СТАНОВЛЕННЯ ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВА ЯК ДИСЦИПЛІНИ ТА ПОТОЧНІ ЗАВДАННЯ

Переклад – особливий вид діяльності, спрямований на мовне посередництво, тобто подолання

бар’єрів у людському спілкуванні, що пов’язані з мовним різноманіттям.

Етьєн Доле:

• Перекладач повинен досконало розуміти зміст тексту, що перекладається і наміру автора,

якого він перекладає;

• Перекладач має досконало володіти як мовою, з якої він перекладає, так і мовою на яку він
перекладає;

• Перекладач повинен уникати тенденції перекладати послівно, що викривило б зміст

оригіналу і знищило б красу його форми;

• Перекладач має застосовувати у перекладі загальновживані мовленнєві форми;

• Перекладач повинен у відповідній «тональності» передати загальне враження, що передає

оригінал.

Переклад – особливий вид мовленнєвої діяльності, у ході якої одиниці мови перекладу
обираються залежно від оригінальних мовних одиниць.

Наука про переклад вивчає не тільки безпосередньо процес перекладу, але й умови породження
вихідного тексту, умови сприйняття перекладеного тексту, соціальний статус комунікантів,
мовленнєву ситуацію, різні супутні явища, що входять до поняття комунікації з використанням
двох мов, що, на думку багатьох учених, і становить об’єкт перекладознавства.

Предметом перекладознавства є процес перекладу, оскільки його вивчення та моделювання дає

можливість відповісти на запитання про сутність, закономірності проходження та результатів
міжмовної комунікації.

До основних завдань теорії перекладу можна віднести наступні:

1) розкрити і описати загальнолінгвістичні основи перекладу, тобто вказати, які особливості

мовних систем і закономірності функціонування мов лежать в основі процесу перекладу,
уможливлюють цей процес і визначають його характер і межі;

2) розробити основи класифікації видів перекладацької діяльності;

4) розкрити сутність перекладацької еквівалентності як основи комунікативної рівноцінності

текстів оригіналу і перекладу;

5) розробити загальні принципи наукового опису процесу перекладу як дій перекладача з

перетворення тексту оригіналу на текст перекладу;

6) розкрити вплив на процес перекладу прагматичних, соціолінгвістичних, культурологічних,

когнітивних чинників тощо;

7) визначити поняття «норма перекладу» і розробити принципи оцінки якості перекладу.

В. Н. Коміссаров:

Завдання перекладу – забезпечити таку міжмовну комунікацію, за якої текст, що створюється

мовою реципієнта, може виступати як повноцінна комунікативна заміна оригіналу і
ототожнюватися рецепторами перекладу з оригіналом.

Л. С. Бархударов:
Переклад – міжмовне перетворення або трансформація тексту однією мовою у текст іншою.

І. С. Алєксєєва:

Переклад – діяльність, що полягає у варіативному перевираженні, перекодуванні тексту,

створеного однією мовою, іншою, що здійснюється перекладачем.

В. С. Виноградов:

Переклад викликаний суспільною необхідністю процес і результат передачі інформації (змісту),

вираженої письмово або усно однією мовою за допомогою еквівалентного тексту іншою мовою.

ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ПЕРЕКЛАДУ

ЛІНГВІСТИЧНИЙ

аналіз співвідношення тексту оригіналу та перекладу як двох данностей, на основі чого

виявляються закономірності перекладацького процесу.

ПСИХОЛІНГВІСТИЧНИЙ

дослідження процесу перекладу, спроби його моделювання, прогнозування можливих варіантів

його реалізації.

ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВО

ПСИХОЛОГІЯ

СЕМІОТИКА

ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО

СОЦІОЛІНГВІСТИКА

ФІЛОСОФІЯ

СЕМАНТИКА

КУЛЬТУРОЛОГІЯ

Чинники здійснення перекладу.

Типологія перекладів.

Машинний переклад і сучасні засоби автоматизації перекладу

ЧИННИКИ ЗДІЙСНЕННЯ ПЕРЕКЛАДУ

1) особливості і характер тексту перекладу;

2) умови перекладу;

3) характеристика осіб, що беруть участь у процесі перекладу

1. ОСОБЛИВОСТІ І ХАРАКТЕР ТЕКСТУ

а) Функціональна спрямованість тексту

б) Часові і просторові відносини між текстом оригіналу і текстом перекладу

в) Жанрова приналежність оригіналу

г) Відношення тексту оригіналу до загальнонародної норми

Вілен Коміссаров

1) за характером текстів, що перекладаються:

художній переклад інформативний переклад

2) за характером мовленнєвих дій перекладача у процесі перекладу:

письмовий переклад усний переклад

ПИСЬМОВИЙ ПЕРЕКЛАД

1. менш жорсткі обмеження у часі

2. повторне звернення до оригіналу

3. консультування з довідковими джерелами,

4. можливість редагування

УСНИЙ ПЕРЕКЛАД

1. одноразовість сприйняття перекладачем відрізків оригіналу

2. неможливість повернення до попередніх відрізків перекладеного тексту та їх коригування

3. відсутність можливостей звертатися до додаткових джерел

послідовний переклад

- відтворення оригіналу після того, як оратор закінчив говорити

- відрізок тексту, що підлягає перекладу, виражає завершену думку

синхронний переклад

(нашіптування)

- залучення одночасно декількох мовленнєвих дій

- сприйняття відрізку тексту, що не виражає завершеної думки

СИСТЕМИ АВТОМАТИЗАЦІЇ ПЕРЕКЛАДУ

Технологія Translation Memory базується на порівнянні тексту, що потрібно перекласти з даними,

що зберігаються у попередньо створеній базі.

ПЕРЕВАГИ СИСТЕМ АВТОМАТИЗАЦІЇ ПЕРЕКЛАДУ

- оптимізація роботи перекладача

- забезпечення одноманітності перекладу

- збереження формату документів

ЛОКАЛІЗАЦІЯ ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ВЕБ-САЙТІВ

- виконання перекладу інтерфейсів користувача

- локалізація операційної системи з точки зору одиниць виміру та стандартів, дати, часу
тощо

- перевірка культурної сумісності та доцільності деяких символів, кольорів, графічних

зображень

- переклад та обробка супровідної документації

ПРОБЛЕМА ПЕРЕКЛАДНОСТІ / НЕПЕРЕКЛАДНОСТІ

Перекладність – це можливість відтворити щось засобами іншої мови.

