МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет романської філології і перекладу
Кафедра романської та новогрецької філології

Допущено до захисту
«___»__________року
Завідувач кафедри
__________Філоненко Н.Г.
КУРСОВА РОБОТА
з перекладознавства на тему:

«ПЕРЕДАЧА ГРАМАТИЧНИХ ЗНАЧЕНЬ ПРИ ПЕРЕКЛАДІ»

Студента IV курсу групи ПІ 02-19

Спеціальність 035 Філологія
спеціалізація
035.051 Романські мови та літератури (переклад
включно), перша – іспанська
Освітня програма Теорія і практика перекладу з
іспанської мови і другої іноземної мови
Ступінь вищої освіти: бакалавр
Хіміча Віктора Олеговича

Науковий керівник:
доктор філологічних наук,
професор Данилич В.С.
.
Національна шкала ________
Кількість балів ________
Оцінка ЄКТС _______
Члени комісії:
(підпис) (прізвище та ініціали)

(підпис) (прізвище та ініціали)

(підпис) (прізвище та ініціали)

Київ 2022
 2

ЗМІСТ

ВСТУП .....................................................................................................……..3

РОЗДІЛ 1 ГРАМАТИЧНІ ЗНАЧЕННЯ ТА ПРОБЛЕМИ ЇХ ПЕРЕДАЧІ ПРИ

ПЕРЕКЛАДІ........................................................................................................5

1.1. Граматичні труднощі перекладу.................................................................5

1.2. Визначеність та невизначеність..................................................................5

1.3. Ступені порівняння......................................................................................6

1.4. Значення пасивного стану............................................................................6

1.5. Модальні значення........................................................................................7

1.6. Висновки до розділу 1..................................................................................7

РОЗДІЛ 2 ПЕРЕДАЧА ГРАМАТИЧНИХ ЗНАЧЕНЬ В ІСПАНСЬКІЙ ТА

УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ ПРИ ПЕРЕКЛАДІ.....................................................9

2.1. Передача визначеності – невизначеності……………………………........9

2.2. Передача ступенів порівняння …………………………………………...13

2.3. Передача значень пасивного стану.............................................................15

2.4. Передача модальних значень……………………………………………...17

2.4.1. Модальність можливості………………………………………………...18

2.4.2. Модальність імовірності…………………………………………………20

2.5. Висновки до розділу 2…………………………………………………...…23

ВИСНОВКИ.........................................................................................................24
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................26
 3

ВСТУП

Говорячи про граматичні проблеми перекладу необхідно враховувати,

що у різних мовах, незважаючи на схожість ряду показників, завжди
спостерігатимуться глибокі розбіжності й для того, щоб перекладачу зуміти
нормально працювати з іноземними текстами необхідно вивчати мовні
особливості. Ця обставина робить вибрану тему вкрай актуальною для
вивчення. Крім того, важливо розуміти, що граматичні особливості
української та іспанської мов вже самі по собі становлять певний перелік
складнощів, але в цій роботі фактично неможливо охопити всі проблеми,
тому будуть розглянуті лише найважливіші з них. Граматична структура
будь-якої мови однак відображає ту систему логічних зв'язків, за допомогою
якої людина сприймає і описує навколишній світ. Ця система логічних
зв'язків є універсальною і від специфіки мови не залежить.
При освоєнні іноземної мови, незалежно від методики вивчення,
необхідно зіставляти ті засоби, які застововуються для вираження
граматичних значень, із засобами іноземних мов. Таким чином,
вибудовується граматична система іноземної мови, яка пов'язана з
граматичною системою рідної мови . Як правило, граматичні значення однієї
мови мають відповідність серед граматичних значень іншої мови. При цьому
важливо розуміти, що відповідність не означає формальної тотожності. Але
навіть при виявленні повної невідповідності та відсутності будь-яких
еквівалентів у мовах, все одно є варіанти підбору необхідних варіантів
перекладу текстів.
При всій схожості набору граматичних значень в європейських мовах
специфіка кожного з них виявляється насамперед у їхній різній структурі
всередині системи мови, у різній частотності та різній сфері вживання їх
реалізацій у мовленні. Розбіжності такого роду викликають необхідність
перекладацького вибору.
 4

Актуальність теми полягає у необхідності визначення способів

предачі граматичних значень в іспанській та українській мовах при перекладі
у зв’язку з різною специфікою їх виражень в даних мовах.
Метою роботи є встановлення способів передачі граматичних значень
в іспанській та українській мовах при перекладі.
Завданням роботи є дослідження особливостей граматичних значень в
іспанській та українських мовах та пошук способів їх передачі при перекладі.
Об'єктом даного дослідження є граматичні системи та граматичні
значення іспанської та української мов.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів з
висновками до кожного з них, висновку до всієї роботи та списку
використаних джерел.
 5

