МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА

ДИЗАЙНУ

РЕФЕРАТ
На тему: «Буквальний, адекватний, реферативний, анотаційний переклади»

Виконала студентка 22 групи

1 курсу Факультету індустрії моди,
Кафедра комп’ютерний дизайн
в індустрії моди
Кривошия С. Д.

Київ 2022
 ЗМІСТ
ПОНЯТТЯ СЛОВА «ПЕРЕКЛАД»…………………………………………………………..3
БУКВАЛЬНИЙ ПЕРЕКЛАД …………………………………………………………….…...5
АДЕКВАТНИЙ ПЕРЕКЛАД…………...…………….……………….………………………7
РЕФЕРАТИВНИЙ ПЕРЕКЛАД ……………………………………...………………………8
АНОТАЦІЙНИЙ ПЕРЕКЛАД………………………………………………………………..9
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………………...10
Поняття слова «переклад»
Переклад – це текст, слово, усне висловлювання, а також літературний твір, перекладені з
однієї мови на іншу. Суть перекладу полягає у тому, щоб точно й повно висловити
засобами однієї мови те, що вже зафіксовано засобами іншої мови у нерозривній єдності
змісту і форми.
Переклад – це збереження змісту повідомлення при зміні його мовної форми. Переклад –
це міжмовна трансформація. Переклад – це вторинне мистецтво «перевираження»
оригіналу в матеріалі іншої мови. Переклад – це мовленнєвий твір у цього співвідношенні
з оригіналом, вираження того, що вже було виражено засобами іншої мови. Переклад – це
комунікація з використанням двох мов, вид мовленнєвої діяльності, в якому подвоюються
елементи комунікації. Такі визначення нам надають різні словники, різних мов та країн.
Достатньо навіть побіжного погляду на дефініції, викладені вище, аби усвідомити певні
суперечності як між різними визначеннями поняття, що розглядається так і в середині
них. Розглянемо їх з точки зору ще двох дефініцій.
У загальновживаному сенсі переклад розглядається або як текст (тобто мовленнєвий
відрізок в усній чи письмовій формі, перекладений з іншої мови), або як процес (тобто
перекладання мовленнєвого відрізка в усній чи письмовій формі, однією мовою з іншої.
Крім того, вже досить давно почали розрізняти внутрішньомовний (в межах однієї й тієї ж
мови, наприклад, з британського на американський варіант англійської мови або з
давньоанглійської мови на сучасну); міжмовний (з однієї мови на іншу) та
міжсеміотичний (з вербальної мови на невербальну, наприклад, азбука Морзе тощо)
переклад.
Розглядаючи з цієї точки зору наведені раніше визначення поняття «переклад», нескладно
виявити недоліки багатьох з них. Наприклад, «збереження змісту повідомлення при зміні
його мовної форми» стосується тільки перекладу як процесу й може стосуватися усіх
трьох різновидів перекладу в інтерпретації Р. Якобсона. Теж саме стосується і визначення
перекладу як «міжмовної трансформації», «вторинного мистецтва перевираження
оригіналу в матеріалі іншої мови» (до того ж навряд чи перекладачі погодяться, що їх
мистецтво є «вторинним»). Визначення перекладу є одночасно як «твору у його
співвідношенні з оригіналом» та «перевираження» задовольняє критерії дуалістичної
природи перекладу, однак не враховує його різновиди. Нарешті, визначення поняття як
«комунікація» видається невдалим, оскільки він є лише частиною процесу міжкультурної
комунікації, яка, крім перекладу, включає й інші ланки.
Види перекладу:
За формою:
 Письмовий.
 Усний.
Усний вид перекладу ще поділяється на послідовний (переклад після прослуховування) та
синхронний (переклад одночасно з отриманням усного повідомлення).
За способом:
 Буквальний.
 Адекватний.

