI в.», с. 113-119. Про назву й образ
Московії в європейських текстах того періоду див.: Рое, «А People Born to Slavery», с. 11-38.
119
З. Під литовським шатром
64 Про переходи князів див.: Oswald P. Backus, Motives of West Russian Nobles in Deserting
Lithuania for Moscow, 1377-1514, Lawrence, Kans., 1957.
65 Див.: Елена Русина, «Общность несхожего: Российское государство и Великое княжество
Литовское в XIV - середине XVI ст.» (неопублікований рукопис).
66Див.: ПСРЛ, т. 35, с. 52, 57 ~5 й-
120
Між землею та князем
67 ПСРЛ, т. 35, с. 139, 161. Про текстуальну історію цього сюжету див.: Pelenski, «The Contest
between Lithuania and the Golden Horde», c. 149.
68Pelenski, «The Contest between Lithuania and the Golden Horde», c. 65-67. Пор.: Грушевський,
Історія української літератури, т. V, с. 190-197.
69 Див.: ПСРЛ, т. 35, с. 118-127; записи після «нахождения Батыя царя на Руску землю» по
чинаються від с. 120; розповідь про вбивство Макарія та відповідну згадку про Руську землю
див. на с. 124.
10-15-569 121
З- Під литовським шатром
122
Мова і язик
Мова і язик
72 Про розмаїття методів, якими литовські князі здобували руські землі, див.: Rowell,
Lithuania Ascending, с. 84-88, 93,115-116. Про сильний реґіоналізм у ВКЛ див.: Любавский,
Очерк истории Литовско-Русского государства, с. 76-88 (пор. с. 109-121 вид. 2004 року).
Про соціяльні зміни на руських землях Великого князівства див.: Дворниченко, Русские зем
ли Великого княжества Литовского.
73Про Скорину див.: Белорусский просветитель Франциск Скорина и начало книгопечата
ния в Белоруссии и Литве, Москва, 1979.
10* 123
З- Під литовським шатром
124
Роз’єднавча унія
На відміну від своїх наступників початку XVI століття, які писали в часи
глибокої конфесіоналізації руського суспільства, Скорина не бачив жодної
суперечности між своїми неправославними релігійними поглядами і чітко
вираженою руською ідентичністю.
Серед проблем, що їх ставлять перед дослідником твори Скорини, -
географічна розмитість руського народу, з яким він себе ідентифікує. Де
починається і де закінчується його народ? До чого вони зводяться - міс
то Полоцьк, Полоцька земля, руські землі тільки Великого князівства,
ціле Велике князівство Литовське чи всі руські землі незалежно від
Великого князівства? Чи ці кордони пролягають деінде в межах цих по
літичних і етнокультурних організмів? Найочевидніші маркери ідентич
носте Скорини - самоозначення як уродженця Полоцька і Литви - вказу
ють, що своєю батьківщиною він уважав руські землі Великого князівства
Литовського (можливо, за винятком тих, що належали власне Литовському
князівству, як-от Чорна Русь). Звертання Скорини до широкої православ
ної авдиторії без згадок про православного правителя Московії прово
дить чітку межу його руського простору: він, імовірно, закінчувався мос
ковсько-литовським кордоном. Скорина друкував свої книги після битви
під Оршею, за понад шістдесят років після остаточного розколу Київської
митрополії, тому не міг уникнути впливу дедалі більших розходжень між
литовською та московською Руссю. Широкий чи вузький сенс вкладав
Скорина у поняття «руський народ» (язик), його інтерес до народної мови
сприяв проникненню простомовних елементів (у цьому випадку - варіанта
старобілоруської) у друк і в такий спосіб явно розхитував не лише позиції
церковнослов’янської як спільної літературної мови східних слов’ян, а й
ширшої концепції єдиного руського простору.
Роз’єднавча унія
76 Про політичні, економічні та військові передумови Люблінської унії, а також про її ідео
логічне обґрунтування див.: Jarosław Pelenski, «The Incorporation of the Ukrainian Lands of
Kievan Rus’ into Crown Poland (1569): Socio-Material Interest and Ideology (A Reexamination)» у
його ж: The Contestfor the Legacy of Kievan Rus’, c. 151-188.
126
Роз’єднавча унія
127
З- Під литовським шатром
тів за включення цього краю до складу Речі Посполитої. Згадок про те, що
самі кияни і волиняни відчували й думали про всю цю справу, лишилося
дуже мало78.
Але те, що відомо сьогодні з літописів і офіційних документів Великого
князівства Литовського, дозволяє припустити, що землі, передані
Польському королівству в результаті Люблінської унії, усе ж таки відріз
нялися від решти руських земель під Литвою. По-перше, вони ввійшли до
складу литовської держави серед останніх і відрізнялися від центральних
литовських теренів. Іще в 1392 році, наприклад, волинська шляхта здобу
ла ті самі права, що й шляхта Львівської землі по той бік польсько-литов
ського кордону. Київська земля, якою правили зрусинізовані Ольґердові
нащадки, була найбільш незалежною з усіх територій Великого князівства,
а київські князі та бояри часто ставали в опозицію до центральної влади.
Під час воєн 1430-х років вони до останнього підтримували Свидриґайла.
У 1481 році вони змовлялися вбити іншого великого князя і поставити на
його місце свою людину. В 1508 році київська шляхта підтримала повстання
Михайла Глинського, сподіваючись відновити Київське князівство. Навіть
якщо деякі з цих відомостей насправді є пізнішими підробками, поява їх у
літописах XVI століття свідчить, що справді існувала традиція «відчужен
ня» Києва від головних центрів влади ВКЛ79. Кияни упокорилися лише
тоді, коли стали більше залежати від своїх волинських сусідів. Цю залеж
ність принесла поразка Глинського в битві з військом волинського князя
Костянтина Івановича Острозького. Саме в першій половині XVI століття,
до Люблінської унії, волинські князі утвердилися на власних землях і здо
були контроль над західним Поділлям і Київською землею. Тому волинські
делегати у Любліні виступали за те, щоб Київська земля теж увійшла до
128
Тріюмф місцевої ідентичності!?
80Про Волинську та Київську землю, крім відповідних розділів «Нарису історії середньовіч
ної і ранньомодерної України» Наталі Яковенко, див.: Дворниченко, Русские земли Великого
княжества Литовского, с. 94-106.
81 Волинська, Київська і ще деякі землі ВКЛ мали автономний статус, захищений спеціяльни-
ми декретами та привілеями. Про цей особливий статус, політичні настанови місцевих еліт і
їхній зв’язок із рішеннями Люблінського сейму див.: Дворниченко, Русские земли Великого
княжества Литовского, с. 91-101,121-124.
З■
Під литовським шатром
82Див.: уривок з Акту Люблінської унії: Белоруссия в эпоху феодализма. Сборник докумен
тов и материалов в трех томах, Минск, 1959, т. 1, с. 150.
130
Тріюмф місцевої ідентичностіі?
1 Edward L. Keenan, «Royal Russian Behavior, Style and Self-Image», у кн.: Ethnic Russia in the
USSR: The Dilemma of Dominance, ed. Edward Allworth, New York, 1980, c. 3-16 (укр. пер.:
Едвард Кінан, «Поведінка, стиль і самосприйнятгя російського царського двору» в його ж:
Російські історичні міти, вид. 2-ге, Київ, 2003, с. 65-81).
2Nancy Shields Kollmann, «Concepts of Society and Social Identity in Early Modern Russia», у кн.:
Religion and Culture in Early Modem Russia and Ukraine, ed. Samuel H. Baron, Nancy Shields
135
4. Піднесення Московії
Kollmann, DeKalb, 111., 1997, с. 34-51, зокрема с. 44. Про зв’язок між концепцією чести і соці
альною ідентичністю в Московії див. монографію Колман, «By Honor Bound: State and Society
in Early Modern Russia» (Ithaca and London, 1999, c. 58-63).
3 Див.: Valerie Kivelson, «Muscovite “Citizenship”: Rights without Freedom», Journal of Modern
History 74 (September 2002), c. 465-489.
4Крім уже цитованих тут загальних праць із російської історії, див. таке дослідження з цього
періоду: Robert О. Crummey, The Formation of Muscovy, 1304-1613, London and New York, 1987.
Свіжу інтерпретацію цієї епохи та огляд нової літератури з теми див.: Nancy Shields Kollmann,
«Russia» у кн.: The New Cambridge Medieval History, т. VII, c. 1415 - c. 1500, Cambridge, 1998,
c. 748- 770.
136
Московія і московські правителі
11-15-569 137
4■Піднесення Московії
138
Пошуки коріння
На той час Іван уже тяжко хворів, а країна потерпала не лише від три
валої катастрофічної війни, але й від політики опричнини. Іван Грізний
виділив частину Московського царства для себе й запровадив у ній окре
му адміністрацію з опричників - установив там свою необмежену владу і
намагався збудувати утопічну авторитарну державу. Експеримент тривав
з 1564 по 1571 рік і цілком виснажив матеріяльні й людські ресурси краї
ни - жертвою розв’язаного царем і опричниками терору в обох частинах
держави стали сотні, якщо не тисячі членів боярських сімей і жителів таких
міст, як Новгород. Цей терор пояснюють по-різному: одні приписують його
ексцентричній і безладній поведінці божевільного, інші в зиґзаґах царської
політики шукають певної логіки і вбачають у всьому ретельний план. Пе
тербурзький дослідник Руслан Скринніков в одній зі своїх праць пояснює
опричнину тим, що цар не міг виконати с о ц і а л ь н и й контракт із елітами і
пожалувати їх за службу новими землями. Тому, щоб домогтися лояльнос-
ти еліт і змусити їх виконувати обов’язки стосовно держави, Іван IV удався
до брутальної сили5. Історики далі сперечаються щодо оцінки самого Івана,
його дивної поведінки та суперечливих дій. Хай там як, але є підстави вва
жати, що Іван Грізний передав державу в централізованішому стані, ніж
прийняв, із міцнішою спільною політичною й етнокультурною ідентичніс
тю, ніж притаманна московитам раніше. Можна сказати, що політика Івана
створила передумови до соціяльних заворушень часів Смути, але водночас
завдяки їй Московія вижила як єдина й неподільна держава.
Пошуки коріння
5Див.: Руслан Скрьінников, Царство террора, С.-Петербург, 1992. Про Івана Грізного див.
також: Edward L. Keenan, «Ivan IV and the “King’s Evil”: Ni muka li to budet?», Russian History
20 (1993), c. 5-13; його ж, The Kurbskii-Groznyi Apocrypha: The Seventeenth-Century Genesis
o f the «Correspondence» Attributed to Prince A. M. Kurbskii and Tsar Ivan IV, Cambridge, Mass.,
1971; Andrei Pavlov, Maureen Perrie, Ivan the Terrible, London, 2003.
11* 139
4■Піднесення Московії
6Див.: Павел Милюков, Главные течения русской исторической мысли, т. I, Москва, 1898;
його ж, Очерки по истории русской культуры, в 2-х т., С.-Петербург, 1896-1897.
7 Про інтерпретацію поглядів Мілюкова і критику «традиційної» схеми російської історії
Грушевським див.: Плохій, Великий переділ, с. 108-127.
8 Див. аналіз «традиційної» схеми та історіографію проблеми: А. Е. Пресняков, Лекции по
русской истории, т. і, Киевская Русь, Москва, 1938 (репр.: The Hague, 1966), с. i - i i ; пор. та
кож нове видання за редакції Міхаіла Свердлова: А. Е. Пресняков, Княжое право в древней
Руси. Лекции по русской истории. Киевская Русь, Москва, 1993, с. 256-280. Це видання міс
тить тексти лекцій, які Пресняков читав у 1907-1916 роках.
9Див.: Ключевский, Сочинения, т. І, с. 32-34.
140
Пошуки коріння
10 Див. програмову статтю Ніколая Трубєцького 1925 року «The Legacy of Genghis Khan: A
Perspective on Russian History not from the West but from the East», у кн.: Nikolai Trubetzkoy,
The Legacy o f Genghis Khan and Other Essays on Russian Identity, ed. Anatoly Liberman, Ann
Arbor, 1991, c. 161-232 (рос. вид.: Николай Трубецкой, «Взгляд на русскую историю не с
Запада, а с Востока», у його ж: Наследие Чингисхана, Москва, 2007, с. 223-292).
11Анна Панкратова, Великий російський народ, вид. 2-ге, доп., Київ, 1952, с. 16.
141
4- Піднесення Московії
142
Пошуки коріння
143
4■Піднесення Московії
18 Про публічні дискусії в СССР щодо святкування боо-річчя Куликовської битви див.:
Yitzhak М. Brudny, Reinventing Russia: Russian Nationalism and the Soviet State, 1953-1991,
Cambridge, Mass., and London, 2000, c. 181-191.
19Див.: Елена Зубкова, Александр Куприянов, «Возвращение к “русской идее”: кризис иден
тичности и национальная история», у кн.: Национальные истории в советском и постсо
ветских государствах, ред. К. Аймермахер, Г. Бордюгов, Москва, 1999, с. 299-328, зокрема
с. 321-322.
144
Пошуки коріння
145
4■Піднесення Московії
«Татарське іго»
146
«Татарське іго»
25 Про вплив монголів на московську державу і суспільство див.: Ostrowski, Muscovy and
the Mongols, с. 36-132; Pelenski, «State and Society in Muscovite Russia and the Mongol-Turkic
System in the Sixteenth Century», у його ж The Contestfor the Legacy of Kievan Rus’, c. 228-243.
26 Див.: Ostrowski, Muscovy and the Mongols, c. 138; Прохоров, «Этническая интеграция в
Восточной Европе в XIV веке», с. 22-29.
147
4. Піднесення Московії
148
Відкриття Києва
Відкриття Києва
Ще один міт про початки московської держави - комплекс
уявлень про її київське походження. В середині XV століття ніщо не свід
чило про можливе відродження інтересу московських еліт до києворуської
спадщини - московські митрополити не мали Києва у титулі, а москов
ські книжники замінили Київ у ролі центру Руської землі Москвою. Але в
другій половині XV століття під впливом певних релігійних і політичних
чинників ситуація змінилася. Першим із таких чинників став інтерес до
джерел християнства на Русі, що було викликано полемікою довкола Фло
рентійської унії, розколу Руської митрополії і фактичної автокефалії її мос
ковської частини. Другий чинник - виникнення Московії як незалежної
держави, яка скинула «татарське іго» і шукала історичної легітимації свого
нового статусу. В обох випадках пошуки придатного для політичних мані
пулювань минулого вели до Києва, або, точніше, через Київ до Візантії, що
робило історію Київської Русі як ніколи важливою для московських еліт.
Зрештою, претензії Москви на колишні києворуські землі, Твер, Новгород,
Псков, а також Смоленськ та інші руські території Великого князівства Ли
товського теж підігрівали інтерес до Києва і робили актуальною тему ди
настичних зв’язків московських князів зі св. Володимиром.
Підвалини відродження інтересу до київського минулого заклали
митрополит Кипріян, найбільш «загальноруський» з усіх митрополитів
у плані пастирського досвіду, і його наступник митрополит Фотій. У пер
шій половині XV століття в московський церковний календар було вписа
но кілька свят, прямо пов’язаних із Києвом і київським корінням руського
православ’я: дні св. Ольги, св. Антонія Печерського і варязьких мучени
ків. Московський церковний календар XV століття містив також празник
св. Володимира, посвячення церкви св. Георгія в Києві, а також два дні
святих великомучеників Бориса та Гліба29. Що стосується московських тек
стів, то перші свідчення нового інтересу московських книжників до киє-
воруських часів з’являються наприкінці 1450-х - у 1460-х роках. їх можна
29Див.: Richard D. Bosley, «The Changing Profile of the Liturgical Calendar in Muscovy’s Formative
Years», c. 35-37.
149
4- Піднесення Московії
30Див.: Jaroslaw Pelenski, «The Origins of the Official Muscovite Claims to the Kievan Inheritance »,
у його ж, The Contestfor the Legacy of Kievan Rus’, c. 87-88.
31 Памятники литературы Древней Руси, т. 4, с. 208; див. також БЛДР, т. 6 (електронна
версія: www.pushkinskijdom.ru/Default.aspx?tabid=4985). Київську тему у формі численних
згадок про київських князів і персонажів порушено і в інших творах Куликовського циклу,
написаних одночасно зі «Словом» і пізніше. У «Задонщині», приміром, згадано не лише про
св. Володимира, а й про Рюрикового сина Ігоря, Ярослава Мудрого та легендарного Бояна,
київського співця, який фігурує у «Слові о полку Ігоревім». Див.: «Слово Софония рязанца о
великом князи Дмитрии Ивановиче», Повести о Куликовской битве, ред. М. Н. Тихомиров,
В. Ф. Ржига, Л. А. Дмитриев, Москва, 1959, с. 9.
32 ПСРЛ, т. 25, Московский летописный свод конца X V века, под ред. М. Н. Тихомирова.
Москва-Ленинград, 1949; с. 285 (репр. із новою передмовою Б. М. Клосса - Москва, 2004);
пор. ПСРЛ, т. 21, Книга Степенная царского родословия, под ред. П. Г. Васенко, ч. 2, и -
17 степени грани, С.-Петербург, 1913 (2-ге вид.: Степенная Книга царского родословия:
тексты и комментарий, под ред. Н. Н. Покровского, Г. Д. Ленхоффа, т. 2, степени XI-XVII,
Москва, 2008); див. також БЛДР, т. 12 (електронна версія: www.pushkinskijdom.ru/Default.
aspx?tabid=10174).
150
Відкриття Києва
33 Pelenski, «The Origins of the Official Muscovite Claims», c. 90. Практику новгородської та
псковської громад запрошувати князів із Великого князівства Литовського досліджувала
Анна Хорошкевич, див.: Пашуто, Флоря, Хорошкевич, Древнерусское наследие и истори
ческие судьбы восточного славянства, с. 140-141.
34 Про використання нового царського титулу у стосунках Московії з Новгородом і Литвою
разом зі згадками московських дипломатів про литовську Русь як вотчину Івана III див.:
Филюшкин, «Вглядываясь в осколки разбитого зеркала», с. 561-601.
151
4■Піднесення Московії
152
Відкриття Киева
12-15-569 153
4. Піднесення Московії
Дискурс царства
Велике князівство Московське офіційно стало царством піс
ля формального сходження на престол Івана Грізного в 1547 році. Саме з
цього року і цієї події починається історія Московського царства у біль
шості стандартних синтез російської історії. Але сучасники Івана Грізного
і кілька наступних поколінь московитів сприймали шлях Московії до цар
ства зовсім по-іншому. Мало того, і народна пам’ять і пізніша історична
традиція пов’язували перетворення Московії на царство не зі сходженням
на престол Івана IV, а із завоюванням Казанського ханату, яке відбулося за
п’ять років потому (1552)41. Прикметно, що, звернувшись у 1557 році до кон
стантинопольського патріарха з проханням потвердити царський титул,
сам Іван покликався не на свою висвяту, а на завоювання Казані й Астра
хані (1552-1556). Цього самого арґументу вживала московська дипломатія,
коли переконувала західних сусідів визнати новий титул правителя. Те, що
Іван і його сучасники вважали початком царства, модерні історики часто
вважають початком імперії. Завоювання Казані - це ключовий елемент в
обох інтерпретаціях російської історії. У віртуальному діялозі крізь століття
поновився знак рівности між термінами «цар» та «імператор», «царство»
та «імперія». Самодержець XVI століття вважав завоювання Казансько
го царства доказом того, що він сам є царем, а сучасні історики вважають
анексію неслов’янської казанської держави свідченням перетворення Мос
ковії не просто на царство, а на багатонаціональну імперію42.
Як виглядає, обидві версії створення царства-імперії не врахову
ють історичних прецедентів цих подій. Ще Іван III, дід Івана Грізного,
1487 року поставив царювати в Казані свого кандидата, а батько Івана
Грізного Васілій III поширив на Казань опіку Московії. Обидва правителі
час до часу називали себе царями і згадували Казань або волзьких булгар
у своєму титулі43. Що стосується багатоетнічного характеру московської
41 Див.: Pelenski, «State and Society in Muscovite Russia», c. 237; Л. H. Пушкарев, «Отражение
истории Русского централизованного государства в устном народном творчестве XVI-
XVII вв.», у кн.: Россия на путях централизации, ред. Д. С. Лихачев та ін., Москва, 1982,
с. 250-255.
42Пеленський погоджується з цією тезою, коли пише: «До 1552 року вона [Московія] існувала
передусім як великоруська держава... Згодом Росію перестали вважати гомогенною країною
і почали вважати її імперією (державою держав), яка складається з різних царств, земель і
міст» («State and Society in Muscovite Russia», c. 237).
43 Див.: Хорошкевич, «Отражение представлений о регионах всея Руси и Российского цар
ства в великокняжеской и царской титулатуре XVI в.», с. 102-127, зокрема с. 119-126.
154
Дискурс царства
12* 155
4■Піднесення Московії
Germanes» - див. Giles Fletcher, «Of the Russe Common Wealth» у кн.: Giles Fletcher, Jerome
Horsey, Russia at the close of the sixteenth century, ed. Edward Augustus Bond, New York, 1856,
c. 20; nop. рос. пер.: Джильс Флетчер, О государстве Русском, пер. М. А. Оболенский, Москва,
2002, с. зз; див. також:: А. М. Kleimola, «Genealogy and Identity among the Riazan’ Elite», у кн.:
Culture and Identity in Muscovy, c. 284-302, зокрема c. 284-285).