РОЗДІЛ 1
ГРАМАТИЧНІ ЗНАЧЕННЯ ТА ПРОБЛЕМИ ЇХ ПЕРЕДАЧІ ПРИ
ПЕРЕКЛАДІ

1.1. Граматичні труднощі перекладу

Граматичні труднощі перекладу обумовлюються тим, що граматичні

явища різних мов відмінні, хоча у окремих випадках можуть представляти
деяку подібність. Відтворення граматичної форми оригіналу може бути
метою перекладу, оскільки його мета – передача думки. І лише в тому
випадку, коли окремі особливості граматичної форми оригіналу грають
стилістичну роль, їх передача стає завданням перекладу. Зазвичай це не
пряме відтворення рис, а відтворення їх функцій. Вважається, що саме
область граматичних явищ, специфічних для мови, має привертати основну
увагу при перекладі. При передачі граматичних явищ не може бути повного
стандарту, хоча існують певні шаблони способів передачі. Точний у
формально-граматичному відношенні переклад часто буває взагалі
неможливим через відсутність відповідностей. Часто він не відповідає нормі
словосполучення та літературним нормам цієї мови. А в деяких випадках
точний з погляду граматики переклад неприпустимий стилістично. Тому
навіть для найточнішого перекладу типові зміни граматичних значень,
невеликі перестановки або додавання в межах малих словосполучень,
відступи від граматичної точності є цілком нормальними та закономірними.

1.2. Визначеність та невизначеність

Категорія визначеності-невизначеності в тому чи іншому вигляді є у

всіх мовах світу і має велике значення для семантичної сторони
висловлювання. Функція даної категорії полягає у виділенні відомого об'єкта
 6

з множини йому подібних, свого роду протиставленні окремого предмета

класу (визначеність) і, навпаки, у вказівці на об'єкт як представника множини
однорідних йому явищ (невизначеність). Існують мови, у яких ця категорія
не має морфологічних засобів вираження. До них належить, зокрема,
українська мова. У низці мов, зокрема іспанській, крім інших показників
категорії присутні спеціальні службові слова передачі значення визначеності
та невизначеності – артиклі.
Саме ця невідповідність може стати проблемою при перекладі текстів,
тому важливо встановити правила та способи передачі даної категорії при
перекладі.

1.3. Ступені порівняння

Категорія ступенів порівняння прикметників виражає кількісні

характеристики ознаки, що позначається прикметником, тобто відносну
оцінку ознаки предмета в порівнянні з іншими предметами, що володіють
тією самою ознакою. Категорія ступеня порівняння належить якісним
прикметникам і утворюється двома рядами парадигматично протиставлених
одна одній форм зі значеннями позитивного та порівняльного ступеня.
Ступені порівняння мають високу частоту вживання, особливо в художніх
текстах, тому важливо розуміти способи передачі даної категорії в
перекладі.

1.4. Значення пасивного стану

Граматична категорія стану виражає різний напрям дії по відношенню

до носія дії. Але носієм дії може бути особа (предмет), яка виконує дію і
особа, на яку направлена дія. В іспанській та українській моваї дієслова
мають дві форми стану: активний (The Active Voice) і пасивний (The Passive
Voice). Активний стан означає, що дія виконується особою – носієм дії.
 7

Пасивний стан означає, що дія направлена на носія дії. Пасивні конструкції

надзвичайно поширені в іспанській мові. Вони використовуються на рівних
умовах з активними конструкціями. Тому при перекладі з іспанської
потрібно орієнтуватися в способах передачі пасивного стану.

1.5. Модальні значення

Як відомо, спосіб дієслова відображає ставлення того, хто говорить до

переданої інформації, тобто його точку зору на зміст того, що
представляється або описується. Модальність дає характеристику всього
висловлювання щодо змісту.
Лінгвістична категорія модальності поділяється на дві субкатегорії:
граматичну модальність і лексичну модальність. Перша виражається за
допомогою спеціальних форм дієслівних способів, а також за допомогою
аналітичних інфінітивних конструкцій, у той час як засобами вираження
лексичної модальності є різні частинки, модальні слова та словосполучення,
а також лексико-синтаксичні перифрази, до складу яких входять допоміжний
дієслово та інфінітив знаменного дієслова.
При аналізі засобів вираження лінгвістичної модальності в іспанській
та українській мовах виявляються як подібності, так і відмінності, які в
сукупності є найважливішими ознаками, пов'язаними з типологічними
характеристиками зіставних мов. Вивчення особливостей вираження різних
модальних значень дає можливість краще зрозуміти граматичну систему
кожної зі зіставних мов для реалізації адекватного перекладу.

