МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА

ФРАНКА
Навчально-науковий інститут іноземної філології
Кафедра англійської філології та перекладу

Реєстраційний № _____________

Дата реєстрації _______________

ЖАНРОВО-СТИЛІСТИЧНА СПЕЦИФІКА ПЕРЕКЛАДУ

РОМАНІВ АГАТИ КРИСТІ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

Кваліфікаційна (дипломна) робота

здобувача вищої освіти
другого (магістерського) рівня вищої освіти
спеціальності 035.041 Філологія (германські
мови та літератури (переклад включно),
перша - англійська).
Англійська і німецька мови та літератури
(переклад включно).

Науковий керівник:

Рекомендована до захисту
рішенням кафедри _________________________
Протокол №_____ від «___» _________ 20__ р.
Зав. кафедри ____________ ________________
підпис (Ім’я ПРІЗВИЩЕ)

Житомир – 2022
 Секретар ЕК ________________ __________________________________
(підпис) (Ім’я ПРІЗВИЩЕ)
Дата захисту ______________________________

оцінка за кількість балів

Результат
захисту національною за 100 бальною ECTS

шкалою шкалою

Голова ЕК ________________ _________________________________

(підпис) (Ім’я ПРІЗВИЩЕ)

Члени ЕК ________________ __________________________________

(підпис) (Ім’я ПРІЗВИЩЕ)

________________ __________________________________
(підпис) (Ім’я ПРІЗВИЩЕ)

________________ __________________________________
(підпис) (Ім’я ПРІЗВИЩЕ)

________________ __________________________________
(підпис) (Ім’я ПРІЗВИЩЕ)
 Зміст

ВСТУП......................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1: ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ХУДОЖНІХ ТВОРІВ.....................7
1.1.Жанрово-стилістичні особливості художнього твору...................................7
1.2.Шляхи перекладу художнього твору.............................................................18
1.3.Перекладацькі трансформації як центральна категорія теорії і практики
перекладу з іноземної мови..................................................................................30
РОЗДІЛ 2. Характеристика особливостей перекладу творів А.Крісті на
українську мову.....................................................................................................39
2.1Лексичні трансформації як засіб відтворення інформації при перекладі
художнього тексту роману А. Крісті «Вбивство у «східному експресі»»
українською............................................................................................................39
2.1.2 Лексичні трансформації, які призводять до збільшення обсягу речення
вихідної мови.........................................................................................................39
2.1.3 Лексичні трансформації, які призводить до зменшення обсягу речення
вихідної мови.........................................................................................................41
2.1.4 Лексичні трансформації, які призводять до зняття метафоричності
висловлювання вихідної мови..............................................................................43
2.1.5 Лексичні трансформації, які призводять до стилістичного зниження
лексичної одиниці вихідної мови........................................................................47
2.2 Граматичні трансформації як засіб відтворення інформації при перекладі
.................................................................................................................................50
2.1 Аналіз граматичних трансформацій при перекладі кінотексту та
художнього тексту.................................................................................................50
2.2.2 Граматичні трансформації, які призводять до збільшення обсягу
речення вихідної мови..........................................................................................57
2.2.3 Граматичні трансформації, які призводить до зменшення обсягу
речення вихідної мови..........................................................................................57
2.2.4 Граматичні трансформації, які змінюють комунікативноемоційну
характеристику речення вихідної мови...............................................................59
2.3 Порівняльний аналіз способів перекладу, які застосовуються при
адаптації тексту роману та кінотексту................................................................60
Висновки до розділу 2...........................................................................................63
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ......................................................................................66
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.......................................................69
 ВСТУП

На сьогодні проведено недостатньо теоретичних та практичних

досліджень щодо особливостей перекладання кіносценаріїв і відсутні
дослідження щодо засобів відтворення українською мовою англомовних
кінотекстів за матеріалами фільму «Вбивство у Східному Еспресі». Саме
тому, дана робота є актуальною.
Станом на сьогодні одним із найбільше затвебуваних різновидів
перекладу виступає переклад у галузі кіно, так як кіноіндустрія перебуває на
піку власного розвитку. Незважаючи на те, що останнім часом в Україні
появляються нові студії дубляжу, комплексні дослідження кіноперекладу
проводяться рідко і їх бракує на українському ринку. Це може бути
зумовлено міждисциплінарною природою кіноперекладу, оскільки ретельне
вивчення у сфері кіноперекладу вимагає тісної співпраці між фахівцями
мовознавства, кіномистецтва, культуро, - літературо-, перекладознавства,
соціології, психології і журналістики.
В сучасному українському перекладознавстві більша частина уваги
зосереджена на особливостях відтворення якраз художньої літератури. А про
переклад кінотекстів є незначна кількість написаних робіт (В. Горшкова, І.
Міголатьєв, С. Лобастов, Т.Некрасова, М. Снєткова, Р. Матасов, Т. Бесараб) у
яких проведено дослідження загальних технічних, методичних і окремих
проблем перекладу кінотекстів із точки зору лінгвістики. У роботах Г.
Ґотліба, Т. Гербста, К. Вітмен-Лінсен, О. Гессе-Квака, І. Фодора, І. Ґамб’є та
Й.-Д. Мюллера проаналізовані особливості аудіовізуального перекладу і
означені головні поняття кіноперекладу.
Матеріалом для проведення дослідження виступає речення із їх
перекладацькими відповідниками на українській мові, узяті із
американського фільму детективного жанру «Вбивство у «Східному
експресі»» (Murder on the Orient Express) 2018 року, за романом Агати Крісті,
виробництва студії 20th Century Fox, і із роману Агати Крісті «Вбивство у
«Східному експресі»». Фільм дубльовано студією «Postmodern
Postproduction» на замовлення компанії «Ukrainian Film Distribution». Фільм
“Вбивство у східному експресі” за романом Агати Крісті екранізували
декілька раз. Роман «Вбивство у Східному експресі» вважають найбільш
успішним у творчості письменниці.
Предмет дослідження: перекладацькі засоби відтворення англомовних
кінотекстів українською мовою.
Об’єкт дослідження: кінотекст в аспекті перекладацької діяльності.
Мета роботи: дослідити особливості перекладу кінотексту за романом
А. Крісті «Вбивство у Східному експресі» українською мовою.
Дана мета обумовила наступні завдання: визначити жанрово-
стилістичні особливості кінотексту в порівнянні із художнім текстом
описати лексичні трансформації, що призводять до збільшення і зменшення
обсягу речення вихідної мови; проаналізувати лексичні трансформації, що
призводять до зняття метафоричності висловлювання вихідної мови;
дослідити лексичні трансформації, які призводять до стилістичного зниження
речення вихідної мови; проаналізувати граматичні трансформації, що
призводять до збільшення і зменшення обсягу речення вихідної мови;
охарактеризувати граматичні трансформації, що змінюють комунікативно-
емоційну характеристику речення вихідної мови; здійснити аналіз способів
перекладу, що застосуються при адаптації тексту роману і кінотексту.
У Вступі здійснено обґрунтовання актуальності дослідження,
висвітлено мету та завдання роботи, об’єкт, предмет і методи дослідження,
описано структуру магістерської роботи, подано відомості щодо публікації
роботи. В першому розділі «Кінотекст та художній текст як одиниці
перекладу» проведено розгляд жанрово-стилістичних особливостей
кінотексту і художнього тексту, визначено основні поняття кінотексту, як
об’єкту перекладу, в порівнянні із художнім текстом, досліджено кінотекст,
як підвид художнього перекладу, вивчено класифікації перекладацьких
трансформацій та запропоновану власну класифікацію. В другому розділі
«Адаптація кінотексту за романом А. Крісті «Вбивство у «східному
експресі»» та художнього тексту роману українською мовою» проведено
характеристику лексичних й граматичних трансформацій, виділено лексичні
й граматичні трансформації, що призводять до збільшення і зменшення
обсягу речення вихідної мови, проаналізовано лексичні трансформації, що
призводять до зняття метафоричності висловлювання вихідної мови,
досліджено лексичні трансформації, що призводять до стилістичного
зниження речення вихідної мови, охарактеризовано граматичні
трансформації, що змінюють комунікативно-емоційну характеристику
речення вихідної мови, здійснено аналіз кількісного співвідношення способів
перекладу, що застосуються при адаптації тексту роману і кінотексту. В
висновках підбито підсумки проведеного аналізу.
 РОЗДІЛ 1: ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ХУДОЖНІХ ТВОРІВ
1.1.Жанрово-стилістичні особливості художнього твору

