Теорія та практика перекладу - Пелипенко

Лекції – 10 б. Практичні – 40 (4 за практ). 50б – модуль (1 – теорія, 2 – практика).

Лекція 1. Суть перекладу

Процес перекладу як специфічний компонент комунікації з використанням двох мов завжди є діяльність людини, в
цьому акумулюються проблеми філософії, психології, фізіології, соціології та інших наук, не кажучи вже про лінгвістику,
залежність перекладу від якої не потрібно доказувати.

Ознаки перекладу. Переклад – це відтворення інформації, висловленої засобами однієї мови, на іншу мову
 Мовленнєве утворення у його співвідношенні з оригіналом
 Вираження того, що вже було виражено засобами іншої мови, перевираження
 Процес міжмовної і міжкультурної комунікації, контакт мов, явище білінгвізму
 Міжмовна трансформація
 Вид мовного мистецтва
Об’єкт науки про переклад – все, що входить у складне поняття комунікації з використанням двох мов, яка включає умови
породження вихідного тексту, умови сприйняття тексту перекладу, соціальний статус комунікантів, мовленнєву ситуацію і
різні супутні явища.
Чільне місце у сучасному перекладознавстві займає лінгвістична теорія перекладу.
Предметом лінгвістичної теорії перекладу є порівняльне вивчення мовних засобів різних мов і їхнього використання в
процесі перекладу. В основі порівняння різних мов лежить безпосередній і нерозривний звязок між мовою і мисленням.
Перекладач може порівнювати слова і фрази різних мов, тому що може порівнювати думки та поняття, які ними
виражаються.
Причини тісного звязку лінгвістики і перекладознавства
 У 2 пол 20 ст лінгвістика (мовознавство) значно розширила коло своїх інтересів.
 Включення перекладу до сфери інтересів лінгвістики збагачує лінгвістику як науку.
 Підготовка перших перекладів проводилась філологами і лінгвістами.
 Лінгвістична спрямованість теорії перекладу багато в чому була пов*язана зі змінами характеру перекладацької
діяльності.
Проблематика лінгвістичної теорії перекладу (за Ю. Найдою)

Філологічний виник раніше інших підходів (проблема відповідності перекладу до оригіналу + оцінює адекватність та
еквівалентність перекладу). Лінгвістичний – основна увага приділяється змістовим відношенням (переклад завжди має
справу із двома мовами). Комунікативний – запозичення з теорії комунікації (лекції Бруно Зіма). Соціосеміотичний –
соціальні аспекти і взаємодії різних знакових систем в різних актах вербальної комунікації.
Завдання теорії перекладу (за В.С. Виноградовим):
1. Вивчення закономірностей перекладацької діяльності.
2. Розкриття сутності міжмовних семантико-структурних відповідностей
3. Встановлення ступеня регулярності міжмовних перекладацьких співвідношень
4. Опис способів перекладу
5. Вивчення способів перекладу на основі узагальнення досвіду порівняння текстів вихідної мови (ВМ) і мови
перекладу (МП). Оригінал – текст вихідної мови, прототекст.
6. Виявлення ролі перекладу у розвитку культури народів