1.6. Висновки до розділу 1

В розділі було розглянуто граматичні труднощі перекладу з однієї мови

на іншу та коротко описано граматичні значення, переклад яких може
 8

викликати певні складнощі, а саме визначеність та невизначеність, ступені

порівняння, пасивний стан та модальні значення. В зв’язку з різною
специфікою вираження цих значень в іспанській та українській мовах,
виникає необхідність знайти способи їх передачі при перекладі.
 9

РОЗДІЛ 2
ПЕРЕДАЧА ГРАМАТИЧНИХ ЗНАЧЕНЬ В ІСПАНСЬКІЙ ТА
УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ ПРИ ПЕРЕКЛАДІ

2.1. Передача визначеності – невизначеності

Відомо, що в українській та іспанській мовах актуалізація іменника

здійснюється різними способами. Ця відмінність особливо сильно
виділяється у сфері вираження визначеності та невизначеності. Тому при
перекладі потрібно дотримуватись певних правил.
В українській мові категорія визначеності/невизначеності існує як
прихована категорія чи криптотип.
В іспанській мові, як артикльовій мові, визначеність/невизначеність
виражається, перш за все, артиклем і (частково) займенниками.
В іспанській мові перед іменником зазвичай ставиться службове слово
– артикль. За допомогою цієї категорії уточнюється, про який предмет
йдеться, що полегшує розуміння ситуації;
Артиклі в іспанській мові бувають двох видів: означені та неозначені, а
також мають форму числа та роду.

1) Означені артиклі
однина множина
Чоловічий рід el los
Жіночий рід la las

Означений артикль служить для конкретизації явища або надання

предмету (особі) індивідуальності чи єдиності.
Означений артикль в іспанській мові використовується у таких
випадках:
 10

 якщо називаються єдині у своєму роді предмети: el sol - сонце; la luna –

місяць; el cielo – небо
 якщо іменники позначають незліченні речовини, матеріали тощо: el
agua - вода; el petróleo - нафта
 якщо іменник має збірне значення: la poblacíon resultó mestiza –
населення виявилося змішаним
 якщо іменники позначають абстрактні поняття, які є цілісними та
неподільними: el temor – страх, la libertad – свобода
 якщо називаються дні тижня або за вказівкою часу: el domingo
queremos descansar – у неділю ми хочемо відпочити. ¿qué hora es? -
котра година? son las cinco – п'ята година. Якщо назви днів тижня
вживаються після дієслова ser, то артикль не ставиться взагалі: hoy es
sabado – сьогодні субота (es - форма дієслова ser).
 якщо називаються вчені ступені, звання, посади і т.п., що належать до
конкретних осіб: El capitán y el doctor Cornelius - капітан і доктор
Корнеліус
 якщо іменники позначають назви галузей наук та мистецтва: El arte
debe servir al pueblo - Мистецтво має служити народу.
 перед назвами:
а) країн, виражених групою слів: los Estados Unidos – Солучені Штати
Америки
б) океанів: el Paсífico – Тихий океан
в) морів: el Mediterráneo – Середсемне море
г) річок: el Dniepr - Дніпро
д) гір: los Pireneos - Піренеї
е) деяких міст: El Escorial - Ескоріаль (примітка – перед назвами міст
артикль пишеться з великої літери)
Крім того, означений артикль в іспанській мові вживається також перед
назвами наступних найбільш відомих міст та країн:
 11

Los Angeles - Лос-Анджелес, La Haya - Гаага

ж) у багатьох стійких виразах, наприклад:
al frente de – на чолі
saltar a la vista – кинутися в очі
jugarse la vida – ризикувати життям
tenga la bondad – будьте ласкаві
prometer el оrо у el moro – обіцяти золоті гори
el canto del cisne – лебедина пісня
la gotera cava la piedra – крапля камінь точить
Означений артикль чоловічого роду однини в іспанській мові el,
з'єднуючись із прийменниками de і a, утворює такі злиті форми:
de+el=del - Leo el artículo del amigo – Я читаю статтю друга
a+el=al - Voy al cine – Я йду в кіно
Злиття не відбувається, коли артикль стоїть перед назвами книг, газет,
журналів тощо.

2) Неозначені артиклі
Неозначені артиклі в іспанській мові існують тільки у формі однини: un
- перед іменниками чоловічого роду і una - перед іменниками жіночого роду.
Форми unos і unas, що стоять перед іменниками у множині, перекладаються
«деякі», «якісь» або взагалі не перекладаються.
Неозначений артикль зазвичай вказує на особу, предмет або явище, які
не згадувалися раніше або невідомі співрозмовнику.
Неозначений артикль в іспанській мові вживається у таких випадках:
 як вступний елемент для нової (невідомої) особи або предмета: El vio a
su lado a un hombre. El hombre… – він побачив біля себе (якусь, поки що
невідому) людину. (Ця вже відома) людина…
 посилення основних якостей іменника: El es un filósofo – він
(справжній) філософ.
 12

 у прислів'ях, приказках, стійких виразах: una tormenta en un vaso de

agua – буря у склянці води.
Неозначений артикль в іспанській мові вживається і в інших,
складніших випадках (наприклад, у літературній мові для емоційного
посилення).