46 На думку Кіиаиа, патримоніяльні претензії московських зверхників сучасною диплома
тичною мовою можна витлумачити як наявність певних «історичних інтересів» у регіоні,
див.: Keenan, «On Certain Mythical Beliefs and Russian Behaviors», c. 24, та його ж, «Muscovite
Perceptions of Other East Slavs», c. 25-26 (укр. пер. відповідно: «Російські міти про київську
спадщину», с. 18-19; «Сприйняття московитами інших східних слов’ян перед 1654 роком»,
с. 47- 48).
47 Див.: Русина, «Київ як Sancta Civitas у московській ідеології та політичній практиці XIV-
XVI ст.», с. 189-190.
156
Дискурс царства
48 ПСРЛ, т. 21, ч. 2, с. 653 (англ. пер. наведено за: Pelenski, «Muscovite Imperial Claims to the
Kazan Khanate (Based on the Muscovite Theory of Succession to the Lands of Kievan Rus’)», У його
ж: The Contestfor the Legacy of Kievan Rus’, c. 189-212).
49 «Азъторохань, иже преже зовомъ бъ Тьмутороханъ» (там само).
50Див. репродукцію лубка «Миші кота ховають» із зібрання М. П. Поґодіна на сайті Російської
національної бібліотеки: www.nlr.ru/fonds/best/15.htm. Про смисл цієї лубкової картинки
див.: Саид Фаизов, «Пробуждение империи в царствование Алексея Михайловича (офици
альная идеология Москвы и фольклор)», у кн.: Украина и соседние государства в XVII веке,
с. 145- 159.
157
4 . Піднесення Московії
Для московських еліт вони були культурно чужими, тому присяга на ві
рність московському царю, яка Гарантувала іншим місцевим елітам повну
участь у московському політичному житті, була для татар лише початком
нелегкого шляху - тільки перехід у православ’я відкривав перед ними две
рі до повноцінного московського «громадянства». Щоб увійти в них, вони
мали стати «росіянами» і в політичному та релігійному сенсі, і в сенсі куль
турному51.
Епоха Івана IV породила великі переселення, адже новгородські бояри,
ремісники і купці, казанські еліти і старе московське боярство були зму
шені пересуватися країною, покидати опричні землі або вселятися туди.
Масштабні переміщення спричинили великі зміни в ідентичності. Пересе
лені князі та бояри за кожної нагоди шукали способу повернутися додому,
але в довгій перспективі втрачали свої регіональні ідентичності і набува
ли нових. Облік військових одиниць в офіційних документах здійснювався
тепер не за назвою удільного князівства чи провінції, звідки їх набрано,
а за іменами начальників. Етнокультурні ідентичності утримали, однак,
свої позиції серед еліт Касимовського, Казанського й Астраханського хана-
тів. На відміну від еліт інших регіонів, тамтешні війська повністю зберіга
ли свою осібну ідентичність в офіційних документах держави52. Тогочасні
царські заяви, релігійні та історичні тексти етнічну належність маргіналі-
зували або ігнорували, але вона й далі грала важливу роль у щоденному
діловодстві держави та повсякденному житті царських підданців.
51 Про роль етнічних і релігійних чинників в інкорпорації татарських еліт у московське сус
пільство див.: Michael Khodarkovsky, «Four Degrees of Separation: Constructing Non-Christian
Identities in Muscovy», у кн.: Culture and Identity in Muscovy, c. 2 4 8 - 2 6 6 , зокрема c. 2 4 8 - 2 4 9 ;
Janet Martin, «Multiethnicity in Muscovy: A Consideration of Christian and Muslim Tatars in the
1 5 5 O S - 1 5 8 O S » , Journal of Early Modern History 5 ( 2 0 0 1 ) , № 1 , c. 1 - 2 3 .
52 Див.: Janet Martin, «Mobility, Forced Resettlement and Regional Identity in Moscow», c. 431-
449-
158
Парадокси нового Єрусалима
53 Про Московію як Третій Рим див.: David М. Goldfrank, «Moscow, the Third Rome», у кн.:
The Modern Encyclopedia of Russian and Soviet History, ed. by Joseph L. Wieczynski, т. XXIII,
Gulf Breeze, Fla., 1981, c. 118-121; H. В. Синицина, Третий Рим. Истоки и эволюция русской
средневековой концепции (XV-XVII вв.), Москва, 1998; Paul Bushkovitch, «The Formation
of a National Consciousness in Early Modern Russia», Harvard Ukrainian Studies 10, № 3-4
(December 1986), c. 355-376, зокрема с. 358-363; Ostrowski, Muscovy and the Mongols, c. 219-
243. Про вплив візантійської традиції на московські політичні практики див.: там само,
с. 164-218. Про вплив візантійської спадщини на Московію після падіння Константинополя
див.: Ihor Śevcenko, «Byzantium and the East Slavs after 1453» У його ж: Ukraine between East
and West, c. 92-111 (укр. пер.: Ігор Шевченко, «Візантія та східні слов’яни після 1453 року» у
його ж: Україна між Сходом і Заходом, с. 99-120).
54Keenan, «On Certain Mythical Beliefs and Russian Behaviors», c. 26 (укр. пер.: Кінан, «Російські
міти про київську спадщину», с. 21).
55 Огляд історії московського православ’я XVI століття див.: Crummey, The Formation of
Muscovy, с. 116-142; Paul Bushkovitch, Religion and Society in Russia: The Sixteenth and
Seventeenth Centuries, New York and Oxford, 1992, c. 10-50; Ostrowski, Muscovy and the
Mongols, c. 144-163.
159
4 . Піднесення Московії
ібо
Парадокси нового Єрусалима
l6 l
4 - Піднесення Московії
61 Див.: «Послание польскому королю Стефану Баторию 1581 года», у кн.: Послания Ивана
Грозного, подг. текста Д. С. Лихачева и Я. С. Лурье под ред. В. П. Адриановой-Перетц, Москва,
1951, с. 213-238, зокрема с. 217, 229, 232; пор.: Памятники литературы Древней Руси, т. 8:
Вторая половина XVI века, сост.: Л. А. Дмитриев, Д. С. Лихачев, Москва, 1986, с. 180-217,
зокрема с. 186, 204, 208; див. також: БЛДР, т. її, XVI век, Москва, 2001 (електронна версія:
http://lib.pushkinskijdoпl.пl/Default.aspx?tabid=9l2l).
62 Див.: «Послание польскому королю Стефану Баторию 1579 года», у кн.: Памятники
литературы Древней Руси, т. 8, с. 174-179, зокрема с. 174; див. також: БЛДР, т. и (ЬПр://ИЬ.
ри8Ькіп8ку^ш.ги/Ве£аик.а8рх?ІаЬій=9і2о).
63 «Повесть о прихожении Стефана Батория на град Псков», Памятники литературы
Древней Руси, т. 8, с. 400-477, зокрема с. 423, 424; див. також Воинские повести Древней
Руси, сост. Н. В. Понырко, Ленинград, 1985, с. 298-345, зокрема с. 312.
1 б2
Парадокси нового Єрусалима
163
4 • Піднесення Московії
164
Русь проти Литви
165
4■Піднесення Московії
166
Русь проти Литви
74Див.: Auerbach, «Identity in Exile: Andrei Mikhailovich Kurbskii and National Consciousness in
the Sixteenth Century», c. 11-25, зокрема с. 14-17.
75 Князь Дмитро Вишневецький, легендарний засновник Запорозької Січі в XVI столітті, міг
спокійно повернутися до Зиґмунта Авґуста, запропонувавши перед тим «добровільну служ
бу» Іванові IV. Про Вишневецького (в українському фольклорі Байду) див.: Грушевський,
Історія України-Руси, т. VII, Козацькі часи - до року 1625, Київ, 1995, с. 114-127.
76 Див.: Prince А. М. Kurbsky’s History of Ivan IV, ed. and transl. J. L. I. Fennell, Cambridge,
1965. Уривки з цього твору (оригінал і переклад сучасною російською мовою) див.: Андрей
Курбский, «История о Великом князе Московском», у кн.: Памятники литературы Древней
167
4 . Піднесення Московії
13-15-569
4. Піднесення Московії
170
Походження Великої Русі
13* 171
4■Піднесення Московії
172
Походження Великої Русі
85Див.: Edward L. Keenan, «Muscovite Political Folkways», Russian Review 45 (1986), c. 115-181
(укр. пер.: Едвард Кінан, «Традиції московської політичної культури» у його ж: Російські іс
торичні міти, с. 82-175).
86 Kivelson, «Muscovite “Citizenship”», с. 470.
87Там само, с. 469-474.
88Див.: Bushkovitch, «The Formation of a National Consciousness», c. 363-368.
173
4■Піднесення Московй
Польсько-литовська Русь
177
5 - Творення руської нації
178
Польсько-литовська Русь
179
5 - Творення руської нації
1 Про історію українських і білоруських земель Речі Посполитої в ХУІ-ХУІІ століттях див.:
Грушевський, Історія України-Руси, т. VII і VIII; Сагановіч, Нарьіс гісторьіі Беларусі,
181
5 • Творення руської нації
182
Чи існувала польська шляхетська нація?
183
5 - Творення руської нації
5Див.: David Althoen, «Natione Polonus and the Naród Szlachecki: Two Myths of National Identity
and Noble Solidarity», Zeitschrift fur Ostmitteleuropa-Forschung 52, № 4 (2003), c. 475-508.
Пор. його ж: That Noble Quest: From True Nobility to Enlightened Society in the Polish-
Lithuanian Commonwealth, 1550-1830, Ph. D. dissertation, University of Michigan, 2001.
6 Див. збірку, присвячену його пам’яті: Rzeczpospolita wielu narodów i jej tradycje, pod
red. Andrzeja K. Link-Lenczowskiego, Mariusza Markiewicza, Kraków, 1999.
184
Gente Ruthenus, natione Polonus
7 Див.: Frank Е. Sysyn, «Ukrainian-Polish Relations in the Seventeenth Century: The Role of
National Consciousness and National Conflict in the Khmelnytsky Movement», Poland and
Ukraine: Past and Present, ed. Peter J. Potichnyj, Edmonton, Toronto, 1980, c. 55-82; його ж,
«Concepts of Nationhood in Ukrainian History Writing, 1620-1690», Harvard Ukrainian Studies
10, № 3-4 (1986), c. 393-423; його ж, «The Cossack Chronicles and the Development of Modern
Ukrainian Culture and National Identity», Harvard Ukrainian Studies 14, № 3-4 (1990), c. 593-
607; Frick, Meletij Smotryc’kyj, c. 229-245; Teresa Chynczewska-Hennel, Świadomość narodo
wa szlachty ukraińskiej i kozaczyzny od schyłku XVI do połowy XVII st., Warszawa, 1985; її ж,
«The National Consciousness of Ukrainian Nobles and Cossacks from the End of the Sixteenth to
the Mid-Seventeenth Century», Harvard Ukrainian Studies 10, № 3-4 (1986), c. 377~392- Див.
також: Mirosław Czech, «Świadomość historyczna Ukraińców pierwszej połowy XVII w. w świetle
ówczesnej literatury polemicznej», Slavia Orientalis 38, № 3-4 (1989), c. 563-584, та Плохій,
Наливайкова віра, с. 192-229.
8Див.: Наталя Яковенко, «Релігійні конверсії: спроба погляду зсередини», у її ж: Паралельний
світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI-XVII cm., Київ, 2002, с. 13~79-
9 Про Оріховського та його твори див. вступ Єжи Старнавського до видання праць Оріхов-
ського: Stanisław Orzechowski, Wybór pism, Wrocław et al., 1972, c. iii-lxxxiii.
14-15-569 185
5■Творення руської нації
10 Andrzej Walicki, Poland between East and West: The Controversies over Self-Definition and
Modernization in Partitioned Poland, The August Zaleski Lectures, Harvard University, 18-22
April 1994, Cambridge, Mass., 1994, c. 10.
11Див.: Althoen, «Natione Polonus and the Naród Szlachecki», c. 494-499.
186
Gente Ruthenus, natione Polonus
12Свій життєпис Оріховський виклав 1564 року в листі до Джовані Франческа Комендоні, про
що докладніше далі.
5. Творення руської нації
13 «[S]um gente Scytha, natione Ruthena, utroque autem modo Sarmata, quod ea Russia, quae mihi
patria est, in Sarmatia Europae sit posita»; цит. за: Althoen, «That Noble Quest», c. 123; nop. його
ж, «Natione Polonus and the Naród Szlachecki», c. 493; див. також: Humanizm i Reformacja w
Polsce: Wybór źródeł dla ćwiczeń uniwersyteckich, wydali Ignacy Chrzanowski i Stanisław Kot,
Lwów, 1927, c. 328; укр. пер. Володимира Литвинова див.: «Станіслава Оріховського Рутенця
супліка до найвищого понтифіка Юлія III про схвалення взятого шлюбу» у кн.: Українські
гуманісти епохи Відродження: Антологія у двох частинах, відп. ред. В. М. Нічик, ч. і, Київ,
1995. с. 224-254, зокрема с. 228: «Родом я зі скіфського племені, рутенського народу. В обох
випадках також сармат, тому що Руссія, моя батьківщина, лежить у європейській частині
Сарматії».
14Althoen, «Natione Polonus and the Naród Szlachecki», c. 499-504.
15 «Roxolania patria est mihi, ad flumen Tyram, Dnestrum vocant accolae, Carpatho monti subi-
ecta, qui Sarmatiam ab Ungaria iugis perpetuis dividit» (Stamislaus Orzechowski Ioanni Francisco
Commendone Episcipo Zacynthi, Nuncio Apostolico, 10 X II1564). Латинський оригінал листа
опубліковано у вид: Orichoviana. Opera inedita et epistulae Stanislai Orzechowski, 1543-1566,
edidit Dr. Ioseph Korzeniowski, Cracoviae, 1891 [Biblijoteka pisarzów polskich, № 19], c. 587-604,
188
Gente Ruthenus, natione Polonus
тут цит. за: Nad społeczeństwem staropolskim: Kultura, instytucje, gospodarka w XVI-XVIII
stuleciu, pod red. Karola Łopateckiego i Wojciecha Walczaka, Białystok, 2007, c. 85; польс. пер.
див.: Orzechowski, Wybór pism, c. 620-641; укр. пер. Володимира Литвинова див.: Станіслав
Оріховський, «Лист до Яна Франціска Коммендоні про себе самого», у кн.: Українські гума
ністи епохи Відродження, ч. і, с. 405-416, зокрема с. 405-406: «Вітчизна моя, Русь, про
стягається над рікою Тиром, яку мешканці надбережних околиць називають Дністром, біля
підніжжя Карпатських гір, пасмо яких відокремлює від Угорщини» і далі.
189
5- Творення руської нації
190
Рух на схід
Рух на схід
Люблінська унія поставила польські політичні еліти Русь
кого та інших воєводств у нову ситуацію. їм довелося переглянути свою
ідентичність (передусім у Руському воєводстві) щодо нових руських во
лодінь Польського королівства та руських земель Великого князівства,
які хоч і зберігали автономію, але політично ставали суттєво ближчими
до Польщі, ніж раніше. Виникало питання: чи пошириться сформована у
Руському воєводстві ідентичність на руські землі Королівства та цілої Речі
Посполитої, а чи залишиться винятково ознакою цього воєводства, тоді
як решта руських земель і далі вживатимуть щодо себе власні регіональні
йменування? Попервах польські політичні та релігійні еліти віддавали пе
ревагу другому варіянту. Як написав 1573 року майбутній католицький ар-
хиєпископ Львова Ян Димітр Соліковський, «у спільному королівстві жили
поляк, литвин, прусак, русак, мазур, жмуд, лівонець, підлях, волинянин і
киянин»20. Отже, 1573 року назвою «русаки» далі позначали лише населен
ня Руського воєводства. Проте невдовзі вона пошириться на інші руські те
риторії, зокрема на Волинь і Київщину. Торували шлях цим змінам ті, кому
доводилося мати до діла з такими властивостями руського суспільства, як
релігія та звичаї, що переступали регіональні кордони.
Під цим оглядом промовистою є зміна територіяльного виміру планів
щодо об’єднання Католицької та Православної церков, які почали розроб
лятися напередодні Люблінської унії. Ідею церковного об’єднання вперше
висловив Бенедикт Гербест, - подібно до Оріховського, католик із Руського
воєводства. Цей випускник Краківської академії, відвідавши батьківщину
в 1566 році, мав при цьому розлогі бесіди з представниками католицько
го, православного та вірменського духівництв. Рік потому він видав кни
жечку «Опис дороги», в якій обстоював ідею об’єднання двох церков як
розв’язання кризи, породженої наступом Реформації: «А що Німці від
Петра Римського відступилися, яко в Індіях, тако же й у нашій Русі, то най
би Господь Бог з нами Русь об’єднав»21. Гербест писав передусім про Руське
191
5. Творення руської нації
22 Текст Скарґи див.: Русская историческая библиотека, т. VII, С.-Петербург, 1882, с. 223-
580. Розгляд особливостей застосування у Скарґи терміна «руські народи» див. у моїй книж
ці: С. Плохий, Папство и Украина: политика римской курии на украинских землях в XVI-
XVII вв., Киев, 1989, с. 13-17. Про Скарґу також див.: Janusz Tazbir, Piotr Skarga - szermierz
kontrreformacji, Warszawa, 1983.
23 Див.: Maciej Stryjkowski, Kronika Polska, Litewska, Żmódzka i wszystkiej Rusi, Warszawa,
1846 (penp.: Warszawa, 1985), c. 107-111. Про давній укр. пер. див.: В. І. Ульяновський,
Н. М. Яковенко, «Український переклад хроніки Стрийковського кінця XVI — початку XVII
століття», Рукописна та книжкова спадщина України, вип. і, Київ, 1993, с. 5-12; О. Толочко,
192
Рух на схід
193
5- Творення руської нації
194
Повернення династії
Повернення династії
28 Кленович, «Роксоланія», Українська поезія XVI століття, с. 153 (пер. Віталія Маслюка);
див. також у перекладі Михайла Білика: «Знайте, що Київ у нас на Русі значить стільки,
як давній / Рим для старих християн, має таку ж він вагу» (Кльонович, Роксоланія, с. 71);
пор.: «Praeterea Nigro tanti Kiiovia Russo est, ąuanti Christicolis Roma vetusta fuit» (Klonowie,
Roxolania, c. 100).
29 Про Острозького див.: Teresa Chynczewska-Hennel, «Ostrogski, Konstanty Wasyl, ksąże
(ok. 1526-1608)», у кн.: Polski słownik biograficzny, red. Władysław Konopczyński et al., t . 24,
вип. 3 (1979), C. 489-495.
195
5- Творення руської нації
30 Про реґіоналізм в українських землях Речі Посполитої див.: Sysyn, Between Poland and the
Ukraine, c. 21-22.
31 Текст заповіту див.: Українська література XIV-XVI ст., ред. В. Л. Микитась, Київ, 1988,
с. 167-184.
32 Текст вступу до «Читанки» 1578 року див.: Українська література XIV-XV! ст., с. 199;
пор. у факсимільному вид.: Азбука Ивана Федорова, 1578, Москва, 1983, т. і, с. 1-2.
196
Повернення династії
197
5- Творення руської нації
Церковна унія
199
5- Творення руської нації
41 Коротку історію польської Реформації та Контрреформації (і літературу про них) див.: Jerzy
Kloczowski, A History of Polish Christianity, Cambridge, 2000, c. 84-163. Про роль єзуїтів у
впровадженні церковної унії в Речі Посполитій див.: Jan Krajcar, «Jesuits and the Genesis of
the Union of Brest», Orientalia Christiana Periodica 44 (1978), c. 131-153.
42Про діяльність князя Острозького та його релігійні орієнтири див.: Jan Krajcar, «Konstantin
Basil Ostrozskij and Rome in 1582-1584», Orientalia Christiana Periodica 35, № 1 (1969), c. 193-
213, зокрема c. 201; Ґудзяк, Криза і реформа, с. 153-186.
200
Церковна унія
15-15-569 201
5- Творення руської нації
46Див. згадку про судову справу 1585 року в: Яковенко, «Релігійні конверсії», с. 35.
47 Див.: Jan Szczęsny Herburt, Zdanie o narodzie Ruskim, перевидано в: Z dziejów Ukrainy,
red. Wacław Lipiński, Kijów-Kraków, 1912, c. 92-96; український переклад Валерія Шевчука:
Ян Щасний-Гербурт, «Розмисел про народ руський», у кн.: Українські гуманісти епохи
Відродження, ч. 2, с. 173-177, зокрема с. 173. Тієї самої формули вжито в промові католиць
кого князя Кшиштофа Збаразького в оборону православної церкви, виголошеній на сеймі
1623 року (Яковенко, «Релігійні конверсії», с. 46).
48 Див.: Іван Вишенський, «Книжка», у кн.: Українська література XIV—XVI ст., с. 306-
368, зокрема с. 306-307,333-337-
202
Церковна унія
15* 203
5■Творення руської нації
204
Шляхетська Русь
Шляхетська Русь
Поняття руського народу-нації, що опинилося в центрі пуб
лічного дискурсу внаслідок Берестейської унії, стало об’єктом претензій
з боку не тільки різних релігійних, а й с о ц і а л ь н и х груп, зокрема князів,
шляхти, духівництва та містян. Усі вони виступали від імені Русі й проголо
шували себе оборонцями руської нації.