ПІДХОДИ ДО ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДНОСТІ

- концепція повної перекладності

- концепція повної неперекладності

- концепція неповної перекладності

Данте Аліг’єрі

«І тому нехай кожен знає, що жодний твір, пов’язаний та підпорядкований законам ритму, не
може бути перекладений зі своєї мови іншою без порушення усієї його насолоди та гармонії. У
цьому причина, чому Гомер не перекладався з грецької латиною, подібно до інших творів, що
дійшли до нас від греків. І такою ж є причина, чому вірші Псалтирю позбавлені насолоди музики та
гармонії, адже вони були перекладені з єврейської грецькою, а з грецької латиною, і вже у
першому перекладі уся насолода гармонії зникла».

В. Гумбольдт

«Будь-який переклад видається мені, безумовно, спробою вирішити нездійсненне завдання. Тому
що кожен перекладач повинен неминуче розбитися об один з підводних каменів, занадто сильно
дотримуючись або оригіналу за рахунок смаку та мови власного народу, або своєрідності власного
народу за рахунок оригіналу. Чогось середнього між тим і іншим не тільки важко досягти, але й
просто неможливо».

Л. Вайсгербер

Кожна мова містить «обов’язків для цього мовного колективу проміжний світ», що творить його
картину світу.

В. Коллер

«Насправді, якщо виходити з того, що кожна конкретна мова містить власну картину світу, що
визначає сприйняття позамовної дійсності її носіями, то неперекладність набуває статусу загально
мовознавчої аксіоми. Переклад за своєю суттю транспонує мовний зміст однієї рідної мови у
мовний зміст іншої, у той час як кожна із цих мов становить власний духовний проміжний світ,
завдяки якому реальний світ людини стає доступним для розуміння в комунікації».

Б. Уорф практично ототожнює мову і мислення.

У мові ескімосів існує близько 50 слів на позначення снігу та близько 40 – на позначення криги.
В албанській мові є 27 різних слів, що означають вуса.

Мешканці Гаваїв мають 47 назв бананів та 108 батату.

У мові, якою спілкуються жителі північно-східної Австралії, немає слів, що позначають напрямки
“праворуч” або “ліворуч”, тому коли потрібно вказати шлях, вони можуть сказати: “Поверніть
трохи західніше”.

GERMAN: Fernweh – a longing to be somewhere far away

JAPANESE: Mono no aware – a gentle sadness at the impermanence of things

DUTCH: uitwaaien – walking in windy weather for fun

GREEK: parea – a group of people who meet to share ideas and experiences

А. Федоров:

Перекласти означає виразити вірно і повно засобами однієї мови те, що вже виражено засобами
іншої.

І. Ревзін, В. Розенцвейг:

Якщо визначати переклад як перетворення, за якого не відбувається жодних втрат, а передається

уся своєрідність форми та змісту, то доведеться визнати, що таке перетворення принципово
неможливо.

Переклад відрізняється від інших видів мовного посередництва, таких як переказ, переспів,
реферат тощо точністю та повнотою відтворення стилю та інформації.

Ж. Мунен

акцентує відмінності у семантичних структурах мов, специфіку членування досвіду у різних мовах,
відбиття у мові культури та історії культурної спільноти. Однак для Ж. Мунена це не означає
принципової неперекладності. Натомість перекладність та неперекладність розглядаються як
відносні поняття.

А. Швейцер

- спільність мисленнєвих процесів

- загальнолюдський характер логічних форм

- семантичні універсалії

О. Фінкель

указав на збіжність функцій різномовних засобів, або відмінних структур.

Ознаки культури у тексті, що визначають ступінь перекладності:

• характерні для всього людства

• характерні для групи локальних культур

• характерні суто для однієї локальної культури

О. Каде
Навіть в одномовній комунікації трапляються моменти «недопорозуміння», а якщо у двомовній
комунікації зустрічаються зони «неповної перекладності», то в цьому немає нічого неочікуваного.
Ці моменти «зниженої перекладності» не свідчать про «неможливість перекладу».

В. Коллер

«Якщо в кожній мові все, що імпліцитно присутнє в тексті, можна виразити, то, в принципі, все те,
що виражене однією мовою, можна перекласти іншою».

ЧИННИКИ НЕПЕРЕКЛАДНОСТІ

- лінгвістичні – об'єктивні розбіжності між мовою оригіналу та перекладу

- обмеження, пов'язані з позамовними, здебільшого культурними факторами

ЧИННИКИ ПЕРЕКЛАДНОСТІ

1. Цілісний підхід до перекладу

2. Розширення мовних ресурсів

3. Креативний потенціал перекладача

СТРАТЕГІЇ ПЕРЕКЛАДУ

одомашнення (доместикація) – це стратегія наближення тексту до культури мови, якою він

перекладається, при цьому може спостерігатися втрата інформації тексту оригіналу

очуження (форенізація) – це стратегія збереження інформації тексту оригіналу, що передбачає

навмисне порушення норм мови перекладу

І. С. Алєксєєва визначає стратегію перекладу як «порядок та сутність дій перекладача під час
перекладу конкретного тексту».

А. Д. Швейцер визначає стратегію перекладача як «формування програми перекладацьких дій та

реалізація цієї стратегії, а саме здійснення раціональних операцій, що знаходять вираження у
виборі буквального, вільного, дослівного, точного перекладу».

Перекладацька стратегія – це потенційно свідома процедура вирішення проблем, з якими

стикається індивід під час перекладу текстового фрагменту з однієї мови іншою (В. Лершер).

В. В. Сдобніков визначає стратегію перекладу як програму здійснення перекладацької діяльності,

що формується на основі загального підходу перекладача до виконання перекладу за умов певної
комунікативної ситуації, яка визначається специфічними особливостями цієї ситуації та ціллю
перекладу і що, у свою чергу, обумовлює характер професійної поведінки перекладача у межах
такої комунікативної ситуації.

Етапи (перекладацької) діяльності за В. В. Сдобніковим:

1) орієнтування в ситуації
2) визначення цілі діяльності

3) прогнозування

4) планування

В. Н. Коміссаров визначає стратегію як «своєрідне перекладацьке мислення, яке лежить в основі

дій перекладача». Він виділяє 5 груп принципів здійснення перекладу, на яких ґрунтується
перекладацька стратегія.

1. Перш за все, передбачається, що «процесу перекладу безпосередньо передує осмислення

тексту оригіналу».

2. Другий принцип, що визначає стратегію перекладу, вимагає «перекладати смисл, а не

букву».

3. Третій принцип перекладацької стратегії зводиться до того, що перекладач, прагнучи

якнайповніше передати зміст оригіналу, в оригінальному тексті повинен знайти
найважливіші, релевантні для перекладу елементи смислу і бути готовим до
перекладацьких втрат та прийомів компенсації.