3) Умовний артикль середнього роду

Існує ще так званий артикль середнього роду lo, але назвати його
артиклем можна лише умовно, тому що середнього роду в іспанській мові
взагалі немає, а також цей артикль не виражає значення означеності чи
неозначеності – головних характеристик артикля. Основна функція цього
артикля – надання різним частинам мови (прикметникам, дієприкметникам,
займенникам, прислівникам) деяких характеристик іменника. За допомогою
артикля lo слова набувають абстрактного змісту:
• lo malo - все погане, зло
• lо único — єдине
• lо preparado - (все) приготоване
• lо dicho - (все) сказане
• lo mío - все моє, що належить мені
• lo lejos – що знаходиться далеко

4) Нульовий артикль
Артиклі в іспанській мові опускаються у таких випадках:
 перед власними назвами, що належать до персоналій: Servantes es un
gran escritor - Сервантес – великий письменник
 перед переважною більшістю назв континентів, країн і міст: Europa,
España, Madrid, Kiev - Європа, Іспанія, Мадрид, Київ та багато інших.
 Коли іменник є у промові зверненням: - Hasta la vista, señora – До
побачення, сеньйора
 13

 перед іменником у ролі присудка, що означає професію, заняття,

національність і т.д.: soy español - я іспанець
 при перерахуванні іменників.

2.2. Передача ступенів порівняння

В українській мові ступенювання відбувається як синтетичним

методом, за допомогою флексій, так і за допомогою сполучення слів. Є два
ступені порівняння – вищий і найвищий, які в свою чергу мають просту та
складену форму.
Іспанські якісні прикметники можуть мати свої ступені порівняння.
При є три їх різновиди: позитивний, порівняльний і найвищий. (Larga - más
larga ... que - la más larga (довга - довша - найдовша)).
Так, позитивний ступінь ад'єктивних іспанських одиниць вказує на
будь-яку ознаку або властивість особи або предмета, не порівнюючи їх з
іншими подібними до них, тобто відбувається свого роду проста констатація
факту їх наявності.
Esta casa es hermosa (цей будинок гарний), esta es una manzana roja (це –
червоне яблуко).
Порівняльний ступінь, у свою чергу, також передбачає вказівку на
наявність у особи чи предмета певної ознаки, але, при цьому, передбачає
проведення порівняння з аналогічною ознакою вже в іншої особи чи
предмета. Формоутворення порівняльного ступеня іспанських прикметників
відбувається за наступною моделлю – más/menos + прикметник у позит.
ступені + que (більше (менше) .... ніж)) або: tan + прикметник в позит. ступені
+ como (такий самий… як і).
Moscú es más numeroso que Sankt-Petersburgo. (Москва більша (за
кількістю населення) за Санкт-Петербург).
El río Lenaes es menos extendido (largo) que el río Amazonas. (Річка Лена
є менш протяжною, ніж Амазонка).
 14

Lesya Ukrainka es tan célebre como Taras Shevchenko. (Леся Українка

так само відома, як і Тарас Шевченко).
Найвищий ступінь використовується в іспанській мові для вираження
найвищого ступеня якості або ознаки. При цьому, щодо його семантики та
особливостей його формоутворення, тут виділяють дві основні категорії:
відносну та абсолютну.
Найвищий ступінь відносного плану наголошує на позначенні переваги
тієї чи іншої особи або предмета серед подібних до них, утворюючись за
наступною моделлю: el (la, las, los — означ. артикль) + прикм. у своєму
порівняльному ступені (más/menos + позит. ступінь).
Este libro es el más interesante de todos. (Ця книга найцікавіша з усіх).
Esta es la casa más famosa de París. (Це найзнаменитіший будинок у
Парижі) — дещо змінено порядок слів із експресивною метою)). - Esta casa es
la más famosa de París.
Деякі іспанські ад'єктивні одиниці можуть будувати своє
формоутворення особливим способом: buen niño (хороший хлопчик) - (el)
mejor niño (найкращий, кращий хлопчик); mal dia (поганий день) - (el) peor dia
(найгірший день) та ін.
Найвищий ступінь абсолютного плану націлений на вираження
найвищого ступеня ознаки або якості, але вже не враховуючи їх порівняння з
іншими особами чи предметами. Процес формоутворення тут може
відбуватися в рамках двох способів:
1) muy (прислівник вкрай, дуже) + прикм. у своєму позит. ступені і
2) прикметник у позит. ступені (основа) + афікс -ísimo (interesante - muy
interesante (interesantísimo - втрата голосного) - цікавий - вкрай цікавий.
Es una novela muy absorbente. (Це надзвичайно захоплюючий роман).
Es un problema dificilísimo. (Це вкрай важке завдання).
Часто окрім muy для утворення абсолютного найвищого ступеня в
іспанській мові можуть бути використані такі прислівники, як: excesivamente
 15

(надмірно), en extremo (надзвичайно), sumamente (максимально) та деякі інші.