Художня мова це особливий стиль мови, історично сформований у

системі будь-якої літературної мови, що має низку загальних рис, також
історично мінливих, і великою різноманітністю приватних особливостей, що
змінюються залежно від форм прояву цього стилю, від епохи, від
індивідуальної манери автора.[2]
Стиль художньої мови є складною єдністю різнорідних рис, що
відрізняють цей стиль від усіх інших стилів сучасної літературної мови. І
обставина, що даний стиль дозволяє використання елементів інакших стилів,
хоча й оброблених згідно із загальними, типовими рисами даного стилю,
ставить його у дещо виняткове положення відносно до інакших мовних
стилів. До того ж, стиль художньої мови дозволяє використання таких частин
мови, що на цьому етапі розвитку літературної норми є неприпустимими. У
мові художніх творів сучасних письменників можна знайти мовні факти, які
виходять за норми літературної мови, наприклад, жаргонізми, вульгаризми,
діалектизми тощо. Ці елементи у стилі художньої мови постають у
обробленому, типізованому, відібраному вигляді. Та вони не
використовуються тут в своєму, так скажем, натуральному вигляді; дане
використання нелітературних слів засмічує мову і сприяло б збагаченню та
розвитку літературної норми мови.[3]
Залежно від сфери застосування мови, змісту висловлювання, ситуації
та цілей спілкування виділяється кілька різновидів стилів, що
характеризуються певною системою відбору та організації у них мовних
засобів.
Функціональний стиль - це історично сформований і суспільно
усвідомлений різновид літературної мови (його підсистема), що функціонує у
певній сфері людської діяльності та спілкування, що створюється
особливостями вживання у цій сфері мовних засобів та їхньою специфічною
організацією.
В основі класифікації стилів лежать екстралінгвістичні фактори: сфера
застосування мови, обумовлена нею тематика та цілі спілкування. Сфери
застосування мови співвідносяться з видами діяльності, що відповідають
формам суспільної свідомості (наука, право, політика, мистецтво).
Традиційними та соціально значущими сферами діяльності вважаються:
наукова, ділова (адміністративно-правова), суспільно-політична, мистецька.
Відповідно їм виділяються і стилі офіційного мовлення (книжкові):
науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, літературно-мистецький
(художній). Їм протиставлено стиль неофіційної мови – розмовно-побутової.
Як аргументи проти виділення стилю художньої літератури наводяться
такі:
1) мова художньої літератури не входить у поняття літературної мови;
2) він багатостильний, незамкнутий, не має специфічних прикмет, які
були б притаманні мові художньої літератури загалом;
3) у мови художньої літератури особлива, естетична функція, що
виявляється у вельми специфічному використанні мовних средств.[4]
Основна мета літературно-художнього стилю – освоєння світу за
законами краси, задоволення естетичних потреб як автора художнього твору,
і читача, естетичний вплив на читача з допомогою художніх образів.
При вживанні терміну "стиль художньої мови" ми маємо на увазі
виключно лінгвістичні категорії, до прикладу, слова, їхні значення, їхні
поєднання, синтаксичні конструкції, характер образності, інші особливості
мови, специфічні із точки зору їхнього відбору і взаємозумовленості у
даному стилі. промови. Основні особливості художнього стилю – це сувора
відповідність усіх форм мовлення (слововживання, синтаксичного побудови,
фонетичного звучання) нормам національної літературної мови; прагнення
точності вираження думок самостійно різних позамовних засобів; усунення
"знижених" слів; тяжіння до відомої традиційності деяких мовних засобів [3,
c.79].
Для функціонального стилю художньої літератури, особливості якого
визначаються його основною функцією – функцією впливу, – характерна
наявність абсолютно вільних метасеміотичних синтагмів, насичених
емоційно-оціночно-експресивними конотаціями.
Варто зазначити про те, що художні тексти, зазвичай, містять значну
кількість засобів виразності й образності, під час передачі яких від
перекладача буде потреба неабиякої кмітливісті, фантазіі і високого
професіоналізму. Наведемо випадки засобів виразності художніх текстів:
метафори;
порівняльні обороти;
неологізми;
повтори (лексичні, фонетичні, морфемні тощо);
діалектизми;
професіоналізми;
топоніми;
розмовляючі назви, імена й прізвища;
і інші.
Передати дані засоби іншою мовою складно через відсутність прямих
еквівалентів, наявність певних культурних та інших відмінностей. Це чудова
можливість для перекладача продемонструвати свою кмітливість та
професійну майстерність. Перекладач має володіти широким словниковим
запасом, в тому числі ідіоматичних виразів та прислів'їв мовою перекладу,
вміти правильно підбирати та користуватися спеціальними довідниками та
словниками. Володіння великим обсягом культурної інформації про країну та
носіїв мови перекладу – вимога, якій має відповідати будь-який професійний
художній перекладач.
В.М. Комісарів визначає текст як мовленнєвий твір, за допомогою
якого здійснюється вербальна комунікація.
 І.Р. Гальперин пропонує наступне визначення поняття "текст" в рамках
порівняльно-стилістичного дослідження: "Текст - це завершений мовний
твір, створений в результаті речетворчого процесу відповідно до певної
метою, прагматичної установкою та традиційно прийнятими нормами, у
певній ситуації спілкування, частини якого об'єднані між собою різними
типами лексичного, граматичного, логічного, стилістичного зв'язку" [6, С.
18].
Поняття "текст" може бути застосоване не тільки до цілісного,
літературно оформленого твору, але і до його частини, досить самостійної з
точки зору мікротеми та мовного оформлення [3, С. 13].
Ця точка зору є спірною, наприклад, Арнольд І.В. вважає, що "об'єктом
стилістичного дослідження має бути цілісний текст" [1, С. 54].
Найбільш суворим виглядає визначення тексту як "впорядкованої
певним чином безліч речень, об'єднаних єдністю комунікативного завдання".
Це визначення наводиться у змістовній доповіді Г.В. Ейгера та В.Л. Юхта на
науковій конференції з лінгвістики тексту [9, С. 48].
В даному випадку доцільним є також згадати про конкретизуюче
перше визначення, дане М. Холлідеєм: "Текст - операційна одиниця мови,
подібно до того, як речення є її синтаксична одиниця; текст може бути
письмовим або усним; він включає як специфічний різновид літературно-
художній текст .Об'єктом стилістичного дослідження є саме текст, а не якесь
надфразова єдність, текст - поняття функціонально-семантичне і розміром не
визначається "[1, С. 56].
Отже, бачимо, що з визначенні поняття " текст " виявляються різні
підходи та методи вивчення цього феномена. Один і той же термін "текст"
використовується в різних галузях науки зі схожим, але не тотожним
значенням, що визначається завданнями тієї науки, в якій він застосовується
[3, С. 12].
 Узагальнюючи розглянуті вище погляди, можна сформулювати таке
узагальнююче визначення: текст - це об'єднана за змістом послідовність
знакових одиниць, основними властивостями якої є пов'язаність і цілісність.
Художня література є цілком особливим функціональним стилем у
порівнянні та зіставленні з іншими видами цілеспрямованої творчої
діяльності, і через свою унікальність має вивчатися з урахуванням її
основних особливостей [14, С. 139].
На думку І.Р. Гальперіна, стиль художньої літератури - це загальний
термін, що поєднує в собі три підстилі, в яких реалізуються основні
принципи та загальні якості даного стилю [6, С. 250].
Цими підстилями є: поезія, проза та драма. Кожен має певні загальні
риси, типові для стилю художньої літератури. Спільним для наведених
різновидів є "естетико-когнітивна" функція [7, С. 250].
Мета стилю художньої літератури у тому, щоб запропонувати можливу
інтерпретацію будь-якого феномена, змушуючи читача побачити думку
автора. У цьому полягає когнітивна функція стилю художньої літератури [7,
С. 251]
Невід'ємними рисами стилю художньої літератури є:
1) Сукупність художніх прийомів, створюють живі образи з допомогою
лінгвістичних засобів;
2) Використання слів у тому контекстуальних значеннях і, часто, у
кількох словникових значеннях (чи, щонайменше, слів, що є під сильним
впливом лексичного оточення);
3) Використання вокабуляра, у тому чи іншою мірою відбиває погляд
автора ті чи інші події чи явища;
4) Особливий індивідуальний підбір лексичних та синтаксичних
засобів;
5) Введення оборотів, типових розмовної мови у тому чи іншому
обсязі, залежно від обраного жанру.
 "У художній літературі загальнонародна, національна мова з усією
своєю граматичною своєрідністю, з усім багатством і різноманітністю свого
словникового складу використовується як засіб і як форма художньої
творчості. Інакше кажучи, всі елементи, всі якості та особливості
загальнонародної мови, у тому числі і її граматична лад, його словник,
система його значень, його семантика, служать тут засобом художнього
узагальненого відтворення та висвітлення суспільної дійсності "[5, С. 45].
На думку М.М. Шкіріною, "художня мова багато стильова: у ній
знаходять відображення мовні елементи інших функціональних стилів. Крім
того, художня література представляє у ряді випадків своєрідне
відображення усно-розмовної та розмовно-побутової мови, яка, звичайно,
представлена в ній не фотографічно і виступає в естетичній функції. Таким
чином, художній твір виявляється синтетичним стилістико-мовленнєвим
явищем" [10, С. 159].
Як було згадано вище, мова художньої літератури припускає
використання різних поза літературних елементів загальнонародної мови.
"Багатослівність" і складність мови художньої літератури полягає в тому, що
в ній можуть використовуватися багато лексичних, фразеологічних,
граматичних і стилістичних елементів різних функціональних стилів,
перетворених з урахуванням естетичних функцій мови. [3, С. 216]
У разі автор має на увазі особливу естетичну функцію мови художньої
літератури як синтезу ретельно, творчо відібраних засобів висловлювання.
Мова художньої літератури - це сукупність і система мовних засобів,
що у художніх творах. Його своєрідність визначається особливими
завданнями, що стоять перед художньою літературою, її естетичною
функцією, специфікою побудови словесних художніх образів. Однією з
основних ознак мови художньої літератури є особлива увага до структури
мовного знака, покладання цієї структури естетичних функцій. [10, С. 298]
Мова художньої літератури відрізняється широким застосуванням
експресивних засобів та метафоричної властивості слова. "Переосмислення
слова в художньому контексті, багатоплановість його звучання випливають із
функціональної ускладненості художньої мови, її естетичної та
характерологічної мотивованості. Крім того, ця ускладненість викликається
ще й таким фактором, як авторська індивідуальність. Загальнонародне в мові
письменника індивідуально відбирається і переосмислюється,
перетворюючись - художній стиль письменника. [3, С. 218]
Художня мова це особливий стиль мови, що історично склався у
системі англійської літературної мови, який має ряд загальних рис, також
історично мінливих, і великою різноманітністю приватних особливостей, що
змінюються в залежності від форм прояву цього стилю, від епохи, від
індивідуальної манери автора [Бен 2006, с. 84].
Стиль художньої мови є складною єдністю різнорідних рис, що
відрізняють цей стиль від усіх інакших стилів сучасної англійської
літературної мови. Дана обставина, що цей стиль дозволяє використання
елементів інакших стилів, хоть й оброблених згідно із загальними, типовими
рисами даного стилю, ставить його у дещо особливе положення по відносно
інакших мовних стилів. До того ж, стиль художньої мови дозволяє
використання таких частин мови, що на даному етапі розвитку літературної
мови є неприпустимими. В мові художніх творів сучасних англійських
письменників можемо знайти мовні факти, що виходять за норми
літературної мови, наприклад, жаргонізми, вульгаризми, діалектизми тощо.
Ці елементи у стилі художньої мови постають у обробленому, типізованому,
відібраному вигляді. Тут вони не використовуються в своєму, так скажем,
натуральному вигляді; дане використання нелітературних слів засмічало б
мову і не сприяло б збагаченню та розвитку літературної норми мови
[Будагов 1993, с. 15].
"У художній літературі, - пише акад. В.В. Виноградов,
загальнонародна, національна мова з усією своєю граматичною своєрідністю,
з усім багатством і різноманітністю свого словникового складу
використовується як засіб і як форма художньої творчості. Всі елементи, всі
якості та особливості загальнонародної мови, зокрема та її граматичний лад,
його словник, система його значень, його семантика, служать тут засобом
художнього узагальненого відтворення та висвітлення суспільної дійсності
"[Виноградов 1954, с. 38].
Отже, основною функцією стилю художньої мови є шляхом
використання мовних та специфічних стилістичних засобів сприяти
відповідно задуму автора та глибшому розкриттю для читача внутрішніх
причин умов існування, розвитку або відмирання того або інакшого факту
цієї дійсності.
Система стилістичних засобів англійської дуже збагатилася в
публіцистичному стилі, особливо у ораторському стилі, і продовжує
збагачуватися у стилі художньої промови. Невипадково основні стилістичні
засоби мови вивчалися теоретично літератури.
Цікаво навести таке висловлювання В.Д. Левіна: "Призначення
мистецтва - позбавити нас у царстві прекрасного від абстрагування,
полегшити нам зосередження нашої уваги. Все те, що ми в галузі природи
абстрагуємо або бажаємо абстрагувати в нашому розумі від предмета або
групи різних предметів, щодо часу або простору, мистецтво дійсно абстрагує,
воно представляє нам предмет чи поєднання предметів у такій ясності та
зв'язності, які тільки й допускають можливість відчуття, яке й має бути ними
спричинене”. Функція стилю художньої мови прийомами образно-естетичної
трансформації мови утворити чуттєве сприйняття дійсності, видимо відчути
предмет в зв'язках та відносинах. Проте, це не означає, що дане сприйняття,
утворений образ "позбавляє нас абстрагування". Тут процес значно
складніший [Левін 1994, с. 9], вважає вчений.
Р.А. Будагов писав, що стиль художньої мови має наступні різновиди:
художня проза, віршована мова та мова драматургії [Будагов 1993, с. 85].
Вживаючи термін "стиль художньої мови", ми маємо на увазі чисто
лінгвістичні категорії, до прикладу, слова, їхні значення, їхні поєднання,
синтаксичні конструкції, характер образності і інші особливості мови,
специфічні із точки зору їхнього відбору і взаємозумовленості у даному стилі
мови.
Найбільш суттєвим, характерним для художнього стилю мовлення
образність. Поруч із суто логічним способом висловлювання думки, у якому
слова вживаються у своїх предметно-логічних значеннях, у стилі художньої
мови часто зустрічаються різноманітні відтінки значень: контекстуальні
значення, емоційні значення слів, що є провідниками суб'єктивно-оцінних
поглядів автора. Слово є чисто логічного, тобто. наукового вираження.
Художній образ поетичного твору створюється із слухового впливу слів і
потім із усіх чуттєвих уявлень, що викликаються словом.
Другою найбільш загальною провідною рисою стилю художнього
мовлення, тісно пов'язаного і навіть взаємозумовленого з образністю, є
емоційне забарвлення висловлювань. Підбір синонімів з метою емоційного
на читача, різноманітність і розмаїття епітетів, різні форми емоційного
синтаксису стають надбанням цього стилю. Тут ці кошти набувають свого
найбільш закінченого і мотивованого вираження в ідейно-художньому
відношенні. Звичайно, ступінь емоційного забарвлення висловлювання
залежить від низки причин: від характеру і жанру художнього твору, змісту
висловлювання, від індивідуально-творчої манери автора, від мети
висловлювання тощо.
Наступною найбільш загальною характерною рисою стилю художньої
мови є спеціальні форми зв'язку між частинами висловлювання. Як і
образність, ця риса виявляється тісно пов'язаною та взаємозумовленою з
емоційною забарвленістю висловлювань. У цьому вся стилі промови
знайшли своє типізоване використання такі форми зв'язку народної
дописьменной промови, як безсоюзність, приєднання (що отримала своє
граматичне визнання лише результаті спостережень над особливостями
синтаксичної організації літературно-художньої промови), многосоюзие та
інших.
 Художня проза значною мірою завдячує своїм розвитком занепаду
драматургії, яка зазнавала переслідування з боку пуритан. Тому саме XVIII
століття по праву вважається віком становлення та розвитку самостійного
жанру літератури художньої прози.
Але різновид стилю художньої мови мова художньої прози ще
знаходився на початковій стадії свого розвитку. За характером використання
мовних засобів він зближувався з мовою поезії, чи то з мовою есе, чи то з
мовою ділових документів. Причому це було навмисним використанням
різностильних елементів у певних художньо-естетичних цілях, лише
свідчило у тому, що характерні ознаки самого мовного стилю ще
визначилися [Сорокін 1994, з. 24].
Тільки до кінця XVIII століття стали чітко вимальовуватися типові
риси художньої прози як самостійного різновиду стилю художньої мови.
Починаючи з Лоренса Стерна, художня проза застосовує стилістичні
засоби, які надалі визначили багато його типових особливостей. З'являються
зачатки невласне прямого мовлення; усне мовлення дедалі більше
наближається до норм живої розмовної промови; саме оповідання починає
виражати індивідуально-творчу манеру автора у ідейно-художньому
відношенні, але, що особливо важливо задля лінгвістичного аналізу, у манері
використання засобів загальнонародної англійської цього періоду; різні
верстви словникового складу ширше використовуються як з метою мовних
характеристик, і у самому авторському оповіданні.
У XIX та XX століттях особливості мови художньої прози набувають
подальшого розвитку та вдосконалення. Різноманітність форм їхнього прояву
пов'язана з можливостями індивідуально-творчого використання мовних
засобів, що розширилися. У зв'язку із загальними закономірностями розвитку
художньої літератури XIX століття, які виражалися зокрема у ширшому
висвітленні життя різних верств англійського суспільства, мова художньої
прози починає вбирати в себе все більше різних елементів, раніше
неприпустимих у літературній мові. У мові художньої прози головним чином
з метою мовної характеристики героїв з'являються діалектизми, жаргонізми,
елементи просторіччя та ін. Відбувається поступова диференціація мови
автора та мови персонажа. Утворюється нова риса у мові художньої прози
цього періоду – різностильність. Мовні форми, характерні для інших стилів,
починають з'являтися в мові художньої прози, спочатку несміливо вкраплені
в текст, виділені лапками, курсивом і т.д., потім все сміливіше і більше, аж до
свідомого використання характерних рис будь-якого функціонального стилю
в мові художньої прози [Орлов 1996, с. 132].
Так, у мові Чарльза Джон Хаффем Діккенса, Вільяма Мейкпіс
Теккерея, Джейн Остін та інших класиків англійської літератури з'являються
елементи професійної лексики, сленгу, наукової термінології. Ділові листи та
документи або приватні повідомлення, які автор під час дії наводить у
художньому творі, не є простим відтворенням зразків цього стилю. На них
лежить друк художньої обробки: дуже різкі відхилення від норм
загальновживаності пом'якшуються, замінюються синонімічними засобами.
Різнощільність, як характерна риса мови художньої прози, що отримала
особливий розвиток у перші десятиліття XX століття, не є механічним
перенесенням особливостей одного стилю мови в інший. Це свідоме творче
опрацювання мовних засобів у стилі художньої мови.
І недарма стиль художньої мови часто сприймається як синтез різних
стилів літературної мови. Частки інакших стилів стають загальнодоступними
через стиль мистецької мови. Однак вони ніколи не втрачають своїх
специфічних рис там, де вони використовуються не як стилістичні прийоми,
а як певні норми даного стилю [Калугіна 1990, с. 22].
Мова художньої прози як різновид стилю художньої мови чітко реагує
зміни норм літературної мови. Більше того, взаємодіючи з останнім, мова
художньої прози сама впливає на зміну та розвиток норм літературної мови.
Відома роль Джеффрі Чосера в освіті літературної мови англійської
народності у XIV столітті [Розумовська 1996, с. 74].
 Англійська художня проза XVIII і XIX століть вплинула на норми
англійської літературної мови цього періоду. Однак останнім часом художня
проза Англії та Америки починає в цьому відношенні поступатися місцем
газетному стилю. Його вплив на розвиток літературної англійської мови стає
дедалі помітнішим.
Мова художньої прози негаразд чітко окреслюється з погляду
взаємозумовленості компонентів його системи, як інші стилі промови. Але
провідні риси цього стилю проступають із достатньою визначеністю і легко
протиставляються провідним рисам інших стилів мови. Особливості мови
художньої прози, незважаючи на те, що вони все більше множаться,
залишаються типовими для даного стилю.
Дійсно оригінальна образність мови у поєднанні з емоційною
синтаксичною організацією висловлювання; синтез авторського плану
розповіді та мови персонажів; використання елементів різних стилів мови,
оброблених та пристосованих для цілей художньої розповіді; використання
слів у похідних та контекстуальних значеннях - всі ці особливості,
взаємодіючи один з одним, утворюють свою систему, неповторну в жодному
іншому стилі мови [Пешковський 1997, с. 213].