4. Четвертий принцип перекладацької стратегії говорить, що значення цілого важливіше за

значення окремих частин.

5. П'ятий принцип говорить, що текст перекладу повинен повністю відповідати нормам.

К. Є. Калінін доходить висновку, що стратегія становить певний загальний план, якому притаманна
кінцева мета, а також передбачає перелік завдань, послідовне вирішення яких має вести до
досягнення цілі.

Ж. Деліль виділяє три етапи перекладу:

1. Розуміння

2. Перевираження

3. Підтверджувальний аналіз.

Н. М. Гавриленко визначає наступні етапи перекладацької діяльності:

- підготовка до перекладу

- розуміння та інтерпретація іншомовного тексту

- відтворення тексту мовою перекладу

- коригування перекладеного тексту

Етапи реалізації перекладацької стратегії за І. С. Алєксєєвою:

- доперекладацький аналіз тексту

1) збір зовнішніх даних про текст

2) визначення джерела та реципієнта

 3) визначення складу інформації та її щільності

4) встановлення комунікативного завдання тексту

5) визначення жанру тексту

- аналітичний варіантний пошук

- аналіз результатів перекладу

І. С. Алєксєєва виділяє 4 типи інформації у тексті:

• когнітивна (об’єктивні відомості про навколишній світ)

• оперативна (заклик)

• емоційна (засоби опису емоцій та почуттів)

• естетична (вид емоційної інформації, що розглядається авторкою окремо, тому що апелює

до сприйняття прекрасного).

Перекладацькою стратегією називають етапи та способи діяльності перекладача, алгоритми

перекладацьких дій, спрямовані на розв’язання локальних та глобальних проблем перекладу
тексту задля досягнення певних перекладацьких цілей.

Стратегія – це «процедура, якій віддає перевагу перекладач (свідомо або несвідомо) у межах
всього тексту або його вагомих фрагментів». При цьому стратегія відрізняється від техніки тобто
«вибору рішення окремої проблеми у процесі перекладу» (Hejwowski). Такий розподіл відповідає
розрізненню глобальних та локальних стратегій. Глобальні стратегії відповідають на запитання, як
перекладати цей текст чи текст такого типу, а локальні стратегії – на запитання того, як перекласти
цю структуру/ідею/пункт (Chesterman).

Й. В. Ґете:

Існує дві перекладацькі максими: одна вимагає щоб автора чужої країни доставляли до нас, і ми
могли дивитися на нього як на свого, інша ж звертається до нас з вимогою, щоб ми прямували на
чужину й призвичаювалися до його мовленнєвої манери й особливостей.

Ф. Шлейєрмахер:

… або перекладач залишає в спокої письменника й примушує читача рухатися йому на зустріч, або
залишає в спокої читача, й тоді йти на зустріч доводиться письменнику. Обидва шляхи повністю
відрізняються, йти можна тільки одним з них, при цьому усіма способами необхідно уникати їх
змішування, інакше результат може бути плачевним: письменник і читач можуть зовсім не
зустрітися.

Л. Венуті

“плавний” переклад (“fluent”) “опірний” переклад (“resistant”)

ЕКВІВАЛЕНТНІСТЬ ТА АДЕКВАТНІСТЬ

ЧИННИКИ ВСТАНОВЛЕННЯ ЕКВІВАЛЕНТНОСТІ

- ОБ’ЄКТИВНІ, зокрема мовний

- СУБ’ЄКТИВНІ: жанрово-стилістичні, форма перекладу (усна, письмова), особистість

перекладача, час та місце здійснення перекладу

ПОНЯТТЯ ЕКВІВАЛЕНТНОСТІ – ОСНОВА ТЕОРЕТИЧНОГО ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВА

У межах лінгвістичної теорії еквівалентність мала виключно мовний характер, зафіксований у

системних відповідниках на різних рівнях мовної системи, а отже, й визначалася як структурно-
семантична.

Ю. НАЙДА

ФОРМАЛЬНА

орієнтована на оригінал

- збереження частин мови

- відсутність членування та перестановки членів речення

- збереження пунктуації

- збереження розбивки на абзаци

- застосування принципу конкордансу (тобто переклад певного слова завжди одним й тим
самим еквівалентом)

ДИНАМІЧНА

орієнтована на реакцію реципієнта

- адаптація лексики та граматики

- створення «найбільш близького природного еквіваленту» (the closest natural equivalent)

тексту оригіналу

Турі Ґ.

еквівалентність – це набір відносин, який дозволяє розмежувати способи перекладу, що підходять

або не підходять для відповідної культури.

КРИТЕРІЇ ЯКОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ЗА Ю. НАЙДОЮ

- загальна ефективність комунікації (general efficiency of the communicative process)

- розуміння задуму автора (comprehension of intent)

- еквівалентна реакція на текст (equivalence of response)

Дж. Кетфорд
Еквівалентність між одиницями різних рівнів ґрунтується на спільному людському досвіді.

С. Басснет

Еквівалентність перекладу – це не тотожність, а діалектичні відносини між знаками і структурами

мов і довкола них.

ТЕОРІЯ ЗАКОНОМІРНИХ ВІДПОВІДНИКІВ

(Я. Рецкер)

- повні еквіваленти

- варіантні відповідники

- контекстуальні відповідники

Дж. Кетфорд

власне мовні відповідності (formal correspondence)

мовленнєві відповідності (textual equivalence)

А. Ньюман

ФУНКЦІОНАЛЬНА ЕКВІВАЛЕНТНІСТЬ

Не вся інформація однаково релевантна за різних контекстуальних умов, тому перекладач може
вирішувати, що можна вилучити або редукувати.

Рівні змісту оригіналу та перекладу за В. Коміссаровим

• Рівень мети комунікації – зберігається тільки мета комунікації – відбиття конотацій,

вираження почуттів, поетичний вплив.

• Рівень опису ситуації – зберігається комунікативна ситуація

• Рівень висловлювання – зберігається мета комунікації, комунікативна ситуація та засоби її

опису.

• Рівень повідомлення – зберігається мета комунікації, комунікативна ситуація та засоби її

опису, а також, здебільшого, синтаксичні структури.

• Рівень мовних знаків – максимальна близькість змісту.

Відповідно до теорії В. Комісарова еквівалентність полягає в максимальній ідентичності всіх

рівнів змісту тексту оригіналу та перекладу.