Es una novela en extremo absorbente. (Це надзвичайно захоплюючий роман).
Ряд іспанських прикметників утворює абсолютний найвищий ступінь
особливим чином: (el) peor dia - pésimo dia (поганий день - найгірший день);
acre - acérrimo (суворий - найсуворіший); libre - libérrimo (вільний -
найвільніший); simple - simplicísimo (простий - найпростіший) та ін. Крім
цього, слід також пам'ятати і про те, що ряд іспанських ад'єктивних одиниць
(mutuo - взаємний (на -uo), respectable - поважний, necio (нерозумний - на -io)
та деякі інші), як правило, не можуть піддаватися формоутворенню за
допомогою -ísimo. Подібні випадки вимагають заучування чи звіряння зі
словниками.
Таким чином, очевидно, що ступеня порівняння іспанських
прикметників утворюються переважно аналітичним методом (сполученням
слів), за винятком одного з варіантів абсолютної форми найвищого ступеня,
де формування відбувається флективно (+-ísimo).

2.3. Передача значень пасивного стану

В іспанській мові є два стани дієслова: активний (voz activa) та

пасивний (voz pasiva). Їх відмінність у тому, що у активному стані підмет
виконує дію, а пасивному він є об'єктом, стосовно якого виконують дію.
Пасивний стан в іспанській мові можна побудувати тільки з перехідними
дієсловами (verbo transitivo), хоча є невелика кількість перехідних дієслів, які
неможливо вжити у пасивному стані. Це такі дієслова, наприклад, як haber
або tener. Не можна сказати Un perro es tenido por mí - Пес наявний мною.
Пасивний стан в іспанській мові можна висловити тими самими способами,
що в українській, але є й форми його побудови, відмінні від нашої мови.
Існує два основні види пасивного стану:

1) Аналітичний або Voz pasiva analítica o pasiva perifrástica.

 16

За допомогою допоміжних дієслів ser або estar, які виступають

активною частиною стану + participio дієслова, що бере участь у формуванні
фрази. У реченнях пасивного стану об'єкти, що здійснюють дію, вводяться за
допомогою прийменників por і виконують функцію, аналогічну орудному
відмінку українською: La evidencia es recogida por la policía. – Докази зібрані
(ким?) поліцією. Este libro es escrito por mi madre. – Ця книга написана (ким?)
моєю мамою.
У свою чергу, аналітичний пасивний стан поділяється на два види:
 аналітичний пасивний стан процесу (дії) або Voz pasiva analítica de
proceso.
 аналітичний пасивний стан результату або Voz pasiva analítica de
resultado.
У першому вигляді завжди вживається допоміжние дієслово ser: Las
manzanas no fueron recogidas - Яблука не були зібрані.
У другому випадку завжди вживається допоміжне дієслово estar: El café
ya está preparado - Кава вже зроблена.

2) Рефлексив чи Voz pasiva reflectiva.

За допомогою зворотного дієслова. Найчастіше це стосується
іменників, що позначають неживі предмети. Якщо в українській для цього
використовується суфікс -ся(-сь), то іспанською мовою — морфема “se”.
Причому вона завжди ставиться попереду дієслова.
Té de Ceilán se cultiva en Sri Lanka. - Цейлонський чай вирощується на
Шрі-Ланці.
Якщо пасивний стан утворюється з допомогою двох дієслів (perífrasis
verbal), слід пам'ятати про такі правила побудови фрази:
a) Estar + participio — де дієприкметник минулого часу виступає у
недоконаному часі, але означає виконану дію: estar prohibido — бути
забороненим estar permitido — бути дозволеним - або де дієприкметник
виступає в недоконаному часі і утворений від зворотного дієслова, що має
 17