Князівська концепція Русі, що до її опрацювання доклались і польські
інтелектуали, за іронією долі вповні затріюмфувала саме тоді, коли най-
могутніша династія руських князів - Острозькі - майже повністю вимер
ла, а інші роди не тільки змінили віру, але й великою мірою позбулися
колишньої влади, а отже, й упливу на подальший розвиток Русі. Польські
панегіристи не знітилися від зречення князями православ’я, яке тісно
пов’язувалося з Руссю54. Навпаки, польсько-католицьким ученим стало ще
легше присвоювати руську історію і територію як інтеґральні частини шир
шої річпосполитської ідентичности, яка охоплювала поляків, литовців та
русинів. Польські письменники початку XVII століття пишалися руським
минулим своїх патронів і нерозривно пов’язували себе та їх із руською регі
ональною ідентичністю. Вони виславляли своїх князівських покровителів,
виводячи їхній родовід од стародавніх київських князів. Приміром, пане
гірист Себастян Слешковський пов’язав останнього з Острозьких - като
лика на ім’я Януш - із Русом, братом Леха й Чеха, та Києм - леґендарним
засновником Києва (1612)55. Ян Домбровський, автор поеми «Сатоепае
ВогувШепідев» («Дніпрові камени» або ж «Дніпрові музи»), написаної,
щоб ознайомити новопризначеного в Київ католицького єпископа з ба
гатствами руської історії і традиції, навіть похвалив Януша за відмову від
православ’я56. Також він не забув згадати про те, що тодішній київський
54 Серед князівських родів частка міжконфесійних шлюбів знизилася десь із 50% за 1540-
1615 роки до 29% в 1616-1650 роках. Станом на 1616 рік більшість князівських родів відмови
лася від православ’я і надалі одружувалася в межах свого нового віросповідання (переважно
католицтва). На той час конфесіоналізація релігійного життя Речі Посполитої зайшла на
стільки далеко, що міжконфесійні шлюби та родини стали винятком із загального правила.
Ці процеси зменшили частоту міжконфесійних шлюбів не тільки серед князів, а й серед русь
кої шляхти загалом. Згідно з підрахунками Яковенко, частина мішаних шлюбів знизилася з
16% (1581-1615) до 12% (1616-1650) (Яковенко, «Релігійні конверсії», с. 36).
55 Див.: Наталя Яковенко, «Латина на службі києво-руської історії (Сатоепае Borysthenides,
1620 рік)», у її ж: Паралельний світ, с. 270-295, зокрема с. 293.
56 Ioannes Dąbrowski, Сатоепае Borysthenides, seufelicis ad episcopalem sedem Chioviensem
ingressus... domini Boguslai Radoszowski Воха, a Siemikovice... gratulatio, s. 1. e. a. [Fastoviae,
205
5- Творення руської нації
1619]. Доволі неточний український переклад Володимира Литвинова див. тут: Іван (Ян)
Домбровський, «Дніпрові камени», у кн.: Українська поезія XVII століття (перша поло
вина). Антологія, уклав В. В. Яременко, ред. О. В. Лупій, Київ, 1988, с. 93-119. Аналіз по
еми можна знайти у: Ihor Sevcenko, “Poland in Ukrainian History” у його ж: Ukraine between
East and West, c. 112-130, зокрема с. 124-126 (укр. пер.: Ігор Шевченко, «Польща в історії
України» у його ж: Україна між Сходом і Заходом, с. 121-139, зокрема с. 134-136); Яковенко,
«Латина на службі києво-руської історії».
57 Про ставлення панегіристів до Януша Острозького та князів Заславських - нащадків
Острозьких і оборонців унійної церкви - див.: Яковенко, «Топос “з’єднаних народів”»,
с. 248-254.
58 Ось як атестували себе члени шляхетського сеймику, який у березні 1573 року зібрався в
Берестечку: «Мы рады, дикгнитаре, княжата, врядники земские и дворные и все рыцерство
народу шляхетского, обыватели земли Волынское»; див.: Петро Сас, Політична культура
українського суспільства (кінець XVI - перша половина XVII ст.), Київ, 1998, с. 44~45-
20б
Шляхетська Русь
207
5. Творення руської нації
60У світ «Юстифікація...» вийшла за підписом митрополита Йова Борецького й «усіх єпис
копів руських».
61 Цит. за: Грушевський, Історія української літератури, т. VI, с. 295; англійський переклад
частини цього документа див.: Frick, Meletij Smotryc’kyj, с. 233; пор. репринт «Юстифікації»
Смотрицького у кн.: Collected Works ofMeleńj Smotryc’kyj, т. I, Cambridge, Mass., 1986, c. 513,
а також у: Архив ЮЗР, ч. І, т. VII, с. 511-532, зокрема с. 513: «Za te pomienione zacnego narodu
Ruskiego ku wielkim Xiążętom, Panom swoim, Królom JM Polskim, uczciwe zadziały у przeważ
ne odwagi dana jest jego od nich wolność, obok Ich M zarówno z dwiema narodami, Polskim i
Litewskim, w senatorskiej poważności siadać, o dobrym państw ich a ojczyzny swey radzić, у ze
wszystkich Królestwa Polskiego dostojeństw, praerogatiw, urzędów zawołania, swobód, praw i wol
ności cieszyć się. Dano to jest jemu jako równemu do równego, jako wolnemu do wolnego narodu
Polskiego w społeczność czci у w jedność ciała złączonemu i wcelonemu narodowi: xiążętom, panię-
tom, szlachcie у rycerstwu, duchownym stanom у świetskim. Dane są tegdyż poddaństwa wierność,
у życzliwości uprzeymość, swoie im prawa у wolności».
208
Нація «руської віри»
209
5. Творення руської нації
210
Нація «руської віри»
211
5- Творення руської нації
212
Нація «руської віри»
67 Висвітлення повстання 1630 року у Львівському літописі розглянуто в моїй праці «Нали-
вайкова віра», с. 182-184.
68 Див.: Касіян Сакович, «Вірші на жалосний погреб зацного рицера Петра Конашевича
Сагайдачного», у кн.: Українська література XVII ст., укл. В. І. Крекотень, ред. О. В. Ми-
шанич, Київ, 1987, с. 220-238, зокрема с. 221. Див. також: Плохій, Наливайкова віра, с. 220.
213
5- Творення руської нації
«Заспокоєний народ»
214
«Заспокоєний народ»
73 Про розгляд православного питання на сеймах 1632 року та про «Пункти...» див.: Грушев-
ський, Історія України-Руси, т. VIII, с. 151-199.
215
5• Творення руської нації
2і 6
«Заспокоєний народ»
16-15-569 217
5- Творення руської нації
218
«Заспокоєний народ»
79Див.: Anonim, «Mnemosyne sławy, prac i trudów», Roksolański Parnas. Polskojęzyczna poezja
ukraińska od końca XVI do początku XVIII wieku. Antologia, red. Rostysław Radyszew’skyj,
Kraków, 1998,4. 2, c. 123-134, зокрема с. 126.
80Про Саковича див.: David Frick, «“Foolish Rus’”: On Polish Civilization, Ruthenian Self-Hatred,
and Kasijan Sakovyc», Harvard Ukrainian Studies 18, № 3-4 (December 1994), c. 210-248.
81 Див.: «Пересторога», у кн.: Українська література XVII ст., с. 26-27.
82Про такі декларації руської вищости див.: Игорь Марзалюк, «Великое Княжество Литовское
в исторической памяти белорусов-русинов: от средневековья к модерну», Ab Imperio, № 4
(2004), с. 539-560.
16* 219
5- Творення руської нації
Петра Могили свідчать, що його відданість справі освіти Русі була свідо
мим вибором, який він зробив на ранніх етапах своєї церковної кар’єри:
Бачачи занепад у народі Руськім побожної релігійности не від чого ін
шого, як від того, що жодної освіти й наук не одержував, тому приречен
ня моє зложив перед Господом Богом моїм, всі мої достатки, від батьків
оставлені, і що тільки від належних послуг святих місць, мені доручених,
прибутків з відповідних маєтків тут зоставалося, повертати частково на
відновлення зруйнованих Домів Божих, яких залишились жалюгідні ру
їни, частково на фундації шкіл у Києві, [і збереження] прав і вольностей
народу Руського, з особливої також ласки його Королівської Величности
Пана нашого Милостивого позволених та упривілейованих83.
83 Див.: «Заповіт Петра Могили», у кн.: Аркадій Жуковський, Петро Могила і питання єд
ності церков, Київ, 1997, с. 291-298, зокрема с. 291.
84Див.: Валерія Нічик, Петро Могила в духовній історії України, Київ, 1997, с. 119-129.
85 Про культурні вподобання та культурну політику Могили див.: Ihor Sevcenko, «The Many
Worlds of Peter Mohyla» у його ж: Ukraine between East and West, c. 164-186 (укр. пер.: Ігор
Шевченко, «Багатоликий світ Петра Могили» у його ж: Україна між Сходом і Заходом,
с. 164-186).
220
Як зрозуміти руську ідентичність
221
5- Творення руської нації
86Див.: Frank Е. Sysyn, «Regionalism and Political Thought in Seventeenth-Century Ukraine: The
Nobility’s Grievances at the Diet of 1641», Harvard Ukrainian Studies 6 (1982), № 2, c. 171-185.
87Див.: Яковенко, «Топос “з’єднаних народів”», с. 249-251.
222
Як зрозуміти руську ідентичність
223
5. Творення руської нації
88У цьому сенсі ситуація в Україні та Білорусі не відрізнялася від тогочасної ситуації в Польщі
та Литві (як її описав Алтоен) та в Московії (як показали Кінан і Колман). Про важливість ло
кальних ідентичностей і кланових лояльностей серед української шляхти XVII століття див.
працю Наталі Яковенко про багатоманіття ідентичностей українського шляхтича Йоакима
Єрлича, головні ідеї якої вперше було викладено на міжнародній конференції «Україна
XVII століття» (Київ, листопад 2003 року)- Див.: Наталя Яковенко, «Життєпростір versus
ідентичність руського шляхтича XVII століття (на прикладі Яна/Йоакима Єрлича)» у її ж:
Дзеркала ідентичності. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI - початку
XVIII століття, Київ, 2012, с. 63-104.
6
Чи було
«возз ’єднання »?
Мало які події в ранньомодерній історії східних слов’ян при
вертали стільки уваги або спричиняли такі гострі дискусії, як Переяслав
ська угода, укладена в січні 1654 року між українським гетьманом Богда
ном Хмельницьким та московськими боярами. Коли український прези
дент Леонід Кучма, виразно намагаючись догодити своєму російському
колезі Владіміру Путіну, підписав у березні 2002 року указ про святкування
350-річчя Переяславської ради, яка з українського боку підтвердила досяг
нуті домовленості, опозиція негайно звинуватила президента у плазуванні
перед Росією. Указ викликав запеклу дискусію в наукових колах і медіях.
У січні 2004 року українській владі довелося зменшити масштаби святку
вання події на прикрість російській делегації, яку очолював президент Вла-
дімір Путін, що прибув до Києва відсвяткувати «рік Росії в Україні»1.
Що ж такого в Переяславській угоді, що розгнівило багатьох україн
ських науковців і політиків, але зажило схвалення з боку російської полі
1 Про наслідки Кучминого наказу див.: Taras Kuzio, «Ukraine’s “Pereiaslav Complex” and
Relations with Russia», Ukrainian Weekly 50, № 26 (26 May 2002). Про ставлення російських
медій у січні 2004 року до збайдужіння Києва щодо річниці Переяславської угоди див.
звіт моніторинґової служби BBC про російські теленовини за 23 січня 2004 року. Ведучий
новин на «REN-TV» зі студії в Москві повідомив, що під час візиту до Києва Владімір
Путін планує взяти участь у святкуванні річниці Переяславської ради, «символу російсько-
української єдности». Але в репортажі з Києва кореспондент «REN-TV» зазначив, що «ніщо
на вулицях Києва не нагадує ні про 350-річчя Переяславської ради, яку історики описують
як момент об’єднання двох країн, ні про рік Росії в Україні, ні про близький візит російського
президента. Біля пам’ятника Богданові Хмельницькому до нас підійшов літній чоловік, щоб
запитати, коли почнеться пікетування проти візиту Путіна».
227
6. Чи було «возз’єднання»?
тичної та наукової еліти? В основі незгоди лежить не так сама подія чи твер
ді історичні факти, як її тлумачення, зокрема в Російській імперії XIX сто
ліття та її державі-наступниці - СССР. Не випадково критики президен
та Кучми звинуватили його у відродженні совєтської традиції святкувати
«возз’єднання України з Росією». Такою офіційною формулою совєтська
історіографія після Другої світової війни описувала Переяславську угоду.
За совєтських часів цю подію святкували двічі. Вперше 1954 року під гучні
фанфари було проведено масштабні заходи, які супроводжувало передан-
ня Кримського півострова з російського підпорядкування в українське. ЦК
КПСС затвердив «Тези про 300-ліття возз’єднання України з Росією», які
аж до кінця існування Совєтського Союзу визначали інтерпретацію росій
сько-українських відносин. 1979 року, коли наближалося 325-річчя Пере
яславської ради, ЦК КПУ затвердив програму урочистостей, повторивши
інтерпретацію цієї події, висунуту в 1954 році2.
Парадигма «возз’єднання» стала першим конструктом совєтської
історіографії, що його професійні історики України відправили на
смітник, коли наприкінці 1980-х років почали переглядати комуніс
тичну спадщину. Хоча в президентському указі 2002 року терміна
«возз’єднання» не було, сама думка про святкування події, насиченої
значенням, якого вона прибрала в рамках совєтської національної по
літики, не могла не спричинити резонанс в Україні. Але якщо абстра
гуватися від сучасного політичного життя, то чи справді в Переяславі
відбулося возз’єднання? А якщо відбулося, то хто з ким возз’єднувався
і на яких умовах? Нижче ми розглянемо ці питання з перспективи кон
струювання та еволюції східнослов’янських етнонаціональних ідентич
ностей першої половини XVII століття.
228
Від війни до дружби
3Про дискусію щодо причин Смути див.: Chester Dunning, «Crisis, Conjuncture, and the Causes
of the Time of Troubles», Harvard Ukrainian Studies 19 (1995), c. 97-119.
229
6. Чи було «возз'єднання»?
4 Найсвіжіший виклад історії Смути див. у: Chester Dunning, A Short History of Russia's First
Civil War: The Time of Troubles and the Founding of the Romanov Dynasty, University Park,
Pa., 2004. Про Ґріґорія Отрєп’єва та інших претендентів на московський престол у часи
Смути див.: Maureen Perrie, Pretenders and Popular Monarchism in Early Modern Russia: The
False Tsars of the Time of Troubles, Cambridge, 1995. Погляд на претендентів на царство як
культурний феномен подано у праці: Борис Успенский, «Царь и самозванец: самозванчество
в России как культурно-исторический феномен», у його ж: Избранные труды, т. 1,
Семиотика истории. Семиотика культуры, Москва, 1994»с. 75-109.
230
Від війни до дружби
5 Про участь українських козаків у подіях Смути див.: Татьяна Опарина, «Украинские казаки
в России: единоверцы или иноверцы? (Микита Маркушевский против Леонтия Плещеева»,
Соціум з (Київ, 2003), с. 21-44.
231
6. Чи було «возз’єднання»?
232
Парадигма возз'єднання
Парадигма возз’єднання
7 Про переяславські перемовини див. ґрунтовну збірку праць: Переяславська рада 1654 року.
Історіографія та дослідження, за ред. Павла Соханя та ін., Київ, 2003.
8Див.: Субтельний, Україна: Історія, с. 259.
9 Про інтерпретацію російсько-українських відносин у російській імперській історіографії
див.: Stephen Velychenko, National History as Cultural Process: A Survey of the Interpretations
of Ukraine's Past in Polish, Russian, and Ukrainian Historical Writing from the Earliest Times to
1914, Edmonton, 1992, c. 79-140.
17-15-569 233
6. Чи було «возз’єднання»?
234
Парадигма возз’єднання
12 Див. текст статті Брайчевського, протокол закритого обговорення 1974 року та відповідь
Брайчевського на критику в кн. Переяславська рада 1654 року, с. 294-430.
13Див., наприклад: Генадзь Сагановіч, Невядомая вайна: 1654-1667, Менск, 1995.
14Див.: История внешней политики России. Конец ХУ-ХУП вв., под ред. Г. А. Санина та ін.,
Москва, 1999, с. 277-278.
17
* 235
6. Чи було «возз’єднання»?
Кінець династії
236
Кінець династії
19Див.: Dunning, «Crisis, Conjuncture, and the Causes of the Time of Troubles».
20 Див.: «Летописная книга, приписываемая князю И. М. Катыреву-Ростовскому», Хресто
матия по древней русской литературе, сост. Н. К. Гудзий, Москва, 1973, с. 329-343,
зокрема с. 329; див. також: Повъстъ князя Ивана Михайловича Катырева-Ростовского,
С.-Петербург, 1908.
21 «Летописная книга», с. 341.
22 Див.: «Повесть о смерти и погребении князя Михаила Васильевича Скопина-Шуйского»,
Хрестоматия по древней русской литературе, с. 314-321, зокрема с. 315; див. також БЛДР,
т. 14 (www.pushkinskijdom.ru/Default.aspx?tabid=io865).
237
6. Чи було «возз'єднання»?
238
Кінець династії
239
6. Чи було «возз'єднання»?
33Авраамій Паліцин із цього приводу зазначав: «По убиении же Розстригане в четвертый день
малыми некими от царьских полат излюблен бысть царем Василей Ивановичь Шуйской и
возведен бысть во царьский дом, и никим же от велмож не пререкован, ни от прочего народа
умолен, и устройся Росия вся в двоемыслие: ови убо любяще, ови же ненавидяще его» («Из
“Сказания Авраамия Палицына”», в кн.: Восстание И. Болотникова, с. 126-127, зокрема
с. 126). Повний текст пам’ятки див.: Сказание Авраамия Палицына, ред. О. Державин,
Е. Колосов, Москва - Ленинград, 1955; Див. також БЛДР, т. 14 (www.pushkinskijdom.ru/
Default.aspx?tabid=10874).
34Див.: Valerie Kivelson, «Muscovite “Citizenship”: Rights without Freedom», Journal of Modern
History 74 (September 2002), c. 465-489, зокрема с. 474.
35 Див. витяги з нотаток Ісаака Масси в кн.: Восстание И. Болотникова, с. 134- 1 49>зокрема
с. 134.
36Див.: Г. М. Коваленко, «Договор между Новгородом и Швецией 1611 года», Вопросы исто
рии, № її (1988), с. 131-134.
240
Кордони московської ідентичности
241
7
6. Чи було «возз'єднання»?
ського люду. З другого боку, щоб описати себе та свій народ, вони здебіль
шого використовували терміни, що складалися з прикметників («москов
ские люди» або «руские люди»), тоді як сусідів позначали іменниками
(«лях», «немец» тощо). Іменник «русин», що його вживано в давніших
московських текстах і що побутував у Білорусі й Україні на позначення
тамтешнього населення, здається, зовсім не фігурує в московських текстах
початку XVII століття. Термін «народ», який подекуди вигулькує в тогочас
них московських літературних пам’ятках, не має значення «нація» чи «ет
нокультурна спільнота», як було тоді в Україні та Білорусі; він просто-на-
просто означає масу людей. Іменники, що їх московити використовували
на позначення самих себе, зазвичай мали характер не етнонаціональний
(етнонім «Русь» рідко вживали для цього), а політичний («москвич») або
релігійний («православні», «християни»).
Але повернімося до термінів «московские» або «руские люди». Пер
ший із них позначав або мешканців Москви, або жителів усієї Москов
ської держави. «Руские люди» зазвичай охоплювали все населення Мос-
ковії разом із мешканцями земель, утрачених після ібоо року. Примі
ром, в офіційних московських документах та історичних наративах укра
їнці й білоруси (подібно до литвинів) фігурували як «иноземцы», тоді
як прикметник «руские» послідовно використовували на позначення
мешканців територій, що відійшли до Речі Посполитої, а саме Смолен-
щини й Чернігівщини40. У розповідях про Смутний час московські пись
менники проводили, однак, чітку межу між підданцями Речі Посполитої
та Московії. Скажімо, Авраамій Паліцин, описуючи облогу Троїце-Сєр-
ґієвого монастиря, розрізняв «польских и литовских людей», з одного
боку, та «руских изменников», із другого41. Хоча в складі річпосполит-
ського війська та військ претендентів на престол було чимало русинів
(зокрема запорозьких козаків), московські письменники ніколи не на
зивали їх «руськими людьми» або «православними християнами», а на
томість поляками, литвинами або польськими і литовськими людьми.
Тож «Карамзінський хронограф» згадує про «чужоземця-литвина Івана
40Як приклад див. розповідь московських послів до Криму про зустріч із трьома бранцями,
що їх татари захопили на території Речі Посполитої: «Один сказался ис под Олгова литвин
служилой Степаном зовут Яцков, а другой литвин Мишковскии, а третей же, Федором зовут
сказался руской смолнянин... взят в полон в Литву тому третей год». Документи російських
архівів з історії України, т. і, Документи до історії українського козацтва 1613-1620 рр.,
укл. Леонтій Войтович та ін., Львів, 1998, с. 77.