В. Коллер

- референційна або денотативна еквівалентність – збереження змісту тексту

 - конотативна еквівалентність – відтворення конотацій завдяки синонімічним мовним
засобам

- контекстуальна або контекстуально-нормативна еквівалентність – орієнтована на

жанрові ознаки тексту, мовні та мовленнєві норми

- прагматична еквівалентність – орієнтована на реципієнта

- формальна еквівалентність – відтворення художніх, каламбурних, індивідуальних ознак

оригіналу за умови фонетичної та орфографічної подібності відповідників

В. Н. Коміссаров

Адекватність – оцінна категорія, що визначає “хороший” переклад та орієнтована на рівноцінність

реакцій реципієнтів оригіналу та перекладу.

ПРАГМАТИКА ПЕРЕКЛАДУ

Американський семіотик Чарлз Морріс, який увів термін «прагматика», розумів його як розділ
семіотики, який вивчає відносини між знаками та їхніми інтерпретаторами, тобто тими, хто
користується знаковими системами.

Наявність у знаків прагматичних відносин дозволяє мові впливати на людей, викликати емоції,
спонукати до дії, тобто виконувати комунікативну функцію.

В. Н. Коміссаров:

Будь-яке висловлення у процесі комунікації здатне створювати для читача або слухача певний
комунікативний ефект, тобто певний прагматичний вплив, який визначається сенсом висловлення,
його мовною формою та ставленням одержувача до навколишнього світу.

Прагматика досліджує широке коло проблем, пов’язаних як з інтенціями мовця, так і з впливом
висловлень на реципієнта.

На думку О. Швейцера прагматика тексту визначається взаємодією трьох компонентів:

- комунікативної інтенції

- функціональних параметрів тексту

- комунікативного ефекту.

На першому етапі створення тексту у автора виникає задум, що поступово переходить в інтенцію.
Авторська інтенція полягає у 1) впливі на емоційний стан реципієнта; 2) розширення
поінформованості; 3) впливі на систему раціональної оцінки та вираження художнього смислу.
Мета визначає вибір мовних засобів.

Типи текстів за А. Нойбертом

 1. У текстів оригіналу та перекладу схожі цілі, зумовлені спільними або потенційно спільними
потребами.

2. Текст оригіналу містить інформацію, що відповідає специфічним потребам початкової

аудиторії у певній історичній, економічній, політичній, культурній, географічній або будь-
якій іншій ситуації.

3. Художня література.

4. Текст, створений вихідною мовою, призначений для перекладу.

Типи прагматичних значень Л. С. Бархударовим:

• стилістична характеристика слова

• регістр слова

• емоційне забарвлення

• комунікативне навантаження мовних одиниць

В. В. Латишев:

«Текст оригіналу та перекладу дають своїм адресатам об’єктивну можливість однаково

відреагувати на повідомлення, а чи будуть реакції різномовних адресатів еквівалентними,
залежить від ступеню збіжності їх індивідуально-особистісних рис».

В. Н. Коміссаров:

«Однакова реакція читачів оригіналу та перекладу не є обов’язковою метою будь-якого перекладу,

а в деяких випадках це принципово неможливо через особливості реципієнтів перекладу,
неможливості встановити реакцію реципієнтів оригіналу та інших причин».

К. Райс, Г. Вермеєр – теорія “скопос” (з грец. – мета)

Суб'єктивні чинники, що походять від автора повідомлення, полягають у специфіці кодування

інформації:

• використанні нестандартних мовних елементів: фразеологізмів, оказіоналізмів, образності,

тощо, вони ставлять акценти, привертають увагу, виконуючи специфічні функції

• неочікувана сполучуваність мовних засобів, що призводить до увиразнення тексту грою

слів, каламбурами, тощо, що створюють додаткові смисли.

• авторський стиль, що також обов'язково має передаватися при перекладі.

Суб’єктивні чинники, що пов’язані з особистістю перекладача включають:

• фактор уваги/неуваги до того чи іншого елементу, усвідомлення його зв’язку з

функціональною домінантою тексту

• рівень таланту перекладача у відтворенні комунікативного ефекту для збереження

текстової одиниці
 • інтерпретаційну діяльність перекладача, що призводить до появи нових елементів стилю в
тексті

• власний авторський стиль

Прагматична адаптація перекладу – це зміни, що вносяться в текст перекладу з метою досягти

необхідної реакції з боку конкретного рецептора перекладу.

В. Коміссаров зазначає, що в перекладацькій практиці існують чотири види прагматичної

адаптації:

- Перший вид має на меті забезпечити адекватне розуміння повідомлення реципієнтами

перекладу.

- Другий вид має на меті донести до реципієнта емоційний вплив вихідного тексту.

- Третій тип орієнтується на конкретного реципієнта та на конкретну ситуацію спілкування з

метою забезпечити необхідний ефект.

- Четвертий тип адаптацій можна охарактеризувати як вирішення доволі складного

перекладацького завдання на кшталт неперекладного в перекладі

Адекватний переклад можна визначити як переклад, що забезпечує прагматичні завдання

перекладацького акту на максимально можливому для досягнення цієї мети рівні еквівалентності
(О. Швейцер).

Імплікатура (або імплікація) визначається як смисл, що виводиться інтерпретатором на підставі

небуквальних значень мовних виразів.

СПОСОБИ ПЕРЕКЛАДУ ТА ПЕРЕКЛАДАЦЬКІ ТРАНСФОРМАЦІЇ

ТРАНСФОРМАЦІЙНА ТЕОРІЯ ПЕРЕКЛАДУ

Н. ХОМСЬКИЙ

Ю. НАЙДА

Трансформаційна модель перекладу заснована на дослідженнях Н. Хомського та теорії

динамічної еквівалентності Ю. Найда:

1. Аналіз, що включає в себе сприйняття та осмислення повідомлення вихідною мові;

2. Зворотна трансформація, тобто перетворення повідомлення у «ядерну» структуру вихідної мови;

3. Перенос - пошук відповідності для вихідної «ядерної» структури в мові перекладу;

4. Реструктуризація - трансформація «ядерної» структури перекладної мови у відповідну структуру

цільової мови.
При зіставленні лексики двох мов виявляються такі основні типи співвідношень одиниць мови
оригіналу й мови перекладу:

1) денотативне значення одиниці мови оригіналу і одиниці мови перекладу повністю

збігається;

2) обсяг денотативного значення одиниці мови оригіналу покривається сукупністю значень

декількох одиниць мови перекладу. Або навпаки: сукупність денотативних значень декількох
одиниць мови оригіналу покривається значенням однієї одиниці мови перекладу;

3) денотативне значення одиниці мови оригіналу частково збігається і частково розходиться з

денотативним значенням однієї або (що більш типово) з денотативним значеннями декількох
одиниць мови перекладу або навпаки;

4) денотативні значення одиниць двох мов не перетинаються *Латышев 2000+.