значення початку якоїсь дії (стану): estar sentado - бути в сидячому

положенні, estar enfadado - бути розлюченим.
b) Ser + participio — де дієприкметник перебуває в доконаному часі і
позначає доконану чи недоконану дію: fue cerrado — було закрито, ha sido
encontrada — було знайдено, де дієприкметник минулого часу виступає в
недоконаному часі, і означає недоконану (незакінчену) дію: era amada – вона
була коханою.
c) Tener + participio, Llevar + participio, Traer + participio - тільки з
деякими дієсловами і тільки за змістом можна визначити, що це – пасивний
стан і не сплутати його з прикметником. Тільки наявність об'єкта дії вказує
на участь participio у фразі: Tengo dos cuadros pintados por Juan — У мене є
дві картини, намальовані Хуаном. Дієприкметник узгоджується з підметом в
роді та числі. Час у реченні можна визначити за тим, в якому часі стоїть
дієслово-зв'язок. Найбільш уживаними часом у пасивному стані є presente
indicativo, pretérito indefinido indicativo, futuro imperfecto indicativo, pretérito
perfecto indicativo, pretérito imperfecto indicativo і presente subjuntivo.
Él es lavado. – Він вимитий. El fue lavado. – Його вимили. El será lavado.
– Його помиють. El ha sido lavado hoy - Він був вимитий сьогодні. El era
lavado. – Його мили. ¡Que el sea lavado! - Нехай його помиють!
На об'єкти, з допомогою яких відбувається дія, вказує прийменник con.
El manuscrito fue escrito con la máquina de imprimir. – Рукопис був написаний
на друкарській машинці.

2.4. Передача модальних значень

Вивчення особливостей вираження різних модальних значень дає шанс

краще зрозуміти граматичну систему кожної зі зіставних мов для реалізації
адекватного перекладу. Модальність можливості розглядається як одне з
модальних значень, що вказує на характер об'єктивних відносин, що
виражаються у реченні. Можливість пов'язана з іншими типами об'єктивної
 18

модальності: дійсністю та необхідністю. Одночасно можливість

протиставляється модальному значенню імовірності. Відмінність між двома
цими значеннями у тому, що можливість сприймається як певна об'єктивна
даність, тоді як припущення (гіпотеза, здогад, сумнів) має відчутний відтінок
суб'єктивності.

2.4.1. Модальність можливості

Можливість, будучи різновидом об'єктивної модальності, проявляється

на синтаксичному рівні і тісно пов'язана з граматичним предикатом.
Як в іспанській, так і в українській мові виявляється цілий спектр
відтінків у значенні та вираженні модальності можливості.
У зв'язку з цим в обох мовах можна виділити насамперед значення
реальної та ірреальної можливості.
1) Як головний засіб вираження реальної можливості на
лексикосинтаксичному рівні в оповідальних іспанських та українських
реченнях виступає поєднання модального дієслова в індикативі (або
модального прислівника) з інфінітивом знаменного дієслова:
Puedo morirme aquí mismo de un ataque al corazón.
Я можу померти прямо тут від серцевого нападу.
Ця ж конструкція використовується і в питаннях, надаючи даному
модальному відтінку ще більшу виразність:
¿Qué clase de libro será este? ¿Podré llegar hasta el final?
Що це за книга? Чи зможу я її дочитати до кінця?
2) В іспанській мові в питальних оповідальних і безсуб'єктних
реченнях частіше використовується як граматичний суб'єкт невизначений
займенник «uno/una».
В українській мові в певних контекстуальних умовах модальне
значення реальної можливості (неможливості) як в оповідальних, так і в
 19

безсуб'єктних питаннях передається за допомогою форм майбутнього часу

дієслова, нерідко предикатом у 2-й особі однини.
¿Qué podía hacer uno para calmar a un loco?
Що можна зробити, щоб заспокоїти божевільного?
3) В обох зіставних мовах у реченнях із питальним займенником та
наступним за ним знаменним дієсловом в інфінітиві імпліцитно присутній
модальний відтінок неможливості:
¿Cómo no estar yo contento quieriéndola como la quiero?
Як я можу не бути щасливим, коли я її так кохаю?
4) У свою чергу, іспанська мова також має специфічний засіб
вираження можливості в питаннях: аналітичною конструкцією «ir a +
infinitivo».
Дана конструкція найчастіше використовується в розмовній мові:
— Cómo no van a ganar los demócratas? - Me preguntaba yo.
— Як це демократи не переможуть? – подумав я.
5) В ірреальній можливості виділяються два різні відтінки значення:
так звана потенційна можливість (імовірність) та нереалізована можливість.
Імовірність в іспанській мові виражається, як правило, простими формами
умовного способу (Modo Potencial). Дія, виражена умовним способом, може
бути реалізована за певної умови, яка не завжди експліцитно передається в
реченні:
Vivir juntos hasta el último dia, ese seria el ideal.
Жити разом аж до самої смерті, це було б ідеальним варіантом.
6) Що ж до нереалізованої можливості, то для її висловлювання в
іспанській мові служать, передусім, складні тимчасові форми умовного
способу.
В українській мові, на відміну іспанської, немає формальної
диференціації у вираженні модальних відтінків потенційної і нереалізованої
можливості: обидва передаються одними й тими самими формами умовного
способу.
 20

La verdad es que sin el ojo vigilante y el ábaco de su contador, Willie se

habria hundido.
Правда в тому, що без пильного ока та підрахунків його бухгалтера,
бізнес Віллі вже б затонув би.
Цікаво, що у сучасній іспанській мові форми Modo Potencial (особливо
складні форми — Potencial Compuesto) у головному реченні умовного
періоду нерідко замінюються формами Imperfecto чи Pluscuamperfecto del
Modo Subjuntivo:
Me encanta que siga siendo joven.
Мені подобається, що вона все ще молода.