1.2.Шляхи перекладу художнього твору

Художній текст - це результат творчого процесу, втілення творчого

задуму; художній твір має високу інформаційну насиченість, представляючи
читачеві різні види інформації — фактуальну, емотивно-спонукальну,
концептуальну. Художні тексти відображають мовну та національну картину
світу як окремої людини (автора), так і в цілому народу, що говорить цією
мовою.
У культурі тексти поліфункціональні, тобто. той самий текст виконує
не одну, а кілька функцій. Поєднання художньої функції з магічної,
моральної, філософської, політичної становить невід'ємну межу соціального
функціонування тієї чи іншої художнього тексту. Поряд із виконанням
певного мистецького завдання текст має нести й моральну, політичну,
філософську, публіцистичну функції. І навпаки, щоб виконати певну,
наприклад філософську роль, текст має реалізовувати і естетичну функцію.
«Кожен художній текст може виконати свою соціальну функцію лише за
наявності естетичної комунікації у сучасному йому колективі» [6. С. 180].
В даний час дослідження художнього тексту ведуться в рамках цілої
низки дисциплін. Проблеми, пов'язані з різними аспектами його породження
та сприйняття, розробляються у лінгвістиці, а й у інших галузях знання, як-от
психологія, психолінгвістика, методика навчання іноземних мов,
лігвокультурологія та інших.
Комплексний, різноаспектний підхід викликаний певним зміщенням
акценту у дослідженні тексту: він став розглядатися не тільки як джерело
мовних даних, а і як головна одиниця комунікації, індивідуальна мовна
реалізація системи мови, нерозривно зв'язана із мисленнєвою діяльністю,
невіддільна від людини, яка породжує або сприймає її.
Переклад художнього тексту – складний та багатогранний вид
людської діяльності. У перекладі зіштовхуються різноманітні культури,
різноманітні особистості та склади мислення, різноманітні літератури,
різноманітні епохи та рівні розвитку, різноманітні традиції й настанови.
Незважаючи на те, що наука про переклад порівняно молода,
теоретичні роботи в галузі перекладу дуже численні, історія європейської
культури налічує безліч спроб викласти теорію перекладу.
На думку В.М. Комісарова, художнім перекладом називається переклад
творів художньої літератури [3. С. 75].
Твори художньої літератури прирівнюються усім інакшим мовним
творам через те, що для них домінантою виступає одна із комунікативних
функцій, а точніше художньо-естетична, або поетична функція мови.
Головна мета будь-якого художнього твору полягає у естетичному
впливі, в утворенні художнього образу. Дана естетична спрямованість
вирізняє художню мову з інших актів мовної комунікації, у яких метою є
інформативність, інформативна змістовність.
Відмінною рисою художнього перекладу від інших видів перекладу
(наприклад, синхронного, науково-технічного) є приналежність тексту
перекладу до творів, які мають художні достоїнства. Іншими словами,
художнім перекладом називається вид перекладацької діяльності, головне
завдання якої полягає у породженні мовою перекладу мовного твору,
здатного надавати художньо-естетичну дію на читача [4. С. 102]. Наприклад,
А. Лілова зазначає: «Різниця між художнім і науковим текстом полягає у
формі, а й у змісті, що й обумовлює різні способи їх відтворення під час
перекладу» [5. С. 145].
Образне мислення є неодмінним елементом мистецтва слова, саме
завдяки йому створюється художня дійсність, у якій слово, головна складова
літератури, її першоелемент, виявляється не тотожним слову у
повсякденному вживанні. Образність завжди властива людському мисленню,
необхідність передати її виникає під час перекладу будь-якого тексту, навіть
наукового. Для художнього перекладу, тобто. для передачі іншою мовою
витвору мистецтва, завжди суб'єктивного, поняття «творча індивідуальність
перекладача» має першорядне значення: «Відомо, що одна згадка про творчу
індивідуальність перекладача насторожує багатьох. Але вона не повинна
лякати нікого. Адже йдеться, висловлюючись мовою лінгвістки, про систему
відхилень від тексту оригіналу, яка, висловлюючись мовою
літературознавства, походить від певних творчих принципів, до певного
підходу до завдань перекладу і, отже, до певного методу.
Творча індивідуальність перекладача існує реально, і хоч би скільки її
виганяли з теорії, вона «все-таки крутиться»; якщо ми разом з водою не
хочемо виплеснути і дитину, тобто переклад взагалі, треба встановити її
закономірності, а не вдавати, що не помічаємо її присутності. Встановити
означає вивчити її, цю творчу індивідуальність і визначити її об'єктивне
місце в методологічній системі перекладу» [1. С. 63].
 Широка шкала текстів, з якими зустрічається перекладач, усі їх
різноманіття та багатоаспектність у найзагальнішому вигляді зводяться до
двох основних груп — художніх та нехудожніх текстів з урахуванням їх
проміжних груп та різновидів, а отже, і до художніх та нехудожніх
перекладів.
Художній переклад у більшості випадків може бути дослівно точним,
але художньо неповноцінним, або художньо повноцінним, але далеким від
оригіналу (вільний переклад). Звідси переклад може визначатися з
лінгвістичної або з літературознавчої позиції.
Лінгвістичний принцип перекладу передусім передбачає відтворення
формальної структури оригіналу (В.Н. Комісаров).
Проте, проголошення лінгвістичного принципу головним може
спричинити надмірне слідування у перекладі тексту оригіналу — до
дослівного, у мовному відношенні точному, однак у художньому відношенні
слабкому перекладу, яке було б само по собі одним із різновидів формалізму,
коли точно перекладаються чужі мовні форми, стається стилізація за
законами іноземної мови.
В тих випадках, в яких синтаксична структура перекладеного речення
може бути й у перекладі виявлена аналогічними засобами, дослівний
переклад може розглядатися як кінцевий варіант перекладу без подальшої
літературної обробки.
Ряд дослідників (наприклад, Г. Гачечиладзе) вважають, що художній
переклад слід розглядати як різновид словотворчого мистецтва, тобто. ні з
лінгвістичної, і з літературознавчої погляду.
Відповідно до цієї теорії, головною рушійною силою перекладача має
бути ідея, виражена в оригіналі твору, яка змушує перекладача шукати
еквівалентні мовні засоби висловлювання думки, тобто. художній переклад є
еквівалентною відповідністю оригіналу над лінгвістичному, а естетичному
розумінні.
 Звідси можна дійти невтішного висновку, що переклад, еквівалентний
у художньому відношенні, може й бути еквівалентним у мовному
відношенні, хоча в окремих елементах. Іншими словами, у процесі перекладу
сам мовний момент грає таку ж підлеглу роль, як і в процесі оригінальної
творчості, тому висувати його на перший план не можна.
Мова тут розглядається насамперед як засіб для здійснення художнього
завдання, тому специфічні мовні завдання, що виникають під час перекладу,
повинні вирішуватися разом із специфічними питаннями перекладу цього
жанру та мати підлеглий характер.
Перекладацьке мистецтво може бути представлене у вигляді
наступного процесу: художній твір впливає на перекладача, який, зі свого
боку, виявляє щодо нього певне емоційне ставлення; внаслідок взаємодії цих
факторів — об'єктивного та суб'єктивного — у свідомості перекладача
оформляється те чи інше сприйняття цього твору, відповідно до якого і
створюється переклад.
Отже, щодо дійсності, відображеної в оригіналі, переклад є вторинним,
умовним відображенням, але щодо художньої дійсності оригіналу він
первинний як відображення останньої, втілення її в художніх образах, тому
його творчий характер не підлягає сумніву, і для створення художнього
перекладу необхідний той ж творчий метод, обов'язковий у процесі
оригінальної творчості.
І.А. Кашкін запровадив поняття реалістичного перекладу. Метою
реалістичного перекладу, на думку І.А. Кашкіна, є «...відтворення об'єктивної
реальності ... яка міститься в тексті оригіналу, з усім його смисловим та
образним багатством. Перекладачеві, який у оригіналі відразу натрапляє на
чужий граматичний лад, особливо важливо прорватися крізь цей заслін до
первісної свіжості безпосереднього авторського сприйняття дійсності...
побачити за словами оригіналу явища, думки, речі, дії та стану, пережити їх і
правильно, цілісно і конкретно відтворити цю реальність авторського
бачення» [2. С. 532].
 З цією думкою перегукується визначення відомого теоретика А.В.
Федорова: «Повноцінність перекладу означає вичерпну передачу змістового
оригіналу і повноцінне формальне і стилістичне відповідність йому» [7. С.
303]. Особливо О.В. Федоровим виділяється такий аспект, як передача
відношення частини, окремого елемента чи уривка тексту до цілого: твір не є
механічною сумою окремих частин, але певною системою.
З іншого боку, при точній передачі цілого та ігноруванні окремих
характерних частин може бути втрачена індивідуальність оригіналу.
Художній переклад є чимось більшим, ніж просто механічна сукупність
елементів, тому що він є плодом творчості і містить у собі елементи
творчості перекладача [7. С. 175].
Інакше висловлюючись, мета перекладу полягає у переробці тексту під
чиєсь сприйняття, а збереженні змісту, функцій, стильових, стилістичних,
комунікативних і художніх цінностей оригіналу.
У художньому перекладі виявляються і є свої особливі закони
еквівалентності оригіналу. Переклад може, як говорилося, лише нескінченно
зближуватися з оригіналом, оскільки в художнього перекладу наявний
власний творець, власний мовний матеріал та власне життя у мовному,
літературному і соціальному середовищі, що різниться від оригіналу.
Художній переклад базується на оригіналі, залежить від нього, однак у
той же час утримує відносну самостійність, тому що стає фактом перекладної
мови. Тому перекладацьке освоєння однієї й тієї ж твори у різних культурах
має власну специфіку.
Безпосереднім об'єктом перекладацької діяльності є не сам текст як
упорядкована сукупність мовних одиниць, яке зміст, який, як відомо, не
дорівнює сукупності значень цих одиниць (В.Н. Комісарів).
Художній текст визначає не реальність як таку, а реальність, заломлену
у свідомості його автора, чим зумовлений його особистісний характер.
Інакше кажучи, художній текст представляє певну картину світу, безумовно,
достовірну його автора, має загальну основу з картинами світу інших, і
водночас не тотожну їм.
Оскільки картина світу сприймається як результат індивідуальної
обробки інформації про навколишню дійсність людиною, важливу роль її
формуванні грають психологічні характеристики, властиві особистості.
Оскільки немає двох людей, які б повністю збігалися за своїми
психологічними характеристиками, картина світу і, отже, смисли, які
витягуються з тексту різними перекладачами, будуть неоднакові.
Отже, переклад художнього тексту має переважно інтерпретативний
характер, причому можливо практично необмежену кількість інтерпретацій
одного тексту, які відрізнятимуться деякими семантичними параметрами,
пов'язаними як з областю лексики, так і з граматичними структурами та
синтаксичними закономірностями, зумовленими тим чи іншим національним
мовою.
Переклад є особливим видом мовної діяльності, у якому комунікація
приймає опосередковану форму і який вичерпується операціями з мовними
одиницями, а має складнішу структуру.
Необхідним елементом є наявність посередника, який спочатку
виступає у ролі реципієнта — перекладача-інтерпретатора і здійснює
розуміння художнього тексту, тобто. намагається розкрити зміст, що стоїть
за значеннями слів, а потім здійснює мовне перекодування. Оскільки зміст,
виникаючи у діяльності, є одиницею свідомості, шлях, який проходить
повідомлення, можна було б описати так: від свідомості автора через мовні
одиниці і текст у свідомість перекладача; з свідомості перекладача з
допомогою мовних знаків у свідомість адресата. Специфіку художнього
перекладу варто вбачати в передачі мовних особливостей і образної системи
художнього тексту.
Перекладу завжди має передувати вкрай вагома підготовча робота:
семантико-стилістичний і художній аналіз першотвору, себто розуміння його
сенсу, стилю та образності.
 Перекладацькі відповідності можуть бути дослівними чи недослівними
залежно від міри збігу і розбіжності мов, що у перекладі, але завжди мають
бути функціонально рівнозначними, тобто. відповідати оригіналу за змістом,
стилем, художністю, відповідати нормам мови перекладу, враховувати
позамовні фактори. Дослівні відповідності допускаються тоді, коли форма
мови оригіналу збігається з формою мови перекладу та не порушуються
принципи функціональності.
Прагнення перекласти дослівно у разі об'єктивних розбіжностей мов,
копіювати форми чи слововживання оригінального тексту у мові перекладу
неминуче веде порушення норм мови перекладу, утруднення розуміння
змісту тексту, спотворення стилю і навіть сенсу оригіналу.
Загалом і цілому, перед художнім перекладом, стоять самі завдання, що
й інакшими різнавидами перекладу. Так, художній переклад, що і будь-який
інакший, полягає у відображенні засобами перекладної мови інформації,
переданої вихідною мовою. Особливості художнього перекладу та специфіка
пов'язаних із ним проблем визначаються, насамперед, специфікою самого
художнього тексту та його суттєвими відмінностями від інших видів текстів,
як уже було сказано у попередньому параграфі. На думку Г. Гачечиладзе,
художній переклад займає проміжне становище між дослівно точним, але
художньо неповноцінним перекладом, та художньо повноцінним, однак
далеким від оригіналу перекладом. Теоретично достатньо просто здійснити
синтез цих двох принципів та вважати ідеалом художньо повноцінний
переклад, який точно відтворює оригінальний текст. Проте на практиці
схожий принцип є неможливим, так як для вираження однієї й тієї ж думки у
різних мовах використовують різні засоби, й тому дослівна точність та
художність виявляються у постійному протиріччі.
Як відомо, якість перекладу багато в чому залежить від мети, яку
ставить перед собою перекладач. Виділяють три цілі перекладу художніх
текстів. Першою є знайомство читачів з творчістю письменника, чиї твори
вони можуть прочитати самі через незнання мови автора. Тобто перекладач
має познайомити читача із творами автора, із його творчою манерою та
індивідуальним стилем. Друга мета художнього перекладу – знайомство
читачів із особливостями культури іншого народу, передача своєрідності цієї
культури. Третя – знайомство читача зі змістом книги.
Поставивши перед собою першу мету, автор перекладу намагатиметься
здійснити переклад художнього тексту так, щоб створити читачу перекладу
ту саму «атмосферу» і те ж художнє враження, що й отримує читач
оригіналу. Для цього перекладачеві доведеться «згладжувати» певні
національно-культурні відмінності, уважно стежити за тим, щоб текст
перекладу сприймався читачем так же природно, що й текст оригіналу, він не
має сконцентрувати увагу читача на невідомих для нього реаліях, що, читач
оригіналу, в свою черга, не помічає під час читання, оскільки вони дуже
добре знайомі. У цьому випадку читач зможе отримати досить повне
уявлення щодо творчості письменника, його індивідуального стилю
написання, проте повного уявлення щодо культури, що представляє
письменник художнього тексту, він не отримає.
Поставивши собі друге завдання, перекладач прагне максимально
повно зберегти відповідність тексту оригіналу і пояснити читачеві всі реалії,
які йому під час читання тексту, автор перекладу намагається передати всі
особливості тієї культури, яка представлена автором у твір. У країнознавчому
плані такого роду переклад буде досить інформативним, проте справить на
читача зовсім інше враження, ніж оригінал твору свого читача. Більше того,
через істотне відходження від тексту оригіналу перекладачеві не вдасться
передати індивідуальний стиль автора та його основну ідею.
Намагаючись вирішити третє завдання, перекладач не намагається
знайти функціональні аналоги певних засобів вираження, використаних
автором оригіналу, він нехтує національною специфікою та основною
формою, повністю зосередивши свою увагу на змісті художнього твору.
Ймовірно, у певних випадках такий переклад можна назвати виправданим.
Однак, його можна важко назвати художнім. На жаль, останнім часом
нехудожній переклад художніх текстів набуває все більшого поширення, і
все частіше перекладачі використовують цей спосіб при перекладі художньої
літератури.
Слід зазначити, що переклади ряду перекладачів часто
характеризуються буквалізмом або, іншими словами, дослівністю. Під
буквалізмом зазвичай розуміється помилка при перекладі з іншої мови, яка
полягає в тому, що натомість відповідного для визначеного випадку значення
слова перекладач застосовує головне чи найвідоміше значення. У широкому
значенні, буквалізмом, як правило, називають помилку перекладача, яка
полягає у передачі семантичних або формальних компонентів слова,
словосполучення або фрази на шкоду змісту або певної інформації, переданої
в тексті оригіналу.
Як відомо, оцінюючи переклад художнього тексту, ми, як правило,
звертаємось до категорії якості перекладу, зміст якої розкривається, через два
основні поняття: адекватність перекладу та еквівалентність перекладу.
Адекватність художнього перекладу являє собою цілковите розуміння ідеї
автора, яка виражена у оригінальному творі, передачі художньо-естетичної
спрямованості тексту твору, оцінку можливих реакцій читача, які є
представниками тієї ж культури, що і автор твору [16, с.147].
Окрім максимально точного визначення ідейно-тематичної
направленості оригіналу, автор перекладу має підібрати відповідні засоби
передачі образів, переданих в оригіналі твори і передати специфічні
особливості мови автора. Крім того, при перекладі віршів дуже важливо
зберегти ритмічну організацію та систему рим, що на практиці не завжди є
можливим [15, с.137].
Під адекватним перекладом розуміється відтворення змісту та форми
оригіналу за допомогою іншої мови. Адекватність, під якою розуміється
точність та рівноцінність оригіналу, як правило, досягається шляхом
лексико-фразеологічних, граматичних та стилістичних замін, які у свою
чергу створюють рівноцінний ефект. Слід зазначити, що завдяки замінам, які
виконує перекладач, стає можливим передати практично усі елементи
оригіналу. Іменно у такому вмілому застосуванні замін й полягає
майстерність перекладача. Проте часом автору перекладу приходиться
жертвувати певними елементами, опускати якісь деталі, слабшаючи або,
навпаки, посилюючи певні висловлювання.
Таким чином, поняття «адекватний переклад» є сукупністю трьох
компонентів:
1. Точна та найбільш повна передача змісту
оригінал тексту.
2. Передача форми мови оригінального тексту.
3. Правильність мови, з якої здійснюється переклад.
Всі перераховані вище компоненти, які включені в поняття адекватного
перекладу є нерозривною єдністю. Вони невіддільні, оскільки найменше
порушення однієї з них неминуче призведе до порушення двох інших.
Говорячи про еквівалентність перекладу, слід звернутися до
визначення В. В. Сдобникова, який розуміє під нею максимально можливу
лінгвістичну близькість текстів оригіналу та перекладу.
На думку А.Паршина, слід розрізняти два поняття: потенційно досяжну
еквівалентність, яка визначається як максимальна спільність змісту двох
різномовних текстів, обумовлені відмінностями двох мов, на яких створені ці
тексти, та перекладацьку еквівалентність, під якою розуміється реальна
смислова близькість текстів оригіналу творів та перекладу.
А. А. Смирнов, у свою чергу, вважає, що головна мета художнього
еквівалентного перекладу полягає у передачі змісту змісту, емоційної
виразності та словесно-структурного оформлення тексту оригіналу. На думку
А. А. Смирнова, еквівалентним є переклад, у якому максимально передані
наміри та ідея автора, тобто. ідейно-емоційного впливу на читача, дотримані
всі застосовувані автором засобів образності, колориту та ритму; проте, це
має розглядатися лише як досягнення загального художнього ефекту. Як
відомо, переклад тексту художнього твору, як правило, завжди передбачає
певні втрати, тому, на думку багатьох дослідників, найбільш адекватні
переклади можуть містити лише умовні зміни порівняно з оригіналом. Зміни
такого роду необхідні в тому випадку, якщо головна мета перекладу –
створення аналогічного оригіналу єдності форми та змісту засобами іншої
мови, проте не слід забувати, що від обсягу таких змін залежить точність
перекладу, і еквівалентний переклад передбачає мінімум таких змін.
Художній еквівалентний переклад має відповідати таким вимогам:
1. Художній еквівалентний переклад має бути точним. Перекладачеві
потрібно донести до читача головну ідею автора твору, зберігши основні
положення та нюанси висловлювання. Більш того, перекладачеві слід
уникати різного роду додавання та пояснення, які також певною мірою
спотворюють текст оригіналу.
2. Художній еквівалентний переклад має бути стислим. Перекладач не
повинен бути багатослівним, він повинен передати основну ідею тексту в
максимально стислій та лаконічній формі.
3. Художній еквівалентний переклад має бути зрозумілим. Слід
пам'ятати що, лаконічність та стислість перекладу, однак не повинні шкодити
ясності викладу тексту та легкості його розуміння. Перекладений текст
повинен бути викладений у максимально простій та ясній формі мови.
Перекладачеві необхідно уникати складних, двозначних конструкцій, які
ускладнюють сприйняття тексту.
4. Художній еквівалентний переклад має бути літературним. Як було
зазначено, тобто. повністю задовольняти загальноприйнятим нормам
російської мови. Зважаючи на істотні відмінності синтаксичної структури
англійської та російської мов, при перекладі дуже складно зберегти форму
вираження оригіналу. Більше того, для максимальної точності передачі
змісту тексту оригіналу часом необхідно при перекладі змінити структуру
пропозиції, що перекладається відповідно до загальноприйнятих норм
російської літературної мови, тобто переставити або зробити повну заміну
окремих слів і виразів. Це з відмінностями систем двох мов, що
відрізняються особливої структурою промови – порядком слів у реченні,
лексичним складом мов.