Способи перекладу за В. І. Карабаном

 словниковий відповідник logarithm – логарифм molecule – молекула

 калькування self-service – самообслуговування transverse section – поперечний переріз
mass culture – масова культура (напівкалька)
 транскодування:
o транслітерація (radar – радар, marketing – маркетинг)
o транскрипція (shock – шок, complex – комплекс)
o адаптивне транскодування (occlusion – оклюзія, platform – платформа)
 описовий переклад teleshopping – замовлення товарів за телерекламою idea hamster –
генератор ідей
 варіантний відповідник nail – ніготь, цвях, стрижень blank – бланк, контрольна проба

Я. Й. Рецкер визначає лексичні трансформації як прийоми логічного мислення, за допомогою

яких ми розкриваємо значення іншомовного слова в контексті та знаходимо йому український
відповідник, що не збігається зі словниковим.

В. І. Карабан визначає перекладацькі лексичні трансформації як різного роду зміни лексичних

елементів мови оригіналу під час перекладу з метою адекватної передачі їх семантичних,
стилістичних і прагматичних характеристик із врахуванням норм мови перекладу та мовленнєвих
традицій культури мови перекладу.

Лексичні трансформації за В. І. Карабаном

 генералізація
 додавання
 заміна однієї частини мови іншою
 антонімічний переклад
 конкретизація
 перестановка
 вилучення
 контекстуальна заміна
Конкретизація значення – це лексична трансформація, внаслідок якої слово (термін) ширшої
семантики в оригіналі замінюється словом (терміном) вужчої семантики.

To arms! – До гармат!

… the streets have run crazy and broken themselves into small strips called places. –…вулиці показилися
й розбились на вузькі смужки, що називаються проїздами.

Цей спосіб перекладу частіше застосовують тоді, коли перекладаються слова із дуже широким
значенням на кшталт thing, matter, piece, affair, unit, claim, concern, fine, good, to be, to do, to get,
to come, тощо.

Унаслідок генералізації слово з вужчим значенням, що перекладається, замінюється в перекладі

на слово із ширшим значенням, нерідко гіпонімом.

The toddler was hurt by the snake in the town of Oxford… – «Змія задушила дитину в містечку
Оксворд…».

A grandmother survived 11 days at the bottom of a ravine after getting lost on a holiday in the Spanish
Pyrenees. – Заблукавши під час прогулянки в Іспанських Піренеях, жінка провела 11 днів на дні
ущелини.

Додавання – введення до перекладу лексичних одиниць на позначення елементів смислу, що

залишаються в оригіналі невираженими.

The new American Secretary of State has proposed a world conference on food supplies. – Новий
державний секретар США запропонував скликати всесвітню конференцію з питань
продовольчих ресурсів.

gun license – «свідоцтво на право носіння зброї», oil countries – «країни-виробники нафти»

Вилучення прямо протилежне додаванню й передбачає відмову від передачі в перекладі

семантично надлишкових слів, значення яких виявляються нерелевантними або легко
відновлюються в контексті.

The treaty was pronounced null and void. – Договір був оголошений недійсним.

The proposal was rejected and repudiated. – Пропозицію було відкинуто.

Антонімічний переклад – перекладацька трансформація, що полягає в заміні форми слова або

словосполучення на протилежну (позитивної – на негативну й навпаки).

1) негативація – слово або словосполучення без формально вираженої суфіксом або часткою
заперечувальної семи замінюється в перекладі на слово з префіксом не- або словосполученням із
часткою не;

2) позитивація – слово або словосполучення з формально вираженою заперечувальною семою

замінюється в перекладі на слово або словосполучення, яке не містить формально вираженого
негативного компонента;

3) анулювання двох наявних у реченні негативних семантичних компонентів.

Позитивація

Filming has not been disrupted – Зйомки фільму тривають.

Негативація

Pilots on selected trans-oceanic routes are due to test the system... as early as next year. – Пілоти на
вибраних трансатлантичних маршрутах мають протестувати систему… не раніше ніж на наступний
рік.

Анулювання

The exact cause of the victim’s death will remain unknown until the coroner’s report. – Точна причина
смерті жертви буде встановлена після розтину».

Контекстуальна заміна, тобто застосування слова мовою перекладу, яке у словнику відсутнє в
переліку можливих відповідників слова мовою оригіналу, але в цьому випадку найкраще
відповідає контексту та змісту тексту оригіналу.

Engines drive a great variety of aircraft. – Двигуни піднімають у повітря найрізноманітніші літальні
апарати.

Violators can also face up to three years in prison. – Порушникам загрожує до трьох років в’язниці.

Заміна однієї частини мови іншою

Mechanical engineers also design machine components. – Інженери-механіки також проектують і

розробляють деталі машин.

As migrants spend more time in their destination country, rates of de-skilling often fall as subsequent
job searching facilitates better matching. – Оскільки мігранти проводять більше часу в країні
призначення, показники втрати робочої кваліфікації часто падають, оскільки подальший пошук
роботи забезпечує більш точну відповідність між наявними навичками та отриманою посадою.

Short run de-skilling sometimes makes it difficult to capture the benefits yearly. – Короткострокова
втрата кваліфікації іноді ускладнює розрахунок переваг щорічно.

ПЕРЕКЛАД І СЕМІОТИКА

На успішність перекладу впливають:

- суб’єктивні фактори, що визначаються учасниками комунікації (автор повідомлення,

перекладач, реципієнт)

- об’єктивні фактори, пов’язані з характером мовних систем, що контактують, закономірностями

побудови текстів та культурними особливостями комунікативної ситуації.

ЗНАКОВА СИСТЕМА

 семантика (вивчає відношення знаку до об’єкту, який він позначає)

 синтаксис (вивчає відносини знаків між собою)
 прагматика (вивчає відношення між знаком та суб’єктом, який його використовує)
Текст – ланцюжок певним чином відібраних і розташованих сигналів коду, що складають
необхідне повідомлення.