2.4.2. Модальність імовірності

Перейдемо до характеристики модальності імовірності. Вона поєднує

цілу низку суб'єктивних модальних значень, таких як гіпотетичність (власне
припущення), невпевненість, сумнів, підозра, недостатній ступінь
поінформованості того, хто говорить, тощо. З одного боку, імовірність
протиставлена іншому суб'єктивному модальному значенню - впевненості,
достовірності. З іншого — її можна порівняти з об'єктивною модальністю
можливості (ймовірності), що межує, але не збігається з відтінками сумніву,
невпевненості, нерішучості, вагання між двома істинами тощо.
1) Як іспанська, так і українська мови мають багаті засоби вираження
модальності імовірності. Насамперед це модальні слова та вступні
конструкції: напевно, мабуть, можливо, може бути, начебто (б), здається,
схоже, мабуть, tal vez, acaso, quizás, por lo visto , a lo mejor, posiblemete,
probablemente, seguramente і т.п.:
El médico le va a dar de alta hoy, probablemente.
Лікар, мабуть, його сьогодні випише.
2) Ще одним засобом вираження модальності імовірності в обох мовах
є дієслівні форми дійсного способу:
 21

Quizá debíamos haberle dado una propina o algo - dijo Ana, - que mujer
mas amable.
Може, нам варто було дати їй чайові чи щось подібне, - сказала Ана, -
яка ж вона добра жінка.
3) Однак нерідко через типологічні відмінності зіставних мов засоби
вираження одного й того суб'єктивно-модального значення можуть не
збігатися.
Es posible que Ana tenga un tumor y haya que operar.
Можливо у Ани пухлина і її потрібно оперувати.
Як бачимо, в іспанському прикладі використовується складнопідрядне
речення з підрядним підметом. В українській мові, як правило, в даному
випадку надається перевага модальним прислівникам і вступним
конструкціям.
4) В обох зіставних мовах відтінок імовірності характерний для деяких
складних речень з роздільними сполучниками:
Agustín no saluda nunca, ya por timidez, ya por mala educación.
Агустін ніколи не вітається чи то через сором'язливість, чи то через
невихованість.
5) Однак найбільш поширеним засобом передачі модальності
імовірності в обох мовах є складнопідрядне речення, в головній частині якого
як предикат виступає дієслово, що позначає розумовий процес:
Nunca había estado tan juguetona como esa mañana. Y creo que nunca lo
estaría.
Вона ще ніколи не була такою грайливою, як цього ранку. І я думаю,
що ніколи не буде.
6) Необхідно підкреслити, що граматична система іспанської мови має
у своєму розпорядженні особливий засіб вираження імовірності, а саме так
званим Гіпотетичне майбутнє (Futuro hipotético, або Futuro de probabilidad).
Форми майбутнього часу мають різні модальні відтінки, наприклад:
Tráeme la ropa, Ana, ya que estará seca.
 22

Принеси мені одяг, Ана, бо він вже висох.

У прикладах такого типу модальне значення виступає на перший план,
тоді як значення майбутнього часу «розмивається», у результаті чого дія
може бути співвіднесена з планом теперішнього часу.
Найчастіше у формі Futuro hipotético вживаються такі дієслова: ser,
estar, tener, creer, причому, зазвичай, у третій особі однини і множини. Однак
це не означає, що вживання майбутнього часу у зазначеному значенні
обмежене переліченими дієсловами.
7) У плані минулого функцію Futuro hipotético бере на себе умовний
спосіб (Modo Potencial), яке має назву «майбутнє минулого» («futuro del
pasado»):
¿Estaría en peligro? ¿Necesitaría ayuda?
Чи він в небезпеці? Чи потрібна йому допомога?
Безумовно, є ситуації, коли модальні значення можливості та
ймовірності тісно взаємопов'язані, і це цілком логічно: припущення про
реальність фактів ґрунтується на їх можливості. Справді, можна припустити
те, що тією чи іншою мірою ймовірно. Діалектична єдність модальності
можливості і імовірності підтверджується тим, що ці значення нерідко
передаються одним і тим же набором мовних засобів. Подібні випадки
модального синкретизму властиві до певної міри як української, так й
іспанської мови.
В іспанській мові подібний синкретизм представлений в реченнях з
модальними словами та формами Modo Potencial (простими та складними), а
також з формами умовного способу (Modo Subjuntivo на -ra) у функції Modo
Potencial.
В українській мові частіше зустрічається паралельне вживання в межах
одного речення модальних прислівників або часток з відтінком імовірності та
основного морфологічного способу передачі можливості - умовного способу.
Si hubieras vivido mas, tal vez habrías hecho lo mismo.
Якби ти прожив довше, то напевно, поступив би так само
 23

Як видно з наведених прикладів, граматичні засоби вираження

модальних значень поєднуються з лексичними — модальними
прислівниками «напевно» та «tal vez».
Модальне значення можливості одночасно з імовірністю в іспанській
мові може бути виражене також конструкцією «модальне дієслово + складна
форма інфінітиву знаменного дієслова»:
Sí, él también podría haber sido el objetivo de la ira del aquel viudo.
Так, він теж міг бути об’єктом гніву того вдівця.