1.3.Перекладацькі трансформації як центральна категорія теорії і

практики перекладу з іноземної мови

Свого часу Л. С. Бархударов висловив думку, що той самий вид

перекладацької трансформації може мати як системно-структурний, і
контекстуально обумовлений характер, показавши це з прикладу
трансформації конкретизації [5, с. 213]. Дане розмежування є принципово
важливим, оскільки перекладацькі трансформації, що корелюють з
типологічною домінантою системи англійської мови - основним принципом,
що лежить в основі його еволюції, є різновидом системно-структурних
перекладацьких перетворень.
Для англійської домінуючої типологічної тенденцією протягом усього
його історичного розвитку був і залишається принцип роздільного вираження
лексичного та граматичного значень, який лежить в основі визначення
аналітичного ладу мови. Логічно припустити, що міжмовні перетворення,
зумовлені системою мови, мають співвідноситися з цією тенденцією.
Реалізується цей зв'язок через активні мовні процеси, зокрема «лексичне та
граматичне ослаблення фінітного дієслова та зрушення у бік іменного
вираження (nominal shift)» [22], які відзначаються у роботах чеських
лінгвістів з англійської характерології з 60-х рр. минулого століття.
Сучасна англійська мова зазвичай характеризується як мова
аналітичного ладу. Поняття «аналітична мова» є, по суті, поняттям історико-
типологічним і використовується стосовно індоєвропейських мов, історично
флективних, які втратили відмінкову систему. Як відомо, у мові аналітичного
ладу стала вельми поширеною набуває принципу окремості висловлювання
лексичних і граматичних значень. Незважаючи на загальне, загалом, напрям
історичного розвитку про аналітичних мов, результат його неоднаковий, що
природно знаходить свій відбиток у своєрідності цих мов.
Англійська мова часто характеризується як мова, в якій ця лінія
розвитку набула таких масштабів, що у своєму сучасному стані вона
виявляється у багатьох відношеннях близька мовам неіндоєвропейським,
зокрема китайській мові. Водночас висловлювалося думка, що бідність
морфологічної системи перебільшується, оскільки, за словами А. І.
Смирницького, «…його система морфологічних засобів виступає у відомих
випадках, так би мовити, у прихованому стані» [21]. Власне кажучи, навіть
якщо не приймати тезу про приховані морфологічні показники, а просто
обмежитися розглядом морфологічної системи мови, то слід визнати, що
більш обережне формулювання, при якому англійську мову слід визнати
мовою аналітичною, але збереженою певною мірою риси мови синтетичного
ладу, загалом, виправдана.
Якщо ж дотримуватися точки зору, що існує єдиний принцип
організації граматичної та лексичної підсистем мови, такий підхід, можливо,
дозволить зробити більш певний висновок про силу аналітичної тенденції
для мови в цілому. Для мов з розвиненою морфологічною системою за
основу типологічного опису зазвичай береться граматичний лад мови, для
мови з обмеженим числом морфологічних показників, як, наприклад, для
англійської, не можна не враховувати можливість перерозподілу
функціонального навантаження на лексичну систему [16]. З іншого боку, для
мови будь-якого типу важливим є встановлення відповідностей і залежностей
між явищами, що належать до граматичної та лексичної сфер мови, які
можуть бути інтерпретовані як типологічні імплікації.
Якщо звернутися до самого визначення зрозуміла аналітичності, можна
зробити висновок, що роздільність висловлювання лексичних і граматичних
значень у мові може однаково припускати як відділення граматичного
значення від лексичного, і лексичного від граматичного. Оскільки за основу
типологічної класифікації зазвичай береться граматичний лад мови, то сферу
уваги, звісно, потрапляє лише граматичне значення. Якщо ж виходити з
вищевикладеного трактування аналітичності, можна припустити, що
розвиток мови у бік аналітизму може йти як у лінії відділення граматичного
значення від лексичного, і шляхом відділення лексичного значення від
граматичного, якщо справді основна типологічна тенденція мови змінюється.
Зважаючи на комплексний характер переважної більшості
перекладацьких трансформацій, ми в нашій роботі пропонуємо
використовувати поняття домінантної та супутньої трансформації з метою
розмежувати окремі типи трансформацій, що входять до складу змішаних
перетворень, що відкриває шлях для складання більш повної та
систематичної типології перекладацьких трансформацій.
Як свідчить В.М. Комісарів, завдання перекладацького дослідження
полягає у описі системи вищого ладу, тобто. системи відносин між
системами двох мов, що у процесі перекладу. Однак при цьому системи
таких мов зіставляються не в їх абстрагованій формі, а в їхньому
функціонуванні в мові. Іншими словами, метою перекладацького
дослідження є вивчення співвідношення між двома процесами, кожен з яких
є реальним функціонуванням особливої абстрактної системи. Порівняльний
аналіз дає можливість з'ясувати, як долаються типові труднощі, і навіть, які
елементи оригіналу залишаються не переданими у перекладі. В результаті
виходить картина не ідеального, а реального процесу. У центрі дослідження
знаходиться не оцінка перекладу, а опис та класифікація «перекладних»
фактів та створення системи термінів, в яких можна адекватно описати
співвідношення текстів оригіналу та перекладу. На основі зіставлення
вихідних і кінцевих форм перекладацьких перетворень виявляється
можливим виявити різні типи трансформацій при перекладі, що озброює
перекладача знанням так званих «перекладних прийомів», які широко
використовуються на практиці.
Таким чином, повертаючись до питання використання перекладацьких
трансформацій, слід ще раз наголосити, що граматичне ослаблення
англійського фінітного дієслова та широке використання неособистих форм
дієслова замість особистих як засоби предикації, яке в роботах чеських
лінгвістів отримало назву «складної конденсації речення», є наслідком змін
граматичного ладу. У перекладацькій практиці це реалізується з урахуванням
прийому заміни складного речення простим. Граматичне ослаблення
англійського дієслова, що виражається у широкому використанні
неособистих форм, має пряму проекцію в синтаксис англійської речення.
Тому заміна складного речення простим при перекладі англійською мовою
повинна розглядатися не просто як одна з можливих синтаксичних
трансформацій, а як типологічно обумовлена внутрішньомовна та міжмовна
компресія. Що ж до причин поширення цього явища в англійській мові, то у
зв'язку із загальною лінією на аналітизацію, неособисті форми дієслова, що
імплікують низку граматичних значень, дають можливість «полегшити»
дієслово граматично. Разом з тим ускладнюється речення - для нього
характерна особлива структурна організація з однією основною дією, що
увібрала інші потенційні дії як його елементи або супутні обставини.
До речі, для української характерна протилежна тенденція - зрушення у
бік дієслівного висловлювання. Зазначається це, зокрема, визнаними
фахівцями у галузі художнього перекладу. Так, Нора Галь пише: «Не кожен
пишучий здатний дієсловом палити серця людей. Але, здавалося б, кожен
письменник цього прагне. А для цього дієслово - тобто слово - має бути
жарким, живим. Можливо, найдієвіше, найзворушливіше в нашій мові - якраз
дієслово. Можливо, невипадково так називається найживіша частина нашої
промови» [3].
Таким чином, граматичне (кількісне) ослаблення англійського
фінітного дієслова знаходить вираз в активному процесі, що призводить до
утворення структур, що характеризуються синтаксичною стисненістю та
семантичною конденсацією при вираженні предикативності. Часто це явище
постає як прояв загальної тенденції до номіналізації англійського речення.
 Подальша аналітизація системи англійської мови йде шляхом
перерозподілу типологічного навантаження на лексичну систему, де
особливий акцент робиться на використання дієслів та іменників широкої
семантики. «Лексічно полегшені» дієслова створюють сприятливі умови для
подальшої реалізації принципу роздільності виразу лексичного та
граматичного значень, що ілюструється системно-структурною
трансформацією генералізації. Найважливіша роль цьому процесі належить
анафоричному і неанафоричному лексико-структурному дієслівному
заміщенню (to do a book).
Подібні приклади детально аналізувалися у зв'язку з особливостями
англійського складового іменного присудка. Наголошувалося, що «в
англійській мові іменне вираження можуть мати не тільки кваліфікативні, а й
процесні присудки, що ще раз підтверджує тенденцію англійського
синтаксису до номіналізації, що спостерігається багатьма дослідниками» [2].
Зазвичай використання таких дієслів супроводжується перекладацькою
трансформацією заміни частин мови - заміною дієслова іменником, а також
заміною прислівника.
Що стосується лексичної системи мови, то така значна втрата
словозміни, що спричинила зміни в синтаксисі, не могла не позначитися на
специфіці лексичного значення в англійській мові. Не тільки граматичне
значення відокремилося від лексичного, а й лексичне значення стало більш
незалежним. Це проклало шлях до посилення лексико-семантичних
можливостей слова, розширення діапазону можливостей його використання,
що відбивається у розширенні семантичної структури слова та
сполучуваності.
З цією типологічною особливістю англійської мови пов'язана і
перекладацька трансформація заміни обставини, що підлягає англійській
речення. Лексичне значення слова у мові просунутого аналітичного ладу,
незалежно від обсягу поняття, що передається, характеризується
«розмитістю», що веде до розширення сполучуваності слів, зокрема дієслів.
Розширена сполучуваність, як з правостороннім, так і з лівостороннім
актантом в результаті лексичної дифузності дієслівного слова уможливлює
широке поширення конструкції з неживою підлягає в порівнянні з
українською мовою, для яких ця конструкція є периферійною (Тріщина
посадила літак).
Прийом компресії при перекладі з української мови на англійську - це
протилежний перекладацькій трансформації доповнення (декомпресії), що
частіше використовується при перекладі з англійської мови на українську (на
відміну від прагматично обумовлених доповнень). Важливо, що «доречні»
слова, відновлювані у разі, зазвичай експлікують дії, згортані в компресійні
структури під час перекладу з української на англійську. Цей процес може
розглядатися як прояв тенденції до граматичного ослаблення англійського
фінітного дієслова. Наприклад, іменні словосполучення, утворені шляхом
сполучення, є одним із способів внутрішньомовної компресії в англійській
мові, що супроводжується імпліцитною передачею предикативності. Для
таких іменних словосполучень характерна формальна невиразність
компонентів, тому при перекладі їх на українську мову використовуються
«доречні» слова, що часто передають ідею дії: cancer risks – ризик захворіти
на рак, cancer patients – пацієнти, які страждають від раку. При перекладі
таких поєднань англійською мовою використовується прийом компресії,
зумовлений граматичним ослабленням англійського фінітного дієслова.
Таким чином, слід розмежовувати типологічно зумовлені
перекладацькі трансформації, пов'язані з особливостями функціонування
системи мови, зокрема з основною типологічною тенденцією еволюції
системи мови, та перекладацькі трансформації, спричинені жанрово-
стилістичними особливостями тексту [31]. Цікаво відзначити, що з
накладанні мовних і текстових закономірностей провідними є закономірності
мовної системи. Так, реалізація категорії зв'язності тексту в англійській мові
проявляється у мінімалізації семантичних ознак при лексичних повторах при
зворотній тенденції в українській мові. Це пов'язано із існуванням слова-
заступника one у класі іменників в англійській мові.
Можна припустити, що типологічно орієнтована приватна теорія
перекладу з української на англійську дає можливість по-новому підійти до
процесу вибору мовних засобів при перекладі з української на англійську,
дозволяючи гранично його об'єктивізувати. Виділивши найбільш важливі у
типологічному відношенні перекладацькі трансформації, можна значно
зменшити кількість типових помилок, притаманних не носій мови під час
перекладу англійською.
Пропонований підхід дозволяє поглянути на номенклатуру
перекладацьких перетворень, що зазвичай використовуються при перекладі з
української мови на англійську крізь призму типологічної домінанти системи
англійської мови і акцентувати увагу на найбільш важливих перекладацьких
перетвореннях, безпосередньо пов'язаних з аналітичною тенденцією, таких
як заміна частин мови, заміна складного речення простим заміна членів
речення, прийом генералізації та ін.
Особливістю художнього перекладу, що функціонує у сфері художньої
літератури, є створення адекватного та повноцінного тексту з урахуванням
усіх особливостей структури, стилю, лексики та граматики. Переклад
художнього тексту - це творче переосмислення тексту, що перекладається,
оскільки, на думку Іржі Лєвого, «літературний твір історично обумовлений і,
отже, неповторний, між оригіналом і перекладом не може бути тотожності
(як між двома дублікатами або між оригіналом і копією), тому неможливо
зберегти повністю специфічність оригіналу. Таке завдання, практично,
межувало б з вимогою дослівності, натуралістичного копіювання соціальних,
історичних і локальних діалектів... а теоретично дорівнювало б тези про
неперекладність твору "[12].
Однією з основних об'єктів теорії перекладу художнього тексту є звані
«реалії». Питання про виділення реалій, їх опис та спроби класифікацій є і в
наш час дискусійним. Маючи складну семантичну структуру свого значення,
слово «реалія» може бути використане в різних контекстах і може вступати
до синонімічних зв'язків з різними словами
Часто поряд з терміном «реалія» вживаються такі терміни, як
«безеквівалентна лексика», «екзотична лексика», «екзотизми»,
«етнографізми» і т.д. у мові перекладу.
Наголошується, що питання про переклад реалій — одне з
найскладніших у теорії перекладу і водночас винятково важливе для будь-
якого перекладача художньої літератури, оскільки пов'язане з цілою низкою
різнорідних елементів, перекладацький аспект країнознавства, культура
перекладача, облік фонових знань читача перекладу порівняно з звичними
сприйняттями та психологією читача оригіналу.
Однією з вимог, які здавна висуваються теорією та практикою
перекладацької діяльності, є вимога еквівалентності вихідного та кінцевого
текстів. На думку В.М. Комісарова, «вивчення рівнів еквівалентності
дозволяє визначити, який ступінь близькості до оригіналу перекладач може
досягти у кожному конкретному випадку. Поняття еквівалентності розкриває
найважливішу особливість перекладу та є одним із центральних понять
сучасного перекладознавства» [4].
Наголошено, що перекладач у своїй практичній діяльності занурюється
щоразу у фрагмент чужої мовної картини світу, одним із найважливіших
структурних елементів якої є слово. У освоєнні мовної картини світу
важливу роль відіграють слова-реалії, більшість яких за влучним
визначенням А.Д. Шмельова слід назвати ключовими: «Можна вважати
лексичну одиницю деякої мови «ключовий», якщо вона може бути свого
роду ключем до розуміння якихось важливих особливостей культури народу,
що користується цією мовою» [4].
Слід зазначити, що ключові лексичні одиниці — двостороннє явище,
оскільки, з одного боку, вони акумулюють знання, осмислені попередніми
поколіннями, з іншого боку — вони здатні передати ці знання наступним
поколінням. Справедливими щодо цього вважатимуться слова А.Д.
Шмельова: «Мова і спосіб мислення взаємопов'язані Із одного боку, у мові
знаходять своє відображення ті риси позамовної дійсності, які є
релевантними для носіїв культури, що користується цією мовою; з іншого
боку, оволодіваючи мовою і, зокрема, значенням слів, носій мови починає
бачити світ під кутом зору, підказаним його рідною мовою, і зживається з
концептуалізацією світу, характерною для відповідної культури.
«відбивають» і «формують» спосіб мислення носіїв мови» [4]
Однією з найактуальніших завдань, спільних для лінгвокультуролоші і
теорії перекладу, є завдання передачі реалій однієї мови засобами іншої мови
таким чином, щоб найбільш адекватно зберегти межі поняття, номінованого
тим чи іншим словом. Важливим є збереження адекватності реалій у
сприйнятті носіїв мови перекладу. Видається актуальним дослідження
перекладу одного й того ж тексту, зробленого перекладачами, що належать
до різних часових епох, а тому мають різне світобачення, що орієнтуються на
різне світосприйняття читачів.
Предмети та поняття, що характеризують будь-яку культуру, її
національні та етнографічні особливості, що входять складовими
компонентами в наукову картину світу, породжують прогалини в процесі
передачі своїх найменувань іншою мовою. Функція перекладача -
спробувати, максимально зберігаючи наукову картину світу, представлену в
тексті, що підлягає перекладу, відтворити в тексті.

Висновки до розділу 1

Переклад є особливим видом мовної діяльності, у якому комунікація

приймає опосередковану форму і який вичерпується операціями з мовними
одиницями, а має складнішу структуру.
Необхідним елементом є наявність посередника, який спочатку
виступає у ролі реципієнта — перекладача-інтерпретатора і здійснює
розуміння художнього тексту, тобто. намагається розкрити зміст, що стоїть
за значеннями слів, а потім здійснює мовне перекодування. Оскільки зміст,
виникаючи у діяльності, є одиницею свідомості, шлях, який проходить
повідомлення, можна було б описати так: від свідомості автора через мовні
одиниці і текст в свідомість перекладача; з свідомості перекладача з
допомогою мовних знаків у свідомість адресата. Специфіку художнього
перекладу варто вбачати в передачі мовних особливостей і образної системи
художнього тексту.
Перекладу завжди має передувати вельми вагома підготовча робота:
семантико-стилістичний і художній аналіз першотвору, себто, розуміння
його сенсу, стилю та образності. Перекладацькі відповідності можуть бути
дослівними чи недослівними залежно від міри збігу і розбіжності мов, що у
перекладі, але завжди мають бути функціонально рівнозначними, тобто.
відповідати оригіналу за змістом, стилем, художністю, відповідати нормам
мови перекладу, враховувати позамовні фактори. Дослівні відповідності
допускаються тоді, коли форма мови оригіналу збігається з формою мови
перекладу та не порушуються принципи функціональності.
Прагнення перекласти дослівно у випадках об'єктивних розбіжностей
мов, копіювати форми або слововживання оригінального тексту мовою
перекладу неминуче веде до порушення норм мови перекладу, утруднення
розуміння змісту тексту, спотворення стилю і навіть сенсу оригіналу.