ПРОЦЕС ПЕРЕКЛАДУ VS. ПРОЦЕС НОМІНАЦІЇ

- отримання інформації з навколишнього середовища

- відбір отриманої інформації

- усвідомлення нового елемента дійсності, який було визначено свідомістю як “потрібний”

- найменування нового елемента дійсності під впливом тих об’єктів, що брали участь в його
усвідомленні

ПЕРЕКЛАД ВІДБУВАЄТЬСЯ У ЗВОРОТНОМУ НАПРЯМКУ

Значення мовного знака включає:

• лексичне значення (денотативне та конотативне)

• граматичне значення – елементи смислу, що є спільними для класу слів

• внутрішньомовне значення, тобто зв'язок з іншими словами у мові

Г. ТУРІ

1) Переклад вважається міжмовним переносом, за якого кодами є природні мови

2) Перенос не залежить від відносин між системами.

3) Перенос ґрунтується на певних асиметричних відносинах між текстами.

Виміри тексту за В. Вільсом

- тема тексту

- функція тексту

- прагматика тексту

- поверхнева структура тексту

ІНТЕРСЕМІОТИЧНИЙ ПЕРЕКЛАД

ПЕРЕКЛАД – ЗДАТНІСТЬ ІНТЕРПРЕТУВАТИ ЗНАКИ ОДНІЄЇ СЕМІОТИЧНОЇ СИСТЕМИ ЗНАКАМИ ІНШОЇ.

ТИПИ ПЕРЕКЛАДІВ ЗА Р. ЯКОБСОНОМ

 внутрішньомовний переклад
 інтерсеміотичний переклад
 міжмовний переклад

ІНТЕРМЕДІАЛЬНІСТЬ – ВЗАЄМОПРОНИКНЕННЯ МИСТЕЦТВ

«Аудіовізуальний переклад – це переклад вербальної складової відео, особливістю якого є

синхронізація вербальної та невербальної частини» (Matkivska 2014).

СУБТИТРУВАННЯ

ПЕРЕОЗВУЧУВАННЯ

 ПЕРЕКЛАД ДЛЯ ЗАКАДРОВОГО ОЗВУЧУВАННЯ

 ДУБЛЯЖ

ВИМОГИ ДО СУБТИТРІВ

- розташування субтитрів

- кількість рядків

- вирівнювання

- кількість символів у рядку

- шрифт

- колір та фон

- синхронність

ПЕРЕКЛАД ДЛЯ ОЗВУЧУВАННЯ (VOICEOVER)

1. Під час перегляду фільму у глядача є можливість орієнтуватися і на оригінальну звукову доріжку
і на перекладений варіант.

2. Це найменш обмежений з усіх видів аудіовізуального перекладу. Синхронність в даному

випадку не настільки важлива, як при дубляжі. У актора є можливість варіювати темп мови.

3. Переклад для озвучування не зазнає такої ж сильної компресії як субтитри, тому є можливість
найбільш точно передати зміст, закладений в оригінальному тексті.

4. Текст, як правило, зачитується монотонно, щоб у глядача була можливість краще сприйняти
оригінальну звукову доріжку.
5. Глядач не відволікається від перегляду кінофільму. Увага повністю зосереджена на візуальному
сприйнятті картини.

6. При одноголосому перекладі може виникнути ситуація, в якій глядач не буде розуміти, хто саме
з героїв вимовляє репліку.

7. Цей вид перекладу несе за собою відчутно менші часові та грошові витрати, ніж дубляж.

8. Не вимагає наявності професійного обладнання.

ДУБЛЯЖ

1. Найлегший для сприйняття вид аудіовізуального перекладу.

2. Найбільш доступний.

3. Компресія і зміни в оригінальному тексті неминучі.

4. Перекладачеві в ході роботи над текстом для подальшого дублювання необхідно враховувати
абсолютно всі особливості мови оригіналу.

5. Найбільш технічно складний для виконання вид аудіовізуального перекладу.

6. Необхідна синхронність на всіх трьох семіотичних рівнях: фонетичному, семантичному і

драматичному.

7. На виготовлення дубляжу йде набагато більше часу, ніж на субтитрування і закадрове озвучення.

ЖАНР І ПЕРЕКЛАД

РОДИ ЛІТЕРАТУРИ

 епос
 лірика
 драма

Текст

• упорядкована послідовність мовних елементів, які сукупно виконують певну комунікативну

функцію;

• базова одиниця мовної комунікації;

• єдине ціле семіотичного характеру, що передає інформацію, що, на думку відправника, є

повною.

В ОСНОВІ ЖАНРУ ЛЕЖИТЬ КОМУНІКАТИВНА МЕТА/СИТУАЦІЯ.

ЖАНР – ЦЕ КЛАС КОМУНІКАТИВНИХ ПОДІЙ, УЧАСНИКИ ЯКИХ МАЮТЬ СПІЛЬНІ КОМУНІКАТИВНІ

ЦІЛІ.
ДОСЛІДЖЕННЯ ЖАНРУ:

• Комунікативна мета/Ситуативний контекст

• Відносини між учасниками

• Тема

• Структура/Композиція

• Мовно-стилістичні особливості

Жанри

жорсткі

жорсткіша регламентованість дій перекладача

гнучкі

більша варіативність у перекладі

Майкл Геллідей:

- ПОЛЕ

- МОДУС

- ТЕНОР

Жанр у функціональній лінгвістиці – це конвенціональна форма усного або письмового мовлення,

яка асоціюється з певною комунікативною подією. Цілісність/єдність жанру забезпечується, з
одного боку, типом комунікативної ситуації, яку він обслуговує, а з іншої – набором типових
мовних засобів реалізації цього жанру.

Вважається, що немає прямого та однозначного зв’язку між елементами лексики, граматики та

соціальними ситуаціями, які асоціюються з певним жанром.

Функціональний стиль мови можна визначити як систему взаємообумовлених засобів мови,

спрямованих на досягнення певної мети повідомлення, причому характер взаємообумовленості
цих засобів є типовим для такого типу повідомлення.

Для виділення стилю існують такі підстави:

• Сфера людської діяльності

• Специфічна роль автора тексту

• Специфічна роль адресата тексту

• Мета застосування стилю

 • Переважне використання певного типу мовлення

• Переважне використання тієї чи іншої форми комунікації

• Вид мовлення

• Тип комунікації

Термін «жанрова помилка» у перекладознавстві застосовується як мінімум у двох значеннях: (1)

невірна інтерпретація засобів реалізації жанрових характеристик оригінального тексту при
перекладі та (2) невмотивований перехід до іншого жанру при перекладі.

Для опису наслідків жанрових помилок використовуються поняття «жанрова деформація» (genre
violation) та «жанровий зсув» (genre shift).

Жанрові деформації насправді становлять різний ступінь модифікації жанру і можуть призвести до
жанрових зсувів, які фактично означають використання у перекладі елементів жанру, який
відрізняється від оригіналу.