Більшість теорій на даний момент є всього лише пролегоменами (міркування, які формулюють вихідне поняття і дають
попередні відомості про предмет навчання) до загальної теорії перекладу (Голмз).
Загальна теорія перекладу займається перекладацькими універсаліями – явищами і категоріями, які властиві всім видам
перекладу.
Часткові теорії перекладу вивчають лінгвістичні аспекти перекладу в рамках двох конкретних мов.
Спеціальні теорії перекладу розкривають особливості процесу перекладу текстів різних типів і жанрів, а також вплив на
характер цього процесу мовленнєвих форм і умов використання перекладу.
Типологія перекладів:
1. За співвідношенням типів мови перекладу і мови оригіналу
2. За характером суб'єкта перекладацької діяльності і його відношенням до автора тексту, що перекладається
3. За типом перекладацької сегментації і способом переробки перекладацького матеріалу
4. За формою презентації тексту перекладу і тексту оригіналу
5. За характером відповідності тексту перекладу тексту оригіналу
6. За жанрово-стилістичними особливостями і жанровою приналежністю перекладного матеріалу
7. За повнотою і типом передачі смислового змісту оригіналу
8. За основними функціями
9. За первинністю тексту-оригіналу
10. За типом адекватності
1) Переклади, що виділяються за співвідношенням типів мови перекладу і мови оригіналу:
 Внутрішньомовний переклад – тлумачення словесних знаків та допомогою знаків тієї з мови:
 діахронічний (історичний) – переклад на сучасну мову історичного тексту, написаного мовою попередньої епохи
(Слово о Полку Ігоревім)
 транспозиція – переклад тексту одного жанру функціонального стилю в інший жанр функціонального стилю
(Пушкін)
  Міжмовний – перетворення повідомлення, вираженого засобами будь-якої однієї знакової системи, в
повідомлення, виражене засобами іншої знакової системи
 бінарний (з однієї природньої мови на іншу)
 інтерсеміотичний (з природньої на штучну чи навпаки)
 трансмутація (зі штучної на іншу штучну) (балет на мову знаків)
2) Переклади, що розрізняються за загальною характеристикою суб'єкта перекладацької діяльності і його відношенням
до автора перекладацького тексту:
1. Традиційний переклад – виконаний людиною:
переклад, виконаний перекладачем, що не є одночасно автором перекладного тексту
авторський, виконаний автором оригінального тексту
авторизований, лише апробований автором
2. Машинний (авторатичний, комп'ютерний) переклад – виконаний комп'ютером
3. Авторизований (або комп'ютеризований) – виконаний з використанням накопичувачів (перекладацької пам*яті)
3) Переклади, зроблені за типом перекладацької сегментації тексту і одиниць перекладу, що були використані:
 Поморфемний – виконаний на рівні окремих морфем, незважаючи на їхні структурні зв’язки
 Дослівний – виконаний на рівні окремих слів, незважаючи на смислові, синтаксичні і стилістичні зв’язки між словами
 Фразовий – виконаний на рівні окремих речень або фраз, перекладених послідовно
 Абзацно-фразовий – здійснений на рівні окремих речень або абзаців, перекладених послідовно
 Суцільно-текстовий – переклад цілого тексту, не виділяючи окремі слова, речення або абзаци в окремі одиниці
перекладу
4) Переклади, виділені за ознакою форми презентації тексту – перекладу і тексту-оригіналу (усний – письмовий)
5) Переклади, виділені за ознакою характеру і якості відповідності тексту перекладу тексту-оригіналу (вільний переклад,
інтерпретація, адекватний переклад, точний переклад, автентичний переклад, завірений переклад
6) Переклади, які виділяються за ознакою жанрово-стилістичної характеристики перекладного матеріалу і жанрової
приналежності (науково-технічний, суспільно-політичний, художній, військовий, юридичний, побутовий)
7) Переклади, що виділяються за ознаками повноти і способу передачі смислового змісту оригіналу (повний, неповний,
скорочений, фрагментальний, аспектний, анотаційний, реферативний)
8) Переклади, виконані за ознакою основної прагматичної функції (практичний, робочий, консультативний, виданий
(друкований), опублікований, навчальний, експериментальний, еталонний)
9) Переклади, що виділяються за ознакою первинності-непервинності тексту оригіналу:
 Прямий (первинний, безпосередній) – виконаний безпосередньо з оригіналу
 Непрямий (вторинний) – здійснений не безпосередньо – тексту-оригіналу, а з його перекладу
 Зворотній – експериментальний чи навчальний переклад одного і того ж тексту на вихідну мову
10) Переклади, що виділяються за типом адекватності:
 Стилістично адекватний
 Прагматично (функціонально) адекватний
 Дезиративно адекватний
Сучасна теорія перекладу – результат міждисциплінарних досліджень. Залежно від предмету дослідження можна
виокремити психологічне, літературне, етнографічне перекладознавство. Літературознавці здебільшого використовують
художній переклад, звертаються до особи перекладача. Соціологія досліджує переклад як один з видів соціальної
взаємодії.
Практична робота: