ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 4

ПЕРЕКЛАД НАУКОВО-ТЕХНІЧНИХ ТЕКСТІВ

План
1. Функційно-стилістична специфіка перекладу науково-технічного тексту.
2. Особливості перекладу наукових текстів.
3. Труднощі перекладу науково-технічних текстів та шляхи їх подолання.
4. Переклад науково-технічного тексту як лінгводидактична проблема.

1. Специфіка тексту як об’єкта перекладу залежить передовсім від комунікативного завдання, а

також від функційної, змістової, структурної характеристик та жанрово-стильової приналежності.
Нині мова науки і техніки стає одним із самостійних об’єктів лінгвістичного вивчення, а переклад
наукової та технічної літератури розглядають із погляду перекладознавства, наукового й технічного
аспектів. Основна вимога до науково-технічного перекладу – це адекватне відтворення інформації.
Науково-технічний функційний стиль є інформаційним простором функціювання науково-
технічних текстів, це глобальне інформаційно-функційне поле, у якому знаходяться науково-технічні
жанри.
Основні характеристики науково-технічного стилю:
 об’єктивність
 логічність
 доступність
 узагальненість
 стандартизованість
Якісний науково-технічний переклад неможливий без дотримання специфіки науково-технічних
текстів, яка зумовлена прагненням автора до інформаційної достатності й повноти висловлення за
умови відсутності реального співрозмовника.
Критерії адекватного науково-технічного перекладу чітко сформульовані: він повинен точно
передавати зміст оригіналу, містити загальноприйняту в мові перекладу термінологію й відповідати
нормам науково-технічної літератури.
План вираження наукових текстів – це вербальні та невербальні знакові системи: схеми, графіки,
малюнки та ілюстрації, математичні символи.
Виклад матеріалу будується на суворій логічності. Цим пояснюється важлива роль, яку
відіграють у такому тексті мовні засоби семантичної (терміни, скорочення тощо) і формальної
(займенники, сполучники, вставні слова тощо) когезії.
Завдання науково-технічного перекладання полягає у тому, щоб якнайточніше передати зміст
оригіналу. Це можна здійснити в три етапи:
1) необхідно знати загальну логіку викладення матеріалу оригінального тексту, бо саме розуміння
структури тексту, його логічних зв’язків (які є визначною рисою наукового тексту) перешкоджатиме
появі невідповідностей у перекладі;
2) подумати, як і автор, над проблемою, намагаючись зрозуміти її сутність;
3) правильно передати зміст оригіналу, дібравши найбільш точні еквіваленти термінів та
загальновживаних слів.

2. Мова науково-технічної літератури має свої особливості: лексичні, морфологічні,

синтаксичні, граматичні, графічні.
Щодо лексичних особливостей текстів науково-технічного стилю - їм притаманні передусім
часте вживання термінів, термінологічних словосполучень, які сприяють однозначності, точності,
економності, стилістичній нейтральності; уживання складних слів та словосполучень з абстрактним
значенням; переважно нейтральне лексичне тло.
З-поміж лексичних труднощів науково-технічного перекладу В. Карабан виокремлює саме
«багатозначність слів (термінів) та вибір адекватного словникового відповідника або варіанту
перекладу слова (терміна), особливості вживання загальнонародних слів в науково-технічних текстах,
правильне застосування того чи іншого способу перекладу лексики, визначення межі припустимості
перекладацьких лексичних трансформацій, переклад термінів, неологізмів, абревіатур,
етноспецифічної лексики, різного роду власні імена і назви (фірм, установ і організацій) тощо»
Окрім того, специфіку лексичного оформлення текстів науково-технічної літератури
репрезентують абревіатури, загальномовні та спеціальні скорочення, умовні позначення, формули
тощо.
Щодо морфологічної специфіки науково-технічних текстів варто вказати на їх
номіноцентричність, тобто частотність граматичного імені (іменників, займенників, прикметників).
Найбільш поширені іменники з абстрактним значенням, субстантивовані прикметники. У такий спосіб
учений указує на властивості описуваних явищ, абстрагуючись від конкретних випадків, предметів,
речовин, матеріалів.
Однією з найпомітніших граматичних особливостей науково-технічних текстів є велика
кількість різного роду поширених складних (у першу чергу - складнопідрядних) речень, що
вживаються для передачі типових для наукового викладу логічних відношень між об'єктами, діями,
подіями та фактами.
До синтаксичних особливостей зараховують наявність розлогих аналітичних конструкцій, часте
вживання клішованих структур, синтаксичну повноту оформлення висловлення, переважно іменний
характер морфологічних компонентів речення тощо. Складність синтаксичних конструкцій у науково-
технічних текстах пов’язана з багатоступеневим послідовним підпорядкуванням із великою кількістю
засобів зв’язку між реченнями. Ці зв’язки мають лінійний характер, що репрезентує послідовність
наукового викладу.
Що стосується графіки, то в науково-технічних текстах частотні напівжирний шрифт, курсив. За
можливості перекладач повинен зберігати ці поліграфічні засоби виокремлення. Хоча йому потрібно
враховувати деякі національні традиції оформлення текстів, зокрема назви (книг, статей та ін.) в
англійській традиції виокремлюють курсивом, в українській – беруть у подвійні лапки.
Фахівцям-початівцям варто звернути увагу на поширені помилки у процесі перекладу науко-
вотехнічного тексту: намагання перекласти всі елементи речення в тій послідовності, у якій вони
подані в тексті вихідною мовою; ігнорування контексту як засобу встановлення значення того чи того
слова й відшукування в словнику значення кожного незрозумілого слова; неправильний вибір за
словником значення лексичної одиниці, шукання її в словнику до того, як прочитано весь текст;
недооцінювання ролі мовної здогадки, намагання перекласти речення ще до етапу розуміння
загального змісту тексту.