Причина багатьох помилок полягає у недостатньому усвідомленні особливостей жанру (genre

awareness), не у граматичній або лексичній некомпетентності.

НОРМА ПЕРЕКЛАДУ

Перекладом є будь-який текст, який у цільовій культурі вважається перекладом, тобто якщо він
потрапляє до прийнятного діапазону відхилень, які у цільовій культурі встановлені для перекладу».
Норми перекладу існують не лише у цільовій культурі: деякі існують у вихідній культурі, інші – у
міжкультурному полі, де знаходиться перекладач, але саме цільова культура підтверджує статус
перекладу.

ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВО

 ДЕСКРИПТИВНЕ - теоретичні засади

 ПРЕСКРИПТИВНЕ - практичні рекомендації

СКЛАДОВІ ПЕРЕКЛАДАЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗА Г. ТУРІ

- компетенції (competence)

- норми (norms)

- виконання (performance)

До операційних норм Г. Турі відносить усі ті норми, що впливають на «матрицю тексту», його
сегментацію та вербальне вираження. Це – текстові норми, що стосуються мови та стилістики,
власне літературні (жанрові) норми.

Норми, орієнтовані на переклад як результат, визначаються очікуваннями цільової аудиторії.

Частково це пов’язується з основними традиціями перекладної літератури у цільовій культурі, а
частково з формою текстів схожих за типом, що продукуються власне цільовою культурою.
Норми перекладу, орієнтовані на процес, з точки зору перекладача, підпорядковуються нормам,
орієнтованим на результат.

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО ПЕРЕКЛАДУ (Е. Честерман)

 професійні норми (professional)

o норми відповідальності (accountability norms)
o комунікативні норми (communication norms)
o реляційні норми (relation norms)
 норми очікування (expectancy)

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО ПЕРЕКЛАДУ (К. Норд, М. Бейкер)

- установчі норми (constitutive) – що може вважатися перекладом, а що ні

- регулятивні (regulatory) – норми, що визначають вибір еквівалента

Норма перекладу – сукупність вимог до якості перекладу.

 норма еквівалентності
 конвенційна норма
 жанрово-стилістична норма
 прагматична норма
 норма перекладацького мовлення

ПЕРЕКЛАД НАУКОВО-ТЕХНІЧНИХ ТЕКСТІВ. ПРОБЛЕМА ВІДТВОРЕННЯ ТЕРМІНОЛОГІЇ

До науково-технічної літератури відноситься:

- власне науково-технічна література, тобто, монографії, збірники та статті з різних проблем

науки і техніки

- навчальна науково-технічна література (підручники, довідники)

- науково-популярна література з різних галузей техніки

- технічна і супровідна документація

- технічна реклама, патенти.

Граматичні особливості науково-технічних текстів

1. Наявність довгих речень, які включають велику кількість другорядних і однорядних членів.

This approach possesses the advantage over the experimental method of greater flexibility.

2. Вживання багатокомпонентних атрибутивних словосполучень.

Pulse microwave radar station; airfield surface movement indicator; etc.

3. Вживання означень, утворених шляхом стягування цілих синтаксичних груп.

Temperature dependent замість dependent on temperature.

4. Вживання синтаксичних конструкцій, пасивних конструкцій, зворотів.

The application of electronics was changed our life.

5. Наявність пропусків деяких службових слів (артиклів, допоміжних дієслів)

Лексичні особливості науково-технічних текстів

1. Терміни

2. Абревіатури/акроніми

3. Псевдоінтернаціоналізми

4. Неологізми

Термін - це “слово або словосполучення для вираження понять і позначення предметів, що

володіє, завдяки наявності у ньому суворої і точної дефініції, чіткими семантичними кордонами і
тому однозначне в межах відповідної класифікаційної системи”.

 загальнозначущі слова (system, information, function, program, element)

 спеціально-технічні терміни (non-patentable, nuclear-free)

Труднощі перекладу термінології пов’язані з:

- неоднозначністю термінів

- відсутністю перекладацьких відповідників щодо неологізмів

- національною варіативністю термінів

При перекладі термінів можливі наступні ситуації:

1) частина термінів має міжнародний характер

2) деякі терміни мають безпосередні відповідники

3) частина термінів при перекладі калькується

4) термін не має прямого відповідника.

Б. М. Клімзо виділяє декілька типів термінів залежно від їх ступеню складності для перекладача:

• безеквівалентні терміни

• терміни-кальки

• «хитрі» двокомпонентні терміни

• багатокомпонентні терміни.
 • При перекладі наукової та технічної літератури, як правило, немає необхідності шукати в
тексті будь-який прихований зміст, тут необхідно прагнути до особливої термінологічної
точності. При цьому необхідно мати на увазі, що далеко не завжди технічні терміни
співпадають за своїм обсягом в різних мовах.

Вимоги до науково-технічного перекладу:

1. Точність

2. Ясність і чіткість

3. Стислість

4. Літературна грамотність

Критерії адекватного науково-технічного перекладу чітко сформульовані: … він повинен точно

передавати зміст оригіналу, містити загальноприйняту в мові перекладу термінологію й
відповідати нормам науково-технічної літератури, переклад якої здійснюється.

Відповідно до вимог Лондонського інституту лінгвістики, перекладач наукових текстів повинен

мати:

• широкі предметні знання у галузі, текст якої перекладається

• розвинену уяву, що дає перекладачеві можливість візуалізувати роботу устаткування або

інші процеси, що описується

• інтелектом, щоб заповнити відсутні зв’язки в оригіналі

• здатністю до диференціації, щоб обрати потрібні еквіваленти термінів

• здатністю використовувати рідну мову з чіткістю та точністю

• практичним досвідом перекладу у відповідних галузях.

ХУДОЖНІЙ ПЕРЕКЛАД

Художній текст створюється за рахунок образних асоціацій і суб'єктивного бачення понять і явищ.
Його основна функція – комунікативно-естетична.

Ідіостиль становить комплекс мовних засобів, що слугують досягненню комунікативної мети

автора, який прагне описати певні актуальні для нього проблеми. Ідіостиль визначається як
індивідуальним стилем автора, так і літературним напрямком, у якому він працює.

Під стилістичним прийомом розуміють лінгвістичну модель створення експресивних мовних

одиниць, яка може бути наповнена будь-яким змістом залежно від цілей комунікації і контексту.

СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ

 ЗАСОБИ ОБРАЗНОСТІ
 ЗАСОБИ ВИРАЗНОСТІ
Гальперін І. Р. розподіляє авторські прийоми на засоби виразності і стилістичні прийоми:

1. Стилістичне використання різних типів лексичних значень.