41 Див.: «Из “Сказания Авраамия Палицына”», с. 321-328, зокрема с. 324.
242
Кордони московської ідентичности
243
6. Чи було «возз'єднання»?
244
і
Кордони московської ідентичности
були мучениками, тому він вигукував: «Как то не мученики, как не с(в)ятыя! И в деревняя
лета не так же ли мученики страдаша от мучителей?» («Из “Пискаревского летописца”»,
Восстание И. Болотникова, с. 131- 133, зокрема с. 132).
49Див.: «Из “Сказания Авраамия Палицына”», с. 328.
50Див.: «Новая повесть», с. 305-312, зокрема с. 307.
51 Там само.
52Див. позитивну відповідь Філарєта на запит Сапєґи в кн.: Памятники смутного времени.
Тушинский вор: личность, окружение, время. Документы и материалы, укл. В. И. Куз
нецова, И. П. Кулаковой, Москва, 2001, с. 358- 359-
245
і
6. Чи було «возз’єднання»?
246
Не вельми блискуча ізольованість
царя»), в якій оспівано російського селянина, що помер від рук поляків, але
не зрадив майбутнього царя55. Чи був Смутний час таким засадничим для
розвитку ранньомодерної російської національної ідентичности, як ствер
джує традиційна російська історіографія? Безперечно, таким він був, але
не обов’язково в тому сенсі, про який писали Сергей Платонов та інші56.
Іноземна інтервенція не так наблизила, як ізолювала Московію від
інших східних слов’ян і світу загалом, зміцнивши почуття політичної та
культурної солідарности всередині Московського царства. Смутний час по
казав, що політичні, соціяльні та культурні узи, якими Іван III, Васілій III
та Іван IV зв’язали різні регіони та соціяльні групи Московії, мали достат
ню міцність, щоб витримати великий соціяльно-політичний струс. Замість
розпастися на десяток чи більше удільних князівств, Московська держа
ва пережила біди цього періоду з відносно невеликими територіяльними
втратами. Іще вагоміше те, що вона зберегла цілісність за гострої динас
тичної кризи. Центральне місце, що його в московській ідентичності тра
диційно посідав цар, тимчасово стало вакантним або суперечливим, проте
ідентичність сама собою не розклалася, знайшовши нові опори для підтри
мання своєї складної структури. Врешті, систему було відновлено, новий
цар посів престол. Тим часом московити засвоїли відмінність між посадою
суверена («государь») та підвладною йому державою («государство»). За
вдяки цьому розрізненню вони зуміли зберегти першу й відбудувати другу,
а головним актором у цьому процесі стала «земля».
55 Про зростання інтересу до історії Смутного часу в Росії напередодні Наполеонівських воєн
та використання мотивів початку XVII століття для конструювання засад модерної російської
національної ідентичности з її глибоко вкоріненими антипольськими стереотипами див.:
Андрей Зорин, Кормя двуглавого орла... Литература и государственная идеология в
России последней трети XVIII - первой трети XIX века, Москва, 2001, с. 157-186.
56 На думку Платонова, висловлену у праці «Смутное время», загальна криза перекинулася
у національну площину близько 1609 року внаслідок відкритої чужоземної інтервенції,
піднесення антипольського опору та подальшого вигнання річпосполитських військ із
Московії.
247
і
6. Чи було «возз’єднання»?
57Про патріярха Філарєта та його політичні стратегії див.: Marius L. Cybulski, Political, Religious
and Intellectual Life in Muscovy in the Age of the Boyar Fedor Nikitich Iur’ev-Romanov a.k.a. The
Grand Sovereign The Most Holy Filaret Nikitich, Patriarch of Moscow and All Rus’ (ca. 1550-
1633), Ph. D. diss., Harvard University, 1998. Текст дисертації, хоча й не опублікований, є не
менш інформативним і розлогим, аніж її барокова назва.
581629 року в центрально розташованій Твері залишалося 554 обійстя, проти 1450 покинутих.
Окрім того, на території міста стояло одинадцять покинутих церков і монастирів. Див.:
Н. Н. Овсянников, Тверь в XVII веке, Тверь, 1889.
59Див.: Плохій, Наливайкова віра, с. 369-387.
248
Не вельми блискуча ізольованість
18-15-569 249
6. Чи було «возз'єднання»?
250
Не вельми блискуча ізольованість
18* 251
6. Чи було «возз'єднання»?
Руський виклик
66 Про Шаховського, його твори та роль у справі Вальдемара див.: Edward L. Keenan, «Semen
Shakhovskoi and the Condition of Orthodoxy», Harvard Ukrainian Studies 12/13 (1988/89),
c. 795-815 (укр. пер.: Едвард Кінан, «Семьон Шаховськой і стан православ’я», у його ж:
Російські історичніміти, с. 191-218).
67 Див.: Александр Мыльников, Картина славянского мира: взгляд из Восточной Европы.
Этногенетическиелегенды, догадки, протогипотезыXVI- началаXVIIвека, С.-Петербург,
2000, с. 21-45, 95-140 (passim).
252
Руський виклик
253
6. Чи було «возз'єднання»?
254
Руський виклик
71 Див.: Trynografe, у кн.: Roksolański Parnas, с. 97-104, зокрема с. ю о. Автор цих віршів,
Йосиф Бобрикевич, написав і продекламував їх руською мовою, але опублікував польською.
Див.: Марзалюк, Людзі дауняй Беларусі, с. 76.
72Див.: Касіян Сакович, «Вірші», Українська література XVIIст., с. 230.
73 Борис Флоря, «Народно-освободительное движение на Украине и в Белоруссии (20-40-е
годы XVII в.). Его политическая идеология и цели», у кн.: Пашуто, Флоря, Хорошкевич,
Древнерусское наследие и исторические судьбы восточного славянства, с. 195-226,
зокрема 202-203.
255
6. Чи було «возз’єднання»?
256
Реакція Московії
Реакція Московії
257
6. Чи було «возз’єднання»?
80 Див. листи Копинського до Філарєта (за грудень 1622 року), а також лист Філарєта до
Борецького (за квітень 1630 року) у кн.: Воссоединение Украины с Россией, т. 1, с. 27-28, 81.
Про перемовини 1632 року див.: Сергей Соловьев, История России с древшейших времен,
кн. 5, Москва, 1961, с. 176.
81 Див.: Кінан, «Семьон Шаховськой і стан православ’я», с. 211.
82Див.: Воссоединение Украины с Россией, т. 1, с. 400-401. Див. також: Плохій, Наливайкова
віра, с. 310.
258
Реакція Московії
259
6. Чи було «возз’єднання»?
2бО
Реакція Московії
2бі
6. Чи було «возз'єднання»?
262
Національна свідомість козацтва
і 2 6 3
і
6. Чи було «возз'єднання»?
90 Див.: Документи Богдана Хмельницького, с. 39. Див. також: Плохій, Наливайкова віра,
с. 242-243.
91 Див.: Документы об Освободительной войне, с. 43- 44>зокрема с. 43.
92 Див. аналіз цих чуток у: Валерій Смолій, Валерій Степанков, Українська державна ідея.
Проблеми формування, еволюції, реалізації, Київ, 1997, с. 25-43.
93Див.: Воссоединение Украины с Россией, т. 2, с. 104-114, зокрема с. 108-109. Про послідовне
домагання з боку козаків території «по Віслу» в час військових походів 1654-1657 років див.:
Смолій, Степанков, Українська державна ідея, с. 88-94.
264
Національна свідомість козацтва
941 козаки, і їхні противники з Великого князівства Литовського вважали руське населення,
яке мешкало по обидва боки кордону, належним до однієї етнокультурної групи.
Наближений до Радзивіла автор «Rerum in Magno Ducatu Lithvaniae per tempus rebellionis
Russicae gestarum Commentarius» (Regiomonti [Konigsberg], 1653) Альберт Віюк-Кояловіч
1 добачав причину поширення повстання на Велике князівство в національній єдності русинів
по обидва боки польсько-литовського кордону. Див. мою працю: Освободительная война
украинского народа 1648-1654 гг. в латиноязычной историографии середины XVII века,
Днепропетровск, 1983, с. 21-30.
95 Ситуація змінилася в другій половині 1650-х років, коли козацька старшина змагалася з
московськими воєводами за контроль над південно-східною Білоруссю, а Хмельницький
19-15-569 265
6. Чи було «возз’єднання»?
створив окремий Білоруський полк. У 1656-1657 роках гетьман установив протекторат над
містами Слуцьк, Старий Бихов, Пінськ, Мозир і Турів. У жовтні 1657 року Виговський уклав зі
Швецією договір, згідно з яким Берестейське та Новогрудське воєводства визнано за частини
незалежної Козацької держави. Див.: Грушевський, Історія України-Руси, т. IX, пол. 2: Роки
1654-1657, Київ, 1997, с. 961-963,1152-1159,1257-1277; А. Н. Мальцев, Россия и Белоруссия в
середине XVII века, Москва, 1974, с. 19-134, 218-254; Сагановіч, Невядомая вайна, с. 14-82;
Смолій, Степанков, Українська державна ідея, с. 105-107.
96Опис зборівської кампанії та текст Зборівської угоди див. у: Грушевський, Історія України-
Руси, т. VIII, с. 167-288.
97 Про участь руської шляхти в повстанні Хмельницького див.: Wacław Lipiński, «Stanisław
Michał Krzyczewski. Z dziejów walki szlachty ukraińskiej w szeregach powstańczych pod wodzą
Bohdana Chmielnickiego», Z dziejów Ukrainy, c. 1 4 5 - 5 1 3 . Про діяльність Киселя на посаді
київського воєводи див.: Sysyn, Between Poland and the Ukrainę: The Dilenma of Adam Kysil,
1600-1653, c . 1 7 5 - 2 1 4 -
266
Національна свідомість козацтва
- писав цей невідомий автор98. Ось так козацтво і його гетьмана наново при
єднували до Саковичевого міту про козацько-князівську Русь, але 1630-ті
роки все-таки не минули безслідно: у віршах згадано й митрополита Петра
Могилу, чия доба вплинула на мислення нового покоління православних
інтелектуалів. Козацького гетьмана славили за виконання для руського
суспільства функцій, що їх раніше приписували Могилі. Приміром, автор
ставив Хмельницькому за заслугу піклування про «обчее добро Росийского
народу», а також звільнення з неволі їхньої матері-церкви, щоб повернути
її «сыном росийскимъ». Русь (або, у грецькій формі, «Росію») у віршах по
казано як державне утворення на чолі з гетьманом Богданом Хмельниць
ким, якого представлено не менш могутнім володарем, ніж король Польщі
(Ян II Казимир):
98Українська поезія. Середина XVII ст., с. 101-104, зокрема с. 104. Див. також: Грушевський,
Історія України-Руси, т. IX, пол. 2, с. 1523-1526, зокрема с. 1526.
99 Українська поезія. Середина XVII ст., с. 102. Див. також: Грушевський, Історія України-
Руси, т. IX, пол. 2, с. 1525.
100Див.: Документи Богдана Хмельницького, с. 105-106.
19* 2б7
6. Чи було «возз’єднання»?
ливе нове повстання та розкол серед «Русі», зазначивши, що такі події мо
жуть бути лише «на згубу Русі, або на біду полякам»101.
Той факт, що етнонаціональне трактування конфлікту потрапило в
листування лідерів повстання і твори руських поетів, звісно, ще не означає,
що в очах еліт національний ракурс переважав правову, соціяльну і насам
перед релігійну інтерпретацію повстання102. Насправді етнонаціональний
чинник не діяв ізольовано, а здебільшого тісно переплітався з мовою по
літичного, правового, с о ц і а л ь н о г о та релігійного дискурсу, знаходячи в ній
своє вираження.
Переплетіння різних чинників у мисленні козацької старшини до
бре ілюструє записка козацького полковника Силуяна Мужиловського до
царя в 1649 році, в якому автор пояснює причини повстання. Мужилов-
ський подавав війну як конфлікт між козаками та поляками («ляхами») з
приводу козацьких свобод і православної віри, бо поляки утискали одне й
друге. Згідно з Мужиловським, поляки спалили місто Корсунь, зруйнува
ли православні церкви й убили православних священиків, бо, на їхню дум
ку, «од ваших Русі здрада вщинаєтс[я]». Козаки ж, зі свого боку, уклали
перемир’я з поляками з умовою, що новообраний король [Ян II Казимир]
буде «руским королем»; якщо він не впорається виконати цю обіцянку,
війна відновиться103. Це означало, що король повинен обстоювати інтер
еси не тільки Польщі та Литви, а й Русі. На Русі король буцімто дозволив
козакам зберегти за собою все, що вони завоювали мечем. Очікування
Мужиловського від короля, безсумнівно, сформувалися під впливом ба
жання руської шляхти бачити Русь рівним партнером у Речі Посполитій і
трактування з боку Хмельницького та його кола повстання як національ
ної війни.
Подальший перебіг повстання і мінливість воєнної фортуни істотно
змінили погляди козацтва на козацьку державу, її географічний обшир та
правовий статус, але уявлення про Русь як про націю із особливою терито
рією, яку захищають її власні військово-політичні інституції, зберігалося у
свідомості козацьких еліт упродовж декількох подальших поколінь.
268
Православний альянс
Православний альянс
Місія Силуяна Мужиловського до Москви на початку
1649 року встановила прямий дипломатичний зв’язок між Московією та
новою козацькою державою, Гетьманщиною - зв’язок, який урешті привів
до Переяславської угоди 1654 року. Як і саме повстання Хмельницького,
ця подія справила революційний вплив на політичну ситуацію в регіоні та
процес націєтворення серед східних слов’ян. Проте наше завдання поля
гає не в тому, щоб якнайглибше зазирнути в довгочасні наслідки угоди, а в
тому, щоб з’ясувати, чи був етнонаціональний чинник від самого початку
частиною дипломатичних розрахунків, а якщо був, то як він вплинув на
перебіг подій.
Контакти між повстанцями та московською владою почали зав’я
зуватися влітку 1648 року з ініціятиви козацького гетьмана. Від самого
початку він просив Московію об’єднати з козаками зусилля у війні проти
Речі Посполитої. Ситуація повторилася напередодні Смоленської війни
1632-1634 років із тією відмінністю, що тепер козаки, а не цар шукали
підтримки в «одновірців». Після поразки 1634 року Московія стала обе
режнішою. Крім того, привид нового повстання під проводом козаків міг
забрести і на територію Московії, спровокувавши новий Смутний час, що
відбивало в московитів охоту відкрито втягуватися в конфлікт. Тож вони
вдалися до компромісної тактики: козаків і повстанців, які хотіли перетну
ти кордон, гостинно приймали в Московії (якось козацьким військам на
віть дозволили здійснити раптовий напад на Велике князівство Литовське
з московської території), але цар не починав нової війни з Річчю Поспо
литою. Лише 1651 року Московія нарешті дозріла до відмови від політики
невтручання у справи Речі Посполитої. Почали навіть готувати скликання
земського собору, який схвалив би вступ у війну, але поразка козацького
війська під Берестечком відсунула ці плани. 1653 року, не зумівши домови
тися про військову допомогу від Османської імперії та втрачаючи підтрим
ку кримського хана, Хмельницький наполіг, щоб московські правителі на
решті визначилися. Восени на спеціяльно скликаному земському соборі
було ухвалено прийняти Хмельницького й козаків «с городами их» (себто
територією Гетьманщини) під «государскую високую руку». В Україну ви
рушило посольство під керівництвом боярина Васілія Бутурліна, щоб при
йняти присягу старшини та рядового козацтва. У січні 1654 року посоль
ство зустрілося з Хмельницьким у Переяславі. Після коротких перемовин,
які не зовсім задовольнили козацьку сторону, було скликано раду, яка мала
формально схвалити підпорядкуван ня козацтва цареві.
269
6. Чи було «возз’єднання»?
104 Щодо правового характеру Переяславської угоди див. статті Михайла Грушевського,
Андрія Яковліва й Олександра Оглоблина в кн.: Переяславська рада 1654 року. Оцінку
постсовєтської полеміки з цієї теми див. у моїй праці «Ghosts of Pereyaslav».
105Див.: Воссоединение Украины с Россией, т. 2, с. 189.
106 Див. посольський звіт московського посланця до Богдана Хмельницького Івана Фоміна
про його розмови з гетьманом у серпні 1653 року (Воссоединение Украины с Россией, т. 3,
с. 357).
270
Православний альянс
107Див. звіт делегації під проводом Івана Іскри, скерованої до Москви навесні 1653 року, у кн.:
Воссоединение Украины с Россией, т. 3, с. 209.
108 Про роль Нікона в ухваленні Москвою рішень, які стосувалися вступу у війну, див. розділ
про релігійну війну в кн.: Сергей Лобачев, Патриарх Никон, С.-Петербург, 2003, с. 130-146.
271
6. Чи було «возз'єднання»?
109 Огляд процесів у московській церкві в середині XVII століття, див.: Paul Bushkovitch,
Religion and Society in Russia: The Sixteenth and Seventeenth Centuries, c. 51-73,128-149. Про
видання київських книг у Москві див.: Опарина, Йван Наседка, с. 245-286.
272
Православний альянс
110 Про перебіг перемовин 1653 року, що відбувалися у Львові за участи московського
посольства на чолі з Борісом Рєпніним-Оболєнським, див.: Грушевський, Історія України-
Руси, т. IX, пол. і, с. 619-641.
111 Див. ухвали Земського собору в кн.: Воссоединение Украины с Россией, т. 3, с. 414.
112 Текста промов див. у звіті посольства Бутурліна у кн.: Воссоединение Украины с Россией,
т. з, с. 423-489. Див. також: Плохій, Наливайкова віра, с. 403-412.
273
6. Чи було «возз'єднання»?
Переяславська незгода
Чи стояли за «возз’єднанням» також етнічні мотиви? Чи,
може, вони були повністю відсутні в перемовинах козацтва із царем? Хоча
Хмельницький описував деякі елементи повстання етнонаціональною тер
мінологією, він та його писарі жодного разу не встановили, здавалося б,
природного містка між двома руськими народами-націями. У листі до воє
води Сємьона Волховського влітку 1648 року Хмельницький нарікав на те,
що гонінь зазнає «наша Рус православниї християне», але, роблячи спро
би втягнути царя в козацько-польський конфлікт, гетьман не звертався
до теми етнічної споріднености між двома частинами Русі; натомість за
кликав царя домагатися польського престолу, який у той час був вакант
ним113. Ця дискурсивна особливість збереглася в його подальших листах до
Москви114. Змінилася тільки назва, якою він позначав свою країну. Якщо
спершу він називав її Руссю (цю ж назву гетьман використовував у листах
до польського короля), то від весни 1653 року почав уживати назву «Мала
Русь», прийнявши релігійно-інституційну термінологію. У січні 1654 року
він навіть вніс відповідну зміну в офіційний титул царя, звернувшись до
нього не як до «всея Русії самодержца», а як «всея Великия и Малые Русии
самодержца»115. Цар прийняв таку зміну свого титулу116. Початок нової ві
йни з Річчю Посполитою звільнив його від обов’язку дотримуватися заяви
московських послів у 1634 році про те, що польська Мала Русь не має нічого
спільного із царською «всією Руссю». Тепер цар претендував і на Малу Русь.
Відповідно змінили і його титул, щоб уникнути двозначностей 1634 року.
Чи цар і його московське оточення, погодившись на формулу «Ве
ликої і Малої Русі», прийняли ідею етнічної споріднености двох Русей як
113 Див. лист Хмельницького від 29 липня (8 серпня) 1648 року в кн.: Документи Богдана
Хмельницького, с. 65.
114 Хмельницький іще раз спробував розіграти тему етнічної споріднености в листі від
29 вересня (9 жовтня) 1649 року до воєводи Фьодора Арсєньєва, нарікаючи на утиски
«православної Русі і віри нашої» (Документи Богдана Хмельницького, с. 143). У листах
до царя гетьман використовував звернення «всеа Русии самодержец», але цей факт мало
що означає, позаяк у листах до московських адресатів (зокрема в посланні до Арсєньєва)
він також уживав повний титул Яна Казимира, в якому короля було названо, серед іншого,
«князем руським».
115Див. листи Хмельницького в кн.: Документи Богдана Хмельницького, с. 286, 298, 316.
116 Про новий титул царя див. у: Михайло Грушевський, «Велика, Мала і Біла Русь»,
Україна, 1-2 (1917)? с. 7-19; передрук: Український історичний журнал, 2 (1991), с. 77-85;
А. В. Соловьев, «Великая, Малая и Белая Русь», Вопросы истории, 7 (і 947)> с. 24-38.
274
Переяславська незгода
275
6. Чи було «возз’єднання»?
120 Див. розповідь про непорозуміння довкола присяги в посольському звіті у кн.: Воссое
динение Украины с Россией, т. з, с. 464-466.
121Andreas Kappeler, The Russian Empire: A Multiethnic History, c. 52 (укр. пер.: Капелєр, Росія
як поліетнічна імперія, с. 45).
122 Цит. за: Опарина, Иван Наседка, с. 342.
7
Винайдення
Росії
і
Тісне поєднання національної та імперської ідентичностей
у модерній російській свідомості завжди спантеличувало оглядачів росій
ського життя і привертало увагу істориків Росії. Це поєднання, яке відріз
няло російську ідентичність від ідентичностей західноєвропейських ім
перських націй, у парадоксальний спосіб описав Джефрі Госкінґ в одній зі
своїх рецензій: «Британія мала імперію, а Росія була імперією - і, либонь,
досі є нею»1. Госкінґ виділив одне можливе пояснення специфіки росій
ського імперського досвіду: мовляв, на відміну від Британської та інших
західноєвропейських імперій, Російська імперія була не морською, а сухо
дільною2. Проте географію не можна вважати за єдине пояснення особли
востей російської національної ідентичности. Ричард Пайпс гадає, що фе
номен російської ідентичности можна пояснити тим, що в Росії «постання
національної держави й імперії відбулося одночасно, а не послідовно, як у
західних держав»3. Якщо річ справді в цьому, то де шукати момент історії,
коли почалося постання національної держави й імперії? Коли говорити
про імперію, то чимало істориків указують на добу Пєтра І (1689-1725) -
засновника модерної російської держави4 і водночас першого правителя
1 Geoffrey Hosking, «The Freudian Frontier. Review of Susan Layton, “Russian Literature and
Empire: The Conquest of the Caucasus from Pushkin to Tolstoy”», Times Literary Supplement
(March 10,1995), c. 27.
2Про Російську імперію як суходільну силу див.: Dominic Lieven, Empire: The Russian Empire
and Its Rivals, New Haven - London, 2001.
3 Richard Pipes, «Weight of the Past: Russian Foreign Policy in Historical Perspective», Harvard
International Review 19, № 1 (Winter 1996/97), c. 5-6.
4 Про запровадження в Росії модерних державних інституцій за Пєтра І див.: James Cracraft,
The Petrine Revolution in Russian Culture, Cambridge, Mass., c. 144-192.
279
7- Винайдення Росії
5 Див., приміром, обговорення цього питання в кн.: Geoffrey Hosking, Russia: People and
Empire, 1552-1917, London, 1998, c. 45-56.
280
Московія рушає на захід
нувся назад до лінії московських рубежів перед 1654 роком. У перебігу тієї
експансії Росія змінила світ, але й докорінно змінилася сама6.
Після Переяславської угоди більша частина сучасних України та Біло
русі залишилася поза межами Московії. З вибухом російсько-польського
конфлікту 1654 року Білорусь перетворилася на поле бою між москов
ською, польсько-литовською й українською козацькою арміями. Згідно з
умовами російсько-польських угод 1667 та 1686 років Річ Посполита збе
регла контроль над усіма білоруськими землями, за винятком Смоленщи-
ни, яка відійшла Московії. Прямі контакти московитів із іншими східними
слов’янами часто обмежувалися тими русинами, які замешкували терито
рію Гетьманщини, тепер залежної від Московії. Відносини царського уряду
з Гетьманщиною можна окреслити, скориставшись назвою статті Ганса-
Йоахіма Торке, як «шлюб не з любові»7. Цей вислів влучно означує при
роду російсько-українських стосунків у другій половині XVII століття, по-
заяк «шлюб» двох сторін, проголошений у січні 1654 року в Переяславі, аж
ніяк не був щасливим і безхмарним. Спершу його затьмарила конкуренція
за Білорусь, а потім у козаків виникли обґрунтовані підозри, що цар «зра
джує» їх із найгіршим ворогом - польським королем. І справді, 1656 року
між Московією та Річчю Посполитою було укладено Віденське перемир’я
коштом Гетьманщини. Проте козаки й далі вели війну з королем, уклав
ши союз із двома протестантськими державами: Семигородом і Швецією.
Не можна сказати, що й Московія була щаслива зі своїм новим козацьким
партнером. Деякі впливові московські державні діячі, як-от керівник По
сольського приказу у іббо-х роках Афанасій Ордін-Нащокін, уважали вста
новлення протекторату над Гетьманщиною за помилку і натомість напо
лягали, що треба покращувати відносини з Річчю Посполитою, відмовив
шись від допомоги козацтву. Андрусівське перемир’я (1667), яке містило
положення про перехід Києва до складу Польщі, було переважно плодом
його порад і дій.
Хоча архітектори московської зовнішньої політики орієнтувалися то на
Гетьманщину, то на Річ Посполиту, сама Московія та її еліти дедалі більше
втягувалися в європейське політичне життя. Тим самим вони прочиняли
6Про геополітичний вимір російської імперської експансії див.: John P. LeDonne, The Russian
Empire and the World, 1700-1917: The Geopolitics o f Expansion and Containment, New York -
Oxford, 1997.
7 Див.: Hans-Joachim Torke, «The Unloved Alliance: Political Relations between Muscovy and
Ukraine in the Seventeenth Century», у кн.: Ukraine and Russia in Their Historical Encounter,
c. 39-66.
20-15-569 28l
7- Винайдення Росії
8Про політичне життя за часів Петра див.: Paul Bushkovitch, Peter the Great: The Struggle for
Power, 1671-1725, Cambridge - New York, 2001; про його реформи див.: Evgenii V. Anisimov,
The Reforms of Peter the Great: Progress through Coercion in Russia, Armonk - NY - London,
1993 (рос. вид.: Евгений Анисимов, Время петровских реформ, Ленинград, 1989).
9 Про вплив польської культури та київської науки на високу культуру Московії див.: Мах
J. Okenfuss, The Rise and Fall o f Latin Humanism in Early-Modern Russia: Pagan Authors,
Ukrainians, and the Resiliency of Muscovy, Leiden - New York - Koln, 1995.
282
Дослідження доби Петра І
283
7- Винайдення Росії
слщки див.: Alexei Miller, The Ukrainian Question: The Russian Empire and Nationalism in the
Nineteenth Century, Budapest - New York, 2003, c. 97-126 (рос. вид.: Алексей Миллер, «Укра
инский вопрос» в политике властей и русском общественном мнении (вторая половина
XIX века), С.-Петербург, 2000, с. 96-125).
12 Hans Rogger, National Consciousness in Eighteenth-Century Russia, Cambridge, Mass., i960,
c. 1.
13Див.: Geoffrey Hosking, «The Russian National Myth Repudiated», у кн.: Myths and Nationhood,
ed. Geoffrey Hosking, George Schopflin, London, 1997, c. 198-210, зокрема с. 198-199.
14Vera Tolz, Russia (London and New York, 2001), c. 23-24.
284
Дослідження доби Петра І
285
7- Винайдення Росії
286
а
Дослідження доби Петра І
287
7 - Винайдення Росії
«Славенороссійський» проект
У жовтні 1663 року Іван Брюховецький, один із найосвіче-
ніших і попервах найбільш промосковський гетьман, видав універсал до
населення Правобережжя, закликаючи «братію нашу милу» покинути
польського короля і приєднатися до московського царя. Обґрунтовуючи
свій заклик, він використав історичні, династичні, релігійні та національні
арґументи, які встановлювали прямий зв’язок між руською нацією («росій
ський народ») і «російським» монархом у Москві. Він писав:
Не тільки всі довколишні народи, але й самі ваші милості, братія наша
мила, маєте те признати, що пробуваєте у явній сліпоті та видимій ома
ні, коли, руське ймення на собі носячи від предків своїх, прихиляєтеся не
до того монарха, якого блаженної пам’яті святий і рівноапостольний ро
сійський предок [святий Володимир] до віри грецької християнської весь
народ наш російський привів, але, відступивши від єдиновірного право
славного монарха дідичного російського, руссю будучи, відхиляєтеся до
іншовірного, до лядської сторони, яка іменем та вірою не є погідна21.
21 Тисяча років української суспільно-політичної думки, т. з, кн. і, Третя чверть XVII ст.,
с. 385-387, зокрема с. 385.
22 Точне відтворення видання 1680 року див. у: Sinopsis, Kiev 1681: Facsimile mit einer
Einleitung, hrsg. Hans Rothe, Koln - Wien, 1983. Про історію видання і читацьку авдиторію
«Синопсису» див.: А. Ю. Самарин, Распространение и читатель первых печатных книг по
истории России (конец XVII-XVIII в.), Москва, 1988, с. 20-76.
288
«Славенороссійський» проект
23 Розгляд політичних обставин, які вплинули на видання «Синопсису» та його зміст, див. у
кн.: Zenon Е. Kohut, «The Political Program of the Kyivan Cave Monastery (1660-1680)», неопу-
блікована стаття, підготована для з’їзду AAASS у Солт-Лейк-Ситі (2005).
24 Перелік і короткий опис видань Києво-Печерської лаври в 1674 році див.: Яким Запас
ко, Ярослав Ісаєвич, Пам’ятки книжкового мистецтва. Каталог стародруків, виданих на
Україні, кн. і, 1574-1700, Львів, 1981, с. 89-90. Щодо програми вистави «Алексій чоловік Бо
жий» та її тексту див.: Л. И. Сазонова, «Театральная программа “Алексий человек Божий”»
у її ж: Литературная культура России. Раннєє Новое время, Москва, 2006, с. 746-758. Про
видання книжки Барановича та ідеологічний смисл уміщених у ній ґравюр див. мою працю
Tsars and Cossacks: A Study in Iconography, Cambridge, Mass., 2002, c. 39~43-
25 Див.: І. В. Жиленко, «Слово до читача», у її ж: Синопсис Київський, Київ, 2002, с. 19~39
(= Лаврський альманах, вип. 6 [спеціальний вип. 2]); - ця публікація містить, окрім огляду
історії «Синопсису» та джерелознавчої розвідки, коментований переклад українською мо
вою цілого тексту пам’ятки; див. також: «Синопсис [уривки]» у кн.: Українська література
XVII ст., с. 167-200, зокрема с. 167.
289
7- Винайдення Росії
26 «Синопсис», с. 180.
290
«Славенордссійський» проект
291
у. Винайдення Росії
292
«Славенороссійський» проект
32Про джерела «Синопсису» див.: Юрий Мицик, Украинские летописи XVII века, Днепропе
тровск, 1978, с. 22-24; Жиленко, «Слово до читача», с. 40.
33 Згідно з лінгвістичним аналізом «Синопсису», який нещодавно здійснила Ілона Тарно-
польська, над текстом працювало кілька авторів, що не дивує, коли йдеться про працю, так
глибоко вкорінену в традицію літописання. Див.: Ілона Тарнопольська, Київський «Синоп
сис» в історіографічному та джерелознавчому аспектах, дис. к. і. н., Дніпропетровський
національний університет, 1998.
293
7 - Винайдення Росії
34 Див.: «Синопсис», с. 177. Коли мова йшла про князівські часи, Київ було названо «голо
вним для всього народу російського градом». Там само, с. 172.
35Там само, с. 182-183.
36Як зазначає Зенон Коїут, який зіставляв погляди Ґрібоєдова з поглядами автора «Синоп
сису», в російському історіописанні «династично-державницьке уявлення про Росію утриму
вало за собою незаперечне домінування аж до 1830-х років»; див.: Zenon Е. Kohut, «А Dynastie
or Ethno-Dynastic Tsardom? Two Early Modern Concepts of Russia», у кн.: Extending the Borders
of Russian History: Essays in Honor of Alfred J. Rieber, ed. Marsha Siefert, Budapest - New York,
2003, c. 17-30, зокрема с. 26.
37Див.: А. П. Богданов, «Работа А. И. Лызлова над русскими и иностранными источниками»,
у кн.: Андрей Лызлов, Скифская история, ред. Е. В. Чистякова, Москва, 1990, с. 390~447>
зокрема с. 396. Одним із джерел Лизлова був «Синопсис». Під впливом польських хронік
Лизлов сприймав «москву» і «россиан» як два різні народи поруч із литовцями, волохами й
татарами (Лызлов, Скифская история, с. 8). Він також охоче використовував термін «народ»
на позначення татар та інших кочових племен - головних дійових осіб його праці.
38 В. Н. Татищев, Собрание сочинений, т. I История Российская, часть первая, Москва, 1994
(2-е изд.), с. 84.
294
«Славенороссійський» проект
295
7 - Винайдення Росії
Київська «Россія»
45 Так само сильного впливу «Синопсису» зазнала «Древняя Российская история от начала
российского народа» (1766) Міхаіл а Ломоносова, в якій він переймає підхід анонімного авто
ра до свого предмета як історії нації, але нехтує його інтерес до історії Православної церкви.
Про «наступників» «Синопсису» в Московії та Україні див.: Жиленко, «Слово до читача»,
с. 10-11.
46 У Московії та Польщі цей термін теж використовували від XVI століття, - див.: Frank Е.
Sysyn, «The Image of Russia and Russian-Ukrainian Relations in Ukrainian Historiography of the
Late Seventeenth and Early Eighteenth Centuries» у кн.: Culture, Nation, and Identity, c. 108-143,
зокрема с. 117-118. Про використання терміна «Россия» в російській історіографії XVIII сто
ліття див.: Елена Погосян, «Русь и Россия в исторических сочинениях 1730-1780-х гг.», у кн.:
Россия/Russia, вып. 3 (її), Культурные практики в идеологической перспективе: Россия,
XVIII - началоXXвека, сост. Н. Н. Мазур, Москва-Венеция, 1999, с. 7-19. Про розмаїття кон
текстів, у яких у ранньомодерній Східній Европі вживали термін «Росія» (та про терміноло
гічні проблеми, що їх таке вживання створило для сьогоденних дослідників), див.: Giovanna
Brogi Bercoff, «Ruś, Ukraina, Ruthenia, Wielkie Księstwo Litewskie, Rzeczpospolita, Moskwa,
Rosja, Europa środkowo-wschodnia: o wielowarstwowości i polifunkcjonalizmie kulturowym», у
кн.: Contributi italiani al XIII congresso internazionale degli slavish, ed. Alberto Alberti et al.,
Pisa, 2003, c. 325-387, зокрема с. 360-364.
296
Київська «Россія»
47Див.: Акты, относящиеся к истории Западной России, т. IV, С.-Петербург, 1854, с. 47~49 *
48Див. уривки з «Треносу» у кн.: Roksolański Parnas, ч. 2, с. 64-84, зокрема с. 78.
49 В одній зі строф говорилося: «Маєш, Россія, юж тепер отмену / Фортуны, маєш триумфу
годину: / Ото прав твоих Петр [Могила] єст оборона, / Тарча Сіона» (див.: Українська поезія.
Середина XVII ст., с. 63).
50Див.: «Mnemosyne sławy, prac i trudów», у кн.: Roksolański Parnas, ч. 2, с. 123-134, тут: 128.
Польщу названо «mila Polska» у: «Rozprawa. Przygody starego żołnierza», Roksolański Parnas,
4. 2, c. 47-58, зокрема с. 47.
51 Див.: Українська поезія. Середина X VIIст., с. 102.
52Там само, с. 68, 94~95*
53 Про підтримку Київської колегії від гетьманів Самойловича і Мазепи див.: George Gajecky,
«The Kiev Mohyla Academy and the Hetmanate», Harvard Ukrainian Studies 8, № 1/2 (June
1984), c. 81-92, зокрема с. 87-89.
21-15-569 297
7- Винайдення Росії
298
Київська «Россія
58Українська версія «Pacta», яку досі точно не датовано, уникає терміна «Россія» щодо Укра
їни, натомість віддає перевагу терміну «Малая Россія». Проте так само не вжито термін «Рос
сія» і щодо Росії чи Російської держави, яку названо «Г[осу]д[а]рство Московское».
59Біографію Прокоповича див. у: И. Чистович, Феофан Прокопович и его время, С.-Петербург,
1868; H.-J. Hartel, Byzantinisches Erbe und Orthodoxie bei Feofan Prokopovic, Wurzburg, 1970;
Валерия Ничик, Феофан Прокопович, Москва, 1977; Валерія Нічик і М. Д. Рогович, «Про
неточності в життєписах Ф. Прокоповича», Філософська думка, 2 (1975)> с. 117-127; James
Cracraft, «Feofan Prokopovich and the Kyivan Academy», у кн.: Russian Orthodoxy under the
Old Regime, ред. R. Nicholas, T. Stavrou, Minneapolis, 1978, c. 44-64. Про роль Прокоповича у
плануванні та реалізації церковної реформи див.: James Cracraft, The Church Reform o f Peter
the Great, London - Basingstoke, 1971.
60Див.: «Владимир. Трагикомедия», у кн.: Феофан Прокопович, Сочинения, ред. И. П. Ере
мин, Москва, 1961, с. 149-205, зокрема с. 152.
61 Там само. Про образ Мазепи в тогочасних панегіриках див.: Лидия Сазонова, «Гетман Ма
зепа как образ панегирический: из поэтики восточнославянского барокко», у кн.: Mazepa
21* 299
7- Винайдення Росії
and His Time: History, Culture, Society, ed. Giovanna Siedina, Alessandria, 2004, c. 461-487;
Rostysław Radyszewski, «Hetman Mazepa w polskojęzycznych panegirykach Jana Omowskiego i
Filipa Oriyka», у кн.: Mazepa and his Time, c. 489-502; Serhij Jakowenko, «Panegiryk Krzyż.
Początek mądrości... i mecenacka działalność Mazepy w Czernihowie», у кн.: Mazepa and his
Time, c. 517-527-
62Див.: Прокопович, Сочинения, с. 23-38; англ. пер. цитовано за: Cracraft, «Prokopovyc’s Kiev
Period Reconsidered», с. 149-150.
63Текст «Слова...» див. у кн.: Феофан Прокопович, Сочинения, с. 23-38.
300
Дві «Росії» Теофана Прокоповича
рів ідей еліти ширшим верствам суспільства. Завдяки цьому ми маємо змо
гу робити деякі обережні висновки щодо їх поширености серед населення
загалом64.
Як «Росія» Прокоповича до Полтавської битви відрізнялася від його ж
«Росії» після 1709 року? Відповісти на це запитання можна, зіставивши те,
як він використовує цей термін у трагікомедії «Владимир», присвяченій
гетьманові Мазепі, та в проповіді з нагоди полтавської перемоги, виголо
шеної в присутності Петра І в липні 1709 року. Спершу з’ясуймо географічні
межі Прокоповичевої Росії в 1705 році. В епілозі до трагікомедії важливи
ми центрами його Росії постають Київ і Дніпро, Києво-Печерська лавра та
Могилянська академія, але «Росія» не обмежується самим столичним міс
том. Прокопович в епілозі також висловлював радість із приводу віднов
лення Переяславської єпархії, тим самим розширюючи кордони своєї Росії
на це місто і єпархіяльний центр, який підпорядковувався київській митро
полії. Непряма згадка про митрополита Варлаама Ясинського підтверджує
думку, що, пишучи про Росію, Прокопович фактично мав на увазі терито
рію Київської митрополії. Як уже було зазначено, «російським світилом»,
про яке Прокопович опосередковано згадував у пророцтві святого Андрія,
був гетьман Іван Мазепа, чиї чесноти він розглянув набагато детальніше,
ніж чесноти самого митрополита. «Над всіми же сими храминами, - пи
сав Прокопович про церкви й споруди Києва та Переяслава, - зиждитель
Іоанн [Мазепа] славимий начертан зрится»65. Тож можна впевнено при
пускати, що Прокоповичева Росія охоплювала не лише терени Київської
митрополії, яка на початок XVIII століття істотно зменшилася, а й решту
Гетьманщини: приміром, Чернігівську єпархію, що становила невилучну
частину козацької держави. Говорячи про «Росію», Прокопович насам
перед мав на увазі ці землі, які були домівкою для «російських» церков.
У трагікомедії студентів Київської академії названо «благородними росій
ськими синами», а глядачів, які відвідали виставу «Владимир», - людьми
«російського роду».
Чи не був Прокопович одиноким київським інтелектуалом, який об
межував поняття «Росія» територією Київської митрополії або Гетьманщи-
64 Про роль проповідей у популяризації політичних ідей в Англії див.: Т. Claydon, «Sermons,
the “Public Sphere”, and the Political Culture of Late-Seventeenth Century England» у кн.: The
English Sermon Revised: Religion, Literature, and History 1600-1750, ed. Lori Anne Ferrell, Peter
McCullough, Manchester, 2000, c. 208-234; див. також: James Cracraft, «Feofan Prokopovich: A
Bibliography of His Works», Oxford Slavonic Papers 8 (1975), c. 1-36.
65 Прокопович, Сочинения, c. 206.
301
7- Винайдення Росії
66Див.: Jan Ornowski, «Muza Roksolańska», у кн.: Roksolański Parnas, ч. 2, с. 377~394, зокрема
с. 380.
67 Прокопович, Сочинения, с. 31, 34.
68Там само, с. 33.
69Там само, с. 24-25.
302
Дві «Росії» Теофана Прокоповича
70У тексті проповіді спадщина св. Володимира, яку, згідно з трагікомедією «Владимир», Ма
зепа отримав від Бога через царя, стає регіоном, що його Мазепі дав уже сам цар. Тому Про
копович звинувачує Мазепу в намірі «наступити на царство того, от него же приять область,
некиим царствам равную» (там само, с. 28).
71 Там само, с. 26.
72Там само, с. 37. «Святая же православно-кафолическая вера, юже от Малой России служи
тели диавольскии изгнати хотяху, и во иныя страны благополучне прострется».
73Там само, с. 23.
74 Там само, с. 31. Прокопович зображує царя Петра як голову, поранення або смерть якої
завдасть шкоди всьому тілу. Ця аналогія близька до характеристики, яку дав Петрові Моги
лі Йосип Калімон у віршах на погреб Могили під назвою «Żal ponowiony». Калімон пише:
«Śmierć w moją głowę strzałą uderzyła. / Piotr mi był głową, Piotra śmierć zraniła, / Piotr mi był
głową: co się głowie staje, / Od głowy członkom innym się podaje» [«Смерть моїй голові стріла
спричинила, / Петро - моя голова; Петра смерть вжалила, / Петро - моя голова: а що голові
буде, / Те від голови все тіло погубить»], - див.: Roksolański Parnas, ч. 2, с. 200.
303
7- Винайдення Росії
304
Дві «Росії» Теофана Прокоповича
відправи на замовлення Петра І та її подальшу долю див.: Погосян, Петр І, с. 177; Погосян,
«И. С. Мазепа», с. 327-328.
80 Приклади використання терміна «народ» у значенні соціяльної категорії у проповідях
Прокоповича за 1709-1725 роки див. у: Прокопович, Сочинения, с. 25, 36, 38, 43, 44, 46, 47,
83, 98,102,138.
81 Там само, с. 24.
82Там само, с. 133. Тут Прокопович використовує термін «нація», щоби позначити чужозем
ну державу на противагу «нашему отечеству».
305
7- Винайдення Росії
реважно він писав таки про один російський народ83. На його погляд, світ
складався з політичних спільнот (народів-націй), а в Росії був тільки один
російський народ-нація. Славенороссійська нація автора «Синопсису», яку
неясно прив’язували до ширшого слов’янського світу, поступалася місцем
народові-нації, який головною мірою було означено кордонами Москов
ської держави. Такий погляд добре узгоджувався зі світобаченням Самуе-
ля Пуфендорфа, чиї твори в перекладі киянина Гавриїла Бужинського на
вельми слов’янізовану російську мову добре знав Прокопович84.
У проповіді 1709 року на честь полтавської перемоги Прокопович ви
користовував термін «народ» («народы», «языци») лише на позначення
чужоземних країн або тих, що їх завоювали московські монархи. Він не зга
дував ані великоросійського, ні малоросійського народів або російського
народу-нації, натомість говорячи про російське військо («воинство») чи
потугу («силы»)85. Якщо він усе-таки послуговувався словом «народ» щодо
мешканців царських володінь, то лише на позначення цілої людности, за
галу, який або правив за об’єкт Мазепиних інтриґ (піднісши руку на свого
пана, Мазепа «смущением поколебал народ»), або пив «свыше данное [...]
вино радости» з нагоди полтавської вікторії86. Ця людність набула набагато
виразніших етнокультурних ознак у першій проповіді, яку Прокопович ви
306
У пошуках вітчизни
У пошуках вітчизни
307
7 . Винайдення Росії
308
У пошуках вітчизни
94Текст царевої грамоти від 3 грудня 1690 року до чернігівського полковника Якова Лизогуба
див.: там само, с. 501-502.
95Див. цареві листи за цей період: там само, с. 53і~ 535- Ідею кривди, які Мазепа завдав сво
єму народові, аби заручитися підтримкою «простолюду» і довести, що гетьман діє заради
власної вигоди, а не для добра України, Петру підказав Мєншиков 26 жовтня в тому ж листі,
в якому він повідомляв царя про Мазепину «зраду». Див.: Соловьев, История России, кн. 8,
с. 244. Про Петрове звинувачення Мазепи у зраді та суперечливі інтерпретації обома супро
тивниками Переяславської угоди див.: Orest Subtelny, «Mazepa, Peter I, and the Question of
Treason», Harvard Ukrainian Studies 2, № 2 (June 1978), c. 158-183.
96 Поглиблюючи теми, започатковані в першому указі, цар та його помічники водночас ро
зуміли, що мусять відреаґувати на звинувачення, що їх висунув проти них противник. У ма
ніфестах, які видали Карл XII і Мазепа, стверджувалося, зокрема, що Пьотр листувався з
папою римським, аби замінити у своєму царстві православ’я на католицтво. Інші закиди
стосувалися характеру війни, яку Пьотр вів зі Швецією, порушення з його боку стародавніх
привілеїв і вольностей «малоросійського народу» та грабежу й спустошення власности укра
їнців, що їх чинили великоросійські війська. У відповідь на це Пьотр перерахував причини,
309
7. Винайдення Росії
які спонукали його до війни: потреба повернути колишні московські землі, звільнити церк
ви, що їх силоміць відібрали лютерани, та боронити царську честь, на яку буцімто посягнули
шведський король та його посли. Огляд звинувачень на адресу Петра та його відповідей на
них див. у: Соловьев, История России, кн. 8, с. 250-252.
97 Текст цього указу див. у: Письма и бумаги императора Петра Великого, т. VIII, вып. 1,
№ 2816, с. 276-284;. Рігельман, Літописна оповідь, с. 539~545- У своїй грамоті Пьотр двічі
згадував «отчизну». В обох випадках ішлося про «їхню» вітчизну, себто вітчизну малоросі
ян, які були адресатами його послання.
98Цит. за: Соловьев, История России, кн. 8, с. 250.
99 Текст цієї Петрової грамоти див. у: Письма и бумаги императора Петра Великого, т. IX,
вип. 1, № 299, с. 38-41; Рігельман, Літописна оповідь, с. 565-567. Про образ Мазепи в офі
ційному та приватному листуванні царя за осінь 1708 року - зиму 1709 року див.: Погосян,
«И. С. Мазепа», с. 315~323-
ЗЮ
У пошуках вітчизни
Мазепин учинок вже не як зраду царя (а таким був головний мотив першої
грамоти), а як зраду вітчизни. Не дивно, що в усіх відомих нам грамотах
і листах Пьотр писав винятково про «вашу» (а не «нашу») вітчизну, чітко
вказуючи, що «отечество» в його свідомості асоціювалося з особливим
характером українського політичного дискурсу і не мало безпосереднього
зв’язку зі «всеросійською» політичною культурою та лексикою100.
Війна маніфестів між Петром і Мазепою впродовж місяців, які переду
вали Полтавській битві, становить ідеологічне тло, на якому можна належ
но оцінити значення понять, ідей та образів, що їх використовував Про
копович у проповіді, виголошеній 24 липня 1709 року в присутності царя.
Війна прямо зачепила Київську академію, адже всіх чужоземних (себто
народжених за межами Гетьманщини) студентів місцевий московський
воєвода за наказом царського канцлера вислав за польсько-литовський
кордон101. Прокопович не міг не знати змісту принаймні деяких Мазепи-
них маніфестів та відповідей на них Петра і проросійського гетьмана Івана
Скоропадського, зокрема у проповіді є згадка про Петрів маніфест до запо
рожців102. Прокопович явно розвивав деякі ідеї, висловлені в маніфестах,
як-от мотив зради царя й вітчизни, яку вчинив Мазепа. Втім, попри неза
перечні паралелі між проповіддю Прокоповича та маніфестами царя і но
вого гетьмана, між ним і його царським попередником в ідеологічній війні
проти Мазепи були деякі важливі відмінності. Одна з найважливіших сто
сувалася уявлення про вітчизну, яку буцімто зрадив Мазепа. Якщо Пьотр
мав на увазі малоросійську вітчизну, то Прокопович уважав за вітчизну,
яку зрадив Мазепа, не Малоросію, а те, що Пьотр в одному з маніфестів
назвав «Російською державою» (Прокопович загалом називав її «Росією»).
Поняття російської вітчизни, яке сконструював Прокопович, стало
важливим ідеологічним нововведенням, бо не тільки передбачало потен
ційне переміщення лояльности «малоросійського народу» від Гетьманщи
ни до «всеросійської» держави, а й упроваджувало новий об’єкт вірности
для решти населення цієї держави. З погляду Прокоповича (на відміну від
погляду Петра), під Полтавою не було ні малоросійських, ні великоросій
100У листі до Фьодора Апраксіна від 30 жовтня 1708 року Пьотр пише про Мазепу так: «из
менник и предатель своего народа» (див.: Письма и бумаги императора Петра Великого,
т. VIII, вып. 1, № 2786, с. 253; Погосян, «И. С. Мазепа», с. 320).
101 Соловьев, История России, кн. 8, с. 268.
102У грамоті від 26 травня 1709 року цар звинуватив запорозьких козаків, зокрема, у бажанні
викликати «разорения отчизне своей, Малороссийскому краю». Текст грамоти див. у кн.:
Письма и бумаги императора Петра Великого, т. IX, вип. 2, с. 907-914, зокрема с. 912.
311
7 - Винайдення Росії
103 Письма и бумаги императора Петра Великого, т. IX, вып. і, № 3251, с. 226 (англ. пер.
цит. за: James Cracraft, «Empire versus Nation: Russian Political Theory under Peter I», Harvard
Ukrainian Studies 10, № 3-4 (December 1986), c. 524-541, зокрема с. 529).
104 Розгляд текстології наказу див. у: Письма и бумаги императора Петра Великого, т. IX,
вып. 2, с. 980-981.
312
У пошуках вітчизни
105 Згадки про троянське, римське та польське «отечества» див. у: Прокопович, Сочинения,
с. 26,137.
106Див.: «Слово в день святого благоверного князя Александра Невского», у кн.: Прокопович,
Сочинения, с. 100.
107Див.: Прокопович, Сочинения, с. 52, 91,133,137.
108 Про розвиток і популяризацію поняття вітчизни в Північній Европі див.: Pasi Ihalainen,
«The Concepts of Fatherland and Nation in Swedish State Sermons from the Late Age of Absolutism
to the Accession of Gustavus III», Scandinavian Journal of History 28 (2003), c. 37-58.
22-15-569 313
7 - Винайдення Росії
Російська імперія
109 Див.: Погосян, Петр І, с. 220-229. Історики традиційно розглядають церемонію 22 жов
тня 1721 року як початок Російської імперії, див., приміром: Anisimov, The Reforms of Peter the
Great, c. 143-144 (пор. Анисимов, Время петровских реформ, с. 233-237).
110Див.: Greenfeld, Nationalism, с. 195-196.
111 Tolz, Russia, с. 41.
314
Російська імперія
112Аналіз процесу присвоєння цареві нового титулу та введення нових форм звернення див.
у кн.: Погосян, Петр І, с. 220-229.
113Див. англійський переклад уривків зі звернення до царя, в якому його просили прийняти
новий титул, у кн.: Greenfeld, Nationalism, с. 196.
22* 315
7 - Винайдення Росії
114 Про те, як Пьотр тлумачив російську історію, див. у: Погосян, Петр /, с. 183-206.
зіб
Російська імперія
317
7. Винайдення Росії
Зі8
Російська імперія
123Про особисті релігійні переконання Пєтра та його політику щодо церкви див.: Cracraft, The
Church Reform of Peter the Great.
124Див.: Погосян, Петр I, с. 242. Автор похвали на адресу князя Богдана Огинського (1625)
використовував ті самі слова, хоча за інших обставин (щодо війни між Річчю Посполитою та
Московією), і вкладав у них інше значення, - див. частину 6 цієї книжки.
319
7 - Винайдення Росії
дав цареве бажання повернути втрачені землі, особисту образу, якої завдав
цареві шведський губернатор Риги, та змову західних держав, які хотіли за
побігти зростанню військової могутности Росії. Цар, схвалюючи таку інтер
претацію причин війни, пізніше написав, що «решта народів політику ма
ють, щоби підтримувати рівновагу сил між своїх сусідів, а надто щоби нас
не допускати до світла розуму в усіх справах, а насамперед військових»125.
Якщо перші дві причини, що їх навів Шафіров, мають паралелі в москов
ських претензіях XVII століття на вотчину царя та в потребі відплатити за
образи його чести (обидві в певний спосіб фігурували в контексті Переяс
лавської угоди), то третій аргумент ґрунтується на зовсім інакших мірку
ваннях, адже зраджує знайомство з європейськими ідеями про баланс сил і
постулює право кожної нації здобувати знання та виступати проти тих, хто
змовляється, щоб перешкодити їй у цьому. Зрозуміло, що цар відчиняв ві
кно в Европу і намагався принести в Росію європейське експертне знання
та мислення не для того, щоби підпорядкувати Росію Заходові, а навпаки,
щоб зробити її рівною серед рівних, поряд із іншими націями Европи. Як
писав у спогадах посланець Петра до Стамбула Іван Нєплюєв, «сей монарх
вітчизну нашу зробив сумірною з іншими, навчив знати, що і ми люди»126.
Російську імперію, яку задумав і будував Пьотр, не планували як ба
гатоетнічну співдружність. Вона мала тішити гонор її правителя, задо
вольняти його військові звитяги і територіяльні здобутки, засвідчувати
високий статус Росії в ієрархії європейських націй та спільне добро її на
роду, який залишався безправним підданцем того ж таки царя. Такий за
дум не заважав «націоналізації» володінь імператора, ба навіть сприяв їй.
Разом із військовими знаннями Захід експортував до Росії поняття нації,
вітчизни та спільного добра. Московія перетворювалася на національно
визначену імперію, що відобразилося в офіційному дискурсі епохи. Цей
дискурс зародився в досвіді та думці київських учених, його було присто
совано до політичних традицій Московії (які робили наголос на династії
та державі) і відточено в перебігу безпосередньої та затяжної конфронта
ції із Заходом. Він пропонував підданцям нову ідентичність новопроголо-
шеної імперії.
320
Розкол
Розкол
Російська імперія володіла величезною територією, її сус
пільство аж ніяк не було однорідним, а офіційний імперський дискурс
панував далеко не в кожній частині царських володінь. Київська наука та
елементи вестернізації, що їх вона містила, увійшли в конфлікт із потуж
ними силами всередині московської церкви та суспільства, тільки-но їх
почав підтримувати двір за часів Алєксєя Міхайловіча й патріярха Ніко-
на. В інституційному вимірі опір традиційного московського суспільства
релігійним і культурним змінам, що їх принесли із собою кияни, проявив
ся в старообрядництві, яке розкололо російську церкву та суспільство на
два протиборчі табори. Офіційна секуляризація держави та докорінна
вестернізація московського суспільства, яка найяскравіше виразилася в
Петровій забороні носити бороди та впровадженні західного одягу, лише
роз’ятрила рану127.
Звісно, в центрі суперечки опинився Пьотр. Ходили навіть чутки, що
справжнього Петра при народженні підмінили німецьким дитям, а отже,
Росією править німець, а не легітимний російський цар. Старообрядці
вважали царя за Антихриста, який зрадив свою істинну природу, корис
туючись латинським ім’ям «Peter» (цар полюбляв писати так своє ім’я) за
мість російського «Петр». Згідно з одним старообрядницьким текстом за
1710 рік, «якожь вь тайньїхь кь имени Ісусову прилогь лукавьій являегь
инаго Іисуса, тако и вь явньїхь кь имени Петрову новоприложенное его
латьінское имя, указующее сьдящаго вь немь и на немь преисподняго»128.
Пьотр, зі свого боку, повівся зі старообрядцями з безпрецедентною
м’якістю й прагматизмом, зупинивши кампанію гоніння проти них, яку
вела правителька Соф’я. Цар потребував лояльности старообрядців під час
війни, а тому замість переслідувати їх, він обмежився тим, що лише наклав
127Деякі дослідники вважають, що наприкінці XVII - на початку XVIII століття на місце мос
ковської високої культури кияни поставили свою, тим самим іще більше поглибивши прірву
між освіченими елітами та народом, - див.: Nikolai Trubetzkoy, «The Ukrainian Problem», у
його ж: The Legacy of Genghis Khan and Other Essays on Russian Identity, c. 245-267 (рос. вид.:
Николай Трубецкой, «Кукраинской проблеме», у його ж: Наследие Чингисхана, с. 498-522).
128 Цит. за: Boris A. Uspensky, «Schism and Cultural Conflict in the Seventeenth Century», у кн.:
Seeking God: The Recovery of Religious Identity in Orthodox Russia, Ukraine and Georgia,
ed. Stephen K. Batalden (DeKalb, 111., 1993), c. 106-143, зокрема с. 115 (рос. вид.: Б. А. Успен
ский, «Раскол и культурный конфликт XVII века», у його ж: Избранные труды, т. 1, Семи
отика истории. Семиотика культуры, Москва, 1994?с. 333~3б7>зокрема с. 343)-
321
7- Винайдення Росії
129 Тож малюнок на обкладинці англомовного видання книжки Анісімова «The Reforms of
Peter the Great» (російський лубок, на якому цирульник у західному вбранні намагається си
ломіць зрізати бороду старообрядцеві, який від нього відмахується) вводить в оману. На
справді цей лубок було створено 1770 року - набагато пізніше доби Петрових реформ. Див.
репродукцію зображення та питання щодо дати його створення у кн.: Robin Milner-Gulland,
The Russians, Oxford, 1997, c. 127 (nop. https://c0mm0ns.wikimedia.0rg/wiki/File:Rask0lnik.
jpg). Про політику Петра щодо старообрядців див.: Cracraft, The Church Reform of Peter the
Great, c. 74-79.
322
Розкол
130Див.: Florovsky, Ways of Russian Theology, ч. і, с. 97-104 (рос. вид.: Флоровский, Пути рус
ского богословия, ч. 1, с. 102); В. С. Румянцева, Народное антицерковное движение в России
в XVII веке, Москва, 1986. Короткий огляд літератури на цю тему див.: Robert О. Crummey,
«Interpreting the Fate of Old Believer Communities in the Eighteenth and Nineteenth Centuries»,
у кн.: Seeking God, c. 144-159, зокрема с. 144-147.
131 Стислий виклад поглядів Ґеорґа Міхельса див. у висновках до його праці: Georg Michels,
At War with the Church: Religious Dissent in Seventeenth-Century Russia, Stanford, 1999, c. 217-
229.
323
7- Винайдення Росії
324
Розкол
134Таке ставлення відсутнє в західному християнстві та решті православного світу. Петро Мо
гила стверджував, що помилки в церковних текстах не мають значення для спасіння душ.
135Див.: Uspensky, «Schism and Cultural Conflict», с. 110-127 (рос. вид.: Успенский, «Раскол и
культурный конфликт XVII века», с. 337~35б).
136 Ця традиція перекочувала в модерне російське богослов’я, як видно на прикладі о. Фло-
ровського, який уважав кінець XVII століття періодом «псевдоморфози московського
православ’я» під впливом тріюмфу київського «латинофілізму»; див.: Florovsky, Ways of
Russian Theology, pt. 1, c. 111-113 (рос. вид.: Флоровский, Пути русского богословия, т. 1,
с. 111-112).
325
7 - Винайдення Росії
137 Психологічний портрет Аввакума, який, вочевидь, потерпав від якогось психічного роз
ладу, див. у: Кінан, «Аввакум: історія безумства» у його ж: Російські історичні міти, с. 274-
288.
138Про Ушакова див.: Engelina S. Smirnova, «Simon Ushakov - “Historicism” and “Byzantinism”:
On the Interpretation of Russian Painting from the Second Half of the Seventeenth Century», у кн.:
Religion and Culture in Early Modern Russia and Ukraine, c. 169-183.
326
Чи був Пьотр першим?
139Див /.Житие протопопа Аввакума им самим написанное и другие его сочинения, под ред.
Н. К. Гудзия, Москва, i960, с. 135; див. також: Uspensky, «Schism and Cultural Conflict», с. 124
(рос. вид.: Успенский, «Раскол и культурный конфликт XVII века», с. 352_353)-
140Див.: Hosking, «The Russian National Myth Repudiated», c. 207-208.
327
7 - Винайдення Росії
відокремлено від персони царя і піднесено понад неї». Вона звертає увагу
на піднесення Заходу як майбутнього конститутивного «іншого» для фор
мування російської національної ідентичности і згадує як іще один значу
щий чинник географічне розширення імперії, яке здійснив Пьотр141. Однак
якщо врахувати московський досвід XVII століття, жоден із цих чинників
не можна розглядати як унікальний внесок у російський націєтворчий про
цес. Адже, як було зазначено в попередньому розділі книжки, ідея відо
кремлення держави від персони правителя вперше з’явилася в російських
політичних трактатах під час Смути. Тоді ж московити почали означувати
себе через протиставлення католицькому й протестантському Заходу, хай
навіть тоді його втілювали поляки та литовці, а не західно- та централь-
ноевропейці. Якщо говорити про розширення імперії, то внесок Івана IV
в «імперіялізацію» російської психіки помітно вивищується над діяннями
Петра І. Так само сумнівними є тези Лії Ґринфелд про зміну значення сло
ва «государство» із «панування» й «царства» на «державу», яка нібито від
булася за правління Пєтра. Є підстави вважати, що така зміна відбулася в
московських текстах після Смутного часу, ба навіть раніше. Крім того, як
Ґринфелд зазначила в іншій праці, Пьотр і далі сприймав свою державу
як частину самого себе142. До цього слід додати, що в панегіриках на адре
су Пєтра, як-от у тих, що вийшли з-під пера Теофана Прокоповича, Росію
не уявляли без її славного «pater patriae». Якщо Пьотр І (чи його доба) не
мали першости в усіх цих аспектах, то в чому полягає їхнє значення для
нашого дослідження? Безсумнівним виглядає те, що всі ці ідеї, вперше по
трапивши в офіційний московський дискурс у XVI столітті, за часів Пєтра
забули нової ваги і значення.
Безперечні ідеологічні інновації Пєтра, що вирізняють його досягнен
ня на тлі ранішого періоду, стосуються секуляризації держави (Тольц) та
«націоналізації» офіційного дискурсу (Ґринфелд). Тольц гадає, що росій
ська світська еліта припинила протиставляти себе Заходу головною мірою в
релігійному руслі, перемістивши свої зусилля в світське. Ґринфелд вказує,
що поки російська еліта шукала способу означити себе за допомоги світ
ської термінології, вона розвинула лексичний запас, що був неодмінним
для артикулювання її нової ідентичности не тільки в контексті лояльности
до правителя, а й щодо таких конструктів, як держава й вітчизна. Особливо
важливо для нас те, що обидва процеси важко уявити без активної участи
328
Чи був Пъотр першим?
143 Про лексику перекладів Бужинського див.: Cracraft, The Petrine Revolution in Russian
Culture, c. 214-216.
144Див.: там само, с. 239.
145Див.: Житие протопопа Аввакума, с. 98, ш .
146 Пьотр особисто причетний до призначення вишколеного в Києві духівництва на посади в
Сибіру. Про зусилля Москви з охрещення корінної людности східного пограниччя в останні
десятиріччя XVII століття див.: Cracraft, The Church Reform of Peter the Great, c. 64-70.
23-15-569 329
7 - Винайдення Росії
147Див.: Елена Погосян, «“О законе своем и сами недоумевают”: Народы России в этнографи
ческих описаниях, составленных и изданных в 1770-1790-е гг.». Неопублшований рукопис.
8
Русь, Малоросія,
Україна
23*
Козацька держава, яка утворилася в перші місяці повстання
Хмельницького, а міжнародне визнання отримала влітку 1649 року під час
зборівських перемовин, в історіографії називається Гетьманщиною. В на
шій книжці також використано цю назву. Проте в XVII та перших деся
тиліттях XVIII століття її зазвичай називали Військом Запорозьким. Саме
назва «Військо Запорозьке» фігурує як офіційна сторона в згодах, що їх
у другій половині XVII століття козацькі гетьмани укладали з Московією,
Османською імперією та Річчю Посполитою. Вона стала юридичною на
звою української держави та її території, яка, крім того, мала низку інших
назв, що відповідали різним соціальним і національним проектам, які про
тягом ХУІІ-ХУІІІ століть розгорталися в козацькому суспільстві. Однією з
таких назв була «Україна», якій віддавала перевагу козацька старшина та
козацькі маси загалом. Іншою - «Росія». Її використовували в літературних
творах київського духівництва. Крім того, побутувала ще й назва «Малоро
сія», якою козацькі і церковні еліти користувалися в листуванні з Москвою
та, дедалі частіше, в своєму середовищі. Назва «Велике князівство Руське»
позначала ще одну політичну ініціятиву, яку започаткувала козацька стар
шина шляхетського походження, зорієнтована на Річ Посполиту. Кожна з
цих назв відповідала особливому політичному поняттю, особливій суспіль
ній та культурній візії та, потенційно, особливій ідентичності. Все це й буде
предметом нашого розгляду в цій частині.
333
8 . Русь, Малоросія, Україна
Україна чи Малоросія?
Твір із такою назвою вийшов у 1920-х роках із-під пера ет
нічного росіянина Ніколая Фітільова, що став видатним українським публі
цистом під псевдонімом Микола Хвильовий. Невдовзі потому чекісти скон
фіскували рукопис; понад півстоліття він пролежав ув архівах держбезпеки
і тільки за рік до розпаду СССР став доступним широкому загалові. Яку ж
небезпеку догледів більшовицький режим у цьому памфлеті? Передусім
відповідь на питання, поставлене в заголовку. Обираючи між Україною
та Малоросією, автор зупинився на Україні. В тогочасному контексті це не
означало, що Хвильовий уявляв Україну незалежною від Росії, але він ува
жав, що Україна має (або принаймні має право мати) власну літературу та
культуру. З погляду покоління Хвильового, термін «Малоросія» втілював
традицію ставлення до українського народу, мови та культури як відгалу
жень російської нації, мови та культури, тоді як «Україна» символізувала
культурну незалежність їхньої вітчизни від Росії1.
Хвильовий критикував «малоросійство» у руслі праць Михайла Драго-
манова, Сергія Шелухина та Вячеслава Липинського, а також творів інших
українських діячів, які перебували за межами Російської імперії та СССР і
вбачали причини малоросійської ментальности у століттях російського по
літичного та культурного контролю над Україною2. Проте існувала й інша
інтелектуальна традиція. Сам заголовок памфлету Хвильового був обер
ненням назви статті Андрія Стороженка «Малая Россия или Украйна?»
(1918). Цей щирий малорос уважав Україну невилучним складником шир
шого російського політичного та культурного простору. Коріння суперечки
він виводив із кінця XVIII - початку XIX століття. На думку Стороженка,
використання терміна «Україна» на позначення того, що насправді було
Руссю або Малоросією, - це всього-на-всього спроба польських інтелекту
алів підважити згубні для поляків наслідки поділів Польщі. Поляки, мов
ляв, обрали таку стратегію: довести, що руські землі насправді належали
не Русі, а країні, яку вони вважали окремою від Росії і називали «Украї
ною». Згідно зі Стороженком, першим виступив проти таких заяв анонім
ний автор «Історії русів» - історичного трактату, який у рукописній формі
334
Україна чи Малоросія?
335
8 . Русь, Малоросія, Україна
Доля Русі
336
Доля Русі
9 Цей кордон не зазнавав істотних змін до першого поділу Польщі в 1772 році. Історію Речі
Посполитої на зламі XVII-XVIII століть див. у: Daniel Stone, The Polish-Lithuanian State, 1386-
1795 , У кн.: A History o f East Central Europe, т. IV, Seattle - London, 2001, та Richard Butterwick,
ed., The Polish-Lithuanian Monarchy in European Context, c. 1500-1795, Basingstoke, 2001.
337
8 . Русь, Малоросія, Україна
10 Огляд політичних процесів в Україні 1654-1659 років, див. у кн.: Тетяна Яковлева, Геть
манщина в другій половині 50-хроків XVII століття. Причини і початок Руїни, Київ, 1998.
11 Про Андрусівське перемир’я та політичні стратегії Дорошенка див.: Дмитро Дорошенко,
Гетьман Петро Дорошенко. Огляд його життя і політичної діяльности, Нью-Йорк, 1985.
зз8
Доля Русі
339
8 . Русь, Малоросія, Україна
14Сагановіч, Нарыс гісториі Беларусі, с. 29; Яковенко, Нарис історії України, с. 266-267.
15 Див.: А. С. Котлярчук, Праздничная культура в городах России и Белоруссии XVII в.,
С.-Петербург, 2001, с. 39- 45; пор.: Марзалюк, Людзі дауняй Беларусі: зтнаканфесійньїя і
сацыякулътурныя стэрэатыпы (Х-ХУІІ ст.), с. 104.
340
Доля Русі
16Див.: Мирон Капраль, Національні громади Львова ХУІ-ХУІІІ ст. (Соціально-правові вза
ємини), Львів, 2003, с. 153. Про руську громаду Львова наприкінці XVII - у ХУІІІ столітті
див.: там само, с. 131-157. Про привілеї руської громади Львова див.: Мирон Капраль, упор.,
Привілеї національних громад міста Львова (ХІУ-ХУІІІ ст.), Львів, 2000, с. 39-119.
341
8 . Русь, Малоросія, Україна
17Про етнічний склад правобережного населення та міграційні процеси див.: Олександр Гур-
жій, Тарас Чухліб, Гетьманська Україна, [Україна крізь віки, т. 8], Київ, 1999, с. 272-277.
Про політичну програму козацтва між 1676 і 1715 роками див.: Смолій, Степанков, Україн
ська державна ідея. Проблеми формування, еволюції, реалізації, с. 175-235.
18Див.: Сагановіч, Нарис гісториіБеларусі, с. 294-295.
342
Доля Русі
19 Про єзуїтські школи та колегії в Україні див.: Історія української культури, т. з, Київ,
2003, с. 471-481.
20Там само, с. 450-454; див. також: Яковенко, Нарис історії України, с. 278-279.
343
8 . Русь, Малоросія, Україна
Унійний Янус
344
Унійний Янус
24-15-569
345
8 . Русь, Малоросія, Україна
Шумлянський таємно прийняв унію. Так само 1679 року вчинив перемись-
кий єпископ Інокентій Винницький, який у 1691-1693 роках першим се
ред ієрархів перевів свою єпархію в унію. Його шляхом у 1700 році пішла
львівська єпархія, а 1702 року - луцька. За десять років ченці найбільшого
православного монастиря регіону - Почаївської лаври - також перейшли
в унію. Отож на території Речі Посполитої вціліла однісінька православ
на єпархія - могилівська, яка також мала юрисдикцію над православною
людністю колишньої полоцької єпархії. Проте навіть могилівська єпархія
станом на 1777 рік володіла всього-на-всього 22% церков, які не належа
ли протестантам. Унійні парафії становили 68%, а католицькі - ю%. На
кінець 1780-х років православ’я сповідували лише 3,5% всього населення
Речі Посполитої22.
У перші десятиліття XVIII століття унійні єпархії та парафії Речі Поспо
литої мало відрізнялися від православних. Головна відмінність полягала
в юрисдикції, завдяки чому перехід в унію був відносно легким процесом.
Реформування новонавернених парафій відповідно до принципів Контр
реформації почалося на синоді 1720 року в Замості. Його ухвали вимага
ли не тільки, щоб унійні священики й віряни прийняли «АІ^ие» до свого
нового символу віри та згадували папу римського під час богослужінь, а
й забороняли приймати таїнства від православних священиків. Натомість
їм дозволялося приймати таїнства від католицького духівництва23. Синод
у Замості провів чітку конфесійну межу між уніятами та православними,
які далі практикували той самий обряд і користувалися тією самою мовою
богослужіння. На думку багатьох науковців, Замойський синод спрямував
унійну церкву на шлях латинізації, впровадивши в її практики численні
католицькі обряди й традиції. Латинізація означала культурну полоніза
цію унійної ієрархії, зокрема єпископів і чернецтва, яке в 1743 році зорга
нізували в один керований із Риму орден василіян. Як уже було зазначено,
василіяни займалися друкарством та освітою, сприяючи збереженню тра
диційної книжної культури та церковнослов’янської мови. Проте їх теж не
оминула культурна полонізація, вони вели навіть перед у прийнятті латин
ських практик. Особливо це стосується Білорусі, де унія закріпилася наба
22 Сагановіч, Нарьіс гісториі Беларусі, с. 292-294, 404. Про перехід православних єпархій
України в унію див.: Григорій Лужницький, Українська церква між Сходом і Заходом, Філа
дельфія, 1954, с. 396-406; Атанасій Великий, 3 літопису християнської України, кн. 5, Рим,
1972, с. 229-272; кн. 6, Рим, 1973, с. 29-56.
23Про ухвали Замойського синоду див. у: Великий, 3 літопису християнської України, кн. 6,
с. 129-154.
346
Унійний Янус
27Див. уривки з цього твору, написаного в Речі Посполитій наприкінці іббо-х або на початку
1670-х років, у кн.: Правда про Унію. Документи і матеріали, 2-ге вид., Львів, 1968, с. 67-71,
зокрема с. 71.
28 Див. уривок із універсалу, виданого 25 серпня 1700 року галицьким старостою Юзефом
Потоцьким мешканцям Збаразької волости: там само, с. 76.
29Див. розповідь про конфлікт між ксендзом і вірянами руської церкви в Жидачеві: там само,
с. 74. В документі не зазначено, православною чи унійною була ця церква, але той факт, що
її відвідав ксендз, підказує, що йдеться, найпевніше, про унійну.
30Див. уривок із повідомлення: там само, с. 88.
348
Унійний Янус
349
8 . Русь, Малоросія, Україна
Постання України
350
Постання України
351
8 . Русь, Малоросія, Україна
них знань та досвіду, здобутих протягом 1630-х років, але якою мірою цей
термін відображав нові реалії, що стрімко змінювалися після повстання
Хмельницького? 1660 року, коли Боплянова книжка готувалася до друку
в Руані, новий гетьман Війська Запорозького Юрій Хмельницький вирі
шив окреслити географічні межі України в листі до московського царя38.
Таке питання постало у зв’язку з мирними перемовинами між Швецією та
Річчю Посполитою, коли цар захотів дізнатися точні кордони залежної від
нього козацької держави. В інструкціях, даних козацьким послам, які пря
мували на зустріч із делеґацією Речі Посполитої в травні 1660 року, Юрій
Хмельницький так визначив стартову позицію для перемовин: «Украйна
е. ц. в-ва... делитися могла от Коруни Польской... от реки Богу [Західно
го Бугу]». А запасним мінімальним варіянтом на перемовинах був кордон,
проведений за підсумками Зборівської угоди - саме його описав гетьман у
листі до царя39.
Термін «Україна» на позначення Гетьманщини дедалі частіше вико
ристовувався в козацькому листуванні з Московією, починаючи з часів
Богдана Хмельницького40. Судячи з листа Хмельницького-молодшого,
козацька старшина мислила Україну насамперед як Козацьку державу в
кордонах, окреслених Зборівською угодою 1649 року. До цієї України не
належали Руське, Волинське та частина Подільського (довкола Кам’янця-
Подільського) воєводств, хоча вони також межували зі степом. Натомість
вона охоплювала Чернігівське воєводство, яке не вважалося частиною
України з погляду Бопляна та польської традиції, яка на нього вплинула.
Найважливішим окремо взятим чинником, який вплинув на таку зміну
розуміння «України», було, ясна річ, повстання Хмельницького та підне
сення Війська Запорозького як окремого державного утворення, визнаного
Зборівською угодою. Попри те, що польська сторона, безперечно, сприй
мала цю угоду як тимчасову поступку і загалом відмовлялася визнавати
зборівські кордони (Білоцерківська угода 1651 року зменшила козацьку
територію до Київського воєводства), козацтво далі наполягало на зборів-
ському розмежуванні. Тієї самої позиції дотримувалися його союзники:
московські посли на перемовинах із Річчю Посполитою влітку 1653 року та
кримський хан біля Жванця восени того самого року. Врешті-решт, поля
352
Постання України
41 Текст Гадяцької угоди див. у: Універсали українських гетьманів, с. 33~39- Аналіз угоди
див. у: Яковлева, Гетьманщина в другій половині 50-х років, с. 305-323*
42 Внаслідок цього у козацькому політичному дискурсі кінця XVII століття ніколи не було
такого рівня прив’язаности до Кам’янця чи Бара на Поділлі, як до розташованих по козаць
кий бік зборівської лінії подільських міст на кшталт Ямполя або Вінниці, що їх уважали за
частину козацької України ще довго потому, коли ці землі відійшли спершу до поляків, а
відтак - до турків.
43Див.: Сергій Плохій, Наливайкова віра, с. 80-81.
353
8 . Русь, Малоросія, Україна
44Текст листа Брюховецького див. у кн.: Універсали українських гетьманів, с. 353“ 354*
45 Тисяча років української суспільно-політичної думки, т. з, кн. 2, с. 13-іФ
46Див., наприклад, інструкції гетьмана Петра Дорошенка, видані у травні 1 6 7 0 року козаць
ким делеґатам, які вирушали на перемовини з Річчю Посполитою в Острозі: Універсали
українських гетьманів, с. 383-391*
354
Між Україною та Руссю
355
8 . Русь, Малоросія, Україна
49 Під 1670 роком Софонович розповів про вибори нового польського короля Міхала («Ми
хайла») Корибута Вишневецького, але не перейшов до наступного розділу і невдовзі взагалі
урвав оповідь (там само, с. 240-242).
50Див.: Sysyn, «The Image of Russia and Russian-Ukrainian Relations...», c. 114.
51 David A. Frick, «Lazar Baranovych, 1680: The Union of Lech and Rus», у кн.: Culture, Nation,
and Identity, c. 19-56, зокрема c. 31.
356
Між Україною та Руссю
52 Цит. за: там само, с. 30; пор. Łazarz Baranowicz, «Nie będzie, jako świat światem, Rusin
Poliakowi bratem», у його ж: Lutnia Apollinowa..., z typographiey Kijowo-Pieczarskiey, 1671,
c. 427 (див. також цифрове факсиміле: http://ne0latina.bj.uj.edu.pl/page/sh0w/id/8902/
thissectionid/794.html).
357
8 . Русь, Малоросія, Україна
53Текст хроніки див.: Latopisiec albo kroniczka różnych spraw i dziejów dawnych i teraźniejszych
czasów, z wieku i życia mego na tym padole, wyd. K. W. Wójcicki, 2 т., Warszawa, 1853; пор. також:
«Лътопись Іоахима Ерлича» [«Latopisiec albo Kroniczka...»], у кн.: Южно-русские летописи,
ред. Орест Левицкий, Киев, [1916], с. 32-456. Коротку біографію Єрлича та бібліографію на
цю тему див. у: Bibliografia literatury polskiej. Nowy Korbut Piśmiennictwo staropolskie, т. II,
Warszawa, 1964, c. 292-293.
358
Між Україною та Руссю
359
8 . Русь, Малоросія, Україна
ЗбО
Мала Росія
Мала Росія
25-15-569 Збі
8 . Русь, Малоросія, Україна
Зб2
Мала Росія
61 Див. текст Переяславських статтей 1659 року у кн.: Тисяча років української суспільно-по
літичної думки, т. з, кн. і, с. 345“ 3б3-
62 Див. текст листа Брюховецького до донських козаків у кн.: Універсали українських геть
манів, с. 357-359*
63 Див. текст листа у кн.: Тисяча років української суспільно-політичної думки, т. з, кн. і,
с. 474-
25* 363
8 . Русь, Малоросія, Україна
364
Мала Росія
Зб5
8 . Русь, Малоросія, Україна
366
Мала Росія
367
8 . Русь, Малоросія, Україна
Вітчизна
368
Вітчизна
369
8. Русь, Малоросія, Україна
88Див. лист Брюховецького від іо лютого 1668 року: Тисяча років української суспільно-по
літичної думки, т. з, кн. і, с. 454-455.
89Див.: Універсали українських гетьманів, с. 184-187, 425, 579-581.
90Див.: Sysyn, «Fatherland in Early Eighteenth-Century Political Culture», c. 39-53.
91 Текст епітафії див. у кн.: Павло Жолтовський, Український живопис XVII-XVIII cm., Київ,
1978, С. 220.
92Див. уривок із панегірика Івана Величковського гетьману у: Наталя Яковенко, «“Господарі
вітчизни”: уявлення козацької та церковної еліти Гетьманату про природу, репрезентацію
і обов’язки влади (друга половина XVII - початок XVIII ст.)», у кн.: Mazepa and His Time,
c- 7~37>зокрема c. 25. Див. також посилання на Україну або малоросійський край як вітчизну
в універсалах Самойловича: Універсали українських гетьманів, с. 697, 808, 811, 821.
370
Вітчизна
371
8. Русь, Малоросія, Україна
372
Козацька нація
Козацька нація
тріярха Адріана Пьотр розділяв війська, які брали участь в Азовському поході, на великоро
сійські та малоросійські. Див.: Письма императора Петра Великого к брату своєму Царю
Иоанну Алексеевичу и патріарху Адриану, С.-Петербург, 1788, с. 31.
101 Див. текст Мазепиного листа до Скоропадського, відповідь кошового отамана Костя Гор
дієнка на універсал Мазепи та маніфест Карла XII у кн.: Тисяча років української суспільно-
політичної думки, т. з, кн. 2, с. 449-450,461-468.
373
8. Русь, Малоросія, Україна
102Див. лист Орлика до Стефана Яворського, написаний у червні 1721 року у кн.: Орест Суб-
тельний, Мазепинці. Український сепаратизм на початку XVIII ст., Київ, 1994, с. 158-182,
зокрема с. 170.
103 Див. латинський оригінал «Pacta», руську версію та переклади сучасною українською та
англійською мовами у кн.: Конституція української гетьманської держави, Київ, 1997.
374
Козацька нація
104Див.: Zenon Е. Kohut, Russian Centralism and Ukrainian Autonomy: Imperial Absorption of
the Hetmanate, 1 7 6 0 S - 1 8 3 0 S , Cambridge, Mass., 1986, c. 8 (укр. пер.: Зенон Когут, Російський
централізм і українська автономія: Ліквідація Гетьманщини. 1 7 6 0 - 1 8 3 0 роки, Київ, 1996,
с. 19; nop. Ivan Katchanovski, Zenon Е. Kohut, Bohdan Y. Nebesio, MyroslavYurkevich, Historical
Dictionary of Ukraine, 2nd ed., Lanham, Md., 2013, c. 395.
105Див.: Конституція української гетьманської держави, с. iii-vii.
375
8. Русь, Малоросія, Україна
106Див. текст вступу до «Скарбниці» Галятовського у кн.: Тисяча років української суспільно-
політичної думки, т. з, кн. 2, с. 136-141, зокрема с. 138.
376
Козацька нація
107Див.: Hryhorij Hrabjanka’s «The Great War of Bohdan ХтеГпус’ку», Cambridge, Mass., 1990,
c. 300. Це гарвардське критичне видання містить факсиміле обох рукописних версій літопи
су, а також першодруку 1793 року в журналі «Российский магазин» і видання 1854 року, здій
сненого Київською археографічною комісією. Сучасний укр. пер. Романа Іванченка див.: Лі
топис гадяцького полковника Григорія Грабянки, Київ, 1992 (= «Літопис Грабянки» у: Збір
ник козацьких літописів: Густинський, Самійла Величка, Грабянки, Київ, 2006, с. 877-967).