3. Переклад з однієї мови на іншу - це складний процес розумової діяльності людини. Перекласти
- означає адекватно відтворити поняття, виражене засобами однієї мови, за допомогою засобів іншої
мови, відтворити оригінал з урахуванням взаємодії змісту і форми.
Науково-технічні тексти характеризуються особливим стилем, який відрізняє їх від інших типів
текстів. При перекладі таких текстів ця особливість створює додаткові проблеми.
Лексичні труднощі:
 неоднозначність термінів
 відсутність перекладацьких відповідників
 національна варіативність
  багатозначність термінів (виникає через застосування семантичного словотвору) – вирішення
проблеми КОНТЕКСТ
 вживання неологізмів (вирішення - детальний аналіз описуваного явища і передача його
усталеними в науці термінами)
 вживання інтернаціональних слів (тобто «фальшивих друзів перекладачів»)

Граматичні труднощі:
 розбіжність в будові мов, як в наборі граматичних категорій, форм і конструкцій
 відмінність синтаксичної системи мови (послідовність елементів в мові оринігалу і перекладу)
 граматична багатозначність
 відмінна сполучуваність слів

Синтаксичні труднощі:
 складні випадки керування. Особливо часто помилки виникають унаслідок того, що з
дієсловами, які вимагають неоднакових відмінків, уживається спільний додаток
 труднощі узгодження присудка з підметом (близькозначні слова можуть вимагати після себе
неоднакових відмінків. При недостатньому знанні мови одне слово підміняється іншим, а спосіб
керування залишається – так з’являється помилка: властивий (кому) – характерний (для кого),
сповнений (чого) – наповнений (чим)
 однорідні члени речення (у наукових текстах не слід вживати як однорідні ті слова, що
виражають різнопланові тематично не пов’язані поняття)
 не властиві українській мові пасивні конструкції

4. Запозичення багатьох програм та методик із зарубіжних (переважно англомовних) методичних

систем обумовлює необхідність використання оригінальної спеціалізованої літератури і, відповідно,
використання спеціалізованої лексики, що потребує від перекладача здатність не тільки розпізнати
термінологічні одиниці в спеціальних текстах мови оригінала, а й адекватно передавати терміни на
мову перекладу враховуючи специфіку терміносистеми та норми мови перекладу.
Для ефективного перекладу лінгводидактичних термінів перекладач повинен не тільки добре
володіти методами та прийомами перекладу, а й знати механізми, що керують процесами
термінотворення. Знання основних способів термінотворення дозволяє уникати помилок при
визначенні властивостей вихідного терміна й виборі варіантів його перекладу.
Контекстуальна верифікація значення терміна в конкретному спеціальному тексті дозволяє
перекладачеві вибрати з безлічі значень терміна саме те, яке було закладено в ньому спочатку при його
вживанні в тексті автором. Тим не менш, перекладачеві необхідно мати на увазі, що верифіковані
значення не є тими єдиними значеннями терміну та частиною терміносистеми.