2. Стилістичні прийоми, засновані на зв'язку словникових і контекстуальних:

- відносини за подібністю ознак (метафора),

- відносини за суміжністю (метонімія),

- відносини, засновані на прямому і зворотному значенні слова (іронія).

3. Стилістичні прийоми, засновані на зв'язку предметно логічних і називних значень: антономазія і

її різновиди.

4. Стилістичні прийоми, засновані на зв’язку предметно логічних і емоційних значень: епітет,

оксюморон, гіпербола.

5. Стилістичні прийоми, засновані на зв’язку основних і похідних предметно-логічних значень:

зевгма, фразеологічний зрощення.

6. Стилістичні прийоми опису явищ і предметів: перифрази, евфемізми, порівняння.

7. Стилістичне використання фразеологізмів: приказки, прислів'я, алюзії, сентенції, цитати.

ТИПИ МЕТАФОР

 СТЕРТА
 ЗВИЧАЙНА
 АДАПТОВАНА
 «НЕЩОДАВНЯ»
 ОРИГІНАЛЬНА

Пітер Ньюмарк описав ряд прийомів, за допомогою яких перекладачі зазвичай передають
метафору в художньому тексті:

1. Метафоричний образ зберігається, якщо він зрозумілий і близький носіям іншої мови.

2. Оригінальна метафора замінюється метафорою-еквівалентом.

3. Метафора перекладається порівнянням.

4. Метафоричний образ зберігається з додаванням, що його пояснює.

5. Метафора перекладається перефразуванням.

В. Н. Коміссаров розмежовує такі види перекладу метафор:

1) переклад, який базується на тому ж самому образі;

2) переклад, який базується на іншому подібному образі;

3) дослівний переклад метафори;

4) неметафоричне пояснення.

КУЛЬТУРНИЙ ПОВОРОТ У ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВІ

Ю. Найда та Ч. Табер - “The Theory and Practice of Translation” (1969)

 лінгвістичний переклад (linguistic translation)

 культурний переклад (cultural translation)

Ґ. Турі у статті «Обґрунтування дескриптивного перекладознавства» (1985 р.) зауважив: очевидно,

що переклад ініціює цільова культура або ж якась її частина. Переклад, фактично, зумовлюється
метою, якій він призначений служити, і ця мета визначається у потенційній цільовій системі.

Діяльність перекладача стає регламентованою не тільки нормами перекладу, а й нормами

національної культури в широкому сенсі, тобто політичними, ідеологічними, соціальними,
економічними, етичними на певному історичному етапі.

Критерії оцінки перекладу не можуть бути універсальні, раз назавжди встановлені: за ними
повинна стояти й історична доба перекладача, і завдання, що їх він перед собою ставив, і
потенційне коло його читачів *Стріха 2006+ – тобто відповідний культурний контекст.

Г. Турі. та І. Евен-Зохар вийшли за рамки мови та сфокусувалися на взаємодії перекладу і культури,

на тому, як культура впливає на переклад і обмежує його, а також на більш широких проблемах –
проблемах контексту, історії та звичаїв. В зв’язку з цим, перехід від перекладу-тексту до
перекладу-культури та політики.

Конференція в англійському місті Воріку 1988 року – Збірка матеріалів «Переклад, історія й
культура» під спільною редакцією Сюзен Басснетт і Андре Лефевра.

Перекладознавство, орієнтоване на культуру, трактує оригінал і цільовий текст не просто як

мовний матеріал. Кожен текст існує у певній ситуації у певній культурі у певний період і має
конкретну функцію та власну аудиторію.

Повноцінне знайомство з будь-якою культурою припускає не тільки знання її історичної,

географічної, економічної специфіки чи інших параметрів, а й спробу проникнення в образ
мислення нації, спробу побачити світ очима носіїв мови цієї культури.

Різні культурні традиції в країнах вихідної і перекладної мов, різні системи цінностей,
загальноприйнятих оцінок і норм поведінки можуть зробити вчинки персонажів незрозумілими,
невмотивованими для читача перекладу, оскільки перекладач лише механічно відтворює події.

С. Басснетт та А. Лефевр прагнули привернути увагу до змін, що відбувалися у перекладознавчих

дослідженнях та позначили собою перехід від формалістського підходу до акцентування
позатекстових чинників: контексту, історії, норми, а не лише врахування вірності оригіналу.
Змінюється саме бачення поняття еквівалентності.
А. Лефевр

«Рефракція» (réfraction) - адаптація літературних творів вихідної мови до потреб цільової культури
задля впливу на читача, адаптація тексту перекладу до поетики та навіть ідеології країни.

«Переписування» (rewriting) - всі форми маніпуляції з текстом, а також уся сукупність взаємодій
між літературною системою і суспільним оточенням.

А. Лефевр у статті «Why Waste our Тime on Rewrites?» доводить, що переклад був головним
літературним інструментом, який використовували видавничі установи, різні освітні системи та
навіть урядові заклади задля «маніпулювання» суспільством і створення бажаного типу
«культури».

С. Басснетт та А. Лефевр розглядають художній переклад як акт переписування, створення тексту

перекладу, який впливає на читача цільової культури так само, як і текст оригіналу впливає на
читача у вихідній культурі.

ВЗАЄМОДІЯ КУЛЬТУР

I. Культура А => культура Б (трансляція власних цінностей через переклад: культура А через
переклад власних текстів на мови інших культур ставить завдання транслювати цінності
своєї культури в інші).

II. Культура А <= культура Б («знайомство» з цінностями інших культур через переклад), але
відсутність значних культурних наслідків перекладацької діяльності).

III. Культура А <= засвоєння і інтерпретація цінностей культури Б з метою розвитку власної
культури (культура А => створення власних цінностей).

IV. Культура А має чисельні культурні контакти і здійснює чисельні мовні запозичення. Ідея
поширення власних культурних цінностей не є центральною.

Критика культурного повороту:

• Деякі перекладознавці вважають, що орієнтованість на текст та культуру вже була

закладена у перекладознавстві до появи робіт його представників

• Науковці поза галуззю перекладознавства критикують культурний поворот, тому що він

виводить переклад за межі лінгвістики, при цьому перекладознавцям, начебто,
недоступний достатній інструментарій для досліджень.

• Критики культурного повороту також вважають, що він знецінює текст і перебільшує вплив
культурних чинників, втрачається сама місія перекладу через те, що стратегії перекладачеві
диктує ідеологія.