За обсягом:
 Буквальний.
 Реферативний.
 Анотаційний.
Буквальний переклад
Буквальний переклад – це механічний переклад слів іноземного тексту у тому порядку, у
якому вони зустрічаються у тексті, без врахування синтаксичних логічних зв'язків.
Буквальний переклад також називають дослівним кожне слово тексту перекладається
окремо без урахування його зв’язків з іншими словами. У такому перекладі можуть
зберігатися порядок слів та граматичні конструкції, невластиві мові, якою перекладають,
наприклад: Ваш проект самый интересный. – Ваш проект самий цікавий (треба –
найцікавіший). Я считаю, что Вы правы. – Я рахую, що Ви праві (треба – Я вважаю, що
Ви маєте рацію).
Буквальний переклад призводить до зміни думки оригіналу чи до порушення норм рідної
мови. У понятті «буквалізм» – лише негативне значення. Воно завжди позначає невірний
переклад.
Буквалізм є головною перешкодою, свого роду хворобою перекладачів-початківців. Слід
розрізняти буквалізм етимологічний і семантичний. Перший полягає у використанні при
перекладі зовнішньо схожого слова, яке не відповідає за своїм значенням слову оригіналу.
Під семантичним буквалізмом мається на увазі використання при перекладі найбільш
відомого, загального значення слова, замість конкретного значення.
Для того щоб уникнути неадекватного буквального перекладу потрібно застосовувати
перекладацькі граматичні трансформації, внаслідок яких буквальний переклад
адаптується до норм мови перекладу та стає адекватним.
Граматичні трансформації спричиняються різними чинниками. Зокрема, причинами таких
трансформацій є:
1) Різниця у способах передавання інформації англійським і українським реченням:
те, що в одній мові передається лексичними засобами, в іншій мові може
виражатися граматичними засобами. Так, наприклад, попередність однієї дії іншій
у минулому в англійській мові позначається формою Past Perfect дієслова-
присудка, а в українській мові – словами або словосполученнями («раніше», «перед
цим», «до того» тощо).
2) Відсутність в одній з мов певних граматичних явищ, форм або конструкцій.
Наприклад, в українській мові артиклі, герундіальна форма дієслова, формальний
додаток («it»), а в англійській мові – родові форми іменників та прикметників,
форми відмінків числівників.
3) Необов’язковість вираження граматичної інформації в одній з мов. Наприклад, в
українській мові граматично не виражена інформація про те, що дія в
теперішньому часі відбувається у момент говоріння (англійська дієслівна форма
Present Continuous).
4) Різниця у представленні змісту речення поверхневою структурою. Наприклад, в
англійській мові складна інформація у додатку може виражатися у вигляді
складного додатку Objective Infinitive.
5) Особливості сполучуваності й функціонування слів у словосполученнях і реченнях.
Наприклад, через особливості сполучуваності прикметника «administrative»
словосполучення «administrative efficiency» не може перекладатися як
«адміністративна ефективність» і повинне перекладатися як «ефективне
управління».
6) Під граматичною перекладацькою трансформацію розуміється зміна граматичних
характеристик слова, словосполучення або речення у перекладі.
Розрізняють п’ять основних видів граматичних трансформацій:
 Пермутація (перестановка);
 Субституція (заміна);
 Додавання;
 Вилучення;
 Комплексна трансформація.

Перестановка – це граматична трансформація, внаслідок якої змінюється порядок

слів у словосполученні або реченні. Наприклад, в українському реченні сполучне
слово «однак» звичайно стоїть на початку речення, тоді як в англійській мові його
відповідник слово «however» може вживатися й у середині та наприкінці речення;
іменник-означення в англійській мові може перебувати в препозиції, перед
означуваним іменником (theory construction), тоді як в українській мові іменник-
означення звичайно стоїть після означуваного іменника («побудова теорії»).
Перестановка нерідко супроводжується іншою граматичною трансформацією –
заміною, внаслідок якої змінюються граматичні ознаки словоформ (наприклад,
замість форми однини у перекладі вживається форма множини, частини мови
(наприклад, інфінітив у перекладі трансформується в іменник) членів речення
(наприклад, додаток перетворюється у перекладі в підмет) та речень (наприклад,
просте речення перетворюється на складне або навпаки).

Крім цього, у перекладі можуть застосовуватися також заміни слова

словосполученням, словосполучення – реченням, низки речень – одним складним
реченням і навпаки.
Додавання використовується у перекладі іменників (intricacies «складні проблеми
та заплутані питання»), прикметників (recurrent «що періодично повторюється»),
дієслів (to solve «знаходити вирішення»), прислівників (theoretically «у
теоретичному плані»), субстановних прикметників (the intracellular
«внутрішньоклітинне середовище»), слів інших частин мови та словосполучень
(data rates «швидкість передавання даних»).

Вилучення – це така граматична трансформація, внаслідок якої у перекладі

вилучається певний мовний елемент.
Адекватний переклад
Адекватність – це співвідношення вихідного та кінцевого текстів, при якому враховується
мета перекладу.
Переклад тексту можна вважати адекватним, якщо хоча б одна з двох умов збережена:
 правильно перекладені усі терміни та їх сполучення;
 переклад є зрозумілим для спеціаліста і в нього немає до перекладача ніяких
питань і зауважень.

Адекватний переклад – це відтворення єдності змісту і форми оригіналу засобами іншої

мови. Адекватний переклад враховує і змістову, і прагматичну еквівалентність, не
порушуючи при цьому ніяких норм, є точним і без усіляких неприпустимих перекручень.
Оскільки адекватний переклад має оціночний характер, то варто розглянути таке поняття
як повноцінність перекладу.
Повноцінність перекладу полягає в передачі для вихідного тексту співвідношення змісту і
форми шляхом відтворення особливостей останньої (якщо це можливо за мовними
умовами) або створення функціональних відповідників цих особливостей. Повноцінний
переклад передбачає рівновагу між цілим та окремим і визначає специфіку твору (змісту і
форми). Дослівна передача окремо взятих елементів не означає ще повноцінної передачі
цілого, оскільки останнє не є звичайною сумою цих елементів, а являє собою певну
систему.
Одним з головних завдань перекладача є створення адекватного перекладу. За теорією Н.
Складчикової існує чотири параметри адекватності перекладу:
 параметр адекватності передачі семантичної інформації;
 параметр адекватності передачі емоційно-оціночної інформації;
 параметр адекватності передачі експресивної інформації;
 параметр адекватності передачі естетичної інформації.