РОЗДІЛ 2. Характеристика особливостей перекладу творів

А.Крісті на українську мову
2.1Лексичні трансформації як засіб відтворення інформації при
перекладі художнього тексту роману А. Крісті «Вбивство у «східному
експресі»» українською
2.1.2 Лексичні трансформації, які призводять до збільшення обсягу
речення вихідної мови
 Збільшення розміру речення вихідної мови чи декомпресія являє
собою: збільшення вихідного тексту, комунікативна складова якого дістає
нових складових; уведення додаткових слів чи речень у переклад;
розширення об’єму інформації в вихідному тексті. [74, с. 43].
У словниковому визначенні поняття «декомпресія» визначається
багатозначність й протиріччя між вченими стосовно визначення цього
терміну. Деякі із вчених пояснюють декомпресію – «як розширення мовних
одиниць, що виникає через потребу заповнити фонетичні, морфемні,
лексико-семантичні, синтаксичні або культурно-психологічні лакуни мов, які
генетично не споріднені між собою». [38, 110]
У науковій літературі перекладознавства також наявний термін
«розгортання», що є синонімом до «декомпресії» [37]. Дослідники, що
називають декомпресію як граматичне явище, та пояснюють даний термін як
збільшення розміру речення й ускладнення структури його при перекладі. У
нашому дослідженні ми виділили такі лексичні трансформації, як додавання,
лексична заміна, конкретизація, деколи генералізація спричиняють
збільшення розміру речення вихідної мови.
Розглянемо деякі приклади збільшення речення при трансформації
додавання: Hercule Poirot was a moment in replying. - Еркюль Пуаро на мить
задумався, перш ніж відповів. Як ми бачимо, вираз перш ніж розширює
розмір речення вихідної мови. Лексична заміна теж може деколи спричиняти
розширення розміру речення мови перекладу. Розглянемо наступні приклади:
At lunch time the other two again shared a table and again they both completely
ignored the third passenger. – Під час обіду ті двійко знову сіли за один стіл і
знову повністю ігнорувати присутність третього пасажира.
У цьому реченні бачимо лексичну заміну дієслова share на українське
дієслово сіли, які надалі спричинило розширення обсягу речень в зв’язку із
неоднаковою сполучуваністю слів у мовах, а точніше shared a table та сіли за
один стіл. I feel so free out here on the water. - Я почуваюсь так вільно у
відкритому морі. У даному прикладі слово water поміняно на відкритому
морі, що у свою чергу призвело до збільшення розміру речення.
У наступних прикладах бачимо таку ж тенденцію розширення обсягу
речення у результаті лексичної заміни: “Là- là, that is awkward,” said M. Bouc.
- Là, là?! Яка прикра ситуація, – сказав мсьє Бук. Nothing presses - Немає
потреби квапитися. Під час конкретизації понять майже весь час
спостерігається розширення розміру речення: He snapped his fingers
descriptively. - Він клацнув пальцями, щоб висловити це чіткіше. Monsieur
had better mount. - Мсьє було б краще піднятися у свій вагон. He was a tall
sallow man of middle age. - То був високий чоловік середніх років із обличчям
землястого кольору. It is extraordinary, Monsieur - Трапилося щось нечуване,
мсьє. Генералізація може також спричиняти збільшення речення вихідної
мови, хоч це і зустрічається рідкіше ніж під час конкретизації у перекладі.
Наведемо ще один приклад розширення обсягу речення, що зумовлене
генералізацією: The police find no pieces of evidence at all – Поліція жодних
зачіпок чи доказів не знайшла. Отож, на основі проаналізованих прикладів,
можемо здійснити висновок, що під час використання таких лексичних
трансформацій, як додавання, лексична заміна, конкретизація і генералізація,
що застосовуються для збереження стилістичних норм мови, відбувається
розширення обсягу речення.

2.1.3 Лексичні трансформації, які призводить до зменшення обсягу

речення вихідної мови

Скорочення розміру речення вихідної мови чи компресія – «це

зменшення вживання мовних засобів при виражені того ж змісту» [74, 85].
При поясненні компресії часто кажуть про зменшення розміру вихідної мови
під час синхронного перекладу, про мовленнєву компресію, спеціальну
компресію тексту, що визначається як «трансформація вихідного тексту щоб
надати тексту стислої форми» [74, 85].
 Дослідник Л.Л. Нелюбіний вважає, що компресія тексту відбувається
через вживання конструкцій компактніших, аніж вони є у мові оригіналу, чи
опущення семантично надлишкових складових вихідної мови. У свою чергу
В.І Карабан пояснює компресію як «скорочення числа елементів речення чи
вилучення окремих елементів речення вихідної мови» [39, 270].
Дослідники наголошують, що компресія може виникати внаслідок
граматичних структурних особливостей мови оригіналу, а також факторів
стилістичного та прагматичного характеру. У нашому дослідженні ми
виявили лексичні зрушення, які призводять до зменшення обсягу речень
вихідної мови. Серед них виділяють опущення і лексичну заміну. Розглянемо
наступні приклади компресії речення з трансформацією опущення: At this
point, we need an armed guard at the south gate. - Нам потрібен вартовий на оту
браму. It appears, that I must travel with you tonight, Bouc. - Я маю поїхати
сьогодні з Вами, Буук. У цьому прикладі ми бачимо опущення вставних
виразів at this point та it appears, що у свою чергу спричиняє зменшення
розміру речення українською мовою. The downtrodden governess is quite an
exploded myth. - Зацькована гувернантка – це міф.
У даному реченні бачимо опущення прислівникового модифікатора
quite і прислівника exploded, які відіграють роль емоційного підсилення у
наведеному реченні. They may get lost in life but I’ll be damned if they don’t
know where they are. - Нехай загубляться в житті, та принаймні знатимуть де
вони.
Перекладач пропустив грубий, неформальний англійський вираз I’ll be
damned у пасиві, так як український словниковий відповідник несе
сильніший емоційний негативний відтінок, ніж це потрібно за контекстом і
значенням речення у оригіналі. Лексична заміна теж може спричиняти і
збільшення обсягу речення, і зменшення речення вихідної мови. Розглянемо
наступні приклади зменшення розміру речення перекладу із лексичною
заміною: It was not the first time he had made this observation. - Це він мовив
уже не вперше. У цьому прикладі простерігаємо заміну англійського виразу
made this observation на українське мовив. You find yourself far from home,
mon cher - Ви забралися далеко від дому, mon cher. У цьому реченні вираз
you find yourself замінено на ви забрались, що призводить до скорочення
обсягу речення.
Отже, на основі проаналізованих прикладів, можемо підвести підсумок,
що із використанням таких лексичних трансформацій, як опущення і
лексична заміна відбувається зменшення розміру речення.

2.1.4 Лексичні трансформації, які призводять до зняття

метафоричності висловлювання вихідної мови

Почати треба з того, що таке метафора. У лінгвістичному словнику

термінів Д.Е. Розенталя та М.А. Теленкова, поняття метафора визначається
як перенесення, слово чи вислів, що вжитий в переносному значенні,
заснований на подібності двох явищ чи предметів. Метафора властива для
англійської мови загалом і широко використовується в побутових,
політичних і новинних термінах, але найбільшою мірою метафора є
властивістю художніх текстів.
Метафори є найважчими для перекладу, тому що значення в різних
мовах засновані на схожості між різними явищами та об'єктами або на різних
характеристиках. Вчений П. Нюрмарк виділяє такі функції метафор:
Конотативна функція, що полягає у тому, що метафора описує поняття,
предмети чи надає характеристику або пояснення якогось предмета.
Естетична функція, означає що метафора естетично впливає на читача,
викликає цікавіть і залучає до подальшого процесу сприйняття тексту. [106]
Тому, якщо метафора втрачена в перекладі, значення речення не може
мати такий же вплив на читача, як на читача оригінального тексту. Тому
перед перекладачами постає завдання знайти способи перекладу метафор,
щоб зберегти їх значення. [46, 115] У теорії перекладу існує «закон
збереження метафори», який стверджує, що метафори в перекладі мають
бути збережені якомога більше. Адже невитримання метафор може
призвести до зміни змісту висловлювання та зниження практичного та
естетичного ефекту. [20, 233]
В.Н. Вовк стверджує, «що незбереження метафори при перекладі
являється серйозною помилкою, яка спотворює задум автора» [19, 127].
Незважаючи на закон збереження метафор, перекладачі часто пропускають
або трансформують авторські метафори, що призводить до втрати виразності
чи сенсу, вираженого мовою оригіналу. Теорія перекладу традиційно
відрізняє конвенціональні метафори від метафор автора. Конвенціональні
метафори - це стерті або лінгвістичні метафори. Авторська метафора —
метафора особистісна, творча. Залежно від типу метафори існують різні
способи передачі метафори. При перекладі конвенціональних метафор
потрібно знаходити та застосовувати загальновживані аналогії у мові
перекладу, а авторські метафори мають бути максимально наближеним до
оригінального текста. Так як головна мета, яку ставить перед собою
перекладач при перекладі авторських метафор — зберегти авторський зміст і
стиль.
Я.І. Рецкер виділяє такі методи перекладу метафори: 1. Віднайти
еквівалентну відповідність у мові перекладу. Коли метафорична система
вихідної мови і оригіналу подібні, тоді необхідно знайти підходящий
відповідник. 2. Використати варіативну відповідність, що зафіксована у
словниках, способах перекладу метафоричних виразів. 3. Трансформувати
метафору, тоді коли основа метафори цілком замінюється. 4. Калькувати
метафору, а точніше відновити аналог метафори оригіналу у вихідній мові.
[85, 117].
Т.Р. Левицька застерігає від буквального перекладу метафори, так як
може бути утворений повністю чужий образ у мові перекладу. Вона вказує,
що у таких випадках краще застосовувати неметафоричне пояснення. [59, 19-
20] Це вказує на те, що «закон збереження метафори» - це швидше за все
тенденція або рекомендації перекладачам, та не є суворим правилом або
законом. [23]
Якщо при перекладі образного виразу із англійської мови перекладач
має можливість частково або повністю зберегти образний вираз українською
мовою, можливо, з невеликою кількістю заміни, то прийом лексичної заміни
не використовується. Але часто бувають ситуації, коли потрібно застосувати
техніку заміни слів. Здебільшого під час перекладу метафор з англійської на
українську не знаходять відповідних еквівалентів, тому використовують
трансформації з лексичною заміною, і, як наслідок, використовують
нейтральні мовні одиниці для передачі в мову перекладу. Тоді образ не може
зберегтися, і вираз перетворюється на описовий зміст.
В наступних прикладах перекладу кінотекстів ми бачимо
деметафоризацію: I always begin with the geography and monster them till they
have the world down cold. – Я завжди починаю з географії, та мордую їх поки
не вивчать цілий світ. Пояснюючи англійське дієслово to monster, перекладач
вирішив обрати неметафоричну одиницю мордую.
У цьому реченні дієслово to monster має таку саму форму іменника, як і
в англійській мові, а оскільки в українській мові немає такого явища, як
конверсія, то переклад складний і немає аналогії. When it’s all over. When it’s
done. Then, nothing can touch us. – Коли все скінчиться, … лише тоді,
зможемо про все забути. У даному прикладі наведено заміну метафоричного
виразу nothing can touch us на неметафоричне пояснення українською
зможемо про все забути. Well, of course, this man will sniff out a perfect pastry
faster than he catches a jewel thief. – Ну звісно, цей чоловік знаходить смачну
перепічку швидше, ніж ловить крадіїв. У цьому прикладі бачимо переклад
англійського метафоричного виразу sniff out, (що означає нюхати,
винюхувати), українським нейтральним дієсловом знаходить, себто
використане неметафоричне пояснення значення метафори. Well, our chains
are free. Right on time. – Ну що вирушаймо. Саме вчасно.
 Перекладач замінює переносне значення англійського слова chains are
free українським нейтральним дієсловом виришаймо, що також є
неметафоричним поясненням. A governess or a cartographer. I made my
gamble. – Гувернантка або картограф. Я обрав перше.
У цьому прикладі англійський вираз I made my gamble замінено Я
обрав перше шляхом логічного розвитку, не зберігаючи значення цього
метафоричного виразу. Gamble має словниковий відповідник українською
мовою ризикувати, азартна гра, значення якого не зберегли у перекладі. У
художньому перекладі періодично спостерігаємо таку ж саму тенденцію,
коли метафора у англійському тексті не зберігається після перекладу на
українську мову, а перекладається неметафоричним виразом.
Розглянемо наступні приклади: He shot a slightly annoyed glance in
Poirot’s direction. – Він роздратовано глянув у бік Пуаро. Тут перекладач не
зберіг метафоричного виразу shot a glance, в якому shot перекладається як
вистрелити українською, перекладаючи його нейтральним дієсловом глянув.
It was a very beautiful, polished speech. - Чудові та дуже вишукані слова.
У цьому реченні бачимо заміну метафоричного виразу polished speech,
в якому слово polished має словникову відповідність на українській мові
відполірований, на неметафоричний вираз вишукані слова у вихідній мові.
Arbuthnot was, perhaps, ashamed of his outburst. - Арбатноту, напевно, було
соромно за свій сплеск емоцій.
Тут перекладач вкотре застосував неметафоричний вираз українською
сплеск емоцій, для того щоб пояснити англійський іменник ужитий в
метафоричному значенні outburst. A little knot of men were clustered by the side
of the line looking and pointing at something under the dining-car. - Кілька
чоловіків зосередилися збоку колії і, нахилившись уперед, щось показували
під вагоном-рестораном.
Перекладач змінив метафоричний вираз a little knot of men на
українську неметафоричну одиницю кілька чоловіків. У багатьох випадках
перекладачеві виходить зберегти загальну чи часткову (слабку) образність
англійського метафоричного виразу у перекладі українською.
Розглянемо наступні приклади перекладу художнього тексту: A cold
wind came whistling down the platform. - На платформу дмухнуло холодним
вітром. У цьому прикладі ми бачимо заміну англійського слова whistling, що
має словникову відповідність на українській мові свистіти, що ужито у
реченні у метафоричному значені, на українське дієслово дмухнуло, яке
також має метафоричне значення у контексті цього речення. M. Poirot curled
up in a corner and fell asleep. - Пуаро згорнувся калачиком у кутку і заснув.
В даному прикладі англійський метафору curled up in a corner поміняли
українським метафоричним виразом згорнувся калачиком. After about ten
minutes, however, he decided that a breath of air would not perhaps be a bad thing
after all. - Проте через десять хвилин він вирішив, що ковток свіжого повітря
йому не завадить.
Метафоричний вираз breath of air в цьому реченні вдалось передати за
допомогою українського метафоричного виразу ковток свіжого повітря. But
you, you are at the top of the tree nowadays, mon vieux! - Але ви зараз на
вершині кар’єри, mon vieux! Тут перекладач знайшов семантично подібний
еквівалент українською мовою на вершині кар’єри до англійської метафори
at the top of the tree. Отож, як ми бачимо англійські метафоричні виразі, що
семантично близькі метафори до української мови виходить зберегти.

2.1.5 Лексичні трансформації, які призводять до стилістичного

зниження лексичної одиниці вихідної мови

Як показує наше дослідження, прийом лексичної заміни при перекладі

кінотексту може тягнути за собою такий результат як зниження
стилістичного тону, а точніше перехід з нейтрального стилю до розмовного.
Потрібно розглянути види і значення стилістичного тону.
Ю.М Скребнев виділяє дві різні групи за якістю:
 1. Слова з високою стилістикою та інтонацією. До цієї групи належать
слова зі стилістичними відтінками офіційного, величного, вишуканого та
поетично-піднесеного; архаїзми; книжкова та літературна лексика (не типова
повсякденна розмовна мова); запозичені іноземні слова (варваризм) - слова та
фрази, запозичені з іноземних мов, які погано піддаються граматичним і
фонетичним трансформаціям в англійській мові.
2. Слова зниженого стилістичного тону: фамільярно-розмовні, властиві
побутової, повсякденної, розмовної мови (природне ситуативне зниження);
не ототожнюються з вульгарною мовою; арготизми — неофіційні,
нелітературні назви предметів і явищ, які вживають у мові представники
будь-яких професійних організацій; сленг; вульгаризми.
Ю.М.Скребнєв у своїй стратифікації вказував на те, що через
відсутність чіткого поділу сфери його вживання неможливо здійснити чіткий
підрозділ слів нижчого рівня. [91, с. 43] Класифікація, запропонована І.Р.
Гальперіна, виглядає так:
1. Літературний пласт: спеціально-літературні слова (терміни: наукові,
новинні; піднесено-поетичні, високолітературні, архаїчні, історичні,
варваризм, літературні неологізми); загальнолітературні слова.
2. Нейтральний пласт (стандартний вокабулярій мови) - слова, які
належать до цього шару, використовуються як у літературі, так і в усній мові,
а локсеми в цьому шарі поширюються, створюючи нові усні значення:
загальні літературні слова (найчастіше вживані в письмовій та усній мові і
заздалегідь підготовлена елегантна мова); нейтральні слова; загальні
розмовні слова.
3. Розмовний пласт: загальновживані розмовні слова, спеціальні
розмовні слова (нелітературні) (сленг, жаргон, технічні терміни, діалектизми,
вульгарна мова, новоутворені розмовні слова) [22, с.296].
У даних прикладах перекладу тексту фільму ми бачимо перехід від
нейтрального книжкового тону до розмовного: And when it is not, the
imperfection stands out … like the nose in the middle of a face. – І якщо це не
так, то недосконалість тирчить наче, … наче ніс посеред обличчя. У даному
прикладі ми бачимо заміну англійського нейтрального виразу stands out на
український розмовне слово, стилістично пониженого тону тирчить. Now, I
am no longer a policeman. I cannot bail you out when this goes badly, eh? – Ні, Я
більше не полісмен і не внесу заставу якщо ви у щось вскочите.
У цьому реченні бачимо зміну нейтрального книжного виразу this goes
badly на вираз ви у щось вскочите, який властивий побутовій та повсякденній
українській розмовній мови, та при перекладі виступає ситуативним
стилістичним зниженням. At this point, we need an armed guard at the south
gate. – Нам потрібен вартовий на оту браму.
У даному прикладі перекладач замінює прикметник south українським
стилістично зниженим розмовним варіантом оту. При художньому перекладі
роману ми теж зустрічаємо розмовну лексику стилістичного зниження, в
тому чисті експресивно забарвлену лексику. Наприклад: As to what it had all
been about, Lieutenant Dubosc was still in the dark, but to him had been delegated
the duty of seeing off M. Poirot by the Taurus Express… - Що ж там все-таки
сталося, лейтенант Дюбоск так і не допетрав, наразі він мав посадити мсьє
Пуаро на Таврський експрес… У цьому прикладі англійський нейтральний
вираз was still in the dark заміняється на український вираз так і не допертав
стилістично зниженого тону. That was why they heated the train so terribly. -
Ось чому в потягу так накочегарили.
У цьому реченні спостерігаємо зміну книжного слова heated на
розмовний варіант українською накочегарили. He glanced up at the clock. - Він
зиркнув на годинник. Перекладач змінив дієслово нейтрального ряду glance
на українське стилістично знижене розмовне дієслово зиркнув.
У такому разі, ми можемо зробити висновок, що при перекладі
кінотексту і художнього тексту уживається лексика стилістично зниженого
ряду, а точніше побутово-розмовна, що може буде зумовлено мовною
поведінкою людей.
 2.2 Граматичні трансформації як засіб відтворення інформації при
перекладі
2.1 Аналіз граматичних трансформацій при перекладі кінотексту
та художнього тексту

Граматична трансформація — ще одна група прийомів перекладу, що

використовується при перекладі кінотекстів і художніх текстів. За
допомогою граматичних трансформацій досягається еквівалентність
перекладу або так звана адекватність перекладу, завдяки чому, незважаючи
на відмінності в системах двох мов, текст перекладу все одно адекватно
передає інформацію, що міститься у змісті вихідного тексту. Важливо
дотримуватися всіх норм мови перекладу.
Граматичні трансформації деколи можуть бути викликані лексичними
причинами, але граматичні чинники, такі як відмінності в граматичній
структурі між двома мовами, відіграють важливу роль. Відмінності у
граматичній будові мови можуть бути повними і частковими. Граматичні
відмінності виникають, коли українська мова не має тих самих граматичних
форм, які існують в англійській мові. Часто граматичні категорії однієї мови
ширші за граматичні категорії іншої мови. [93 стор. 195-200].
Згідно з власною класифікацією, при перекладі кінотекстів і художніх
текстів ми виділяємо такі види граматичних трансформацій: граматичні
заміни, наприклад, частиномовні заміни, морфологічні заміни, заміни членів
пропозиції (перебудова синтаксичної структури пропозиції), заміни мовлення
(перебудова синтаксичної будови речень), синтаксичні заміни – зміни виду
речення, заміни питальні стверджувальними і навпаки, об'єднати речення або
розділити їх і змінити порядок слів.
1) Заміна є одним із найпоширеніших видів перекладацьких
трансформацій. Як лексичні, так і граматичні одиниці можна конвертувати за
допомогою методів замінного перекладу. При аналізц перекладів кінотекстів
і художніх текстів, ми виділили такі види граматичних замін: а) заміна
частин мови; б) заміна форми слова; в) заміна членів пропозиції (перебудова
синтаксичної структури пропозиції); г) синтаксичні заміна - зміна типу
речення; ґ) заміна питальної конструкції на стверджувальну і навпаки. Заміна
частини мови виступає одним з найбільш поширених видів граматичних
трансформації при перекладі. Схожі заміни часто спричинені «різним
вживанням слів і різними нормами сполучуваності в англійській і українській
мовах, а в деяких випадках – відсутністю частини мови з відповідним
значенням в українській мові» [6. с. 129-140].
У ході проведення дослідження, ми помітили тенденції і виділили
наступні групи заміни частин мови при перекладі із англійської мови на
українську: Іменник – дієслово Дієслово – іменник Прикметник –
іменник. Проаналізуємо приклади в яких англійський іменник замінюється
на дієслово у перекладі українською: If there is an hour or two of delay we shall
miss the connection. - Якщо ми на годину чи дві затримаємося, то не
встигнемо на пором.
У цьому прикладі бачимо заміну англійського іменника delay на
українське дієслово затримаємося. It was my intention to remain here some
days. - Я планував залишитися тут на кілька днів, He gave an order for eggs
and coffee. – Він замовив яйця та каву. У даному прикладі ми спостерігаємо
зміну дієслова із іменником gave an order на дієслово замовив у мові
перекладу. He made careful preparations, wrapping himself in several coats and
mufflers and encasing his neat boots in goloshes. - Він ретельно підготувався до
виходу, огорнувши себе кількома шарами пальт і кашне і натягнувши на своє
охайне взуття калоші. У цьому реченні ми бачимо, що англійське дієслово із
іменником made preparations замінено на дієслово підготувався у перекладі
українською. The newcomer gave a little bow to the girl. - Прибулий злегка
вклонився дівчині.
У цьому прикладі дієслово із іменником gave a bow змінено на
українське дієслово вклонився. Проаналізуємо наступні приклади в яких
англійське дієслово заміняється на український іменник: I saw you danced at
the Monte Cristo – Я бачив Ваш танець у Монте Крісто. Тут спостерігаємо, як
англійське дієслово danced замінюється на іменник танець в перекладі
українською. He looked concerned and apologetic. - Вигляд у нього був
збентежений і винуватий. And yet he looked altogether of the most respectable -
І все таки, поза всяким сумнівом, вигляд у нього респектабельний. У двох
минулих прикладах ми бачимо заміну англійського дієслова look на
український іменник вигляд.
Розглянемо також такі приклади, коли англійський прикметник
зміняється на український іменник: Very silly, forgive me – Це дурість,
пробачте мені. У цьому прикладі бачимо заміну англійського прикметника
silly на український іменник дурість. And he never judges me for being terrible
person. – А він не засуджує мене за те, що я поганець.
Перекладач змінює англійський прикметник із іменником terrible person
на український один іменник поганець, який має таке саме семантичне
значення. Як показало дане дослідження популярною при перекладі, як
кінотексту, так і у художньому тексті є заміна частин мови, а точніше
іменників, дієслів й прикметників. Схожі заміни під час перекладу
відбуваються того, що, по-перше, англійська і українська мови
характеризуються трохи відмінними наборами частин мови, по-друге, їх
слова мають різну сполучуваність, по-третє, стилістичні чинники можуть
визначати у інший мові вживання слова іншої частини мови i, по-четверте,
мовленнєві традиції двох мов можуть бути різні (формування структури
речення).
Інша поширена трансформація при перекладі кінотекстів —
морфологічна заміна, тобто заміна однієї числової форми іншою. На вибір
тієї чи іншої форми числа в основному впливають денотативний,
семантичний стиль і синтаксичні фактори.
Здійснений нами аналіз прикладів перекладу показує, що в художніх
перекладах і перекладах кінотекстів кількість форм українських і англійських
іменників у більшості випадків перекладу збігається.
 Проте ті випадки в яких форма числа не збігається, представляють
особливий інтерес з точки зору перекладу. Для англійської мови характерним
є вживання однини під час викладення загальних фактів, що неможливо в
українських реченнях, оскільки речення втрачає лексико-граматичну
правильність або змінює зміст. Тому під час перекладу використання цього
граматичного зсуву як заміни числової форми не призводить до істотної
зміни значення речення.
Зміну форми слова, а точніше заміну одної числової форми на іншу у
перекладі кінотексту показують наступні приклади: I’ll forget a name but
never a face – Я забуваю імена, та не обличчя.
Як ми бачимо іменник name в англійські мові у однині змінюється на
іменник у множині імена на українській мові. I’ve been accused of husband
hunting abroad. – Кажуть, що закордоном я полюю на чоловіків. Аналогічно, у
даному прикладі іменник у однині husband має форму множини в
українському варіанті перекладу чоловіків. Також проаналізуємо наступні
приклади із перекладу художнього тексту: There is no difficulty this time of
year. - У цю пору року з цим немає жодних труднощів. У цьому прикладі
бачимо, що слово difficulty у однині передається українською у множині
труднощів. A glance of understanding passed between them, and the conductor
smiled. - Вони обмінялися поглядами, що зрозуміли один одного, і провідник
усміхнувся. His gaze stopped on Poirot for a moment. - Його очі на хвильку
зупинилися на Пуаро.
У минулих прикладах спостерігамо ту ж саму тенденцію – англійське
слово в формі однини має форму множини після перекладу на українську
мову (glance – поглядами; His gaze- Його очі. ) В багатьох випадках
перекладач використовує таку транспозицію, а саме зміну форми слова,
однини множиною, чи наоборот, що спричинено мовленнєвою традицією
української мови, а точніше формування структури речення. Заміна членів
пропозиції є видом граматичної трансформації, що спричиняє заміну
синтаксичної структури речення при перекладі. Вказана перебудова може
відбуватись теж у окремих випадках при заміні частин мови. Однак у більшій
кількості випадків заміна синтаксичної структури зв’язується із зміною
головних членів пропозиції, до прикладу, таких як підмета.
Одним з найпоширеніших прикладів синтаксичної перебудови є заміна
англійських пасивних конструкцій українськими активними конструкціями, у
яких англійські речення у пасивному стані при перекладі українською мовою
стають реченнями у активному стані із дієсловом у особовій формі.
Розглянемо такі приклади із перекладу кінотексту: Are you insulted? –
Я Вас образив? Will be fixed soon. – Скоро полагоджу! При проведенні
дослідження ми виявили, що при перекладі кінотексту на українську мову
англійські пасивні конструкції теж перекладаються неозначено-особовими
зворотами із дієсловом у активному стані у третій особі множини: Your
luggage has been collected and you expenses paid. – Ваш багаж забрали. Усі
витрати відшкодують. You will be met at Calais and then escorted to Dover, and
then by rail to London Victoria. – Вас зустрінуть у Кале та доправлять у Дувр і
далі на вокзал Вікторія. Однак, зустрічаються при перекладі випадки у
художньому тексті, коли в українській мові використовують пасивну форму
дієслова: Heads were poked out of windows. - Голови повисовувалися з вікон.
It is taken, Monsieur. - Там зайнято, мсьє.
2) З’єднання речень чи їх роз’єднання. Потреба розділити або
об’єднати речення при перекладі основним чином зумовлюється різною
структурою речень.
Вирізняють роз’єднання зовнішнє та внутрішнє При зовнішньому
роз’єднанні перекладач змінює одне оригінальне речення у декілька речень
при перекладі. При внутрішньому роз’єднанні перекладач змінює просте
речення складним. Перекладаючи із англійської на українську мову
здебільшого перекладач застосовує роз’єднання речень. [69]
У наведеному нижче прикладі перекладу тексту фільму ми звертаємо
увагу на розриви речень: Uncle pays me absurdly to stay onboard his gorgeous
train and far away from him at the home office consigned to wine and dine
handsome officials for all eternity – Дядько платить мені дурні гроші за
подорож його розкішним поїздом як най далі від нього та міністерства .
Доручено пити вино та вечеряти з гарненькими секретарками . Some men
have a good look. All they have to do is.. keep their mouth shut, and they can take
home any prize they want. – Деяким красеням краще якомога довше тримати
рота на замку. І будь яка здобич їхня. Поділ речень є поширеним прийомом і
в художньому перекладі. Приклад розділення речення в художній мові: I
want you to get MacQueen and have him bring every receipt from the Milan sale. –
І ще знайди Маквіна. Хай принесе всі папери з Міланської угоди.
Аналізуючи наведені приклади, слід зазначити, що англійські речення
синтаксично складні. Н. Хаєцька поділила його на два окремих речення, тим
самим полегшивши сприйняття інформації.
При перекладі кіно чи художніх текстів українською мовою прийоми
об’єднання речень використовуються не часто. Цей прийом корисний для
ясності змісту чи стилістичних цілей. Їх поєднання необхідне для побудови
українських висловів, оскільки в багатьох випадках сполучення речень
зумовлене тісними зв’язками між реченнями. Ось кілька прикладів, в яких є
об’єднання речень: “Boy,” he called in peremptory fashion. He gave an order for
eggs and coffee. - Бой! – гукнув він офіцерським голосом і замовив яйця та
каву. Only the eyes belied this assumption. They were small, deep-set and crafty. -
Лише очі заперечували це припущення: маленькі, глибоко посаджені й хитрі.
3) Зміна порядку слів — це граматична трансформація, при якій
порядок слів у реченні змінюється відповідно до синтаксичних правил мови
перекладу в процесі перекладу. [15, с. 27]
Як ми всі знаємо, англійська мова характеризується фіксованим
порядком слів. В українській мові зв'язок між словами і словосполученнями в
реченні, а також синтаксична функція слів частіше визначаються формою і
закінченням слів. Показником синтаксичної функції слова в сучасній
англійській мові є його позиція в реченні. Тому перекладач повинен
враховувати положення смислового центру в реченні та його логічний
наголос.
Українські перекладачі перекладають речення, вживаючи
трансформацію зміни порядку слів відповідно до українських синтаксичних
норм. Ми можемо це спостерігати у наведеному прикладі перекладу тексту
кіно: said the General emotionally. - розчулено сказав генерал. Poirot glanced at
the clock again. - Пуаро знову подивився на годинник. There is no danger, I
assure you. - Запевняю вас, жодної небезпеки немає. Цей вид трансформації у
художньому перекладі використовується навіть частіше, так як нема такої
потреби у синхронізації артикуляції, як це необхідно при перекладі тексту
фільму. Проаналізуємо наступні приклади: And you intend to remain there a
few days, I think? - Гадаю, ви маєте намір залишатися там на кілька днів? You
are full up to-night, I hear? - Я чув, що у вас сьогодні заповнено? There were
dark circles under her eyes - Під її очима з’явилися темні кола. Have no fear, my
friend. - Друже, не хвилюйтеся.
Варто відзначити, що для більшості випадків трансформація заміни
порядку слів здійснюється через факт, що для англійських речень (різного
типу) властивий визначений порядок слів. У перекладах можемо бачити
варіанти, які відповідають правилам українського синтаксису. В підсумку,
можемо сказати, що практично у кожному реченні задіяно якусь граматичну
трансформацію, це обумовлено зокрема розбіжностями у структурі двох мов.

2.2.2 Граматичні трансформації, які призводять до збільшення

обсягу речення вихідної мови

Як згадувалося раніше, розширення речення або декомпресія мови

оригіналу – це розширення вихідного тексту за рахунок включення
додаткових слів, фраз або навіть речень у переклад. Деякі вчені трактують це
як просто граматичне явище, а саме «розширення обсягу речення мови
оригіналу порівняно з обсягом речення іноземної мови» [39, 294]. Але, як ми
бачимо із нашого дослідження, розмір речень частіше збільшується через
лексичні трасформації, ніж через граматичні.
У нашому дослідженні ми виявили граматичну заміну, що може
призвести до збільшення розміру речення. Розглянемо наступний приклад
граматичної заміни: “You are fanciful, mon vieux,” said M. Bouc. - У вас
яскрава уява, mon vieux, – заявив мсьє Бук. У цьому реченні перекладач
замінив англійський прикметник fanciful, відповідник якого в українському
словнику фантастичний, надуманий, на прикметник із іменниками яскрава
уява, що спричинило збільшення обсягу речення.
В такому разі, можна зробити висновок, що при використанні
граматичних трансформацій, таких як граматична заміна, обсяг речення може
збільшитися, хоча це явище не таке поширене, як при використанні інших
лексичих трансформацій.

2.2.3 Граматичні трансформації, які призводить до зменшення

обсягу речення вихідної мови

Скорочення розміру речення вихідної мови чи компресія являє собою

зменшення уживання мовних засобів виражаючи той же змісту. У свою
чергу, як В.І Карабан вказує, компресія це «скорочення числа елементів
речення чи вилучення окремих елементів речення вихідної мови» [3, 270].
Він наголошує на те, що компресія може бути обумовлена
особливостями граматичної структури вихідної мови. Себто, компресію
потрібно вважати зменшенням розміру речення чи спрощенням його будови
при перекладі, це зумовлюється використанням стислих граматичних форм.
У нашому дослідженні ми виділили наступні граматичні трансформації, які
спричиняють зменшення розміру речення вихідної мови. Зокрема, до них
належать: об’єднання речень вихідного речення, зміна частини мови на
дієприслівник і заміна членів пропозиції.
 Проаналізуємо приклад з’єднання речень, яке спричиняє зменшення
розміру речення: Eleven is taken. The Austrian professor booked it two days ago.
– Одинадцяте забронював професор з Австрії два дні тому.
Як ми бачимо, перекладач поєднав два речення англійською у одне
українською мовою, що обумовлено структурою української мови, у
результаті чого розмір речення зменшився. При перекладі на українську
перекладач майже весь час використовує зміну частин мови, а точнше
англійського прикметника чи іменника на дієприслівник доконаного чи
недоконаного типу, що притаманне граматиці української мови і спричиняє
зменшення розміру речення. Ми можемо це спостерігати у наведених
прикладах: Now, weary of lying wakeful in the hot stuffiness of her overheated
compartment, she got up and peered out. - Утомившись лежати без сну в
спекотній задусі купе, змусила себе встати і тепер виглядала з вікна. У цьому
прикладі прикметник англійською weary of змінено на дієприслівник
доконаного виду утомившись при перекладі на українську. Not to be outdone,
M. Poirot replied in kind. - Відмовляючись здаватися, мсьє Пуаро відповідав
тим же.
У даному прикладі ми спостерігаємо не тільки граматичну зміну
частини мови на дієприслівник недоконаного виду відмовляючись, а і
лексичну зміну слова outdone, що має словникову відповідність перевершити.
Як ми бачимо перекладач міняє вираз not to be outdone на дієприслівник із
дієсловом відмовляючись здаватися. The Colonel was standing with a hand on
the chair opposite her. - Полковник стояв, поклавши руку на стілець поруч
дівчини. Тут ми бачимо зміну англійського прийменника із іменником with a
hand на український дієприслівник доконаного виду із іменником поклавши
руку. On arrival at the Galata Bridge he drove straight to the Tokatlian Hotel. -
Прибувши до Галатського мосту, він попрямував до готелю «Токатліан».
У цьому прикладі перекладач змінює іменник on arrival англійською
мовою на дієприслівник доконаного виду прибувши на українській мові.
Наведемо приклад зміни членів пропозиції, що спричиняє зменшення
розміру речення: Their luggage was being brought down. - Їм знесли багаж.
Переклад пасивних конструкцій здебільшого залежать вiд контексту.
Даний приклад перекладу художнього тексту перекласти українською у
пасивному стані неможливо, того перекладач змінює члени пропозиції згідно
із граматичною структурою української мови, що спричиняє зменшення
розміру речення.

2.2.4 Граматичні трансформації, які змінюють

комунікативноемоційну характеристику речення вихідної мови

Популярною трансформацією під час перекладу кінотекстів і художніх

текстів на українську мову є синтаксичні заміни, а точніше зміна типу
речення. Розповідне чи питальне речення в кінцевому реченні
трансформується на спонукальне після перекладу, що у деяких випадках
спричиняє зростання категоричності висловлювання.
Вищий рівень категоричності висловлювань у текстах українською
може бути спричинено комунікативною поведінкою народу чи мовленнєвою
традицією української мови, чи за контекстом необхідно передати належну
поведінку героїв. Проаналізуємо наступні приклади заміни типу речень, що
спричиняють більшу категоричність висловлювання: I need a first-class
compartment. – Знайди купе першого класу. Then we make space. – Знайди що
не будь. We should be out of this. – Забудьмо про це. I want you to get it done
now. Did I say get it done now? – І зроби це негайно. Я кажу негайно, ти чув?
У наведених прикладах англійські розповідні речення перекладені на
українські спонукальні, із чого можна підсумувати, що для українського
тексту притаманна більша категоричність, ніж для тексту англійською. Зміна
питального речення на стверджувальне та навпаки. Це не можна пояснити ні
системно зумовленими причинами трансформацій, ні нормативними, ні
узуальними, ні прагненням уникнути звужувальної інтерференції. Проте, це
може бути виділене як знову ж таки потреба використати вищий рівень
категоричності українською мовою. Можемо побачити зміну питальної
конструкції на стверджувальну у наступних прикладах кіно перекладу: I was
correct in certain predictions? – Отже, я був правий у своїх висновках.
Remember to say nice things about us Americans, huh? – Не забувай дякувати
нам американцям. I meant what did you think of their personalities? - Але я
запитую про їхні особисті якості.
Як ми бачимо, перекладач змінив питальні речення англійською на
стверджувальні речення українською. У результаті використання цього
прийому, речення українською отримують вищий ступінь категоричності.

2.3 Порівняльний аналіз способів перекладу, які застосовуються

при адаптації тексту роману та кінотексту

В процесі цього дослідження речення обиралися методом суцільної

вибірки із кінотесту «Murder on the Orient Express» і із роману А.Крісті
«Murder on the Orient Express». В роботі нами було розглянуто 164 речення із
перекладу кінотексту і 168 речення із художнього тексту із їхніми
перекладацькими відповідниками, та використанням лексичних
трансформацій. Сукупна кількість речень із використанням лексичних
трансформацій становить 332.
Підведемо підсумок наших спостережень у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1.
Лексичні трансформації
кінотекст художній текст
транскрипція 12 11
додавання 14 24
опущення 28 26
генералізація 11 7
конкретизація 14 17
лексина заміна 24 30
змістовний розвиток 6 4
антонімічний переклад 21 18
компенсація 34 31

загальна кількість 164 168

лексичних
тренсформацій

Провівши аналіз кількісного співвідношення лексичних

трансформацій, можемо зробити висновок, що лексична заміна і опущенняє
найпоширенішими прийомами лексичних трансформацій під час перекладу,
як кінотекстів, так і художніх текстів. Прийом компенсації під час перекладу
тексту кіно склав таку кількість через специфіку мовлення головного героя.
У перекладі художніх текстів прийом компенсації не використовувався,
так як перекладач залишав слова французькою і вирази у вихідному тексті
там, де вони мали місце у оригіналі. Як ми бачимо із таблиці, прийом
змістового розвитку перекладачі рідко використовують при перекладі текстів
кіно і художніх текстів. Найбільш значні розходження бачимо в рамках
перекладацькиого прийому додавання під час перекладу кінотекстів і
художніх текстів. Прийом додавання в перекладі текстів кіно практично не
використовується, причиною цього є такі екстралінгвістичні чинники, як
обмеженість в часі при перекладі, і потреба, щоб відеоряд співпадав із
аудіорядом. Хоч і у перекладі художніх текстів додавання достатньо широко
застосовується, так як художній текст немає таких екстралінгвістичних
чинників, як кінотекст.
В роботі було проведено аналіз 97 речень із перекладу текстів кіно і 99
речень із перекладу художніх текстів із їхніми перекладацькими
відповідниками з застосуванням граматичних трансформацій. Сукупна
кількість речень із використанням лексичних трансформацій становить 196.
Підведемо підсумок наших спостережень у таблиці 2.2
 Таблиця 2.2.
Граматичні трансформації
кінотекст художній текст
заміна частин мови 20 24
заміна форми слова 12 13
заміна членів речення 16 14
синтаксична заміна 22 16
заміна питального 8 6
речення
стверджувальним
обєднання речень чи їх 11 9
членування
заміна порядку слів 8 17
загальна кількість 97 99

Найбільш часто використовується граматична трансформація у

досліджуваному перекладі така, як зміна виду речення і заміна частин мови
іншою в реченні. Часто зустрічається і заміна членів пропозиції. Більша
кількість граматичних трансформацій цього перекладу були вмотивовані, хоч
і траплялись невмотивовані.
Найбільші розходження ми бачимо в рамках синтаксичної зміни
(заміна типу речень) і зміни порядку слів під час перекладу текстів кіно і
художніх текстів, що теж обумовлено екстралінгвістичними чинниками, що
присутні у кінотексті, так як потрібно щоб артикуляція акторів, їхня
інтонація й міміка співпадала із дубльованим перекладом.
Під час перекладу художнього тексту, перекладач не зустрічається із
такою потребою трансформувати текст внаслідок даних екстралінгвістичних
чинників, того переклад більш вільний. Теж об’єднання речень частіше
зустрічається при перекладі текстів кіно, ніж художнього тексту, через
необхідність з’єднати речення для скорочення розміру речення вихідної
мови, та щоб аудіо ряд співпадав із відео рядом при перекладі.
Отож, першорядною задачею перекладача є досягти семантичної
еквівалентності між текстом-оригіналом та текстом-перекладом. Задля її
досягнення необхідні різні перекладацькі перетворення, а на рівні
компонентної еквівалентності – трансформації, що торкаються граматичної
структури висловлювання. Причина, яка спричинює, граматичні
трансформації ховається у тому, що кожна мова має власну своєрідну
структуру, та перекладач має це ураховувати.

Висновки до розділу 2

Отож, у 2 розділі ми здійснили аналіз лексичних і граматичних

трансформацій, що застосовуватись при перекладі цього кінотексту ф
художнього тексту. До лексичних трансформацій ми врахували такі:
транскрипція й транслітерація, генералізація й конкретизація, додавання,
опущення, і лексичні заміни; змістовий розвиток, антонімічний переклад й
прийом компенсації. До граматичних трансформацій з’єднання речень чи
їхнього роз’єднання, наступні граматичні заміни, як заміна частин мови,
заміна форми слова, заміна членів пропозиції (перебудова синтаксичної
структури пропозиції), синтаксичні заміна - зміна типу речення, заміна
питальної конструкції стверджувальною та наоборот, і зміна порядку слів в
реченні. На основі розглянутих прикладів, ми можемо підсумувати, що
використання таких лексичних трансформацій, як додавання, лексична
заміна, конкретизація і генералізація, що застосовуються збереження
стилістичних норм мови, спричиняє збільшення розміру речення.
Зменшення розміру речення можуть спричиняти такі лексичні
трансформації: опущення і лексична заміна. Було виділено лексичні
трансформації, що призводять до зняття метафоричності висловлювання
вихідної мови. Англійська метафора передається на мову перекладу із
допомогою нейтральних мовних одиниць, коли перекладачеві не виходить
віднайти відповідний еквівалент до англійського метафоричного виразу й
тоді застосовують трансформацію лексичної заміни. Англійські метафоричні
виразі, що семантично близькі метафори до української мови виходить
зберегти. Виділили лексичні трансформації, що призводять до стилістичного
зниження речення вихідної мови. Як показало наше дослідження, прийом
лексичної заміни при перекладі кінотексту може тягнути за собою такий
результат, як зниження стилістичного тону, а саме перехід від нейтрального
стилю до розмовного. При перекладі кінотексту і художнього тексту
вживається лексика стилістично зниженого ряду, а точніше побутово-
розмовна, що може буде обумовлено мовною поведінкою людей.
На основі аналізу граматичних трансформацій, можна зробити
висновок, що при використанні таких граматичних трансформацій, як зміна
частин мови у українській мові спричиняє збільшення розміру речення. До
зменшення розміру речення можуть спричиняти такі граматичні
трансформації: заміна типу речення, зміна частин мови і з’єднання речень.
Визначили граматичні трансформації, що змінюють комунікативноемоційну
характеристику речення вихідної мови. Синтаксична заміна, а точніше зміни
типу речення, коли розповідне чи питальне речення трансформується на
спонукальне при перекладі, у деяких випадках спричиняє підвищення
категоричності висловлювання. Вищий рівень категоричності висловлювань
в текстах українською може бути обумовлена мовленнєвою традицією
української мови, чи необхідністю передати певну поведінку героїв.
Проаналізували кількісне співвідношення способів перекладу, що
використовуються при адаптації тексту роману і кінотексту.
На протязі дослідження ми розглянули 528 речень із їхніми
перекладацькими відповідниками, із яких 332 речення містили лексичні
трансформації, та 196 речень граматичні трансформації. Лексична заміна і
опущення є найпоширенішими прийомами лексичних трансформацій при
перекладі текстів кіно. Прийом компенсації склав значну кількість через
специфіку мовлення головного героя. Найчастіше використаною
граматичною трансформацією визначено зміну типу речення і заміну частин
мови іншою в реченні.
Отож, провівши аналіз використаних трансформацій, ми дійшли
висновку, що для того щоб досягти змістової близькості перекладу,
перекладачеві потрібно застосовувати перекладацькі трансформації.
 ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Отож, ми дослідили особливості перекладів кінотекстів за романом

Крісті «Вбивство у Східному експресі» та порівняли їх із перекладами
художніх текстів роману. Використовуючи як одиниці перекладу кінотексти
та художні тексти, ми проаналізували, як кінотексти та художні тексти
адаптуються під час перекладу українською мовою.
1. У процесі дослідження ми проаналізували жанрово-стилістичні
характеристики кінотексту та художнього тексту, з’ясували основні поняття
кінотексту як об’єкта перекладу порівняно з художнім текстом. Вивчали
кінотексти як підкатегорію художнього перекладу та дійшли висновку, що
кінопереклад і художній переклад мають і схожі характеристики і
відмінності. Кінопереклад є більш вільним за переклад художніх творів, що
обумовлено екстралінгвістичними факторами при перекладі кінотекстів.
Через це перекладач має скорочувати вихідний текст і трансформувати його
таким чином, щоб аудіовихід узгоджувався з відеорядом. Тому кінотексти
належать до типу аудіовізуальних текстів. За таких обставин спільною рисою
між аудіовізуальним перекладом і художнім перекладом виступає потреба
враховування позамовних чинників, на які наражається перекладач.
2. Дали визначення поняття перекладацької трансформації.
Перекладацькі трансформації визначаються як перетворення у перекладі, що
передбачають заміну формальних або семантичних компонентів тексту зі
збереженням значення інформації. Хоча існують різні класифікації
перекладацьких перетворень, більшість лінгвістів виділяють лексичні та
граматичні трансформації. Ми вивчили трансформації перекладу та
пропонуємо власну класифікацію. Нами було визначено два види
трансформацій — лексичну та граматичну, а також проаналізовано дані
перекладацьких трансформацій, що були використані для перекладу тексту
фільму та художнього тексту.
 3. Охарактеризовано такі типи лексичних трансформацій: транскрипція
і транслітерація, генералізація і конкретизація, додавання, опущення, та
лексичні заміни; змістовий розвиток, антонімічний переклад і прийом
компенсації. Ми визначили лексичні трансформації, що призводять до
збільшення і зменшення розміру речень вихідної мови. Такі лексичні
трансформації, як доповнення, лексичні заміни, генералізація й
конкретизація, можуть призвести до збільшення розміру речення. До
зменшення розміру речення можуть призвести такі лексичні трансформації:
пропуски та лексичні заміни.
4. Ми провели аналіз лексичних трансформацій, що призводять до
видалення метафори у виразах вихідної мови. Перекладачу не завжди
вдається підібрати відповідні еквіваленти для виразів англійської метафори, а
потім використовують трансформацію лексичної заміни, що призводить до
передачі англійської метафори в мову перекладу за допомогою нейтральних
мовних одиниць. Йому вдається повністю чи частково зберегти образність,
виражену англійськими метафорами, лише якщо англійські метафори були
семантично близькі до української мови.
5. Вивчили лексичні трансформації, що призводять до стилістичного
зниження речення вихідної мови. Як показало проведене дослідження,
застосування лексичної заміни при перекладі кінотекстів призводить до
зниження стилістичної тональності, тобто переходу від нейтрального стилю
до розмовного. При перекладі кінотекстів і художніх текстів звужується коло
вживаної лексики за стилем, тобто побутової та розмовної, що може бути
обумовлено мовною поведінкою людей.
6. Провели аналіз граматичних трансформацій, у тому числі злиття або
поділ речень, заміна частин мови, заміна форми слів, заміна члена пропозиції
(перебудова синтаксичної структури), синтаксична заміна - зміна виду
речення, зміна питальної конструкції на стверджувальну і наоборот, зміна в
реченні порядку слів. Визначили граматичні трансформації, що спричиняють
збільшення і зменшення розміру речення вихідної мови. Збільшення розміру
речення можуть спричиняти такі граматичні трансформації, як зміна частин
мови. Зменшення розміру речення можуть спричиняти такі граматичні
трансформації: зміна типу речення, зміна частин мови й об’єднання речень.
7. Надали характеристику граматичним трансформаціям, що міняють
комунікативноемоційну характеристику вихідного речення. Синтаксична
заміна, це коли розповідне чи питальне речення перетворюється на
спонукальне після перекладу, деколи це спричиняє підвищення
категоричності висловлювання. Більший рівень категоричності
висловлювань в текстах українською мовою може бути спричинено
мовленнєвою традицією української мови, чи необхідністю передати
потрібну поведінку героїв.
8. Проаналізовано прийоми перекладу, які можна використовувати при
адаптації романних і кінотекстів. Під час дослідження ми розглянули 528
речень із їх перекладами, із яких 332 речення мали лексичні трансформації, а
196 речень містили граматичні трансформації. Після аналізу кількісного
співвідношення лексичних трансформацій, ми дійшли до висновку, що
лексичні заміни і опущення є найпоширенішими способами лексичних
трансформацій у кінематографічному перекладі тексту. Найбільш часто
вживаним граматичним перетворенням є зміна типу речення та заміна частин
мови іншою в реченнях.
Отже, аналіз перекладацьких трансформацій у перекладі кінотексту
дозволяє зробити висновок, що з метою досягнення близькості по змісту
перекладу із оригінальним текстом перекладач використовує ці
трансформації.
 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексєєва И.С. Введение в переводоведение. - М., 2004. - 78 с.

2. Алексєєва И.С. Профессиональное обучение переводчика: [Учебное
пособие по устному и письменному переводу для переводчиков и
преподавателей] / И.С.Алексеева – СПб.: Союз, 2001. – 288 с.
3. Андрієнко Т.П. Переклад як когнітивно-комунікативна діяльність /
Т.П. Андрієнко // Наукові записки [Ніжинського державного університету ім.
Миколи Гоголя]. – Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2014. – С. 13–18.
4. Арнольд И.В. Основы научных исследований в лингвистике. - М.:
Высшая школа, 2000, 123 с.
5. Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов / О. С. Ахманова
- М. : Советская энциклопедия, 1966.- 608 с.
6. Бархударов Л.С. Язык и перевод. М.: МО. - 1975. - 240с.
7. Бархударов Л.С. Уровни языковой иерархии и перевод. - Тетради
переводчика., 6 вып. - М.: Высшая школа, 1969. - 230 с.
8. Бархударов Л.С. Структура простого предложения современного
английского языка. Москва. «Высшая школа». 1966, C. 192-195
9. Бахтін М. До методології літературознавства // Контекст - 74. М.,
1975;
10. Беркнер С. С. Проблема сохранения индивидуального стиля автора
и стиля произведения в художественном переводе (на примере произведений
С.Моэма) / Беркнер С.С., Волошина О.Е. // Вестник ВГУ, Серия лингвистика
и межкультурная коммуникация, 2003. – №1. – С.71-73.
11. Бреус Е.В. Теория и практика перевода с английского на русский /
Е.В. Бреус. – М.: Высшая школа, 1990. – 103 с.
12. Бузаджи Д.М. Киноперевод: мало что от Бога, много чего от
Гоблина // Мосты. 2005. № 4 (8). С. 52-62.
13. Васильев А.Д. Слово в телеэфире: Очерки новейшего
словоупотребления в российском телевещании.
Види перевода фильмов: разновидности и их расшифровка електронний
ресурс]. - Режим доступа : Мір:// йіе-ігаскег.пеї/іоріс/12 17
15. Вине Ж.-П. Технические способы перевода // Ж.-П. Вине, Ж. Дарбельне.
– М. : 1978. – С. 157-167.
16. Виноградов B.C. Введение в переводоведение (общие и лексические
вопросы) / B.C. Виноградов. – М.: Издательство института общего и среднего
образования РАО, 2001. – 224 с.
17. Виноградов В.В. Проблема образа автора в художественной литературе //
О теории художественной речи. – М.: Высшая школа, 1971. – С.106- 211
18. Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе. - М.: Международные
отношения, 1980. - 176с.
19. Вовк В.Н. Языковая метафора в художественной речи. Природа
вторичной номинации. Киев: Наукова думка, 1988. 140 с
20. Гак В.Г. Метафора: универсальное и специфическое // Метафора в языке
и тексте. М., 1988. 174с.
21. Галас А. С. Відтворення особливостей драматичного діалогу в перекладі /
А. С. Галас // Науковий вісник Волинського національного університету
імені Лесі Українки. – 2011. – С.142-147.
22. Гальперин И.Р. Лексикология английского языка., – М.: Высшая школа,
1999. – 296 с.
23. Гальперин И.Р. Очерки по стилистике английского языка. М.: 1958. 458
с.
24. Гайдук В.П. «Тихий» перевод в кино // Тетради переводчика. № 15. М.,
1978. С. 93-99
25. Гарбовский Н. К. Теория перевода. – М., 2004. – 544 с.
26. Гіршман М. Оповідач і герой // Чехов і Лев Толстой. М., 1980.
27. Гордон Г. Кино: Визуальная антропология / пер. с англ. М.С.
Неклюдовой. М.: Новое литературное обозрение, 2014. 208 с
28. Горшкова В.Е. Перевод в кино. Иркутск: МИГЛУ, 2006. 278 с.
29. Горшкова В. Е. Теоретические основы процессоориентированного
подхода к переводу кинодиалога: на материале современного французского
кино: дисс. … доктора филол. наук: спец. 10.02.05, 10.02.20 / В. Е. Горшкова.
– Иркутск, 2006. – 366 с.
30. Горшкова В. Е. Теоретические основы процессориентированного
перевода кинодиалога (на материале французских фильмов): автореф. … дис.
д-ра филол. наук / В. Е. Горшкова. – Иркутск, 2006. – 36 с.
31. Гумилев Н.С. Девять заповедей переводчика / Н. Гумилев // Антология
английской поэзии. – М. : АРТ-ФЛЕКС, 2000. – С. 12–16.
32. Єфремова М. А. Концепт кинотекста : структура и лингвокультурная
специфика : На материале кинотекстов советской культуры. Дисс ... канд.
филолог, наук. – Волгоград, 2004. – 185 с.
33. Єфимов А. И. О языке художественных призведений. / А.И.Ефимов. – М:
Государственное учебно-педагогическое издательство министерства
просвещения РСФСР, 1954. - 288 с.
34. Единица перевода. Бюро переводов «Экспресс». [Электронный ресурс]
Режим доступа: http://www.uacatalog.org/translate/edinica_perevoda
35. Зарецкая А. Н. Особенности реализации подтекста в кинодискурсе :
автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.19 “Теория языка” / А. Н. Зарецкая. –
Челябинск, 2010. – 21 с.
36. Золотницкий, А.В. Как дублируются кинофильмы. М.: Искусство, 1954
37. Казакова Т.А. Практические основы перевода. – Серия: Изучаем
иностранные языки / Т.А. Казакова. – СПб.: Изд-во Союз, 2000. – 320 с..
38. Камінських Ю.І. Комплементарна єдність компресії та декомпресії в
межах закону мовної економії / Ю.І. Камінських // Вісник СумДУ / відп. ред.
О.А. Дубасенюк. – Суми: Вид-во СумДУ, 2007. - №1. – С. 109-112.
39. Карабан В.І., Мейс Дж. Переклад з української мови на англійську.
Навчальний посібникдовідник для студентів вищих навчальних закладів
освіти / В.І. Карабан, Дж. Мейс. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2003. – 608 с.
40. Кино: Энциклопедический словарь / гл. ред. С.И. Юткевич. М.: Сов.
энциклопедия, 1987. 640 с.
41. Клименко Л.В. Художній переклад як вид міжкультурної комунікації в
контексті Євроінтеграції / Л.В. Клименко // Літературознавчі студії. – 2015. –
Вип. 1 (1). – С. 228–235.
42. Козуляев А.В. Базовый курс аудиовизуального перевода (закадр, дубляж,
субтитры). Мастер-класс [Электронный ресурс]. URL:
https://www.avtschool.com/
43. Конкульовський В. До визначення одиниці перекладу кінокомедій / В.
Конкульовський // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство).
– Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка. – Вип. 104. – Ч. – 2012. – С.
263-266.
44. Конкульовський В. В. До проблеми перекладу кіно текстів комедійного
жанру [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vlush/Filol/2011_16_1/7.pdf
45. Комиссаров В.Н. Слово о переводе. - М.: Международные отношения,
1973. - 215с.
46. Комиссаров В.Н. Современное переводоведение. Учебное пособие. - М.:
ЭТС. - 2001. - 424 с.
47. Комиссаров В.Н. Современное переводоведение. Курс лекций. М.: ЭТС,
1999. 192 с.
48. Комиссаров В.Н., Коралова А.Л. Практикум по переводу с английского
языка на русский. М.: Высш. шк., 1990. 127 с.
49. Коринь С. Н. Метафора в ряду тропов / С. Н. Коринь // Вісник
Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. - 2003. - №
611. - С. 124-127.
50. Корман Б. Вивчення тексту художнього твору. М., 1972.
51. Крупнов В.Н. В творческой лаборатории переводчика (Очерки по
профессиональному перевод) М., "Междунар. отношения", 1976. - 192 с.
52. Крупнов В.Н. Лексикографические аспекты перевода. М.; 1987
53. Кудряшов Н.Н., Кудряшов, А.Н. Справочник кинолюбителя Текст. М.:
Искусство, 1986. 271 с.
54. Кузьмичев С.А. Перевод кинофильмов как отдельный вид перевода //
Вестник Московского государственного лингвистического университета.
2012. № 9 (642). С. 140-150.
55. Кулинич М.А. Еще раз о переводе названий // Лингвистические основы
межкультурной коммуникации. Нижний Новгород, 2005.
56. Лакофф Дж., Джонсон М. Метафоры, которыми мы живем. М.: УРСС,
2004. 253 с..
57. Латишев Л. К. Курс перевода : эквивалентность перевода и этапы его
достижения / Л. К. Латышев. – М. : Просвещение, 1980. – 160 с.
58. Левицька Т.Р., Фитерман A. M. Теория и практика перевода с
английского языка на русский. - М.: Высшая школа, 1973. - 134 с.
59. Левицька Т.Р., Фитерман А.М. Теория и практика перевода с английского
языка на русский. М.: Издательство литературы на иностранных языках,
1963.
60. Лилова А. Введение в общую теорию перевода/ Лилова А. – М.:
Высш.шк., 1985- 256с.
61. Линтвар О.М. До проблеми художнього перекладу / О.М. Линтвар //
Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія:
Філологічна. – 2012. – № 30. – С. 144–147.
62. Лінгвістичний полімовний веб-портал та словник-довідник, тезаурус.
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.thefreedictionary.com/boyo.
63. Логвиненко О.М. Культура перекладу художнього твору: психологічний
аспект / О. Логвиненко // Український інформаційний простір : науковий
журнал Інституту журналістики і міжнародних відносин Київського
національного університету культури і мистецтв / гол. редактор М.С.
Тимошик. – К., 2014. – Ч. 2. – С. 117–122.
 64. Лотман Ю. М. Семиотика кино и проблеми киноестетики / Ю. М.
Лотман. // Об искусстве. - СПб. : Искусство-СПБ, 1998. - С. 315
65. Маслова Н. В. Ноосферное образование / Н. В. Маслова. - М. : Ин-т
Холодинамики, 2002. - 155 с.
66. Маслов Ю.С. Введение в языкознание - Спб., 2000. 234 с.
67. Матасов Р.А. Перевод кино/видео материалов:
лингвокультурологические и дидактические аспекты. М.: МГУ, 2009. 211 с.
68. Матасов Р. А. Методические аспекты преподавания кино/видоеперевода //
Известия Российского государственного педагогического университета им.
А. И. Герцена. – РГПУ им. А. И. Герцена, 2009. – С. 155-166.
69. Міньяр-Белоручев Р. К. Общая теория перевода и устный перевод / Р. К.
Миньяр-Белоручев. – М. : Воениздат, 1980. – 237 с.
70. Млявая С. Английский язык. Трудности перевода грамматических
конструкций. - М.: Амалфея, 2002. - 123 с.
71. Москвин В.П. Русская метафора: Очерк семиотической теории. 3-е изд.
М., 2007.
72. Мошкович В.В. Адекватность и эквивалентность как основополагающие
критерии оценки качества перевода: дис.. канд. филол. наук. Тюмень, 2014.
203 с.
73. Назмутдинова С. С. Гармония как переводческая категория (на материале
русского, английского, французского кинодискурса) / С. С. Назмутдинова:
автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. филол. наук : 02.20
“Сравнительно-историческое, типологическое и сопоставительное
языкознание” – Тюмень, 2008. – 18 с.
74. Нелюбин Л.Л. Толковый переводоведческий словарь / Л.Л. Нелюбин. –
М.: Флинта: Наука, 2003. – 320 с.
75. Нойберт А. Прагматические аспекты перевода. Вопросы теории перевода
в зарубежной лингвистике / А. Нойберт. М., 1978. С. 185-201
76. Оболенская Ю. Л. Художественный перевод и межкультурная
коммуникация. – М., 2006. – 336 с.
77. Основные этапы развития кинематографа [Электронный ресурс]. URL:
http://www.calc.ru/465.html
78. Пиввуева Ю.В. Пособие по теории перевода / Ю.В. Пиввуева, Е.В.
Двойнина. – М. : Филоматис, 2004. – 304 с.
79. Пирс Ч. Элементы логики // Семиотика / Ч. Пирс. – М. : Радуга, 1983. – С.
151 – 210
80. Потятиник У. О. Соціолінгвістичні та стилістичні аспекти
функціонування американського сленгу / У. О. Потятиник // Іноземна
філологія. - 1999. - N° 111. - С. 109-114.
81. Попова И.А. Динамика вербальной и невербальной составляющих
киноповествования как объект филологической герменевтики: на материале
художественных фильмов Ф.Ф. Копполы : автореф. дис.. канд. филол. наук.
М., 2012. 23 с.
82. Попович А. Проблемы художественного перевода / А. Попович / [Под
общ. ред. П. М. Топера]. – М: Высшая школа, 1980.
83. Райс К. Классификация текстов и методы перевода [Електронный ресурс]
/ К.Райс // Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике. – М., 1978. –
С. 202-228. – Режим доступа к статье :
http://samlib.ru/w/wagapow_a_s/raisclassif.shtml
84. Ревуцька С., Т. Жужгiна-Аллахвердян, В. Введенська, С. Остапенко, Г.
Удовіченко ; Особливості художнього перекладу: граматичний аспект :
монографія [Електронний ресурс] ДонНУЕТ. – Кривий Ріг : Вид. Р. А.
Козлов, 2018. – 116 с. – Режим досутпу: http://elibrary.donnuet.edu.ua
85. Рецкер Я. И. Теория перевода и переводческая практика : очерки лингв.
теории пер. / Я. И. Рецкер. – М. : Междунар. отношения, 1974. – 216 с.
86. Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. М.:
Международные отношения, 1974. 237 с.
87. Самкова М. А. Кинотекст и кинодискурс: к проблеме разграничения
понятий / М. А. Самкова // Филологические науки. Вопросы теории и
практики. – Тамбов : Грамота, 2011. – № 1 (8). – C. 135-137.
88. Сдобников В.В. Теория перевода / В.В. Сдобников, О.В. Петрова. – М. :
ВостокЗапад, 2007. – 448 с.
89. Селіванова О. О. Лінгвістична енциклопедія / О. О. Селіванова. – П. :
Довкілля-К, 2011. – 844 с.
90. Скоромислова Н. В. Теоретический аспект перевода художественних
фильмов / Н. В. Скоромислова // Вестник Московского государственного
университета шимени М. В. Ломоносова. - 2010. - № 1. - С. 153-156.
91. Скребнев Ю.М. Стилистика английского языка. – Л., 1950. – 240 с.
структура, этимология. – М., 2009. – 269 с.
92. Слишкин Г. Г. Кинотекст (опытлингвокультурологического анализа) / Г.
Г. Слышкин, М. А. Ефремова. – М.: Водолей Publishers, 2004. – 153 с.
93. Снеткова М. С. Лингвостилистические аспекты перевода испанских
кинотекстов : На материале русских переводов художественных фильмов Л.
Бунюэля “Виридиана” и П. Альмодовара “Женщины на грани нервного
срыва”. Дисс ... канд. филолог, наук. – Москва, 2009. – 232 с.
94. Сорокин Ю. А. Опыт систематизации лингвистических и
культурологических лакун / Ю. А. Сорокин, И. Ю. Марковина // Лексические
единицы и организация структуры литературного текста. – Калинин, 1983. –
256 с.
95. Соціолінгвістика: Словник-довідник. - Назрань: ТОВ «Пілігрим».
Т.В.Жеребіло. 2011 року.
96. Телия В.Н. Метафора как модель смыслопроизводства и ее
экспрессивнооценочная функция. Метафора в языке и тексте. Москва,
«Наука», 1988. 174 с.
97. Тюленев С.В. Теория перевода: Учебное пособие. - М.: Гардарики, 2004. -
336 с.
98. Усачева А.Н. Когнитивная деятельность переводчика //Подготовка
переводчика: коммуникативные и дидактические аспекы: монография / под
общ. ред. В. А. Митягиной. М.: ФЛИНТА: Наука, 2012. С. 45–76.
99. Федоров А. В. Введение в теорию перевода. / А.В.Федоров. – М.:
Издательство литературы на иностранных языках, 1953. – 335 с
100. Федоров А.В. Терминология медиаобразования // Искусство и
образование. 2000. № 2. С. 33-38.
101. Чайковська Т.В. Труднощі художнього перекладу / Т.В. Чайковська //
Сучасні наукові дослідження – 2006 : матеріали II Міжнар. наук.-практ.
конф., 20– 28 лютого 2006 р. – Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2006. – С.
25.
102. Швейцер А. Д. Перевод и лингвистика: Статус, проблемы, аспекты / А.
Д. Швейцер. – М. : Наука, 1988. – 215 с.
103. Шубенко Н. О. Аудіовізуальний медіатекст: специфіка, структура,
властивості / Н. О. Шубенко // Культура і Сучасність : альманах. – К. :
Міленіум, 2012. – № 1. – С. 145-149.
104. Шулік С. Актуальні проблеми художнього перекладу / С. Шулік ; наук.
кер. О.О. Жулавська // Перекладацькі інновації : матеріали V Всеукраїнської
студентської науково-практичної конференції, м. Суми, 12–13 березня 2015
р. / редкол.: С.О. Швачко, І.К. Кобякова, О.О. Жулавська та ін. – Суми :
СумДУ, 2015. – С. 141–143.
105. Щербакова О. М. До проблеми українського перекладу американської
кінопродукції [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
www.repository.hneu.edu.ua.
106. Щикалов С.В. Способы перевода метафор в концепции Питера
Ньюмарка [Электронный ресурс]: URL
http://www.thinkaloud.ru/science/shiknewmark.pdf
107. Anderman G., Diaz-Cintas J. Audiovisual Translation: Language Transfer on
Screen. Palgrave Macmillan. 2009. 272 p.
108. Orero P. (Ed.) Topics in Audiovisual translation. Spain: Universitat
Autònoma de Barcelona, 2004. 242 p.
109. O’Sullivan C. Translating Popular Film. Palgrave Macmillan, 2011. 243 p.
110. Szarkowska A. The Power of Film Translation. [Электронный ресурс].
Translation Journal, Vol. 9, no. 2. URL: http://www.proz.com/doc/345