26-15-569
377
8. Русь, Малоросія, Україна
Малоросійська Україна
378
Малоросійська Україна
108Наукове видання першого тому літопису Величка див.: Самійло Величко, Сказаніє о войнЪ
козацкой з поляками, ред. Катерина Лазаревська, Київ, 1926; цілий корпус у чотирьох томах
видала Київська археографічна комісія під назвою «Летопись событий в юго-западной Рос
сии в XVII веке» (відома також під коротким заголовком «Летопись событий Самоила Ве
личка») в 1848-1864 роках; коментований переклад див.: Самійло Величко, Літопис, пер.
з книжної української мови В. Шевчука, 2 т., Київ, 1991 (= «Літопис Самійла Величка» у:
Збірник козацьких літописів: Густинський, Самійла Величка, Грабянки, с. 194-873).
109 Про Грабянку див. передмову Юрія Луценка у кн. Hryhorij Hrabjanka’s «The Great War of
Bohdan ХтеГпус’ку», с. xviii-xxii.
26*
379
8 . Русь, Малоросія, Україна
380
Малоросійська Україна
112 Про значення і місце «вітчизни» в літописі Величка див.: Sysyn, «Fatherland in Early
Eighteenth-Century Political Culture».
113Див.: Sysyn, «The Image of Russia», c. 138.
114Там само, c. 140.
381
8 . Русь, Малоросія, Україна
382
Малоросійська Україна
115 Текст Петрикового листа та відповіді Полтавського полку див.: Лътопись Самоила Ве
личка, т. III, Киев, 1855, с. 111-116; пор. укр. пер. у: Величко, Літопис, т. 2, с. 392- 395* Це
листування проаналізовано в: Sysyn, «The Image of Russia», с. 138.
116Текст статтей див.: Універсали українських гетьманів, с. 587-600.
117Див.: Тисяча років української суспільно-політичної думки, т. з, кн. 2, с. 374.
383
8 . Русь, Малоросія, Україна
384
Кордони малоросійської ідентичности
1654 року, а тепер їх повернули нації, яку він свого часу створив. Переяслав
став основоположним мітом цієї нації, а Хмельницький після Полтави став
найвизначнішим її символом.
120 «Милость Божія» у кн.: Українська література XVII ст., упор. О. В. Мишанич,
ред. В. І. Крекотень, Київ, 1983, с. 306-324, зокрема с. 314.
121 Там само, с. 323.
122Там само, с. 317.
385
8 . Русь, Малоросія, Україна
123Про популярність літопису Грабянки та його численні копії див.: Елена Апанович, Рукопис
ная светская книга XVIII века на Украине. Исторические сборники, Киев, 1983, с. 137-186.
386
Кордони малоросійської ідентичности
мовиться у вірші «Плач Малої Росії» («О Боже мой милостивий!»), за
писаному в щоденнику спудея Києво-Могилянської академії за 1719/1720
навчальний рік124. Наведена у вірші картина, безперечно, забарвлена то
гочасною полемікою і, напевно, перебільшена. Мазепа, Орлик та їхні при
бічники, як і козацькі еліти, після Полтави зовсім не ідеалізували Польщу;
ба більше, де-факто вони віддавали перевагу московській владі над поль
ською з огляду на повне зникнення козацтва на Правобережжі. Водночас
вони, як і Баранович, були витворами польської системи освіти (наскіль
ки вона впливала на навчальну програму Києво-Могилянської академії).
Польсько-руська зустріч ранньомодерного часу проявилася не лише в кон
фліктах, а й у переговорах, які дали змогу козацьким елітам опанувати й
засвоїти поняття і цінності, яких дотримувалися їхні польські суперники.
Тому не дивно, що козацька старшина мазепинських часів почувалася ком
фортніше в польській культурній традиції, ніж у московській. Однак полі
тичні реалії були сильніші за цей культурний зв’язок і перетворювали по
ляків на чужинців та ворогів новопосталої малоросійської нації125. Тогочас
ні вірші, які дотримувалися традиції Барановича і зображували поляків,
литовців і русинів як дітей однієї матері - Польщі, вже не обстоювали ідею
альянсу між ними, а нарікали на те, що перші два брати повернули зброю
проти свого меншого брата, Руса126.
Якщо кордон між «Малою Росією» та Річчю Посполитою (в якій були
свої русини) ставав дедалі вираженішим, то кордон між Гетьманщиною і
Московією щоразу більше розмивався. В результаті адміністративних і
124 Див.: Українська література XVII ст., с. 290. Щодо атрибуції, а також можливого да
тування цього тексту серединою XVII століття, а не часами Мазепи та Скоропадського, див.
цитовані у коментарі до цієї публікації міркування Михайла Максимовича: там само, с. 565.
125 Саме так еволюціонував образ поляків у літописі Величка. Див.: Frank Е. Sysyn, «“The
Nation of Cain”: Poles in Samiilo Velychko’s Chronicle», у кн.: Synopsis: A Collection of Essays in
Honour ofZenon E. Kohut, c. 443-455.
126 Вірш «Глаголет Польща» дійшов до нас у рукописі початку XVIII ст., див.: Українська
література XVII ст., с. 284.
387
8 . Русь, Малоросія, Україна
389
Висновки
390
Висновки
391
і
Висновки
392
422
Висновки
27-15-569
393
Висновки
394
Висновки
27*
395
Висновки
397
Покажчик
398
Покажчик
Василько Ростиславич, князь теребовлян- Величко, Самійло 298, 366, 377~38і, 384,
ський 64 386, 387
Васілій І Дмітрієвіч, князь московський, - і вітчизна 380, 381
великий князь владимирський 87,113, - і доба Хмельницького 383
114 - свободи та вольності Війська Запорозь
Васілій II Васілієвіч (Темний), великий кого і малоросійського народу 381, 382
князь московський 148 - і «війна маніфестів» 380, 381
Васілій III Івановіч, великий князь мос Виговський, гетьман Іван 266, 352, 353,
ковський 118,137,156, 247, 315, Зі6
369,378,383
- і Казанський ханат 154 - і Гадяцька унія 337,338,353
- і концепція Москви як Третього Риму
Видубицький монастир і «Повість вре-
159 менних літ» 16
- і московська територіяльна експансія
Винницький, Інокентій див. Інокентій
137,138,169
(Винницький)
- і пошуки нової леґітимности 138
- і претензії на київську спадщину 152 виокремлення і розходження східносло
- і реформа московського урядування 137 в’янських мов бо
- і царський титул 138,152, 315, 316 Вишенський, Іван 202, 204, 219, 326
Васілій IV Івановіч Шуйський, цар мос Вишневецький (Байда), Дмитро, князь
ковський 229, 230, 237-240 167
Вассіан (Рило), архиєпископ ростовський, Вишневецький, Єремія, князь 368,369
ярославський і білозерський ібо Вишневецький, Костянтин 127
Велике князівство Литовське Вишневецький, Міхал Корибут див. Мі-
- війни з Московією 119,137,138,151-152 хал Корибут Вишневецький
- встановлення влади 122,123 Візантія (Візантійська імперія) 14,17, 25,
- збройні конфлікти з Руссю 95,165 2 9 , ЗО, 3 3 , 3 7 , 4 5 - 4 7 , ИЗ, П4 , 138,143,
- і Білорусь 97, 337 147,149, 153, 159,161,172, 212,314, 317,
- і Іван I V 156 3 75, 376
- і російська історіографія 97, 98 - візантійське християнство і Русь 14,17,
- і Україна 95, 97 24-27, 29-31, 4 5 , 69,112,113,148,159,
- поняття «Руська земля» 106,107, н і, 161,167,189, 212, 299
114,117 - візантійські імператори як предки
- руська ідентичність у ВКЛ 89, 96-100,
московських князів (царів) 152,153,159
104-105,107,109, п о , 116, 391 див. також Мономахова леґенда, Мо
- союз із Польщею 96, іоб, 125-129
сква як Третій Рим, Сказание о князьях
- сприйняття московитів як «інших» 129
Владимирских
- території колишньої Київської держави
- візантійські історичні хроніки
95,111
- територіяльне зростання 102 - як джерело для руської книжности 15,
- феодальна війна з польською знаттю 17, 2 2 - 2 4 , 2 7 , 2 8 , зо, 31 , 37
108-110 - і «руська земля» 37,41
- християнство у ВКЛ ю і, 102,107 Див. - візантійсько-ординський союз 147
також Руська церква Військо Запорозьке 167,217,267,294,309,
- «Хроніка Великого князівства Литов 333, 352- 354,358,362-366,371,374,
ського і Жомойтського» п о , 117,120 375, 382, 386, 388
399
Покажчик
- і «війна маніфестів» 310, 311, 373 Войни, руський шляхетський рід 339
- і ідея єдности Лівобережжя та Правобе Войшелк, великий князь литовський
режжя 354 101-103
- і «малоросійський народ» 374 Волинська земля
- і Переяславська угода. 1654 року 270 - в «Синопсисі» 292
- і «Синопсис» 292 - ідентичність руських еліт 196
- і зміна стосунків із Православною церк - у Волинському короткому ЛІТОПИСІ 121,
вою 181 122
- права, свободи і вольності 181, 310, 362, Волинський короткий літопис 118,119, 121
375. 378,382 волинські князі як спадкоємці київських
- як захисники українських ієрархів 180, правителів 196-199, 205 Див. також
211-213 Острозькі; Заславські
Віл енське перемир’я 1656 року 281 волиняни (жителі Волині) 126-128,168,
Вітовт Кейстутович, великий князь ли 191,192,196, 253
товський 108,109, ш> И3> И4? 117? и8, - волинці, домодерний «народ» 121, 292
120 волиняни (плем’я) 63
вітчизна (отчизна) Володимир Василькович, князь володи-
- і «Літопис» Величка 380, 381 мирський 57, 72, 73
- і повстання Хмельницького 368-371 - і Руська земля 72
- і творення національної ідентичносте Володимир (Володимирко) Володарович,
368,369,393 князь галицький 64, 65
див. також Пьотр І; Прокопович, Тео- Володимир Всеволодович (Мономах),
фан князь переяславський і чернігівський,
Вічний мир 1686 року 337, 338, 345 великий КНЯЗЬ КИЇВСЬКИЙ 15, 3 9 , 64
Віюк-Кояловіч, Альберт (Войцєх) 235 - і теорія про київські корені московської
Владимиро-Суздальське князівство правлячої династії 152,153,156,157 див.
- і монгольська влада 58 також Мономахова леґенда; «Сказание
- і поняття «Руська земля» 58, 74~7б, 8і, о князьях Владимирских»
82 - і Руська земля 39
Владислав II Яґелон (Яґайло Ольґердо- - і «Повість временних літ» 16, 39
вич), великий князь литовський, ко - і похід на половців n i l року 70
роль ПОЛЬСЬКИЙ 89, 96, 107-110, 120 - і розквіт Переяслава 38
Владислав III (Тонконогий), князь Володимир Ольґердович, князь київ
великопольський і краківський, вели ський 112, 113
кий князь польський 67 Володимир Святославич (Великий),
Владислав IV, великий князь литовський, КНЯЗЬ КИЇВСЬКИЙ, СВЯТИЙ 14, 2 0 , 2 5 , 3 3 ,
король польський 178, 214, 230, 231, 34,40,42, 64, 67, 8о, 150,189,197, 212,
243, 244, 248, 252, 258, 356 213, 254, 258, 266, 289, 291,303,339, 376
Владімір Андрєєвіч (Владимир Ондрее- - і теорія про київські корені московської
вич), князь серпуховський, дмитровсь- правлячої династії 149,150,157, 237,
кий і боровський 8і 256, 258, 289, 376 див. також «Сказание
возз’єднання Русі 230 о князьях Владимирских»
- ідея етнічної спорідненосте 256, 257 - і колонізаційна політика 37
див. також Переяславська угода - і Полоцька земля 105
400
Покажчик
401
Покажчик
402
Покажчик
403
Покажчик
Зиґмунт III, великий князь литовський, 16 0 -16 7 ,16 9 , 197,198, 229, 237, 247,
король польський 178, 230, 243, 244, 280, 315, 316
252 - і відлік імперської історії Росії 280
- і польське вторгнення в Московію 178 - і завоювання Астрахані та Казані 138,
- і соціяльні зміни в Речі Посполитій 178 154,156,161,167
Зиґмунт Кейстутович див. Жиґимонт - і зміни в московській ідентичності 158,
(Зиґмунт Кейстутович) 173, 328
Зизаній, Лаврентій 259, 262 - і концепція лояльности 167
змагання Твері та Москви за зверхність - і Лівонська війна 138,156,163,169,197
58, 8 5 ,13 0 , 137, 151, 315 - і опричнина 139
зміна уявлень про вітчизну/«отчизну» - і погляди на віру та іновірців 159,162,
368-373 див. також Pacta 163,166, 249
- і політика терору 139, 241
Иван Грозный див. Іван IV Васілієвіч - і пошуки нової леґітимности 138
(Грізний) - і претензії на київську спадщину 139,
Иоанн Алексеевич див. Іван V Алєксєєвіч 156,157,165,166
Иов (Борецкий) див. Йов (Борецький) - і ставлення до мусульман 161,162,164
див. також Московське православ’я в
Іван (Іоан), варяг, мученик 149 боротьбі проти ісламу
Іван І Даніловіч (Калита), князь москов - і ставлення до руських Речі Посполитої
ський, великий князь владимирський 166
58, 78, 84 - і створення багатоетнічної московської
- і термін «вся Русь» у титулі 87 держави 136
- як «збирач земель руських» 150 - і реформи урядування, законодавства
Іван III Васілієвіч, великий князь москов та Церкви 138
ський 137,143,156, ібо, 247, 316 - і територіяльні втрати 138
- і концепція Москви як нового Єрусали - і царський титул та вінчання на царство
ма ібо 138 152,154,156
- і московська ідентичність 172 Іван V Алєксєєвіч, цар московський 306,
- і московська територіяльна експансія 373
15 1, 154, ібо, 169, 315 Іван Богослов, евангелист, святий 8о
- і пошуки нової леґітимности 138 Іван Рогволдович, полоцький княжич 105
- і претензії на київську спадщину 140, Іван Тімофєєв (Сємьонов) ібо, 239
1 5 0 ,151 Іван Федоров (Москвитин) 196,198
- і проголошення політичної незалежнос- Іваненко, Петро див. Петрик
ти Великого князівства Московського Ігор (Інґвар), князь київський 14, 33,42,
136,137 див. також Стояння на Угрі 150
- і реформа московського урядування 137 ідентичність
- і титули царя «самодержець усієї Русі» - вибір ідентичностей у «Повісті вре-
119,151,152 менних літ» 23, 24
- і шлюб із Софією Палеолог 138,159 - вплив політичних і церковних еліт 5, 6
Іван IV Васілієвіч (Грізний) великий - зв’язок між домодерними та модерни
князь і цар московський 136,154-156, ми ідентичностями 395, 396
Покажчик
- змішані ідентичності в «Повісті времен екзарх, святий 208-210, 212, 257, 258,
ных літ» 27-31 261
- методи дослідження і загальні підходи Йосафат (Кунцевич), унійний архиепис
4 коп полоцький 204
- походження Руської землі 23, 27 Йосиф (князь Єзекіїл Курцевич-Коріято-
- роль державних інституцій 6, 394 вич), православний титулярний єпис
- роль Церкви 6, 395 коп володимирський і берестейський
- складники руської ідентичносте кінця u 210, 257
XI - початку XII століття 22 Йосиф (Шумлянський з Витвиці), уній
Ізяслав Брячиславич (?), князь полоць ний єпископ львівський 345, 346
кий 103 Казанський кіт, лубочний сюжет 157 див.
Ізяслав Мстиславич, князь володимир- також Астраханський кіт, Сибірський
ський, великий князь київський 46, 65, кіт
70 Казань (Казанський ханат) 156
Іларіон, митрополит київський і всієї - приєднання до Російського царства 138,
Русі, святий 27, 30, 31,124
154-158
- про Руську землю 31, 40, 8о, 124
- етнонаціональна осібність і розвиток
Інокентій (Винницький), православний,
158
відтак унійний єпископ перемиський
Казимир III Великий, великий князь
34 6
литовський, король польський 57
Інокентій IV, папа римський 69
Іона (Одноушев), митрополит київський Казимир IV, великий князь литовський,
і всієї Русі (у Москві) 115,116, король ПОЛЬСЬКИЙ 113, 115
Іона (Архангельський), митрополит Кальвін, Жан 200
сарський і подонський, патріярший Карамзін, Ніколай Міхайловіч 75
місцеблюститель 251 Карамзінський хронограф 238, 242, 243
Іосіф, патріярх московський і всієї Русі Карл X, король шведський 374
251, 252 Карл XII, король шведський 283, 303,
Іпатій (Потій), православний, відтак 308, 309, 371, 3 7 2 , 378
унійний єпископ володимирський і - маніфест (універсал) 309,373
берестейський, унійний митрополит Касимовський ханат 158,164
київський, галицький і всієї Русі 180, катедри св. Софії 45,105
187, 203 - у Києві 15, 45, 217, 218, 258, 300
Іріна Міхайловна, царівна 251, 271 Катирьов-Ростовський, Іван Міхайловіч,
Ісая (Копинський), православний митро князь 237
полит київський, галицький і всієї Русі, Києво-Могилянська академія 282, 286,
екзарх 216, 217
289, 299-301, 355-358, 361, 365, З83-
- титулування як патріярха «всеа великие
385, 387
Росий» 258
Києво-Печерський монастир
Ісидор, митрополит київський і всієї Русі
- видавнича діяльність 28, 289
(в Москві й у вигнанні) 115
- і занепад Києва 73
- і «Повість временних літ» 15, 21
Йоаникій (Галятовський) 376
- ставлення до московського царя 289,
Йов (Борецький), православний митро
полит київський, галицький і всієї Русі, 290
405
І
Покажчик
406
Покажчик
407
Покажчик
408
Покажчик
28-15-569 409
Покажчик
410
Покажчик
28* 411
Покажчик
412
Покажчик
413
Покажчик
414
Покажчик
415
Покажчик
416
Покажчик
417
Покажчик
419
Вступ
420
Вступ
421
Вступ
422
Покажчик
423
Покажчик
424
Покажчик
29-15-569 425
Покажчик
426
Покажчик
427
Покажчик
428
Покажчик
429
С е р г ій П л о х ій (S e r h ii P lo k h y )
американський і канадський науковець українського походження, директор Українського
наукового інституту Гарвардського університету (Harvard Ukrainian Research Institute), очіль-
ник катедри української історії ім. Михайла Грушевського в Гарварді, головний редактор
проекту «Електронний атлас Голодомору» («Мара: Digital Atlas of Ukraine»), член редколе
гій часописів «Harvard Ukrainian Studies», «East European Politics and Societies», «Критика»
та ін. Один із найавторитетніших знавців проблематики східноєвропейського регіону, автор
численних праць із історії ранньомодерної та модерної України, інтелектуальної історії, іс
торії релігій, політичної історії XX століття, багаторазовий лавреат нагород Американської
асоціяції україністів (American Association for Ukrainian Studies), відзнак Асоціяції дослідників
слов’янських древностей (Early Slavic Studies Association) і Гарвардського університету.
Головні книжки
♦The Last Empire: The Final Days of the Soviet Union (New York: Basic Books, 2014)
♦The Cossack Myth: History and Nationhood in the Age of Empires
(Cambridge: Cambridge University Press, 2012)
український переклад:
Козацький міф: історія та націєтворення в епоху імперії (Київ: Лаурус, 2013)
♦Yalta: The Price of Peace (New York: Viking, 2010; Penguin Books, 2011)
♦Ukraine and Russia: Representations of the Past (Toronto: University of Toronto Press, 2008)
♦Ukraine's Questfor Europe: Borders, Cultures, Identities (Saskatoon: Heritage Press, 2007)
♦The Origins of the Slavic Nations: Premodern Identities in Russia, Ukraine, and Belarus
(Cambridge: Cambridge University Press, 2006; 2010)
український переклад: Походження слов'янських націй: Премодерні ідентичності
в Україні, Росії та Білорусі (Київ: Критика, 2015)
♦Unmaking Imperial Russia: Mykhailo Hrushevsky and the Writing of Ukrainian History
(Toronto: University of Toronto Press, 2005)
український переклад:
Великий переділ: незвичайна історія Михайла Грушевського (Київ: Критика, 2011)
♦Religion and Nation in Modern Ukraine
(Toronto and Edmonton: Canadian Institute of Ukrainian Studies Press, 2003; 2009) With
Frank E. Sysyn
♦Tsars and Cossacks: A Study in Iconography (Cambridge, Mass.: Harvard Ukrainian Research
Institute, 2002)
♦The Cossacks and Religion in Early Modern Ukraine (Oxford University Press, 2001; 2004)
український переклад:
Наливайкова віра. Козацтво та релігія в ранньомодерній Україні
(Київ: Критика, 2005; 2006)
Наукове видання
Сергій Плохій
Походження
слов’янських націй:
Домодерні ідентичності в Україні,
Росії та Білорусі
Авторизований переклад з англійської