2.5. Висновки до розділу 2

У розділі було було розглянуто граматичні значення іспанської та

української мов (визначеність/невизначеність, ступені порівняння, пасивний
стан та модальні значення), та визначено способи їх передачі при перекладі.
В результаті було виявлено, які саме відмінності наявні в граматичних
значеннях двох мов та знайдено шляхи передачі таких значень з метою
отримання адекватного перекладу.
 24

ВИСНОВКИ

Одна з основних проблем при перекладі з однієї мови на іншу – це

граматична складність, зокрема коли мова йде про переклад граматичних
значень. Граматичні значення однієї мови мають відповідність серед таких
іншої мови, однак через різну специфіку граматичних систем мов все ж таки
наявні і відмінності між їх граматичними значеннями, що призводить до
необхідності перекладацього вибору. В зв’язку з цим і постає проблема їх
передачі для досягнення максимальної точності перекладу.
В курсовій роботі було проведено дослідження особливостей
граматичних значень в іспанській та українських мовах, а саме
визначеність/невизначеність, ступені порівняння, пасивний стан та модальні
значення.
В результаті було виявлено, які саме відмінності наявні в граматичних
значеннях двох мов та встановлено способи їх передачі при перекладі.
Було встановлено, що українській мові категорія
визначеності/невизначеності існує як прихована категорія чи криптотип, а в
іспанській мові визначеність/невизначеність виражається, перш за все,
артиклем і займенниками.
Ступені порівняння іспанських прикметників утворюються переважно
аналітичним методом, за винятком одного з варіантів абсолютної форми
найвищого ступеня, де формування відбувається флективно, а в українській
мові ступенювання відбувається як синтетичним методом, за допомогою
флексій, так і за допомогою сполучення слів.
Щодо передачі пасивного стану, то в іспанській мові його можна
висловити тими самими способами, що і в українській, але є й форми його
побудови, відмінні від нашої мови, до того ж пасив в іспанській мові
набагато більш вживаний, чим в українській.
 25

Засоби вираження модальних значень можливості та ймовірності тісно

пов'язані із системою та типологічними характеристиками двох мов
(іспанської та української).
Типологічний підхід пояснює відмінності у способах вираження
зазначених модальних значень та їх відтінків у зазначених мовах:
- Українська мова має меншу кількість морфологічних засобів; проте це
повною мірою компенсується найбагатшим запасом лексичних засобів,
включених у модальне поле можливості та імовірності.
- Характерною рисою іспанської мови є велика різноманітність
морфологічних засобів, що виражають можливість і ймовірність, що
пояснюється надзвичайно розвиненою та розгалуженою системою дієслівних
часів та способів.
Випадки змішування засобів вираження модальності можливості і
імовірності в аналізованих мовах є найбільшою складністю у процесі
перекладу. Для подолання цієї проблеми рекомендується за необхідності
вдаватися до зіставлення особливостей іспанської мовної системи з нормами
української, і навпаки.
Незважаючи на те, що досліджувані мови відносяться до різних типів
(аналітичний та синтаксичний) та відрізняються своєю граматичною
структурою, все ж таки можна знайти адекватні способи передачі
граматичних значень при перекладі.
 26

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1) Васильєва-Шведе О.К., Степанов Г.В. Теоретична граматика

іспанської мови. Морфологія і синтаксис частин мови. – М.: Вища школа.
2) Фірсова Н.М. Граматична стилістика сучасної іспанської мови. – М.:
Вища школа.
3) Чайковська Р.А. Артикль в іспанській мові: Навч. посібник з
іспанської мови.
4) Бабій І.М., Вільчинська Т.П. Сучасна українська літературна мова.
Морфологія: Навчальний посібник. 2-ге видання, перероб. і доп. – Тернопіль:
Навчальна книга. – Богдан, 2011. – 136 с.
5) Костусяк Н.М. Структура надграматичної категоії модальності.
6) Ткачук В.М. Категорія суб’єктивної модальності, [монографія] /
В.М.Ткачук. – Тернопіль: Підручники й посібники, 2003. – 240 с.
7) Лаврінець О. Я. Статус пасивних конструкцій в сучасній українській
мові.