Якщо семантична основа образу оригіналу передана точно, то результатом є адекватний

мовний образ на мові перекладу та його адекватний смисловий зміст, який здійснює
номінативну функцію образа. Розглядаючи проблему передачі за допомогою перекладу
експресивної інформації, треба зауважити, що якась доля переносного вживання слів в
англійській і російській мовах співпадає за силою експресії, що не залежить від типу
лексичної трансформації, яка була вжита для збереження семантичної основи образного
засобу.
Варто відзначити, що поняття адекватності перекладу тлумачиться надто дослівно.
Оскільки слово «адекватний» має значення «однаковий, тотожний», то терміну
«адекватність» взагалі почали уникати, вживаючи замість нього термін «еквівалентність»,
тобто «рівнозначність». В обох випадках йдеться про одне і те ж – ступінь відповідності
текстів – оригінального і перекладного, які в ідеалі мають бути тотожними, але на
практиці цього майже не досягається. Як адекватність, так і еквівалентність перекладу
ніколи не бувають повними.
Реферативний переклад
Реферативний переклад — це різновид перекладу, при якому відбувається стиснення
основного змісту вихідного тексту однією мовою засобами іншої. З одного боку,
реферативний переклад являє собою форму реферування та змістовну редукцію тексту.
Реферативний переклад у 5-10 і більше разів коротший за оригінал.
Реферативний переклад поділяється на два види:
1) письмовий переклад заздалегідь відібраних частин оригіналу, що складають
зв'язний текст;
2) виклад основних положень змісту оригіналу, що супроводжується висновками й
оцінюванням.

Робота над першим різновидом реферативного перекладу передбачає такі етапи:

 ознайомлення з оригіналом (за потреби – вивчення спеціальної літератури);
 виділення в тексті основного і другорядного (відступи, повтори, багатослівність,
екскурси в суміжні галузі тощо);
 перечитування основної частини, усування можливих диспропорцій, нелогічності;
 переклад основної частини, зв'язний і логічний виклад змісту оригіналу.

Робота над другим різновидом реферативного перекладу відбувається за такою схемою:

 докладне вивчення оригіналу;
 стислий виклад змісту оригіналу за власним планом;
 формулювання висновків, можливе висловлення оцінки.
Слід відмітити, що хоча в анотації та рефераті є певні спільні риси (оскільки обидва ці
види творів належать до наукових мета текстів), але головною відмінністю між ними є те,
що при реферативному перекладі основні мікротеми повинні бути не лише визначеними,
як в анотаційному перекладі, але й повинні розкриватися більш обширно. Якщо в
оригіналі є малюнки, креслення, то потрібно вибрати найбільш важливі і пояснити їх при
перекладі.
Анотаційний переклад
Анотаційний переклад – це стисла характеристика оригіналу, що є переліком основних
питань, іноді містить критичну оцінку. Такий переклад дає фахівцеві уявлення про
характер оригіналу (наукова стаття, технічний опис, науково-популярна книга), про його
структуру (які питання розглянуто, у якій послідовності, висновки автора), про
призначення, актуальність оригіналу, обґрунтованість висновків тощо.
Обсяг анотації не може перевищувати 500 друкованих знаків.
Анотаційний переклад є насправді не скільки перекладом, скільки анотацією на переклад
художнього твору чи відповідно наукової праці – статті або підручника. В анотаційному
перекладі перекладається хіба що назва праці, та й то далеко не завжди. Метою
анотаційного перекладу завжди переважно була і є одна: проанонсувати чи
прорекламувати художній твір, наукову працю чи підручник для певної категорії читачів і
заохотити їх до придбання чи прочитання та ознайомлення з рекламованою книгою. Тому
в анотаційному перекладі переказується будь-яка критика недоліків, не висловлюються
побажання щодо можливого поліпшення автором його книжки або праці. Анотаційний
переклад завжди короткий. Він складається із чотирьох-п’яти речень, а в ширших
анотаційних перекладах – до семи-десяти коротких речень. За обсягом такий найбільший
анотаційний переклад – третя частина друкованої сторінки.
Список використаних джерел
 Словник української мови: в 11 томах. – Том 6, 1975 р. – с. 196.
 Методика викладання перекладу як спеціальності. – Автор: Черноватий Л. М. –
Видавництво: «Нова книга» – 2013 р. – с. 97
 Переклад англійської наукової і технічної літератури: Граматичні труднощі,
лексичні, термінологічні та жанрово-стилістичні проблеми. – Автор: Карабан В.І. –
Видавництво «Нова Книга» – 2018 р. – с. 17-20
 Світ усного перекладу: Навчальний посібник – Автори: Саприкін С. С., Чужакін А.
П. – Видавництво «Нова Книга» – 2011 р. – с. 42-46
 Вступ до перекладознавства: Навчальний посібник. – Автор: Корунець І. В. –
Видавництво: «Нова Книга» – 2008 р. – с. 359